Економіко-географічна характеристика Румунії (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

“Економіко-географічна характеристика Румунії” Економіко-географічне
положення Румунії

Республіка Румунія розташована на південному-сході Центральної Європи,
у басейні Нижнього Дунаю. Границі її визначені мирним договором 1947 р.,
їх загальна довжина—3190,3 км.

На сході Румунія омивається Чорним морем, довжина морських границь — 244
км. Межує з Молдовою (1325,9 км), з Угорщиною (444,8 км), з Югославією
(544,3 км), з Болгарією (631,3 км).

Територія Румунії — 237,5 тис. кв. км. Близько 30% загальної площі-гори,
37% — пагорби і плато, 33% — рівнини. Клімат — помірно-континентальний.

Населення Румунії

На 1 січня 2003 р. населення Румунії складало 22,5 млн. жителів. По
чисельності населення Румунії займає 8-е місце в Європі і 31-е у світі.
Румунія належить до числа густонаселених країн: середня щільність
населення—94,1 чол. на 1 кв. км. Румуни складають близько 90% населення.
Крім них у Румунії живуть більш 1,6 млн. угорців і 0,4 млн. німців. Менш
значні групи населення складають євреї, цигани і представники
слов’янських народів (у тому числі понад 100 тис. українців і росіян).
Після другої світової війни населення Румунії стало більш однорідним. Це
відбулося тому, що частина німців і болгар емігрувала відповідно в
Німеччину і Болгарію, а число євреїв і циган різко скоротилося в
результаті звірств фашистів. Найбільш однорідним населенням
відрізняється Валахія і Молдова, де румуни складають 97—98%. У західних
областях, тривалий час, що знаходилися в складі Угорщини й Австрії,
близько 1/3 населення приходиться на частку національних меншостей. У
країні проживають також українці, росіяни, серби, хорвати, словенці,
болгари, євреї, татари, турки, цигани. Із загального числа населення
49,1%— чоловіки і 50,9% — жінки.

Природні ресурси і їхнє використання

Природні ресурси Румунії різноманітні. У межах Румунії знаходиться біля
половини великої європейської гірської системи Карпат, що займають понад
2/5 площі країни. Це один з головних факторів, що обумовлює порайонні
кліматичні і грунтово-рослинні розходження на більшій частині її
території. Більш 30% території Румунії лежить — на висоті понад 800 м
над рівнем моря. Передгір’я Карпат і плато, розташовані по зовнішній і
внутрішній сторонах Карпатської гірської дуги на висоті від 200 до 800
м, займають 37%, а рівнини і низовини (нижче 200 м) — 33% території
Румунії.

Поклади кам’яної солі могли б багато років задовольняти потреби всієї
Європи. Великі запаси природного газу, нафті і кам’яній солі в Румунії
здобувають особливо важливе значення в умовах поглиблення міжнародного
поділу праці, тому що, наприклад, сусіднім країнам — Угорщини і Болгарії
–не вистачає саме цих коштовних видів енергетичної і хімічної сировини.

У багатьох місцях Румунії залягають вугілля, але їхні загальні запаси
невеликі (порядку 6—7 млрд. т) і представлені переважно лігнітами.
Кам’яного вугілля мало.

Численні поклади і рудних копалин, і хоча родовищ з великими запасами
мало, у сумі вони створюють необхідну основу для повного задоволення
нестатків країни у свинці, цинку, марганці, алюмінії і здатні
забезпечити значну частину потреби в міді.

Значні запаси цінних (золота, срібла) і рідкісних металів. Залізною
рудою і високоякісним коксівним вугіллям, необхідними для чорної
металургії, Румунія забезпечена недостатньо. У післявоєнний період були
відкриті нові великі поклади газу, нафти, металевих руд, але надра
країни містять ще багато нерозвіданих багатств.

Загальна характеристика народного господарства

Господарство Румунії — важлива ланка в економічній системі країн. У
процесі поглиблення міжнародного поділу праці Румунія усе більш
спеціалізується на виробництві продуктів, одержуваних від переробки
нафти, природного газу, кам’яної солі, лісу. Швидкі темпи
індустріалізації дозволяють Румунії з кожним роком в усі великих
кількостях направляти в інші країни машини й устаткування. Крім того,
Румунія, як і її південні і західні сусіди, спеціалізується на
постачаннях у більш північні країни фруктів, винограду, овочів і
продуктів їхньої переробки. У свою чергу, першорядне значення мають для
Румунії гарантовані постачання комплектного промислового устаткування,
різноманітних машин, а також деяких масових видів промислової сировини з
інших країн.

Промисловість Румунії

В сучасній Румунії сформувалося і знаходиться в процесі формування
кілька промислових районів Серед них масштабами виробництва і
розмаїтістю галузей виділяється промисловий район Центральної Мунтенії;
з цим районом, головними центрами якого є Бухарест і Плоєшти, зв’язаний
промисловий центр Брашів. Разом вони випускають близько 2/5 промислової
продукції країни. Цей район виділяється насамперед машинобудуванням і
нафтопереробкою, займаючи також провідне місце в гумовій, паперовій,
текстильній промисловості: великі його роль і у виробництві
електроенергії, хімічних і харчових продуктів.

Центральна Трансільванія — найбільший район газової, хімічної і скляної
промисловості. В перспективі підсилюється його значення у виробництві
електроенергії.

Хунедоаро-Решіцький промисловий район має яскраво виражену
вугільно-металургійну спеціалізацію.

Поряд з цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була
закладена трохи раніш, в останні роки швидкими темпами формуються ще три
перспективних промислових райони в колись слабко розвитих областях.

Західно-Молдавський, що охоплює промислові центри області Бакеу в долині
р.Сірет і її приток Тротуш і Еістрина. Основа розвитку промисловості
цього району — нафто-газохімія і комплекс виробництв, зв’язаних з
переробкою лісу, включаючи целюлозно-паперову промисловість.

Олтенський промисловий район (з головними центрами в Крайове і
Тиргу-Жіу). Цей район спеціалізується на видобутку нафти, енергетичного
вугілля, а на цій базі і на виробництві електроенергії і хімічної
продукції. Одночасно з розвитком енергетики і хімії Олтенський район
поглиблює свою спеціалізацію на електротехніку і деревообробку.

Нижньо-Дунайський промисловий район (з головними центрами Галац і
Бреіла). Цей район у перспективі перетворюється в головну базу чорної
металургії країни з машинобудівною промисловістю, що розвивається, (у
першу чергу суднобудівної). У ньому на базі рослинних ресурсів Балти, і
особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно-паперова і
хімічна промисловість.

Сільське господарство Румунії

Румунія серед держав закордонної Європи — великий виробник
сільськогосподарської продукції (особливо зерна); ця продукція в
середньому по врожайності не тільки покриває основні внутрішні потреби
країни, але і частково експортується. Нині поряд зі сприятливими в
більшій частині країни грунтово-кліматичними умовами створені важливі
соціально-економічні передумови, що дозволяють у найближчий період різко
підвищити виробництво сільськогосподарських продуктів.

У Румунії, як і в інших країнах Південно-східної Європи, головна галузь
сільського господарства — рослинництво. Воно дає близько 2/3 валової
сільськогосподарської продукції; на долю тваринництва приходиться
близько 1/3. У більшості рівнинних районів частка рослинництва ще вища.
У гірських і деяких передгірських районах тваринництво — головна галузь
сільського господарства.

Зменшення в останні роки посівів зернових культур не призвело до
скорочення виробництва зерна, тому що виросла врожайність.

Серед зернових культур різко переважають кукурудза і пшениця.

Основні виробники зерна в Румунії — Нижньо-Дунайська і
Середньо-Дунайська низовини.

За рівнем розвитку тваринництва Румунія близька до Болгарії і Югославії,
але ще сильно поступається, наприклад, Словаччині чи Чехії. До цього
часу у країні широко поширене слабоінтенсивне пасовищне тваринництво, що
відрізняється порівняно невисокою продуктивністю.

Зовнішньоекономічні зв’язки

Народне господарство Румунії усе ширше втягується в міжнародний обмін.
Вирішальну роль у цьому грає розширення і поглиблення міжнародного
поділу праці.

Успіхи, досягнуті Румунією в післявоєнні роки в області
індустріалізації, обумовили великі зміни в структурі її зовнішньої
торгівлі.

В експорті ці зміни складаються насамперед у збільшенні частки готових
промислових виробів. Швидко розвивається індустрія забезпечує постійне
збільшення експорту устаткування (особливо для нафтової, хімічної,
цементної промисловості), засобів транспорту (вантажні вагони і
цистерни, річкові і морські судна), сільськогосподарських машин
(трактори й ін.). За період 1978—2002 р. частка продукції
машинобудування у вартості експорту виросла з 0, 8% до 16% і продовжує
збільшуватися. Усе більш розширюється експорт продукції хімічної
промисловості (кальцинована і каустична сода, газова сажа, фармацевтичні
товари й ін.). Дуже важливими статтями експорту продовжують залишатися
нафтопродукти і продукція лісової промисловості. Щорічно вивозиться біля
половини вироблених у країні нафтопродуктів (порядку 6 млн. т), головним
чином бензину і дизельного палива. Експортується також близько 1/4
вироблених у країні пиломатеріалів (на 2/3 хвойних і на 1/3 листяних
порід), багато фанери, меблів. При цьому усе більш підвищується рівень
промислової переробки експортованих нафтових і лісових продуктів. У
великих кількостях Румунія стала вивозити цемент і скло (близько 1/3 від
їх виробництва). Вона

Основні зміни в структурі імпорту складаються в збільшенні частки
промислової сировини і напівфабрикатів (насамперед залізна руда, кокс,
апатитовий концентрат, бавовна) і в зниженні частки готових промислових
виробів. Причому серед імпортованої готової промислової продукції зросла
питома вага машин і комплектного устаткування для заводів і зменшилася
частка товарів, що мають другорядне значення.

Використана література:

Економічна географія світу. Підручник. – К., 2001.

Словник-довідник з географії. – К., 1999.

PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *