Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на цінову політику готелю (диплом)

Дипломна робота

на тему:

Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на цінову політику готелю

Зміст

TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc31120161” ВСТУП PAGEREF
_Toc31120161 \h 2

HYPERLINK \l “_Toc31120162” РОЗДІЛ 1. Поняття та сутність цінової
політики PAGEREF _Toc31120162 \h 5

HYPERLINK \l “_Toc31120163” 1.1 Поняття ціноутворення та цінової
політики PAGEREF _Toc31120163 \h 5

HYPERLINK \l “_Toc31120164” 1.2 Аналіз ціноутворюючих факторів
PAGEREF _Toc31120164 \h 9

HYPERLINK \l “_Toc31120165” 1.3 Аналіз методів ціноутворення
PAGEREF _Toc31120165 \h 24

HYPERLINK \l “_Toc31120166” РОЗДІЛ 2. Аналіз об’єкту дослідження
(готель „Сатурн”) та галузі, в якій він здійснює свою діяльність
PAGEREF _Toc31120166 \h 32

HYPERLINK \l “_Toc31120167” 2.1 Загальна характеристика об’єкту
дослідження PAGEREF _Toc31120167 \h 32

HYPERLINK \l “_Toc31120168” 2.2 Особливості стану розвитку галузі, в
якій здійснює діяльність готель PAGEREF _Toc31120168 \h 34

HYPERLINK \l “_Toc31120169” 2.3 Аналіз чинників, які впливають на
ціну послуг готелю PAGEREF _Toc31120169 \h 39

HYPERLINK \l “_Toc31120170” РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи
управління ціновою політикою готелю „Сатурн” PAGEREF _Toc31120170 \h
50

HYPERLINK \l “_Toc31120171” 3.1 Оцінка економічної ефективності
цінової політики готелю PAGEREF _Toc31120171 \h 50

HYPERLINK \l “_Toc31120172” 3.2 Формування цінової політики готелю
„Сатурн” на сучасному етапі PAGEREF _Toc31120172 \h 55

HYPERLINK \l “_Toc31120173” ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ PAGEREF
_Toc31120173 \h 61

HYPERLINK \l “_Toc31120174” СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ PAGEREF
_Toc31120174 \h 62

HYPERLINK \l “_Toc31120175” ДОДАТОК 1. Баланс готелю „Сатурн” на 31
грудня 2001 року PAGEREF _Toc31120175 \h 71

HYPERLINK \l “_Toc31120176” ДОДАТОК 2. Звіт про фінансові результати
за 2001 рік PAGEREF _Toc31120176 \h 75

HYPERLINK \l “_Toc31120177” ДОДАТОК 3. Звіт про рух грошових коштів
за 2001 рік PAGEREF _Toc31120177 \h 78

ВСТУП

Тема даної дипломної роботи – „Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на
цінову політику готелю”.

Мета написання даної дипломної роботи полягає в дослідженні питань,
пов’язаних з поняттям, сутністю, видами та методами проведення цінової
політики підприємств готельного бізнесу та факторами, які впливають на
формування цінової політики готелю.

Також метою написання дипломної роботи є поглиблення теоретичних і
практичних знань з туристичного менеджменту, вироблення умінь
застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань, сприяння
розвитку пошуку сучасних наукових досягнень у сфері готельного бізнесу
та уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних проблем.

Основними завданнями дипломної роботи є:

вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань
формування та проведення цінової політики;

проведення всебічної діагностики ситуації із застосуванням сучасного
інструментарію;

розробка та оцінка альтернативних підходів до вирішення визначеної
проблеми;

обгрунтування запропонованих рішень з викopиcтaнням ситуаційного
аналізу;

підготовка доповіді та наочних матеріалів, що передають основний зміст
роботи та пропозицій автора, з подальшим їх публічним захистом.

Актуальність обраної теми дипломної роботи полягає в тому, що найбільш
важливим показником для компанії є ціна, основна функція якої полягає в
забезпеченні виторгу від продажу товарів чи надання послуг. Також ціна є
одним з найважливіших чинників для споживачів товарів або послуг, отже
вона дуже важлива для встановлення відносин між компанією і споживачами.
Хоча політика цін є для більшості фірм однією з найбільш важливих
ринкових операцій, дуже часто вона проводиться безсистемно. У багатьох
фірмах немає нічого такого, що навіть віддалено нагадує політику цін. У
деяких більш організованих фірмах політика цін проводиться лише при
створенні кризових ситуацій. Дуже часто навіть у великих корпораціях
спостерігається практично повна відсутність будь-якої політики, крім
простого встановлення цін на рівні ринку. Велика зацікавленість у
розробці політики цін виявляється в період впровадження нових видів
продукції або послуг. Сьогодні в готельному бізнесі потрібно знайти
ефективні напрямки управління ціновою політикою, тому що ціни на
готельні послуги не відповідають сучасному економічному становищу в
Україні, а ці напрямки можливо знайти лише при умові ретельного аналізу
факторів, які впливають на формування ціни.

Об’єктом дослідження в дипломній роботі виступає готель „Сатурн”, а
предметом дослідження – особливості формування цінової політики в ньому.
Готель „Сатурн” знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу,
2б. Сьогоднi готель являє собою готельний комплекс, до складу якого
входять : готель на 213 мiсць, ресторан на 174 мiсця, кафе на 34
мiсця, 2 конференц-зали, тренажерний зал та перукарня. Види діяльності
готелю “Сатурн” насупні: готельнi послуги, послуги громадського
харчування (ресторан та кафе), побутовi послуги, роздрiбна торгiвля,
туристичне обслуговування та iнше. Готель “Сатурн” співробітничає з
туристичними фірмами, що дозволяє готелю забезпечити деякий потік
клієнтів, що концентруються коло туристичних фірм. Готель “Сатурн” має
не тільки удосконалену матеріально-технічну базу для розміщення та
харчування гостей, але й розвинену сервісну інфраструктуру. Гості, які
приїжджають з метою вирішення комерційних справ, можуть скористатись
послугами ділового характеру. Щоб привернути увагу потенцiйних
клiєнтiв, готелю потрiбно застосовувати сучаснi маркетингові засоби,
спрощувати систему бронювання мiсць, використовувати переваги сучасних
комп’ютерних технологiй. Готельнi послуги та послуги харчування ВАТ
“Готель “Сатурн” сертифiкованi УРЦСМ, готелю присвоєна категорiя “2
зiрки”, ресторану присвоєний 1-й клас.

В Україні лише в останні роки почали приділяти належну увагу туристичній
індустрії. Зміна політичних та економічних умов, які пройшли в 90-х
роках, дозволили Україні акцентувати увагу на більш ефективному
використанні туристично-рекреаційного потенціалу, проводити структурні
реформи у напрямку переважання послуг над іншими секторами економіки.

Проблеми розвитку туристично-оздоровчого комплексу та підвищення
ефективності використання рекреаційно-туристичного потенціалу територій
розглядалися у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: К. Азарова, К.
Борисова, Дж. Боузна, В. Главацького, Б. Данилишина, В. Євдокименка, Ф.
Котлера, В. Кравцева, В. Куценко, Дж. Майкенза, А. Мамедова, В. Сеніна,
Ю. Соколової, Ю. Туниці, В. Трегобчука, С. Харічкова та інших. Ці праці
склали джерельну базу при написанні даної роботи.

Трансформаційні процеси в сфері туризму України, на жаль, здійснюються
без достатніх науково-теоретичних обґрунтувань, які б базувалися на
результатах науково-практичних досліджень та світових досягненнях у цій
сфері. Особливо це стосується організаційно-економічного та
інформаційного забезпечення туристично-оздоровчого комплексу, діяльність
якого в значній мірі визначається світовим ринком туристичної індустрії.
Методичні розробки Всесвітньої Туристичної Організації, передусім в
сфері статистичного обліку, міжнародного правова, митного та податкового
середовища від якого залежить конкурентноздатність українського
туристичного продукту та обсяги надання туристичних послуг, повинні бути
адаптовані в Україні. Необхідно також організаційно забезпечити їх
дотримання.

Спостерігається явна недостатність науково-теоретичних узагальнень цих
проблем, необхідність подальшої розробки науково-методичних елементів,
спрямованих на практичне вирішення завдань підвищення ефективності
туристично-оздоровчого комплексу в умовах ринкових перетворень.
Актуальність вказаних проблем також зумовила вибір теми даної роботи.

Структура даної дипломної роботи наступна:

Вступ.

Теоретична частина (Розділ 1).

Аналітична частина (Розділи 2 і 3).

Висновки та пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

В роботі розкриті наступні питання:

Поняття та сутність цінової політики, поняття ціноутворення та цінової
політики, аналіз ціноутворюючих факторів, аналіз методів ціноутворення

Аналіз діяльності готелю „Сатурн”; аналіз стану розвитку готельного
господарства Києва; аналіз чинників, які впливають на ціну послуг
готелю.

Проблеми та перспективи управління ціновою політикою готелю „Сатурн”

При написанні роботи автором були використані внутрішні документи готелю
„Сатурн”(баланс, річна фінансова звітність) різні теоретичні, аналітичні
та статистичні матеріали, міжнародні законодавчі акти та закони України
з питань туризму, готельного бізнесу, зовнішньоекономічної політики,
міжрегіонального та транскордонного співробітництва.

Робота може бути використана фахівцями туристичної галузі, зокрема,
керівниками готелів в якості довідникового та аналітичного матеріалу.

РОЗДІЛ 1. Поняття та сутність цінової політики

1.1 Поняття ціноутворення та цінової політики

В умовах ринкової економіки ціна служить найважливішим економічним
параметром, що характеризує діяльність підприємства. Дня будь-якого
суб’єкта, що хазяює, питання про ціну — це питання існування і
благополуччя.

Кожен підприємець, коли встановлює ціну на свій товар, використовує її
як вирішальний засіб для досягнення поставлених у своєму бізнесі цілей.
Важлива роль цінового механізму для підприємства безперечна. Практика
показує, що жодна компанія, незалежно від міцності її позицій на ринку,
не може собі дозволити встановлювати ціни без аналізу можливих наслідків
різних варіантів такого рішення. І незважаючи на те, що широке поширення
мають і нецінові форми конкуренції, ціна є істотним елементом
конкурентної політики і значно впливає на ринкове положення і доходи
підприємця.

Звідси загальною потребою для успішної підприємницької діяльності в
умовах ринкової економіки стає використання добре проробленої і науково
обґрунтованої цінової політики.

Однак переважна більшість керівників підприємств ще не мають достатніх
знань і досвіду в області розробки цінової політики. При встановленні
ціни вони, як правило, орієнтуються на витрати виробництва реалізацію
продукції й одержання деякого прибутку. Ряд підприємців приймає за
орієнтир ціни на аналогічну продукцію, що встановилися на ринку. Є і
такі, хто, не вникаючи в суть проблеми, просто намагається продати товар
якнайдорожче.

Працюючи в умовах ринку, не можна забувати про те, що ціна і цінова
політика для підприємства — головний елемент маркетингу. Саме тому
розробці цінової політики повинна приділятися найпильніша увага з боку
керівництва фірми, яка бажає найбільш ефективно і довгочасно розвивати
свою діяльність на ринку, тому що будь-який помилковий чи недостатньо
продуманий крок негайно позначається на динаміці продажів і
рентабельності.

Цінова політика підприємства — поняття багатопланове. Фірма не просто
встановлює ту чи іншу ціну, вона створює свою систему ціноутворення, що
охоплює весь асортимент продукції, яка випускається, або послуг, що
надаються, враховує розходження у витратах виробництва і збуту для
окремих категорій споживачів, для різних географічних регіонів,
специфіку в рівнях попиту, сезонність споживання товару і багато інших
факторів. Крім того, варто пам’ятати, що діяльність фірми здійснюється в
умовах постійно мінливого конкурентного оточення. Іноді фірма сама
виявляє ініціативу зміни цін, але частіше просто реагує на дії
конкурентів.

Найбільш розповсюджена помилка ціноутворення – зайва орієнтація на
витрати, що не дозволяє підприємству адаптуватися до зміни ринкових умов
і вимог різних сегментів ринку.

Принципи цінової політики:

досягнення заданої величини прибутку на одиницю вкладеного капіталу;

забезпечення стабільного положення на ринку;

активізація купівельного попиту;

дотримання державних правових актів

Цілі цінової політики:

збереження положення на ринку;

максимізація прибутку по всій номенклатурі товару;

максимальне збільшення збуту продукції;

завоювання лідерства на ринку

Форми реалізації цінової політики:

збереження стабільності цін;

зміна цін;

установлення єдиних цін;

застосування гнучких цін

Методи реалізації цінової політики:

забезпечення заданої ціни масовим постачанням товару;

масштабне завоювання ринку;

вижидання ажіотажного попиту;

«зняття вершків» шляхом короткочасного підвищення цін на нові товари.

Фактори, що визначають цінову політику:

попит;

пропозиція;

фіскальна політика держави;

конкуренти;

інфляція.

Для грамотного використання всіх переваг ринкового ціноутворення в
підприємницькій діяльності необхідно вивчити сутність цінової політики,
послідовність етапів її розробки, умови і переваги їхнього застосування.

Цінова політика фірми являє собою загальні цілі, що підприємство
збирається досягти за допомогою встановлення цін на свою продукцію.
Однак установлення цін на продукцію фірми значною мірою є мистецтвом:
низька ціна викликає в покупця асоціацію з низькою якістю товару, висока
— виключає можливість придбання товару багатьма покупцями. У цих умовах
необхідно правильно сформулювати цінову політику фірми, пам’ятаючи про
взаємозв’язки.

Етапи проведення цінової політики.

Розробка цінової політики включає кілька послідовних етапів:

вироблення цілей ціноутворення;

аналіз ціноутворюючих факторів (визначення попиту, аналіз пропозиції і
цін конкурентів і ін.);

вибір методу ціноутворення;

ухвалення рішення про рівень ціни.

Кожен крок установлення ціни сполучений з визначеними проблемами і
складностями, про які вдумливий підприємець повинний знати заздалегідь.

Цілі цінової політики

Починаючи процес ціноутворення, підприємець повинний насамперед
визначити, яких цілей він бажає досягти, продаючи свій товар. Часто
виявляється, що стратегічних цілей у підприємства трохи, і вони досяжні
в короткостроковій чи довгостроковій перспективі. Варто виробити навички
уміння розпізнавати і за допомогою цінової політики реалізовувати
оптимальне співвідношення можливе більшої кількості цілей. При
формулюванні цілей ціноутворення звичайно орієнтуються на стратегічні
цілі підприємницької діяльності. Найбільш розповсюджені цілі:

– Виживання підприємства. Ця мета може розглядатися як короткострокова.
В умовах конкурентного ринку підприємство часто йде на зниження цін для
ліквідації запасів продукції на складі. При цьому прибуток утрачає своє
значення. Виробництво буде здійснюватися доти, поки ціна, установлена на
нижній межі, покриває хоча б витрати.

– Короткострокова максимізація прибутку і підвищення рівня
рентабельності, що у свою чергу збільшує прибутковість і розширює
інвестиційні можливості фірми. Цю мету найбільше доцільно ставити в
короткостроковій політиці цін. У перспективному плані вона є похідної
від глобальної цілі – максимізації цінності фірми, тобто максимальної
вартості її активів при продажі їх за ринковими цінами. Реалізуючи у
своїй діяльності цю мету, підприємство робить основний упор на
короткострокові чекання прибутку і мало враховує довгострокові
перспективи роботи на ринку. Також слабко приймаються в увагу відповідні
дії конкурентів і заходи впливу держави, спрямовані на регулювання
діяльності ринку. Однак саме ця мета найбільше часто висувається
підприємствами в умовах формування і становлення ринку в Україні.

– Короткострокове максимальне збільшення збуту продукції. Підприємці
виходять з того, що збільшення обсягу збуту приведе до зниження витрат
на одиницю продукції і, як наслідок, — до збільшення прибутку. З огляду
на чутливість ринку до рівня ціни, керівництво фірми встановлює ціну на
мінімально припустимому рівні. Це забезпечує на якийсь час розширення
ніші ринку, займаної підприємством. Однак політика низьких цін може
забезпечити позитивний результат тільки в тому випадку, коли чутливість
ринку до цін дуже велика і розширення обсягу виробництва супроводжується
зниженням витрат виробництва. Це дуже ризикована політика, тому що може
привести до розв’язання цінової війни.

– Завоювання лідерства на ринку й у визначенні цін. Цю мету
переслідують, як правило, великі компанії, вона відбиває лідируюче
положення фірми на ринку при встановленні загальних цінових рівнів.
Наприклад, концерн «Du Роnt» на новинки свого виробництва — целофан,
нейлон, тефлон, що володіють незаперечними перевагами перед товарами
конкурентів, установлює максимально можливу ціну.

Прагнення до завоювання лідерства може виявлятися й у виробництві
продукції гарантовано високої якості. У цьому випадку фірма, який
удається протягом багатьох років зберігати за собою таку репутацію,
установлює більш високу ціну в порівнянні з конкурентами, щоб
компенсувати підвищені витрати. А вже саме ім’я фірми є надійним
гарантом неперевершеної якості, як, наприклад, японська фірма «Sharp» —
у виробництві звуковідтворюючої техніки, німецька фірма «Мегsedes» — в
автомобілебудуванні, американська фірма «Goоd Уеаr» — у виробництві
автомобільних шин.

– «Зняття вершків» з ринку шляхом установлення високих цін. Така ціль
може використовуватися фірмами, що випускають зовсім нові товари, раніше
невідомі на ринку (персональні комп’ютери, мобільні телефони, цифрові
відеокамери і т.п.). Використовуючи товару-новинки, окремі покупці
одержують економію на витратах, на якісно новому рівні задовольняючи
свої потреби. Як тільки настає насичення цього сегмента ринку
товаром-новинкою за високою ціною, фірма знижує ціну, переходячи до
іншого сегменту. У такий спосіб досягається залучення максимальної
кількості покупців у кожнім сегменті ринку.

Цілі, що ставить перед собою підприємство і втілює в життя за допомогою
цінової політики, певним чином співвідносяться між собою, висуваючи на
перший план більш загальну домінуючу мету, що поглинає всі інші. Такою
метою в довгостроковій перспективі може бути максимізація прибутку
фірми.

Розробка і реалізація цінової політики фірми є складовою частиною
загальної політики підприємства, спрямованої на прибуткову реалізацію
продукції великому числу покупців. Для здійснення всіх робіт, зв’язаних
з розробкою й успішним проведенням цінової політики, на великих і
середніх підприємствах створюється спеціальний структурний підрозділ –
відділ цін. На підприємствах з малими і нерегулярними обсягами продажів,
а також нечисленним персоналом цю функцію виконує керівник фірми.

Діяльність відділу цін постійно будується в тісному контакті з іншими
підрозділами підприємства і насамперед з відділами маркетингу, збуту, з
фінансовою службою. Велика увага в роботі приділяється збору інформації
про поточну ринкову кон’юнктуру, визначенню структури ринку
продукції-фірми, складанню альтернативних прогнозів збуту продукції,
можливих при різних рівнях цін, дослідженню передбачуваних відповідних
дій конкурентів на цінову політику підприємства, а також аналізу
можливого збільшення продажів і виторгу без зміни цін.

1.2 Аналіз ціноутворюючих факторів

Попит як один з ціноутворюючих факторів.

Ринкова ціна товару формується під впливом великого числа факторів, що
визначають стан відповідного ринку. Для вибору цінової стратегії фірма
повинна виявити і проаналізувати ціноутворюючі фактори. Вони можуть бути
як зовнішні стосовно фірми і не контрольовані нею, так і внутрішні.

Коротко зупинимося на характеристиці основних ціноутворюючих факторів.

Попит та пропозиція. Ціна на ринку піддається змінам насамперед під
впливом попиту та пропозиції. Цей фактор у ринковій економіці грає
навряд чи не ключову роль.

Попит є найважливішою категорією ринкової економіки, тому що саме він у
кінцевому рахунку визначає ціну на різні товари, розподіляє сировину і
готову продукцію.

Попит — це бажання і можливість споживача купити товар чи послугу у
визначений час і у визначеному місці. Варто розрізняти поняття «бажання»
і «попит». Не всяке бажання мати товар є попитом. Бажання тільки тоді
перетворюється в попит, коли підкріплюється фінансовими можливостями
покупця. Іншими словами, ринок не реагує на потребі, не забезпечені
платоспроможністю покупця.

Взаємозв’язок між попитом на товар і визначальними його факторами
відображається загальною функцією попиту і може бути представлений у
виді:

(1.1)

QDx – обсяг попиту на товар х в одиницю часу;

PX – ціна товару;

Ру, …, Рz – ціни товарів-замінників і взаємодоповнюючих товарів;

I – доход покупця;

W – рівень добробуту, тобто купівельна спроможність споживача;

Tx – потреба покупця в товарі х;

F – думка споживача щодо перспектив його добробуту;

S – сезонність потреби, що задовольняється даним товаром;

q – кількість покупців.

Обсяг попиту — це та кількість товару, що покупець готовий придбати за
даних умов протягом визначеного проміжку часу. При зміні хоча б одного з
перерахованих факторів зміниться й обсяг попиту на даний товар.

Однак якщо допустити, що в якийсь період часу усі фактори, крім першого,
у даному вираженні незмінні і є величиною постійної, то обсяг попиту
реально буде залежати тільки від зміни ціни. У цьому випадку
здійснюється перехід від загальної функції попиту до функції попиту від
ціни:

QDx=f(Рх) (1.2).

Графічно залежність попиту від ціни може бути показана у виді кривої
попиту СС (див. Мал. 1.1). По осі абсцис відкладені обсяги продажів
деякого товару X, по осі ординат – ціна одиниці даного товару. Крива
попиту СС показує відповідність між ціною Р і кількістю товару Q, що
буде придбано покупцем за даною ціною. Причому, якщо змінюється ціна
товару Рх, то (за інших рівних умов) змінюється попит на нього, і рух
йде по кривій попиту. У випадку зміни інших факторів змінюється сам
попит і, отже, положення кривої попиту.

Мал. 1.1. Криві попиту СС і пропозиції ПП

Крива попиту встановлює оборотну пропорційну залежність між ціною товару
і його кількістю. Чим вище ціна, тим менше товарів за цією ціною може
бути куплено. І, як показує практика, збільшення кількості товару в
продажі викликає зниження ціни на нього.

Вплив пропозиції на ціну продукції

У встановленні ринкової ціни не менш важливу роль грає пропозиція —
кількість товарів, що продавці можуть і бажають запропонувати покупцю у
визначений час і у визначеному місці. Крива пропозиції ПП характеризує
пропозицію товару прямо пропорційною залежністю між Р і Q, (Мал..1.1).
Вона пояснює той факт, що чим вище ціна товару, тим більше буде його
запропоновано на ринку.

Фірма-виробник через ціну товару одержує інформацію про те, у якому
ступені суспільство має потребу в її продукції. І якщо рівень ціни, що
склалася на ринку, відшкодовує витрати підприємства і забезпечує
одержання бажаного прибутку, то це служить самим вірним орієнтиром
доцільності виробництва і відповідності попиту.

Функція пропозиції показує взаємозалежність між пропозицією товару і
визначальними його факторами. Вона може бути представлена наступним
вираженням:

(1.3)

де QSx – обсяг пропозиції товару х в одиницю часу;

Рx – ціна пропозиції товару х;

Ру,…, Рz — ціни на товари-конкуренти і товари, вироблені разом з даним
товаром;

К — рівень технології виробництва;

L – державна політика в області оподатковування;

N – плата за ресурси;

q – кількість продавців.

Обсяг пропозиції — це та кількість товару, що продавець бажає продати за
даних умов. Обсяг пропозиції міняється тільки при зміні ціни. Графічно
зміна обсягу пропозиції виражається в русі по кривій пропозиції. У
випадку зміни інших факторів, що впливають на пропозицію, зміщається
сама крива пропозиції. Так, на рис. 2.2 показано, що збільшення
пропозиції відобразилося на графіку зсувом кривої ПП униз по осі ординат
у положення П1П1.

Рівновага ціни, попиту та пропозиції

Особливість вільного ринку в тому, що при визначеній кількості
запропонованої продукції він як би сам по собі прагне до рівноваги.
Таким чином, при відповідності попиту та пропозиції встановлюється
ринкова рівноважна ціна в крапці Р1. Рівновага відбиває компроміс між
покупцем і продавцем, що реалізується у взаємній згоді здійснити
операцію купівлі-продажу. Єдиною урівноваженою ціною, що може
зберігатися, тому що задовольняє інтересам покупців і продавців, є ціна,
при якій обсяг пропонованого товару дорівнює обсягу запитуваного товару
(Qs = Qd). Конкурентна рівновага завжди знаходиться в крапці перетинання
графіків попиту (СС) і пропозиції (ПП) і відповідає крапці рівноваги Е.

Однак стан рівноваги попиту та пропозиції ніколи не буває статичним
через велику кількість факторів, що впливають на його. Наслідком цього
впливу є постійний зсув кривих попиту та пропозиції (вправо чи вліво,
нагору чи вниз), у результаті чого відбувається порушення рівноваги.
Нова рівновага встановлюється в іншій крапці, наприклад, у крапці E1
якої буде відповідати нова ринкова ціна Р2. Практика знає багато
випадків, коли «ініціаторами» порушення рівноваги виступають попит та
пропозиція.

На практиці графік рівноваги попиту та пропозиції дозволяє в більш
зручній формі інтерпретувати ціну рівноваги, якщо він представлений у
лінійних функціях типу:

(1.4)

або

(1.5)

де

q – попит (пропозиція) у натуральних одиницях;

р – ціна попиту (пропозиції);

m0, m1 — постійне складові, значення яких розрізняються в залежності від
виду товарів (послуг).

Графік рівноваги попиту та пропозиції (Мал..2.2.) наочно ілюструє зони,
що характеризують надлишок і дефіцит товару.

Мал.. 2.2. Рівновага ціни, попиту та пропозиції

Якщо ринкова ціна у визначений момент перевищує рівноважну ціну (Р2), то
вона стимулює перевищення пропозиції над попитом і формується надлишок
пропозиції. Якщо ціна виявляється нижче крапки рівноваги, то створюється
дефіцит пропозиції в порівнянні з попитом.

Вплив цінової еластичності попиту на загальний прибуток і реакція
покупців.

При аналізі попиту та пропозиції найбільший інтерес, як правило,
представляє не їхнє абсолютне значення, а зміна попиту та пропозиції у
відповідь на зміну ціни товару чи якого-небудь іншого параметра, що
визначає попит та пропозицію. Кількісно вимірити чутливість попиту та
пропозиції до зміни факторів, їх визначальних, дозволяє еластичність.

Еластичність – це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої
величини. Еластичність показує, на скільки відсотків зміниться одному
перемінна в результаті зміни іншої перемінної на 1%.

Підприємцю дійсно необхідна інформація про тім, наскільки зміниться
попит під впливом ряду факторів (доходів, цін на інші товари, податків і
т.п.).

Особливу важливість представляє еластичність попиту від цін, чи цінова
еластичність, яка показує реакцію попиту на зміну ціни і визначає, на
скількох відсотків зміниться попит при зміні ціни на 1%. Вона показує
чутливість покупців до зміни цін, що впливає на кількість товарів, що
вони здобувають.

Ступінь цінової еластичності визначають за допомогою коефіцієнта
еластичності Еd по формулі:

(1.6)

де Q1,Q2 – обсяг продажів по старим P1 і новим Р2 цінам відповідно;

У залежності від значення коефіцієнта цінової еластичності розрізняють:

нееластичний попит – при Ed 1.

Що дає підприємцю знання еластичності попиту?

Якщо маркетингова служба, підрахувавши еластичність попиту, визначила,
що попит на товар нееластичний (Еd 1), то ціни краще не підвищувати,
оскільки прибуток від реалізації буде знижуватися. У даному випадку
доцільніше розглянути пропозицію про зниження ціни, і прибуток буде
рости у результаті збільшення попиту на товар. Можливий вплив цінової
еластичності попиту на загальний виторг і реакцію покупців на зміну цін
показаний в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Вплив цінової еластичності попиту на загальний виторг і
реакцію покупців

Значення коефіцієнта еластичності Визначення еластичності попиту Вплив
на загальний прибуток Реакція покупців

Якісне Кількісне Підвищення цін Пониження цін На пониження ціни На
підвищення ціни

Ed>1 Еластичний Перевищує зміну ціни Зменшується Збільшується Значно
підвищують кількість закупок. Попит росте швидше, ніж знижується ціна
Значно знижується обсяг покупок. Попит знижується більш швидкими
темпами, ніж зростає ціна

Ed=1 Одинична еластичність Рівняється зміні ціни Не змінюється Не
змінюється Попит зростає такими ж темпами, якими падає ціна Попит
знижується такими ж темпами, якими зростає ціна

Ed МС), то рівень виробництва, при якому прибуток
буде максимальної, ще не досягнуть і фірмі варто розширювати виробництво
даного товару; якщо в результаті великим виявляється темп росту витрат
(МR РОЗДІЛ 2. Аналіз об’єкту дослідження (готель „Сатурн”) та галузі, в якій він здійснює свою діяльність 2.1 Загальна характеристика об’єкту дослідження Готель „Сатурн” знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2б. Сьогоднi Готель "Сатурн" являє собою готельний комплекс, до складу якого входять : готель на 213 мiсць, ресторан на 174 мiсця, кафе на 34 мiсця, 2 конференц-зали, тренажерний зал та перукарня. У готелi також дiють магазин, пункти прийому хiмчистки, валютнi обмiннi пункти, є банкомати, мобiльний зв'язок та iншi послуги, що надаються мешканцям готелю стороннiми фiрмами та банками. Планується розширення кола послуг для мешканцiв готелю. Статутом передбаченi такi види діяльності готелю "Сатурн": готельнi послуги, послуги громадського харчування (ресторан та кафе), побутовi послуги, роздрiбна торгiвля, туристичне обслуговування та iнше. У загальному обсязi реалiзацiї цi види складають: готельнi послуги - 2658,8 тис. грн.(74,2%), послуги громадського харчування - 880,6 тис. грн (24,6%), побутовi послуги - 44,0 тис. грн (1.2%). Інформація про основну продукцію і послуги готелю „Сатурн” наведена в таблиці 2.1. Інформація про сировинну базу та основні характеристики споживачів наведена в таблиці 2.2 Таблиця 2.1. Інформація про основну продукцію і послуги готелю „Сатурн” Наймену- вання продукцiї (виду продукцiї) Торговi марки, пiд якими здiй- снюється збут продукцiї Патентний та iнший правовий захист продукцiї (винаходи та лiцензiї, якi викорис- товуються в продукцiї) Одиниця вимiру Обсяг виробництва в нату- ральних одиницях Обсяг вироб- ництва у грошовому виразi (у дiючих цiнах) (тис.грн.) Чистий дохiд (виручка) вiд реалiзацiї за звiтний перiод (тис.грн.)  Готельні послуги  Готель "Сатурн"  Ліцензійна угода № 14-6 на право застосування сертифікату відповідності  ліжко-діб  57,886  2658,8  2215,7  Послуги харчування  Ресторан "Сатурн"  Ліцензійна угода № 14-72 на право застосування сертифікату відповідності  тис.умовнихстрав  0,028  880,6  733,8 Усього:          3539,4  2949,5 Таблиця 2.2. Сировинна база та основні характеристики споживачів Наймену- вання продукцiї (виду продукцiї) Сировинна база для вироб- ництва (Україна, країни СНД, зарубiжжя) Доля в загальному обсязі реалізації (регiон реалiзацiї) (%) Україна країни СНД та Балтiї країни дальнього зарубiжжя  Готельні послуги    85.50      Послуги харчування    90.00     Усього:    100.00  0.00  0.00 Інформація про основні види діяльності готелю „Сатурн”, чисельність працівників та оплату їх праці, основні фінансові показники підприємства наведена в таблицях 2.3-2.5 Таблиця 2.3. Основні види діяльності Код за ЗКГНГ Вид дiяльностi  90220  Готельне господарство  91620  Туризм  71330  Громадське харчування недержавних організацій, крім споживчої кооперації  71250  Роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації  90310  Послуги підприємств і організацій, що займаються невиробничими видами побутового обслуговування насе Таблиця 2.4. Чисельність працівників та оплата їх праці Показники Фактично за період (2001 рік) Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб)  138 Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та сумiсників (осiб)  2 Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб)   Фонд оплати працi - всього (тис.грн.)  777,5 Таблиця 2.5. Основні фінансові показники діяльності готелю в 1999-2001 рр. фінансові показники, тис. грн.   2001 2000 1999 1998 за рік за рік за рік за рік Виручка від реалізації 3 583  3 173  2 207    Чистий доход 2 986  2 644  1 839    Чистий прибуток 307  159  111    Дебіторська заборгованість 9  14  7    Кредиторська заборгованість 148  164  38    Дивіденди на просту акцію, грн.         2.2 Особливості стану розвитку галузі, в якій здійснює діяльність готель Основними покупцями готельних послуг є туроператори та корпоративні клієнти, з якими готель укладає угоди. Найбільш вигідними є туроператори - крупні туркомпанії, що мають власну туристичну мережуи мають більш ніж готель можливостей для організації продажу готельних послуг. Це вважається найбільш перспективним ринком збуту послуг готелю. Корпоративні клієнти - різноманітні господарюючі суб"єкти, що використовують придбані у готеля за прямими угодами послуги для своїх внутрішніх цілей - розміщення своїх співробітників та гостей. Укладені угоди з корпоративними клієнтами мають зиск, так як розміщення гостей має довгочасний характер. Готелем взято курс на розширення роботи з корпоративними клієнтами. У 2002 році укладено 20 нових договорів з корпорантами. Готель "Сатурн" співробітничає також з туристичними фірмами, що також дозволяє готелю забезпечити деякий поток клієнтів, що концентруються коло туристичних фірм. За роки незалежності Україна досягла певних успіхів в розвитку індустрії туризму та готельного господарства. За статистичними даними Всесвітньої туриської організації (ВТО)вона входить в першу двадцятку країн по кількості прийнятих туристів, а це означає, що вітчизняна галузь туризма та готельного господарства є невід"ємною частиною світовоготуристичного ринку. На сьогодняшній день галузь туристичних послуг виробляє 8% валового внутрішнього продукту і дає 20% зовнішньоторгівельного обороту України. Туристичною діяльністю в Україні займаються більш ніж 3 тисячі суб"єктів підприємницької діяльності. Для обслуговування туристів використовується близько 1400 готелів, мотелів такемпінгів. В Києві працює 23 крупних готелів з номерним фондом більше 100 номерів, 24 невеликих готелів, що мають від 20 до 100 номерів, які є потенційними конкурентами готелю „Сатурн”. Розвиток туризму в Україні стримується низкою причин. Це і економічна нестабільність, й недоліки в роботі фінансово-банківської системи, й зниження платоспроможності наших громадян, й недосконала податкова система. Законодавчо-правова база також недосконала, відсутні інструкції та інші документи, що були б логічно взаємопов"язані та не протирічили один одному. T H ??J???H?H???H J L N P R T V X ? ’ ” O U Ue - e e i ji ? ?   – ?????&???&? oe¬ oe¬ oe¬ oe¬ ? Oe0Oy‚ Oe0Oy‚ Oe0Oy‚ Oe0Oy‚ Oe0Oy‚ Oe0Oy‚ ”yp ”yp ”yp ”yp ”yp ”yp ”yp ”yp наших автошляхів та й усієї інфраструктури, щомає відношення до туристичного комплексу. Стан галузі на сьогодні не відповідає потенційним можливостям держави, що має все необхідне для розвитку туристичної індустрії - природні ресурси, історико-культурні, трудові та матеріальні ресурси. Ретельне формування керівництвом готелю „Сатурн” стратегії і тактики діяльності за різними напрямками дозволяє підвищувати рівень конкурентоспроможності на ринку послуг в умовах конкурентного середовища. В таблиці 2.6 наведені основні конкуренти готелю „Сатурн”. Таблиця 2.6. Основні конкуренти готелю „Сатурн” Наймену- вання продукцiї (виду продукцiї) Наймену- вання конкурента Країна поход- ження конкурента Ступiнь конкуренцiї* незначний вплив середній вплив значний вплив  Готельні послуги  Готель "Хрещатик" та інші готелі у центрі Києва  Україна     X    Послуги харчування  Ресторан "Козак Мамай"  Україна     X   Готель "Сатурн" має не тільки удосконалену матеріально-технічну базу для розміщення та харчування гостей, але й розвинену сервісну інфраструктуру. Гості, які приїжджають з метою вирішення комерційних справ, можуть скористатись послугами ділового характеру. Для зручності ділових осіб надаються й такі бізнес-послуги, як робота на комп’ютері, Доступ до мережі Інтернет, ксерокопіювання документів, відправлення і одержання факсів, користування міжміським та міжнародним телефонним зв’язком, електронна пошта та цілодобова автостоянка під охороною. В "Сервісній агенції" можна замовити екскурсійне обслуговування з послугами перекладача, секретаря, прокат автотранспорту та мобільних телефонів. Серед додаткових послуг - прання, прасування, персональний сейф, замовлення авіаквитків, салон зачісок, магазин з продажу сувенірів. У Києві на цей час діють близько 80 готелiв Щоб привернути увагу потенцiйних клiєнтiв, готелю потрiбно мати відповідний рівень комфорту, мати цілу систему супутніх послуг для мешканців, а також застосовувати сучаснi маркетингові засоби, спрощувати систему бронювання мiсць, використовувати переваги сучасних комп'ютерних технологiй. Готель "Сатурн" - один з 80 готелiв Києва, вiн має 1,6% загальної кiлькостi мiсць, наповненiсть номерiв вища середньої по мiсту. Щоб привернути увагу потенцiйних клiєнтiв, готелю потрiбно застосовувати сучаснi маркетингові засоби, спрощувати систему бронювання мiсць, використовувати переваги сучасних комп'ютерних технологiй. Готель "Сатурн" розташований в живописній, екологічно чистій частині Києва з усiма перевагами, що звiдси випливають, номерний фонд готелю має широкий дiапазон -вiд дешевих номерiв з обмеженими зручностями до номерiв, що вiдповiдають сучасним вимогам. Останні користуються великим попитом та мають практично 100% заповнюванiсть. Перспективи готелю - у реконструкцiї номерного фонду, пiдвищеннi комфортностi номерів. Готельнi послуги та послуги харчування ВАТ "Готель "Сатурн" сертифiкованi УРЦСМ, готелю присвоєна категорiя "2 зiрки", ресторану присвоєний 1-й клас. Готель забезпечує також комплекснi послуги для проведення конференцiй, семiнарiв, тощо. "Сатурн" i надалi планує розвиватися як готель для дiлових людей, вiдкрито новий конференц-зал. Дiлова активнiсть має сезонний характер i впливає на діяльність готелю : найвища заповнюванiсть номерiв припадає на 4-й квартал (пiк ), а у 3-й квартал (пору вiдпусток) - найменше. У 2001 р. після подій 11 вересня зменшився потік міжнародного туризму. На дiяльнiсть готелю впливають ряд проблем, що чекають свого вирiшення (див. Таблицю 2.7). Насамперед, це необхiднiсть у розумнiй диференцiйованiй податковiй політиці щодо готелiв. Так, у 2001 р. ВАТ "Готель "Сатурн" перерахувало значні суми у державний та мiсцевi бюджети, а для реконструкцiї номерного фонду не вистачає обiгових коштiв, ремонтнi роботи через це ведуться вкрай повiльно, а це вже не є суто внутрiшньою проблемою самого готелю. Це – справа створення конкурентоспроможного українського туристичного сервiсу, що окупиться сторицею. iнвестування тiльки 120 тис.грн (сума готельного збору) у реконструкцiю номерiв дозволить збiльшити доходи пiдприємства щорiчно на 250 тис. грн. У бiльшостi країн свiту готельний збiр, як централізований податок, вiдсутнiй. Таблиця 2.7. Основні фактори, що впливають на діяльність готелю „Сатурн” Група факторів Опис проблем Ступiнь впливу на дiяльнiсть емiтента Якi змiни, що прогнозуються, мають вплинути на пiдприємство незначний вплив середній вплив значний вплив  Політичні  Несприятлива законодавча політика для розвитку туризму в Україні. Низький туристичний імідж України за кордоном.       X  Вдосконалення системи законів, що регулюють діяльність найбільш прибуткових для держави галузей, у тому числі туризму. Встановлення податкових пільг, змешення ПДВ та готельного збору.  Фінансово-економічні  Високі процентні ставки за кредит, відсутність ефективних інвесторів     X    Положення може покращити зменшення інфляції, розвиток системи кредитування, вихід країни з економічної кризи  Виробничо-технологічні  Необхідність значних ресурсів для підтримання готельного комплексу у відповідному технічному стані та реконструкції для підвищення його рівня       X  Роботи проводитимуться за рахунок підвищення прибутковості готелю та залучення інвестицій на прийнятних взаємовигідних умовах  Соціальні  Низький життєвий рівень основної маси населення України та країн СНД, що являються основними потенційними клієнтами, обмежує туристичні та інші потоки до Києва, а відповідно зменшує прибутки готелю       X  Підняття туристичного рейтингу Києва, загальний підйом економіки 2.3 Аналіз чинників, які впливають на ціну послуг готелю Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексна міра, обумовлена розмаїтістю продукту, високим рівнем конкуренції в індустрії і складністю точної оцінки майбутнього попиту. Як вважають фахівці-маркетологи, ця складова в сукупності засобів стратегії маркетингу є самою складною в порівнянні з іншими. Політика ціноутворення в індустрії туризму визначається різними факторами, тому діапазон вибору застосовуваних методів широкий. Нижче приведені деякі з них. Витрати-плюс - це метод ціноутворення, що полягає у віднесенні на витрати визначеного відсотка з метою одержання прибутку після покриття витрат на створення продукту і його представлення на ринок. Цей метод відносно простий, однак має недоліки, особливо в сфері готельного бізнесу через високі постійні витрати. Він не враховує попит, а також ціни, пропоновані на ринку конкурентами.  Норма рентабельності. Цей метод пов'язаний з фінансовим аналізом і визначає, наскільки ефективно туристська фірма діє для успішного повернення вкладених інвестицій. На відміну від попереднього методу, що базується на витратах бізнесу, цей метод виходить з рівня прибутку, генеруємого інвестуванням капіталу. У той же час він не враховує багатьох факторів, що впливають на ціноутворення, у тому числі й обсяги продажів. Зворотнє ціноутворення - метод, заснований на ринковій ціні продукту і запланованого прибутку. За допомогою цього методу компанії намагаються досягти прибутку зниженням витратних компонентів продукту, одночасно регулюючи якість і розмаїтість послуг. Однак для того, щоб не втрачати клієнтів, компанії часто проводять ретельне дослідження потреб туристів, приймаючи в розрахунок конкуренцію на ринку. Наприклад, туристська фірма може орендувати частину приміщень у крилі готелю без виду на море, щоб знизити витрати.  Дискримінаційне ціноутворення. Цей метод, називають також гнучким ціноутворенням, враховує ринковий попит, пропонує зміни цін у залежності від часу, місця, виду продукту або обсягу продажів. Туристські компанії практикують сегментування ринку і пропонують різні ціни для різних сегментів у залежності від готовності і можливості платити цю ціну. Наприклад, студентам і людям похилого віку надаються знижки в місцях проживання або на транспорт. Прикладом дискримінації за часом може служити практика, при якій готелі і транспортні компанії часто знижують ціни перед піковим сезоном, щоб залучити клієнтів і тим самим покрити витрати, пов'язані з підтримкою рівня обслуговування і збереженням кваліфікованого персоналу. Ціни дискримінуються за місцем, наприклад коли вартість однакових номерів у готелі різна у залежності від виду з вікна. Так, цілком природно, що номер в одному з київських готелів з вікнами на Хрещатик коштує набагато дорожче, ніж номер з вікнами, що виходять у внутрішній дворик готелю. Ще один приклад дискримінаційної ціни, а саме дискримінації за обсягом - це знижка при наданні готельних номерів туроператорам за умови, що вони повинні підтримувати обіцяний рівень обслуговування туристів. У противному випадку знижки скасовуються. Цей метод істотно орієнтований на ринок і вимагає постійної уваги до фактора ринку. Ціноутворення проникнення на ринок практикують компанії, що хочуть проникнути на ринок і при цьому встановлюють ціни нижче ринкових. Звичайно цей метод використовують туроператори, коли налагоджують стосунки з новими туристськими центрами, сподіваючись на те, що згодом вони зможуть підвищити ціни, уже маючи достатню кількість клієнтів. Великі ресторанні ланцюги також активно використовують його. Метод забезпечує економію від масштабу як у процесі створення продукту, так і в процесі маркетингу. Політика "зняття вершків". Цей метод ціноутворення використовується, коли на ринку відзначається скорочення пропозиції та попит не залежить від підвищення ціни, тобто при наявності нееластичного попиту на туристський продукт. Наприклад, оренда дорогої вілли з басейном, розташованої в екзотичній місцевості, дуже висока. На сучасному етапі розвитку туристичної індустрії України усе більше уваги приділяється її матеріально-технічній базі, основу якої складають насамперед підприємства готельного господарства і суспільного харчування. На сьогоднішній день в Україні тільки готелів різних форм власності нараховується майже 1400, оздоровчих установ — понад 3000. Вимоги до якості послуг, наданих цими установами, неухильно зростають. Разом з тим багато питань щодо організації й обліку діяльності готельних господарств залишаються невизначеними. Щоб з'ясувати, які саме підприємства відносяться до готельної індустрії, будемо виходити з таких основних принципів, що характеризують визначений вид діяльності: використання ресурсів (устаткування, робочої сили, технологічних засобів, сировини і матеріалів), поєднуваних для виробництва визначеної продукції і надання послуг; особливості виробничого процесу; види вироблюваної продукції і послуг, наданих споживачам. Відповідно до Державного класифікатора України «Класифікації видів економічної діяльності. ДК 009 — 96», затвердженим наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. № 441, до категорії «готелі» як виду економічної діяльності відносяться: установи, що надають місця для короткострокового проживання: готелі, включаючи туристичні (з ресторанами і без ресторанів); мотелі; готелі з конференц-залом; готелі з послугами ресторану; інші місця для короткострокового проживання: табори; літні будиночки, котеджі і квартири, що здаються у відпускний період; території кемпінгів; сімейні пансіони; селянські садиби; гірські притулки; молодіжні турбази і т.п. місця для короткострокового проживання в інших приміщеннях: у молодіжних гуртожитках; дитячих таборах; школах-інтернатах; будинках колгоспника; гуртожитках для приїжджих; гуртожитках вищих навчальних закладів, технікумів, училищ, шкіл; спальних вагонах; будинках готельного типу й в інших приміщеннях, що здаються для тимчасового проживання. Слід зазначити, що по Класифікаторі до категорії «готель» не відносяться підприємства, що здають у найом житло для довгострокового проживання і використання житла в статусі загального користування. Таким чином, у частині надання місця для тимчасового проживання в курортних установах, а також оздоровчих установах і установах відпочинку повинний бути організований облік аналогічно такому який здійснюється в готелях. На підставі представленої класифікації далі по тексту всі перераховані підприємства з метою обліку послуг по наданню місця для короткострокового проживання будемо називати готелем. Визначені особливості в галузі можуть бути зв'язані зі спеціалізацією готелів (туристичні, курортні, лікувальні і т.п.). Структура витрат, пов'язаних з виробництвом готельних послуг, і поняття собівартості на сьогоднішній день регулюються двома нормативними актами: інструкцією № 24 і ПБУ 16. Важливим є законодавче закріплення положення про те, що перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості послуг визначаються підприємством самостійно (п. 11 ПБУ 16). Оскільки собівартість послуг є вартісним вираженням витрат підприємства, приведемо класифікацію витрат основної діяльності готелю «Сатурн», розроблену на основі положень Інструкції № 24 і ПБО 16. У структурі загально виробничих витрат готелю з метою аналізу і управління можна виділити перемінні і постійні загально виробничі витрати (див. Таблицю 2.8). Таблиця 2.8. Класифікація витрат основної діяльності готелю Вид витрат Складені елементи витрат Сума на 1 ліжко-добу, грн. 1. Виробничі витрати -складають виробничу собівартість готельних послуг 58,40 1.1. Прямі виробничі витрати — з'являються в процесі надання готельних послуг і можуть бути безпосередньо на них віднесені в момент появи прямі матеріальні витрати, що безпосередньо використовуються для оснащення номерного фонду й обслуговування клієнтів у номері 8,00 прямі витрати на оплату праці, у тому числі заробітна плата та інші виплати робітником, зайнятим обслуговуванням номерного фонду, забезпеченням його роботи (по нормах витрати часу на чи обслуговування в повному розмірі) 22,00 інші прямі витрати (зокрема, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів і інших необоротних активів, оренда майна, послуги сторонніх організацій і т.п.) 13,00 1.2. Загально виробничі витрати — спрямовані на обслуговування і зміст виробництва готелю витрати на керування виробництвом (оплата праці адміністративного персоналу, що здійснює керівництво роботою усього чи частини номерного фонду, наприклад на чи поверсі в корпусі; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, витрати на службові відрядження цього персоналу і т.п.) 5,46 амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів загально виробничого призначення 2,08 витрати на зміст, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів і інших необоротних активів загально виробничого призначення 0,88 витрати на удосконалення технології й організації виробництва (у тому числі комп'ютеризацію виробничого процесу, підвищення кваліфікації і навчання персоналу і т.п.); 0,92 витрати на опалення, висвітлення, водопостачання, водовідвід та інше зміст номерного фонду по показниках чи лічильників представленим рахункам комунальних підприємств 2,75 витрати на обслуговування (оплата праці персоналу, що забезпечує роботу готельного комплексу, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування цього персоналу, витрати на здійснення технологічного контролю виробничого процесу і якості послуг і т.п.) 2,98 витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища 0,33 2. Адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і зміст готелю витрати на зміст і експлуатацію основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, висвітлення, водопостачання, водовідвід, охорона) 2,45 витрати на зміст апарата керування готелем (оплата праці адміністративного персоналу, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, витрати на службові відрядження цього персоналу і т.п.) 2,06 винагорода за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна, сертифікації послуг) 1,78 витрати на зв'язок (поштовий, телеграфний, телефонну, телекс, факс і т.п.) 2,02 податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків і зборів, що включаються у виробничу собівартість послуг) 0,88 амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання 1,04 плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків 0,85 інші витрати загальногосподарського призначення 3,22 3. Витрати на збут — зв'язані з реалізацією послуг оплата праці і комісійних працівників, що забезпечують збут 0,43 витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг) 0,54 витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; --- витрати на зміст основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, зв'язаних зі збутом послуг (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, висвітлення, охорона) 0,12 інші витрати, зв'язані зі збутом послуг --- 4. Інші операційні витрати витрати на дослідження і розробки відповідно до ПБУ 8 «Нематеріальні активи» 0,16 сума безнадійної дебіторської заборгованості і відрахування в резерв сумнівних боргів 0,17 витрати від операційної курсової різниці 0,56 утрати від знецінювання запасів (витрати по номерному фонді, що простоює,) 6,73 нестачі і утрати від псування цінностей 0,03 визнані штрафи, пеня, неустойка 0,23 витрати на зміст об'єктів соціально-культурного призначення 1,45 інші витрати операційної діяльності --- Сума: 81,36 До перемінних загально виробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і керування виробничим процесом, що змінюються прямо (чи майже прямо) пропорційно зміні обсягу наданих послуг (наприклад, витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу, споживання електроенергії і т.п.). Перемінні загально виробничі витрати можуть розподілятися на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, кількості наданих послуг, ліжко-доби, корисної площі, прямих витрат і т.п.) виходячи з фактичної кількості наданих послуг. До постійних загально виробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і керування виробничим процесом, що залишаються незмінними (чи майже незмінними) при зміні обсягів наданих послуг (наприклад, амортизація будинку готелю, комп'ютеризація виробничого процесу і т.п.). Відповідно до ПБУ 16 постійні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованих послуг у періоді їхнього виникнення. Усі загально виробничі витрати (перемінні і постійні) розподіляються по об'єктах обліку з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.п.). При цьому відбувається розподіл загально виробничих витрат по двох групах об'єктів обліку: реалізованих на кінець звітного періоду і не реалізованих. Оскільки в отеленні процес виробництва і реалізації збігається в часі, усі вироблені послуги є фактично реалізованими, і вся сума загально виробничих витрат повинна цілком списуватися на собівартість реалізованих послуг у кожнім звітному періоді. Таким чином, проблема вибору об'єктів витрат, на які розподіляються постійні загально виробничі витрати, у бухгалтерському обліку не коштує, але питання залишається актуальним у системі керування основною діяльністю готелю. У залежності від розмірів, основної спеціалізації готелю, задач керування номерним фондом об'єктом витрат на конкретному підприємстві може бути визнаний: номерний фонд у цілому — при цьому усі виробничі (прямі і загально виробничі) витрати списуються на даний об'єкт без розподілу; частина номерного фонду, виділена по визначених ознаках (наприклад, по корпусах готельного комплексу, поверхам, категоріям і т.п.). Якщо виходити з того, що номерний фонд готелю, як правило, використовується не цілком, об'єктом витрат може бути обраний: інвентарний номерний фонд, що використовувався в даному звітному періоді; інвентарний номерний фонд за винятком номерів, що знаходяться в ремонті (непридатні до експлуатації). Відповідно нормальна потужність готелю може визначатися як: середня, характерна для даного готелю (у даному сезоні); потужність готелю, розрахована з обліком повного інвентарного номерного фонду (чи за винятком номерів, що знаходяться в ремонті). Вибір тієї чи іншої бази розподілу загально виробничих витрат покладається на управлінський персонал готелю. Необхідно вказати, що ПБУ 16 визначає структуру собівартості послуги для організації бухгалтерського обліку відповідних витрат операційної діяльності. По даному положенню собівартість реалізованих послуг складається з прямих виробничих і загально виробничих витрат. Ні адміністративні витрати, ні витрати на збут, ні інші не включаються в собівартість реалізованих послуг у системі рахунків бухгалтерського обліку. Таким чином, у бухгалтерському обліку термін «собівартість послуг» означає виробничу собівартість готельних послуг. Разом з тим у системі керування готелем (при складанні чи калькуляції кошторису витрат, плануванні й аналізі результатів діяльності готелю) розраховується не тільки виробнича, а і повна собівартість і вільна ціна готельної послуги (місця в чи номері номера). Інструкція № 24 пропонує включати в повну собівартість послуг витрати, зв'язані з виробництвом і збутом послуг, у тому числі встановлені державою як обов'язкові відрахування податки і платежі. До цих категорій витрат відносяться як прямі виробничі і загально виробничі витрати, так і загальногосподарські і невиробничі (комерційні) витрати, тобто витрати на збут. Таким чином, з метою планування, обліку і калькуляції собівартість готельних послуг повинна включати витрати, що групуються по таких статтях калькуляції: оплата праці обслуговуючого персоналу; відрахування на соціальне страхування; амортизація основних засобів; електроенергія; водопостачання і каналізація; поточний ремонт; опалення; прання білизни; телефонізація, радіомовлення; інші витрати на зміст будинків, території; загально виробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на збут. Статті 1—11 складають виробничу собівартість готельної послуги, тобто безпосередньо зв'язані з виробничим процесом і по приведеній вище класифікації відносяться до прямих виробничих і загально виробничих витрат. До ст. 11 відносяться витрати, що мають загальногосподарський характер, до ст. 12 — зв'язаного з забезпеченням реалізації послуг (збутом). Статті 1—12 складають повну собівартість готельної послуги. У зв'язку з реформою ціноутворення і скасуванням державного регулювання цін на послуги готелів на сьогоднішній день застосовуються вільні ціни, що формуються готелями самостійно і використовуються при розрахунках зі споживачами без узгодження з державними органами ціноутворення. Об'єктом калькуляції при наданні готельної послуги є повна собівартість використання одного ліжка в добу, чи ліжко-доби. Кількість ліжко-доби — це добуток кількості місць в отеленні на кількість календарних днів у році. Процес ціноутворення в готельному господарстві складається з таких етапів: 1) визначається повна собівартість однієї ліжко-доби; 2) визначається прибуток як добуток відсотка рентабельності і повної собівартості; 3) нараховується готельний збір, нараховується податок на додаткову вартість, сумуються всі розраховані показники й у такий спосіб визначається ціна одного місця в номері в добу (ліжко-доби). Повна собівартість ліжко-доби визначається розподілом загальної суми усіх витрат готелю на обсяг номерного фонду, придатного до експлуатації протягом року (кількість ліжко-доби в рік). Порядок визначення і застосування норм витрат на виробництво готельних послуг. Плануванню собівартості готельної послуги передує всебічний і об'єктивний аналіз виробничо-господарської діяльності готелю за попередні періоди. Особлива увага звертається на визначення величини і причин виникнення витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу. Планування собівартості одиниці готельних послуг (ліжко-доби) здійснюється по кожній статті калькуляції окремо. Відповідно до Інструкції № 24 планування може здійснюватися нормативним методом, при якому розмір витрат по кожної їх складовій визначається на підставі визначених законодавством України (відповідними нормативними актами там, де вони є), а також прийнятих на підприємстві норм використання сировини, матеріалів, палива і т.п., норм і розцінок по оплаті праці, нормативів витрат на керування й обслуговування виробництва і норм на інші елементи витрат на виробництво. По елементах витрат, по яких неможливо їхнє об'єктивне нормування, планування проводиться на підставі фактичних витрат за попередні роки, кошторисів цих чи витрат інших факторів. Наявність усього комплексу зазначених норм і нормативів на підприємстві є обов'язковою умовою його функціонування і повинне фіксуватися технічною документацією з урахуванням економічних умов виробництва, умов оплати праці, цін на ресурси, нормативів платежів і зборів, інших факторів, що визначаються законами й обов'язковими нормативними актами. Вихідними даними для проведення цих техніко-економічних розрахунків є: планові обсяги виконання робіт (послуг) у натуральному і вартісному вираженні; норми витрат матеріальних ресурсів для надання послуг і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному вираженні; договору на постачання матеріальних ресурсів, необхідних для обслуговування виробництва, у яких зазначені умови їхнього виконання й оплати (наприклад, комунальні послуги, енергозабезпечення, послуги зв'язку і т.п.); норми витрат праці, розрахунки чисельності і професійного складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначаються колективними договорами і контрактами; економічні нормативи і норми: амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів і інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, і т.п.; плани організаційно-технічних заходів щодо технічного переоснащення й удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшенню використання праці, спрямовані на усунення зайвих витрат і втрат. У випадку зміни протягом року плану виробництва послуг, цін на них і на матеріальні ресурси, індексації заробітної плати і т.п. планова собівартість підлягає уточненню. Норми витрат повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва на рівні підприємства. Диференціація норм по конкретних чи технологіях видам споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих і галузевих методик. Нормування кожного виду витрат в отеленні повинне забезпечуватися відповідними підрозділами (службами) у залежності від специфіки витрат. Для розробки норм витрат на кожнім підприємстві повинні створюватися комісії, до складу яких входять фахівці відповідних відділів, служб і підрозділів підприємств. Норми витрат ресурсів затверджуються на одиницю наданих послуг (ліжко-доба) установленої якості. Норми витрат ресурсів на одні ліжко-діб визначаються як наскрізні показники. Тобто включають усі витрати даного виду, що виникають протягом повного технологічного циклу виробництва послуги основними, а також допоміжними службами підприємства. Для розробки норм і нормативів і аналізу фактичних витрат використовується збалансована система взаємозалежних показників, що відбивають кількісну відповідність між розміром номерного фонду готелю (по окремих видах витрат — між розміром реалізованої ліжко-доби) і використанням усіх видів ресурсів. Абсолютний розмір окремих витрат на обслуговування номерного фонду готелю, як правило, повинний бути дорівнює сумі використаних у виробництві ресурсів за даними збалансованої системи показників. Відповідно до діючого нормативній базі норми витрат можна розділити: по об'єктах використання – на експлуатаційні і простою; по ступені агрегації – на індивідуальні і загальні; по складу витрат — на технологічні і загально виробничі, по періоду дії — на річні, квартальні (місячні) і сезонні. Натуральні одиниці виміру норм витрат вибираються відповідно до видів витрат, а також прийнятої на підприємстві системою їхнього обліку й аналізу. Нормування виробничих витрат матеріальних і трудових ресурсів готелем здійснюється з метою їхнього раціонального використання й економії і є основою для матеріального заохочення економії ресурсів і фінансової відповідальності за їхнє нераціональне використання, а також підтвердження правомірності даних витрат при здійсненні податкового обліку діяльності підприємства. РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи управління ціновою політикою готелю „Сатурн” 3.1 Оцінка економічної ефективності цінової політики готелю У процесі формування цінової політики готелю важливо заздалегідь визначитися відносно доцільності впровадження стратегічних і тактичних заходів при запланованому рівні ціни на його послуги. У даному разі прогнозна оцінка ефективності прийнятого цінового рішення з урахуванням умов конкретної ринкової ситуації дозволяє йому реально зорієнтуватися відносно одержання бажаної величини прибутку при реалізації послуг. Економічна оцінка результатів від впровадження цінової політики дає можливість підприємству з більш об'єктивних позицій підійти до використання ціни як ефективного маркетингового інструментарію в процесі реалізації продукції на ринку. Вирішення даної проблеми потребує всебічного дослідження сутності економічної ефективності цінової політики підприємства, аналізу існуючих її показників та вивчення особливостей їх використання в процесі оцінки маркетингової діяльності підприємства в умовах конкурентного ринку. Такий підхід в певній мірі визначає напрямок дослідження процесу визначення ефективності цінової політики підприємства в умовах його маркетингової діяльності. Згідно з існуючим у суспільному виробництві загальним підходом до визначення його економічної ефективності величина відповідного показника розраховується на основі зіставлення результату, одержаного в процесі конкретної діяльності суб'єкта, та відповідних витрат [3]. При цьому рівень її оцінюється на основі порівняння показників поточного періоду з аналогічними показникам и базисного. Згідно даного положенням ефективність кожного і-го виду маркетингової діяльності підприємства визначається на основі даного принципу та критерію: Емі = Пмі/Вмі, (2.1) де П мі - прибуток від і-ї маркетингової діяльності підприємства; Вмі - витрати, що зумовлені і-ю маркетинговою діяльністю. Кожний вид маркетингової діяльності характеризується певними специфічними особливостями [4]. Це потребує відповідного підходу при оцінці економічної ефективності товарної політики, політики комунікацій, цінової політики тощо. Для визначення показника економічної ефективності цінової політики підприємства пропонується відповідний методичний підхід до його розрахунку. При цьому ураховуються особливості процесу реалізації продукції підприємства на ринку, його цінової політики та встановлений рівень ціни на продукцію. У даному разі розглянута формула (1) має такий вигляд: Емц=Пмц/Вмц, (2.2) де Пмц - прибуток, що одержує підприємство в результаті проведення цінової політики підприємством при реалізації продукції та впровадження відповідних цінових заходів; В м ц - маркетингові витрати на формування та проведення цінової політики підприємством. Слід відмітити, що розглянутий прибуток (Пмц) являє собою тільки певну частку загального прибутку від реалізації продукції підприємством. Величина його в основному залежить від рівня ціни на продукцію, попиту на неї та обсягу її реалізації. Визначається він таким чином: пмц = (ц-мр-вв-вм-ВФп-вн)-кц, (2.3) де Ц- ціна на продукцію підприємства; N р - обсяг реалізованої продукції в натуральному виразі; Вв-загальні виробничі витрати; Вм-загальні маркетингові витрати; Вфп - фіксовані платежі до держбюджету (податки, фінансові збори тощо); Вн - різні непередбачені витрати; k - коефіцієнт, який визначає долю прибутку, одержаного від проведення цінової політики, в загальному прибутку від реалізації продукції. Реально визначення величини даного коефіцієнта являє собою досить складний та трудомісткий процес. Зумовлено це певними причинами. По-перше, у звітній інформації, що ведеться на підприємстві, практично відсутні всі статистичні дані, які необхідні для його розрахунку. Це потребує проведення додаткових досліджень з метою класифікації, збору та обробки статистичного матеріалу, на основі якого можна потім розрахувати даний коефіцієнт. По-друге, як показали попередньо проведені дослідження, вплив цінової політики на процес реалізації продукції та формування відповідної частки прибутку має імовірнісний характер, що значно ускладнює процес розрахунку коефіцієнта. Використання сучасних економіко-математичних методів дозволяє вирішити дану проблему. Так, при використанні множинної регресії для розрахунку даного коефіцієнту може бути використана дана економіко-математична залежність: kM=F(U;K;Np;Q;), (2.4) де Ц - ціна, за якою фактично реалізована продукція; К- конкурентоспроможність продукції: Q - величина попиту на продукцію. У процесі розрахунку показника економічної ефективності цінової політики підприємства важливо заздалегідь зорієнтуватися відносно того, яким чином на величину прибутку підприємства впливає вибраний вид цінової політики та відповідний рівень ціни на продукцію [1]. З цією метою було проведене дослідження характеру прояву всіх груп витрат в залежності від виду маркетингової діяльності підприємства. З метою оцінки економічної ефективності цінової політики підприємства всі маркетингові витрати були перегруповані у дві групи. До першої групи входять витрати, що характеризують процес просування продукції на ринок та підготовку її до реалізації, але не суто сам процес реалізації. Дані витрати зумовлені транспортуванням продукції, її складуванням та зберіганням, створенням іміджу продукції тощо. Ураховуючи дані обставини, їх можна об'єднати в одну групу витрат під назвою маркетингові витрати, що зумовлюють процес просуванням продукції на ринок Маркетингові витрати підприємства, що зв'язані з реалізацією підприємством стратегічних і тактичних завдань його цінової політики, утворюють другу групу. Вони ураховують такі основні напрямки діяльності в процесі формування та проведення цінової політики: - розробка цінової стратегії підприємства; - урахування ступеня ризику при визначенні рівня ціни на продукцію; - розробка та впровадження тактичних заходів цінової політики; - інші витрати, що зумовлені процесом формування та проведення підприємством його цінової політики. З урахуванням даного перегрупування витрат формула 3 має такий вигляд: пмц = (Ц-мр-вв-вмпр --ВМц-Вфп-Вн)-Кц. (2.5) В реальних умовах маркетингової діяльності підприємства при оцінці економічної ефективності його цінової політики досить складно виділити ту частину прибутку від реалізації продукції, що відображає результативність вибраного напрямку цінової політики [5]. Зумовлено це тим, що всі види маркетингової діяльності тісно переплетені між собою, взаємно доповнюючи один одного. Остаточно формула для розрахунку показника економічної ефективності при оцінці цінової політики підприємства має такий вигляд: Емц = ([Ц'М-(Вв+Вмпр + Вфп+Вн)]-Вмц)-Кц/Вмц. (2.6) На основі розглянутого методичного підходу до розрахунку даного показника розроблений відповідний алгоритм (рис.2.1). Зупинимося на особливостях процесу оцінки економічної ефективності цінової політики підприємства з використанням даного алгоритму. При визначенні рівня показника ефективності в процесі проведення підприємством цінової політики з конкретним рівнем ціни на продукцію, абстрагуючись, вважаємо, що маркетингові витрати, які віднесені до першої групи (Вмпр), залишаються в даному разі практично незмінними: Вмпр = const. (2.7) Такий підхід дає можливість у певній мірі нейтралізувати вплив нецінових заходів маркетингової діяльності на ту частину прибутку від реалізації продукції, яка одержана від проведення підприємством конкретної цінової політики [2]. Особливо це важливо при використанні цін різного рівня згідно з вибраною ним ціновою стратегію. У процесі оцінки економічної ефективності цінової політики важливе значення має аналіз витрат при формуванні та використанні цін різного рівня при реалізації продукції. Урахування особливостей зниження (збільшення) цінових витрат в даному разі значно спрощує процес проведення відповідного дослідження. При цьому показник ефективності розраховується таким чином: У процесі маркетингової діяльності при реалізації продукції, як свідчать попередньо проведені дослідження, найбільші труднощі виникають у підприємства при необхідності підвищення ефективності його роботи на основі зниження ціни на продукцію. Проблема полягає в тому, щоб чітко визначитися відносно того, чи дозволить заплановане зниження ціни зберегти існуючу величину прибутку від реалізації товару або навіть забезпечити її збільшення. Дослідження впливу зміни рівня ціни на величину попиту з використанням коефіцієнта цінової еластичності попиту в певній мірі дозволяє вирішити цю проблему. Мал. 2.1. Основні складові вартості реалізованої продукції, що враховуються при оцінці економічної ефективності цінової політики Відносне збільшення прибутку від реалізації продукції в результаті впровадження цінових заходів розраховується таким чином: АПц=(ПрБ-ІВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ В результаті проведеного дослідження автором були зроблені деякі висновки та пропозиції. 1. Ціна є інструментом господарського механізму і комерційної політики суб'єкта, що хазяює, і має дві межі: нижню і верхню. Нижньою межею ціни виступає собівартість виробленого товару або наданої послуги; верхня межа визначається попитом на даний товар. Отже, величина ціни на туристський продукт визначається собівартістю туристського продукту і попитом на цей продукт. 2. Ціноутворення в сфері послуг (у тому числі в туризмі) має ряд особливостей. До них варто віднести наступні: послуги туризму, як і послуги взагалі, являють собою кінцевий продукт, призначений безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни; сфера послуг безпосередньо зв'язана зі споживачем у процесі надання послуг, тому вона має стійкий попит на цілий ряд послуг, у тому числі і на послуги туризму. Однак при встановленні цін на послуги необхідно враховувати такий психологічний нюанс - ціна не повинна викликати в покупців негативних емоцій; в сфері послуг застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на багато видів послуг, у тому числі на послуги туризму, носить яскраво виражений сезонний характер. 3. На ціну туристського продукту впливає цілий ряд факторів: клас обслуговування (ступінь комфортності); форми обслуговування; кон'юнктура ринку на послуги туризму; сезонний характер надання послуг; географія розміщення туристських фірм готелів і ін. 4. Ціна на послуги туризму включає наступні елементи: вартість сировини (наприклад, продуктів для готування їжі й ін.); поточні витрати на виробництво, реалізацію й організацію споживання послуг; прибуток; непрямі податки по окремих видах послуг (наприклад, податок на додану вартість, акцизи, мита й ін.). 5. Рівень цін значно впливає на обсяг реалізації туристського продукту. Однак цей вплив має свою специфіку, що обумовлений наступними моментами: споживання туристського продукту відбувається у вільний час, що має для туриста (для споживача турпродукта) самостійну цінність і якого у нього не так вже й багато. Звідси особлива вибірковість, підвищені вимоги і чутливість до якості і ціни туристського продукту. На туристському ринку виникають ситуації, коли турист в окремі місця туристського відпочинку не поїде через низьку якість послуг і високу ціну на туристський продукт; між моментом продажу туристського продукту й актом його споживання мається значний розрив у часі. Тури складаються і продаються звичайно за кілька місяців до початку відпочинку. Це знаходить своє відображення в політику цін на туристський продукт. Наприклад, вводиться спеціальне додаткове страхування туристів, що купили турпакет, від інфляції, поганої погоди й ін. Ця система застосовується тільки до визначеного часу. Широко застосовуються сезонні знижки; 6. При розробці цін на готельний продукт враховуються комісійні винагороди посередникам. Практика туристського бізнесу розрізняє наступні види комісійних винагород посередникам: комісія для туроператорів, що розробляють програми і реалізують їх самостійно або через посередника (комісія для оптовиків); роздрібна комісія виплачується турагентам, що перепродують програми туроператорам або самі бронюють готельні номери; комісія для інших організацій, що виступають в якості посередників між турагентом, туристом (клієнтом) і готелем. У залежності від виду комісії розрізняють ціни «брутто» і «нетто»: ціна «брутто» - ціна до відрахування комісії; ціна «нетто» - ціна «брутто» за винятком роздрібної комісії; ціна «нетто» - ціна «нетто» за винятком «оптової» комісії; ціна «нетто» - ціна «нетто» за винятком «іншої» комісії. 7. При визначенні ціни на послуги готелю варто виходити з наступних принципів: ціна повинна відшкодувати готелю витрати на виробництво, реалізацію, організацію споживання послуг і забезпечити такий розмір прибутку, що дозволив би йому функціонувати на принципах самофінансування; ціна повинна відповідати попиту на дані послуги, що багато в чому визначається сезонністю туризму; ціна повинна бути гнучкою, тобто мати маневреність і динамічністю. 8. Статті калькуляції в залежності від способу їхнього визначення поділяються на прямі витрати, які відносяться на одиницю товару або послуги на підставі норм і прямого обліку, і непрямі, що враховуються і плануються в цілому по виробництву і розподіляються по видах виробів на підставі тієї або іншої ознаки. 9. На практиці, зокрема в готелі „Сатурн” застосовують кілька способів розподілу витрат: пропорційно ваги сировини або виробленої продукції (послуги); шляхом виключення з загальної суми витрат вартості окремих продуктів (послуг) по твердій оцінці; на основі коефіцієнта, пропорційно встановленим нормам витрат і ін. Прибуток, що закладається у вартість готельної послуги, встановлюється готелем у відсотках до собівартості витрат. Розмір відсотка залежить від попиту на даний туристський продукт і може коливатися від 5 до 100% і більше. 10. Політика цін у туризмі випливає зі стратегії збуту туристського продукту. Виходячи зі стратегії принципи діяльності готелю по встановленню цін можуть бути різними. Наприклад, не знижувати ціни на які-небудь компоненти туристського продукту нижче загальної суми витрат на їхнє виробництво; прагнути до стримування цін нижче рівня конкурентів; „йти” за риночною ціною, орієнтуючись на ціни конкурентів; установлювати більш високі ціни, ніж у конкурентів, для встановлення і збереження престижної ціни; збільшувати обсяг надання послуг за рахунок низьких цін; орієнтуватися на ціни якого-небудь одного конкурента; встановлювати ціни, що забезпечують одержання визначеного відсотка доходу від обсягу інвестицій; використовувати ціни для збільшення маси прибутку від усього туристського продукту, а не від окремих видів послуг туризму; забезпечувати стабільність і стійкість ринку збуту туристського продукту і т.д. Політика цін може розроблятися як на тривалий термін, так і пристосовуватися до мінливих умов ринку. 11. В роботі проведений аналіз цінової політики готелю Сатурн. При наданні готельних послуг використовується гнучка цінова політика. Ціна готельного номеру залежить від таких чинників: класифікації номерів, тривалості проживання (базова ціна - до 7 днів, нижча - на строк більше 8 днів безперервного помешкання). Певні пільги існують при розміщенні гостей у вихідні та святкові дні. Практикується програма "частий гість", яка передбачає надання цінової знижки при тривалому перебуванні на протязі року. Розроблено привабливі, діференційовані ціни на проживання у готелі, що використовуються прикомплексному обслуговуванні клієнтів та стимулюють проведення семінарів, конференцій, круглих столів та інших громадських заходів у конференц-залі готелю. Всього за звітний період у конференц-залі було проведено 210 заходів. З урахуванням їх тривалості та вихідних днів коефіціент використання залу склав 78%. 12. Основними покупцями готельних послуг є туроператори та корпоративні клієнти, з якими готель укладає угоди. Найбільш вигідними є туроператори - крупні туркомпанії, що мають власну туристичну мережуи мають більш ніж готель можливостей для організації продажу готельних послуг. Це вважається найбільш перспективним ринком збуту послуг готелю. Корпоративні клієнти - різноманітні господарюючі суб"єкти, що використовують придбані у готеля за прямими угодами послуги для своїх внутрішніх цілей - розміщення своїх співробітників та гостей. Укладені угоди з корпоративними клієнтами мають зиск, так як розміщення гостей має довгочасний характер. Готелем взято курс на розширення роботи з корпоративними клієнтами. У 2002 році укладено 20 нових договорів з корпорантами. Готель "Сатурн" співробітничає також з туристичними фірмами, що також дозволяє готелю забезпечити деякий поток клієнтів, що концентруються коло туристичних фірм. 13. На дiяльнiсть готелю впливають ряд проблем, що чекають свого вирiшення. Насамперед, це необхiднiсть у розумнiй диференцiйованiй податковiй політиці щодо готелiв. Так, у 2001 р. ВАТ "Готель "Сатурн" перерахувало значні суми у державний та мiсцевi бюджети, а для реконструкцiї номерного фонду не вистачає обiгових коштiв, ремонтнi роботи через це ведуться вкрай повiльно, а це вже не є суто внутрiшньою проблемою самого готелю. Це – справа створення конкурентоспроможного українського туристичного сервiсу, що окупиться сторицею. iнвестування тiльки 120 тис.грн (сума готельного збору) у реконструкцiю номерiв дозволить збiльшити доходи пiдприємства щорiчно на 250 тис. грн. У бiльшостi країн свiту готельний збiр, як централізований податок, вiдсутнiй. 14. Головною метою готельного комплексу є залучення клієнтів, надання повного спектру послуг іноземним та вітчизняним туристам, бізнесменам, учасникам конференцій та інших політичних, громадських, культурних заходів. В умовах, коли пропозиція готельних послуг значно перевищує попит, коли клієнти дуже чутливі до ціни, особливого значення набуває якість послуг, що надаються відвідувачу у період його перебування у готелі. 15. Виходячи з головної цілі особливу увагу буде приділено модернізації та технічному переобладнанню номерного фонду, триватимуть роботи з монтажу системи кондиціювання в 60-тиномерах готелю, буде замінено меблі в 16-ти номерах "люкс", закінчено реконструкцію приміщень холодильних камер ресторанів, заміну застарілого торгівельно-технологічного обладнання. 16. В діяльності готелю „Сатурн” доцільно використовувати гнучкий підхід до ціноутворення, тому що це дозволяє більш ефективно домагатися поставлених цілей довгострокової стратегії розвитку. Розробку політики цін потрібно здійснювати з обліком зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку готелю. Серед зовнішніх факторів потрібно насамперед виділити: стан купівельного попиту; платоспроможність покупців, їхні інтереси, звички, смаки, поводження конкурентів, економічну політику держави, політичну ситуацію й ін. Внутрішні фактори включають: збільшення прибутку від виробництва і реалізації готельного продукту; бажання готелю ухилятися від обвинувачення в монополізації; заінтересованість готелю в збільшенні своєї частки на ринку або темпів зростання виробництва і реалізації туристського продукту, навіть за рахунок зниження доходів; прагнення уникнути банкрутства; бажання підняти свій імідж (престиж), а не збільшити доход і ін. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Мельниченко С. Управління якістю послуг підприємств готельного господарства // вісник Київського національного торгово-економічного університету, № 4. – 2001. Мельниченко С. Управління персоналом у сфері готельного господарства // вісник Київського національного торгово-економічного університету, № 3. – 2002. Безносюк В.А. Організаційно-економічне та інформаційне забезпечення розвитку туристично-оздоровчого комплексу в регіонах України: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.10.01. – НАН України, Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2001. – 19 с. Кияниця А.В., Виноградська А.М. Стратегія готельного бізнесу в Україні // Діловий Вісник, № 11, 1999 р. – с. 24-25. Мунін Г. Перспективи розвитку готельного бізнесу в Києві // Економіст, № 2, 2001. – с. 30-31. Озарінська О. Одеса претендує на роль столиці готельного бізнесу. Принаймні, робить для цього усе можливе // Міське господарство України, № 2, 2001. – с. 52-53. Виноградская А. Стратегия развития гостиничного бизнеса // Бизнес информ, № 1, 2000. – с. 73-78. Король С. Особенности организации и ведения бухгалтерского учета предприятиями гостиничной индустрии // Вестник налоговой службы Украины, № 37, 2001. – с. 36-48. Марущак Т. Міжнародні готельні ланцюги як організаційна форма функціонування підприємств готельного господарства // Вісник Київського Національного торговельно-економічного університету, № 1, 2002. – с. 93-97. Агаев Г.С. Конкуренция: анализ, стратегия, практика. – М., 1996. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учеб. – М.: Высшая школа, 1994. Герасименко В.В. Ценовая политика фирмы. – М.: Финстатинформ, 1995. Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательства. – М.: СОФИТ, 1999. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 718 с. Конкуренция и антимонопольное регулирование: Учеб. Пособие для вузов / С.Б. Авдашева, В.а. Аронин, И.К. Ахполов и др.; под ред. А.Г. Цыганкова. – М.: Логос, 1999. Лапуста м.Г., Старостин Ю.Л. Малое предпринимательство. – М.: Инфра-М, 1997. Липсиц и.В. Коммерческое ценообразование. – М.: Бек, 1997. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. В 2 т. – М.: Республика, 1992. Раицкий К.А. Экономика предприятия: Учеб. Для вузов. – М.: Информ. Внедренческий центр «Маркетинг», 1999. Рузавин Г.И. Основы рыночной экономики: Учеб. пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. Ценообразование / Под ред. проф. И.К. Салижманова. – М.: Финстатинформ, 1995. Цены и ценообразование / Под ред. В.Е. Есипова. – СПб.: Питер, 1999. Чубаков Г.Н. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия. – М.: Инфра – М, 1996. Экономика предприятия: Учеб. / Под ред. О.И. Волкова. – М.: Инфра-М, 1998. Батпура А. В , Дедіков О. І. Інвестиції як чинник оптимізації відтворювальних процесів в Україні / Природа людини і динаміка соціально-економічних процесів; 36. Статей, вип. 1. -Дніпропетровськ :Наука і освіта, 1999. Гунський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. -К.: Наук, думка, 1998. Поточний архів правління з питань готельного господарства, туризму та екскурсій Київської міської державної адміністрації за 1999 рік. Інформація про надходження статистичної звітності. — 2000. Поточний архів Державного комітету України з туризму. Матеріали до засідання Національної ради з туризму. Збірник нормативних документів Державного комітету з туризму. - Вип. 1.-К. - 1997- 80с. Указ Президента України «Про основні напрями розвитку туризму до 2010 року». -К.- 1999- 89с. Розвиток туризму в Україні: Проблеми перспективи /Збірник наукових статей. К: ІВЦ Слов’янський діалог. — 1995. — 244с. Безносюк В.Д. Туризм і народне господарство // Трибуна. - 2000. - №5-6. - С.21-24. Безносюк В.Д. Туризм і народне господарство // Трибуна. - 2000. - № 7-8.-С.21-23. Безносюк В.Д. Регіональна політика освоєння рекреаційного потенціалу: принципи формування та механізми реалізації // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць). Випуск XVIII. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2000. - С.541-549. Статистичний щорічник України за 1999рік // Держкомстат України - К.Техніка. 2000. -576с. Квартальнев В. Л. — Иностранный туризм. — М.: Финансы и статистика: 1999. —312с. Кириллов А.Т., Валкова Л. А. — Маркетинг в туризме. — СПб.: Изд-во С.- Петербургского ун-та. — 1996. — 184 с. Послання президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 рр. ДОДАТОК 1. Баланс готелю „Сатурн” на 31 грудня 2001 року Баланс на 31 Грудня, 2001 р. Форма №1    Код за ДКУД 1801002 Одиниця виміру: тис.грн. A К Т И В Код рядка 31 Грудня, 2000 р. 31 Грудня, 2001 р. 1 2 3 4   A К Т И В         І. Необоротні активи         Нематеріальні активи:         залишкова вартість   010   0,2     первісна вартість   011   0,2     знос   012       Незавершене будівництво   020   14,9   12   Основні засоби:         залишкова вартість   030   1783,6   2002,7   первісна вартість   031   3229,4   3662,1   знос   032   1445,8   1659,4   Довгострокові фінансові інвестиції:         які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств   040       інші фінансові інвестиції   045       Довгострокова дебіторська заборгованість   050   7,8     Відстрочені податкові активи   060     20,7   Інші необоротні активи   070       Усього за розділом І   080   1806,5   2035,4   ІІ. Оборотні активи         Запаси:         виробничі запаси   100   24,8   24,4   тварини на вирощуванні та відгодівлі   110       незавершене виробництво   120       готова продукція   130       товари   140   22,8   17,8   Векселі одержані   150       Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:         чиста реалізаційна вартість   160   14   9,1   первісна вартість   161   14   9,1   резерв сумнівніх боргів   162       Дебіторська заборгованість за розрахунками:         з бюджетом   170   0,4   1,1   за виданими авансами   180     11,1   з нарахованих доходів   190       із внутрішніх розрахунків   200       Інша поточна дебіторська заборгованість   210   22,4   26,9   Поточні фінансові інвестиції   220       Грошові кошти та їх еквіваленти:         в національній валюті   230   41   38   в іноземній валюті   240   51,3   50   Інші оборотні активи   250   2,8   3,9   Усього за розділом ІІ   260   179,5   182,3   ІІІ. Витрати майбутніх періодів   270   7,1   41,5   Баланс   280   1993,1   2259,2 П А С И В Код рядка 31 Грудня, 2000 р. 31 Грудня, 2001 р. 1 2 3 4   І. Власний капітал         Статутний капітал   300   139,5   139,5   Пайовий капітал   310       Додатковий вкладений капітал   320       Інший додатковий капітал   330   1449,3   1697,3   Резервний капітал   340   27,5   34,9   Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)   350       Неоплачений капітал   360       Вилучений капітал   370       Усього за розділом І   380   1616,3   1871,7   ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів         Забезпечення виплат персоналу   400       Інші забезпечення   410       Цільове фінансування   420       Усього за розділом ІІ   430       ІІІ. Довгострокові зобов'язання         Довгострокові кредити банків   440       Інші довгострокові фінансові зобов'язання   450       Відстрочені податкові зобов'язання   460       Інші довгострокові зобов'язання   470   15   15   Усього за розділом ІІІ   480   15   15   ІV. Поточні зобов'язання         Короткострокові кредити банків   500       Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями   510       Векселі видатні   520       Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги   530   163,9   147,8   Поточні зобов'язання за розрахунками:         з одержаних авансів   540   41,6   33,3   з бюджетом   550   80,3   53,2   з позабюджетних платежів   560   17,1   12,7   зі страхування   570   13,1   12   з оплати праці   580   17,3   21,7   з учасниками   590   28,5   61,5   із внутрішніх розрахунків   600       Інші поточні зобов'язання   610     30,3   Усього за розділом ІV   620   361,8   372,5   V. Доходи майбутніх періодів   630       Баланс   640   1993,1   2259,2 ДОДАТОК 2. Звіт про фінансові результати за 2001 рік Форма№2    Код за ДКУД 1801003 Одиниця виміру: тис.грн. I. ФIНАНСОВI РЕЗУЛЬТАТИ Найменування показника Код рядка 2001 р. 2000 р. прибуток збиток прибуток збиток 1 2 3 4 5 6  Доход (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)  010  3583,4    3173    Податок на додану вартiсть  015    597,2    528,8  Акцизний збiр  020            025          Інші вирахування з доходу  030          Чистий доход (виручка) від реалізації продукції: (товарів, робіт, послуг)  035  2986,2    2644,2    Собівартість реалізованої продукції : (товарів,робiт, послуг)  040    1963,8    2024,8  Валовий: прибуток  050  1022,4    619,4    Валовий: збиток  055          Iншi операцiйнi доходи  060  3,4    21,5    Адміністративні витрати  070    244    279  Витрати на збут  080    304,7      Інші операційні витрати  090    26,9    43,5  Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток  100  450,2    318,4    Фінансові результати від операційної діяльності: збиток  105          Доход від участі в капіталі  110          Інші фінансові доходи  120          Інші доходи  130          Фінансові витрати  140          Втрати від участі в капіталі  150          Інші витрати  160          Фінансові результати від звичайної діяльності: до оподаткування: прибуток  170  450,2    318,4    Фінансові результати від звичайної діяльності: до оподаткування: збиток  175          Податок на прибуток від звичайної діяльності  180    142,8    159,4  Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток  190  307,4    159    Фінансові результати від звичайної діяльності: збиток  195          Надзвичайні: доходи  200          Надзвичайні: витрати  205          Податки з надзвичайного прибутку  210          Чистий: прибуток  220  307,4    159    Чистий: збиток  225         ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ Найменування показника Код рядка 2001 р. 2000 р. 1 2 3 4  Матеріальні затрати  230  1252,4  1428,4  Витрати на оплату праці  240  777,5  564,6  Відрахування на соціальні заходи  250  267,5  184,3  Амортизація  260  215,1  126,5  Інші операційні витрати  270  26,9  43,5  Разом  280  2539,4  2347,3 III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ Найменування показника Код рядка 2001 р. 2000 р. 1 2 3 4 Середньорічна кількість простих акцій  300  558000  558000 Скоригована середньорічна кількість простих акцій  310  558000  558000 Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)  320  0,5509  0,28495 Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)  330  0,5509  0,28495 Дивіденди на одну просту акцію (грн.)  340     ДОДАТОК 3. Звіт про рух грошових коштів за 2001 рік За рік 2001 р. Форма №3    Код за ДКУД 1801004 Одиниця виміру: тис.грн. Найменування показника Код рядка 2001 р. 2000 р. надходж видаток надходж видаток 1 2 3 4 5 6 I. Рух коштів у результаті операційної діяльності  Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування  010  450,2    318,4    Коригування на:           амортизацію необоротних активів  020  215,1  X  126,5  X       збільшення (зменшення) забезпечень  030               збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць  040  1,3    2,1         збиток (прибуток) від неопераційної діяльності  050          Витрати на сплату відсотків  060    X    X  Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах  070  666,6    447    Зменшення (збільшення):           оборотних активів  080    18,4    4,3       витрат майбутніх періодів  090    34,4    5  Збільшення (зменшення):           поточних зобов'язань  100    15,5  136,1         доходів майбутніх періодів  110          Грошові кошти від операційної діяльності  120  598,3    573,8    Сплачені:           відсотки  130  X    X         податки на прибуток  140  X  165,8  X  148,4  Чистий рух коштів до надзвичайних подій  150  432,5    425,4    Рух коштів від операційних подій  160          Чистий рух коштів від операційної діяльності  170  432,5    425,4   II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності  Реалізація:           фінансових інвестицій  180    X    X       необоротних активів  190    X    X       майнових комплексів  200    X    X  Отримані:           відсотки  210    X    X       дивіденди  220    X    X  Інші надходження  230  0,5  X  2,2  X  Придбання:           фінансових інвестицій  240  X    X         необоротних активів  250  X  420,1  X  402,7       майнових комплексів  260  X    X    Інші платежі  270  X    X    Чистий рух коштів до надзвичайних подій  280    419,6    400,5  Рух коштів від надзвичайних подій  290          Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності  300    419,6    400,5 III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності  Надходження власного капіталу  310    X    X  Отримані позики  320    X    X  Інші надходження  330    X    X  Погашення позик  340  X    X    Сплачені дивіденди  350  X  17,2  X    Інші платежі  360  X    X    Чистий рух коштів до надзвичайних подій  370    17,2      Рух коштів від надзвичайних подій  380          Чистий рух коштів від фінансової діяльності  390    17,2        Чистий рух коштів за звітний період  400    4,3  24,9    Залишок коштів на початок року  410  92,3  X  65,3  X  Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів  420      2,1    Залишок коштів на кінець року  430  88  X  92,3  X PAGE PAGE 27 Стабільне положення. Сприятливі умови діяльності Об’єм Доля ринку Досягнення середнього прибутку. Доход від інвестицій. Забезпечення виживаємості (збуту) Можливі цілі ціноутворення Максимізація прибутку

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter