.

Ринок туристичних послуг та його територіальна організація (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
262 2687
Скачать документ

Реферат на тему:

Ринок туристичних послуг

та його територіальна організація

В дослідженні ринку можна виділити два основних підходи. За першим ринок
розглядається як поняття і його дослідження носить переважно
філософський та політико-економічний характер. Основна увага
концентрується на таких аспектах як: ринок як спосіб мислення та
поведінки; ринок як спосіб організації суспільного виробництва. За
другим підходом ринок розглядається як явище, що має конкретний
економічний зміст і є формою організації споживання на певній території,
в межах якої збалансовується попит та пропозиція товарів і послуг. Ринок
туристичних послуг задовольняє потреби населення у відпочинку та
змістовному проведенні дозвілля і функціонує за загальними законами
світового ринку. Він є складовою ринку послуг, його видовим компонентом.
Світовий ринок – це глобальна система, що регулює співвідношення попиту
й пропозиції, а регулятором виступають міжнародні економічні зв’язки.
Світовий ринок розвивається на основі поділу праці, а поглиблення поділу
праці, яким визначається сучасний етап розвитку виробництва,
інтенсифікує ринкову діяльність. Саме міжнародний поділ праці, сутністю
якого є спеціалізація національних економік на виробництві певних
товарів та послуг і подальший обмін ними, є основою функціонування
світового ринку. В результаті формується система відношень обміну між
виробником та споживачем. Міжнародні економічні зв’язки охоплюють
діяльність, пов’язану з реалізацією сировини, товарів, послуг, руху
міжнародних інвестицій, грошового обігу, міграції трудових ресурсів.
Відповідно формуються світові ринки ресурсів, товарів, послуг, капіталу
та праці. Кожен з цих ринків є сферою товарно-грошового обміну між
суб’єктами ринкових відносин (продавцем і покупцем) на основі розвитку
між ними торговельних функцій (мал. 1.2).

Суб’єктами ринкових відносин можуть виступати як національні ринки, так
і наднаціональні утворення. Основним елементом світового ринку є
національний ринок, в межах якого поєднується внутрішньо- та
зовнішньоекономічна діяльність з реалізації відповідного товару
(послуги). Світовий ринок структурується за формами діяльності, кінцевим
продуктом, регіональними та соціально-економічними ознаками (мал. 1.3).

Соціально-економічна структура, що характеризує співвідношення
економічних укладів і систем власності, характер взаємодії держави і
приватного капіталу, суттєво впливає на розстановку економічних сил як в
кожній країні, так і в світі. В сучасних світогосподарських процесах
взаємодіють державно-корпоративні комплекси, централізовані економіки,
латифундистське господарювання, феодальні та дофеодальні уклади.
Наявність різних соціально-економічних укладів ускладнює функціонування
світового ринку в цілому та окремих його складових, як товарних, так і
регіональних. Відповідно до цього критерію можна говорити про ринок
економічно розвинених країн, країн, що розвиваються і т.д. За галузевим
принципом ринок поділяється на видові ринки, виділені на основі глибини
переробки первинної сировини, за кінцевим призначенням продукції, за
технологічними ознаками виробництва тощо. За територіальним критерієм
можна по-різному стратифікувати світовий ринок. Наприклад, можна
розглядати великі континентальні ринки, де саме територіальність
виступає основною ознакою: ринок країн Північної та Південної Америки,
Європейський, Азіатський, Африканський тощо. Якщо розглядати
територіальність в поєднанні з рівнем економічного розвиту, тоді можна
виділяти такі ринки: Англо-Американський, Латиноамериканський,
Західноєвропейський, Східно-азіатський і т.д. Якщо ускладнити цей
критерій територіальними політико-економічними утвореннями, можна
виділити Ринки країн Європейського Співтовариства, країн Організації
Економічного Співробітництва і Розвитку, країн СНД та інші. Тобто,
географічний підхід до структурування ринку ґрунтується на
територіальній близькості (ефект сусідства) та подібності історичної
долі (цивілізаційна єдність), зафіксованих на даному етапі у моделі
соціально-економічного розвитку країн регіону, що обумовлює сталість
світогосподарських зв’язків і свідчить про об’єктивність процесу
регіоналізації світового ринку. Функціонування світового ринку та кожної
його складової в складних динамічних умовах під дією різноманітних
змінних чинників відображає кон’юнктура ринку. Ринкова кон’юнктура
формується в конкретних умовах (соціально-економічних, політичних,
регіональних) і відбиває співвідношення попиту/ пропозиції в коливаннях
цін. Ціна є грошовим виразом вартості товару. Ринкова вартість товару
складається в результаті конкуренції на ринку продавця. За умовами
конкуренції ринок продавця поділяється на монополістичний з домінуванням
одного або групи продавців та атомістичний, що складається з багатьох
постачальників і характеризується загостренням конкурентної боротьби.
Таким чином, ринок є сферою діяльності, яка поєднує в певну систему
виробництво та споживання продукції, подібної за властивостями та
призначенням. Ринок послуг як складова світового ринку сформувався
внаслідок виокремлення невиробничої діяльності в окрему сферу
господарства – сферу послуг, що є об’єктивним процесом поглиблення
суспільного поділу праці внаслідок розвитку продуктивних сил та
диверсифікації суспільного виробництва (мал. 1.4).

Невиробнича діяльність або третинна сфера, виділена за ознакою глибини
переробки первинного продукту, об’єднує галузі та види діяльності,
призначені для створення умов функціонування господарства та
забезпечення життєдіяльності населення. Виокремлення послуг в окрему
сферу діяльності, яка сформувала ринок послуг, грунтується на специфіці
самої послуги. Сутність послуги довгий час була предметом дискусій.
Чітке визначення природи, структури, характеру послуги має принципове
значення не тільки в теоретико-методологічному плані, айв практиці
господарювання, оскільки впливає на збалансованість розвитку економіки,
рівень та якість життя населення. На даний час вже склалась певна точка
зору щодо сутності послуги як економічної та соціальної категорії,
структури та місця в господарстві. Послуга – це «цілеспрямована
діяльність, результати якої мають прояв в корисному ефекті». Результатом
цієї діяльності є «зміна в положенні інституціональної одиниці, яка
відбулася в результаті дії і на основі взаємної угоди з іншою
інституціональною одиницею». Тобто, результатом діяльності є певні
«переваги, які одна сторона може запропонувати іншій» і які можуть мати
матеріальний вираз і виступати в формі товару (наприклад, послуги
будівництва, пошиття одягу тощо) або тільки діяльності і не мати
матеріального виразу (наприклад, послуги страхування, інформаційні та
інші). Головне призначення послуги – задоволення потреб людини. Потреби
людини, в принципі, безмежні, але жорстко детерміновані рівнем
соціально-економічного розвитку певного суспільства. Нижню межу
особистих потреб складають фізіологічні (потреби в їжі, житлі, одязі,
гігієнічні тощо), верхня межа визначається як об’єктивними умовами
(рівень розвитку країни, рівень урбанізації, структура зайнятості та
загальний рівень життя населення тощо), так і суб’єктивними (вік, стать,
рівень освіти, рівень та умови життя, приналежність до певного
соціального прошарку населення, релігійність та інші). Тому потреби
населення в товарах та послугах диференційовані в просторі та часі та
стратифіковані в залежності від конкретних об’єктивних та суб’єктивних
ознак. Послуги задовольняють найрізноманітніші потреби: суспільні,
виробничі, особисті. Відповідно до різнобічного характеру задоволення
потреб та особливостей функціонування послуги класифікуються за різними
ознаками: за характером праці, направленістю, економічною основою
функціонування, формою організації та частотою попиту, місцем та
характером споживання тощо (мал. 1.5).

Тобто, ТРС є ринками пропозиції різного ієрархічного рівня,
комплексності та спеціалізації, до яких спрямовані споживчі потоки і які
саме й забезпечують процес споживання туристичних благ та певного
комплексу туристичних послуг. Ключовими елементами територіальної
структури туристичного ринку є вузли (курорти). Таким чином,
геопросторова структура ринку туристичних послуг формується обома
сторонами ринку – ринок споживача, формуючи попит, локалізує його в
елементах систем розселення, на основі яких формується ринок попиту і до
яких тяжіють підприємства-посередники ринку виробника, а ринок виробника
турпродукту, формуючи пропозицію відповідно до спеціалізації,
локалізується як в елементах систем розселення, тяжіючи до центрів
концентрації попиту, так і в ТРС різного порядку та спеціалізації, на
основі яких формується ринок пропозиції. Зв’язки між елементами
зазначених структур здійснюються на основі функціонування інфраструктури
(транспортної, інформаційної, фінансової та інших її видів).
Інтенсивність наявних горизонтальних взаємозв’язків різного типу та виду
(замкнені, незамкнені, рекреаційні, трудові, розподільчі тощо) між
елементами туристичного ринку визначає масштаби діяльності, формуючи
ринкові зони, а характер вертикальних зв’язків з іншими компонентами
суспільно-географічного комплексу певної території (матеріальним
виробництвом, інфраструктурою, населенням, розселенням та невиробничою
сферою) – спеціалізацію та участь в територіальному поділі праці. До
того ж обопільний вплив попиту/пропозиції урізноманітнює пропозицію,
ускладнюючи ту-і ристсько-рекреаційну функцію, посилює її територіальну
концентрацію та спеціалізацію, що сприяє формуванню територіального
ринку певного ієрархічного рівня. Елементи територіальної структури
туристичного ринку утворюються концентрацією попиту та відповідної йому
пропозиції, локалізованими в дискретних елементах територіальної
структури ринку споживача і ринку виробника-посередника та
виробника-продуцента туристсько-екскурсійних послуг, а також в ареальних
елементах ТС ринку виробника-продуцента рекреаційно-туристських послуг.
Різноманітність елементів та їх форм, чітка структурованість потребують
їхньої типологізації. В основу типології елементів ТС туристичного ринку
покладені рівень територіальної концентрації, спеціалізації та
комплексності. Критеріями віднесення елементу територіальної структури
то того чи іншого типу є наявність туристичної діяльності, обумовлена
обсягом та характером попиту і зафіксована розміщенням підприємств
індустрії туризму, їх спеціалізація, міра територіальної концентрації та
диференціації, визначена за гомогенністю туристиних ресурсів. Слід
зазначити наявність залежності між характером туристичних ресурсів та
формуванням елементів ТС туристичного ринку: унікальні ресурси лежать в
основі формування дискретних елементів, причому в структурі даних
ресурсів переважають культурно-історичні, а однотипні
природно-рекреаційні ресурси більшою мірою формують ареальні форми
ринкових структур. Дискретні елементи туристичного ринку представлені
пунктами, центрами та вузлами. Пунктом є поселення (село, робітниче
селище, невелике містечко людністю до 10 тис. чол. населення), в якому
зосереджена туристична діяльність з задоволення сезонно обмеженого
масового попиту стандартною пропозицією, яка характеризується незначною
концентрацією та вузькою спеціалізацією. Ускладнення
туристсько-рекреаційної функції в бік нарощування попиту та його
відповідна структуризація і концентрація пропозиції формують ринкові
центри та вузли. Центри, представлені міськими поселеннями середньої та
великої людності (до 100 тис. чол.), характеризуються наявністю стійкого
масового споживчого ринку з структурно диференційованим попитом та
нестійким нестандартним ринком, який формується під впливом пропозиції.
Вузлами є міські агломерації, які мають достатньо стійкий місцевий ринок
із згладженою сезонністю, структурований відповідно номенклатурі попиту,
яка характерна для даної території. Маркетингова зона дискретних
елементів прямо пропорційна привабливості турпродукту, визначаючись його
унікальністю. Тип ареальних елементів залежить від різноманітності
пропозиції, яка частіше за все ґрунтується на гетерогенності Ресурсів.
Ареальні елементи спеціалізовані, а мозаїчність внутрішньої структури
визначає особливості комплексно-про-порційного розвитку конкретного типу
ареального елементу. Таким чином, функціонування туристичного ринку
носить подвійний характер, який закріплюється формуванням та взаємодією
двох взаємопроникних структур: галузевої, представленої видовими
структурами ринку, яка ґрунтується на мотивації та відповідній їй
пропозиції, та територіальної, яка формується концентрацією споживання,
локалізуючись в межах спеціалізованих територій. Регуляторні механізми
ринку, підсилені проведенням державної туристичної політики та скеровані
зусиллями міжнародних організацій, виконують роль
організаційно-управлінських структур відповідного рівня. Структурні
елементи ринку попиту і ринку пропозиції множинністю тривалих взаємодій
на різних територіальних рівнях створюють геопросторові форми
туристичного ринку – споживчі ринки. Базовою формою є лінійно-сітьова,
яка відтворює просторові відношення елементів ринку споживача і ринку
виробника, з’єднаних транспортною інфраструктурою (переміщення споживача
до місця отримання комплексу туристичного обслуговування). Ця форма грає
інтегруючу роль у формуванні територіального споживчого ринку, їй
властива дискретність, універсальність, системність, оскільки кожен
елемент функціонує як певна цілісність, та корпускулярність, пов’язана з
ритмічністю ринку, що є наслідком сезонності туристичної діяльності.
Кожен вид попиту формує відповідний споживчий ринок, який фіксується в
територіальній спеціалізації, що дозволяє виділяти множинну видову
територіальну структуру туристичного ринку. Кожна з цих структур має
свою мотиваційну основу і відповідні чинники формування на ринку
споживача та технології задоволення попиту на ринку виробника.
Властивостями даної форми ТС є вибірковість, дискретність, відсутність
ієрархічності в межах даної форми. Туризм як форма споживання та галузь
господарства охоплює тією чи іншою мірою всю територію країни, що
дозволяє виділяти інтегрально-просторову структуру туристичного ринку,
яка відтворює взаємодію певним чином взаємозв’язаних та взаєморозміщених
частин країни. Цій структурі властива всеохоплююча інтегральність,
континуальність, диференційованість та різнорівневість, оскільки її
структурні елементи різного ієрархічного рівня і кожен з них самостійно
може виходити на функціональний рівень як національного ринку, так і
ринків вищого порядку. Інтегрально-просторова структура репрезентована
туристсько-рекреаційним районуванням країни. Оптимізація просторових
зв’язків, спрямована на зростання доступності туристичних послуг шляхом
зменшення витрат грошей, часу та зусиль з боку споживача та підвищення
економічної ефективності діяльності з задоволення потреб споживача з
боку виробника є основою територіальної організації ринку туристичних
послуг. Зв’язність та взаємозалежність елементів ринку, обумовлена
механізмом його функціонування, ступінь їх територіальної концентрації
та спеціалізації, масштабність діяльності дають підстави розрізняти
глобальний та національний рівні геопросторової організації туристичного
ринку. Рівень геопросторової організації туризму визначається масштабами
туристичного споживання – локалізація споживання в межах держави утворює
національний ринок туристичних послуг, де розвивається внутрішній туризм
та задовольняються туристичні потреби іноземних громадян (іноземний
туризм), а задоволення туристичних потреб поза межами держави, яке
передбачає переміщення туристів через державні кордони, є сферою
міжнародного туризму, на основі якого формуються глобальні форми
геопросторової організації туристичного ринку. Суб’єкти ринку,
діяльність яких поширюється за межі національного ринку, стають
складовими світового туристичного ринку, формуючі елементи його
територіальної структури: дискретні або ареальні залежно від
концентрації абсолютних та відносних переваг, що визначають ціннісні
орієнтири споживачів. Відповідно до масштабів діяльності з організації
туристичного споживання можна виділити такі ієрархічні рівні
геопросторової організації туризму. глобальному рівню відповідає
функціонування світового та макрорегіональних туристичних ринків, що
формуються і Діють на основі законів світового ринку і діяльність яких
регулюється законами міжнародного права та контролюється міжнародними
організаціями; макрорівню відповідають регіональні ринки туристичних
послуг, які формуються в межах макрорегіонів під превалюючою дією закону
попиту і субрегіональні ринки різного типу, їх діяльність регулюється
дво- та багатосторонніми угодами з певних сфер діяльності (Шенгенська
угода стосовно паспортно-візового режиму, митні, транспортні угоди тощо)
і контролюється міждержавними організаціями (координаційні ради з
узгодження відповідного кола питань); мезорівню відповідає національний
ринок туристичних послуг, який формується в межах кожної конкретної
держави і функціонує на підставі її законодавства; мікрорівень відбиває
особливості формування і функціонування місцевих ринків в межах
національного. Представлена ієрархічна структура репрезентує
географічний підхід до масштабування суспільних явищ і процесів. Основою
регіонального аналізу туристичного процесу є національний туристичний
ринок як інституційна територіальна одиниця. Розвиток національного
туристичного ринку забезпечується соціально-економічною системою країни:
чим вищий рівень економічного розвитку має держава, тим більш
налагодженим і ефективним є туристичний ринок, оскільки його стабільний
розвиток забезпечений стабільним розвитком інших галузей економіки, які
стимулюють попит через зростання прибутків населення та забезпечують
пропозицію шляхом ефективної діяльності індустрії туризму. Національний
туристичний ринок характеризується певним обсягом туристичного продукту,
який за своїми якісними та кількісними параметрами не повинен бути
гіршим за той, що існує в країні постійного проживання туриста і
відповідати кон’юнктурним вимогам регіонального ринку (чи субринку),
світовим стандартам до такого типу турпродукту. Національний туристичний
ринок структурується відповідно до умов розвитку індустрії туризму
згідно дії закону абсолютних і відносних переваг (наприклад,
концентрація природних та культурно-історичних пам’яток світової
спадщини та регіонального значення при наявності прямого транспортного
зв’язку, прийнятного рівня комфорту та цін на турпродукт,
різноманітність його пропозиції). Його комплексно-пропорційний розвиток
є результатом збалансованості між внутрішнім і міжнародним туризмом та
його складовими, а також між місцевими туристичними ринками. В основі
формування місцевих ринків туристичних послуг лежать територіальні
відміни, які існують в межах кожної країни залежно від протяжності,
конфігурації та масштабів її території, процесу заселення та формування
кордонів, етнічної та релігійної мозаїчності, характеру розселення та
господарювання і відбиваються в рівні соціально-економічного розвитку
Дія закону попиту/пропозиції найяскравіше проявляється в механізмі
формування місцевого ринку туристичних послуг. Попит формується на
конкретній території з характерними для неї соціально-економічними
ознаками, рівнем розвитку, умовами та стилем життя населення, тобто в
конкретному соціально-економічному середовищі. Мотивація, підкріплена
платоспроможним попитом, на той чи інший вид, форму, напрямок та інші
ознаки структуризації туристичного ринку, формує відповідні видові
субринки. їх сполучення на певній території (або сполучення різних видів
попиту) формує стандартний попит, характерний саме для цієї території, і
відповідну йому пропозицію турпродукту, що забезпечується підприємствами
індустрії туризму. Зона дії туристичної фірми (або територія, з якої
туристична фірма «збирає» свою клієнтуру) формує зону обслуговування
туристичного підприємства – маркетингову зону. Радіус цієї зони
прямопропоційний потужності та інтенсивності діяльності туристичного
підприємства та оберненопропорційний об’єму та частоті попиту і
визначається законом економії (часу, зусиль та грошей). Характер
обслуговування в туризмі (надання епізодичних нестандартних платних і
виключно транспортабельних послуг частині населення) обумовлює
формування різних за масштабами та формою маркетингових зон. Вони можуть
бути як континуальні, так і дискретні, поширюватися на територію всього
населеного пункту та його околиць або охоплювати лише частину поселення.
Зона впливу визначається потужністю підприємства (наприклад, кількість
зайнятих, що свідчить також про економічний стан підприємства та обсяги
діяльності) та характером його діяльності (пропозиція турпродукту, його
відносні ринкові переваги, рекламна компанія). Маркетингові зони
туристичних фірм перекриваються, оскільки фірми конкурують між собою,
формуючи територіальну локальну систему забезпечення населення
туристичними послугами. Для неї характерний певний стандарт попиту, що
сформувався за ознаками соціально-економічного середовища даної
території, особливості комерційної діяльності спеціалізованих на наданні
туристичних послуг різного типу або орієнтованих на таку Діяльність
підприємств (готелі, ресторани, екскурсійні бюро, туристичні фірми,
магазини, музеї, театри тощо). Діяльність цих комерційних структур
спирається на наявні на даній території туристичні ресурси, оскільки
розвиток туризму обов’язково передбачає обмін. Атрактація наявних
культурно-історичних, природних та інфраструктурних об’єктів потребує їх
дотримання в належному стані, визначає певний режим користування,
систему цін тощо, що передбачає активний вплив місцевої влади на
реалізацію державної туристичної політики. Так формується місцевий ринок
туристичних послуг, ефективна діяльність якого можлива лише за умов
співпраці комерційних структур різного типу, форм організації та
власності і місцевої комунальної влади, що реалізує «на місцях» державну
політику в галузі туризму (мал. 1.6).

Сукупність місцевих ринків, що діють і взаємодіють в єдиному
економічному та правовому просторі, утворюють національний ринок
туристичних послуг. Національні ринки за туристсько-географічним
положенням та особливостями туристичного процесу об’єднують в
регіональні туристичні ринки, які, в свою чергу, формують глобальні
структури світового ринку туристичних послуг як складової світового
господарства. В цій ієрархічній структурі особливе місце займають
субринки. Субринки формуються на різних ієрархічних рівнях, їх виявлення
й дослідження залежить від підходу. Відповідно до суспільно-географічних
засад дослідження як найдоцільніше слід обрати мотиваційний, ресурсний
та країноцентричний підходи. Мотиваційний підхід (відповідно до мети
подорожі) дозволяє виявляти видові субринки. Причому, чим елітарнішим за
характером попиту є вид туризму, тим потрібна більша зона впливу для
суб’єктів туристичної діяльності, що діють в даному сегменті (наприклад,
ринок спелеотуризму або ринок туристичних послуг для яхтсменів, що
здійснюють кругосвітню подорож тощо); чим стандартніший попит
(наприклад, сімейний відпочинок в липні-серпні на узбережжі моря чи
озера в межах своєї країни), тим щільніший цей ринок, тим менший його
радіус і швидше за все він буде континуальним, «вписаним» в ієрархічну
структуру, в той час як ринок «елітарного» туризму «розріджений»,
дискретний і січний по відношенню до елементів ієрархічної структури.
Практично кожна класифікація, побудована за мотиваційними ознаками, є
підставою для виокремлення субринку, тому правомірно говорити про
туристичний ринок молодіжного (за віком), соціального (за формою
розрахунків), круїзного (за способом пересування), зимового (за сезоном)
чи альпійського (за регіоном) туризму. Відповідно, кожен з субринків має
свою ієрархічну структуру, що охоплює всі рівні від локального до
світового. Наприклад, характерним видовим субринком є ринок релігійного
туризму. Розвиток цього ринку залежить від релігійної догматики,
значення певної релігійної святині та сакральності місця, поширення
традиції паломництва, політики його заохочення та інших причин як
морально-етичного, так і соціально-економічного характеру. Так,
паломництво-хадж є обов’язковим елементом мусульманської Догматики, тоді
як у даосів, наприклад, воно практично відсутнє. Відповідно сформувалися
паломницькі центри світового (Свята Земля), регіонального (Рим),
локального та місцевого значення. В основі дослідження регіональних
субринків, сформованих за територіальною ознакою, лежать перш за все
атрактивні властивості певних територій, які формують туристичний імідж
тієї чи іншої країни, потребу в її відвіданні та відповідний запит на
ринку туристичних послуг. До них відносяться природні блага (кліматичні
особливості, наявність морів, озер, гір тощо), об’єкти історичної та
культурної спадщини (особливо ті, які ввійшли до світової скарбниці),
об’єкти, спеціально створені для проведення дозвілля (Діснейленд,
наприклад). Регіональні субринки формуються також внаслідок наявності
історичних та культурних зв’язків між певними країнами, наприклад, США з
Великою Британією (спільність історії, мови та культури), зв’язки
колоній з колишніми метрополіями формують потік туристів, наприклад, із
Великої Британії в Індію та Південно-Східну Азію і т. інше. І, нарешті,
третьою ознакою формування регіональних субринків є причини економічного
характеру, пов’язані з рівнем життя, коливанням обмінного курсу валют,
змінами візового режиму тощо. Регіональні субринки, сформовані за
означеними критеріями, характеризуються стабільною інтенсивністю
туристичного процесу. Вони можуть бути як континуальні, тобто охоплювати
ряд сусідніх країн, що є частиною відповідного регіонального ринку, так
і дискретні. Країноцентричний підхід до формування субринку дозволяє
оцінити можливості країни серед країн-сусідів, визначити інтенсивність
двосторонніх зв’язків. Виокремлення субринків такого типу має передусім
дослідницьку мету, де об’єктивним підґрунтям виступає сусідське
положення та максимальна інтенсивність туристичних зв’язків, характерна
для сусідніх країн, яка склалась в ході історичного розвитку. Таким
чином, ринок туристичних послуг – система багатоаспектна,
поліструктурна, поліформна та багаторівнева, що функціонує за законом
врівноваження попиту і пропозиції, який відтворює об’єктивно обумовлену
необхідність відповідності в часі і просторі вартісних та
натурально-речових форм платоспроможного попиту і товарної пропозиції, і
діє на основі коливань виробництва та споживання турпродукту.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020