.

Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
399 9719
Скачать документ

Реферат на тему:

Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор

Вступ

Методика проведення рухливих ігор

1. Підготовка до гри

2. Пояснення гри

3. Проведення гри

4. Підведення підсумків гри

Вступ

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей
супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами
якої були біг, скачки, стрільба з лука, кулачні бої, метання списа, а
жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти
від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумнівів й недовіри до
своїх сил.

Педагоги всіх часів відзначали, що рухлива гра добродійно впливає на
формування дитячої душі, розвиток фізичних сил і духовних здібностей.

К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вказували на важливу роль гри в
усебічному розвитку дитини, розглядаючи її як основний вид фізичної та
розумової діяльності.

У результаті життя і побуту мільйонів людей протягом віків в Україні
сформувались народні ігри. У цих іграх відображаються звичаї нашого
народу, їх побут та уявлення про світ. Вивченням національних рухливих
ігор займався «батько української фізичної культури» Іван Боберський,
який видав посібник «Рухливі ігри та забави».

Насамперед дітям цікавий сам процес дій, миттєві зміни ігрових ситуацій.
Доводиться самостійно знаходити вихід з непередбачених ситуацій,
намічати мету, встановлювати взаємодії з товаришами, проявляти
спритність, витривалість і силу. Уже саме нагадування про наступну гру
викликає у дитини позитивні емоції, приємне хвилювання. Серед учених
поширена думка, що гра — це структурна модель поведінки дитини. За
допомогою гри вона пізнає довкілля і готується до активного його
перетворення. Отже, за допомогою рухливих ігор діти готуються до життя.

Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише
їхня рухлива основа залишається незмінною. Гра включає всі види
природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи із
предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ
ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні,
імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси,
ігри-забави, ігри-змагання тощо.

Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклувались
про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як
дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається», — стверджує
прислів’я. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається.
Гіподинамія (обмеження рухової активності школяра) веде до порушення
обміну речовин, діяльності серцево-судинної та дихальної систем,
негативного впливу на опорно-руховий апарат.

Найкращими «ліками» для дітей від рухового «голоду» є рухливі ігри.
Народні рухливі ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних
вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.

Оздоровче значення ігор:

• сприяють гармонійному розвитку форм і функцій організму школяра;

• формують правильну поставу;

• загартовують організм;

• підвищують працездатність;

• зміцнюють здоров’я.

Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі
незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність
дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і
міцність зв’язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову
систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

У багатьох школах України немає спортивних залів. Вихід тільки один:
влітку і взимку, навесні і восени проводити уроки фізичної культури на
свіжому повітрі. При цьому всі учні і вчитель повинні бути одягнені у
спортивну форму. При зміні погоди відповідно змінюється одяг, який
повинен забезпечити вільність рухів, надійно запобігати охолоджуванню і
перегріванню.

Одяг учнів при плюсовій температурі має бути такий: футболка або майка з
бавовни, спортивний костюм або шорти чи спортивні труси, шкарпетки,
кросівки або кеди. У вітряну погоду можна надіти ще вітрівку, пов’язку
на голову або тоненьку шапочку.

Одяг учнів при низькій або мінусовій температурі (пізня осінь або рання
весна, взимку): футболка з довгими рукавами, теплий трикотажний
спортивний костюм, шерстяні шкарпетки, кросівки, куртка, шапочка і
рукавиці.

Освітнє значення ігор:

• формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання;

• розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість і
витривалість;

• формують основи знань з фізичної культури і спорту, валеології,
народознавства, історії рідного краю і т.д.

Під час проведення рухливих ігор учні повторюють, закріплюють,
удосконалюють рухові вміння і навички, розвивають фізичні якості.
Наприклад, граючи в ігри «Влуч у мішень», «Влуч у ціль», «Снайпери»,
«Мисливці і качки», учні вдосконалюють вміння і навички у метанні малого
м’яча; «Вудочка», «Горобці-стрибунці» — у стрибках; в іграх-естафетах
поряд із розвитком фізичних якостей (швидкості, спритності, сили,
витривалості та гнучкості) реалізуються міжпредметні, зв’язки (з
математикою, іноземною мовою, природознавством, музикою тощо).

Під час проведення рухливих ігор і естафет учні пізнають довкілля («Хто
де живе», «У зоопарку», «Бузьки», «Пошта йде у всі міста»), історію
рідного краю («Запорожець на Січі», «Роксолана у полоні»), розширюють
кругозір та поглиблюють знання («Листоноші», «Поле чудес у спорті»,
«Космонавти»).

Отже, правильно методично побудований урок із застосуванням ігор,
естафет, дає можливість з великою ефективністю розв’язувати освітні
завдання.

Виховне значення ігор:

• виховують моральні та вольові якості учнів;

• виховують любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського
народу;

• виховують любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

У народній рухливій грі одночасно здійснюється фізичне, розумове,
моральне, естетичне та трудове виховання. Активна рухова діяльність
ігрового характеру, позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні і
психологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і
систем. Правила ігор регулюють поведінку гравців, сприяють вихованню
взаємодопомоги, чесності, колективізму, дисциплінованості,
відповідальності, витримки, вміння долати труднощі, цілеспрямованості,
сміливості, рішучості. Ігри привчають долати психічні і фізичні
навантаження, створюють у дітей бадьорий настрій.

«У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості
особистості», — говорив великий український педагог В. Сухомлинський
(«Серце віддаю дітям», т. З, с. 95).

Класифікація рухливих ігор для школярів .

У педагогічній практиці існує така класифікація рухливих ігор:

• індивідуальні («Квач», «Вудочка», «Карлики і велетні») і командні
(«Абетка», «Гопак», «Всі до своїх прапорців»);

• із предметами («М’яч середньому», «Квач зі стрічками») і без предметів
(«Квач», «Гопак»);

• з ведучими («Вудочка», «їжак», «Ми веселі діти») і без ведучих
(«Передай далі», «Хто де живе?»);

• за переважаючим розвитком фізичних якостей (ігри для розвитку
швидкості: «День і ніч», «Захисники фортеці», «Останній вибуває»; ігри
для розвитку сили: «Гопак», «Човник», «Силачі»; ігри для розвитку
спритності: «Квач зі стрічками», «Море хвилюється» тощо);

• за інтенсивністю фізичного навантаження (ігри малої інтенсивності:
«Карлики і велетні», «Тиша», ігри середньої інтенсивності: «Вище землі»,
«Пошта йде у всі міста», ігри великої інтенсивності: «Вудочка»,
«Потяг»);

• за місцем проведення (на свіжому повітрі: «Фізкультура», «Класи»,
«Другий зайвий», в залі: «Ласування волейболістів», «Уважні сусіди»,
«Коники», на воді: «Перекинь швидше», на снігу: «Швидкі санки»);

• за спрямованістю рухових дій (ігри з бігом: «Ворота», «Всі до своїх
прапорців»; ігри з ходьбою: «Зайчик», «Котики», ігри зі стрибками: «У
річку, гоп», «Довга лоза», ігри з передачею м’яча: «Злови м’яч»,
«Передай далі»), ігри з метанням «Снайпери», «Влуч у ціль», «Спритний
м’яч»).

Методика проведення рухливих ігор

1. Підготовка до гри

Вибір гри. Успіх ігрової діяльності, а також позитивний фізіологічний і
емоційний вплив на гравців залежить насамперед від правильного вибору
гри. При виборі гри потрібно враховувати форму проведення занять: урок,
фізкультурно-оздоровчий захід у режимі навчального дня (перерва,
спортивна година в ГПД), позакласний захід, в сім’ї тощо.

Вибір гри залежить від місця проведення. На свіжому повітрі можна
проводити майже всі народні та рухливі ігри з великою інтенсивністю та
обсягом; у невеликому, вузькому залі можна проводити ігри з шикуванням
команд у шеренги і колони, а також ігри, в яких гравці беруть участь по
черзі. Звертаємо увагу, що ігри, естафети повинні проводитись у чистому,
провітреному спортзалі або пристосованому приміщенні. Вибір гри залежить
від наявності у школі інвентарю та обладнання, а також від поставлених
на уроці оздоровчих, освітніх і виховних завдань.

Підготовка місця для гри. Для проведення ігор, естафет на свіжому
повітрі необхідно підготувати майданчик з рівною поверхнею. Велике
значення мають зелені насадження, які захищають його від вітру й куряви,
освіжають повітря, дають тінь.

Якщо гра проводиться в залі, необхідно його провітрити, помити підлогу,
спортивні прилади розмістити так, щоб під час гри вони не заважали. Для
відпочинку гравців, що виходять з гри, потрібно поставити кілька
гімнастичних лав.

Підготовка інвентарю та обладнання. Для проведення ігор, естафет
використовують такий інвентар та обладнання: м’ячі малі, великі,
набивні; естафетні палички, кубики, обручі, скакалки, стійки (заввишки
1,5 м), кеглі (пластмасові пляшки із саморобними малими м’ячами на
закрутках), різнокольорові прапорці, лави, палиці, мішечки з піском. Для
вчителя: свисток, секундомір, крейда, магнітофон та інше обладнання.
Бажано, щоб інвентар був яскравим, кольоровим, добре помітним у грі,
відповідав за вагою та розмірами віку гравців. Інвентар можна
виготовляти на уроках трудового навчання.

Учитель завжди повинен пам’ятати про правила техніки безпеки учнів під
час проведення ігор та естафет. Наш досвід підказує, що для проведення
естафет не можна використовувати малі прапорці на тоненькій палиці
(прапорцем можна влучити в око, на нього під час бігу можна впасти і
т.д.). Слід використовувати такий інвентар, який при падіннях дітей,
необережній передачі не зашкодить їхньому здоров’ю.

У сюжетних іграх використовують маски, костюми «героїв» («Вовк»,
«Зайчик», «Рибак», «Козак» та ін.).

Оголошення назви гри; розміщення гравців, команд; вибір ведучих. Учитель
спочатку оголошує назву гри чи естафети. Потім ділить учнів на команди
різними способами:

• на розсуд вчителя;

• шляхом розрахунку;

• фігурного марширування;

• за призначенням капітанів команд.

Вибирати команди, ведучих можна за допомогою лічилок. Наводимо приклади
лічилок:

Тікав заєць через міст, Їхала карета,

Довгі вуха, куций хвіст. Дзвоном дзвонить.

А ти далі не тікай, Вийшла пані,

Рахувати починай. Лічить коні:

Раз, два, три — вийди ти! Раз, два, три, вийди ти!

*** ***

Раз, два, три — Ішов кіт через сто воріт,

У моїй команді будеш ти! До кінця дійшов, котеня знайшов.
Няв!

*** ***

Котилася горба Ходила квочка

З високого горба, Коло кілочка,

А в цій торбі — Водила діток

Хліб, паляниця. Коло кліток.

Кому доведеться — Квок, квок,

Тому і жмуриться. . , . . Золотий клубок.

*** ***

Сіра муха-цокотуха Раз, два, три, чотири,

Сіла Грицеві на вухо. Як всі дружно жили.

Грицик чує — щось гуде, Пили чай з молоком,

Та як крикне: «Звір іде!» Вийшла дівка з козаком

Ясне сонце випливає, Раз, два, три, чотири,

Коту спинку пригріває, Козі дзвоника вчепили.

Кіт вуркоче, кіт нявкоче, Коза бігає, кричить,

Ніби щось сказати хоче. Просить дзвоник відчепить.

*** ***

Сів метелик на травичку,

І сказав якусь дурничку:

«Раз, два, три — вийдеш ти!»

Потім вчитель шикує, переводить команди на місце проведення гри,
естафети.

’?

?

?’?

OJQJ>ве значення мають назви команд, які беруть участь у грі. Наводимо
приклади назв: «Сонечко» і «Місяць», «Ромашки» і «Тюльпани», «Вовки» і
«Тигри», «Збірна Львова» і «Збірна Києва», «Збірна України» і «Збірна
Польщі», «Динамо» Київ і «Карпати» Львів тощо. Назви команд під час
естафет повинні відповідати тим останнім спортивним подіям, які
відбуваються в країні, світі.

У зв’язку зі збільшенням кількості учнів у класах учитель може поділити
їх на чотири команди. Наприклад, спочатку беруть участь в естафеті
команди «Збірна України» і «Збірна Польщі», потім «Збірна Канади» і
«Збірна Австралії». Команди, які програли, змагаються за 3-4 місця, а
які виграли, — за 1-2.

2. Пояснення гри

Успішне проведення гри залежить від педагогічного таланту, артистичної
майстерності, організаторських здібностей вчителя, його вміння
дохідливе, коротко, цікаво пояснити гру, вміло керувати її процесом,
бути об’єктивним та уважним в оцінці ігрових дій учнів.

При поясненні гри вчитель повідомляє ще раз назву гри, розповідає про
роль кожного гравця, мету і хід гри, завдання ведучих і гравців, правила
гри.

Коли вчитель проводить гру з шикуванням учнів у коло, то сам стоїть у
колі. Якщо гравці розподілені на дві команди і розміщені одна проти
другої, то вчитель стоїть між ними.

Для кращого засвоєння гри учнями рекомендуємо супроводжувати пояснення
гри показом окремих рухів гравців. Правила гри пояснюють докладно лише у
випадку, коли гру проводять уперше.

Перед поясненням гри, наприклад, «Вудочка», вчитель проводить вступну
бесіду:

• яких ви знаєте рибок?

• чи любите ви ловити рибу?

• як варять юшку в туристському поході?, тобто вчитель здійснює
міжпредметні зв’язки.

Для гри вчитель використовує великий солом’яний бриль, «вудочку» —
скакалку або мотузку, на кінці якої прив’язаний мішечок з піском.

Після пояснення гри вчитель перевіряє, чи всі гравці розуміють її
правила.

3. Проведення гри

Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил гра
починається за умовним сигналом вчителя (свисток, сплеск у долоні).

Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка», «Гривеньки»), де немає
змагального моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри
можна розпочинати за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз,
два, три — гру почали!» Під час гри вчитель уважно стежить за її ходом і
поведінкою гравців.

Завдання вчителя:

• керувати грою;

• подавати команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали;

• робити вказівки по ходу;

• самому брати участь у грі, виконувати головну або другорядну роль;

• спостерігати за загальним станом і самопочуттям кожного учня. Вказівки
слід робити у позитивній формі, підтримуючи радісний настрій дітей.

Вчитель може робити підказки про доцільність виконання того чи іншого
руху. У грі, естафетах учням дозволяється голосно кричати, стрибати,
радіти. Фізичне навантаження у грі рекомендуємо регулювати такими
прийомами: зменшенням або збільшенням часу, відведеного на гру,
кількістю повторень гри, розмірами майданчика і довжиною дистанції, яку
пробігають гравці, масою предметів, що використовуються учнями,
введенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку.

Отже, дозування фізичного навантаження у грі визначається методикою
проведення її, місцем та умовами, в яких перебувають гравці.
Навантаження визначають за зовнішніми ознаками гравців та пульсом.

4. Підведення підсумків гри

Гру потрібно закінчити своєчасно, коли гравці отримали достатнє емоційне
і фізичне навантаження. Закінчують гру за сигналом вчителя організовано:
зупиняють гравців, підраховують результати, оголошують переможців.

Пам’ятаючи про педагогічне значення гри, вчитель відзначає тих, хто
правильно виконував рухи, виявляв спритність, рішучість, кмітливість,
дотримувався правил,

виручав товаришів по команді, проявляв ініціативу, а також називає тих,
хто порушував правила і заважав проводити гру. Вчитель називає переможця
або переможців, команду-переможця.

Підводити підсумки гри, естафети слід у цікавій формі, щоб викликати в
учнів бажання наступного разу досягти ще кращих результатів. Учитель
нагороджує команди вимпелами, медалями і т.д. Вимпели і атрибути медалей
учні виготовляють на уроках трудового навчання, образотворчого
мистецтва. Нагороди можуть бути перехідними, тобто «діючими» до
наступного уроку, змагань.

Вчитель проводить аналіз гри, естафети, звертає увагу на розвиток
фізичних якостей учнів, наголошує, які фізичні вправи виконувати вдома,
щоб покращити свої результати. Підкреслює, що всі відомі спортсмени
світу (футболісти, легкоатлети, волейболісти) люблять фати в
різноманітні ігри та естафети. Вчитель оголошує і пояснює групові та
індивідуальні домашні завдання учням, звертає увагу на те, що на уроці
будуть проводитись «Олімпійські ігри» з перевірки даних їм завдань.

Отже, підведення підсумків гри, естафети — один із важливих елементів
методики їх проведення.

Побудова уроку основ здоров’я і фізичної культури з міжпредметними
зв’язками

Використання рухливих ігор та естафет на уроках основ здоров’я і
фізичної культури має важливе значення в розв’язанні оздоровчих,
освітніх і виховних завдань.

Важливо, щоб рухливі ігри, естафети на уроках відповідно поєднувалися з
іншими вправами. Після бігу на короткі дистанції можна провести
естафету. Але потрібно пам’ятати про дозування естафети для розвитку
швидкості і спритності. При тривалому виконанні швидкісний ефект
розвитку фізичних якостей перейде у розвиток витривалості. Також після
бігу можна провести гру, яка б мала напрям на метання, передачу м’яча,
силу рук і т.д. Після проведення вправ на метання — провести гру,
естафету з бігом, стрибками.

Ігри на уроці основ здоров’я і фізичної культури використовують в усіх
трьох частинах: підготовчій, основній і заключній.

У підготовчій частині уроку доцільно використовувати ігри, спрямовані на
невелику рухливість і складність, на увагу, зосередженість, швидкість
реакції, поступову психологічну і фізіологічну підготовку організму
школяра до фізичного навантаження в основній частині уроку. Це ігри
малої інтенсивності: «Клас, струнко!», «Світлофор», «Совонька», «Швидко
по місцях», «Квач парами», «Вище землі», «Панас», «Подоляночка» та ін.

В основній частині уроку застосовують рухливі ігри, естафети на
швидкість, метання, стрибки, ігри, які сприяють закріпленню і
удосконаленню тих чи інших рухових дій. У цій частині чергуються ігри з
середньою і великою інтенсивністю. Це українські народні ігри «Бузьки»,
«Діти і Вовк», «Гопак», «Квочка», «Кіт і миші», «Фарби», рухливі ігри
«Виклик номерів», «Львівський трамвай», «Потяг», «Збір кавунів»; різні
види естафет.

У заключній частині уроку використовують народні рухливі ігри для
зниження фізичного і психологічного навантаження учнів на уроці, ігри на
увагу, з простими рухами на відновлення дихання. Це ігри «Слухай
сигнал», «Карлики і велетні», «Чий вінок кращий», «Жучок», «Стоп, стоп,
музика», «Вітер і флюгери».

Коли складають конспект уроку, назву гри, опис її заносять у графу
«Зміст навчального матеріалу» (див. зразок плану-конспекту уроку). У
графі «Дозування» зазначають тривалість гри. Креслення майданчика і
графічне розміщення гравців заносять у графу «Організаційно-методичні
вказівки».

Варіанти запису постановки завдань гри у графі конспекту «Зміст
навчального матеріалу»:

• Вивчити українську народну гру «Панас».

• Повторити рухливу гру «Гривеньки».

• Сприяти розвитку сили ніг у грі «Гопак».

• Сприяти розвитку швидкості і спритності під час проведення естафет.

• Сприяти розвитку витривалості у грі «Потяг».

Після визначення завдань описують методику проведення даної гри:

а) підготовка до гри;

б) пояснення гри і її правил;

в) проведення гри;

г) підбиття підсумків гри.

Великою популярністю користуються у дітей урок-гра та урок-змагання.
Вони проводяться як у молодших, так і старших класах. Вдало підібрані і
правильно дозовані за фізичним навантаженням, ці уроки приносять великий
оздоровчо-тренувальний ефект.

На таких уроках вчитель готує учнів до складання Державних тестів з
фізичної підготовленості:

а) біг на короткі дистанції (естафети);

б) біг на довгі дистанції (тривалий час проведення гри, естафети);

в) сила рук, ніг (ігри, естафети з метаннями, стрибками);

г) човниковий біг (естафети з малими м’ячами, кубиками);

д) стрибки в довжину з місця (ігри, естафети зі стрибками).

Отже, застосовуючи ігровий і змагальний методи, можна успішно
підготувати учнів до складання фізичних вправ Державного тестування.

У період змін у національній системі освіти України перед школою
ставляться важливі завдання. Сучасна школа повинна формувати здорову,
всебічно розвинену особистість з високим інтелектом, моральністю та
культурою, яка вміє творчо мислити, ініціативно діяти, сприяти
соціально-економічному розвитку держави, у якій вона проживає.

Школа, починаючи із початкової ланки, повинна допомогти цій особі
підготуватись до сучасного життя. «Початкова школа, — наголошується у
Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа), — зберігаючи
наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше
становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний
розвиток … Характерним для початкової школи є практична спрямованість
змісту, інтеграція знань».

Передумову для інтеграції змісту освіти, — доводять науковці О. Комар,
О. Савченко, Б. Тевлін, — створюють міжпредметні зв’язки.

І. Бех стверджує: «Реформування національної освіти в Україні лежить на
шляху подолання ізольованого викладання навчальних предметів і створення
нових навчальних програм, де освітній процес буде орієнтований на
розвивально продуктивні міжпредметні зв’язки…».

Організація навчально-виховного процесу у сучасній школі повинна бути
такою, щоб в учнів формувалася цілісність науково-практичних знань,
пізнання світу відбувалося б у взаємозв’язках при вивченні всіх
навчальних предметів. На цьому наголошували видатні педагоги Я.
Коменський, І. Песталоцці, Д. Локк, К. Ушинський, Г. Ващенко,
підтверджують сучасні науковці І. Бех, О. Комар, О. Савченко, Б. Шиян і
відомі вчителі-практики І. Волкова, Й. Присяжнюк, Т. Прошкуратова та
інші.

Однією із головних умов, які ставляться до сучасного уроку основ
здоров’я і фізичної культури відповідно до програми для загальноосвітніх
навчальних закладів (1-11 класи) предмета «Основи здоров’я і фізична
культура», є здійснення міжпредметних зв’язків.

Одним із основних засобів для реалізації цих зв’язків є рухливі ігри та
естафети. Саме проведення рухливих ігор та естафет у поєднанні з
проблемними і творчими завданнями інших шкільних предметів (математики,
музики, природознавства, іноземної мови) — це шлях цілісного
взаємозв’язку фізичної та інтелектуальної підготовки учнів до життя.

«Психологи і фізіологи, — стверджує професор О. Дубогай, — вже давно
дійшли висновку, що індивідуальні розумові здібності (мислення,
сприймання, уявлення) не варто розглядати ізольовано, без контексту
рухового розвитку дитини. Нормальними умовами прояву та розвитку
здібностей під час навчання є спільна ігрова діяльність з іншими дітьми,
під час якої дитина не тільки рухається, а й легко запам’ятовує все
почуте в даний період».

Такі уроки основ здоров’я і фізичної культури стають цікавими, веселими
і пізнавальними. До них належать уроки різних видів і типів, у т.ч.
уроки-ігри, уроки-змагання, уроки-конкурси, уроки-казки, уроки-концерти
тощо, на яких успішно вирішуються оздоровчі, освітні, виховні та
розвивальні завдання, комплексно здійснюється фізичне, моральне,
інтелектуальне, трудове, естетичне, екологічне, валеологічне, правове та
економічне виховання.

У цьому контексті уроки основ здоров’я і фізичної культури є основою
(центром) реалізації міжпредметних зв’язків у школі.

Дослідження О. Міщенка, Б. Шияна доводять, що міжпредметні зв’язки є
доброю основою для об’єднання дій усіх шкільних педагогів на користь
фізичного виховання. На уроках музики корисно розучити бадьорі
українські народні і спортивні пісні, марші. Уроки образотворчого
мистецтва можна присвятити темам: «Мої улюблені рухливі ігри», «Я
займаюсь спортом» тощо. Зміст шкільних програм з предметів «Я і
Україна», «Біології людини», «Хореографія» зобов’язані «дружити» з
предметом «Основи здоров’я і фізична культура». Цікавий урок математики,
іноземної мови для учнів із використанням рухових завдань.

Майбутнє уроків — це синтез, міжпредметна інтеграція уроку основ
здоров’я і фізичної культури з уроками валеології, народознавства,
природознавства (Я і Україна), історії, географії, біології людини,
музики, іноземної мови, математики, хореографії і навпаки.

Подаємо зразок побудованого нами уроку.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020