.

Фізичне виховання учнів при захворюваннях органів дихання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
634 3087
Скачать документ

Реферат на тему:

Фізичне виховання учнів при захворюваннях органів дихання

ПЛАН:

1. Загальна характеристика захворювань органів дихання.

2. Механізми лікувальної дії фізичних вправ при патологічних процесах в
органах дихання.

3. Особливості фізичного виховання при окремих захворюваннях органів
дихання.

І.

Захворювання дихальної системи відносяться до найбільш частої патології
дитячого організму. Це пояснюється тим, що система дихання у дітей і
підлітків функціонує в особливих умовах і забезпечує значно більшу, ніж
у дорослих потребу в газообміні для росту і розвитку. Наслідком цього
явища є зменшення резервів дихання та відносна легкість виникнення
функціональних порушень. До того ж фізіологічні механізми дихання
дитячого організму малоефективні (недосконалі): зменшення ОД та
збільшення ЧД, що відносно легко викликає дихальну недостатність.
Причиною захворювань органів дихання є також – проникнення інфекції в
дихальні шляхи і легені при певних умовах (характер інфекції, стан
організму тощо), а дихальні шляхи дитини є коротшими у порівнянні з їх
довжиною дорослої людини, що погіршує процеси очищення та нагрівання
повітря

При захворюваннях дихальної системи можна виділити наступні загальні
симптоми:

– Поверхневе дихання – характеризується коротким вдихом, прискореним
диханням. Виникає внаслідок недостатнього надходження кисню в кров та
накопичення в ній вуглекислоти, що є причиною подразнення дихального
центру та порушення дихання.

– Експіраторна задишка – характеризується утрудненням видиху. Виникає
внаслідок рефлекторного спазму бронхів під впливом різних подразників
(що спостерігається, наприклад, при бронхіальній астмі).

– Порушення рухливості грудної клітки – виникає внаслідок ураження
дихальної мускулатури та нервів, що її іннервують , а також накопичення
в плевральній порожнині рідини чи газу.

– Зменшення дихальної поверхні – спостерігається при запальних процесах
в легеневій тканині.

– Порушення прохідності дихальних шляхів – виникає внаслідок спазму
гладкої мускулатури бронхів.

– Порушення дифузії газів в легенях – виникає внаслідок розростання
сполучної тканини після запальних процесів та при де-яких формах
туберкульозу.

Крім зазначених симптомів для захворювань системи дихання характерні ще:
кашель, задуха, виділення мокроти, ціаноз, болі в ділянці грудної
клітки.

Кінцевим проявом захворювань органів дихання є дихальна недостатність –
стан, коли нормальне дихання у спокої чи посилене дихання, адекватне
фізичному навантаженню, не може забезпечити необхідне насичення
артеріальної крові киснем і виведення вуглекислоти, тобто порушується
газообмін в легенях і тканинах.

П.

Дозовані фізичні вправи мають значний терапевтичний ефект на дітей з
патологією системи дихання. Фізичні вправи при їх лікувальному
застосуванні, рефлекторно сприяють покращанню газообміну в легенях та
гуморально збуджують дихальні центри.

Нервовий механізм відіграє ведучу роль в регуляції дихання при фізичних
вправах. Експериментально доведено, що перед початком та під час
м’язової роботи:

а) умовно-рефлекторно посилюється дихання. Це відбувається за наступним
механізмом – дозовані спеціальні фізичні вправи, які співпадають з
фазами дихання (рухи руками, ногами, тулубом), стають умовними
подразниками дихального центру і рефлекторно викликають прискорення та
поглиблення дихання.

б) велику роль у регуляції процесу дихання відіграє носолегеневий
рефлекс, виникаючий при диханні через ніс. Подразнення рецепторів у
верхніх дихальних шляхах рефлекторно призводить до розширення бронхіол
та поглиблення дихання.

в) на регуляцію дихання при виконанні фізичних вправ значний вплив має
кора головного мозку. Вона визначає не лише пусковий, але й корегуючий
вплив, тому що протягом виконання всієї фізичної роботи відбувається
відповідні зміни темпу і ритму. Такі корекції відбуваються не лише
умовно-рефлекторно, але й з включенням свідомості. А вказівки вчителя
про особливості дихання при виконанні фізичних вправ необхідно
розглядати як необхідну умову формування дихальної навички.

Гуморальний механізм нормалізації і процесу газообміну, збудження
дихального центру при виконанні фізичних вправ полягає у наступному –
при виконанні фізичних вправ активізується обмін речовин у м’язах,
внаслідок чого в кров надходить більша кількість СО2 і молочної кислоти,
які подразнюють дихальний центр.

Під впливом фізичних вправ покращується крово та лімфообіг в легенях та
плеврі, що сприяє активізації регенеративних процесів та попереджує
ускладнення: утворення спайок та сполучної тканини, емфіземи.

Спеціально підібрані вихідні положення при виконанні фізичних вправ,
покращують дренажну функцію легень та сприяють видаленню з бронхів та
альвеол патологічних утворень : слизу та гною.

Дихальні вправи, спрямовані на максимальне розширення грудної клітки та
посилення роботи діафрагми, допомагають розсмоктуванню та розтягуванню
спайок, що утворилися та ліквідації больових відчуттів та компенсують
недостатність грудного дихання.

Таким чином, дозовані фізичні вправи покращують функціональний стан
дітей з патологією системи дихання та мобілізують компенсаторні фізичні
механізми.

Ш.

Для реабілітації дітей з хворою дихальною системою застосовуються
фізичні вправи з обов’язковим врахуванням особливостей захворювання.

Бронхіальна астма – хронічне захворювання, яке характеризується
приступами експіраторної задишки (задухи) внаслідок спазму дрібних
бронхів з появою у них ексудату. Бронхіальна астма вважається алергічним
захворюванням. В якості алергену можуть бути найрізноманітніші причини –
запахи, шерсть тварин, харчові та лікарські речовини. Захворювання
виникає за умови:

1) схильності організму до порушення нормальних взаємовідносин різних
відділів ЦНС ( пониження порогу збудливості вегетативної нервової
системи та підвищеною чутливістю блукаючого нерва), які регулюють
функції гладенької мускулатури бронхів призводить до спазму бронхів, що
значно утруднює видих і повітря повністю не виходить з дихальних шляхів.
Затримка повітря в легенях сприяє їх розтягненню і розвитку емфіземи
легень.

В дитячому віці виникненню хвороби сприяють 2) хронічні ураження
слизової дихальних шляхів та 3) окремі інфекційні захворювання – кір,
коклюш тощо.

Лікувальна фізкультура показана тільки в періоди між приступами.
Особливості клінічних проявів бронхіальної астми і визначають завдання
фізичної культури:

– відновлення врівноваженості процесів збудження та гальмування в корі
головного мозку та відновлення нормального стереотипу регуляції дихання;

– зменшення спазму бронхів та бронхіол (для покращання прохідності
бронхів, важливо вчити дітей дихати носом);

– активізація трофічних процесів у тканинах (для покращання роботи
гладенької мускулатури бронхів та бронхіол);

– попередження розвитку емфіземи легень;

– навчання управлінню своїм дихальним апаратом під час астматичного
приступу з метою його полегшення;

– розвиток механізмів повного дихання з переважним тренуванням видиху
(Це вправи для тренування повного дихання. Вправи з короткими,
несильними вдихами, які чергуються з подовженими видихами та поступовим
тренуванням довільного уповільнення дихання. Для полегшення видиху
необхідно використовувати вправи на стискання грудної клітки на видиху);

– розвиток м’язів, що приймають участь у процесі дихання (Для розвитку
діафрагмального дихання доцільні вправи з видихом через рот та
вимовлянням скоромовок, голосних (А,У,И,О) та приголосних (Р,Ж,Ш,Щ,З,С)
звуків, або їх поєднань (бре, бри, бру тощо));

– розвиток м’язів живота.

У фізичних вправах дітей з астмою застосовують загальнорозвиваючі вправи
гімнастичного характеру, елементи спортивних ігор, плавання, лижі тощо.
В залежності від важкості захворювання в заняття включаються вправи
малої та середньої інтенсивності. Збільшення навантаження на заняттях
відбувається поступово та послідовно. Особлива увага приділяється
диханню при виконанні ЗРВ.

Протипоказані вправи з натужуванням, затримкою дихання. В залежності від
важкості захворювання в заняття включаються вправи малої та середньої
інтенсивності.

Особливого значення при бронхіальній астмі набувають спеціальні дихальні
вправи, які виконуються у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи.
Дихальні вправи повинні бути простими для виконання. Між виконанням
дихальних вправ (особливо з вимовлянням звуків) доцільно включати вправи
з довільним диханням та на розслаблення м’язів (20-30с.). Дозування ЗРВ
та спеціальних дихальних вправ – 4-12 раз.

Емфізема легень – хронічне захворювання, яке характеризується
розширенням альвеол легень, зменшенням еластичності легеневої тканини
внаслідок атрофії та зменшенням дихальної поверхні легень внаслідок
перетворення альвеол на емфізематозні пухирці. При цьому захворюванні
утруднюється видих, внаслідок великої кількості залишкового повітря в
альвеолах зменшується вентиляційна функція легень та ЖЕЛ, а хвилинний
об’єм дихання забезпечується лише збільшенням частоти дихання, а не
глибини. Внаслідок цього розвивається недостатність, а згодом і серцева.

Емфізема легень є наслідком бронхіту, пневмосклерозу (розростання
сполучної тканини в легенях). (Це професійна хвороба музикантів та
склодувів через опір видиху).

Задачами фізичної культури при захворюванні на енфізему легень є:

– укріплення дихальних м’язів (для покращення видиху);

– укріплення міокарда;

– покращення кровообігу; (особливо при розвитку серцево-легеневої
недостатності);

– навчання діафрагмальному диханню (для компенсації послабленого
грудного дихання);

– загальне укріплення організму;

– збільшення рухливості грудної клітки.

При відсутності серцевої та легеневої недостатності доцільно включати в
заняття ЛФК ходьбу на лижах, плавання тощо, так як саме при застосуванні
цих засобів покращується функція дихального апарата. Особливо
рекомендується виконання ЗР гімнастичних вправ. Однак, враховуючи
понижену функціональну пристосованість організму до фізичних
навантажень, не рекомендується проводити вправи у великому дозуванні –
оптимальна кількість повторень 4-6 разів. Загальнорозвиваючі вправи
чергуються з дихальними для дрібних і середніх м’язових груп; 2-4 рази –
для великих м’язових груп та 3-4 рази – для спеціальних вправ на
дихання. Темп виконання вправ – повільний. Для полегшення видиху
необхідно використовувати вправи на стискання грудної клітки на видиху.

Пневмонія (запалення легень) – характеризується запаленням легеневої
тканини. Розрізняють крупозне запалення легень, коли запальний процес
охоплює цілу долю легень та вогнищне, коли запалення уражає окремі
ділянки легень (бронхопневмонія). Вогнищна пневмонія виникає як
ускладнення після багатьох інфекційних захворювань (грип, кір, тощо), а
крупозна пневмонія – це гостре інфекційне захворювання (пневмокок
Френкеля).

Крупозна та вогнищна пневмонія характеризується утворенням в просвітах
альвеол ексудату, який може або розсмоктатися або ускладнитись гниттям.
Пневмонія супроводжується високою температурою тіла (39-40), яка при
крупозній пневмонії піднімається швидко, а при вогнищній – протягом
кількох днів досягає свого піку; кашлем, біллю в грудях та загальною
слабістю. При крупозній пневмонії температура за тиждень критично падає
і хворий одужує, а при вогнищній пневмонії температура понижується
поступово і одуження наступає за 2-4 тижні.

Запущена пневмонія може перейти в хронічну форму (особливо після
бронхопневмонії). Тоді в легенях та бронхіолах розростається сполучна
тканина, знижується еластичність бронхіальних шляхів та легеневої
тканини (пневмослероз), що порушує зовнішнє дихання, погіршує кровообіг
у малому колі.

Завданнями фізичної культури при пневмонії є :

– посилення кровообігу та лімфообігу в легенях з метою розсмоктування
ексудату та попередження ускладнень;

– попередження утворення спайок в порожнині плеври;

– посилення трофічних процесів в легеневій тканині.

На заняттях в СМГ використовуються загальнорозвиваючі гімнастичні вправи
в різних вихідних положень. Фізичні вправи виконуються з великою
амплітудою. Включаються вправи з предметами. Поступово застосовуються
ходьба в середньому та прискореному темпі, біг “підтюпцем” з частими
паузами для відпочинку та дихальних вправ.

Спеціальними фізичними вправами після пневмонії є : повертання, нахили,
розгинання, обертання тулуба з різними рухами руками та глибокими
вдихами і видихами. Дозування вправ 6-12 р., темп – середній.

Плеврит – це запалення плеври, що покриває легені, внутрішню частину
грудної клітки, діафрагму. Найчастіше, плеврит виникає, як ускладнення
запалення легень, туберкульозу.

Розрізняють плеврит сухий та ексудативний. При плевриті підвищується
температура тіла (38-40), супроводжується кашлем, болем у боці,
загальною слабістю. Захворювання на сухий плеврит триває 2-3 тижні, а на
ексудативний плеврит – 3-8 тижнів. Часто після плевриту в плевральній
порожнині утворюються спайки, які обмежують рухливість легень і
діафрагми.

Завданнями фізичної культури при плевритах є:

– запобігти утворення спайок, чи розсмоктуванню тих, що утворились;

– розвиток правильного дихання;

– загальне зміцнення організму.

Широко застосовуються спеціальні вправи: нахили, повороти тулуба під час
глибокого вдиху, метання, змішані виси, вправи з палками. В подальшому
виконуються вправи, що викликають посилене дихання та невелику задишку –
саме це сприяє найкращому розтягненню та розсмоктуванню спайок,
збільшенню дихальної екскурсії легень. Рекомендовані спортивні ігри,
лижі тощо.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020