.

Біомеханічна оцінка стану склепіння стопи як критерій індивідуального підбору спортивного взуття (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
598 4266
Скачать документ

Реферат на тему:

Біомеханічна оцінка стану склепіння стопи як критерій індивідуального
підбору спортивного взуття

Відомо, що стопа є унікальним органом людського тіла, особливості її
будови пов’язані із ортоградною позою при пересуванні у просторі, що
обумовлює специфічні вимоги до її склепінчастого апарату. Він має свої
анатомо-фізіологічні та біомеханічні особливості, які визначають його
індивідуальні властивості [1,3,10]. Його стан залежить від віку, статі,
маси тіла, професійної діяльності, характеру та інтенсивності занять
спортом [2]. Ці фактори визначають в основному ступінь та діапазон
функціонального запасу міцності суглобово-м’язового компоненту стопи,
яка залежить від цілого ряду специфічних і неспецифічних факторів, серед
яких чільне місце належить конструктивним особливостям взуття, яким
користується людина [4,5].

Систематичні заняття спортом передбачають підвищене навантаження на
склепінчастий апарат стопи, тому підбір спортивного взуття для
спортсменів різної спеціалізації має немаловажне значення. Відомо, що
неправильно підібране спортивне взуття сприяє зниженню ресорних
властивостей склепіння стопи, і це може призвести до травматизації або
розвитку різних типів плоскостопості [6,7,8]. Тому актуальність розробки
методики оцінки стану склепінчастого апарату стопи та індивідуального
підбору спортивного взуття важко переоцінити. На сучасному етапі
відсутня загальновизнана, науково обгрунтована методика індивідуального
підбору спортивного взуття [6,7,9].

У процесі дослідження нами було обстежено 60 спортсменів чоловічої статі
у віці 22-23 років. Із них 35 осіб систематично займалися легкою
атлетикою (бігові види), 25 – важкою атлетикою. Контрольну групу склали
15 осіб, які не займалися спортом.

Плантографія проводилась за методикою Мартиросова Е.А. (1975) у
модифікації Чижина-Штритера.

Динамографічні дослідження проводились на модифікованій нами платформі
на базі системи пьєзоелектричних датчиків та електронної ваги.

При аналізі враховували вертикальну і горизонтальну складові опорної
реакції платформи у відповідь на переміщення маси тіла на площу поверхні
досліджуваної стопи. При цьому враховують положення одного із законів
механіки, який вказує, що сила тиску на платформу прямопропорційна до
маси тіла та оберненопропорційна до площі опорної поверхні.

За результатами динамографічних записів визначали зони запасу
амортизаційної здатності і “твердості” стопи. Абсолютні цифрові дані,
які свідчать про значення площі криволінійної трапеції, що відсікається
кривою графіка функції в зонах запасу міцності жорсткої основи і зони
амортизаційно-ресорної функції стопи, обчислювали за інтегральними
формулами. На їх основі обчислювали індекс фізіологічного запасу
міцності стопи.

Якщо даний індекс не перевищує 15%, то запас фізіологічної міцності
вважається як “низький”. При значеннях індексу від 15 до 25%
фізіологічний запас міцності стопи оцінюється як “середній”. При
значеннях індексу від 25 до 40% фізіологічний запас міцності стопи є
“високим”.

Встановлено, що ступінь розвитку поздовжнього і поперечного склепіння
стопи може бути прийнятим як критерій оцінки амортизаційно-ресорної та
опорної здатності стопи в нормі.

При порівняльному аналізі динамограм осіб, які не займалися спортом було
виявлено, що динамічна маса тіла зростає і перевищує рівень статичної
ваги в середньому на 3,8±0,1 і 2,3±0,1 кг залежно від площі опорної
поверхні в процесі “перекатування” стопи із п’ятки на носок.

При аналізі горизонтальної складової опорної реакції було встановлено,
що вона має незначні коливання динамічної маси “вправо-вліво”,
синхронізована з вертикальною складовою як по напрямку, так і по знаку
функції, її висота коливається в межах від 0,3±0,04 до 2,1±0,1 кг і
збігається по всіх максимумах та мінімумах кривої графіка.

Індекс фізіологічного запасу міцності у неспортсменів змінюється в межах
від 9 до 14% і оцінювався нами як низький.

Таким чином, склепінчастий апарат стопи у неспортсменів характеризується
середнім рівнем амортизаційної здатності і низьким рівнем
пружно-еластичних можливостей. Ці дані можуть служити вихідними або
контрольними даними для подальшої оцінки стану склепіння стопи у
спортсменів різної спеціалізації.

Оцінка плантограм у спортсменів-легкоатлетів бігунів показала, що
метричні параметри відповідають нормальному стану поперечного склепіння
за Фрідляндом. На відміну від неспортсменів, у легкоатлетів стопа при
постановці на тверду основу знаходиться у вираженому положенні
супінації, тобто техніка виконання спортивних вправ при такому положенні
стопи передбачає максимальне використання пружних властивостей
сухожильно-м’язового апарату, коли попередньо розтягнуті зв’язки в
момент відриву стопи від опорної поверхні дозволяють перевести статичну
енергію у кінетичну і використати енергію пасивного розтягнення для
більш потужного поштовху при бігу, стрибках у висоту, стрибках у довжину
та інших вправах.

Цікавими виявилися дані про стан основних розмірів стопи у
спортсменів-легкоатлетів при біговому навантаженні, які свідчать про
високий рівень пружно-еластичних властивостей зв’язково-м’язового
апарату стопи.

Порівняльний аналіз динамограм спортсменів-легкоатлетів при використанні
спортивного взуття фірми “Reebok” виявив, що ступінь зростання
динамічної маси розтягується в часі і вона перевищує статичну тільки на
3,47±0,22 кг. Це свідчить про більш “м’яку” постановку стопи при
виконанні спортивних вправ і про більшу площу контакту стопи з опорною
платформою динамографа.

dh`„?

dh

MAEOjU\W-\

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020