РЕФЕРАТ
на тему:
Винайдення радіо О.С.Поповим
ПЛАН
1. Значення відкриття електромагнітних хвиль.
2. Наукова діяльність О.С. Попова.
4. Будова і принцип дії радіоприймача.
Література
1. Значення відкриття електромагнітних хвиль.
Існування електромагнітних хвиль та їхні властивості були теоретично
передбачені Максвеллом у 60-ті роки XIX ст., і лише в 1888 р.
електромагнітні хвилі були вперше експериментальне отримані й вивчені
Г.Герцем. За допомогою тонких експериментів Герц виявив і дослідив
відбивання, заломлення, інтерференцію, дифракцію і поляризацію
електромагнітних хвиль. Він довів, що в усіх випадках електромагнітні
хвилі поводяться як видиме випромінювання, закономірності якого були на
той час добре вивчені.
2. Наукова діяльність О.С. Попова.
О.С.Попов народився 16 березня 1859 р. в с.Тур’їнські Рудники. У 1882 р.
закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету і був
залишений у ньому для підготовки до наукової діяльності. Був викладачем
фізики та електротехніки Мінних офіцерських класів (1883-1901 pp.) та
Технічного училища Морського відомства в Кронштадті (1890-1900 pp.),
професором фізики і директором Петербурзького електротехнічного
інституту.
Перші наукові дослідження О.С.Попова присвячені аналізу найвигіднішої
дії динамоелектричної машини. Після опублікування в 1888 р. праць
Г.Герца з електродинаміки О.С.Попов почав вивчати електромагнітні явища,
читати лекції на тему: «Найповніші дослідження про співвідношення між
світловими і електричними явищами». Намагаючись знайти засоби
ефективного демонстрування дослідів Герца перед великою аудиторією,
О.С.Попов сконструював більш наочний індикатор електромагнітних хвиль,
які випромінює вібратор Герца. Добре розуміючи потребу флоту в засобах
бездротовой сигналізації, він на початку 90-х років поставив перед собою
задачу використання електромагнітних хвиль для сигналізації: пошук
достатньо чутливого індикатора електромагнітних хвиль, розробка приладу,
здатного реєструвати електромагнітні хвилі, які випромінює вібратор
Герца. В якості індикатора О.С.Попов обрав радіокондуктор,
запропонований французьким фізиком Е.Бранлі і названий пізніше
когерером. Когерер — це наповнена металевим порошком невелика скляна
трубка з двома електродами на кінцях. Під дією електромагнітних хвиль
електричний опір порошку зменшувався, і когерер утрачав чутливість, яка
при легкому струшуванні знову відновлювалася.
У результаті копітких експериментів з когерером О.С.Попов зробив його
досить зручним і чутливим індикатором електромагнітних хвиль. На початку
1895 р. було створено «прилад для виявлення та реєстрації електричних
коливань».
До весни 1895 р. Попов винайшов чутливий і надійно працюючий
радіоприймач, який використовувався для бездротової сигналізації
(радіозв’язку). Під час проведення дослідів О.С.Попов помітив, що
приєднання до когерера вертикального металевого дроту (антени) спричиняє
збільшення відстані надійного прийому. 7 травня 1895 р. на засіданні
фізичного відділення Російського фізико-хімічного товариства О.С.Попов
зробив доповідь про винайдення ним бездротової системи зв’язку і
продемонстрував її роботу.
Під час дослідів у 1895 р. О.С.Попов зрозумів, що його приймач реєструє
також і грозові розряди. Тому він створив спеціальний прилад, який
записував на рухому паперову стрічку сигнали, що утворювалися під час
грози. Цей прилад, названий пізніше грозовідмітчиком, у 1895-1896 pp.
використовувався для вивчення характеру атмосферних завад.
Приймач Попова і грозовідмітчик зберігаються в Центральному музеї
зв’язку в Санкт-Петербурзі.
– l „ † ae E
I
E
E
I
2I
???????$??$?????????О.С.Попов займався вдосконаленням створених ним
приладів, виступав з доповідями і демонстрував їх роботу. Весною 1897 р.
він уперше виявив явище відбивання електромагнітних хвиль від металевих
предметів (зокрема, кораблів). Це відкриття лягло в основу сучасної
радіолокації. Під час дослідів у 1897 р. він користувався
електромагнітними хвилями, які лежать на межі дециметрового й метрового
діапазонів. До того часу відносяться роботи О.С.Попова з вивчення ним
рентгенівських променів, уперше зроблені ним у Росії рентгенівські
знімки кінцівок людини та предметів.
У 1899 р. П.Н.Рибкін, Д.С.Троцький — помічники О.С.Попова — виявили
детекторний ефект когерера. На основі цього О.С.Попов створив
«телефонний приймач депеш» для слухового прийому радіосигналів (на
головні телефони) і запатентував його.
На початку 1900 р. прилади Попова були використані для зв’язку під час
ліквідації аварії на броненосці «Генерал-адмірал Апраксій» та врятування
рибалок у відкритому морі.
Заслуги О.С.Попова у винайденні радіо офіційно були відзначені в 1900 р.
присудженням йому почесного диплома і золотої медалі на IV Всесвітньому
електротехнічному конгресі в Парижі.
Помер О.С.Попов 13 січня 1906 р.
4. Будова і принцип дії першого радіоприймача.
Ідею використання електромагнітних хвиль для передавання сигналів на
відстані вперше висловив у 1889 р. О.С.Попов. Він у 1895 р. збудував і
продемонстрував у дії перший радіоприймач, який працював на релейній
схемі: дуже мала енергія електромагнітних хвиль за допомогою
спеціального пристрою когерера – використовувалася для керування
електродзвінком.
У ньому електромагнітні хвилі приймалися (реєструвалися) спеціальним
приладом — когерером. Під дією електромагнітної хвилі опір когерера К
різко зменшується, в результаті чого замикається коло батареї Б. Струм
проходить у обмотці реле Р, яке притягує якір Я, замикаючи контакти С
реле. Якір замикає контакт, і струм проходить в обмотці електромагніта
Е. Електромагніт притягує якір-пластинку П з молоточком, який ударяє по
чашці дзвінка Д. Чути звук.
Одночасно з цим розриваються контакти М і струм в обмотці Е зникає.
Молоточок ударяє по когереру, струшуючи ошурки, їх опір зростає. Струм в
обмотці реле не проходить, і приймач знову готовий до роботи.
У сучасних радіоприймачах когерер замінили електронні лампи й
напівпровідникові транзистори, але принцип реле залишився. Електронна
лампа працює як реле: слабкі сигнали, які надходять на сітку лампи,
керують енергією місцевого джерела струму, увімкнутого в анодне коло
лампи.
Г.Марконі в 1896 р. подав заявку, а в 1897 р. дістав патент (в Англії) з
застосування електромагнітних хвиль для бездротового зв’язку. (О.С.
Попов свого винаходу не патентував.) Схема приймача Г.Марконі була такою
само, як і схема приймача О.Попова.
Г.Марконі провів значну роботу з удосконалення приладів зв’язку.
Зокрема, в 1902 р. він здійснив зв’язок через Атлантичний океан. Його
діяльність відіграла значну роль у розвитку радіотехніки, зокрема в
поширенні радіо як засобу зв’язку і була відзначена в 1909 р.
Нобелівською премією.
Важливим етапом у розвитку радіозв’язку стало створення в 1913 р.
лампового генератора незатухаючих коливань. У наступні роки зусиллями
багатьох видатних учених та інженерів радіотехніка перетворилася на
надзвичайно широку й різноманітну галузь техніки.
Література
Журнал «Физика в школе» 1999
С.У. Гончаренко «Фізика»
Т.И.Трофимова. “Курс фізики”, изд. “Вища школа”, М., 1999р.
“Курс загальної фізики”, Г.А.Зисман, О.М.Тодес, изд. “Едельвейс”, Київ,
1994р.
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter