Реферат на тему:
“Видатні фінансисти – лауреати Нобелівської премії
у сфері економіки, їх вплив на формування
фінансової науки”
Загальний список Нобелівських лауреатів по економіці:
1969 Рагнар Фріш Ян Тінберген
1970 Пол Самуельсон
1971 Саймон Кузнец
1972 Джон Хікс Кеннет Джозеф Ерроу
1973 Василь Леонтьев
1974 Гунар Мюрдаль Фрідріх фон Хайек
1975 Леонід Віталійович Канторович Тьяллинг Купманс
1976 Милтон Фридман
1977 Бертиль Олин Джеймс Мид
1978 Герберт Саймон
1979 Теодор Шульц Сір Артур Льюіс
1980 Лоуренс Клейн
1981 Джеймс Тобин
1982 Джордж Стіглер
1983 Жерар Дебре
1984 Ричард Стоун
1985 Франко Модільяні
1986 Джеймс Бьюкенен
1987 Роберт Солоу
1988 Моріс Аллі
1989 Трюгве Хаавельмо
1990 Гаррі Марковітц Мертон Міллер Вільям Шарп
1991 Рональд Коуз
1992 Гаррі Беккер
1993 Роберт Фогель Дуглас Норт
1994 Джон Харшаньі Джон Неш Райнхард Зельтен
1995 Роберт Лукас
1996 Джеймс Міррліс Віліям Вікрі
1997 Роберт Мертон Майрон Шоулз
1998 Амартія Сен
1999 Роберт Манделл
2000 Джеймс Хекман Деніел Макфадден
2001 Георг Акерлоф Міхаель Спенс Джозеф Стігліц
Пол Самуельсон
Рік одержання премії: 1970 р.
За що одержав премію: За наукову працю в якій він розвинув статичну і
динамічну теорію й активно сприяв підвищенню рівня економічного аналізу
Країна: США
Народився: 15 травня 1915 р. у м. Гері, штат Індіана, США
Освіта: 1935 р. бакалавр економіки в Чикагському університеті, 1936
магістр Гарвардського університету.
Наукова діяльність: Докторський ступінь по економіці він одержав у 1941
р., і одночасно за його дисертацію йому була присуджена премія ім.Девіда
Уеллса. У 1940 р. став асистентом-професором економіки в
Массачусетському технологічному інституті (МТІ). У 1947 р. він був
підвищений до професорської посади і з 1966 р. працював у званні
інститутського професора.
Ненаукова діяльність: Під час другої світової війни з 1941 по 1943 р.
він був консультантом Національного керування планування ресурсів, а в
1945 р. – Керування військовим виробництвом.
У 60-і рр. роль Самуельсона як консультанта стала зростати. Хоча він і
був радником багатьох урядових відомств і приватних організацій,
визнання в національному масштабі він завоював як радника президента
Джона Кеннеді. Себе Самуельсон називав членом «правого крила
економістів-демократів, прихильників Нового курсу». Хоча він часто
привселюдно розходився в думках зі своїм колегою, економічним оглядачем
журналу «Нью суік» Мілтоном Фрідменом, обидва вони високо оцінювали
роботи один одного в області економічної теорії.
Учені ступені і нагороди: Крім Нобелівської премії, Самуельсон одержав
багато нагород і почесних звань, включаючи медаль Джона Бейтса Кларка
Американської економічної асоціації (1947) і премію Альберта Ейнштейна
університету Йешіві (1971). Він був президентом Американської
економічної асоціації, Економічного товариства і Міжнародної економічної
асоціації. Йому надавалися стипендії фондами Гуггенгейма, Форда,
Карнегі. Він є членом американської Національної академії наук,
Американської академії наук і мистецтв і Американського філософського
суспільства, членом Британської академії наук. Йому дали почесні вчені
ступені Гарвардський університет і Католицький університет Лувена, а
також університети Чикаго, Індіани, Мічигану, Кейо, Південної
Каліфорнії, Пенсільванії, Рочестера, Східної Англії, Північного
Мічигану, Массачусетса.
У 1938 р. С. женився на Маріон Кроуфорд. У них дві дочки і чотири сини.
Після смерті першої дружини він женився на Рише Еккауз у 1981 р.
Зараз живе з дружиною і 6 дітьми в м. Белмонт штат Массачусетс.
Кеннет Джозеф Ерроу
Рік одержання премії: 1972 р.
За що одержав премію: За піонерський внесок у теорію загальної
економічної рівноваги і теорію добробуту.
Країна: США
Народився: 1921 р. , м. Нью-Йорк, США
Освіта: Учився в Нью-йорк-сіті-коледжі, у 1940 р. закінчив його зі
ступенем по соціальних науках, спеціалізуючи по загальних питаннях
математики. Поступив в 1940 р. у Колумбійський університет, Ерроу
починає навчання в області математики й у наступному році одержує
ступінь магістра. Потім за порадою Гарольда Хоутлінга, фахівця зі
статистики і математичної економіки, він звертається до економіки. Друга
світова війна перервала навчання Ерроу в університеті: з 1942 по 1946 р.
він служив офіцером метеослужби в американських ВВС, відкіля пішов у
запас у званні капітана. Він продовжив навчання в Колумбійському
університеті з 1946 по 1949 р., одночасно співробітничаючи як молодшого
дослідника й асистента-професора в Комісії Коулса по економічних
дослідженнях у Чикагському університеті.
Наукова діяльність: З 1949 р. Ерроу виконує обов’язки
асистента-професора економіки в Станфордському університеті, де стає
потім професором економіки, статистики й операційних досліджень; тут
вчений залишається до 1968 р., після чого переходить на посаду викладача
в Гарвардський університет. З 1974 по 1979 р. він був професором
Університету Джеймса Брайана Конанта в Гарварді. З 1980 р. він професор
економіки і професор операційних досліджень у Станфорде. Докторська
дисертація Ерроу за назвою «Соціальний вибір і індивідуальні цінності»
(“Social Choice and Individual Values”) була опублікована в 1951 р.
Учені ступені і нагороди: Крім Нобелівської премії, Ерроу визнаний
гідним багатьох звань і нагород, у тому числі звання члена Ради в Центрі
фундаментальних досліджень в області наук про поведінку, у
Дослідницькому центрі соціальних наук і у Фонді Гуггенхейма. Він – член
американської Національної академії наук. Американського філософського
суспільства. Фінської академії наук і Британської академії наук, дійсний
член Американської академії наук і мистецтв, а також Економетричного
товариства. У 1947 р. Е. женився на Селме Швейцар, у них двоє синів.
Джеймс Мід
Рік одержання премії: 1977 р.
За що одержав премію: за піонерський внесок у теорію міжнародної
торгівлі і міжнародного руху капіталу.
Країна: Великобританія
Народився: 23 червня 1907 р. Суонідж (графство Дорсет), Великобританія
Освіта: Основними предметами в Лембрук-скул і Мальверн-коледжі, де він
навчався відповідно з 1917 по 1921 р. і з 1921 по 1926 р., були
латинська і грецька мови, так само як і в Оріел-коледжі, в Оксфорді.
Тільки в 1928 р., коли Мід перейшов у знову створену в Оріел-коледжі
Школу філософії, політики й економіки, він почав вивчати економічні
науки.
Після одержання в 1930 р. ступеня магістра Мід був обраний членом
Хертфорд-коледжу Оксфордського університету, що дало йому можливість
продовжувати навчання ще протягом року.
Одержавши від Деніса Робертсона запрошення навчатися в Трініті-коледжі
Кембріджського університету протягом додаткового року, Мід включився в
групу економістів, прозвану «цирком». У цю групу входили Робертсон,
Ричард Кан, Пьеро Сраффа, Джоан і Остин Робинсон.
Наукова діяльність: Перейшовши в 1957 р. із ЛШЕ в Кембріджський
університет, Мід продовжував багато писати, зосередивши на проблемах
внутрішньої економічної політики і розподілі доходів. Між 1975 і 1977 р.
він очолював урядовий комітет, що опублікував у 1978 р. доповідь
«Структура і реформа прямого оподатковування».
Ненаукова діяльність: у 1937 р. пропозиція влаштуватися на роботу в
Секретаріат Ліги Націй у Женеві. Там як редактор «Світового економічного
огляду» (“World Economic Survey”) він продовжив виконання дослідницької
програми, початої Бертилем Уліном. Мід повернувся в Англію в 1940 р. для
роботи в економічному відділі британського урядового кабінету. Він
працював також у складі групи Кейнса над проблемами перебудови
міжнародної фінансової і торгової системи шляхом створення Міжнародного
валютного фонду. Міжнародного банку реконструкції і розвитку й особливо
Генерального угода з тарифів і торгівлі. У 1946 р., через рік після
приходу до влади лейбористської партії, Мід був призначений директором
економічного відділу і займав цю посаду до 1947 р. Після цього він
повернувся до академічних занять, ставши професором у Лондонській школі
економіки на наступні десять років.
Учені ступені і нагороди. Мід є почесним членом Лондонської школи
економіки, Орієл- і Хертфорд-коледжів в Оксфорді, Кріст-коледжу
Кембріджського університету. Він почесний член Бельгійського
королівського суспільства політичної економії. Американській економічній
асоціації й Американській асоціації сприяння розвитку наук.
У 1933 р. М. женився на Маргарет Вільсон, що тоді працювала секретарем
Оксфордського відділення Ліги Націй. М. відомий як найвищою мірою
замкнута людина, що уникає яких-небудь подорожей і участі в семінарах.
Вмер у 1995 р.
Теодор Шульц
Рік одержання премії: 1979 р.
За що одержав премію: за новаторські дослідження економічного розвитку у
дослідженні проблем країн, якіщо розвиваються.
Країна: США
Народився: 30 квітня 1902 р.
Освіта: у 1921 р. надійшов на короткострокові агрокультурні курси при
коледжі штату Південна Дакота. Під час економічної депресії (1920) різко
упали ціни на сільськогосподарські продукти, збанкрутували банки і
багато фермерів виявилися під погрозою закриття своїх ферм. У надії
розібратися в глибинних причинах цих економічних потрясінь, Шульц у 1924
р. повернувся в коледж і в 1926 р. закінчив його, одержавши ступінь
бакалавра наук. Продовжуючи навчання у Вісконсинському університеті як
аспірант, він одержав ступінь магістра в 1928 р. і доктора наук за фахом
економіка сільського господарства в 1930 р.
Наукова діяльність: У 1930 р. Шульц почав викладати економіку сільського
господарства в коледжі штату Айова (нині університет штату Айова) у
Еймсі. Через чотири роки він був призначений керівником нової за задумом
кафедри економічної соціології. У 1943 р. року він надійшов на посаду
професора економічної кафедри Чикагського університету. У 1946 р. він
там же став заслуженим професором, у 1952 р. був призначений завідувачем
кафедрою, а в 1972 р. став почесним професором.
Учені ступені і нагороди: Крім Нобелівської премії, Ш. був визнаний
гідним у 1972 р. медалі Френсісу Уолкера, присуджуваною Американською
економічною асоціацією, і в 1976 р. медалі Леонарда Елмхерста
Міжнародної сільськогосподарської економічної асоціації. Він є членом
Американської економічної асоціації й американської Національної
академії наук, членом-засновником Національної академії утворення і
членом Американського філософського суспільства, а також Американської
академії наук і мистецтв. Він займав посади директора і віце-президента
Національного бюро економічних досліджень, що керує Міжнародним центром
досліджень проблем розвитку в Канаді, попечителя Ради по народонаселенню
при Інституті поточних світових проблем і Міжнародної служби
сільськогосподарського розвитку. Він одержав почесні учені ступені від
Гріннелл-коледжу і коледжу штату Південна Дакота, університетів
Іллінойського, Вісконсинського, Діжонського, Чилійських католицького,
університетів штатів Мічиган і Північна Кароліна.
Помер у 1998 р.
Роберт Солоу
Рік одержання премії: 1987 р.
За що одержав премію: За внесок у теорію економічного росту.
Країна: США
Народився: 23 серпня 1924 р., м. Бруклин, Нью-Йорк, США
Освіта: Солоу навчався в простій середній школі міста Нью-Йорка,
захоплюючись читанням російської та французької літератури. По
завершенні школи в 1940 р. Солоу одержує стипендію на навчання в
Гарвардському коледжі. Будучи захопленим, як багато людей того часу,
Великою депресією, він вивчає антропологію, соціологію й основи
економіки. За тим у 1942 р. Солоу іде в армію, де за три роки, за його
словами, формується характер майбутнього вченого.
Наукова діяльність: У 1945 р. після повернення до Гарварда він
зближається у Василем Леонтьев, що стає його другом і вчителем. У
наслідку Солоу говорив: «…я перейнявся духом і сутністю сучасної
економіки завдяки йому.» Через якийсь час Солоу захоплюється
статистичними і ймовірнісними моделями, паралельно викладаючи статистику
в Гарварді. У 1949-1950, він проводить рік у Колумбійському
Університеті, слухаючи лекції Абрахама Вальда, Якоба Волфовітца і Т. В.
Андерсона і готуючи тези до докторської роботи, які одержують у наслідку
премію Уолса в Гарварді. Потім Солоу стає доцентом у Гарвардському
Університеті. І так починаються 40 років дискусій разом із Самуельсоном
«…про економіку, політика, дітей, королях і капусті».
Учені ступені і нагороди: Крім Нобелівської премії, визнаний гідним
багатьох звань і нагород, у тому числі звання члена Ради в Центрі
фундаментальних досліджень в області наук про поведінку, у
Дослідницькому центрі соціальних наук і у Фонді Гуггенхейма. Він – член
американської Національної академії наук. Американського філософського
товариства. Фінської академії наук і Британської академії наук, дійсний
член Американської академії наук і мистецтв, а також Економетричного
товариства.
У 1947 р. Е. женився на Селмі Швейцар, у них двоє синів.
Роберт Лукас
Рік одержання премії: 1995 р.
За що одержав премію: За розвиток і застосування гіпотези раціональних
очікувань, трансформацію макроекономічного аналізу і поглиблення
розуміння економічної політики.
Країна: США
Народився: 15 вересня 1937 р., м. Якима (шт. Вашингтон), США
Освіта: Учився в Чикагському університеті (Історія), продовжив навчання
в Каліфорнійському університеті в Берклі (Економіка).
Наукова діяльність: Повернувшись в Чикагський університет, у 1964
одержав там ступінь доктора наук по економіці. Викладав у Чикагському
університеті, у 1970 став професором університету Карнегі – Меллона, у
1975 – професором, а в 1986 – деканом економічного факультету
Чикагського університету. З 1988 – головний редактор «Журналу політичної
економії» («Journal of Political Economy»). Роботи Лукаса присвячені
теорії недосконалої інформації, інфляції і зайнятості, економічному
росту й економічній політиці. Автор концепції «раціональних чекань»,
глава «нової школи».
Вчені ступені і нагороди: Стипендія компанії Проктор енд Гембл, Вудро
Вільсона, член Економетричного товариства, член американської академії
наук і мистецтв, член національної академії, почесний доктор Паризького
університету, почесний член Афінського університету економіки і бізнесу,
а так само редактор декількох економічних журналів.
Джеймс Хекман
Рік одержання премії: 2000 р.
За що одержав премію: За розвиток теорії і методів аналізу
Країна: США
Народився: у Чикаго 19 квітня 1944.
Освіта: Закінчив Прінстонський університет у 1968, одержавши ступінь
магістра. У 1971 р. захистив дисертацію там же.
Наукова діяльність: Працював у Нью-Йоркському і Колумбійському
університетах, у Національному бюро економічних досліджень і в
корпорації «РЕНД». З 1973 працював у Чикагському університеті, де після
1977 він одержав посаду професора.
Роботи Хекмана присвячені ресурсам праці, народонаселенню, «людському
капіталу», державній політиці, методам статистичного аналізу
мікроекономічних даних, зокрема формування статистичної вибірки.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
