.

Технології аналізу в задачах фінансового менеджменту (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
279 1539
Скачать документ

Реферат на тему:

Технології аналізу в задачах фінансового менеджменту

У попередньому розділі зазначалося, що основна тенденція розвитку
сучасних комп’ютерних технологій в управлінні підприємством полягає в
об’єднанні власне задач аналізу з подальшим використанням його
результатів. У цьому розділі розглядаються різні за цільовою
спрямованістю задачі фінансового менеджменту, зокрема щодо обґрунтування
стратегії розвитку підприємства та поліпшення його фінансового стану.
Фінансовий аналіз є невід’ємною складовою цих задач. Під час розгляду
задач ілюструється застосування детермінованих і стохастичних моделей,
евристичних алгоритмів і методів імітаційного моделювання, прийомів
функціональної діагностики та експертних оцінок.

Фінансове планування

Фінансове планування розглядається як безперервний ітераційний процес
оцінки потреби у фінансових ресурсах і пошуку рішень про засоби
задоволення цієї потреби. Ступінь обґрунтованості очікуваних значень
грошових надходжень і видатків багато в чому визначається якістю аналізу
руху грошових потоків за попередні періоди. За даними форми фінансової
звітності № 3 “Звіт про рух грошових коштів” регулярно розраховується
сукупність абсолютних і відносних аналітичних показників грошових
потоків, здійснюється їх моніторинг. Ідеться про такі показники.

1. Абсолютні значення грошових потоків: надходження; видатки; чистий
грошовий потік (різниця між надходженнями й видатками); структура
грошового потоку за трьома напрямками діяльності (операційній,
інвестиційній та фінансовій); наявність коштів на рахунку підприємства.
Від’ємне значення останнього показника

свідчить про дефіцит коштів, передусім зумовлений боргами підприємства.
Відсутність коштів для повернення боргів і вимоги кредиторів через суд
можуть призвести до суттєвого погіршення фінансової стійкості, навіть до
банкрутства. Зазвичай подібну ситуацію передвіщає значне (як за обсягом,
так і за термінами існування) від’ємне значення чистого грошового
потоку. Це перша ознака потрапляння підприємства в так звану кредитну
пастку або “технічний розрив ліквідності”. У цьому разі обсяг залучених
позикових коштів приблизно дорівнює (або менший) сумі позикових коштів,
які слід повернути. Це свідчить про те, що нові позики не повністю
використовуються для розвитку підприємства, а їх обслуговування знижує
ефективність діяльності, спричинює “вимивання” власних коштів і в
кінцевому підсумку призводить до збиткової діяльності та банкрутства.
Іще одним передвісником погіршення фінансової стійкості підприємства
може бути розбалансування структури грошового потоку. Якщо тривалий час
спостерігається стійке генерування від’ємного чистого потоку від
операційної діяльності, це може призвести до різкого погіршення
платоспроможності. Така ситуація може супроводжуватися додатними
грошовими потоками від інвестиційної (згортання бізнесу з розпродажем
майна) і (або) фінансової діяльності (тоді, звичайно, підприємство
продовжує користуватися позиковими коштами, що пришвидшує погіршення
фінансової стійкості).

2. Відносні показники грошових потоків:

“Рентабельність ” на основі грошового потоку = Грошовий потік / Чиста
виручка від реалізації X 100 %.

Розраховується частка коштів у виручці від реалізації. Цей показник
доповнює показник рентабельності продукції, визначаючи не лише
прибуткову, а й “грошову” продукцію. Через зниження цього показника
навіть на тлі стабільної або зростаючої рентабельності, розрахованої за
прибутком, підприємство може потрапити в ситуацію “ножиць” між
зростанням прибутку (а отже, і податкових зобов’язань) і наявними
коштами. Саме від розміру цих “ножиць” залежатиме швидкість скочування
підприємства до банкрутства.

Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій) =
Грошовий потік / Сума інвестицій.

Показує, яка частка інвестицій може бути покрита за рахунок грошового
потоку. Чим вищий цей показник, тим вищий рівень самофінансування
підприємства; внаслідок цього посилюється його фінансова стійкість.

Термін окупності інвестицій = Суми інвестицій /Грошовий потік.

Показує, за скільки періодів можна покрити інвестиції за рахунок
грошового потоку. Чим менша кількість цих періодів, тим краще.

Коефіцієнт обслуговування боргу = Позиковий капітал /Грошовий потік від
операційної діяльності (тобто від основної, поточної діяльності).

Характеризує здатність підприємства погашати свої зобов’язання за
рахунок коштів, отриманих від основної діяльності. Операційні грошові
потоки свідчать про рівень доходу на поточний період, з якого може бути
сплачений борг. Наведений коефіцієнт визначає кількість періодів, що
необхідні для сплати заборгованості.

Комп’ютерні технології дають змогу оновлювати та нагромаджувати значення
наведених показників, відслідковувати їх динаміку, виявляти характер
залежності від низки внутрішніх і зовнішніх факторів. З часом така
постійно оновлювана інформація може бути використана як нормативна при
перспективному фінансовому плануванні (на 3-5 років) або поточному (на
рік), аналогічно до застосування укрупнених нормативів залежності статей
активу й пасиву при визначенні додаткової потреби у фінансових ресурсах
(див. п. 2.4.3, приклад 2).

Незважаючи на здавану буденність оперативного планування (складання
платіжного календаря або касового бюджету, у термінах [38] — поточного
бюджетування), його значення дуже велике. Для безперебійної роботи
підприємства потрібний постійний контроль за своєчасністю постачання
матеріально-технічних ресурсів і збуту продукції та здійснення
відповідних розрахункових платежів. Правильним оперативним плануванням
можна уникнути ситуації фінансової неспроможності, підвищити стійкість
підприємства щодо негативних змін у економічному середовищі. Останнім
часом набуває поширення так зване гнучке планування — єдина система
взаємопов’язаних поточних планів, що дає змогу постійно контролювати
фінансовий стан підприємства, оперативно реагувати на внесення коректив
у процесі його діяльності.

Ефективне фінансове управління полягає в постійній підтримці циркуляції
грошових потоків відповідно до прийнятних для певного підприємства
параметрів. Управління грошовими потоками — це завжди балансування між
ризиками. З одного боку, маючи значну суму коштів на розрахунковому
рахунку, підприємство може вчасно розраховуватися, а менеджмент
почувається впевненіше. З іншого боку, така ситуація має й вади: коштам
загрожує інфляція, не виключена можливість блокування розрахункового
рахунка або навіть банкрутства банку, де цей рахунок розміщений. Але
найголовніше — надлишкові кошти не “працюють” на збільшення доходів
підприємства.

Мета аналізу оперативних фінансових планів: а) мати уяву про загальну
потребу в грошах; б) передбачити періоди, коли може виникнути нестача
або надлишок коштів відносно заздалегідь встановленого підприємством
мінімально та максимально припустимого сальдо; в) обґрунтовано та
своєчасно приймати рішення щодо залучення додаткових коштів; г) приймати
рішення щодо раціонального використання тимчасово вільних коштів.

Вибір періоду планування. Зазвичай обирають квартал, місяць. На
підприємствах, де часто змінюються в часі грошові потоки, можливі й
коротші періоди планування (заклади торгівлі, послуг, ресторани,
автозаправки).

Збирання необхідної внутрішньої та зовнішньої інформації, створення
інформаційних масивів (дані про реалізацію продукції та закупівлю
матеріалів, сировини тощо; дані про дебіторську та кредиторську
заборгованість, у тому числі прострочену; дані про запаси сировини,
комплектуючих, про незавершене виробництво, про вироблену продукцію та
про запаси готової продукції; дані про бартерні операції).

Джерела надходження коштів у плановому періоді: а) виручка від
реалізації продукції, робіт, послуг; б) виручка від реалізації
необоротних і оборотних активів; в) погашення дебіторської
заборгованості; г) отримані кредити (довгострокові, короткострокові під
розрахункові документи, під товарно-матеріальні цінності тощо); д) інші
надходження коштів (позики, фінансова допомога тощо).

Напрямки витрачання коштів у плановому періоді: а) поточна оплата
постачальникам за сировину, матеріали, покупні вироби та напівфабрикати,
за послуги сторонніх підприємств (наприклад, субпідрядників, баз
механізації, комерційних банків тощо), за роботу науково-дослідних
установ, сплата комунальних платежів тощо; б) погашення кредиторської
заборгованості (з одного боку, при регулярній затримці платежів потерпає
репутація підприємства, з іншого боку, прострочена кредиторська
заборгованість є додатковим джерелом коштів підприємства); в) заробітна
плата з нарахуваннями; г) сплата податків і обов’язкових платежів; д)
погашення кредитів і позик і сплата процентів за кредитами; є)
капітальні витрати на тех-нічне переоснащення, модернізацію, придбання
обладнання; є) інші платежі (сплата дивідендів, витрати за рахунок
чистого прибутку, повернення раніше отриманої допомоги тощо).

Передбачається комп’ютерна технологія оперативного фінансового
планування. Відповідна робоча книга Excel має у своєму складі листи, де
по кожній статті надходжень і витрат коштів наводяться формули
розрахунку підсумкових показників (із посиланням на від-повідні комірки
листів), а також узагальнюючі листи щодо грошових надходжень і витрат. У
[38] наведено опис програми “Case bgt”. Ком-пакт-диск, що є додатком до
цієї книги, містить програму в Excel

Узагальнення та оформлення результатів. Визначення грошового сальдо за
період, наприклад, у формі платіжного календаря. Підбиття підсумків:
очікується надлишок чи дефіцит коштів відносно встановле-ного мінімально
та максимально припустимого рівня. Аналіз результатів. Підсумковий лист
може мати форму так званого “Платіжного календаря” (табл. 5). На рис. 2
ілюструється графічна інтерпретація отриманих результатів – наявність
коштів відносно визначеного підприємством мінімально й максимально
припустимого сальдо. У нашому прикладі загрозливим щодо
платоспроможності підприємства є четвертий період.

Підсумковий етап – прийняття та реалізація відповідних рішень щодо
фінансової діяльності (створення резервів, вкладання тимчасово вільних
коштів у цінні папери або відкриття депозитного рахунку в банку,
терміновий пошук додаткових джерел фінансування чи клопотання про
відстрочення сплати кредиторської заборгованості, укладання
факторингової угоди з банком тощо). На комп’ютері вра-ховуються різні
варіанти вжиття запропонованих заходів і визнача-ються відповідні
наслідки.

У дод. 1 наведено приклад надання аналітичної інформації з опе-ративного
фінансового планування на базі технологій OLAP.

Список використаної літератури:

Кручок С. Г. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. —
2002. — № 8.

Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія.
— К.: Вид-во КНЕУ, 2001. — 387 с

ЛігоненкоЛ., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства:
Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. — 1998. — № 9.

Лукасевич И. Я. Программное обеспечение финансовых решений // Финансы. —
2000. — № 7.

Мамрак О. Определение класса финансовой надежности предприятия на
примере металлургической отрасли // Економіка, фінанси, право. — 2002. —
№ 5.

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та
організацій // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. — 1998.—№7.

Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій //Держ. інформ. бюл. про
приватизацію. — 1997. —№ 12.

Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану
підприємств та організацій. Лист Державної податкової адміністрації
України від 27.01.98.

Павловська О. В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану
підприємств // Фінанси України. — 2001. — № 11.

Поліщук Н. В. Інформаційне забезпечення регулювання результатів
діяльності підприємства // Фінанси України. — 2002. — № 1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020