§ 1. Суть і функції фінансів
Фінанси — це економічний інститут, покли-
каний оптимізувати використання вартості та її форм,
які виникають в розвинутій системі товарно-грошових
відносин. Окремо від грошей і руху грошових ресурсів
при розподілі й перерозподілі національного доходу в
грошовій формі не можуть існувати фінансові відносини
та створюватися фінансові ресурси.
Існування фінансів зумовлене товарним виробниц-
твом і грошовими відносинами, необхідністю викори-
стання вартості та її форм у розширеному відтворенні
виробництва.
Розподіл сукупного суспільного (валового внутріш-
нього) продукту, або рух матеріальних благ, у процесі
розширеного відтворення виробництва проявляється в
основному через грошові відносини, через створення,
розподіл і використання грошових доходів і нагромад-
жень.
Фінанси виражають одну з головних сторін вироб-
ничих відносин. Їх суть і призначення вірно розкри-
ваються лише при розгляді їх як особливого економічно-
го інституту. Ціна, доходи, кредит — це ті економічні
важелі, за допомогою яких оптимізується використання
вартості і її форм у процесі розширеного виробництва.
Розглядаючи фінанси як систему грошових відносин,
слід зауважити, що не будь-які грошові відносини можуть
розглядатися як фінансові. Вартісна форма економічних
відносин не може служити основою для поширення
фінансів на всю систему грошових відносин. Фінанси
5
Розділ І. Бюджет — головна ланка фінансів…
підприємств відображають лише такі економічні відно-
сини, які пов’язані з мобілізацією і використанням гро-
шових доходів та нагромаджень, утворюваних у процесі
виробничої діяльності.
Організація грошового обігу, система ціноутворення,
реалізація і купівля населенням товарів засновані на
грошових відносинах, на використанні вартості та її
форм, але вони від цього не стають фінансовими відно-
синами.
Отже, із усієї сукупності різнобічних грошових
відносин важливо виокремити ті, котрі характеризують
специфіку фінансів. Зауважимо, що сьогодні в Україні в
умовах переходу до ринкової економіки товарна маса
реалізується навіть через бартерний обіг, але такий вид
відносин не можна ототожнювати з фінансовими. Щ
тимчасові явища породжені економічною кризою та
інфляцією, вони зруйнували грошову систему.
За фінансовими відносинами завжди стоять реальні
матеріальні цінності, оскільки рух фінансових ресурсів
відображає процес створення, розподілу і використання
національного доходу й державного бюджету (в держав-
ному бюджеті зосереджується істотна частина фінансів
держави, через нього нагромаджуються фінансові ресур-
си, здійснюється фінансування соціально-культурних
заходів і всього народного господарства).
Нині нагромадження фінансових ресурсів в Україні
йде надто важко. Напруження посилюється в міру про-
сування до ринкової економіки, і це закономірно, бо
зміна старого способу виробництва змінює природу й
призначення фінансів, методи і форми організації
фінансових відносин.
Природно, що перехід до ринкової економіки потре-
бує розробки проблем фінансових ресурсів і насамперед
вивчення питань стабілізації товарно-грошових та інших
економічних процесів, що сугї»во впливають на стан
фінансів держави.” Конче необхідно дослідити виробничі
відносини, пов’язані з рухом грошових ресурсів, ство-
ренням грошових доходів і нагромаджень.
б
Глава І. Фінанси держави
Система виробничих відносин у суспільстві синтезуї.
два начала — усуспільнення і відособлення — і зумовле-
на станом продуктивних сил, змістом й характером праці.
Усуспільнення є найважливішим фактором коопе-
рації праці, і без нього неможливо з’ясувати специфіку
суспільних, виробничих відносин та їх складової части-
ни — фінансових відносин.
Поряд з’ цим неможливо ігнорувати й економічну
відособленість праці, виробництва, окремих соціальних
груп, класів, професій. Чим вищий ступінь фінансово-
економічної відособленості і повніша самостійність
окремих регіонів, тим ширша можливість вибору спо-
собів дії, отже, вищий рівень відповідальності, ініціати-
ви, заповзятливості, притаманних ринковій економіці.
Основу функціонування ринкової економіки як са-
морегулюючої системи становить закон вартості, що
виступає регулятором збалансування попиту і пропо-
зиції, пропорціональності розвитку шляхом територіаль-
ного і галузевого перерозподілу фінансових ресурсів та
продуктивних сил.
Проте усі промислове розвинуті країни нині діють
на принципах регульованої ринкової економіки, що до-
сягається завдяки застосуванню системи фінансових ва-
желів: податків, амортизаційних відрахувань, державних
дотацій, субвенцій і субсидій, кредиту тощо.
Відмова • від централізованого планування при
відсутності чіткої системи фінансових важелів призво-
дить до руйнування встановлених економічних зв’язків
між регіонами і підприємствами, до спаду виробництва,
нестримного зростання цін.
Ціну виробництва складають витрати виробництва
плюс середній прибуток. Саме ціна виробництва є осно-
вою коливання ринкових цін. При цьому норма прибут-
ку як рушійна сила виробництва визначається через
відношення прибутку до всього авансованого капіталу
(постійного й змінного). В умовах конкуренції товарів
власник для одержання більшого прибутку вимушений
постійно дбати про скорочення витрат виробництва і
поліпшення якості продукції або переміщувати капітал в
Розділ І. Бюджет — головна ланка фінансів…
іншу галузь. Цьому сприяє і чітка система фінансових
важелів, яка перешкоджає одержанню необгрунтоване
високих прибутків. Тут дуже важливо враховувати, що в
умовах здорової ринкової економіки, як правило, попит
відповідає пропозиції, тобто витримується баланс попи-
ту і пропозиції.
Отже, управління господарством держави неможливе
без фінансів, бо саме вони дозволяють йому створювати
цільові фонди грошових ресурсів суспільного призна-
чення. У той же час закономірності розширеного відтво-
рення визначають і особливості функціонування
фінансів, оскільки основна маса грошових доходів дер-
жави формується у сфері матеріального виробництва, а
через фінанси держава активно впливає на процеси
відтворення.;
Товарно-грошові відносини і та економічна кате-
горія, що їх відбиває, — фінанси — в умовах ринкової
економіки виступають найважливішим засобом контро-
лю за виробництвом і розподілом продуктів. Еко-
номічним законом товарного виробництва, за яким ви-
робництво й обмін товарів здійснюються відповідно до
необхідних затрат,, є закон вартості. Він же є і ефек-
тивним фактором, який стимулює науково-технічний
прогрес і виробництво товарів підприємствами, а також
їх реалізацію й створення сукупного суспільного продук-
ту, розподіл і перерозподіл якого здійснюється через
фінанси.
Для існування й розвитку суспільства необхідно, щоб
частина новоствореного суспільного продукту система-
тично спрямовувалася на відшкодування спожитих у
процесі його виробництва засобів виробництва, а части-
на — на розширення виробництва, задоволення со-
ціально-культурних потреб, утримання органів держав-
ної влади й управління, надання суспільної допомоги
непрацездатним і малозабезпеченим громадянам, а та-
кож на створення фондів непередбачених видатків.
Економіка і фінанси України переживають особливу
економічну кризу. Але якщо економічні кризи західних
країн і США виникали в результаті перевиробництва
Глава І. Фінанси держави
товарів, то ми потрапили у кризове становище через го-
лод на передові технології, сировину, матеріали тощо.
Економічна непристосованість наших промислових
підприємств до умов ринку, невміння працювати у ре-
жимі конкуренції та інші причини гальмують впровад-
ження ринкових механізмів у промисловість. Враховую-
чи, що ми тільки рухаємося до ринку, необхідно пра-
вильно оцінити і наполегливо працювати над питаннями
переходу до фінансове незалежного, самостійного
підприємництва.
Разом з діючими підприємствами у період переходу
до ринку створюються й такі економічні структури, як
спільні підприємства, приватні, кооперативні і відпо-
відно спільні й комерційні банки, біржі, що – є проявом
поступу економіки до ринкових відносин.
Хоча усі новостворювані економічні структури
більше пристосовані до виживання в умовах ринку, ніж
традиційні, однак вони потребують активної фінансової
підтримки з боку держави.
Через фінанси можна впливати і відчутно активізу-
вати розвиток виробництва та інших ринкових і поза-
ринкових структур за допомогою податкових важелів,
використання прогресивних методів фінансування ці-
льових програм тощо.
Фінанси у загальному їх трактуванні означають засто-
сування різноманітних прийомів розподілу сукупного
суспільного продукту на централізовані та децентралізо-
вані фонди грошових ресурсів. Фінанси у вузькому їх
значенні — це застосування різноманітних прийомів і
методів для досягнення максимального прибутку
підприємств, фірм, корпорацій, іншими словами —
збільшення загальної вартості капіталу, вкладеного у
справу при мінімальному ризику.
У останньому, значенні фінанси є засобом вивчення
шляхів ефективного управління капіталом, удосконален-
ня методології фінансового обліку, аналізу фінансово-
господарської діяльності, шляхів використання вільних
коштів в активах чи розробки проектів стосовно’ одер-
жання високих доходів при найменшому ризику.
Розділ І. Бюджет — головна ланка фінансів.
Процес використання коштів з найменшим ризиком
передбачає його попереднє планування, розробку нових
важелів, чітке розуміння суті фінансів та їх контрольних
і розподільчих функцій.
Через розподільчу і контрольну функції фінанси ак-
тивно впливають на процес суспільного відтворення та
нагромадження фондів і раціональне їх використання.
Розподільча функція здійснюється через фінансову
систему. По відношенню до підприємств ця функція
забезпечує оборот фондів виробничого призначення
та інвестування розширеного відтворення вироб-
ництва.
Варто зазначити, що через державний бюджет на-
ціональний доход розподіляється як у формі платежів у
бюджет, так і у формі виплат з бюджету. По суті, йдеть-
ся про розподіл грошових доходів та нагромаджень і про
забезпечення грошовою масою кругообігу в державі —
це дві сторони одного процесу розподілу національного
доходу у грошовій формі.
Функції фінансів можна порівняти з функціями
грошей: у процесі використання їх окремими галузями
вони не набувають додаткових функцій. Фінанси обумо-
влюють грошові відносини через нагромадження,
розподіл і використання грошових надходжень, що й
становить процес обігу фондів.
Через розподільчу і контрольну функції фінанси ак-
тивно впливають на процес відтворення, опосередко-
вуючи, по-перше, створення фондів нагромадження і
споживання, і по-друге, додержання пропорцій обігу
натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне ви-
користання. Це знаходить своє відображення у зро-
станні суспільного продукту, а разом з ним і національ-
ного доходу.
Контрольна функція фінансів реалізується через
контроль над виробництвом, розподілом і використан-
ням суспільного продукту та через аналіз діяльності ви-
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
