Реферат на тему
Принципи управління фінансовими ризиками
Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес
передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків,
пов’язаних з їх індентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.
Управління фінансовими ризиками підприємства засноване на певних
принципах, основними із яких є:
1.Усвідомлення прийняття ризиків. Фінансовий менеджер повинен
усвідомленно іти на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний
дохід від здійснення фінансової операції. Звичайно, по окремим операціям
після оцінки рівня ризику можна застосувати тактику “уникнення ризику”,
але повністю виключити ризик з фінансової діяльності підприємства
неможливо, так як фінансовий ризик -об’єктивне явище, яке властиве
більшості господарських операцій.
2.Управління ризиками, що приймаються. До складу портфеля фінансових
ризиків повинні включатися переважно ті з них, що піддаються
нейтралізації в процесі управління незалежно від їх суб’єктивної чи
об’єктивної природи. А такі ризики, що не підлягають управлінню,
наприклад, ризики форс-мажорної групи, можна лише передати страховику.
3.Незалежність управління окремими ризиками. Ризики є незалежними один
від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не
обов’язково збільшить ймовірність настання ризикового випадку по іншим
фінансовим ризикам, тобто фінансові втрати по різним видам ризиків є
незалежними один від одного і в процесі управління ними вони повинні
нейтралізуватися індивідуально.
4.Співставлення рівня ризиків, що приймаються з рівнем доходності
фінансових операцій. Підприємство повинно приймати в процесі здійснення
фінансової діяльності лише ті види фінансових ризиків, рівень яких не
перевищує відповідного рівня доходності по шкалі “доходність-ризик”.
Будь-який вид ризику, по якому рівень ризику вище рівня очікуваної
доходності (з включенням до неї премії за ризик ) повинен бути
підприємством відхилений (або повинні бути переглянути розмір премії за
даний ризик ).
5.Співставлення рівня ризиків, що приймаються з фінансовими можливостями
підприємства. Очікуваний розмір фінансових втрат підприємства, що
відповідає тому чи іншому рівню фінансового ризику, повинен відповідати
тій частці капіталу, яка забезпечує внутрішне страхування ризиків.
Інакше настання ризикового випадку призведе до втрати певної частини
активів, що забезпечує інвестиційну або операційну діяльність
підприємства, тобто знизить його потенціал формування прибутку і темпи
майбутнього розвитку. Розмір ризикового капіталу, що включає і
відповідні внутрішні страхові фонди, повинен бути визначений наперед
підприємством і повинен слугувати рубежем прийняття тих видів фінансових
ризиків, які не можуть бути передані партнеру по операції чи зовнішньому
страховику.
6.Економічність управління ризиками. Витрати підприємства на
нейтралізацію відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати
суму можливих фінансових збитків по ньому навіть при найвищьому степені
ймовірності настання ризикового випадку.
7. Врахування факторного часу в управлінні ризиками.Чим довший період
здійснення фінансових операцій, тим ширший діапазон супутніх їй ризиків,
тим менша можливість забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових
наслідків за критерієм економічності управління ризиками. При
необхідності здійснення таких фінансових операцій підприємство повинно
забезпечити отримання необхідного додаткового рівня доходності по ній не
лише за рахунок премій за ризик, але й премій за ліквідність (так як
період здійснення фінансових операцій являє собою період “замороженої
ліквідності” вкладеної в неї капіталу ).
8.Врахування фінансової стратегії підприємства в процесі управління
ризиками. Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на
загальних критеріях вибраної підприємством фінансової стратегії (що
відображає його фінансову ідеологію по відношенню до рівня допустимих
ризиків ), а також фінансової політики по окремих напрямах фінансової
діяльності. Управління ризиками окремих фінансових операцій повинно
виходити із відповідних параметрів ризику, що знаходяться в цих планових
документах.
9.Врахування можливості передачі ризиків. Прийняття ряду фінансових
ризиків є неспівставним з фінансовими можливостями підприємства по
нейтралізації їх негативних наслідків при ймовірносному настанні
ризикового випадку. Включення таких ризиків в портфель сукупних
фінансових ризиків можливо лише у випадку їх часткової чи повної
передачі партнерам по фінансовій операції чи страховику.
З врахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується
спеціальна політика управління фінансовими ризиками.
Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної
фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи
міроприємств по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків
пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.
Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками
парадбачає здійснення наступних основних міроприємств (мал.1.):
Мал.1. Основні складові політики управління фінансовими ризиками
підприємства.
1.Ідентифікація окремих видів ризиків пов’язаних з фінансовою діяльністю
підпрпиємства. Процес ідентифікації окремих видів фінансових ризиків
здійснюються за наступними трьома етапами:
На першому етапі в розрізі кожного напряму фінансової діяльності
(окремих видів фінансових операцій ) визначають властиві їм зовнішні чи
систематичні види фінансових ризиків.
На другому етапі визначається перелік внутрішніх або несистематичних
(вспецифічних ) фінансових ризиків, які властиві окремим видам
фінансової діяльності або намічених фінансових операцій підприємства (
ризик зниження фінансової стакбільності, ризик неплатоспроможності,
структурний ризик, кредитний ризик ).
На третьому етапі формується запропонований загальний портфель
фінансових ризиків, що пов’язані з майбутньою фінансовою діяльністю
підприємства (що включають можливі систематичні і несистематичні
фінансові ризики ).
2.Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення
рівня фінансових ризиків. Вибір методів оцінки рівня фінансових ризиків,
а також надійності її результатів багато в чому визначають
використовувану в цих цілях інформаційну базу. В процесі оцінки якості
цієї інформаційної бази перевіряється її повнота для характеристики
окремих видів ризиків; можливість побудови необхідних рядів динаміки
(для оцінки рівня ризику, що проявляються в динаміці- інфляційного
валютного,процентного); можливість співставної оцінки сум фінансових
збитків на єдиному рівні цін; надійність джерел інформації (власна
інформвційна база, статестичні дані, що публікуються). Недостовірна чи
неякісна інформаційна база, яка використовуються в процесі оцінки рівня
фінансових ризиків посилює суб’єктивізм такої оцінки, а відповідно
знижує ефективність всього наступного процесу ризик-менеджменту.
3.Вибір і використання відповідних методів оцінки ймовірності настання
ризикової події по окремим видам фінансових ризиків. Вибір конкретних
методів оцінки визначаються наступними факторами:
видом фінансового ризику;
Ё повнотою і достовірністю інформаційної бази сформованої для оцінкі
рівня ймовірності різних фінансових ризиків;
Ё рівнем кваліфікації фінансових менеджерів, що здійснюють оцінку;
Ё технічною і программою оснащеністю фінансових менеджерів, можливість
використання сучасних комп’ютерних технологій проведення такої оцінки;
Ё можливістю залучення до оцінки складних фінансових ризиків
квалікованих експертів.
4.Визначення розміру можливих фінансових збитків при настанні ризикової
події по окремим видам фінансових ризиків.
??????ках. На основі цього визначення здійснюється групування
здійснюваних (намічених до здійснення) фінансових операцій за розміром
можливих фінансових збитків.
Мал. Характеристика різних зон фінансових ризи.
a) Безризикова зона.В зв’язку з безризиковим характером здійснюваних в
ніій операцій можливі фінансові збитки по них не прогнозуються. До таких
фінансових операцій можуть бути віднесено хеджування, інвестування
коштів в державні короткострокові облігації (при низьких темпах інфляції
в країні );
b) Зона допустимого ризику.Критерієм допустимого рівня фінансових
ризиків є можливість втрати по фінансовій операції, що розглядається в
розмірі розрахункової суми прибутку;
c) Зона критичного ризику.Критерієм критичного рівня фінансових ризиків
є можливість втрати по фінансовій операції, що розглядається в розмірі
розрахункової суми доходу. В даному випадку збитки підприємства будуть
визначатися сумою понесених ним затрат.
д)Зона катострофічного ризику.Критерієм катострофічного рівня фінансових
ризиків є можливість втрати по розглядуваній фінанасовій операції всього
розміру власного капіталу чи суттєвої її частки. Такі фінансові
операції, як правило, приводять підприємство до банкрутства.
Результати здійсненого групування дають змогу оцінити рівень
концентрації фінансових операцій в різних зонах ризику за розміром
можливих фінансових збитків. Для цього визначають яку питому вагу
займають окремі фінансові операції у кожній із відповідних зон ризику.
Виділення операцій з високим рівнем концентрації в найбільш небезпечних
зонах ризику ( зонах катострофічного чи критичного ризику ) дозволяє
розглядати їх як об’єкт підвищеної уваги в процесі подальших етапів
управління фінансовими ризиками.
Для узагальнюючої характеристики рівня ризику фінансової діяльності
підприємства в цілому використовують показник- “коефіцієнт концентрації
капіталу в зоні відповідного фінансового ризику”. Він розраховується за
наступною формулою:
ККЗР= ККЗ/К
Де ККЗР- коефіцієнт концентрації капитала підприємства в зоні
відповідного фінансового ризику;
ККз-об’єм капітала підприємства пов’язаного з операціями у відповідній
зоні ризику;
К-загальна сума капітала підприємства.
5.Дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків
підприємства. В процесі дослідження фактори, що впливають на рівень
фінансових ризиків поділяють на об’єктивні (фактори зовнішнього
характеру ) і суб’єктивні (фактори внутрішнього характеру ).
До об’єктивних факторів належать:
· рівень економічного розвитку країни;
· характер державного регулювання фінансової діяльності підприємства;
· темпи інфляції в країні;
· кон’юнктура попиту і пропозиції на фінансовому ринкі;
· рівень конкуренції в окрнмих сегментах фінансового ринку;
· рівень криміногенного положення в країні (регіону );
· фактори форс-мажорної групи.
До суб’єктивних факторів належаті:
· основні параметри фінансової стратегії підприємства;
· фінансовий менталітет власників і менеджерів в політиці допустимих
ризиків;
· розмір власного капіталу підприємства;
· структура використовуваного капіталу;
· склад використовуваних активів;
· характер (види ) використовуваних фінансових інструментів при
здійсненні окремих фінансових операцій;
· достатність використовуваної інформаційної бази фінансового
менеджмента;
· характеристика партнерів по фінансовим операціям;
· рівень кваліфікації фінансових менеджерів.
В процесі дослідження окремі фактори розглядаються по кожному виду
фінансових операцій підприємства. Крім того в процесі дослідження
визначається чутливість реагування рівня фінансового ризуку на зміну
окремих факторів.
6.Встановлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків по окремих
фінансових операціях і видах фінансової діяльності. Він встановлюється в
розмірі окремих видів фінансових операцій з врахуванням відповідного
менталітету керівників і фінансових менеджерів підприємства (їх
прихильність до використання консервативної, помірної чи агресивної
фінансової політики по окремим видах фінансової діяльності ).
При здійснені помірної фінансової політики граничними значеннями рівня
ризиків окремих фінансових операцій по оцінці спеціалістів є:
· по фінансовим операціям з допустимим розміром втрат-0,1;
· по фінансовим операціям з критичним розміром втрат-0,01 ;
· по фінансовим операціям з катострофічним розміром втрат- 0,001.
Це означає, що непомітна фінансова операція з нестрахованими ризиками по
ній ловинна бути відхилена, якщо в одному випадку із 10 по ній може бути
втрачена вся розрахована сума прибутку ; в одноиу випадку із 100 –
втрачена сума розрахованого валового доходу ; в одному випадку із 1000-
втрачений весь власний капітал в результаті банкрутства.
8.Вибір і використання внутрішніх механізмів в нейтралізвції негативних
наслідків окремпих видів фінансових ризиків. Система таких внутрішніх
механізмів включає різні методи їх профілактики, міроприємства по
самострахуванню окремих видів фінансових ризиків.
9.Вибір форм і методів страхування (“передачі”) окремих фінансових
ризиків підприємства. В процесі такого страхування, що здійснюються
спеціальнимистраховими компаніями, ризики, які страхуються з значними
розмірами можливих фінансових втрат “передаються” частково або повністю
другим суб’єктам господарювання.
10.Оцінка результатів нейтралізації і організації моніторинга фінансових
ризиків. Система показників результативності нейтралізації негативних
наслідків окремих видів фінансових ризиків включає рівень можливих
фінансових втрат, що нейтралізуються; економічність нейтралізації (
співвідношення витрат на її здійснення до розміру можливих втрат );
оцінку сукупного ризику фінансової діяльності підприємства з врахуванням
міроприємств по їх нейтралізації та інші.Поточний нагляд за фінансовими
ризиками включається до загальної системи моніторинга фінансової
діяльності підприємства.
Розроблена на підпиємстві політика управління фінансовими ризиками може
бути оформлена у вигляді спеціального докумннта –“бізнес-плана
ризик-менеджмента”, в якому відображаються наступні основні розділи:
· фінансова ідеологія підприємства в частині прийняття ризиків, що
відображається в фінансовій стратегії і фінансовій політиці по основним
аспектам його діяльності;
· основні види ризиків, що властиві фінансовій діяльності підприємства
(портфель фінансових ризиків підприємства, який складений за
результатами їх ідентифікації в розрізі видів фінансової діяльності і
основних фінансових операцій );
· групування видів фінансових ризиків за степенем ймовірності їх
винекнення і можливого розміру фінансових втрат при настанні ризикового
випадку;
· рекомендовані форми нейтралізації ризиків окремих напрямів фінансової
діяльності і основних фінансових операцій;
· проект бюджету по нейтралізації фінансових ризиків з розрахунком
ефиктивності витрат;
· проект мироприємств (з вказанням терміну їх здійснення і
відповідальних осіб ) по забезпеченню нейтралізації фінансових ризиків і
їх моніторингу [1].
Аналіз ризику проводиться у такій послідовності :
1. визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи
зменшують ступінь певного виду ризику;
2. аналіз виявлених чинників;
3. встановлення допустимого ступеня ризику;
4. аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;
5. розробка заходів щодо зниження степеня ризику.
Узагальнену блок-схему процесу управління ризиком зображено на мал.2
Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим ризиком.
Використовують широку систему методів оцінки ймовірності виникнення
окремих видів ризиків. Усі ці методи можна поділити на 4 групи :
1. економіко-статистичні ;
2. розрахунково-аналітичні ;
3. аналогові;
4. експертні.[7]
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
