§ 2. Прибутковий податок з громадян та інші загальнодержавні податки
Прибутковий податок з громадян сплачується
громадянами України та особами без громадянства, які
проживають на території України і мають самостійні
джерела доходів, як правило, за місцем джерела доходу
або за місцем проживання.
Таким чином, платниками прибуткового податку є
громадяни України, іноземні громадяни і особи без гро-
мадянства — як ті, які мають, так і ті, які не мають по-
стійного місця проживання в Україні.
До громадян, що мають постійне місце проживання
в Україні, належать громадяни України, іноземні грома-
дяни і особи без громадянства, які проживають в
Україні не менше 183 днів у календарному році.
Об’єктом оподаткування у громадян, які мають по-
стійне місце проживання в Україні, є сукупний оподат-
ковуваний дохід за календарний рік (що складається з
місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний
ними з різних джерел як на території України, так і за її
межами.
Громадяни, які не проживають в Україні, але мають
джерела доходів в Україні, сплачують податок із цих
джерел доходів за ставкою 20 % без виключення неопо-
датковуваного мінімуму і надання пільг.
Визначення сукупного оподатковуваного доходу при
оподаткуванні громадян провадиться із врахуванням до-
ходів, одержаних як у натуральній, так і в грошовій
формі.
У разі виплати заробітної плати в натуральній формі
продукцією власного виробництва її розмір у складі
124
Глава II. Загальнодержавні та місцеві податки…
місячного сукупного оподатковуваного доходу працівни-
ка обчислюється за її відпускними цінами стороннім
споживачам у тому місяці, коли проведено нарахування
заробітної плати. Якщо в поточному місяці така про-
дукція не реалізовувалась, її розмір обчислюється за
відпускною ціною попереднього місяця. Причому про-
дукція інших виробників у складі місячного сукупного
оподатковуваного доходу працівника оцінюється за
цінами її придбання.
Таким чином, до сукупного місячного оподатковува-
ного доходу включаються доходи, одержані громадянами
у будь-якій формі і за будь-яких обставин, незалежно від
джерела, крім переліку доходів, які не включаються до
оподатковуваного доходу згідно з рішеннями Верховної
Ради або Уряду України.
Прибутковий податок із оподатковуваного доходу,
одержуваного громадянами за місцем основної робо-
ти, утримується підприємствами, установами, ор-
ганізаціями та фізичними особами — суб’єктами
підприємницької діяльності, з якими громадянин має
трудові відносини.
Доходами, одержаними за місцем основної роботи, є
доходи, одержані від суб’єктів господарювання, з якими
громадянин має трудові відносини, у яких ведеться його
трудова книжка і де проводиться відрахування до со-
ціального страхування.
Сукупний оподатковуваний дохід включає виплати
як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом,
доходи у вигляді дивідендів за акціями чи від підприєм-
ницької діяльності та інші виплати як у грошовій, так і
натуральній формах.
Громадяни, що мають доходи не лише за місцем
основної роботи, зобов’язані вести їх облік і відображати
в декларації, яку повинні до 1 березня наступного за
звітним року подати до податкового органу за місцем
проживання.
Доречно тут наголосити, що обов’язок підприємств,
установ, організацій та фізичних осіб — суб’єктів підпри-
ємницької діяльності, які виплачують доходи громадянам
125
Розділ ПІ. Податки і збори
не за місцем основної роботи, надсилати не пізніше ЗО
днів після виплати податковому органові за місцем
проживання таких громадян відомості про суму випла-
чених доходів і суму утриманого податку.
На основі одержаної інформації податкові органи
перевіряють отримані від громадян декларації і обчис-
лення річної суми податку із сукупного оподатковувано-
го доходу, одержаного ними як за основним місцем ро-
боти.
Державне мито
Платниками державного мита на території України
є фізичні та юридичні особи. Державне мито стягується
з них за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу їм до-
кументів, що мають юридичне значення.
Державне мито справляється:
— із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів,
заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на
рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з
касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення,
що набули законної сили, а також за видачу судами
копій документів;
— із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про
банкрутство, що подаються до арбітражних судів, та за-
яв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку
нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими
обставинами;
— за вчинення нотаріальних дій державними но-
таріальними конторами і виконавчими комітетами
сільських, селищних, міських рад народних депутатів, а
також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених до-
кументів;
— за реєстрацію актів громадянського стану, а та-
кож за видачу громадянам повторного свідоцтва про
реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у
зв’язку зі зміною, доповненням, виправленням записів
актів громадянського стану;
— за видачу документів на право виїзду за кордон і
про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продо-
126
Глава II. Загальнодержавні та місцеві податки…
вження строку їх дій та за внесення змін до цих доку-
ментів; за реєстрацію національних паспортів іноземних
громадян або документів, що їх замінюють; за видачу
або продовження посвідок на проживання; за видачу
візи до національного паспорта іноземного громадянина
або документа, що його замінює, на право виїзду з
України та в’їзду в Україну, а також із заяв про прий-
няття до громадянства України і про вихід з грома-
дянства України;
— за видачу паспорта громадянина України нового
зразка, за оформлення паспорта громадянина України
нового зразка для поїздки за кордон, за видачу грома-
дянам України закордонного паспорта на право виїзду
за кордон або продовження строку його дії;
— за прописку громадян або реєстрацію місця про-
живання;
— за видачу дозволу на право полювання та рибаль-
ства;
— за операції з цінними паперами;
— за операції, що здійснюються на товарних, сиро-
винних та інших біржах, крім валютних;
— за дії, пов’язані з одержанням охоронних доку-
ментів на об’єкти промислової діяльності, підтриман-
ням їх чинності та передачу прав їхніми власниками.
Відповідно до справляння державного мита можна
виділити два способи визначення ставок.
По-перше, у відсотках до ціни позову, суми догово-
ру, вартості майна тощб.
По-друге, у розмірі частин неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян, який діє на день сплати мита.
Державне мито сплачується за місцем розгляду й
оформлення документів і зараховується до місцевих
бюджетів, крім мита, яке справляється з позовних заяв,
що подаються до арбітражного суду, із заяв про пе-
ревірку рішень, ухвал та постанов арбітражних судів у
порядку нагляду, а також за дії, пов’язані з одержанням
патенту на сорти рослин та підтриманням їх чинності,
яке зараховується до Державного бюджету України.
127
Розділ III. Податки і збори
Податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів справляється для забезпе-
чення фінансування будівництва, реконструкції, ремон-
ту та утримання автомобільних шляхів загального кори-
стування.
Платниками цього податку є власники транспорт-
них засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Платниками є підприємства, об’єднання та організації,
які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а
також громадяни України, іноземні громадяни й особи
без громадянства.
До платників податку належать також власники мо-
торних човнів (катерів, яхт), мотосаней.
Податок з транспортних засобів не справляється з
власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а
також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з дви-
гунами.
Об’єкт оподаткування — потужність двигуна легко-
вих і вантажних автомобілів, мотоциклів, моторолерів та
мотоблоків.
Податок сплачується за ставками (у частинах неопо-
датковуваного мінімуму доходів громадян) залежно від
потужності двигуна:
а) з кожної кінської сили;
б) з кожного кіловата потужності.
Податок зараховується до бюджету адміністративно-
територіальної одиниці місцевого самоврядування за
місцем розташування підприємств і місцем проживання
громадян. З цієї суми 90 % використовуються для
шляхового господарства, а 10 % надходять на рахунок
органів Державної автомобільної інспекції.
Податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів сплачується:
— громадянами, які мають власні транспортні засо-
би, — один раз перед технічним оглядом за кожний рік,
але не пізніше першого півріччя року, в якому прово-
диться технічний огляд;
128
Глава II. Загальнодержавні та місцеві податки,
— підприємствами — щороку, але не пізніше пер-
шого півріччя.
Сплата податку провадиться перед реєстрацією або
щорічним технічним оглядом транспортних засобів.
Від сплати податку звільняються:
а) підприємства автомобільного транспорту загаль-
ного користування — щодо транспортних засобів, зай-
нятих на перевезенні пасажирів, а також підприємства
автомобільного транспорту загального користування,
що здійснюють змішані перевезення (вантажні та паса-
жирські), — щодо транспортних засобів, зайнятих на
перевезенні пасажирів;
б) установи і організації, що фінансуються з дер-
жавного бюджету;
в) Герої Радянського Союзу, особи, нагороджені ор-
деном Слави трьох ступенів, інваліди Великої Вітчизня-
ної війни або інші особи з числа військовослужбовців,
які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи
каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР або при
виконанні інших обов’язків військової служби, чи вна-
слідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на
фронті; інваліди з числа колишніх партизанів, а також
інваліди, прирівняні за пенсійним забезпеченням до
зазначених категорій військовослужбовців;
г) учасники Великої Вітчизняної війни, військовозо-
бов’язані, які проходили службу у складі обмеженого
контингенту радянських військ у Республіці Афганістан
та в інших країнах, у яких в цей час велись бойові дії;
д) інваліди, які мають мотоколяски або автомобілі з
ручним керуванням;
е) підприємства, розташовані на території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС;
е) громадяни, зараховані до категорій 1 і 2, які по-
страждали від наслідків чорнобильської катастрофи, а
також громадяни, зараховані до категорій 3 і 4, — до їх
відселення із зони гарантованого добровільного відсе-
лення і зони посиленого радіоекологічного контролю;
129
Розділ III. Податки і збори
х) громадяни, відселені із зон радіоактивне забруд-
нених територій внаслідок аварії на Чорнобильській
АЕС в інші населені пункти, — протягом трьох років
після переселення;
з) на 50 % — колгоспи і радгоспи за пожежні маши-
ни, машини швидкої допомоги та автобуси по переве-
зенню людей.
За наявності поважних причин сільські, селищні та
міські ради народних депутатів мають право знижувати
розміри податку або повністю звільняти окремих плат-
ників від його сплати.
Податок на промисел
Перехід до ринкової економіки поряд із розвитком
підприємницької діяльності призвів до виникнення ве-
ликої кількості безробітних, які знаходять додатковий
заробіток, займаючись тим чи іншим промислом неси-
стемно, короткострокове.
Платниками податку на промисел є громадяни
України, іноземні громадяни та особи без громадянства,
якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприєм-
ництва і здійснюють несистематичний, не більше чоти-
рьох разів протягом календарного року, продаж вироб-
леної, переробленої та купленої продукції, речей, то-
варів.
Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товару
за ринковими цінами, що зазначається громадянином у
декларації, поданій до державної податкової інспекції
по району (місту) за місцем проживання, а громадяни-
ном, який не має постійного місця проживання в
Україні, — за місцем продажу товару.
Не декларується продаж вирощеної в особистому
підсобному господарстві продукції.
Ставка податку на промисел встановлюється у
розмірі 10 % вказаної у декларації вартості товарів, що
підлягають продажу протягом трьох днів, але не менше
одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У разі збільшення терміну продажу товарів до семи днів
ставка податку подвоюється.
130
Глава П. Загальнодержавні та місцеві податки…
Податок на промисел сплачується у вигляді прид-
бання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого
визначається на підставі вказаної платником сумарної
вартості товарів і ставки податку. Сума податку за не-
використаним патентом поверненню не підлягає.
Мінімальний Термін дії одноразового патенту — три,
максимальний — сім днів.
Податок на промисел зараховується до місцевих
бюджетів за місцем придбання.
Громадяни, які продають товари, повинні пред’-
явити на вимогу посадових осіб державних податкових
інспекцій та органів внутрішніх справ одноразові патен-
ти.
На громадян, які здійснюють продаж товарів без
придбання одноразових патентів або з порушенням
терміну їх дій, чи здійснюють продаж товарів, не зазна-
чених у деклараціях, начальниками державних податко-
вих інспекцій та їхніми заступниками накладаються
адміністративні штрафи від одного до десяти розмірів
встановленого чинним законодавством неоподатковува-
ного мінімуму доходів громадян на місяць, а за ті самі
дії, вчинені повторно протягом року після накладання
адміністративного стягнення, — від десяти до двадцяти
розмірів встановленого чинним законодавством неопо-
датковуваного мінімуму доходів громадян на місяць.
Протоколи про адміністративні правопорушення
складаються посадовими особами державних податко-
вих інспекцій.
Виконавчі комітети рад народних депутатів інфор-
мують населення про порядок продажу товарів за одно-
разовими патентами, визначають місця та створюють
належні умови для його здійснення.
Контроль за додержанням Декрету покладається на
державні податкові інспекції та органи внутрішніх
справ.!
Шата за спеціальне використання надр при видобу-
ванні корисних копалин
Плата за спеціальне використання надр при видобу-
ванні корисних копалин запроваджена на підставі За-
кону України “Про охорону навколишнього природного
5* 131
Розділ III. Податки і збори
середовища”. Закону України “Про підприємництво”,
Кодексу України про надра та постанови Кабінету
Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 85 “Про за-
твердження Тимчасового порядку справляння плати за
спеціальне використання надр при видобуванні корис-
них копалин” з метою забезпечення раціонального,
комплексного використання надр для задоволення по-
треб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантуван-
ня при користуванні надрами безпеки людей, майна та
навколишнього природного середовища.
Платниками плати за спеціальне використання надр
при видобуванні корисних копалин є суб’єкти
підприємницької діяльності незалежно від форм влас-
ності, включаючи підприємства з іноземними інвести-
ціями, які здійснюють видобуток корисних копалин.
Об’єктом справляння плати за спеціальне викори-
стання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг
погашених балансових запасів (для нафти, конденсату,
газу, торфу та гідромінеральних ресурсів — обсяг видо-
бутих) корисних копалин.
Плату за спеціальне використання надр при видобу-
ванні корисних копалин загальнодержавного і місцевого
значення вносять суб’єкти підприємницької діяльності,
що видобувають та реалізовують мінеральну сировину, і
суб’єкти підприємницької діяльності, до складу яких
входить структурний підрозділ (шахта, рудник, кар’єр
тощо), що займається видобутком корисних копалин і
передає їх для подальшої переробки в межах цього
підприємства.
Розмір плати за спеціальне використання надр при
видобуванні корисних копалин обчислюють платники
самостійно, виходячи з обсягу погашених балансових
запасів (для нафти, конденсату, газу, торфу та гідро-
мінеральних ресурсів — обсягу видобутку), ціни
реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини,
нормативу плати та коригуючого коефіцієнта.
Для суб’єкта підприємницької діяльності встановле-
но єдиний норматив плати за кожну одиницю погаше-
132
Глава II. Загальнодержавні та місцеві податки…
них (для нафти, газу, торфу, конденсату та гідроміне-
ральних ресурсів — видобутих) балансових запасів ко-
рисних копалин у розмірі одного відсотка ціни реалі-
зації одиниці видобутої мінеральної сировини без вра-
хування податку на додану вартість.
Для підприємства вугільної промисловості до нор-
мативу плати застосовується коригуючий коефіцієнт 0,5.
Для суб’єкта підприємницької діяльності, що має
структурний підрозділ, який займається видобутком ко-
рисних копалин (шахта, кар’єр, рудник тощо) і передає
їх для переробки у межах цього суб’єкта за собівартістю,
при обчисленні плати за спеціальне використання надр
при видобуванні корисних копалин замість ціни береть-
ся собівартість у межах підрозділу (цеху), збільшена на
коригуючий коефіцієнт 1,1.
Плата обчислюється щокварталу за наростаючим
підсумком з початку року.
При видобуванні корисних копалин загальнодер-
жавного значення плата за спеціальне використання
надр у розмірі 40 % перераховується до Державного
бюджету і 60 % — до бюджету Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастополя на розділ 16
Класифікації доходів і видатків державного та місцевих
бюджетів, символ звітності банку по державному бюд-
жету — 53.
При видобуванні корисних копалин місцевого зна-
чення плата перераховується до бюджетів Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя
на розділ 16 Класифікації доходів і видатків державного
та місцевих бюджетів.
Сума платежу відноситься на витрати виробництва.
Контроль за правильністю обчислення і своєчас-
ністю сплати платежу за спеціальне використання надр
при видобуванні корисних копалин здійснюється дер-
жавними податковими інспекціями за місцем розташу-
вання родовища корисної копалини.
Плата за спеціальне використання лісових ресурсів
Ліси України, крім екологічного, естетичного, ви-
ховного мають насамперед, економічне значення. Вени
133
Розділ ІІІ. Податки і збори
є національним багатством України і як такі потребують
державного захисту через облік і охорону від несанкціо-
нованих державою вирубок.
Усі ліси України є власністю держави.
Від імені держави лісами розпоряджається Верховна
Рада України.
Верховна Рада України делегує свої повноваження
щодо розпоряджання лісами відповідним радам народ-
них депутатів.
Рада народних депутатів у межах своєї компетенції
надає земельні ділянки лісового фонду у постійне або
тимчасове користування.
З метою раціонального і дбайливого користування
лісовими ресурсами Лісовим кодексом України запро-
ваджено плату за спеціальне використання лісових ре-
сурсів.
До лісових ресурсів належать: деревинна, технічна і
лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти
лісу, що використовуються для задоволення потреб на-
селення і виробництва.
Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на
ресурси державного і місцевого значення.
До лісових ресурсів державного значення належать
деревина від рубок головного користування і живиця.
До лісових ресурсів місцевого значення належать
лісові ресурси, які не зараховані до ресурсів державного
значення.
Дозволом на соціальне використання лісових ре-
сурсів державного і місцевого значення є лісорубний
квиток (ордер) або лісовий квиток.
Лісорубний квиток видається на заготівлю живиці,
заготівлю деревини при рубках головного користування,
лісовідводних рубках, догляду за лісом, санітарних та
інших рубках, пов’язаних з проведенням лісогоспо-
дарських заходів і у випадках розчищення лісових зе-
мель у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопро-
водів, шляхів тощо.
134
Глава II. Загальнодержавні та місцеві податки…
Лісовий квиток видається на сінокосіння, випасан-
ня худоби, розміщення вуликів і пасік, заготівлю дико-
рослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин і
технічної сировини, очерету, лісової підстилки, викори-
стання лісових ділянок в науково-дослідних цілях (без
права рубки дерев), тимчасове використання земель
лісового фонду для сільськогосподарського вироб-
ництва, крім сільськогосподарських угідь, що входять до
складу земель лісового фонду, а також на використання
лісових ресурсів для потреб мисливського господарства,
розміщення туристських таборів, баз відпочинку та
інших подібних об’єктів із спорудженням будівель не-
капітального типу строком до одного року.
Платниками плати за спеціальне використання лісо-
вих ресурсів є всі лісокористувачі.
Об’єктом справляння вказаної плати є деревина
лісових порід, що відпускається на пні, живиця, друго-
рядні лісові матеріали (пень, луб, кора, деревна зелень),
побічні лісові користування.
До побічних лісових користувань належать: випа-
сання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, дерев-
них соків, збирання і заготівля дикорослих плодів,
горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сиро-
вини, лісової підстилки тощо.
Відповідно до Положення про Державну податкову
адміністрацію вона контролює правильність нарахуван-
ня та своєчасність оплати платежів до бюджету, із яких
80 % зараховується до Державного бюджету і 20 % — до
місцевих бюджетів.
Плата за спеціальне використання прісних водних ре-
сурсів
Плату за спеціальне використання прісних водних
ресурсів вносять усі суб’єкти підприємницької діяль-
ності — водокористувачі незалежно від форм власності,
в тому числі підприємства гідроенергетики та водного
транспорту.
Розмір платежів за спеціальне використання прісних
водних ресурсів, крім тих, що використовуються івдпри-
135
Розділ III. Податки і збори
ємствами гідроенергетики і водного транспорту, вста-
новлюється відповідно до тимчасових нормативів плати,
обсягів використання води та лімітів її використання.
За понадлімітне використання прісних водних ре-
сурсів плата обчислюється у п’ятикратному розмірі.
Зазначені платежі у межах встановлених лімітів
відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне
їх використання стягуються з доходу (прибутку), що за-
лишається в розпорядженні суб’єктів підприємницької
діяльності.
Окремим категоріям суб’єктів підприємницької
діяльності встановлюються пільгові коефіцієнти до
тимчасових нормативів плати за спеціальне викори-
стання прісних водних ресурсів.
Сума платежу обчислюється платниками самостійно
із врахуванням пільгових коефіцієнтів.
Платежі сплачуються платниками щокварталу.
Плата за спеціальне використання прісних водних
ресурсів загальнодержавного значення перераховується
у розмірі 80 % до Державного бюджету України і
20 % — до бюджету Автономної Республіки Крим та
бюджетів областей. Плата за спеціальне використання
водних ресурсів місцевого значення — до місцевих
бюджетів відповідних рад народних депутатів. Плата за
користування водами для потреб гідроенергетики і вод-
ного транспорту сплачується до Державного бюджету
України. Плата за понадлімітне використання прісних
водних ресурсів зараховується до Державного бюджету
України, бюджетів Автономної Республіки Крим, об-
ластей, міст Києва і Севастополя за умовами, передба-
ченими для внесення плати за використання прісних
водних ресурсів у межах ліміту.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
