Курсова робота
На тему:
Організація виконання видаткової частини бюджетів
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Соціально-економічний зміст та структура видатків бюджетів
2. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету
3. Видатки, що здійснюються з місцевих бюджетів та враховуються при
визначенні обсягів між бюджетних трансфертів
4. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу
між бюджетних трансфертів
5. Адаптація окремих аспектів світового досвіду щодо розмежування
видатків між бюджетами
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
У зв’язку з переходом економіки України на ринкові засади господарювання
у бюджеті держави з’явились нові напрями спрямування коштів
централізованого фонду, яких не було за умов командно-адміністративної
системи. Так, низку видатків перекладено на позабюджетні, соціальні та
економічні фонди у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах.
Знайшли також відображення нові напрямки витрачання і бюджетних коштів,
а саме – соціальний захист населення, надання бюджетних позик,
зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну діяльність, національну
оборону, обслуговування державного зовнішнього боргу, національну
космічну програму та інші.
Разом з тим , при переході до ринкової економіки суттєво повинні
змінитися методи бюджетного впливу на суспільне виробництво, що
зумовлено кардинальною перебудовою бюджетних відносин, побудовою нового
дієвого бюджетного механізму.
За нових умов потрібно змінити напрями вкладень бюджетних коштів.
Важливого значення набувають державні інвестиції у прогресивні галузі
економіки для забезпечення стратегічних напрямів її розвитку, створення
необхідної виробничої інфраструктури. Видатки бюджетів на розвиток
економіки повинні спрямовуватись насамперед на стабілізацію економіки,
створення необхідних умов для зростання економічного потенціалу держави.
За визначенням у Бюджетному кодексі „ видатки бюджету кошти, що
спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним
бюджетом”. Видатки усіх бюджетів поділяються на поточні видатки і
видатки розвитку. Поточні видатки – це витрати бюджетів на фінансування
мережі підприємств, установ, організацій на початок бюджетного року , а
також на фінансування заходів соціального захисту населення та інших,
інших , що не належать до видатків розвитку [ 13.C.27]. Видатки
розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності,
зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого
призначення, фінансування структури перебудови народного господарства,
субвенцій та інші видатки пов’язані з розширеним відтворенням [13.C.42].
Розмежування видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного
устрою , яке ґрунтується на розмежуванні функцій держави між різними
рівнями влади і , відповідно, на призначенні того чи іншого бюджету: з
державного бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з
відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення.
Бюджетним кодексом України визначено, що розподіл обсягу міжбюджетних
трансфертів між державним і місцевими бюджетами визначається на основі
формули, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Саме тому виникає необхідність у вивченні та організації фінансової
системи на принципово нових засадах в процесі формування і виконання
бюджету, ролі планування і використання коштів на етапі проходження
бюджетного процесу на державному та місцевих рівнях. Проблеми, які
необхідно розв”язати в процесі бюджетної реформи потребують поглибленого
вивчення, а саме:
розмежування видів видатків між рівнями бюджетної системи;
вдосконалення розподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної
системи;
вдосконалення практики фінансового та бюджетного планування використання
коштів загального та спеціального фондів державного та місцевих
бюджетів.
Предметом курсової роботи є теоретичні та практичні аспекти формування
та розмежування видатків між бюджетами усіх рівнів, планування та
виконання бюджету за видатками.
Об’єкт курсової роботи – Державний бюджет України , обласний бюджет та
бюджет області в розрізі його територіальних одиниць.
Теоретично-методологічну основу написання курсової роботи складають
законодавчі та нормативні акти, що стосують питань бюджету (Бюджетний
кодекс України, Закони України: „Про державний бюджет України на 2001
рік” , „Про державний бюджет України на 2002 рік” „Про державний бюджет
України на 2003 рік” „Про державний бюджет України на 2004 рік”,
інформаційну – аналітичні дані головного фінансового управління
Волинської облдержадміністраці, наукові праці – В.Л.Андрушенка,
О.Д.Василика, К.В. Павлюк. Г.О.Пятаченка, С.А.Буковинського, Й.М.
Бескида, О.П.Кириленко, С.І.Юрія та інших вчених – економістів,
матеріали періодичного друку, та інші джерела інформації.
1. Соціально-економічний зміст та структура видатків бюджетів
Роль і місце видатків у процесах суспільного відтворення визначається
найбільш узагальнюючим спрямуванням коштів. В цілому видатки бюджету
поділяються на дві частини, пов’язані з розвитком виробничої сфери і
видатки, пов’язані з функціонуванням і розвитком невиробничої сфери.
Обидва напрями мають важливе значення для суспільства і вони є
об’єктивно необхідними. Будучи організатором стосунків у виробничій
сфері та власником значної частини виробничих засобів, держава
зобов’язана вкладати кошти у структурну перебудову економіки, оскільки
такі затрати досить швидко окуповуються, сприяють збільшенню валового
внутрішнього продукту і національного доходу, що є матеріальною основою
бюджету.
Одночасно значну частину коштів держава повинна вкладати у розвиток
соціально-культурної сфери, управління та оборони, що є основною умовою
її функціонування. Освіта, охорона здоров’я, культура, соціальний захист
населення та соціальне забезпечення, управління, оборона є тими
підвалинами, що забезпечують існування та розвиток держави.
Таким чином, при допомозі видатків бюджету держава має можливість в
ринкових умовах господарювання:
– регулювати розподіл грошових коштів між виробничою і невиробничою
сферами у відповідності з потребами суспільства;
– впливати на структурну перебудову економіки;
– забезпечувати збалансування нищестоящих бюджетів.
За соціальним призначенням видатки державного бюджету України
поділяються на: соціальний захист населення; фінансування
соціально-культурних закладів, установ; фінансування науки, народне
господарство і державні капітальні вкладення; національну оборону;
правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави; утримання
органів законодавчої, виконавчої та судової влади; зовнішньо-політичну
діяльність; заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціальним захистом населення; видатки по обслуговуванню
державного зовнішнього та внутрішнього боргів і інші видатки.
Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю
бюджетної політики. Останніми роками найбільша частка видатків припадає
на соціально-культурні заходи та соціальний захист населення. Це
викликано кризою в економіці та необхідністю соціального захисту
громадян з невеликим рівнем доходів.
У відповідності з діючим законодавством України всі видатки бюджету
розподіляються між ланками бюджетної системи за такими принципами:
– територіальний. Суть цього принципу заключається в тому, що на
території якої адміністративної одиниці знаходиться підприємство,
організація чи установа, з відповідного бюджету вони будуть і
фінансуватися;
– відомчий. Цей принцип означає забезпечення фінансування підприємств,
організацій і установ з відповідного бюджету за підпорядкованістю.
Бюджетні установи витрачають бюджетні кошти відповідно до кошторисів
доходів та видатків, що складаються за функціями з деталізацією за
економічними кодами бюджетної класифікації.
Залежно від економічного змісту видатки бюджету поділяються на поточні
видатки і видатки розвитку. Їх групування встановлюється за економічною
класифікацією видатків бюджету.
Поточні видатки – це витрати бюджетів на фінансування мережі
підприємств, установ, організацій на початок бюджетного року , а також
на фінансування заходів соціального захисту населення та інших, що не
належать до видатків розвитку . Тобто це видатки які забезпечують
поточне функціонування органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, бюджетних установ та організацій соціально-культурної
сфери, надання державою між бюджетних трансфертів іншим бюджетам і
окремим галузям економіки у формі дотацій та субвенцій на поточне
функціонування [8.C83].
Видатки розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної
діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і
невиробничого призначення, фінансування структури перебудови народного
господарства, субвенцій та інші видатки пов’язані з розширеним
відтворенням [8.C.85].
Залежно від розподілу функцій між державою і органами самоврядування
видатки поділяються на видатки з фінансування державних повноважень та
фінансування власних повноважень.
Видатки бюджету класифікуються за чотирма ознаками:
1. Функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна
класифікація видатків ( КФКВ)). Здійснюється відповідно до основних
функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків, з низкою
підрозділів. Можна виділити три рівні функціональної класифікації:
перший рівень – розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на
здійснення загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим та
місцевого самоврядування. Наприклад, 0100 – загальні функції державного
управління,
другий рівень – підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями
спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави
Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування., в межах
відповідних розділів. Наприклад, розділ „” – 0100, підрозділ, „” –
0110;
третій рівень – цільові видатки за конкретними напрямами діяльності
головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів.
Наприклад, розділ „Загальні функції державного управління” – 0100,
підрозділ „Вищі органи державного управління та органи місцевої влади,
фінансова та зовнішньо економічна діяльність” – 0110, конкретні напрями
діяльності головних розпорядників коштів „Вищі органи державного
управління та органи місцевої влади „ – 0111, „Фінансова діяльність” –
0112, „Зовнішньо політична діяльність” – 0113 .
2. Економічною характеристикою операцій, при проведенні яких
здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків( КЕКВ ).
Визначає конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх
призначення, і поділяється на :
– поточні видатки (код 1000) – усі платежі бюджету, що передбачаються на
конкретні цілі;
– капітальні видатки (код 2000) – платежі з метою придбання основного
капіталу, створення державних запасів і резервів. Землі і нематеріальних
активів, а також капітальні трансферти;
– нерозподілені видатки (код 3000) – це видатки з резервних фондів
Кабінету Міністрів України та фондів передбачених видатків Ради
Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих
адміністрацій, виконкомів міських рад;
– кредитування з вирахуванням погашення (код 4000) – платежі бюджетів
усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у
них виникають фінансові вимоги до інших суб’єктів господарської
діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов’язковою умовою
є виникнення зобов’язання щодо повернення коштів.
Кожний напрямок видатків має цільове призначення. Наприклад, поточні
видатки (1000) за цільовим призначенням спрямовувати: на оплату праці
працівників бюджетних установ – 1110; нарахування на заробітну плату –
1120; видатки на відрядження – 1140; оплату комунальних послуг 1140.
Капітальні видатки (2000): придбання основного капіталу – 2100 ;
капітальний ремонт – 2200. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням
погашення (4100) передбачає кредитування (мінус погашення) органів
державного управління інших рівнів, державних підприємств фінансових
установ і включає надання внутрішніх кредитів (4110) та повернення
внутрішніх кредитів (4120).
3. Ознакою головного розпорядника коштів (відомча класифікація видатків
КВК). Дає можливість повний економічний аналіз і контроль за витрачанням
бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству
спрямовувати кошти , тобто містить перелік головних розпорядників
бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві
фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових
ресурсів розпорядниками бюджетних коштів. Наприклад, код Міністерства
фінансів України – 350, Волинської обласної державної адміністрації –
773.
Відомча класифікація видатків бюджету затверджується Міністерством
фінансів України. Міністром фінансів Автономної республіки Крим ,
керівником місцевого фінансового органу і визначається відповідно до
Закону України „ Про Державний бюджет України” та рішень про місцеві
бюджети, (частина 3 статті 22 Бюджетного кодексу ).
4. За бюджетними програмами (програмна класифікація видатків (КПКВ).
Застосовується при формуванні бюджету за програмно цільовим методом і
щорічно визначається у законі про Державний бюджет України відповідно до
вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу.
Формування програмної класифікації видатків державного бюджету при
складанні проекту закону про державний бюджет здійснюється за структурою
кодування. Наприклад, 773000 – головний розпорядник (Волинська обласна
державна адміністрація) ; 773100 – відповідальний виконавець у системі
головного розпорядника ( апарат Волинської обласної державної
адміністрації) ; 7731010 – напрям діяльності в одній бюджетній програмі
(„Здійснення виконавчої влади у Волинській області” )
Державний бюджет України на 2002 рік сформовано із застосуванням
програмної класифікації видатків державного бюджету, кожен код якої
відповідає коду нової функціональної класифікації видатків. Наступним
кроком є запровадження програмної класифікації видатків місцевих
бюджетів. Згідно наказу Міністерства фінансів України місцеві органи
влади при складанні і виконанні місцевих бюджетів у 2002 році
використовували тимчасову класифікацію видатків місцевих бюджетів
(розроблену на основі функціональної класифікації видатків бюджету,
затвердженої наказом Мінфіну від 03. 12. 1997 р. № 265 із змінами та
доповненнями).
Згідно зі статтю 55 Бюджетного кодексу, Законом України про державний
бюджет визначається перелік захищених статей видатків бюджету.
Захищеними статтями видатків бюджету визначаються статті видатків
Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватись при
проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень. Перелік
захищених статей видатків визначається законом України про Державний
бюджет України на кожен бюджетний період.
Перерозподіл видатків у межах загального обсягу головного
розпорядника коштів, що призводить до зміни затверджених бюджетних
призначень по загальному та спеціальному фондах, здійснюється лише за
погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
В процесі виконання державного бюджету у виняткових випадках за
обґрунтованим поданням головного розпорядника коштів Міністерство
фінансів України здійснює перерозподіл видатків за економічною
класифікацією в межах загального обсягу його бюджетних призначень по
загальному та спеціальному фондах державного бюджету.
Порядок передачі бюджетних призначень, передбачений частиною шостою
статті 23 Бюджетного кодексу України , визначається Міністерством
фінансів України. Така передача здійснюється за погодженням із
Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2004рік” забороняється
збільшення бюджетних призначень по загальному та спеціальному фондах
Державного бюджету України на:
– оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок
зменшення інших видатків;
– капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на
поточні видатки;
– видатки за бюджетними програмами, пов”язаними з функціонуванням
органів державної влади, за рахунок зменшення інших видатків
[62.C.80].
Видаткова частина бюджету поділяється на видатки загального фонду та
видатки спеціального фонду. Видатки спеціального фонду фінансуються за
рахунок цільових фондів, визначених під конкретну мету. Фінансування
видатків загального фонду здійснюється шляхом залучення коштів, які не
мають закріплених джерел фінансового забезпечення.
У бюджеті передбачається резервний фонд в розмірі до одного відсотка
обсягу видатків загального фонду бюджету для фінансування непередбачених
видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені
при складанні бюджету.
2. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету
Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки та
соціальної сфери. За ринкових умов господарювання він не повинен
втрачати своєї ролі в економічному розвитку держави. Незважаючи на
заходи, що проводяться урядом щодо роздержавлення та приватизації, та
поглиблення ринкових відносин необхідно однак державні кошти. Це
зумовлено, по-перше, тим, що значною залишається частка державного
сектора економіки, що вимагає розробки державних інвестиційних програм,
згідно з якими здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат,
по-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна
фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.
Необхідність існування державного сектора економіки і бюджетного
фінансуванні є об’єктивною і незаперечною [58.C. 26].
Видатки державного бюджету відіграють важливу роль у розвитку країни.
Вони є основою фінансового забезпечення соціальних програм, регулювання
економіки, створення загальник умов розвитку зовнішньоекономічних
відносин та інших державних завдань. Одночасно під впливом економічних,
історичних, культурних та інших чинників роль держави у розв”язанні
соціально-економічних проблем видозмінюється. Внаслідок цього виникають
зміни в обсягах та складі державних видатків.
Виходячи з термінології Бюджетного кодексу України, під видатками
державного бюджету слід розуміти, кошти що спрямовуються на здійснення
програм та заходів, передбачених законом про Державний бюджет України на
відповідний бюджетний період, за винятком коштів на погашення суми боргу
та повернення надміру сплачених до бюджету сум [6.C.6].
У вітчизняій практиці в Бюджетному кодексі здійснене законодавче
розмежування та закріплення за державним та місцевими бюджетами видатків
на виконання повноважень. Формування видатків державного бюджету
пов”язане із впровадженням програм і реалізацією функцій, які повина
виконувати держава у відповідності із Конституцією та
нормативно-правовими актами.
Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України і враховуються
при визначенні між бюджетних трансфертів, відповідно до статті 87
Бюджетного кодексу відображені .
Видатки державного бюджету являють собою особливу економічну категорію,
що визначає відносини з приводу розподілу централізованого фонду
грошових коштів держави та його використання за цільовим призначенням.
Основну частку видатків Державного бюджету за 2002 рік складають:
міжбюджетні трансферти (20,4%), управління і правоохоронна діяльність
(17,3%), соціальний захист (15,85). Із загальної суми видатків
Державного бюджету на підтримку галузей народного господарства
спрямовано 17,7 %, освіту – 10,8%, оборону – 8,2%. Найменшу питому вагу
у видатковій частині бюджету мають розділи: „культура і засоби масової
інформації” (0,8%), „наука” (1,2%), „інші” (2,7%) та „охорона здоров”я”
(3,6%). Протягом 1996-2002 рр. значно зросли видатки на: між бюджетні
трансферти – на 15,7%, соціальний захист – на 12,3% . управління і
правоохоронну діяльність – на 10,2% . В свою чергу скоротились видатки
за розділом „народне господарство” – на 3,3%, „обслуговування державного
боргу” – на 3,9% , „державні цільові фонди” – на 11,3%, „інші” – на
30,1%.
Починаючи з 2000 року у Державному бюджеті, в його видатковій частині,
передбачаються два фонди – загальний, фінансування видатків якого
здійснюється шляхом залучення коштів, які не мають закріплених джерел
фінансового забезпечення, і спеціальний, видатки якого фінансуються за
рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету.
2003 рік відзначається , як переломний етап у виконанні планових
показників по видатках загального фонду Державного бюджету України. Якщо
у 2000 році до 85,2 відсотка за 2002 рік то у 2003 році, вперше за роки
незалежності України, забезпечено стовідсоткове виконання планових
показників видатків по загальному фонду державного бюджету. Це дозволило
не тільки в повному обсязі профінансувати заробітну плату з нарахуванням
, пенсії, стипендії, та інші поточні соціальні виплати, а й суттєво
зменшити бюджетну заборгованість по соціальних виплатах минулих років.
Законом України „Про Державний бюджет України” видатки Державного
бюджету України на 2004 рік затвердженні у сумі 64.192.219,0 тис.
гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету
України – у сумі 51.626.712,3 тис.гривень та видатки спеціального
фонду Державного бюджету України – у сумі 12.565.506,7 тис. гривень.
Статтею 27 закону затвердженні бюджетні призначення головним
розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2004 рік у
розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з
додатком N 3 до цього Закону [21.С.12 ].
Одним із основних пріоритетів у сфері видатків є їх соціальне
спрямування. Саме тому останніми роками значна увага приділяється
фінансуванню таких напрямів, як соціальний захист і соціальне
забезпечення, охорона здоров”я , освіта, культура та фізичний розвиток.
Враховані в державному бюджеті на 2004 рік видатки на освіту дозволять
забезпечити надання послуг, з отриманням повної загальної-середньої,
професійно-технічної, вищої, післядипломної, позашкільної освіти. У
розрахунках Державного бюджету України на 2004 рік обсяги видатків за
функцією 09000 „Освіта” по загальному та спеціальному фонду державного
бюджету визначені в сумі 6294,8 млн.грн., що становить 113,9 відсотка
асигнувань на цю мету, передбачених у 2003 році.
Передбачені в державному бюджеті на 2004 рік видатки на охорону здоров”я
загального фонду Державного бюджету України на реалізацію найбільш
нагальних проблем зростають у порівнянні з затвердженими на 2003 рік по
таких пріоритетних напрямках:
на придбання медичного обладнання та санітарного автотранспорту для
комунальних закладів охорони здоров”я , розташованих у сільській
місцевості – 207.4 млн.грн. (зростання проти плану 2003 року у 3,5
раза), що забезпечує продовження заходів з переоснащення центральних
районних лікарень, розпочате у попередні роки;
– „імунопрофілактика” – на 3,2%;
– „онкологія” на 13,7 %.
У розрахунках до державного бюджету на 2004 рік обсяги видатків по
галузі культура і мистецтво та засоби масової інформації по загальному
та спеціальному спеціальному фонду визначенні в сумі 614.0 млн.грн, що в
1,3 роза більше асигнувань на зазначену мету, передбачених у 2003 році
(з урахуванням внесених змін) Враховані видатки дозволять вирішити ряд
проблем соціального характеру, визначених законами та указами
Президента України.
З метою забезпечення гарантованого рівня соціальних послуг Законом
України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” затверджено перелік
субвенцій на виконання державних програм соціального захисту населення,
які передаються з державного бюджету місцевим бюджетам , загальним
обсягом 177,2 млн. грн. У порівнянні з уточненими призначеннями 2003
року їх обсяг зріс на 29,7млн.грн., або на 20,2 відсотка. Динаміка
зростання видатків на соціальний захист за три останні роки на рис. 2.2.
Розмір субвенції з державного бюджету на надання пільг ветеранам війни і
праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ,
реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є
пенсіонерами, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи з послуг зв”язку та інших передбачених законодавством пільг
(крім пільг на одержання ліків, зубопротезування,. оплату
електроенергії, природного та скрапленого газу, твердого та рідкого
пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і
водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких
нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян
в розрізі бюджету Автономної республіки Крим та обласних бюджетів .
На виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям та
інвалідам з дитинства і дітям – інвалідам, які проводяться відповідно до
законів України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, „Про державну
соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, „Про державну допомогу
інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, у 2004 році передбачено
субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам Волинської області у
сумі 107252,5 тис. грн., що на 35,6 відсотка більше уточнених призначень
2003 року. Значне збільшення обсягів субвенції обумовлене підвищенням
розмірів окремих видів допомог, установлених Законом України „Про
Державний бюджет України на 2004 рік”. Передбачається запровадження
диференційованого рівня забезпечення прожиткового мінімуму при
призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям для
непрацездатних громадян та інвалідів.
За рахунок коштів відповідних субвенцій з державного бюджету
продовжиться реалізація законів України „Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту”, „Про статус ветеранів військової
служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”,
„Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, „Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”, „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та
інших громадян похилого віку в Україні” у частині надання відповідних
пільг зазначеним категоріям громадян.
На відшкодування передбачених чинним законодавством пільг ветеранам
війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх
справ, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок
репресій, або є пенсіонерами, громадянам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, та житлових субсидій населенню на оплату
електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і
водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких
нечистот затверджено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам
області у сумі 39661,9 тис.гривень. Розрахунки зазначеної субвенції
на 2004 рік проведені, виходячи з очікуваних нарахувань поточного року
на надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг ветеранам війни і
праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ,
реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій, або
є пенсіонерами, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, та житлових субсидій населенню.
В обсязі 12426,1 тис. грн. затверджено субвенцію з державного бюджету
місцевим бюджетам області на надання передбачених чинним законодавством
пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам
органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, та житлових субсидій населенню на придбання
твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.
Збільшення обсягу субвенції у порівнянні з 2003 роком складає 7154,8
тис.грн., або в 2,3 раза.
На 2004 рік місцевим бюджетам області затверджено субвенцію з державного
бюджету у сумі 2661,1 тис. грн.. на погашення заборгованості за надані
пільги по послугах зв’язку окремим категоріям громадян (згідно чинного
законодавства).Фінансування цих витрат буде здійснюватись з спеціального
фонду державного бюджету. Розподіл коштів зазначеної субвенції
проводився з урахуванням очікуваної заборгованості по послугах зв’язку
станом на 1 січня 2004 року.
3. Видатки, що здійснюються з місцевих бюджетів та враховуються при
визначенні обсягів між бюджетних трансфертів
Бюджетним кодексом видатки що здійснюються з місцевих бюджетів і
беруться до розрахунку при визначенні міжбюджетних трансфертів
закріплені за кожним видом бюджету окремо. Це видатки, які здійснюються
з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань ; з
районних бюджетів та бюджетів міст республіканського значення Автономної
Республіки Крим і міст обласного значення з бюджету Автономної
Республіки Крим і обласних бюджетів ( додаток В) .
Загальний обсяг видатків обласного бюджету Волинської області (без
урахування субвенцій з державного бюджету, що передаються районним та
міським (міст обласного значення) бюджетам) на 2004 рік затверджений у
сумі 121036,1 тис.грн., що на 28973,1 тис.грн., або на 31,4 відсотка
більше, ніж затверджено видатків обласного бюджету на 2003 рік з
урахуванням внесених змін. При цьому обсяг видатків загального фонду
складає 105972,8 тис.грн., спеціального фонду 15063,3 тис.гривень.
У порівнянні з розрахунковими показниками, що доведені Міністерством
фінансів України на 2004 рік, видатки загального фонду обласного бюджету
збільшено на 7109,9 тис.грн., видатки спеціального фонду зменшено на
15615,2 тис.гривень.
Одним із основних пріоритетів у сфері формування видаткової частини
обласного бюджету залишається збереження його соціальної спрямованості.
Видатки соціального призначення у загальному фонді обласного бюджету
складають 93531,7 тис.грн., або 90,0 відсотка. Збільшення таких видатків
у 2004 році порівняно із затвердженими з урахуванням змін на 2003 рік
складає 7552,7 тис.грн., або на 8,6 відсотка, в тому числі видатки на
освіту зростуть на 3240,6 тис.грн. (на 12,2 відсотка), охорону здоров’я
– на 3690,3 тис.грн. (на 8,3 відсотка), соціальний захист та соціальне
забезпечення (без урахування трансфертів з державного бюджету) – на
246,2 тис.грн. (на 3,4 відсотка).
У структурі видатків загального фонду обласного бюджету питома вага
видатків на освіту складає 28,1 відсотка, охорону здоров’я – 45,4
відсотка, соціальний захист і соціальне забезпечення – 8,8 відсотка,
духовний і фізичний розвиток – 7,8 відсотка (рис. 2.1).
Рис.2.1. Динаміка видатків обласного бюджету Волинської області на
фінансування соціально-культурної сфери.(
Визначені у загальному фонді видаткової частини обласного бюджету
витрати на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ
складають 55565,7 тис.грн., або 52,4 відсотка. Обрахунок таких витрат
здійснено з урахуванням мінімальної заробітної плати з 1 січня 2004 року
в розмірі 205 гривень, з 1 листопада – 237 гривень. Крім того враховано
відновлення з 1 березня 2004 року міжпосадових (міжкваліфікаційних)
співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери, виходячи із
розміру мінімальної заробітної плати 205 гривень.
Рис. 2.2. Аналіз структури видатків обласного бюджету у 2004 році за
економічною характеристикою.(
У загальному обсязі видатків обласного бюджету за їх економічною
характеристикою 75,9 відсотка складають витрати на заробітну плату з
нарахуваннями (52,4 відсотка), оплату енергоносіїв і комунальних послуг
(6,8 відсотка), фінансування захищених статей – медикаментів 4,0
відсотка), харчування (8,9 відсотка), трансфертів населенню (2,7
відсотка) (рис. 2.2.).
У межах наявних ресурсів з обласного бюджету передбачається також
здійснювати фінансування окремих місцевих програм, що затверджені
обласною радою і визначені пріоритетними.
Рис.2.3. Динаміка видатків на освіту обласного бюджету та питома вага
заробітної плати у структурі видатків галузі. (
У обласному бюджеті на 2004 рік видатки загального фонду на утримання
апарату обласної ради передбачені в сумі 1122,85 тис.гривень. Їх обсяг
збільшено порівняно з уточненими видатками поточного року на 40,75
тис.грн., або на 3,8 відсотка. Зменшено проти рівня 2003 року на 100,0
тис.грн. видатки спеціального фонду, які становитимуть 100,0
тис.гривень.
У ході формування показників обласного бюджету на фінансування освіти
основна увага зосереджена на реалізації положень Законів України „Про
освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”.
Враховані у бюджеті видатки галузі дозволяють забезпечити надання
послуг з отримання повної загальної середньої, позашкільної та
післядипломної освіти. Обсяги видатків на утримання закладів та заходів
освіти, що фінансуються з обласного бюджету, на 2004 рік передбачені в
сумі 32195,0 тис.грн., в тому числі по загальному фонду в сумі 29789,1
тис.грн., що більше порівняно з плановими показниками 2003 року на
3948,8 тис.грн., або на 15,3 відсотка. Спеціальний фонд сформований у
розмірі 2405,9 тис.грн. із ростом на 18,1 відсотка або на 368,5 тис.грн.
до показників поточного року.
Фонд оплати праці по освітянській галузі збільшений у порівнянні з
2003 роком на 1845,3 тис.грн., або на 17,1 відсотка . При його
плануванні враховано положення статті 89 Закону України „Про Державний
бюджет України на 2004 рік”, що передбачають запровадження розміру
мінімальної заробітної плати 205 гривень з 1 січня 2004 року, з 1
листопада 2004 року – 237 гривень на місяць, а також відновлення
міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці
працівників бюджетної сфери виходячи з розміру мінімальної заробітної
плати 205 гривень з 1 березня 2004 року. Крім того, у видатках на оплату
праці передбачено кошти на реалізацію у повному обсязі виплат,
визначених абзацами 8,9,10 статті 57 Закону України „ Про освіту”, а
саме: надбавок за вислугу років, надання педагогічним працівникам
щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання
службових обов’язків, виплату педагогічним працівникам допомоги на
оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірах, визначених
положеннями зазначеної статті цього закону.
Обсяг видатків на харчування, передбачений в обласних інтернатних
закладах на 2004 рік дасть можливість забезпечити харчуванням
вихованців загальноосвітніх інтернатних закладів та спеціальних шкіл –
інтернатів для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку з
розрахунку 5 гривень, в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою
8-12 гривень, вихованців, що навчаються в школах-інтернатах для
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та
виховуються в спеціальному дитячому будинку – з розрахунку 5,5 – 6
гривень в день.
Видатки, передбачені на освіту, забезпечать у 2004 році в повному
обсязі потребу в асигнуваннях на проведення розрахунків за електричну
енергію, теплову енергію, водопостачання та водовідведення, природний
газ, на придбання твердого палива та оплату послуг зв’язку. Зазначене
відповідає вимогам статті 64 Закону України „Про Державний бюджет
України на 2004 рік”. Розрахунок планових показників на оплату
комунальних послуг та енергоносіїв проведений на основі аналізу
очікуваних фактичних показників у 2003 році та прогнозованого росту
тарифів на воду і водовідведення та послуги теплопостачання. У зв’язку з
реорганізацією з 1 вересня 2003 року Люблінецької загальноосвітньої
школи-інтернату у заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування видатки на придбання м’якого інвентаря
зростають у порівнянні з 2003 роком удвічі.
Видатки на стипендії студентам шести вищих навчальних закладів І-ІІ
рівнів акредитації обласної комунальної власності передбачені
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2003
року № 448 і обраховані, виходячи з діючих середніх розмірів стипендій
та кількості стипендіатів.
В обласному бюджеті враховано кошти на оздоровлення дітей-сиріт, що
навчаються і виховуються в обласних інтернатних закладах та
обдарованих дітей-слухачів Малої академії наук, яка функціонує при
обласних закладах позашкільної освіти, в сумі 464,5 тис.гривень.
Капітальні видатки по освітянській галузі на 2004 рік забезпечать
проведення ремонтних робіт та реконструкції навчальних приміщень
Сенкевичівської спеціальної школи-інтернату для дітей, які потребують
корекції розумового розвитку, обласного інституту післядипломної освіти
педагогічних кадрів, проведення ремонтів та реконструкції котелень та
систем опалення в обласному ліцеї-інтернаті, Володимир-Волинській та
Люблінецькій загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт,
Іваничівській та Рожищенській спеціальних школах-інтернатах для дітей,
які потребують корекції розумового розвитку, придбання кухонного та
медичного обладнання, комп’ютерної техніки, меблів для класних кімнат та
гуртожитків інтернатних та інших закладів освіти, що фінансуються з
обласного бюджету.
Асигнування з обласного бюджету у розмірі 210,0 тис.грн. спрямовуються
на проведення обласних заходів з позашкільної роботи з дітьми, зокрема,
114,0 тис.грн. – на спортивно-масову роботу учнів шкіл області,
проведення обласних змагань та турнірів, підготовку та участь у
Всеукраїнській спартакіаді школярів, 96,0 тис.грн. – на проведення
обласних предметних олімпіад та конкурсів, участь у всеукраїнських і
міжнародних конкурсах учнівської творчості, олімпіадах та конференціях.
На виконання обласних програм, а саме: „ Програми роботи з обдарованою
молоддю на 2000-2005 роки”, „Програми розвитку краєзнавства на період до
2010 року”, „Фізичне виховання – здоров’я нації”, „Програми розвитку
туризму в області на 2002-2010 роки”, „Програми розвитку позашкільних
навчальних закладів області на 2002-2008 роки”, програми „ Вчитель”,
заходів з реалізації Національної програми „Діти України”, в обласному
бюджеті передбачаються видатки в обсязі 240,0 тис.грн. і збільшені
проти відповідного показника поточного року на 13,9 відсотка.
Прогнозні показники обласного бюджету в галузі освіти на 2005-2007 роки
передбачають подальше вирішення комплексу питань, пов’язаних з
реалізацією вимог Законів України, Указів Президента України,
нормативно-правових актів у сфері забезпечення конституційного права
громадян на освіту. Пріоритетними напрямами визначені зміцнення
матеріально-технічної бази інтернатних закладів, поліпшення умов
виховання та проживання вихованців цих закладів, виконання обласних
програм розвитку освіти в наступні бюджетні періоди.
Обласний бюджет передбачає концентрацію фінансових ресурсів на
розв’язання найбільш актуальних питань у галузі охорони здоров’я, що
забезпечують вдосконалення рівня надання медичних послуг, здійснення
профілактичних заходів та проведення роботи серед населення щодо
утвердження здорового способу життя.
Видатки на утримання закладів охорони здоров’я обласного бюджету
передбачені в сумі 49365,6 тис.грн., в тому числі по загальному фонду
48075,3 тис.грн., спеціальному – 1290,3 тис.гривень. Обсяг видатків
загального фонду збільшено порівняно з плановими показниками 2003 року
на 5781,1 тис.грн., або на 13,7 відсотка. На 2005 рік передбачається
ріст видатків на охорону здоров’я на 11,0 відсотка, на 2006 рік – 22,1
відсотка, на 2007 рік – 34,4 відсотка у порівнянні з проектом бюджету на
2004 рік.
th
L
th
??????????
?????????
??????????
??
???????????
?Љ?Љ????????нансів України за формулою, як і на 2003 рік, по
нормативному методу із розрахунку на 1 жителя
адміністративно-територіальної одиниці. Питома вага видатків обласного
бюджету на охорону здоров’я області складає 33,4 відсотка.
За рахунок зазначених коштів планується утримання обласних лікарень,
територіальних медичних об’єднань, санаторіїв, спеціалізованих закладів
та заходів по охороні здоров’я, які мають загально обласне значення
Динаміка видатків на охорону здоров”я обласного бюджету та питома вага
заробітної плати у структурі видатків за період 2002-2004 років на рис.
2.6.
В складі видатків на утримання бюджетних закладів охорони здоров’я
основну питому вагу займають витрати на заробітну плату з нарахуваннями
– 65,5 відсотка, які збільшені в порівнянні з попереднім роком на
4623,5 тис.грн., або на 17,2 відсотка. В асигнуваннях на
оплату праці передбачено виконання статті 89 Закону України „Про
Державний бюджет України на 2004 рік” щодо доплати з 1 січня 2004 року
до мінімальної заробітної плати 205 гривень, а з 1 листопада – 237
гривень та відновлення з 1 березня 2004 року міжпосадових
(міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці, порушених при
введенні мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2003 року. На вказані
виплати у 2004 році додатково передбачається 2835,5 тис.гривень.
4. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу
між бюджетних трансфертів
Стратегічним питанням для державної фінансової системи є пропорція між
власними доходами місцевих бюджетів та субвенціями і дотаціями, які
передаються з державного бюджету. Чим більшою у загальних доходах
місцевого бюджету є частка власних доходів, тим більшою є її діяльність
по збиранню податків та зборів. В результаті можна очікувати поліпшення
податкової дисципліни та більш суворої системи державних фінансів. Також
підтверджено, що за таких обставин спостерігається зростання
ефективності державних видатків. Важливою функцією такого механізму є
також зростання зацікавленості місцевих органів влади в розвитку
підприємництва. Внаслідок такої зацікавленості можна помітити все більшу
відданість органів місцевого самоврядування процесу формування
сприятливіших умов для підприємств малого та середнього бізнесу. У цьому
є механізм зворотної дії: чим більшу кількість фірм ви маєте, тим
більшою є база для збирання податків, а отже і більшими будуть
надходження для бюджету.
Фінансова система, що формується в Україні, тільки тоді стане
ефективною, коли в її складі поряд із державними фінансами, чільне місце
буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту.
Фінансові проблеми місцевої влади набули великої гостроти. Хронічна
нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування
та нестабільність їхніх доходних джерел стали проблемою
справді загальнодержавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються
найболючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарство,
соціально-культурна сфера (освіта, охорона здоров’я, культура),
погіршується стан доріг та інших комунікацій міської інфраструктури.
Бюджетним кодексом України визначено нову систему міжбюджетних відносин
на основі подальшої децентралізації функцій і повноважень між різними
рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця їх
безпосереднього споживання, посилення ролі місцевого самоврядування
через запровадження прозорої та стабільної системи взаємовідносин між
державним та місцевими бюджетами дозволить залучити активність
територіальних громад до наповнення бюджетів, і в першу чергу на
видатки, що не враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів.
До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні між
бюджетних трансфертів, належать видатки на:
– місцеву пожежну охорону;
– позашкільну освіту;
– соціальний захист та соціальне забезпечення:
а) програми місцевого значення стосовно дітей молоді, жінок, сім”ї;
б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;
– місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та
благоустрою населених пунктів;
– культурно-мистецькі програми місцевого значення;
програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації
місцевого значення;
– місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;
– транспорт, дорожнє господарство:
а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів
місцевого самоврядування ;
б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення ( втому числі
роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними
підрозділами;
в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого
значення;
– заходи з організації рятування на водах;
– обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
– програми природоохоронних заходів місцевого значення;
– управління комунальним майном;
– регулювання земельних відносин;
– інші програми, затвердженні відповідною радою згідно із законом .
Відповідно до Бюджетного Кодексу власні доходи місцевих бюджетів не
беруться до розрахунку трансфертів. А хто відіграє визначальну роль в
наповненні цього кошика? Саме малий та середній бізнес, що розвивається
на території місцевих громад, адже саме він є платником місцевих
податків і зборів та інших власних для місцевого бюджету податків. Якщо
місцева влада зацікавлена в тому, щоб не було вибоїн на дорогах
місцевого значення, вчасно вивозилося і утилізувалося сміття з дворів,
вона буде і змушена, і зацікавлена розвивати малий бізнес, тому що
постає у залежність від підприємницької енергії і думки.
Важливим кроком в бюджеті є те, що надходження від продажу земельних
ділянок несільськогосподарського призначення зараховуються до місцевих
бюджетів до законодавчого розмежування на державну та комунальну
власність. Природно, що місцева влада прагнутиме залучити й зацікавити
потенційних покупців. Це можна зробити шляхом надання їм певних гарантій
та створення належних умов, або іншими словами, на передній план вийде
завдання зміцнення інституту приватної власності на землю й, зрозуміло,
розвитку підприємницької діяльності на цій землі. Такої самої стратегії
місцева влада, вочевидь, дотримуватиметься і по відношенню до
приватизації комунального майна, оскільки ці надходження також
поповнюють кошик власних доходів місцевого бюджету.
Позитивні тенденції розвитку економіки у Волинській області, що склалися
протягом останніх років, продовжують розвиватися і в поточному році.
Соціально-економічна ситуація в регіоні залишається стабільною.
Спостерігається сталий ріст промислового і сільськогосподарського
виробництва, зростає ефективність виробництва, скорочується кількість
нерентабельних і збиткових підприємств, що позитивно впливає на
підвищення життєвого рівня населення.
Показники обласного бюджету на утримання установ та реалізацію програм і
заходів у галузі сім’ї, жінок, молоді та дітей, що враховуються при
визначенні міжбюджетних трансфертів, доведені Міністерством фінансів
України на 2004 рік в обсязі 239,9 тис.грн. і збільшені проти
відповідного рівня поточного року на 1,1 відсотка. Недостатній розмір
фінансового нормативу бюджетної забезпеченості галузі вимагає
спрямування на фінансування зазначених витрат додаткових асигнувань. У
проекті обласного бюджету управлінню у справах сім’ї та молоді
облдержадміністрації передбачений обсяг видатків в сумі 518,4 тис.грн.,
що більше порівняно з граничним розміром майже у 2,2 раза, і доведений
до рівня бюджетних призначень 2003 року.
Спланований таким чином фінансовий ресурс забезпечує утримання центру
соціальних служб для молоді та здійснення його програм і заходів у
загальному обсязі 254,3 тис.гривень. Це більше порівняно з 2003 роком на
64,2 тис.гривень. При цьому, дотримуються норми чинного законодавства в
оплаті праці працюючих у центрі працівників, передбачені видатки на його
поточне утримання дають можливість для виконання функціональних
обов’язків установи. Бюджетні асигнування в розмірі 46,4 тис.грн.
спрямовуються на фінансування нової установи – кризового центру
соціально-психологічної допомоги (44,4 тис.грн.) та реалізацію у межах
реальних можливостей Національної програми „Діти України”, „Комплексної
програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, Міжгалузевої
комплексної програми „Здоров’я нації” на 2002-2011 роки”, Програми
роботи з обдарованою молоддю та інших програм у сфері молодіжної
політики.
На підтримку засобів масової інформації в обласному бюджеті на 2004 рік
затверджені видатки в сумі 730,0 тис.гривень. Обсяг асигнувань на
наступний рік запланований виходячи з реальних можливостей дохідної
частини обласного бюджету – очікуваного надходження доходів, що не
враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
Витрати бюджету на фінансову підтримку друкованих періодичних видань
залишаються на рівні минулого року і складають 580,0 тис. гривень.
Зазначений обсяг асигнувань буде спрямований на забезпечення висвітлення
діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування
друкованими та електронними засобами масової інформації в сумі 475,0
тис.грн., дотацію редакції обласної газети „Досвітня зоря” – 70,0
тис.грн., та передплату вісника Укрінформу, проведення конкурсів ,
конференцій журналістів – 35,0 тис.гривень.
Асигнування на продовження роботи над випуском книг „Реабілітовані
історією”, „Зводом пам’яток історії та культури України: Волинська
область” та „Книгою Пам’яті” передбачені в сумі 150,0 тис.грн., або
збільшені проти минулого року на 13,0 тис.гривень.
В обласному бюджеті на 2004 рік передбачаються асигнування в сумі 3500
тис.гривень. Зокрема, на поповнення обласного лізингового фонду
сільськогосподарської техніки планується спрямувати 400 тис.грн., на
проведення робіт по землеустрою 100 тис.грн., на інші заходи визначені
Програмою розвитку особистих господарств громадян Волинської області на
2003-2004 роки – 3000 тис.гривень.
На фінансування будівництва, реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг передбачається спрямувати 4910,0 тис.гривень.
Джерелом цих видатків є надходження податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів.
На реалізацію програми інформатизації області на 2003-2005 роки із
обласного бюджету планується спрямувати 400,0 тис.гривень.
На реалізацію Регіональної програми розвитку малого підприємництва у
Волинській області на 2003-2004 роки буде спрямовано 500 тис.грн., і 550
тис.грн. із спеціального фонду обласного бюджету на виконання заходів
Програми підтримки фінансово-господарської діяльності підприємств
спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області.
На охорону навколишнього природного середовища передбачається
спрямувати – 527,5 тис.грн. за рахунок 50 відсотків збору за забруднення
навколишнього природного середовища, з яких на охорону та раціональне
використання природних ресурсів 278 тис.грн., на утилізацію відходів 182
тис.грн та на іншу діяльність у сфері охорони навколишнього природного
середовища – 67,5 тис.гривень.
На здійснення видатків, пов’язаних з проведенням заходів із рятування
на водах, пошуком і підняттям з води потерпілих людей та затонулої
техніки і плавзасобів, обстеженням гідроспоруд, з обласного бюджету у
2004 році передбачається спрямувати 188,0 тис.грн. за рахунок доходів,
що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Цей обсяг
видатків в 1,2 раза перевищує відповідний показник 2003 року і
забезпечує повноцінне функціонування обласної пошуково-рятувальної
служби, зміцнення її матеріально-технічної бази.
Для здійснення заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та
інших непередбачених видатків в обласному бюджеті сформовано резервний
фонд, який становить 400,0 тис.грн. і не перевищує одного відсотка від
обсягу видатків загального фонду обласного бюджету.
Із обласного бюджету розвитку на будівництво у Волинській області
передбачається спрямувати 1304,4 тис.грн., з яких на капітальні
вкладення – 1014,4 тис.грн., на реставрацію пам’яток архітектури
місцевого значення 100,0 тис.грн., на розробку схем та проектних рішень
масового застосування 70,0 тис.грн., на надання пільгового кредиту
індивідуальним сільським забудовникам – 60,0 тис.грн. та молодим сім’ям
– 60,0 тис.грн, що дасть змогу вирішити важливі соціальні питання щодо
будівництва об’єктів соціально-культурного призначення та житла, охорони
навколишнього природного середовища та реалізувати інші важливі для
області програми.
5. Адаптація окремих аспектів світового досвіду щодо розмежування
видатків між бюджетами
У країнах з федеральним устроєм на субнаціональному рівні діють як
регіональні, так і місцеві органи влади, тоді як у країнах з унітарною
системою на субнаціональному рівні існують лише місцеві органи влади
різних рівнів. У таблиці, що в додатку Р наведено інформацію про основні
структурні особливості трансфертних програм, що застосовуються в дев’яти
країнах світу. Проаналізувавши табличні дані , можна зробити висновок,
що частка видатків місцевих бюджетів у загальнонаціональному обсязі
бюджетних видатків зазвичай перебуває в діапазоні 35 – 45 відсотків. Цей
показник зменшується в унітарній Великій Британії, де функціонує
централізована модель державного устрою, але зростає в Канаді, де
ступінь децентралізації дуже високий.
Дані таблиці показують також, що країни цієї групи по-різному
розв’язують стандартне коло питань міжбюджетної політики: хто що робить,
хто і які податки запроваджує, яким чином врегульовується фіскальний
дисбаланс, який виникає в результаті відповідей на перші два запитання?
Як видно з таблиці, простої відповіді на ці фіскальні питання немає.
Ознайомившись із наведеними в таблиці даними, можна зробити цікавий
висновок: у всіх цих країнах місцеві бюджети у виконанні своїх
видаткових повноважень залежать від трансфертів із центру. Як правило,
частка трансфертів у сукупних місцевих видатках перебуває в діапазоні
від 25 до 50 відсотків. Залежність від трансфертів спостерігається не
тільки в дев’яти країнах, представлених у таблиці, а й у решті країн
світу. Чим можна пояснити таке повсюдне поширення практики застосування
трансфертів? Відповідь скрізь буде однаковою: виявляється, що для
центрального уряду децентралізувати відповідальність за видатки завжди
набагато легше та ефективніше, ніж децентралізувати джерела
оподаткування.
Окрім власних доходів бюджетних установ, найкращими видами надходжень
для місцевих бюджетів є ті, що збираються з відносно менш мобільних
податкових баз і сплачуються громадянами, котрі мешкають саме на тій
території, орган влади якої стягує податок. У багатьох країнах Заходу
цим вимогам найбільше відповідає податок на нерухомість, хоч, наприклад,
у Скандинавії, зокрема в Швеції та Норвегії, як альтернативу податку на
нерухомість було вирішено запровадити додатковий податок на доходи
фізичних осіб на місцевому рівні. Але хоч би який інструмент для
забезпечення доходів місцевих бюджетів вибрали, кожна з країн стикається
при цьому з проблемою вертикального та горизонтального фіскального
дисбалансу місцевих бюджетів. Вертикальний дисбаланс — це ситуація, що
виникає, коли навіть у найзаможнішому місцевому бюджеті країни розмір
видаткових потреб на душу населення перевищує середньодушовий показник
доходів. Горизонтальний дисбаланс виникає там, де існує значна різниця в
доходній спроможності місцевих органів влади внаслідок відмінностей у
обсягах податкових баз місцевих бюджетів.
З метою виправлення цих невідповідностей центральний уряд та органи
управління вищих рівнів у країнах світу розробляють трансфертні програми
для передачі бюджетних коштів місцевим органам влади. Трансферти
вирівнювання створюються для пом’якшення небажаних зовнішніх фіскальних
умов. Іншими словами, їх завдання полягає в тому, щоб “дозволити
місцевим органам влади застосовувати при бажанні приблизно однакові
ставки місцевих податків і при цьому мати можливість надавати населенню
своїх територій приблизно однаковий обсяг бюджетних послуг”.
Розробляючи програми трансфертів, різні країни використовують у цілому
однакову методологію. Відмінності лежать у площині таких питань: що саме
вирівнюється, ступінь вирівнювання, вибір фінансових інструментів, за
допомогою яких сподіваються досягти вирівнювання, та способи визначення
фіскальних розбіжностей.
Будь-яка доцільна система трансфертів вирівнювання, по-перше, спирається
на формульний підхід, а, по-друге, повинна відповідати таким вимогам:
Справедливість розподілу. Принцип справедливості передбачає однакове
ставлення до бюджетів з аналогічними бюджетними потребами. Бюджетні
потреби визначаються як різниця між видатковими потребами бюджету та
його доходною спроможністю. Два місцеві бюджети з аналогічним рівнем
видаткових потреб, але з різними за обсягом податковими базами, повинні
отримувати такі трансферти, що допоможуть їм надавати приблизно однакові
послуги при однакових ставках податків. Досягненню справедливості
сприятиме застосування об’єктивних критеріїв при оцінці видаткових
потреб і доходної спроможності.
Передбачуваність. Місцеві органи влади повинні мати змогу складати
бюджет та плани на майбутні періоди, а це можливо лише за умови, якщо
трансферти забезпечуватимуть стабільні притоки ресурсів протягом
достатньо тривалого часу. Більш якісне планування бюджету дає змогу
досягти ефективніших результатів бюджетних програм. За недосконалого
бюджетного планування обсяги трансфертів з року в рік зазнають значних
коливань.
Жорсткі бюджетні обмеження. Показники, що визначають обсяг трансфертів,
повинні перебувати поза впливом з боку місцевих органів влади. Ці органи
не повинні мати змоги збільшувати обсяг отримуваних трансфертів,
змінюючи свої рішення щодо рівня місцевих видатків чи доходів. На
трансферти не повинно впливати, скажімо, зменшення місцевими органами
влади зусиль по нарощуванню податкової бази або рішення збільшити
кількість працівників бюджетних установ. Необхідно зробити так, щоб не
було можливості “вибивати кошти”.
Простота. Формула має бути зрозумілою та легкою в застосуванні. Чим
простіша формула, тим вищий рівень довіри до обґрунтованості рішень,
оскільки одержувачі трансфертів мають змогу самі повторити та
перевірити розрахунок трансфертів, зроблений Міністерством фінансів.
Простіші формули — прозоріший бюджетний процес.
Безумовність. Метою трансфертів вирівнювання є вирівнювання спроможності
або здатності органів місцевої влади забезпечувати надання приблизно
однакових рівнів бюджетних послуг за порівнянних ставок податків. У який
спосіб використати надані можливості, залишається на розсуд місцевих
бюджетів, тобто, трансферти не повинні супроводжуватися жодними
вимогами, здатними обмежувати рішення місцевих органів влади щодо
використання трансфертних коштів. Однак тут слід зробити одне
застереження. Оскільки місцевим бюджетам певною мірою делеговане
вирішення таких питань загальнонаціонального значення, як охорона
здоров’я та освіта, то бажано, щоб існували певні норми, наприклад,
деякі мінімальні обсяги витрат на галузь. Було б, скажімо,
неприпустимим, якби місцеві органи влади вирішили закрити всі школи на
своїй території, перетворивши їх на казино.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та
заходів, передбачених відповідним бюджетом. Структура бюджету
характеризується складом і співвідношенням його доходів та видатків.
Бюджет як економічна категорія зачіпає інтереси віх юридичних та
фізичних осіб. Тому структура видатків бюджету – це не просто
арифметичне співвідношення, а характеристика збалансованості та
врівноваженості інтересів суспільства.
У 2000 році закладено основи реформи міжбюджетних відносин. Прийнято
Бюджетний кодекс України та ряд законодавчих та нормативних документів з
метою організації фінансової системи на принципово нових засадах.
Відповідно до законодавства здійснено чітке порівняно з попередніми
роками розмежування видатків між рівнями бюджетної системи,
запровадження нового механізму розподілу міжбюджетних трансфертів на
основі формульного їх розподілу, а також мінімізації їхніх втрат.
До прийняття бюджетного кодексу рада вищого рівня могла щороку
встановлювати, з якого бюджету утримувати той чи інший заклад, що не
стимулювало місцеві органи влади розвивати такі заклади та аналізувати
їх ефективність і корисність для території. Статтею 86 Бюджетного
кодексу встановлено чіткі критерії розмежування видів видатків між
місцевими бюджетами.
Закріплення переліку бюджетних послуг за видами бюджетів створює
зацікавленість місцевих органів влади в підвищенні якості надання
бюджетних послуг, в оптимальному розподілі бюджетних ресурсів між видами
послуг залежно від потреб населення конкретної території. Крім того,
тепер можна витрачати кошти на розвиток місцевих бюджетних закладів, не
боячись, що наступного року ці установи переведуть на утримання з іншого
бюджету.
Звільнити місцеві бюджети від тягаря фінансування програм соціального
захисту , що ухвалюються й контролюються в центрі. Аналіз виконання
бюджетів за останні роки показує, що саме в цій галузі бюджетна
заборгованість найвища, причому синусоїда виплат на соціальний захист
дуже сильно коливається від регіону до регіону , і в деяких частинах
країни мешканці мають вкрай неадекватне соціальне забезпечення. Тому
фінансування на соціальний захист здійснюється через цільові субвенції.
Нова система трансфертів із державного бюджету, що обраховується на
основі розрахункових нормативів, є значним кроком уперед на шляху до
адекватного забезпечення місцевого самоврядування коштами у
справедливіший і менш викривлений спосіб.
Для досягнення основної мети регулювання міжбюджетних відносин щодо
вимоги забезпечення бюджетними ресурсами встановлених видаткових
повноважень видатки місцевих бюджетів розподілені на видатки, що
враховуються при визначенні трансфертів, і видатки, що при цьому не
враховуються. Таке розмежування видатків здійснюється тільки на стадії
формування бюджетів та застосовується лише для обрахунку обсягу
міжбюджетних трансфертів, що передаються з одного бюджету іншому
відповідно до положень Бюджетного кодексу. Але такий розподіл зовсім не
означає, що органи місцевого самоврядування позбавлені самостійності та
свободи дій у прийнятті рішень відносно напрямів та обсягів видатків
бюджетів у процесі складання та затвердження місцевих бюджетів.
Загальний підхід полягає в тому, що уряд відповідає за фінансування
видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та
зберігає за собою контроль за ефективністю витрачання цих коштів.
Важливим кроком, що дає Бюджетний кодекс в плані підвищення
відповідальності – це встановлення відповідальності на стадії планування
та
використання бюджетних коштів.
Формування бюджету 2004 року втілює одну із наріжних ідей Бюджетного
кодексу – вихід на якісно новий рівень відкритості та узгодженості в
ході бюджетного процесу.
Видаткова частина бюджету 2004 року сформована на реальності та
збалансованості всіх показників; забезпеченні соціальної спрямованості
бюджету; концентрації бюджетних ресурсів на ключових напрямках
соціально-економічного розвитку; продовження практики застосування
стимулюючих заходів при формуванні бюджету, економного та ефективного
витрачання бюджетних коштів.
Поряд зі складанням проекту бюджету на наступний рік відбувається
відстеження процесу виконання бюджету в поточному році. Аналіз та оцінка
виконання бюджету є ще одним важливим фактором для формування показників
проекту бюджету на наступний рік, оскільки, аналізуючи здійснення
видатків на затверджені програми, можна відстежувати основні тенденції
виконання запланованих показників щодо обсягу видатків у бюджеті
поточного року.
Рівень виконання видаткової частини державного бюджету у 2003 році
вагомо покращився: 94,8 відсотка проти 82,3 відсотка у 2002 році.
Місцеві бюджети Волинської області за видатками виконанні на 99,6
відсотків.
Структурні перетворення відбулися в таких галузях , як освіта, наука ,
медицина. За рахунок коштів бюджету впроваджувались у ці сфери нові
сучасні технології, без яких не можна говорити про їх самодостатність та
прогрес.
У минулому році вчасно виплачувалась заробітна плата, стипендії, пенсії.
З цих виплат поточної заборгованості немає. Одночасно підвищено пенсії,
стипендії, держава розрахувалася за субвенціями та дотаціями. Немає
боргів і перед соціальною сферою.
Ефективне використання практично всіх наявних джерел наповнення бюджету
– свідчення того , що бюджетні плани були розроблені якісно, а важелі
для їх виконання працювали безвідмовно.
Однак на сьогоднішній день існують проблеми, які необхідно розв”язати в
процесі бюджетної реформи.
Законодавча та виконавча гілки влади мають більш глибоко
використовувати у бюджетному процесі запроваджений близько двох років
тому програмно-цільовий метод. Практичне застосування цього важливого
інструменту, нажаль загальмувалося на рівні формульних процедур, не
ставши повністю ідеологією бюджетного процесу для всіх його учасників,
орієнтовно не на процес , а на результат.
Питання пріоритетів та ефективності використання завжди обмежених
бюджетних ресурсів залишається найгострішою проблемою державного
управління та місцевого самоврядування. Тому необхідно прискорити
реформи у тих секторах бюджетної сфери, які є найближчими до потреб
громадян і за станом яких громадяни оцінюють результати економічного
зростання. Це передусім первинна медична допомога та загальна середня
освіта, які належать до найменш реформованих. Крім офіційного
безоплатного надання послуг , існують різноманітні схеми фінансування
за рахунок коштів громадян, що поряд із низькою якістю та доступністю
надання абсолютній більшості громадян медичних і освітянських послуг,
викликає справедливі нарікання людей. Тому на розв’язання саме цих
проблем необхідно спрямовувати передусім додаткові кошти, які держава
отримає внаслідок наміченого економічного зростання. Така пріоритетність
має зберігатись і в наступні роки, адже такі реформи неможливо здійснити
за один чи два роки.
Серед структурних реформ необхідно визначитися , щодо запровадження
системи надання адресної допомоги малозабезпеченим та соціально
незахищеним верствам населення.
Ще однією важливою соціальною проблемою на вирішення якої має бути
спрямована бюджетна політика на найближчі 5-10 років має стати житлова,
на розв’язання, якої є два напрями. Перший – спорудження за рахунок
бюджетних коштів соціального житла для тих категорій населення, які не
можуть власними силами розв”язати житлове питання. Другий – розвиток
кредитування спорудження та придбання житла.
Усі зазначені реформи пов”язанні із подальшим удосконалення міжбюджетних
відносин.
На матеріалах дипломної роботи та розрахунків, проведених на основі
статистичних даних головного фінансового управління можна зробити такі
висновки і внести пропозиції щодо удосконалення Формули розподілу
міжбюджетних трансфертів.
Статтями 88, 89, 90 Бюджетного кодексу України встановлено видатки
місцевих бюджетів усіх рівнів, які розраховуються на основі нормативів
бюджетної забезпеченості, економічна суть яких визначена статтею 94
Кодексу. Трактування нею суті фінансового нормативу бюджетної
забезпеченості як частки від ділення загального обсягу фінансових
ресурсів на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг не
звільняє процесу бюджетного планування від суб’єктивного впливу, що
розглядалось в період формування Кодексу як одне з першочергових
завдань. Цього можна і необхідно позбавитись через розробку і
запровадження у максимально стислі терміни державних мінімальних
стандартів та нормативів на соціальні послуги, грошовий еквівалент яких
і повинен братися за основу при розрахунках бюджетних витрат, включаючи
розрахунки міжбюджетних трансфертів.
Через недостатні розміри фінансових нормативів бюджетної забезпеченості
окремих галузей бюджетної сфери (50-70 відсотків до потреби) не вдається
вирішити проблему збереження мережі закладів соціального забезпечення,
культури, фізичної культури і спорту, реалізацію програм та заходів у
галузі молодіжної політики. Оскільки власні можливості місцевих бюджетів
суттєво обмежені, зазначене питання може бути урегульоване через
формування міжбюджетних трансфертів у достатніх обсягах.
Залишається законодавчо неврегульованим питання функціонування та
фінансування місцевих центрів професійної, медичної та соціальної
реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів. Зазначене не враховано у
Бюджетному кодексі України і, відповідно, не передбачене в обсязі
міжбюджетних трансфертів на соціальний захист та соціальне забезпечення
місцевим бюджетам. Тому доцільно розглянути питання про внесення змін до
Бюджетного кодексу України в частині віднесення до видатків, що
здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів місцевих
бюджетів, центрів та відділень реабілітації для інвалідів і
дітей-інвалідів місцевого значення, з одночасним врахуванням цих витрат
при удосконаленні Формули розподілу міжбюджетних трансфертів.
Тенденція до збільшення обсягів субвенцій з державного бюджету на
виконання державних програм соціального захисту населення (пільг,
субсидій, допомог) вимагає подальшого удосконалення системи соціальних
гарантій на основі поглиблення їх адресності. Основним напрямом вважаю
запровадження дворівневого надання соціальних послуг. Першим рівнем
соціального забезпечення пропонуємо визначити надання гарантованих
виплат згідно Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” із
розрахунку на одну дитину, Законів України „Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту”, „Про статус ветеранів військової
служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” в
частині заміни пільг на оплату житлово-комунальних послуг грошовою
виплатою. На другому рівні необхідно запровадити доплату
малозабезпеченим сім’ям на вирішення матеріальних та соціально-побутових
потреб, замінивши систему надання державних соціальних допомог
малозабезпеченим сім’ям та субсидій населенню єдиним механізмом.
З року в рік проблемними залишаються питання щодо фінансового
забезпечення діяльності апаратів місцевих рад. Передбачені розрахунковим
показниками обсяги видатків на утримання органів місцевого
самоврядування протягом останніх років залишаються нижче мінімального
рівня забезпеченості. Рекомендована постановою Кабінету Міністрів
України від 2 червня 2000 року № 890 „Про реалізацію абзацу третього
статті 63 Закону України „Про Державний бюджет України на 2000 рік”
гранична чисельність в кількості 1747 одиниць не забезпечує належної
роботи органів місцевого самоврядування. Протягом останніх років для
належного виконання власних (самоврядних) та делегованих повноважень
рішеннями рад до їх апаратів додатково було введено 999 штатних одиниць.
Передбачається, що до кінця поточного року кількість працівників органів
місцевого самоврядування області збільшиться ще на 314 посад
спеціалістів-землевпорядників. Враховуючи зазначені проблеми п при
визначенні загального обсягу видатків для забезпечення необхідного
мінімуму на утримання органів місцевого самоврядування області, в умовах
існуючого адміністративно-територіального устрою пропоную:
– при обрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості
використовувати зведені дані про касове виконання місцевих бюджетів;
– норматив кількості працівників виконавчого органу застосовувати при
розрахунку обсягів видатків всіх рівнів, виходячи із діючих типових
штатів, а також врахувати збільшення чисельності понад норматив .
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТУРАТУРИ
Аієва В. Аналіз казначейської системи виконання місцевих бюджетів:
переваги та недоліки // Економіст. – 2000. №2. – с.51-53.
Планкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. – К.:Либідь, 2000.
Бюджет-2001 та розвиток міжбюджетних відносин / Упорядники
О.А.Нескоромний, Ц.Г.Огонь, О.І.Шпак – К.: Парламентське видавництво,
2001
Бюджетна реформа: крок за кроком: Дайджест аналітичних матеріалів.
Вип.6, Жовтень-грудень / Група фіскального аналізу при Комітеті
Верховної Ради з питань бюджету – 2001р.
Бюджетна система України: Навчальний посібник / Під редакцією С.І.Юрія,
Й.М.Бескида – К.: НІОС, 2000
Бюджетний кодекс України
Бюджетний процес і між бюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів
району : Навчальний курс. Модуль 4. К.: Міленіум, 2003р.
Василик О.Д. , Павлюк К.В. Державні фінанси України: Навчальний
посібник для студентів – К.: НІОМ, 2002.
Василишин М.М. Формування місцевих бюджетів та обґрунтування
міжбюджетних відносин // Фінанси України – 2001р. – №7
Вишняков С.В. Місцеві бюджети// – 2001 – №10
Ганущак Ю. Особливості місцевого бюджетування // Дзеркало тижня –
2002р. – 9 лютого
Грудзевич І.Т. Проблеми формування бюджетів органами місцевого
самоврядування // Науковий вісник ВДУ – 2001р.- №3
Державні фінанси в транзитивній економіці: Навчальний посібник/ Карлін
М.І., Горбач Л.М., Ново сад Л.Я. та інш. за ред. Д.е.н., проф..Карліна
М.І. – К.:Кондор. 2003.- 220с.
Дем*янюк А.В. Фіскальний федералізм та проблеми збалансування бюджетів
// Фінанси України – 2001 – №10
Доценко-Білоус Н. Бюджет-2002: балансування на межі реальності // Нова
політика – 2002р. – №1
Закон України “Про бюджетну систему”
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік”
Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”
Закон України “Про Державний бюджет України на 2002 рік”
Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”
Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”
Застосування положень Бюджетного кодексу. Навчальний курс. – К.:
Міленіум, 2001р.
Ільїних С. Місцеві бюджети: прогноз на 2004 рік // Аналіз проекту
бюджету-2004 – К.: Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради
з питань бюджету – 2003р.
Ільїних С. Підсумки виконання місцевих бюджетів станом на 1 січня 2004
року // Бюджетний і податковий огляд. І квартал 2004 року. Аналіз
проекту бюджету-2004 – К.: Група фіскального аналізу при Комітеті
Верховної Ради з питань бюджету – 2004р.
Каун О.Б. Проблеми формування ефективного механізму міжбюджетних
відносин в процесі розбудови Української держави // Науковий вісник ВДУ
– 2001 – №4
Кириленко О. Фінансова незалежність місцевого самоврядування //Фінанси
України – 2001р. – №1
Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник – К.:
Знання, 1999р.
Кульчицький М.І. Проблеми та шляхи удосконалення бюджетної системи
України // Регіональна економіка – 2001р. – №1
Кульчицький М.І. Місцеві бюджети і механізм їх формування // Фінанси
України – 2001 – №9
Лексин В., Швецов А. Бюджетный федерализм в период кризиса и реформ //
Вопросы экономики – 1998 – №3
Луніна І. Бюджет 2002: проблеми місцевих бюджетів // Хроніка економіки
і політики – 2001р. – №2
Луніна І. Бюджет-2002: проблеми місцевих бюджетів // Хроніка економіки
і політики – 2001р. – №2
Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період: Монографія –
Х.: Форт, 2000
Луценко Ю.О. бюджет у системі державного регулювання економічного
розвитку // Фінанси України – 2003 – №9
Максюта А.А., Чугунов І.Я. Показники виконання бюджету у 2000 році //
Фінанси України – 2001 – №6
Мельник П. Проблеми формування місцевих бюджетів і податкова політика
держави // Фінанси України – 2001 №9
Міжбюджетна реформа в Україні 2001 року: Збірник / Відп. ред. В.А.Граб
– К.: Парламентське видавництво, 2001р.
Моніторинг запровадження міжбюджетної реформи в Україні // Бюджетний і
податковий огляд. Спеціальний випуск – К.: Група фіскального аналізу при
Комітеті Верховної Ради з питань бюджету – 2001р.
Некряч А. Місцеве самоврядування міцне захищеністю своїх прав // Віче –
2002р. – лютий (№2)
Опарін В.М. Бюджетна система. Навчальний посібник. – К. – 1999р.
Павлюк К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини // Фінанси України
– 2000р. – №6
Павлюк К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини // Фінанси України
– 1996р. – №6
Пинзеник В. Дележ бюджетного пирога: региональный срез // Зеркало
недели – 2001г. – 11 ноября
Покась В.І. Формування основ фінансової автономії місцевого
самоврядування // Фінанси України – 2000 – №8
Постанова Кабінету Міністрів України від 5.09.2001 р. №1195 “Про
Затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій
вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між
державним бюджетом та місцевими бюджетами”
Розпутенко І.Г. Управління державними видатками в перехідних
економіках. – К.: Основи, 1993р.
Ротов А.І. Міжбюджетні фінансові трансферти: теоретичні засади та
спроба класифікації // Науковий вісник ВДУ – 2001 – №3
Серск В. Пропозиції Щодо змін у методології обрахунку міжбюджетних
трансфертів у зв’язку з прийняттям нового законодавства про
оподаткування доходів громадян / Група фіскального аналізу при Комітеті
Верховної Ради з питань бюджету – К. – 2002р.
Сидорець О.В. Деякі аспекти фінансового вирівнювання
соціально-економічного розвитку регіонів // Фінанси України – 2001 – №9
Складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на основі положень
Бюджетного кодексу України. Навчальний посібник/ С.І.Мельник,
І.Ф.Щербина, Дж.Хансен, В.М.Терес, С.Лідс та ін. – К.: Міленіум, 2002р.
Сухай С. Між бюджетні трансферти у постсоціалістичних країнах: від
теорії до реалій. – К.:Артек. – 2002.- 288с.
Слухай С.В. Фінансове вирівнювання на рівні територіальних громад –
досвід ФРН // Фінанси України – 1998р. – №5
Финансы местных органов самоуправления: шведский опыт. Интервью с
Кареном Рудебеком // Финансы – 1998г. – №4
Хиви Джери Финансы местных органов власти в США // Финансы. – 1995г. –
№10
Чепенко В. Серск В. Використання спеціальних фондів в Україні //
Бюджетний і податковий огляд. Перше півріччя 2001 року. – К.: Група
фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету –
2001р.
Чечуліна О. Управління державними фінансами // Казна . – 2002 . – №3.
–С.2.
Чугунок І.Я. Державні видатки у системі фінансового регулювання //
Фінанси України – 2003 – №12
Швець В.Г. Дослідження теорії і практики між бюджетних трансфертів //
Фінанси України – 2003 – №4
Шевченко О.В. Принципи формування регіональних та місцевих бюджетів //
Науковий вісник ВДУ – 2001р.- №3
Юрій С.І.Концептуальні засади сутності бюджету // Фінанси України –
2001 – №10
Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й., 2002 Казначейська система: Підручник.
– Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -590с.
( Рисунок побудований на основі аналітичних даних , отриманих при
плануванні обласного бюджету, в головному фінансовому управлінні.
( Рисунок побудований на основі аналітичних даних , отриманих при
плануванні обласного бюджету, в головному фінансовому управлінні.
( Рисунок побудований на основі аналітичних даних , отриманих при
плануванні обласного бюджету, в головному фінансовому управлінні.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
