РЕФЕРАТ
На тему:
Опціони з ф’ючерсними контрактами. Механізм угод з купівлі-продажу
ф’ючерсних контрактів.
Опціони (угоди з премією) – це контракти на покупку права або продажу
зобов’язання укладати біржовий контракт за заданою ціною протягом
зазначеного в ньому строку.
Механізм функціонування опціону полягає в тому, що за відносно невелику
суму (премію), яка є ціною опціону, продавець бере на себе зобов’язання
продати або купити, а покупець, виплативши її, одержує право купити або
продати товар на взаємовигідних умовах протягом визначеного ними строку.
Отже, опціон забезпечує тому, хто його придбав, право вибору, але не
зобов’язання.
Опціонні угоди можуть укладатися як на реальний товар, так і на
ф’ючерсний контракт. Однак, оскільки опціон є логічним продовженням
ф’ючерсної угоди, то угоди практично здійснюються виключно по цих
контрактах.
Ціною опціону виступає розмір премії. При опціоні ф’ючерсних угод це
єдина змінна в контракті, яка визначається на біржовій долівці біржі.
Рівень премії (часто ціна опціону) прямо залежить від:
* зміни різниці між поточною біржовою ціною ф’ючерсного контракту та
його ціною, що зафіксована в опціоні;
* кон’юнктури ринку на даний опціон;
* періоду дії премії та строку до ліквідації ф’ючерсного контракту;
* рівня банківського процента.
На товарних біржах розрізняють:
Прості опціони, які забезпечують для його покупця право вимагати від
продавця опціону виконання його зобов’язань або він може відступитися
від угоди.
Розглянемо механізм формування опціонної угоди на прикладі реального
товару.
Наприклад, на біржовій сесії торгують реальним товаром – пшеницею III
кл., сумарна вартість якої 12 000 грн. Покупець опціону пропонує
власнику товару премію в розмірі 1200 грн. за право придбати цю партію
пшениці через 3 місяці.
Протягом трьох місяців власник товару не має права продати його. Якщо ж
за період, обумовлений в опціонному контракті, вартість партії знизиться
і буде складати на біржовому ринку, наприклад, 9600 грн., то покупець
має право відмовитися від покупки, втративши премію в розмірі 1200 грн.
У випадку, коли ціна на товар зросла і сумарна вартість складає,
наприклад, 14 400 грн., покупець опціону приймає товар згідно укладеної
раніше угоди, вартість якого складає 13 200 грн. (12000+1200 ), а на
біржовому ринку – 14 400 грн.
Прості опціони функціонують у двох видах: опціон продавця і опціон
покупця.
Опціон покупця. Покупець опціону, заплативши премію, набуває (бере на
себе) право купити реальний товар чи певну кількість ф’ючерсних
контрактів за ціною, встановленою на момент укладання такої угоди
протягом обумовленого періоду.
Продавець може в будь-який момент, тобто з його точки зору прийнятний
час, протягом встановленого в межах даного опціону строку, купити товар.
Однак це його право, а не зобов’язання здійснювати таке право, тобто
покупець не зобов’язаний на кінець обумовленого опціоном строку
здійснювати купівлю за встановленою ціною.
Ризик покупця у випадку відмови від закупок по опціону незначний, в
межах виплаченої суми премії та її банківського процента. Власним
прибутком покупець не ризикує.
Опціон продавця. Продавець опціону, одержавши премію, зобов’язаний
впродовж обумовленого в опціонній угоді строку та за визначеною ціною
здійснити продаж або купівлю, незважаючи на те, як змінюється
кон’юнктура біржового ринку.
У випадку нестійкої кон’юнктури та бажанні покупця використати своє
право, продавець опціону може зазнати великих збитків, а прибуток буде
складатися з суми премії і банківського процента на неї.
Слід зазначити, що механізм торгівлі опціонами покупця суттєво
відрізняється від торгівлі опціонами продавця.
Ціна, за якою покупець “опціону покупця” має право придбати ф’ючерсний
контракт, а покупець “опціону продавця” має право продати ф’ючерсний
контракт, називається “ціною зіткнення” або “ціною угоди”.
2. Подвійний опціон. При купівлі подвійного опціону покупець одержує
право вибору між позицією покупця і позицією продавця на товар чи
ф’ючерсний контракт, а також право взагалі відмовитися від угоди. Ціна
подвійного опціону вдвічі вища, однак розширює можливості для
діяльності.
При подвійному опціоні права покупця опціону стають значно ширшими
порівняно з рівнем прав при простому опціоні.
3. Кратний опціон. Придбання такого опціону дає змогу покупцеві одержати
право кратно збільшувати покупку необхідної кількості ф’ючерсних
контрактів.
Механізм ліквідації зобов’язань по біржовому опціону такий, як і при
ф’ючерсних угодах, і передбачає можливість для будь-якого контрагента
завершити угоду в будь-який момент її дії через укладання зустрічної
(протилежної) угоди.
Так, якщо власник володіє опціоном на покупку, то необхідно продати
такий же опціон на покупку з урегульованою біржею різницею у цінах і
преміях на дату ліквідації зобов’язань порівняно з датою її укладення.
Опціони за своєю економічною сутністю виконують дві основні функції:
1) Страхування від нестійкої цінової кон’юнктури. При опціоні як на
покупку, так і на продаж страхувальником (хеджером) є покупець,
оскільки:
* придбавши опціон, він уже до певної міри мінімізує свої втрати;
* якщо при цьому він спирається на достовірний прогноз чи сам вірно
передбачив тенденцію у зміні цін, то може одержати суттєвий додатковий
дохід.
Продавець опціону може одержати додатковий дохід виключно від торгівлі
власне опціоном, який обмежений вартістю премії, тоді як збиток може
бути в необмежених обсягах.
2) Одержання додаткового прибутку від біржової діяльності. Учасники
біржової торгівлі можуть організовувати і здійснювати свою діяльність
відразу в багатьох напрямках. При цьому відбувається обіг ф’ючерсних
контрактів та опціонів, який дає значні прибутки від хеджування не
тільки контрагентам, але й спекулянтам, межа між сутністю в діяльності
яких практично стирається.
Механізм угод з купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів.
Кожна біржа, що організовує купівлю-продаж ф’ючерсних контрактів, має
право встановлювати свій порядок їх укладання і виконання згідно з
біржовим законодавством конкретної біржі. Для укладення ф’ючерсної угоди
передусім визначаються його учасники. До них належать.
1. Клієнти, що бажають взяти участь у процесі торгівлі. Ними можуть бути
члени будь-якої біржі, постійні або разові її відвідувачі, будь-які інші
фізичні або юридичні особи. Безпосередньої участі у торгівлі ф’ючерсними
контрактами вони не беруть, а діють через посередників, які перебувають
на розрахунковому обслуговуванні в Розрахунковій палаті.
2. Посередницька фірма – це юридична або фізична особа, яка самостійно
або за дорученням клієнта бере участь у процесі біржових торгів або
укладає угоди поза ними і здійснює всі розрахунки по них з клієнтами і
членами Розрахункової палати у відповідності з Правилами біржової
торгівлі.
3. Розрахункова палата (РП) – це організація, яка у відповідності з
договором між біржею і посередницькими фірмами через членів РП здійснює
реєстрацію угод з ф’ючерсними контрактами і всі розрахунки по них.
4. Члени Розрахункової палати, тобто юридичні особи, що її організували
виконують завдання клієнтів щодо купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів і
проведення всіх необхідних розрахунків, пов’язаних із нею.
5. Біржа, яка організовує торгівлю ф’ючерсами і контролює весь процес
торгівлі.
Процес купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів можна умовно поділити на
ряд послідовних етапів. Порядок укладання і виконання угод з ф’ючерсними
контрактами представлений схемою (схема 16).
1. Рішення клієнта. Клієнт оцінює ліквідність ринку ф’ючерсних
контрактів, тобто їх вільну і швидку купівлю-продаж, визначає витрати,
пов’язані із здійсненням купівлі-продажу, а саме внесення маржі,
комісійних зборів, що стягуються за укладення угод і їх реєстрацію, та
податки. Після цього клієнт приймає рішення про купівлю-продаж
ф’ючерсних контрактів, тобто про участь у ф’ючерсних торгах.
2. Укладення договору на брокерське обслуговування. Клієнт встановлює
договірні відносини з фірмою, яка є посередником на ф’ючерсному ринку.
Між ними укладається договір щодо брокерського обслуговування.
Відповідно до договору клієнт довіряє посередницькій фірмі:
* укладати угоди на купівлю-продаж ф’ючерсних контрактів від імені і за
кошти клієнта (або в іншій дозволеній законом формі);
* здійснювати через члена Розрахункової палати всі розрахунки, пов’язані
з купівлею-продажем ф’ючерсних контрактів за кошти клієнта;
* оформляти від імені клієнта всі необхідні документи на ф’ючерсному
ринку.
Згідно з договором обслуговування сторони підтверджують свою обізнаність
щодо ризику, з чим пов’язана діяльність на ф’ючерсному ринку, і не
будуть мати претензій одна до одної у разі можливих збитків. Згідно
світової практики клієнт підписує спеціальний документ “Повідомлення про
ризик”, в якому він бере на себе ризик втрати суми, виділеної ним на
ф’ючерсну торгівлю при несприятливій для нього зміні цін на об’єкт
контракту.
Договором також визначаються права і обов’язки сторін, тобто клієнта і
посередницької фірми, термін дії договору і умови його припинення,
порядок виконання доручень клієнта, здійснення розрахунків,
відповідальність сторін і порядок розгляду спорів, а також вказуються
реквізити обох сторін.
3. Укладення договору на обслуговування з членом РП. Посередницька фірма
встановлює договірні відносини з членом РП (банком) шляхом укладення
відповідного договору. Зазвичай посередницька фірма має договір з членом
РП і не переукладає його для кожного нового клієнта.
4. Кошти резервування ф’ючерсної торгівлі. Клієнт вносить кошти,
необхідні для здійснення ф’ючерсних операцій, які є “коштами
резервування ф’ючерсної торгівлі”. Клієнт надає кошти члену РП через
посередницьку фірму.
Кошти резервування ф’ючерсної торгівлі повинні бути достатніми для
покриття первинної маржі, комісійних зборів і послуг РП.
5. Замовлення клієнта. Для того щоб біржовий посередник виконав завдання
клієнта, останній повинен надати йому заявку на виконання певних угод
протягом біржових торгів. У практиці біржової торгівлі такі заявки
називаються торговими дорученнями. Вони повинні містити точні вказівки,
що стосуються виду угоди (купівля або продаж), кількості контрактів,
терміну і форми поставки, форми сплати, дати і кількостей торгів та умов
щодо ціни.
Рівень ціни, як правило, не встановлюється, а дається лише вказівка,
відповідно до якої ціну встановлює брокер під час біржових торгів. При
виконанні торгових доручень брокер повинен керуватися Правилами біржової
торгівлі, що діють на даній біржі.
У світовій практиці використовуються різноманітні види торгових
доручень. При організації ф’ючерсних торгів найбільше поширення мають
такі види торгових доручень:
* купити або продати за біржовою (ринковою) ціною. На бланку заявки ціна
не ставиться;
* купити або продати за “найкращою ціною дня” – виконується за найнижчою
для купівлі і найвищою для продажу ціною за результатами сесій біржового
дня (як правило, після завершення біржових торгів);
* купити або продати за певною ціною. Виконується брокером відразу ж
після отримання або в той момент, коли ціна досягне певного рівня.
6. Виконання замовлення. Замовлення виконується в процесі торгів на
біржі або між біржовими сесіями. У першому випадку ціна впливає на ціну
закриття, а у другому – вона не враховується при котируванні.
7. Відомості про минулі торги. Біржа передає відомості про укладені
ф’ючерсні угоди у відповідні інформаційні системи, які розповсюджують
котирування цін на весь світ.
8. Розрахунки по угодах. Вказані розрахунки здійснюються Розрахунковою
палатою, механізм функціонування якої був розглянутий вище.
9. Перерахунок маржі. Відомості про зміну маржі повідомляються до кінця
біржового дня, а після його закінчення починають діяти нові ставки
маржі. Термін їх дії – до чергової зміни ставок маржі, її перерахунок
ґрунтується на основі ставок первинної маржі.
10. Довнесення коштів згідно розрахунків з РП. На основі перерахунків
маржі і встановлення дії нових її ставок клієнт зобов’язаний довнести
через посередницьку фірму і члена РП на кліринговий рахунок певну суму
для забезпечення подальшої роботи на ринку ф’ючерсних контрактів. Ця
сума називається змінною маржею.
11. Поставка за ф’ючерсним контрактом. Незважаючи на фіктивний характер
угод ф’ючерсної торгівлі, іноді за ф’ючерсними контрактами все ж
відбувається поставка товару.
Світова практика біржової торгівлі розрізняє два типи поставки товару:
первинну і повторну. Первинна поставка – це поставка товару на склад
біржі або отримання товару з біржового складу. Повторна поставка має
місце в тих випадках, коли одна і та ж партія товару без вилучення зі
складу біржі знову поставляється за біржовим контрактом протягом того ж
місяця. Частка такої поставки становить на біржах 20-40%. На більшості
бірж продавець може поставити тільки той товар, що знаходяться на її
офіційних складах, в сейфах зареєстрованих банків, із заводів, що
отримали відповідний сертифікат. Якість такого товару повинна бути
засвідчена спеціальним сертифікатом і відповідати вимогам, що
встановлені біржовим контрактом. До поставки дозволена, як правило, лише
частина сортів товару, що поступають у сферу міжнародної торгівлі. Крім
того, продавець повинен представити відомості про партію товару, що
поставляється, а саме:
* вид транспорту, яким буде доставлено товар;
* країна походження;
* кількість мішків, коробок і т. д.;
* затверджений біржею склад зберігання товару;
* дата поставки товару на склад;
* загальна вага партії;
* дата переважування;
* номер варанта;
* дата взяття зразків і т. д.
Продавець повинен також надіслати покупцеві через РП нотіс. У кожному
нотесі повідомляється ціна, дата контракту, час отримання нотесу РП і
час його видачі покупцеві біржового контракту. Після пред’явлення нотесу
в РП його вже не можна ні вилучити, ні замінити без згоди покупця або
прийняття рішення Арбітражного комітету. Всі нотеси, що пройшли РП, в
обов’язковому порядку приймаються покупцями до виконання. Після цього
одержувач зобов’язаний протягом певного часу сплатити товар готівкою в
повному обсязі. При внесенні платежу в РП покупець отримує варіант, або
складське свідоцтво, документ, що дає право власності на товар на
певному складі. Продавець повинен сплатити всі витрати, передбачені
умовами поставки протягом певного періоду часу з дати виставлення
нотесу.
Список використаної літератури.
1. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа.- М.:
Финансы и статистика, 1981.- 210 с.
2. Баскакова М. А. Толковый юридический словарь бизнесмена
(русско-английский, английско-русский).-6-е изд., перераб. и доп.- М.:
Финансы и статистика, 1994.- 640 с.
3. Биржевая деятельность. Учебник/Под ред. проф. А. Г. Грязновой, проф.
Р. В. Корнеевой, проф. В. А. Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995.-
240 с.
4. Биржи в СССР: первый год работы.- М., 1991.- 240 с.
5. Бланк И. А. Торгово-посредническое предпринимательство. Экономические
основы биржевой торговли.- К., 1992.- 230 с.
6. Бородулин В. Рынки ценных бумаг США.- М.: Московская центральная
фондовая биржа, 1992.- 320 с.
7. Брокер и дилер – биржевые дельцы. Руководство по биржевой
деятельности.- Частное право, 1991.- 92 с.
8. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки.- М.: Тривола,
1995.- 240с.
9. Быков А.В. и др. Биржевая торговля. Что это такое? – Красноярск:
1991.- 463с.
10. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Организация и техника биржевой
торговли / ВЗФЭИ. – М.: Экономическое образование, 1995.- 324 с.
11. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Товарные биржи. – М.: Высшая школа,
1991.-112с.
12. Герчикова И. Н. Маркетинг и международное коммерческое дело.- М.:
Внешторгиздат, 1990.- 263 с.
13. ГолубовичА. Д., Миримская О. М. Биржевая торговля и инвестирование в
США.- М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 1991.-184 с.
14. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с
ценными бумагами. – К.: Текст, 1992.- 94 с.
15. Гудков Ф. В. Инвестиции и ценные бумаги. Руководство по работе с
долговыми обязательствами.- М.: ИНФРА-М, 1996.- 160 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
