Реферат на тему
Міжнародні фінансові інституції. Світовий банк та його складові
Світовий банк та його складові
У 1944 p. на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі
крім МВФ було утворено Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР).
Місцеперебування його — Вашингтон. Це одна з найбільших у світі
міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові кредити
під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-членів.
Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ.
Прийнято вважати, що МБРР є головною складовою Світового банку (СБ), до
складу якого також входять: Міжнародна асоціація розвитку (МАР),
Міжнародна фінансова корпорація (МФК); Багатостороннє агентство з
гарантій інвестицій (БАТІ) та Міжнародний центр із врегулювання
інвестиційних суперечок (МЦВІС).
В економічній літературі, особливо періодичній та популярній, часто не
дається чіткого розмежування між Світовим банком з одного боку і
Міжнародним валютним фондом з іншого, оскільки існує цілий ряд зовнішніх
подібностей цих організацій. Насправді ж, Світовий банк і Міжнародний
валютний фонд — це юридичне самостійні міжнародні фінансово-кредитні
установи з відмінними функціями, хоча вони і виникли практично
одночасно.
Так, Міжнародний валютний фонд головним чином здійснює контроль за
функціонуванням міжнародної валютної системи, валютною політикою і
валютними курсами країн — членів МВФ, за дотриманням ними певного
кодексу поведінки в міжнародних валютних відносинах, включаючи надання
допомоги тим чи іншим країнам у вигляді короткотермінових кредитів у
випадку виникнення труднощів, пов’язаних зі станом платіжного балансу.
Головним завданням Світового банку є сприяння сталому економічному
зростанню, яке веде до скорочення бідності в країнах, що розвиваються,
шляхом надання допомоги у зростанні виробництва через довгострокове
фінансування проектів і програм розвитку.
Якщо Міжнародний валютний фонд може надавати позики будь-якій із країн —
членів МВФ, яка відчуває нестачу іноземної валюти для покриття
короткочасних фінансових зобов’язань кредиторам в інших країнах, то
Світовий банк надає такі позики переважно бідним країнам.
Слід зауважити, що останні два десятиліття МВФ орієнтується також
переважно на країни, що розвиваються, що підтверджують дані про розподіл
кредитів МВФ. У 1947—1976 pp. кредит промислове розвинутих країн
становив 60,6 %, а тих, що розвиваються, — 39,4 %; у 1977—1991 pp. —
відповідно 8,9 і 92,1 %.
МБРР на початку своєї діяльності був призначений, згідно з його
Статутом, надавати потерпілим від війни країнам довгострокові кредити
для відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції
за кордоном.
Нині Банк надає технічну та фінансову допомогу більше ніж 100 країнам
світу, які є членами Міжнародного валютного фонду. Основна маса кредитів
направляється на розвиток виробничої інфраструктури та сільського
господарства — галузей відносно малорентабельних, з високим строком
окупності й витрат, куди не досить охоче вкладає кошти приватний
капітал. МБРР фінансує як пріоритетні державні програми в галузях
енергетики, імпорту обладнання для розвитку гірничої промисловості,
інвестування проектів для будівництва нафто- і газопроводів,
модернізацію підприємств тощо. Сьогодні налічується 180 держав — членів
МБРР.
Статутний капітал МБРР утворюється шляхом підписання країн-членів на
його акції та випуску облігацій. Акції розподіляються між
країнами-членами відповідно до їхніх квот у Міжнародному валютному
фонді. Першочергові внески до статутного капіталу здійснюються в розмірі
20 % від суми підписання, для створення власних ресурсів Банку,
необхідних для здійснення його операцій. Інші 80 % мають бути сплачені
за першою вимогою Банку. Значну частину позик МБРР надає з коштів,
одержаних від розміщення на ринку капіталів своїх облігаційних позик.
Позики МБРР надаються, як правило, на термін 15—20 років і мають
п’ятирічний пільговий період. Ці позики надаються країнам, які
продемонстрували певне економічне зростання та соціальний прогрес. Кожна
позика надається урядові чи під його гарантії зацікавленій країні.
Відсоткова ставка позик змінюється кожні шість місяців і орієнтується на
рівень відсоткових ставок міжнародних ринків позикового капіталу.
Поточна відсоткова ставка становить 7,6 %. Ці відсоткові ставки залежать
від наявних у Банку коштів, які надходять від продажу облігацій МБРР на
світових ринках капіталу, від нерозподіленого прибутку, погашення раніше
наданих позик та додаткових пожертвувань економічно розвинених країн.
Рішення про надання кредиту приймаються Банком на основі експертних
оцінок МВФ та попередніх оцінок ефективності проекту, визначених
експертною комісією МБРР, причому технічна допомога (експертиза) входить
в умови надання кредитів. Обумовлюються також необхідність надання
допомоги, типи тих чи інших проектів, потреба у фінансуванні тощо. У
розробці та здійсненні проектів Банку беруть участь близько 7 тис.
фахівців із більш як 100 країн світу з досвідом роботи у різних галузях
економіки. Щороку МБРР дає згоду на фінансування понад 100 проектів та
програм, загальна вартість яких перевищує 15 млрд дол. США.
Вступ України до Міжнародного валютного фонду забезпечив їй членство в
МБРР (квоту — 10 678 акцій на загальну суму близько 5 млрд дол. США), що
дає можливість нашій державі залучати іноземні інвестиції для вирішення
таких актуальних проблем, як стабілізація економіки, її структурна
перебудова, інтеграція України у світове господарство.
Першою позикою, наданою нашій країні після її вступу до цієї
кредитно-фінансової організації була позика на підтримку програми реформ
у розмірі 27 млн дол. США строком на 17 років, причому протягом перших
п’яти років Україна мала сплачувати тільки стандартну плаваючу процентну
ставку 7,43 %. За проектом позики залучаються також значні кошти на
умовах гарантів інших фінансових організацій, загальним обсягом близько
17 млн дол. США.
Координатором проекту виступав Кабінет Міністрів України, а провідною
організацією, що здійснювала фінансування — МБРР. Україна отримала
експертно-консультаційні послуги, допомогу в підготовці та навчанні
фахівців, необхідне обладнання для впровадження реформи у трьох
пріоритетних галузях, визначених урядом. Це сприяло розвиткові
приватного сектору, у тому числі приватизації державних підприємств,
створенню приватної банківської системи, системи управління державними
фінансами. Частину коштів було ефективно використано для підготовки та
проведення аукціонів і приватизації великої кількості державних
підприємств у Харкові.
У грудні 1994 p. Україна отримала реабілітаційну позику Світового банку
в розмірі 500 млн дол. США (перший транш — 100 млн дол. — використаний
на сплату боргів за газ Туркменистану).
Інтенсивно проводиться розробка інших проектів: телекомунікаційного (30
млн дол.), транзиту газу (250 млн дол.), поліпшення ефективності
паливно-енергетичного сектору економіки України, чотирьох
сільськогосподарських проектів, проектів із соціального забезпечення
реформ підприємств та розвитку експорту та ін.
Уже досягнуто попередньої угоди про виділення Україні Світовим банком
позики, призначеної для реструктуризації вугільної промисловості в
загальній сумі майбутнього кредиту в розмірі 300— 400 млн дол. США.
Передбачається, що кошти буде виділено на 17 років з відстрочкою
погашення боргу протягом 5 років під 7,52 % річних. Реструктуризацію
галузі планується здійснити в три етапи. На першому намічено закрити три
збиткові шахти, на другому — 22. Третій етап передбачає санацію шахт з
низькими виробничо-технічними показниками.
У травні 1998 p. Світовий банк затвердив позику Україні в розмірі 200
млн дол. США на впровадження проекту реабілітації та розширення
централізованого теплопостачання Києва. Позика надається терміном на 20
років, включаючи п’ятирічний пільговий період.
Загалом за останні роки Україна одержала від Світового банку 1,5 млрд
дол. США.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960
p. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що
розвиваються. МАР надавала безпроцентний кредит на строк до 50 років (з
1986 p. строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш
розвинутих країн та до 35 років — для інших країн “третього світу”).
Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх
використання. Кредити надаються урядам та приватним організаціям країн,
що розвиваються, без процентів.
Кредити МАР призначені найбіднішим і найменш платоспроможним країнам і
виділяються з урахуванням розмірів їхньої території, річного доходу на
душу населення, ступеня ефективності економічної політики. Тільки країни
з річним доходом на душу населення, що становить менше ніж 1305 дол.
США, можуть користуватися позиками МАР. Більшість кредитів МАР надає
країнам з розмірами річного доходу на душу населення 800 дол. США або
меншими.
Кожний фінансований МАР проект підлягає обов’язковій
полі-тико-економічній експертизі з метою найефективнішого використання
фінансової допомоги. Кредити надаються в національній валюті держави чи
її території.
У рамках програми спеціальної допомоги здійснюється підтримка країн,
розташованих південніше Сахари, з низькими доходами і високими боргами.
Членами МАР сьогодні є 159 країн світу.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена в 1959 p. з
ініціативи США. Її мета — заохочування розвитку приватних підприємств у
країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним
підприємствам без гарантії уряду на строк від 5 до 15 років з умовою, що
частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень відсоткових
ставок відповідає існуючим на міжнародних фінансових ринках.
TH! &?+R0u2yyyyyyyyyyynnaaaaaaaaaaaaa
u2h6Z;EЛітература Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
