Реферат на тему:
Місце і стан неторгових операцій в діяльності комерційних банків України
Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим
розвитком всебічних взаємозв’язків і взаємозалежності між національними
економіками. Показниками цих взаємовідносин є не лише вартісні та
фізичні обсяги експорту та імпорту товарів, але й більшого значення
набуває експорт та імпорт послуг, що сприяє зростанню неторгових
операцій банків.
Завдяки запровадженню сучасних банківських технологій, існуванню
розгалуженої мережі кореспондентських відносин і гнучкій тарифній
політиці українським комерційним банкам вдалося значно розширити спектр
і обсяги неторгових валютних операцій. До них можна віднести операції з
обслуговування фізичних осіб, які не займаються підприємницькою
діяльністю, а також послуги, що надаються юридичним особам і не
стосуються безпосередньо їх комерційної діяльності. На основі
проведеного аналізу результатів діяльності українських комерційних
банків з іноземною валютою протягом 2000 – 2001 років прибуток,
одержаний від неторгових операцій у структурі прибутків від здійснення
операцій з іноземною валютою, займає найбільшу питому вагу (рис. 1).
Рис. 1. Структура прибутку комерційних банків з операцій з іноземною
валютою у 2000 році
Рис. 2. Структура прибутку комерційних банків з операцій з іноземною
валютою у 2001 році*
Уповноважені банки, отримавши ліцензію на проведення операцій,
зазначених у пункті 16 Переліку операцій банків, які підлягають
ліцензуванню НБУ, мають право здійснювати наступну діяльність:
– купівлю у фізичних осіб – резидентів та нерезидентів – готівкової
іноземної валюти та продаж фізичним особам-резидентам іноземної валюти
за готівкові грошові кошти в грошовій одиниці України;
– зворотний обмін готівкових грошових коштів у грошовій одиниці України
на іноземну валюту фізичним особам-нерезидентам;
– купівлю та продаж готівкової іноземної валюти для юридичних осіб з
наданням відповідних касових ордерів – купівлю та продаж платіжних
документів в іноземній валюті за готівкові грошові кошти в грошовій
одиниці України, а також купівлю та продаж платіжних документів в
іноземній валюті за готівкову іноземну валюту з наданням відповідних
квитанцій або касових ордерів;
– видачу готівкою іноземної валюти за пластиковими картками;
– конверсію готівкової іноземної валюти однієї країни на готівкову
іноземну валюту іншої країни з наданням квитанцій або касових ордерів;
– дозвіл на вивезення валюти, що була знята з рахунка або придбана в
уповноваженому банку, через митний кордон України;
– видачу грошових акредитивів (оплата грошових акредитивів, відкриття
грошових акредитивів);
– організацію роботи та порядок проведення операцій в обмінних пунктах;
– інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній
валюті.
Зважаючи на практику проведення неторгових операцій їх можна розглядати
з кількох позицій:
1. Залежно від суб’єкта надання послуг неторгового характеру вони
поділяються на ті, що надаються банківськими установами
(спеціалізованими та універсальними); послуги компаній, фірм (агентських
обмінних пунктів валют, клубних пластикових карток, переказів коштів
своїх клієнтів тощо), які займаються обслуговуванням пластикових карток,
грошових переказів тощо, тобто послуги, що надаються іншими суб’єктами.
* Діаграми побудовано на основі розрахунків (як середньозважене),
проведених за даними фінансової звітності п’яти комерційних банків
України.
В Україні переважна більшисть послуг неторгового характеру надається
банківськими установами.
2. Залежно від типу клієнтів, які отримують послуги:
– операції, що проводяться для юридичних осіб (сплата витрат на
відрядження та операції з корпоративними пластиковими картками);
– операції, що проводяться для фізичних осіб (фізичні особи можуть
отримати весь спектр неторгових операцій).
3. Залежно від виду неторгові операції можна поділити на три групи:
переказні, конвер-сійні та ведення валютних рахунків клієнтів (останнє
частіше виступає складовою переказних операцій).
Переказні операції – це такі операції, в основі яких лежить переказ
коштів однієї особи на користь іншої, або трансформація грошових коштів
особи для використання їх тією ж особою (операції з дорожніми чеками).
До переказних операцій належать:
– операції з дорожніми чеками;
– операції з пластиковими картками;
– послуги з переказу коштів клієнта за кордон;
– оплата переказів з-за кордону та сплата інших платіжних документів.
Конверсійні операції – купівля та продаж іноземної валюти через обмінні
пункти. Згідно з українським законодавством такі операції можуть
проводитись не лише банківськими установами.
4. Залежно від джерела фінансування можна визначити такі види неторгових
операцій:
– за рахунок власних коштів клієнта;
– за рахунок кредитних ресурсів банку;
– операції з кредитними картками;
– змішані.
Залежно від місця здійснення це можуть бути операції, що проводяться на
внутрішньому та міжнародному ринках.
З переліку неторгових операцій в іноземній валюті на внутрішньому ринку
здебільшого здійснюються операції з обміну іноземної валюти через мережу
обмінних пунктів і ведення валютних рахунків фізичних осіб. Переважна
більшість неторгових операцій в іноземній валюті (перекази коштів,
операції з дорожніми чеками та пластиковими картками) проводяться на
міжнародних ринках.
5. Залежно від джерел регулювання неторгові операції поділяються на:
– операції, що регулюються законами України та нормативними актами НБУ;
– операції, що регулюються міжнародними угодами;
– операції, що регулюються міжнародними правилами;
– операції, що регулюються змішаним чином (таке регулювання в Україні
найбільш поширене).
6. Залежно від виду валюти – операції, що проводяться в конвертованій
або в неконвертованій валюті. Операції з пластиковими картками та
дорожніми чеками здійснюються, як правило, у конвертованій валюті. Щодо
операцій з переказу та отримання коштів або ведення валютних рахунків
клієнтів, вид валюти залежить від конкретної країни (так, перекази з
України в країни СНД відбуваються в національній валюті України) та виду
валюти, що вносяться клієнтом на рахунок. Конверсійні операції можуть
проводитися з будь-яким видом валюти.
7. Неторгові операції можна класифікувати за видом доходу, що отримує
банк від їх здійснення:
– комісійна винагорода (банк отримує її практично за всі види неторгових
операцій);
– проценти та комісійна винагорода (такий дохід банк отримує по
операціях з кредитними та дебетними картками з овердрафтом).
Для забезпечення розрахунково-касового обслуговування своїх клієнтів в
іноземній валюті банки для цього повинні створити систему елементів
внутрішньобанківської інфраструктури [16, c. 286].
Динаміка обсягів проведення операцій з готівковою іноземною валютою
комерційними банками України представлена на рис. 3, де видно, як каса у
вільноконвертованій валюті становить близько половини загального обсягу
готівки у комерційних банках. У 1999 році на касу у вільноконвертованій
валюті припадало 45 %, у 2000 році – 52 %, у 2001 та 2002 роках
відповідно 49 % та 44 %.
Рис. 3. Динаміка обсягу каси комерційних банків України (млн грн) *
Переважний обсяг операцій з готівковою іноземною валютою комерційні
банки здійснюють через свої обмінні пункти. Обмінні пункти – це
структурні одиниці комерційних банків, які виконали необхідні умови для
їх відкриття і мають відповідні пункти валютної ліцензії. Обмінні пункти
забезпечують валютне обслуговування фізичних осіб – резидентів і
нерезидентів. Обмінні пункти уповноважених комерційних банків можуть
здійснювати операції:
– купівля і продаж готівки іноземної валюти за готівку в гривнях.
Відповідно до вимог нормативних актів не можуть бути підставою для
відмови в купівлі (обміні) незначні дефекти банкнот внаслідок природного
зношення: забруднення, надрив та потертість, а також невеликі плями і
надписи, які не змінюють основних ознак платоспроможності. Грошові
білети, що не підлягають купівлі у зв’язку з пошкодженням за згодою
власника, можуть бути прийняті на інкасо уповноваженим банком (лише
через касу банку). Встановлення різних курсів купівлі-продажу, обміну
іноземної валюти залежно від року емісії банкнот розцінюються як
порушення встановлених правил роботи уповноважених банків;
– купівля і продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівку в
гривнях, а також продаж і оплата платіжних документів в іноземній валюті
за готівку в іноземній валюті. Відповідно до постанови НБУ № 520 від
29.12.2000 ”Про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті
на території України”, фізичні особи протягом операційного дня можуть
придбати в обмінному пункті дорожні чеки на суму до 1000 дол. США або
еквівалент в іншій іноземній валюті з оформленням повідомлення про
продаж дорожніх чеків. Операції з продажу дорожніх чеків у пунктах
обміну здійснюються без видачі довідки на вивезення за межі України
іноземної валюти, продажу готівкової іноземної валюти [2];
– розмін платіжного грошового знака іноземної держави за платіжні
грошові знаки тієї самої іноземної держави. Комісійна винагорода
уповноважених банків за вказаною операцією не може перевищувати 2
відсотки. Комісійна винагорода стягується як в іноземній, так і
національній валюті (за бажанням клієнта) за курсом Національного банку
України. Зазначені операції обміну купюр здійснюються тільки для
фізичних осіб-резидентів. Встановлення різних курсів купівлі-продажу,
обміну іноземної валюти залежно від року емісії розцінюється як
порушення встановленого Національним банком України порядку обміну
іноземної валюти [3];
– обмін (конверсія) готівки в іноземній валюті однієї держави на
готівкові гроші іншої іноземної держави. Обмінним пунктам заборонено
відмовляти у здійсненні валютообмінних операцій за наявності коштів для
цього. Відповідальність за недотримання вимог інструктивних матеріалів
уповноважений банк несе відповідно до ст.16 Декрету Кабінету Міністрів
України ”Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.
Згідно з Положенням про пункти обміну валюти, затвердженим постановою
НБУ № 129, режим роботи обмінного пункту встановлюється банком чи
установою, що відкрила обмінний пункт самостійно, хоча тут існують і
певні обмеження. Так, у прикордонних зонах, аеропортах, на морських і
річкових вокзалах обмінні пункти повинні працювати не менш ніж 20 годин
на добу, а режим роботи в інших місцях погоджується з адміністрацією
установи, на території якої вони відкриті, але не менш, ніж 8 годин на
добу щоденно. Операції з купівлі – продажу іноземної валюти здійснюються
в порядку та за курсом, встановленим НБУ з можливістю 10-відсоткового
відхилення [4]. По цих операціях банком стягується комісійний збір у
національній валюті, розмір якого встановлюється уповноваженим банком
або уста-новою, що отримала ліцензію НБУ, за погодженням з уповноваженим
банком, з яким укла-дено агентську угоду.
Закон “Про банки і банківську діяльність” не визначає діяльність,
пов’язану з торгівлею іноземною валютою, винятково, прерогативою банків
[5]. Маючи ліцензію НБУ, банки можуть здійснювати торгівлю іноземною
валютою через власні обмінні пункти і за допомогою укладання агентських
угод [6] з іншими юридичними особами-резидентами (п. 3 ст. 5 Декрету №
15-93) [7]. “Агентські” обмінні пункти мають право проводити зазначені
вище види валютообмінних операцій, крім двох: конверсійні операції,
обмін купюр однієї іноземної валюти.
Таблиця 1
Ранжування банків за обсягом каси*
Посилена недовіра з боку Національного банку до агентських “обмінників”
порівняно з ”банківськими” – цілком небезпідставна. За свідченням
спеціалістів, банк, маючи свої обмінні пункти, самостійно відповідає за
порушення. А якщо порушення припустився “агент” – це проблема “агента”,
(хоча уповноважений банк залишає за собою функцію агента валютного
контролю).
Ринок готівкової іноземної валюти є досить об’ємним сегментом валютного
ринку України. Як видно з даних таблиці 1, провідні позиції на ринку
готівкової іноземної валюти протягом досліджуваного періоду займає
п’ятірка з усього складу банків: Аваль, Приватбанк, Промінвестбанк,
Ощадбанк та Укрсоцбанк. Більш детально інформацію щодо діяльності цих
банків на ринку готівкової валюти подано на рисунку 4.
Рис. 4. Обсяги діяльності з готівковою іноземною валютою провідних
комерційних банків України (млн грн.)
Як бачимо, найбільш стрімко проводить свою діяльність банк “АВАЛЬ”. За
чотири роки він збільшив обсяги каси в іноземній валюті майже у п’ять
разів, з 25,17 млн грн. станом на 01.01.1999 року до 100,97 млн грн. –
на 01.01.2002 року. Досить стабільно працює на цьому сегменті
ПРИВАТБАНК. Дещо зменшивши обсяги у 2000 та 2001 роках, станом на
01.01.2002 року його каса у вільноконвертованій валюті складала 96,26
млн грн.
В Україні найбільш поширеними є послуги з обміну валюти та переказу
коштів фізичних осіб за кордон і отримання надходжень з-за кордону.
Останнім часом набули популярності операції з дорожніми чеками. Надання
послуг з обслуговування пластикових карток є перспективними і
перебувають на стадії розвитку. Якщо українські банки продають дорожні
чеки лише двох компаній Thomas Cook та American Express, то ними
приймаються для видачі готівки практично усі дорожні чеки. Комісійні при
видачі готівки практично не відрізняються від комісійних з продажу і
складають у середньому по банках Києва від 1,5 % до 3 % від загальної
суми.
Розрахунки дорожніми чеками, як правило, здійснюються на базі інкасо.
Цей платіжний документ використовується як засіб міжнародних розрахунків
неторгового характеру. Дорожній чек не є законним платіжним засобом, їх
придбання і прийняття в оплату забезпечується угодою емітента з
відповідними організаціями ( найчастіше з туристичними організаціями). У
деяких країнах (США, Канада) дорожні чеки використовуються і у
внутрішніх розрахунках для безготівкової оплати послуг. Першим, хто
розпочав використовувати дорожні чеки, було туристичне агентство Thomas
Cook, згодом стали популярними дорожні чеки VISA, American Express,
Citicorp. Дорожні чеки є зручними у використанні, оскільки при їх вивозі
за кордон не потрібно спеціального дозволу, як для готівкової валюти.
У європейських країнах дуже поширеними стали так звані єврочеки. Єврочек
– це чек, який приймається до оплати у країні-учасниці Європейської
банківської системи “Єврочек”, створеної у 1968 р. До її складу входить
40 країн. Єврочеки видаються банком їх власнику без попереднього
грошового внеску і оплачуються за рахунок банківського кредиту строком
до 1 міс. Оплачений чек повинен повернутися в банк, який його видав
протягом 20 днів з дня оплати. Разом з бланками єврочеків клієнту
видається єврочекова картка, яка дає можливість виписувати гарантовані
єврочеки. Картки дійсні протягом 2 років.
Єврочеки оплачуються лише при пред’явленні їх власником єврочекової
картки. На картці вказується максимальна сума одного чека, гарантована
банком. Інкасо єврочеків, виставлених у середині країни, не
відрізняється від інкасо звичайних чеків.
Дорожні чеки разом з акредитивами, банківськими чеками дозволяли
вирішувати проблеми з отримання готівки під час поїздок. Фактично до
неторгових операцій, що проводяться комерційними банками, належить
обслуговування розрахунків не лише за дорожніми, але й за іменними
“комерційними” чеками. Якщо дорожні чеки “купуються” уповноваженими
банками (оплачуються миттєво), то іменні приймаються ними на інкасо на
основі заяви власника чека. Спільною ланкою у обслуговуванні цих
платіжних документів є власне відсилання їх до кореспондентського банку
через процедуру інкасо.
За законодавством України чеки на пред’явника банком не приймаються.
Термін дії іменного чека зазначено на ньому, якщо такий запис відсутній,
то термін дії чека становить 6 місяців з дня його видачі. Термін дії
дорожніх чеків не обмежений, крім випадків виведення з грошового обігу
валюти чека.
Операції з пластиковими картками зачіпають не тільки сферу банківської
діяльності, як свідчать нормативні документи: роз’яснення в Листі ДПА,
НБУ до комерційних банків № 6137/11/16-1101 від 09.06.98 р. До
неторгових операцій належить власне видача готівкової іноземної валюти
за пласткартками, яка здійснюється через мережу банкоматів і касирами
обмінних пунктів уповноважених банків, а також приймання іноземної
валюти готівкою для зарахування на рахунки фізичних осіб у банках, які
функціонують для розрахунків платіжними картками. Працівники банку,
здійснюючи операції з пластиковими картками, зобов’язані зберігати в
таємниці всю отриману інформацію від клієнта та про клієнта відповідно
до чинного законодавства України.
У 2001 році банки-члени платіжних систем VISA Int. та Europay Int.
підняли тарифи domestic interchange (міжбанківські ставки за операціями
з картками через банкомати та торговельну мережу). І це зростання без
сумніву збільшило доходи банків та витрати їх клієнтів. За кордоном
отримати готівку за українською карткою можна за 1% від суми трансакції
(але не менше 3 $) За свідченнями спеціалістів виникнення проблем при
використанні платіжних карток має однакову імовірність як з картами
західних банків, так і українських. Але за кордоном користувачі
по-іншому ставляться до таких речей. Як правило, в одному портмане може
бути декілька карток різних систем (у тому числі локальних), і спроба
скористатися хоча б однією з них має бути успішною.
Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за
дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні
переказаної їм із-за кордону іноземної валюти, затверджені постановою
НБУ від 17.01.2001 р. № 18, регламентують порядок, умови та норми
здійснення уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими
установами переказів іноземної валюти, як за межі України, так і в
Україну.
В Україні на здійснення та отримання міжнародних переказів фізичними
особами існує ряд законодавчих обмежень щодо сум переказу, наявності
підтверджуючих документів тощо. Пропонується перелік можливих операцій
щодо здійснення переказів у межах неторгових платежів та коротка
характеристика їх валютних обмежень.
У разі потреби здійснити переказ у сумі, що перевищує встановлені в
Правилах норми, а також на цілі, не передбачені Правилами, переказ
здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку,
яку видає залежно від суми переказу, може видавати територіальне
управління Національного банку або Департамент валютного контролю та
ліцензування Національного банку.
Банки, залучені до системи міжнародних переказів, пов’язані між собою за
допомогою комунікаційних мереж, за якими розпорядження про перекази
проходить через відповідні національні платіжні системи. Ці мережі
можуть експлуатуватись службами пошти, телеграфу, самими банками
(банківські мережі) тощо. Існує ряд спеціалізованих організацій, що
діють у цій сфері (наприклад, мережа Western Union та Money Gram).
Клієнт, виходячи з власних побажань та ціни, може користуватися тим або
іншим методом переказу коштів. На сьогодні надання послуг неторгових
переказів або платежів в Україні здійснюється переважно в рамках системи
компанії Xchange Points/Western Union, що знайшла свою нішу на
фінансовому ринку України.
Система Western Union – світовий лідер у цьому виді бізнесу – з’явилася
у нашій країні у 1994 році. Її засновниками стали: визнаний лідер
міжнародних швидкісних переказів, американська компанія Western Union та
АТ “Українська фінансова група”. За чотири роки роботи агентом західної
компанії дочірнє підприємство УФГ вийшло на значні обсяги діяльності.
Тепер Xchange Points/Western Union здійснює понад 3000 міжнародних
операцій на місяць у рамках системи Western Union зі швидкісного
переказу грошових коштів в Україні та за кордон, маючи близько 23 000
власних агентств, більше ніж у 90 країнах світу.
На сьогодні розвиток неторгових операцій пов’язаний з розвитком сфери
банківських послуг у цілому і є однією з пріоритетних ланок діяльності
комерційних банків. Вважаємо, що діяльність комерційних банків України
повинна відповідати міжнародним стандартам, яка буде представлена
широким застосуванням системи електронних платежів, використанням
пластикових карток і дорожніх чеків з урахуванням кращого міжнародного
досвіду.
Стан та методи управління неторговими операціями в комерційних банках
України постійно змінюються і стають більш наближеними до реального
споживача. Розвиток даного сектора вимагає високої культури
обслуговування та професійного виконання.
Здійснення неторгових операцій передбачає зосередити увагу на питаннях
прогнозування та встановлення курсів валют. Курсова специфіка відносить
ці операції до ризикових, а за нашим законодавством – до незахищених.
Серед проблем здійснення неторгових операцій ключовими є недоліки
теперішнього стану валютного контролю, неприпустимість перебування
банків у ролі наглядових органів. Це стосується, перш за все, виконання
банками функцій агента валютного контролю та суб’єкта фінансового
моніторингу. Специфіка насадженої в Україні системи фінансового
моніторингу полягає в тому, що технологія розрахунків, які необхідно
відслідковувати, часто заплутана, але не через бажання приховати щось, а
через недоліки того ж законодавства, яке регулює розрахунки в валюті і
вимагає такі операції відстежувати.
Література:
1. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф.
Пуховкіна та ін.; За ред. А.М. Мороза. – К.:КНЕУ, 2000.
2. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті
на території України: Затверджено постановою Правління НБУ №520 від
29.12.2000 зі змінами.
3. Про порядок здійснення обміну купюр іноземної валюти: Постанова НБУ
від 29.03.1996 р. № 79.
4. Постанова НБУ від 13.09.2002 р. № 468.
5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000
р. № 2121-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 17 січня. – С. 5–13.
6. Про порядок укладання агентських договорів між уповноваженими банками
та юридичними особами, що стосується відкриття агентських пунктів: Лист
НБУ від 25.05.1993 р. № 19029/936.
7. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КМУ
від 19.02.1993 №15-93 // Урядовий кур’єр. – 1993. – 6 березня.
Додаток А
Тарифи деяких українських банків за
обслуговування міжнародних платіжних карток
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
