.

Методолігія обліку фінансування бюджетних установ(поточні та казначейські рахунки) (За матеріалами КЕПКУ) (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
422 14006
Скачать документ

фінанси

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

НА ТЕМУ:

Методолігія обліку фінансування бюджетних установ(поточні та
казначейські рахунки) (За матеріалами КЕПКУ)

ЗМІСТ

Вступ 2

1. Особливості організації бухгалтерського обліку

в бюджетних установах. 11

2. Нормативно-правова база. 22

3. Економічно-організаційна характеристика Коломийського

економіко-правового коледжу.
27 4. Облік формування і використання
грошових коштів

на поточних і реєстраційних рахунках. 30

5. Організація бухгалтерського обліку та звітність за наявністю,

рухом і використанням грошових коштів. 44

Висновки і пропозиції 50

Список використаної літератури 52

Додатки 54

Вступ.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа – це
орган, установа чи організація, передбачена Конституцією України, а
також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами
державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами
місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок
відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи
є неприбутковими.

Особливості бухгалтерського обліку в бюджетних установах визначаються
Бюджетним кодексом України, Законами України «Про Державний бюджет
України», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,
Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і організацій і
Порядком його застосування, затвердженим наказом Головного управління
Державного казначейства України, Інструкцією про кореспонденцію
субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних
господарських операцій бюджетних установ, затвердженою наказом
Державного казначейства України, та іншими нормативними документами, що
містять вказівки з обліку та відображення у звітності операцій бюджетних
установ.

Господарсько-фінансова діяльність бюджетних установ – це стан ресурсів,
джерел надходження та господарські процеси, що відбуваються в установі.
Управління бюджетними установами базується на достовірній інформації про
одержання бюджетного асигнування, надходження коштів спеціального фонду,
проведення фактичних та касових видатків, результатів виконання
кошторису окремо по загальному та спеціальному фондах та в цілому в
установі. Головна мета ведення бухгалтерського обліку в бюджетних
установах – це надання інформації, яка необхідна для управління
діяльністю бюджетної установи та забезпечення контролю за виконанням
кошторису.

Сувора регламентація методології бухгалтерського обліку бюджетних
установ забезпечує його єдність і дає змогу порівнювати показники
діяльності всіх бюджетних установ у цілому та отримувати зведені
показники для контролю за виконаннями кошторисів і бюджетів усіх рівнів.

У разі необхідності та за погодженням із Державним казначейством України
міністерства і відомства можуть розробляти та видавати вказівки щодо
використання загальних положень з бухгалтерського обліку з урахуванням
специфіки їх діяльності в установах своєї підпорядкованості.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах ведеться за
меморіально-ордерною формою відповідно до Інструкції про форми
меморіальних ордерів бюджетних установ.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах суцільно і безперервно
відображає всі операції, пов’язані з виконанням кошторису. Своєчасне,
повне та достовірне відображення в балансі бюджетної установи всіх
господарських операцій є обов’язковою умовою ефективного управління
діяльністю бюджетною установою. Одне з найважливіших завдань
удосконалення обліку в бюджетних установах – це облік коштів
спеціального фонду, їх взаємопов’язаність у системі звітних даних із
показниками виконання кошторису в загальному фонді. Вирішення цього
завдання необхідне для максимального використання внутрішніх резервів,
правильного та економного витрачання коштів загального фонду відповідно
до одержаних асигнувань та їх цільового призначення в межах обсягів,
затверджених кошторисом установи.

Організація бюджетного бухгалтерського обліку базується на застосуванні
загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.

Принципи бухгалтерського обліку – це основні засади, на яких
здійснюються його функції в бюджетних установах.

Бюджетні установи – окремі юридичні особи. Вони ведуть облік і складають
звітність відповідно до чинного законодавства для бюджетних установ,
визначають результати виконання кошторису за рік, несуть майнову та
правову відповідальність перед державою, сплачують встановлені для
бюджетних установ податки, проводять розрахунки з персоналом, з
дебіторами та кредиторами. Всі ці ознаки відповідають принципу
автономності, який притаманний і бюджетному бухгалтерському обліку.

Бюджетні установи свою господарсько-фінансову діяльність ведуть
безперервно, відображаючи її в системі бухгалтерського обліку, що є
ознакою принципу безперервності. Згідно з цим принципом ресурси
бюджетної установи відображаються в обліку за ціною їх придбання або
виробництва. Доходи бюджетної установи, отримані як бюджетне асигнування
та надходження коштів спеціального фонду, і видатки відображаються в
обліку та звітності безперервним зростаючим підсумком із початку року,
що дає змогу визначити на будь-яку звітну дату стан виконання кошторису
як за загальним, так і за спеціальним фондами, а наприкінці року
результат його виконання в цілому.

Основою організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах є
документація. Документ підтверджує здійснення господарської операції і є
підставою для записів у регістри бухгалтерського обліку. Всі первинні
документи, в яких зафіксовано факти здійснення господарських операцій у
бюджетних установах, відповідно до нормативно-правових актів, мають
обов’язкові реквізити, які підтверджують їх юридичну доказовість. Таке
застосування суцільного документування всіх господарських операцій у
бюджетній установі відповідає вимогам принципу доказовості.

Усі господарські операції в бюджетних установах відображаються в єдиних
грошових одиницях. Мета застосування цього принципу бухгалтерського
обліку – узагальнення, групування та зіставлення планових даних за
кошторисом бюджетної установи з відповідними фактичними даними
діяльності бюджетної установи щодо виконання кошторису за звітний
період.

Бюджетні установи ведуть облікову політику, спрямовану на врахування
доходів і видатків у процесі здійснення своєї господарсько-фінансової
діяльності. Така політика має свої особливості, що полягають перш за все
у формі ведення бухгалтерського обліку, яка є меморіально-ордерною. Вона
затверджена інструкцією «Про форми меморіальних ордерів бюджетних
установ та порядок їх складання». Облікова політика в бюджетних
установах передбачає, що джерелами покриття видатків установи є
асигнування загального фонду та надходження коштів спеціального фонду;

– методика обліку видатків має бути відокремлена від обліку видатків
загального та видатків спеціального фондів;

– нарахування використання основних засобів та інших необоротних
матеріальних і нематеріальних активів – нарахування зносу на первісну
вартість – має здійснюватися в останній робочий день грудня;

– результат діяльності бюджетної установи визначається як

результат виконання кошторису один раз на рік наприкінці року.

Бухгалтерський обліку бюджетних установах здійснюється на принципі
відповідності, тобто на зіставленні доходів звітного періоду з
видатками, які були здійснені за рахунок таких доходів. Облік асигнувань
та доходів спеціального фонду здійснюється за касовим методом. Видатки
бюджетної установи – це витрати, що виникають у зв’язку із веденням
господарсько-фінансової діяльності , які мають бути компенсовані
доходами із відповідних джерел за відповідний період. По доходах і
видатках загального фонду основним документом, що регламентує їх
надходження і використання у встановлені терміни – помісячно, є план
асигнувань загального фонду. Стосовно коштів спеціального фонду
бюджетним установам надана більша самостійність у витрачанні. Цей
принцип бухгалтерського обліку забезпечує відповідність між джерелами
доходів та витратами у звітному періоді, що дуже важливо для діяльності
бюджетних установ.

Для бюджетного бухгалтерського обліку характерний принцип правомочності.
Тобто бюджетні установи можуть проводити господарсько-фінансову
діяльність, яка відповідає їх призначенню, тобто затверджена їх
статутними положеннями.

Для проведення діяльності за спеціальним фондом перелік груп власних
надходжень та вимоги щодо їх утворення і напрями використання визначає
Кабінет Міністрів України, а види послуг, що можуть здійснюватися
певними бюджетними установами затверджуються галузевими міністерствами
або відомствами.

Усі видатки , доходи бюджетної установи відображаються в бухгалтерському
обліку за умови їх достовірної обгрунтованості первинною документацією,
визначеною для підтвердження господарський операцій певними нормативними
актами. Обачність та обережність повинні запобігати необгрунтованому
збільшенню видатків бюджет них установ. У бухгалтерському обліку
відображаються тільки реальні доходи, асигнування із загального фонду –
на реєстраційні рахунки бюджетних установ – або надходження коштів
спеціального фонду на спеціальні реєстраційні рахунки у відділеннях
Державного казначейства або спеціальні рахунки в установах уповноважених
банків.

Періодичність бухгалтерського обліку в бюджетних установах передбачає
розподіл діяльності установи щодо виконання кошторису на звітні періоди,
які здійснюються для визначення його виконання за певні періоди та
результату за рік. Це дає змогу підготувати оперативну інформацію для
розпорядників бюджетних коштів вищого рівня про використання асигнувань,
коштів спеціального фонду згідно з кошторисом та заборгованість щодо
фінансування окремих видатків бюджетних установ.

Ведення бухгалтерського обліку, контроль за виконанням кошторису та
складання звітності в бюджетних установах покладено на бухгалтерію.
Бухгалтерія бюджетної установи – це окрема самостійна служба зі своєю
структурою. Основними організаційними підрозділами в бюджетних установах
є бухгалтерії та централізовані бухгалтерії. Великі бюджетні установи
мають окремі самостійні бухгалтерії. Найпоширеніша форма організації
бухгалтерського обліку в бюджетних установах – централізовані
бухгалтерії. Вони створюються, як правило, при міністерствах,
відомствах, їх управліннях, управліннях місцевих державних адміністрацій
з метою виконання всіх функцій з обліку та звітності бюджетних установ,
які вони обслуговують.

За централізованої форми організації обліку керівники установ, які
обслуговуються, володіють правами розпорядників коштів. Вони мають
право: укладати договори на постачання товарів, надання послуг,
виконання робіт, які повинні обов’язково візуватися головним бухгалтером
централізованої бухгалтерії; одержувати підзвітні суми на відрядження,
господарські та інші потреби і дозволяти їх видачу своїм працівникам,
дозволяти оплату видатків за рахунок асигнувань та надходжень
спеціальних коштів, передбачених загальним та спеціальними фондами
кошторису, витрачати відповідно до встановлених норм матеріали, продукти
харчування на потреби бюджетної установи, затверджувати авансові звіти
підзвітних осіб, документи про результати інвентаризації, акти на
списання зношених і непридатних основних засобів та інших матеріальних
цінностей, вирішувати питання, що стосуються фінансово-господарської
діяльності бюджетної установи.

Централізовані бухгалтерії подають керівникам установ, котрі вони
обслуговують, необхідні відомості про виконання кошторисів у строки,
встановлені головним бухгалтером централізованої бухгалтерії за
погодженням із керівниками таких установ.

Головний бухгалтер централізованої бухгалтерії керує організацією
бухгалтерського обліку і звітності, контролює виконання кошторису
установами своєї системи. Він встановлює службові обов’язки для
працівників бухгалтерії так, щоб кожен працівник знав їх і відповідав за
їх виконання. Службові обов’язки в бухгалтерії розподіляються за
функціональними ознаками, а саме, за кожною групою працівників
закріплюється окрема ділянка роботи. В централізованій бухгалтерії
можуть бути створені такі групи: фінансова, матеріальна, обліку
розрахунків із персоналом, розрахункова за зобов’язаннями, з обліку
основних засобів і капітальних вкладень, обліку коштів спеціального
фонду. Загалом централізація позитивно вплинула на бухгалтерський облік
та звітність бюджетних установ – поліпшився функціональний розподіл між
працівниками бухгалтерії, поширилися прогресивні форми й методи обліку,
скоротилися видатки на утримання апарату управління, з’явилася
можливість порівнювати та узагальнювати результати аналізу виконання
кошторисів однотипних установ, використовуючи сучасну обчислювальну
техніку та новітні пакети прикладних програм із комплексної
автоматизації бухгалтерського обліку. Централізація бухгалтерського
обліку полегшує роботу із зведення періодичної та річної звітності щодо
виконання кошторисів та контрольно-ревізійну роботу. Працівники
централізованих бухгалтерій надають необхідні дані установам, які
обслуговують, про здійснені господарські операції, документальну
звітність стосовно забезпечення раціонального та ефективного
використання виділених асигнувань і спеціальних коштів, проводять
економічний аналіз діяльності установ з метою виявлення і використання
резервів.

У сучасних економічних умовах та в умовах обмеженості фінансових
можливостей загального фонду бюджету розширюється коло завдань, які
постають перед бухгалтерським обліком. Ці завдання, які необхідно
вирішити за короткий час, характеризують новий етап розвитку бюджетного
бухгалтерського обліку. При цьому необхідно враховувати, що проблеми
ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах неоднорідні,
оскільки зумовлюються окремим видом діяльності. Галузева специфіка має
бути відображена в організації та веденні бухгалтерського обліку.

Діяльність бюджетних установ щодо виконання кошторису спрямована на
мобілізацію всіх запланованих доходів та здійснення передбачених
видатків точно і в певні строки.

Для забезпечення повного і своєчасного надходження бюджетних коштів і
використання їх відповідно до цільових призначень необхідна правильна
організація бухгалтерського обліку виконання кошторису з дотриманням
усіх принципів та вимог чинного законодавства.

Метою написання курсової роботи є дослідження нормативно-теоретичних
процесів ведення обліку фінансування бюджетних установ.

1.Особливості організації бухгалтерського обліку

в бюджетних установах.

Облік асигнування бюджетних установ

Принципи і порядок бюджетного асигнування

Бюджетні установи здійснюють свою діяльність за рахунок коштів
відповідного бюджету. Асигнування – це повноваження, яке надано
розпорядникові бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання
бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання кошторису
установи, наданого відповідно до бюджетного призначення. Асигнування на
проведення видатків бюджетні установи одержують із певного бюджету
залежно від відомчої підпорядкованості, територіального розташування,
функції, яку виконує дана установа, та доцільності внесення видатків у
відповідний бюджет.

Асигнування бюджетних установ грунтується на певних принципах:

1. Асигнування здійснюється відповідно до затвердженого належним чином
кошторису та має плановий характер.

2. Асигнування виділяються в міру виконання установою плану з
урахуванням раніш отриманих коштів.

3. Видатки проводяться в межах, затверджених кошторисом не дозволяється
проводити видатки, не передбачені кошторисом

4. Видатки згідно з кошторисом повинні бути обгрунтованими за видами і
напрямками бюджетних асигнувань.

5. Бюджетні асигнування мають цільовий характер, що забезпечується за
допомогою єдиної бюджетної класифікації.

6. Сувора економія у витрачанні бюджетних коштів.

Бюджетні установи, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету,
отримують асигнування через бюджетні рахунки, які відкриваються в
органах Державного казначейства відповідно до наказу Державного
казначейства України «Про порядок відкриття рахунків у національній
валюті в органах Державного казначейства» від 02.12.2002 р. № 221. Для
обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів розпорядникам
коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків
відкриваються реєстраційні рахунки.

Для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації
видатків, які підлягають подальшому перерахуванню на особові та
реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України (далі –
ДКУ), розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників третього
ступеня) відкриваються зведені особові рахунки. Для зарахування коштів,
які підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному
розпорядникові бюджетних коштів (одержувачеві), в органах ДКУ
розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників третього ступеня)
відкриваються особові рахунки.

Асигнування бюджетних установ здійснюється відповідно до наказу ДКУ «Про
затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками»
№ 3 від 22.01.2001 р.

Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно із встановленим порядком,
до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів
нижчого рівня на відповідній території (на рівні області). Розпорядники
коштів третього ступеня та одержувачі включаються до мережі головних
розпорядників, якщо вони отримують кошти безпосередньо від них.

Одержувачі коштів бюджету – це підприємства, що не мають статусу
бюджетних і отримують кошти безпосередньо від розпорядників коштів
бюджету.

За 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники подають ДКУ
підготовлений список мережі установ та організацій, які отримують кошти
з державного бюджету за рік. Узагальнену інформацію ДКУ доводить до
управлінь ДКУ в АРК, областях, містах Києві

та Севастополі.

Розпорядники бюджетних коштів другого ступеня подають управлінням ДКУ
дані про мережу розпорядників бюджетних коштів третього ступеня та
одержувачів по територіях. Управління ДКУ звіряють отримані дані з
інформацією від ДКУ, узагальнюють її, групують за територіями (район,
місто) та доводять до відповідних відділень ДКУ мережу установ та
організацій, які отримують кошти з державного бюджету за рік.

Управління передають узагальнені дані про мережу розпорядників бюджетних
коштів третього ступеня та одержувачів до ДКУ, де і створюється єдина
база даних про мережу розпорядників бюджетних

коштів.

Міністерство фінансів України (далі – МФУ) у визначений термін надсилає
затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис
асигнувань загального фонду державного бюджету ДКУ. Останнє протягом
трьох робочих днів доводить витяги з річного розпису призначень
державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду до
головних розпорядників, що і є підставою для затвердження у певному
порядку кошторисів і планів асигнувань.

Головні розпорядники протягом трьох робочих днів після отримання витягу
з розпису бюджету відповідно до мережі подають ДКУ розподіл показників
зведених кошторисів доходів і видатків та зведених планів асигнувань із
загального фонду бюджету в. розріз розпорядників коштів нижчого рівня за
територіями. Якщо виникає невідповідність кошторисів і планів асигнувань
та витягу відповідна органів ДКУ, розпорядники коштів повинні узгодити
кошторис і план асигнувань з витягом.

ДКУ протягом трьох робочих днів узагальнює одержані дані, формує річний
розпис призначень державного бюджету та помісячний розпис асигнувань
загального фонду за територіями в розрізі розпорядників коштів нижчого
рівня для кожного управління ДКУ.

Управління ДКУ протягом трьох робочих днів витяги з річного розпису
призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань за
територіями доводить до розпорядників коштів.

Розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з
розпису подають затверджені кошториси і плани асигнувань відповідним
органам ДКУ, де вони звіряються із даними казначейського обліку.

На підставі бюджетних призначень складаються пропозиції про виділення
коштів із загального фонду бюджету в розрізі головних розпорядників
загальною сумою, а в разі необхідності – із зазначенням сум за функціями
державного бюджету. Затверджені пропозиції реєструються ДКУ. Щоденно
ДКУ, з урахуванням наявних коштів, готує розпорядження про виділення
коштів у розрізі головних розпорядників. Головному розпорядникові
відкриваються зведені особові рахунки (особові рахунки) для зарахування
виділених коштів.

Пропозиції про виділення коштів – це короткострокові планові показники,
які регламентують виділення коштів розпорядникам (головним та другого
ступеня).

При цьому кошти, зараховані на зведені особові рахунки на підставі
розподілу головного розпорядника, зараховуються на відповідні особові
рахунки. Після чого, згідно з розподілом коштів розпорядника третього
ступеня, ці кошти зараховуються на відповідні реєстраційні рахунки.
Виписка з особового рахунка (зведених особових рахунків) надається
головному розпорядникові, на підставі якої протягом одного робочого дня
він готує розподіл коштів та платіжне доручення на перерахування коштів.
Розподіл коштів складається за територіями, підписується головним
розпорядником, скріплюється відбитком печатки та реєструється в органі
ДКУ у журналі реєстрацій. Цей розподіл перевіряється ДКУ на
відповідність сум затвердженим пропозиціям, кошторисам та планам
асигнувань. Перевірені розподіли групуються за територіями, після
чого складаються реєстри на здійснення видатків. На підставі розподілу
та реєстру складається розпорядження на перерахування коштів. На
підставі ж розпорядження складається платіжне доручення на переказ
коштів державного бюджету.

Відповідно до отриманих реєстрів та наявних коштів управління зараховує
кошти на особові рахунки розпорядникові другого ступеня для подальшого
їх розподілу, (зарахування на реєстраційні рахунки). Розпорядник коштів
другого ступеня протягом одного робочого дня після отримання виписок з
особових рахунків, що підтверджують зарахування коштів, розподіляє кошти
(готує платіжні доручення). Відповідальність за несвоєчасний
розподілення та надання платіжних доручень несуть розпорядники бюджетних
коштів та їх отримувачі.

Організація роботи органів Державного казначейства щодо забезпечення
обліку бюджетних асигнувань та контроль за їх дотриманням.

Міністерство фінансів України у визначений законодавством термін
направляє Державному казначейству України на паперових та електронних
носіях затверджений річний розпис асигнувань державного бюджету (за
винятком надання кредитів з Державного бюджету України), помісячний
розпис асигнувань запільного фонд державного бюджету (за винятком
надання кредитів з Державного бюджету України), річний розпис витрат
спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень,
помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету(за винятком
власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків).

Державне казначейство України реєструє дані зазначених документів, про
що на оригіналі документів ставиться відбиток штампа. Дані річного
розпису асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з
Державного бюджету України), помісячного розпису асигнувань загального
фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного
бюджету України) та помісячного розпису спеціального фонду державного
бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних
видатків) Державне казначейство України відображає на відповідних
рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку Зазначені
рахунки по обліку планових показників відкриваються на підставі
документів, отриманих від Міністерства фінансів України, та закриваються
по закінченні бюджетного періоду в автоматизованому режимі.

Державне казначейство України протягом трьох робочих днів після
отримання від Міністерства фінансів України зазначених документів
доводить до головних розпорядників витяги з річного розпису асигнувань
державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету
України), помісячного розпису асигнувань загального фонду державного
бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету України),
річного розпису витрат спеціального фонду державного бюджету з
розподілом за видами надходжень та помісячного розпису спеціального
фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних
установ та відповідних видатків. Отримані головними
розпорядниками від Державного казначейства України витяги є підставою
для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань
загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду
державного бюджету

розпорядників та планів використання бюджетних коштів одержувачів.

Підприємства (установи, організації) затверджують кошториси, плани
асигнувань загального фонду державного бюджет). плани спеціального фонду
державного бюджету своїм підвідомчим установам та організаціям,
діяльність яких координується через них.

Головні розпорядники (крім державних адміністрацій) протягом трьох
робочих днів після отримання витягів з розписів бюджету подають
Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів,
розподіл показників зведених планів асигнувань загального фонду
державного бюджет), розподіл показників зведених планів спеціального
фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних
установ та відповідних видатків) у розрізі розпорядників нижчого рівня і
одержувачів за територіями відповідно до мережі та отриманого витяг) на
паперових та електронних носіях.

Головні розпорядники подають до Державного казначейства України на
паперових та електронних носіях зведення показників спеціального фонду в
розрізі складових.

Відповідальність за достовірність поданих даних несуть головні
розпорядники. У разі невідповідності цих даних затвердженим розписам
зазначені документи повертаються головному розпоряднику на доопрацювання
з відповідною відміткою.

Показники зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального
фонду державного бюджет), зведених планів спеціального фонду державного
бюджету, зведення показників спеціального фонду головних розпорядників,
а також відповідні дані розпорядників нижчого рівня та одержувачів
бюджетних коштів обліковуються в Державному казначействі України на
відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.

Державне казначейство України протягом п’яти робочих днів узагальнює
одержані від головних розпорядників дані, формує річний розпис
асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного
бюджет) України), помісячний розпис асигнувань загального фонду
державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету
України), помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за
винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків)за
територіями, у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів
бюджетних коштів для кожного управління. Зазначені документи доводяться
до управлінь на паперових та електронних носіях. Оригінали зазначених
документів надсилаються відповідним управлінням, копії залишаються у
Державному казначействі України.

Доведення річного розпису асигнувань державного бюджету (за винятком
надання кредитів з Державного бюджету України), помісячного розпису
асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання
кредитів з Державного бюджету України), помісячного розпису спеціального
фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних
установ та відповідних видатків) за силовими структурами до транзитних
управлінь Державного казначейства проводиться через базові управління.

Зазначені документи повинні бути підписані відповідальними особами
Державного казначейства України, які визначаються окремими розпорядчими
документами Державного казначейства України.

Управління реєструє отримані документи, про що на оригіналі ставиться
відбиток штампа та відображає зазначену інформацію на відповідних
рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку. Протягом трьох
робочих днів витяги з річного розпису асигнувань державного бюджету (за
винятком надання кредитів з Державного бюджету України), помісячного
розпису асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком
надання кредитів з Державного бюджету України), помісячного розпису
спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень
бюджетних установ та відповідних видатків) за територіями доводяться до
розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які обслуговуються в
управлінні.

Відділення Державного казначейства (надалі – відділення) на підставі
бази даних формують витяги з річного розпису асигнувань державного
бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету України),
помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету (за
винятком надання кредитів з Державного бюджету України), помісячного
розпису спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних
надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) і доводять до
розпорядників та одержувачів, що обслуговуються у відділенні.

Розпорядники нижчого рівня, які мають свою мережу та
обслуговуються в управлінні, а також державні адміністрації подають
відповідному управлінню на паперових та електронних носіях розподіл
показників зведених кошторисів, розподіл показників зведених планів
асигнувань загального фонду державного бюджету, розподіл показників
зведених планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком
власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) у розрізі
розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів.

Розпорядники нижчого рівня подають відповідному управлінню на паперових
та електронних носіях зведення показників спеціального фонду в розрізі
складових.

Зазначені документи звіряються з мережею та інформацією, що відображена
на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.
У разі їх невідповідності даним документів, отриманих від Державного
казначейства України, або мережі, зазначені документи повертаються
відповідному розпоряднику на доопрацювання з відповідною відміткою.

Розпорядники бюджетних коштів подають відповідним органам
Державного казначейства на паперових та електронних носіях затверджені
кошториси, плани асигнувань загального фонду державного бюджету (за
винятком надання кредитів з Державного бюджету України), плани
спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень
бюджетних установ та відповідних видатків), зведення показників
спеціального фонду.

Одержувачі бюджетних коштів подають відповідним органам Державного
казначейства на паперових та електронних носіях плани використання
бюджетних коштів. Зазначені документи звіряються з даними
бухгалтерського обліку показників, про що на оригіналі цих документів
ставиться відбиток штампа. Дані зведення показників спеціального фонду
кошторису на всіх рівнях органів Державного казначейства повинні
звірятися з даними спеціального фонду кошторису відповідного
розпорядника.

У разі невідповідності даних зазначених документів даним бухгалтерського
обліку орган Державного казначейства повертає зазначені документи на
доопрацювання розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів.
Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів приводять зазначені
документи у відповідність до даних розпису.

Показники кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного
бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету України),
планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних
надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведення
показників спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів
обліковуються в органах Державного казначейства на відповідних рахунках
позабалансового обліку.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для прийняття
розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов’язань.

У період до затвердження кошторисів, планів асигнувань
загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з
Державного бюджету України), планів спеціального фонду державного
бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та
відповідних видатків) та планів використання бюджетних коштів видатки
бюджетних установ (організацій) та одержувачів бюджетних коштів
здійснюються відповідно до чинного законодавства.

Якщо розпис державного бюджету не затверджено до початку
бюджетного року і Державне казначейство України отримує від Міністерства
фінансів України тимчасовий розпис на певний період, то витяги з нього
доводяться до головних розпорядників у порядку та терміни до 3 днів.
Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні
кошториси, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.

Головними розпорядниками та розпорядниками нижчого рівня зведений
тимчасовий кошторис не складається, розподіл показників зведених
тимчасових кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду
державного бюджету та зведених планів спеціального фонду державного
бюджету органам Державного казначейства не подається.

Тимчасовий розпис за територіями Державним казначейством України не
складається.

Під час складання річного розпису асигнувань бюджету (за винятком
надання кредитів з Державного бюджету України), помісячного розпису
асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання
кредитів з Державного бюджету України), помісячного розпису спеціального
фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних
установ та відповідних видатків), кошторисів, планів асигнувань
загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з
Державного бюджету України), планів спеціального фонду державного
бюджету (за винятком надходжень бюджетних установ та відповідних
видатків), зведення показників спеціального фонду установ на наступний
рік ураховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету
та тимчасовими кошторисами.

Видатки, здійснені у період до затвердження кошторисів, планів
асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання
кредитів з Державного бюджету України), планів спеціального фонду
державного бюджету (за винятком надходжень бюджетних установ та
відповідних видатків), зведення показників спеціального фонду та планів
використання бюджетних коштів, в обов’язковому порядку повинні бути
враховані у кошторисі, плані асигнувань загального фонду державного
бюджету, плані спеціального фонду державного бюджету (за винятком
надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведенні
показників спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів та плані
використання бюджетних коштів одержувачів, у всіх зведених планових
показниках.

У разі невідповідності показників зазначених документів проведеним
видаткам, здійснення видатків тимчасово призупиняється, а документи
повертаються на доопрацювання. Надалі після законодавчо визначеного
терміну органи Державного казначейства здійснюють оплату рахунків
розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у встановленому Державним
казначейством України порядку тільки відповідно до затверджених та
взятих на облік кошторисів, планів асигнувань загального фонду
державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету
України), планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком
надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведення
показників спеціального фонду та планів використання бюджетних коштів.

2. Нормативно-правова база.

З метою запровадження ефективного контролю за витрачанням бюджетних
коштів установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів
державного бюджету України, розроблений даний Порядок казначейського
обслуговування бюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за
рахунок коштів державного бюджету. Казначейське обслуговування бюджетних
коштів бюджетних установ здійснюється на підставі вимог таких
документів: Указу Президента України від 15.02.99 №173 «Про внесення
змін до Указу Президента України від 27 квітня 1995 року 335»; Постанови
Кабінету Міністрів України від 17.02.99 №180 «Про деякі питання
діяльності державного казначейства України»; Інструкції про порядок
використання і обліку бюджетних коштів бюджетних установ та звітності
про них, затвердженої наказом Головного управління державного
казначейства України від 11.08.98 №63 і зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 11.09.98 за №561/3001.

Особливості бухгалтерського обліку в бюджетних установах визначаються
Бюджетним кодексом України, Законами України «Про Державний бюджет
України», Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні»,Планом рахунків бухгалтерського обліку та бюджетних установ і
організацій і Порядком його застосування, затверджений наказом Головного
управління Державного казначейства України, Інструкцією про
кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення
основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженою наказом
Державного казначейства України, та іншими нормативними документами, що
містять вказівки з обліку та відображення у звітності операцій бюджетних
установ.

У бюджетних установах касові та фактичні видатки планують і обліковують
за єдиною економічною класифікацією видатків, затвердженою наказом
Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 «Про бюджетну
класифікацію та її запровадження».

Кошти спеціального фонду бюджетних установ можуть бути тимчасово
залучені для здійснення видатків загального фонду у разі нестачі коштів
останнього. Листом ДКУ №07-06/803-5690 від 02.08.2000 р. «Про
спрямування коштів спеціального фонду державного бюджету на бюджетні
видатки і їх відшкодування» визначено порядок спрямування коштів
спеціального фонду на видатки загального фонду та їх подальше
відшкодування.

Операції з бюджетними коштами на спеціальних реєстраційних рахунках

На спеціальні реєстраційні рахунки установ в органах Державного
казначейства України зараховуються кошти, що надходять на ім’я цих
установ. Ці кошти можуть надходити як від підприємств, установ,
організацій, фізичних осіб, так і від вищестоящих та підлеглих установ
на утримання і виконання доручень. Відправник коштів у розрахункових
документах (платіжних дорученнях, квитанціях тощо) в призначенні платежу
вказує номер спеціального реєстраційного рахунку, на який повинні бути
зараховані кошти, і перераховує їх на спеціальний рахунок органу
Державного казначейства України, відкритий за певним видом бюджетних
коштів.

Органи Державного казначейства України, в свою чергу, зараховують кошти
на спеціальні реєстраційні рахунки установи за видами бюджетних коштів.

Всі суми бюджетних коштів, що надходять готівкою в касу установ, повинні
бути внесені на спеціальний рахунок органу Державного казначейства
України за відповідним видом бюджетних коштів, із зарахуванням їх на
спеціальний реєстраційний рахунок цієї установи. Використання бюджетних
коштів без попереднього зарахування їх на спеціальні реєстраційні
рахунки забороняється.

Оплата витрат розпорядників бюджетних коштів органами
Державного казначейства України проводиться зі спеціальних реєстраційних
рахунків як шляхом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на
користь суб’єктів господарської діяльності, організацій і установ, що
виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам коштів, так і шляхом
надання дозволу та отримання готівки в установах банків на потреби,
передбачені кошторисами доходів та видатків розпорядників коштів чи
нормативно-правовими актами.

Оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами
Державного казначейства України на підставі поданих платіжних доручень,
до яких додаються відповідні рахунки, рахунки-фактури, накладні,
товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання
робіт, акти виконаних робіт тощо. Платіжні доручення подаються до
органів Державного казначейства України за встановленою Національним
банком України формою у двох примірниках, на першому з яких ставляться
відбиток печатки та підписи відповідальних осіб установи.

Платіжні доручення приймаються до виконання у межах наявності коштів за
певним кодом економічної класифікації видатків відповідного спеціального
реєстраційного рахунку. Виняток складають доручення на перерахування до
бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів
(обов’язкових платежів), пені, штрафів та інших санкцій, передбачених
законодавством і застосованих для неприбуткових установ. Такі доручення
приймаються незалежно від залишку коштів на спеціальному реєстраційному
рахунку. Облік їх ведеться в органі Державного казначейства України за
окремим порядком безспірного списання коштів, визначеним Головним
управлінням Державного казначейства України.

Видача готівки із спеціальних реєстраційних рахунків на всі потреби
(заробітна плата, господарські витрати, відрядження тощо) здійснюється
на підставі поданої до органу Державного казначейства України заявки.
Інші документи, що підтверджують потребу отримання готівки (крім готівки
на придбання продуктів харчування та господарські витрати), та
довіреність на отримання грошового чека не вимагаються.

Якщо розпорядник коштів приймає рішення про придбання продуктів
харчування за готівку, він письмово повідомляє про це орган Державного
казначейства України. Після отримання готівки на продукти харчування та
господарські витрати, до органу Державного казначейства України
подається документ, що підтверджує здійснені видатки та взяття на облік
(при потребі) матеріальних цінностей. Це може бути чек, акт придбання
матеріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відомість тощо.

Підтвердні документи подаються протягом трьох днів після придбання. При
неподанні у встановлені терміни вищенаведених документів орган
Державного казначейства України не видає чеки на отримання іншої готівки
на будь-які потреби (крім видатків за захищеними статтями).

Чек на видачу готівки виписується органом Державного казначейства
України на особу, з якою розпорядником коштів укладений договір про
повну матеріальну відповідальність і яка має право отримувати і видавати
кошти.

При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом з
заявкою подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового
податку з громадян, сум нарахувань до Фонду соціального страхування
України та сум страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Зі спеціальних реєстраційних рахунків установ може проводитися
перерахування коштів на ім’я вищестоящих та підвідомчих установ та
організацій, не обумовлені кошторисами. Для таких проведень не
вимагаються ніякі підтвердні документи, здійснюються вони тільки на
підставі платіжних доручень.

При проведенні видатків органи Державного казначейства України не
здійснюють контроль за правильністю нарахування і термінами
перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів), неподаткових
платежів і інших перерахувань до бюджетів та державних цільових фондів.

Органи Державного казначейства України несуть відповідальність тільки за
цільовим направленням коштів, згідно з поданими документами, що є
підставою для здійснення операцій.

Відповідальність за нецільове та неефективне витрачання бюджетних коштів
несуть їх розпорядники.

Про всі проведені операції органи Державного казначейства України
надають виписки зі спеціальних реєстраційних рахунків, з доданням
розрахункових документів, з відбитком штампа казначея.

Тимчасово вільні бюджетні кошти бюджетних установ і організацій за
дорученням розпорядника бюджетних коштів можуть розміщуватися на
рахунках, відкритих у комерційних банках, шляхом укладання депозитних
договорів.

Підставою для проведення такої операції повинен бути депозитний договір,
укладений між бюджетною установою і установою комерційного банку. При
цьому умови депозитного договору не повинні перешкоджати процесу
виконання кошторисів видатків бюджетної установи.

Нараховані відсотки зараховуються у строки, визначені депозитними
договорами, до доходів того виду бюджетних коштів, з якого вони були
перераховані для розміщення коштів.

Після закінчення строку депозитного договору суми бюджетних коштів
повертаються на ті рахунки бюджетної установи, з яких вони були
направлені.

Повну відповідальність за умови укладання договорів та їх виконання
несуть керівники бюджетних установ.

3.Економічно-організаційна характеристика Коломийського
економіко-правового коледжу.

Створено за наказом Міністерства освіти і науки України № 214 від 19
червня 1996р. Відповідно до ст. ЗО Закону України “Про вищу
освіту” Коледж є територіально відособлений підрозділ Університету, має
окремі права юридичної особи, діє як бюджетна неприбуткова організація;
має самостійний баланс, рахунки в установах банків та відділеннях
Державного казначейства, печатку із своїм найменуванням, користується
Гербом та Прапором КНТЕУ.

Місцезнаходження (юридична адреса): 78200, Україна,
Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Б. Хмельницького, 2.

Відповідно до рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства

освіти і науки України коледж внесено до державного реєстру закладів
освіти

України з наданням ліцензії на здійснення освітньої діяльності за І-ІІ
рівнем

акредитації, має право готувати фахівців за такими
освітньо-кваліфікаційними рівнями:

молодший спеціаліст;

– бакалавр.

Основними напрямками діяльності Коледжу є:
-підготовка, перепідготовка і
підвищення кваліфікації фахівців за державними замовленнями та угодами з
юридичними і фізичними особами для внутрішньої і зовнішньої торгівлі,
фінансової системи і права, економіки підприємства, банківської і
страхової системи, бухгалтерського обліку та контролю, аудиту, туризму,
готельного господарства, побуту та інших ланок інфраструктури;

методична, фінансово-господарська, культурно-освітня робота;

науково-дослідна робота;

здійснення зовнішніх зв’язків.

Головними завданнями Коледжу є:

підготовка спеціалістів з вищою освітою;

перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців підприємств,
організацій за профілем Коледжу;

організація та проведення пошукових та прикладних наукових досліджень;

проведення культурно-освітньої, навчально-виробничої, господарської та
іншої роботи, спрямованої на забезпечення навчального процесу,
покращення матеріально побутових умов студентів, викладачів та
співробітників;

– здійснення міжнародних зв’язків з іншими навчальними закладами,
науковими установами, організаціями, фондами, діловими колами із
зарубіжних країн за профілем діяльності Коледжу;
Майно коледжу складають основні фонди, грошові кошти та інші

матеріальні і фінансові цінності, вартість яких відображена у балансі
коледжу.

Коледжу належать будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби,
зв’язок, вироблена продукція, інтелектуальна власність, грошові кошти та
інші цінності, передані Університетом або придбані та створені коледжем
у процесі діяльності.

Сплата обов’язкових податків і платежів до державного і місцевого
бюджетів здійснюється згідно з чинним законодавством України.
Коледж веде
внутрішньогосподарський і бухгалтерський облік своєї діяльності, складає
самостійний баланс і звітність та подає їх Університету та іншим органам
і установам згідно з чинним законодавством України.

Контроль фінансово-господарської діяльності коледжу відповідно до
діючого законодавства здійснюється університетом та органами державного
контролю.

Ліквідація і реорганізація (злиття, з’єднання, поділ, перетворення)
коледжу здійснюються Університетом згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 5.04.94 р. № 228 “Про порядок створення,
реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів”.

Фінансування коледжу проводиться за рахунок: –
коштів державного бюджету;

– коштів, одержаних за підготовку, перепідготовку, підвищення
кваліфікації кадрів відповідно до укладених угод та надання інших
платних послуг; – коштів, одержаних за виконання
науково-дослідних робіт (послуг)

на замовлення юридичних та фізичних осіб;

– надходжень від надання у користування або в оренду приміщень, споруд,
обладнання тощо;

– надходжень від депозитних вкладів, дивідендів від цінних паперів;

– кредитів та позик банків, валютних надходжень від
власної

господарсько-фінансової діяльності;

– добровільних внесків і пожертвувань;

– інших незаборонених законодавством джерел.

Коледж розробляє та подає на затвердження головному розпоряднику
кредитів кошториси доходів та видатків, штатні розклади.

4.Облік формування і використання грошових коштів на поточних і
реєстраційних рахунках.

Для аналітичного обліку одержаних асигнувань ведеться картка
аналітичного обліку одержаних асигнувань, згідно з Порядком складання
карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ, затвердженого
наказом ДКУ від 06.10.2000 р. № 100.

Вона ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо
по кожному коду функціональної класифікації видатків. Картка ведеться
окремо за загальним і за спеціальним фондами. Відкривається на рік. У
рядку «кошторисне призначення» відображають суми відповідно до
кошторису.

Записи про одержані асигнування здійснюються на підставі виписки органів
ДКУ з реєстраційних (поточних) рахунків. Суми відкликаних асигнувань
записують зі знаком мінус. Щомісячно у картці підраховується підсумок
«Всього асигнувань за місяць», «Всього асигнувань за рік», «Залишок
річних бюджетних призначень».

Для обліку наявності та руху коштів загального фонду державного бюджету
Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено активний рахунок 32
«Рахунки в казначействі»: субрахунок 321 «Реєстраційні рахунки». За
дебетом субрахунку 321 відображається надходження бюджетного асигнування
на утримання установи або проведення централізованих заходів за рахунок
загального фонду, а за кредитом його витрачання на підставі виписок із
реєстраційного рахунку.

Для обліку доходів за загальним фондом призначений пасивний рахунок 70
«Доходи загального фонду», який має два субрахунки 701 «Асигнування з
державного бюджету на видатки установи і на інші заходи» та 702
«Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи і на інші заходи».
За кредитом субрахунків 701 і 702 відображають: суми бюджетного
асигнування, що надійшло згідно із затвердженим кошторисом, суми
виявлених надлишків матеріалів і грошей у касі, та безоплатно одержані
матеріали. За дебетом субрахунків 701 і 702 відображають: суми
відкликаних асигнувань, суми нестач і втрат матеріалів, віднесених за
рахунок установи, списання асигнувань, одержаних за поточний рік із
віднесенням його на результат виконання кошторису за загальним фондом.

При фінансуванні за відомчою структурою вищому розпорядникові бюджетних
коштів відкривається в органі ДКУ реєстраційний рахунок, або в установі
уповноваженого банку поточний рахунок на видатки установи – для обліку
асигнувань загального фонду, що надійшли на утримання установи, та для
переказу коштів підвідомчим установам в органі ДКУ особовий рахунок, або
в установі уповноваженого банку – поточний рахунок для переведення
підвідомчим установам. Планом рахунків для обліку зазначених операцій
передбачені відповідні субрахунки 321 «Реєстраційні рахунки», 311
«Поточні рахунки на видатки установи» та 322 «Особові рахунки», 312
«Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам». Субрахунки 322
і 312 призначаються для обліку коштів, які надійшли до головних
розпорядників або розпорядників коштів другого ступеня _ вищих
розпорядників коштів, для переказу підвідомчим їм установам. Субрахунки
321 і 311 призначаються для обліку коштів, що надійшли на утримання
установи або на проведення централізованих заходів за рахунок загального
фонду. Ці субрахунки використовуються розпорядниками коштів усіх
ступенів.

Для обліку операцій на поточних і реєстраційних рахунках за коштами
спеціального фонду використовуються такі активні субрахунки, передбачені
Планом рахунків з подальшими змінами та доповненнями:

– № 313 „Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за
послуги”;

– № 314 „Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими
джерелами власних надходжень”;

– № 316 „Поточні рахунки для обліку інших надходжень спеціального
фонду”;

– № 323 „Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як
плата за послуги”;

– № 324 „Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за
іншими джерелами власних надходжень”;

– № 326 „Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень
спеціального фонду”;

На субрахунках № 313, 323 на підставі виписок банку (органу Державного
казначейства) обліковуються кошти, що надійшли на ім’я установи як плата
за послуги, які надаються бюджетним установам відповідно до їхніх
функціональних повноважень; кошти, які отримують бюджетні установи від
господарської чи виробничої діяльності; плата за оренду майна бюджетних
установ; кошти, що їх отримують бюджетні установи від реалізації майна.

На субрахунках №314, 324 обліковуються кошти, які надійшли на ім’я
установи на виконання окремих доручень, а також гранти, подарунки,
благодійні внески, інвестиції, які згідно з чинним законодавством
отримують бюджетні установи.

На субрахунках № 316, 326 обліковуються кошти установ, які відносяться
до інших надходжень спеціального фонду бюджету.

Для синтетичного обліку руху грошових коштів спеціального фонду
призначено меморіальний ордер № 3 „Накопичувальна відомість руху
грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства
України” (установах банків) – форма № 382 (бюджет) і форма № 382 авт.
(бюджет). Ордер використовується для відображення в обліку операцій з
надходження на рахунок установи доходів та здійснення касових видатків
спеціального фонду. За наявності кількох поточних чи спеціальних
реєстраційних рахунків, відкриття на ім’я бюджетної установи, накопичу-
вальні відомості ведуться окремо за кожним рахунком і нумеруються №
3-1, 3-2, 3-3. Операції з руху коштів спеціального фонду в іноземній
валюті оформляються окремими меморіальними ордерами за видами валют.
Записи операцій у накопичувальній відомості здійснюється на підставі
виписок із реєстраційних (поточних) рахунків із доданими до них
підтверджувальними документами.

Кореспонденція з обліку асигнування бюджетних установ.

№ пор Зміст операції Дебет Кредит

1 Надійшло асигнування загального фонду на реєстраційний рахунок у
відділенні ДКУ на утримання установи:

– із державного бюджету

– із місцевого бюджету

321

321

701

702

2 Оприбуткування надлишків готівки в касі 301 70

3 Оприбуткування надлишків виявлених матеріалів 23 70

4 Списання збитків матеріалів у межах встановлених норм, а також нестач
і втрат від псування матеріальних цінностей, віднесених за рахунок
установи 70 201,202,

204,

231-236,

238,239

5 Відкликання асигнування загального фонду 70 321

6 Списання отриманих за поточний рік асигнувань загального фонду бюджету
70 431

7 Нараховано плату в навчальних закладах профтехосвіти за підготовку
кадрів і підвищення кваліфікації 364 711

8 Надійшла плата за навчання у ВНЗ 301, 313,

323 364

9 Нараховано плату за користування гуртожитком 364 711

10 Надійшла плата за користуванням гуртожитком 301, 313,

364

11 Надійшли кошти для централізованого придбання бланків, літератури,
для сплати іменних стипендій 314, 324,

662 712

12 Отримано спонсорські, благодійні внески та іншу гуманітарну допомогу
у грошовій формі 301, 302, 314, 318 712

Єдиним джерелом доходів загального фонду бюджет них установ є
асигнування з державного бюджету та місцевих бюджетів, якими
визначаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні
бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетні асигнування надаються розпорядникам коштів, як правило, з
деякого конкретного бюджету залежно від підпорядкованості установи, її
територіального розміщення, народногосподарського значення та
доцільності віднесення видатків на цей бюджет відповідно до економічних
і соціальних завдань держави. Термін «доходи загального фонду» з’явився
порівняно недавно. Доти застосовувалося поняття «фінансування бюджетних
установ» як процес виділення коштів з відповідного бюджету. Зауважимо,
що цей процес не залишався незмінним за останні два десятиріччя і
здійснювався за різними формами й методами. До кінця 1990-х років
бюджетні установи фінансувалися за двома методами: відкриттям кредитів і
перерахуванням коштів із поточного (основного) рахунка місцевого бюджету
на поточні рахунки в установах банків. Через відкриття кредитів
здійснювалося фінансування на поточні видатки установ, що утримувались
за рахунок союзного й республіканських бюджетів. Установи, що
утримувались за рахунок бюджетів автономних республік і місцевих
бюджетів, фінансувалися за іншим методом.

Відкриття кредитів на фінансування видатків установ не супроводжувалося
перерахуванням коштів із рахунків бюджетів на рахунки розпорядників
кредитів, а лише уточнювалися й повідомлялися суми, передбачені на
видатки за рахунок бюджету, і надавалось право на отримання цих коштів у
банку. Такий порядок можливий тільки за умов стійкості й бездефіцитності
державного бюджету, а тому від цього методу довелося відмовитися.
Починаючи з 1990 року в установах галузей соціально-культурного
комплексу впроваджується новий господарський механізм, який передбачав
відміну кошторисного фінансування та перехід на фінансування за
галузевими нормативами, поєднання бюджетних і бюджетних коштів. Кошти,
отримані за рахунок різних джерел, створювали єдиний фонд фінансових
коштів. Для зберігання як бюджетних, так і бюджетних коштів в установах
банку відкривався розрахунковий рахунок, а поточні рахунки за бюджетом і
бюджетними коштами закривалися. Експеримент з упровадження бюджетного
госпрозрахунку не виправдав себе на практиці та був відмінений.
Фінансування всіх бюджетних установ знову стало кошторисним, при цьому
бюджетні кошти перераховувались на поточні (бюджетні) рахунки, що
відкривалися в установах банків. У період становлення ринкової економіки
утворилося багато комерційних банків, змінилися функції НБУ в частині
виконання державного бюджету, у результаті облік і контроль за
витрачанням бюджетних коштів значно послабились. Розпорошення бюджетних
коштів за багатьма поточними рахунками, брак оперативної інформації на
всіх рівнях виконання державного бюджету не давали змоги ефективно
маневрувати й без того обмеженими коштами. Саме цим пояснюється
становлення в Україні органів Державного казначейства.

Відповідно до Тимчасової інструкції про порядок касового виконання
державного бюджету за видатками, затвердженої Наказом Головного
управління Державного казначейства України від 21.03.97 № 28 ,
фінансування бюджетних установ, починаючи з 1997 року, здійснювалося за
двома формами:

– за відомчою структурою;

– через органи Державного казначейства.

За першою формою фінансувалися установи, що утримувалися за рахунок
місцевих бюджетів та інші розпорядники коштів, перелік яких
затверджувався Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства
фінансів України.

Сутність фінансування за відомчою формою зводилась ось до чого: Головне
управління Державного казначейства перераховувало бюджетні кошти з
єдиного казначейського рахунка на поточні рахунки ГРК на підставі
поданих ними (складаних за встановленою формою) розподілів бюджетних
коштів. ГРК в уповноважених установах банків відкривали такі поточні
рахунки:

а) на видатки установи;

б) для переказу коштів підвідомчим установам.

Порядок відкриття поточних рахунків регламентується Інструкцією №3 «Про
порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в
установах банків», затвердженою Постановою Правління НБУ від 27.05.96
№21. Перерахування бюджетних коштів на поточні рахунки здійснюється
платіжними дорученнями типової форми № 0401002 в міру акумуляції коштів
на рахунку місцевого бюджету. Такий порядок фінансування мобілізує
діяльність місцевої адміністрації та фінансової служби на своєчасне й
повне виконання дохідної частини бюджету, тобто видатки місцевих
бюджетів безпосередньо залежать від доходів.

Єдиний казначейський рахунок— це система бюджетних рахунків органів
Державного казначейства в установах банків, на які зараховуються
податки, збори та інші обов’язкові платежі Державного бюджету і з яких
органами державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на
користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали або надали
послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачуються інші видатки
бюджетних установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.

У разі фінансування розпорядників бюджетних коштів через територіальні
органи Державного казначейства всі поточні рахунки бюджетних установ в
уповноважених банках закриваються і їм, у свою чергу, в органах
Державного казначейства відкриваються реєстраційні рахунки, кількість
яких у конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації
контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної
класифікації. Наприклад, науково-дослідному інституту системи Академії
медичних наук відкриваються окремі рахунки за кодами функціональної
класифікації: за кодом 80202 — клініка, кодом 40201 — фундаментальна
наука, кодом 40101 — прикладна наука.

Для відкриття реєстраційних рахунків розпорядники коштів подають у
відповідні органи Державного казначейства такі документи:

1. Заяву на відкриття рахунків встановленого зразка за підписом
керівника установи й головного бухгалтера.

2. Копію установчих документів (статуту, положення), завірену
нотаріально або вищою організацією.

3. Довідку про внесення установи до Єдиного державного реєстру
підприємств і організацій України з зазначенням ідентифікаційного коду.

4. Доведений до розпорядника коштів поквартальний обсяг асигнувань з
розподілом за підрозділами бюджетної класифікації.

5. Затверджений кошторис доходів і видатків.

6. Картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного
законодавства надано право розпоряджатися рахунком і підпису платіжних
та інших розрахункових документів. До картки включається також зразок
відбитка печатки, присвоєної установі.

7. Звіт про виконання кошторису видатків установи на дату закриття
поточного рахунка в уповноваженому банку.

З органом Державного казначейства розпорядник коштів укладає договір на
відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків, які за багатьма
ознаками відрізняються від поточних рахунків. Бюджетні установи
періодично отримують виписки з реєстраційних рахунків, які бувають
різними та до яких додаються відповідні первинні документи (меморіальні
ордери, платіжні доручення тощо). Суми у виписках органу Державного
казначейства наводяться в тому значенні, яке вони мають для відкритого в
уповноваженому банку єдиного казначейства рахунка.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» та інших
урядових документів Наказом Державного казначейства України від
22.01.2001 №3 затверджено Порядок касового виконання державного бюджету
за видатками, з моменту набрання чинності якого втратила чинність
Тимчасова інструкція № 28. Цей Порядок регламентує організаційні
відносини між органами Державного казначейства й розпорядниками коштів,
а також розподіл прав, обов’язків і відповідальності між ними у процесі
виконання державного бюджету за видатками.

Перерахування коштів для здійснення видатків державного бюджету через
систему органів Державного казначейства передбачає відкриття
розпорядникам коштів І і II ступеня крім реєстраційних рахунків також
зведених особових і особових рахунків.

Зведені особові рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах
Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім
розпорядників III ступеня) для зарахування коштів без зазначення кодів
функціональної класифікації видатків, що підлягають подальшому
перерахуванню на особові та реєстраційні рахунки.

Особові рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах Державного
казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників III
ступеня) для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та
перерахуванню конкретному розпорядникові бюджетних коштів.

Організація роботи щодо перерахування Державним казначейством України
коштів державного бюджету на здійснення видатків зводиться до таких
заходів. На підставі ресурсного балансу на відповідний період і
бюджетних призначень та з урахуванням зареєстрованих зобов’язань
складаються пропозиції про виділення коштів із загального фонду
державного бюджету за головними розпорядниками коштів загальною сумою, а
за потреби—за кодами функціональної класифікації. На підставі
затверджених Державним казначейством України розпоряджень про виділення
коштів ГРК ці кошти зараховуються на зведені особові чи особові рахунки.
При цьому кошти, зараховані на зведені особові рахунки на підставі
розподілу ГРК, зараховуються на особові рахунки, після чого, згідно з
розподілом коштів розпорядника ІІ ступеня, ці кошти зараховуються на
відповідні реєстраційні рахунки.

Отже, даний Порядок, розширюючи права ГРК і розпоряднице коштів II
ступеня щодо розподілу й використання коштів зального фонду, забезпечує
оперативний контроль з боку органів Державного казначейства на кожному
рівні їх функціонування.

Державним казначейством України Наказом від 02.12.2002 №221 затверджено
«Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного
казначейства». Згідно з цим Порядком рахунки, які відкриваються в
органах Державного казначейства, поділяються на бюджетні та небюджетні.
До бюджетних рахунків належать рахунки для операцій клієнтів за
бюджетними коштами (реєстраційні рахунки та спеціальні реєстраційні
рахунки).

Отримання коштів із загального фонду бюджету (тобто фінансування)
здійснюється на відомих принципах безповоротності, плановості, цільового
спрямування коштів та суворого попереднього контролю за їх витрачанням.

Для обліку надходження бюджетних коштів загального фонду, внутрішніх
розрахунків і доходів цього фонду передбачено такі рахунки:

– рахунок № 31 «Рахунки в банках»;

– рахунок № 32 «Рахунки в казначействі»;

– рахунок № 70 «Доходи загального фонду».

Для обліку грошових коштів на поточних рахунках, які відкриваються в
установах банків, призначений активний рахунок №31 «Рахунки в банках» та
його субрахунки №311 «Поточні рахунки на видатки установи» і № 312
«Поточні рахунки для переказу підвідомчим установам».

На субрахунку № 311 обліковуються кошти бюджету, що надійшли в
розпорядження РК на утримання установи або на централізовані заходи на
видатки, що передбачені в розділі «Загальний фонд кошторису установи».
Цей субрахунок ведуть РК усіх ступенів.

На субрахунку № 312 ГРК і РК II ступеня обліковуються кошти, призначені
для переказів підвідомчим установам.

Записи за дебетом субрахунку №311, а також за дебетом і кредитом
субрахунку № 312 здійснюються на підставі виписок з поточних рахунків,
які видаються у строки, погоджені з бюджетними установами, і неодмінно
на 1-е число місяця. До виписок додаються відповідні первинні документи,
якими оформляється рух коштів на рахунках у банку та на підставі яких
складено виписки. Форми виписок із поточних рахунків можуть бути різними
залежно від застосовуваних технічних засобів, але спільними для них є
такі реквізити: дата завершення операції; номер документа, на підставі
якого здійснено запис; номер кореспондуючого рахунка; вид операції;
символ статистичної звітності банку.

Використовуючи виписки банку в бухгалтерії установи для записів на
рахунках, необхідно пам’ятати, що в банку рахунок № 31 «Рахунки в
банках» є пасивним. Унаслідок цього в бухгалтерії банку суми бюджетних
коштів, що надійшли бюджетній установі, відображаються за кредитом цього
рахунка. Суми у виписках банку наводяться в тому значенні, яке вони
мають для банку.

Для обліку руху грошових коштів на рахунках, відкритих в органах
Державного казначейства, використовується активний рахунок № 32 «Рахунки
в казначействі», до якого відкриваються два субрахунки — № 321
«Реєстраційні рахунки» і № 322 «Особові рахунки». На субрахунку №321
обліковується рух бюджетних коштів, виділених розпорядникові коштів на
утримання установи та на централізовані заходи. На субрахунку № 322
обліковуються бюджетні кошти, виділені ГРК і РК II ступеня для
подальшого їх розподілу та перерахування на реєстраційні рахунки.

Рух бюджетних коштів на рахунках у банку та казначействі здійснюється у
взаємозв’язку зі змінами джерел надходження коштів, якими є доходи
загального фонду.

Для обліку доходів за загальним фондом і внутрішніх розрахунків, які
виникають у процесі виконання кошторисів між вищими розпорядниками
коштів і підвідомчими їм установами, призначено пасивний рахунок № 70
«Доходи загального фонду». Рахунок № 70 має два субрахунки — № 701
«Асигнування з державного бюджету на видатки установи та Інші заходи», №
702 «Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші
заходи». До кредиту субрахунків № 701—702 записуються:

• суми бюджетних коштів, що надійшли на видатки, передбачені кошторисом,
згідно з затвердженим бюджетом;

• суми виявлених залишків матеріалів і грошей у касі, а також безоплатно
одержані матеріали.

До дебету цих субрахунків записуються:

• суми відкликаних коштів;

• суми асигнувань, що списуються наприкінці року на підставі річних
звітів;

• суми списаних недостач матеріалів.

Наведені бухгалтерські записи відображаються в щомісячних
накопичувальних відомостях ф. №381 (бюджет), об’єднаних з меморіальним
ордером № 2 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального
фонду в органах Державного казначейства України в установах банків».

Накопичувальні відомості складаються окремо за кожним реєстраційним
(особовим, поточним) рахунком установи, відкритим в органах Державного
казначейства України (установах банків). Вони побудовані за шаховою
формою і за наявності кількох рахунків нумеруються відповідно 2—1, 2—2,
2—3 і т. д. Записи операцій у накопичувальні відомості здійснюються
щоденно на підставі виписок із реєстраційних (особових, поточних)
рахунків із доданням до них підтверджувальних документів.

Аналітичний облік отриманих асигнувань ведеться в картці аналітичного
обліку отриманих асигнувань. Картка відкривається на рік і ведеться за
кодами функціональної класифікації. Записи щодо отриманих асигнувань
здійснюються на підставі виписок органів Державного казначейства
(установи банків) з реєстраційних, особових (поточних) рахунків.

Для обліку бюджетних коштів бюджетних установ на ім’я територіальних
органів Державного казначейства України в установах банків, де відкритий
єдиний казначейський рахунок, відкривається спеціальний рахунок за всіма
видами бюджетних коштів або спеціальні рахунки за кожним видом бюджетних
коштів. Кількість рахунків з обліку бюджетних коштів (але не більше 4),
відкритих на ім’я органів Державного казначейства, визначається ними
самостійне. Ці рахунки є доходно-видатковими і відкриваються в групі
3530 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України”
та 2530 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного
бюджету” Планів рахунків бухгалтерського обліку Національного банку і
комерційних банків України.

До початку переведення на казначейське обслуговування бюджетних коштів в
органах Державного казначейства України на ім’я установ та організацій
для обліку бюджетних коштів відкриваються спеціальні реєстраційні
рахунки, з відповідною ознакою як складові частини спеціальних рахунків
органів Державного казначейства України відповідного виду бюджетних
коштів. Тобто, при потребі, на ім’я бюджетної установи може бути
відкрито чотири спеціальні реєстраційні рахунки:

– для обліку спеціальних коштів;

– для обліку сум за дорученнями;

– для обліку депозитних сум;

– для обліку інших бюджетних коштів.

Органи Державного казначейства України ведуть зведений реєстр
розпорядників бюджетних коштів.

Для відкриття спеціальних реєстраційних рахунків установи та організації
подають до органів Державного казначейства України такі документи:

– заяву на відкриття рахунку, підписану керівником та головним
бухгалтером;

– копії нормативно-правових актів, що є підставою для зарахування і
використання бюджетних коштів;

– картку із зразками підписів осіб, яким, відповідно до законодавства
України, надано право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та
інші розрахункові документи, та відбитком гербової печатки.

Якщо документи, подані для відкриття реєстраційних рахунків із
проведення операцій з бюджетними коштами, мають вичерпну інформацію для
відкриття спеціальних реєстраційних рахунків, то останні відкриваються
тільки на підставі заяви.

Крім того, для відкриття спеціальних реєстраційних рахунків за окремими
видами бюджетних коштів додатково подаються наступні документи.

При відкритті спеціальних реєстраційних рахунків з обліку сум за
дорученнями, депозитних сум, інших бюджетних коштів до органу Державного
казначейства України подається звіт форми N 4-1 “Звіт про рух бюджетних
коштів”, складений на дату переведення на казначейське обслуговування.

Для відкриття спеціального реєстраційного рахунку з обліку спеціальних
коштів орган Державного казначейства України повинен отримати зведений
кошторис із спеціальних коштів, який складається з розділу “Інші кошти”
єдиних кошторисів доходів і видатків за всіма кодами функціональної
класифікації видатків. Кошторис складається і затверджується за всіма
вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.98 N 164 “Про
Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків
бюджетної установи та організації” та наказу Міністерства фінансів
України від 19.02.98 N 38 про порядок складання кошторису доходів та
видатків бюджетної установи, організації. До нього додається звіт про
касові видатки з початку року із спеціальних коштів, який складається за
формою N 4 “Звіт про виконання кошторису установи зі спеціальних
коштів”.

У складі документів, що надаються для відкриття спеціального
реєстраційного рахунку з обліку сум за дорученнями, до органу Державного
казначейства України подається дозвіл виданий вищестоящою установою.

Для відкриття спеціального реєстраційного рахунку з обліку інших
бюджетних коштів до органу Державного казначейства України
подаються окремі кошториси, за формами, встановленими і
затвердженими у загальному порядку. Витрачання коштів здійснюється за
кодами бюджетної класифікації у відповідності з цими кошторисами.

На дату початку операцій з бюджетними коштами до органу Державного
казначейства України подається довідка про закриття установою банку
поточних рахунків. У свою чергу, орган Державного казначейства України
письмово повідомляє установу банку про відкриття відповідного
спеціального реєстраційного рахунку розпоряднику коштів, а також про те,
що всі розрахункові документи на безспірне списання коштів з
спеціального реєстраційного рахунку, які надходять до установи банку на
ім’я відповідного розпорядника коштів, у подальшому подаються до органу
Державного казначейства України.

5. Організація бухгалтерського обліку та звітність за наявністю, рухом і
використанням грошових коштів.

Кошторисом на 2006 рік Коломийському економіко-правовому коледжу за
рахунок коштів загального фонду бюджету по КПК 1150 затверджено 1487125
доходів і видатків. Касові і фактичні видатки звітній період склали
1487125 гривень, а саме заробітну плату – 618005 гривень, на нарахування
на заробітну плату – 224800 гривень, на придбання матеріалів, постачання
продуктів харчування для студентів-сиріт – 2232 гривень і забезпечення
одягом – 970 гривень. На комунальні послуги витрачено 19000 гривень. На
виплату стипендії витрачено 497118 гривень. На капітальне будівництво
гуртожитку – 125000 гривень. По КПК 1450 кошторисом затверджено 10600
гривень. Касові видатки склали 10600 гривень. Заборгованості по
загальному фонду бюджету по КПК 1150 немає, а по КПК 1450 станом на 1
січня 2007 р. рахується кредиторська бюджетна заборгованість, термін
оплати якої не настав в сумі 23720 гривень. За рахунок спеціального
фонду бюджету кошторисом затверджено 1500000 гривень доходів, з них
1400000 гривень згідно з функціональними повноваженнями і 100000 гривень
кошти, що будуть отримані від господарської діяльності.

За звітній рік від надання платних освітніх послуг надійшло 1266884
гривень і 106926 гривень від господарської діяльності.

Невиконання плану надходжень пояснюється тим, що зменшений план прийому
по платному навчанню на 2006-2007 н.рік.

Касові видатки склали 1277643 гривні, фактичні видатки склали 1365394
гривні. За 2006 рік надійшло 82827 гривень благодійних внесків, з них
8000 гривень не грошовій формі. Касові видатки за коштами отриманих за
іншими джерелами власних надходжень склали 68107 гривень. Фактичні
видатки склали 62327 гривень. На протязі 2006 року безкоштовно від КНТЕУ
надійшло матеріальних цінностей на суму 7674 гривні 34 копійки, від ЧТЕІ
– на суму 2597 гривень 50 копійок.

Залишки коштів на реєстраційних рахунках складають:

за спеціальним фондом – 217370 гривень 54 копійки:

за сумами за дорученнями – 15834 гривні 80 копійок.

Коломийським економіко-правовим коледжом у органах Державного
казначейства України відкриті наступні реєстраційні рахунки:

№ з\п Номер реєстраційного,

поточного рахунка Назва органу Державного

казначейства України, установи банку Призначення

1 35222001000177 ГУДКУ в Ів.-Франківскій обл. Для обліку коштів
отриманих як плату за послуги

2 35220003000177 ГУДКУ в Ів.-Франківскій обл. для обліку коштів як суму
за дорученням

3 35217005000177 ГУДКУ в Ів.-Франківскій обл. для обліку коштів
загального фонду КПК 1150

4 35216006000177 ГУДКУ в Ів.-Франківскій обл. для обліку коштів
загального фонду КПК 1450

5 37117923925539 ГУДКУ в Ів.-Франківскій обл. для обліку інших коштів

Бухгалтерський облік в коледжі ведеться програмним забезпеченням
„1С:Предприятие, Бухгалтерський облік для бюджетних установ версія
7.7.”.

Недоцільність цієї програми в тому що розділи обліку не пов’язані між
собою і неможливе отримання вихідних даних по Головній книзі в цілому.
Через використання двох програм, пропоную злиття двох програм з виходом
на створення балансу.

Механізми удосконалення казначейського обслуговування.

На сьогоднішній день з упевненістю можна стверджувати, що запровадження
казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів сприяло зміцненню
дисципліни у фінансовій сфері, а за набутим позитивним досвідом можна
зробити висновки щодо ефективності функціонування казначейської системи
з виконання як державного, так і місцевих бюджетів.

Для органів місцевого самоврядування з’явилась можливість у реальному
часі володіти повною інформацією щодо залишків коштів на власних
рахунках та, як наслідок, у випадках касового розриву використовувати
право отримання безвідсоткових позичок за рахунок коштів єдиного
казначейського рахунку.

Розпорядників та одержувачів бюджетних коштів органи Держказначейства
утримують від порушень вимог чинного законодавства при проведенні
видатків на користь суб’єктів господарської діяльності. Після здійснення
процедур попереднього та поточного контролю на етапі реєстрації
зобов’язань та у процесі оплати рахунків розпорядників та одержувачів
коштів місцевих бюджетів, в ході наступного контролю – вже за фактом
здійснення фінансових операцій – для фінансових зловживань не
залишається підґрунтя.

Обслуговуванню установ місцевого підпорядкування терміново та якісно
сприяє вирішення проблеми із забезпечення розпорядників коштів місцевих
бюджетів комп’ютерною технікою.

Слід відмітити і підвищення фахового рівня працівників сільських та
селищних рад з питань бухгалтерського обліку, бюджетного законодавства,
придбання ними навичок з користування комп’ютерною технікою та
програмним забезпеченням.

Таким чином , запровадження казначейської схеми повно функціонального
обслуговування бюджетних коштів задовольняє інтереси та потреби всіх
учасників бюджетного процесу.

Одним із питань, яке потребує вирішення, є організація захисту обміну
інформацією. Це буде стосуватися збільшення чисельності фахівців із
служби захисту інформації як на обласному рівні Державного
казначейства, так і в його територіальних органах, з метою
негайного реагування на вирішення нестандартних ситуацій при
використанні спеціалізованої програми «Клієнт-Казначейство».

Іншим шляхом вирішення проблем, пов’язаних з територіальної віддаленістю
розташування бюджетних установ в окремо взятому районі, є створення
виносних робочих місць. Правильно та чітко сформовані вимоги із
запровадження в дію казначейського обслуговування місцевих бюджетів
через виносні робочі місця дозволить завчасно визначитись з цим
питанням.

Але ж виносне робоче місце – це не тільки один працівник казначейства,
який приймає документи від клієнтів і проводить оплату їх видатків.
Розроблення типової угоди між територіальним органом казначейства та
установами місцевого підпорядкування , які будуть обслуговуватися через
створене виносне робоче місце, дозволить врегулювати розмежування
повноважень та відповідальність останніми при казначейському виконанні
видаткової частини місцевих бюджетів.

Підводячи підсумки всього вищесказаного, слід констатувати, що, з огляду
на дворічний досвід роботи з казначейського виконання місцевих бюджетів,
глобальні етапи вже успішно пройдено, основні зусилля тепер
направляються на подальше удосконалення та оптимізацію.

Отже, сьогодні при існуючому характері взаємовідносин між бюджетними
підприємствами, організаціями, установами та Державним казначейством
доцільно поряд із поняттям «розпорядник бюджетних коштів» ввести
поняття, яке більшою мірою відповідало б проведеній реорганізації в
системі виконання державного бюджету, особливо в галузі видатків. Таким
нововведеним поняттям може бути «споживач бюджетних коштів», що
відповідатиме суті економічних та організаційних перетворень, які
останнім часом відбулися і відбуватимуться надалі у механізмі виконання
українського державного бюджету. Введення нової категорії повинно знайти
підтримку у практиків і науковців сфери державних фінансів а введення її
в науковий обіг дасть змогу більш чітко та повно розкрити зміст
взаємовідносин між бюджетними установи, підприємствами, організаціями та
Державним казначейством.

Сьогодні бюджетне фінансування перерахування коштів через органи
Державного казначейства не тільки не втрачає своєї актуальності, а й,
навпаки, набуває все більшої сили. Проте, як було зазначено раніше,
бувають випадки, коли фінансування витрат розпорядників бюджетних коштів
відбувається за відомчою структурою, яке не передбачає надання Державним
органам казначейства всієї необхідної документації щодо взятих
фінансових зобов’язань. Саме постанова КМУ та НБУ «Про казначейське
виконання кошторисів видатків на утримання апарату органів виконавчої
влади» від 09.05.97 р. №437 законодавчо закріплює дискримінацію
нижчестоящих розпорядників бюджетних коштів.

Висновки і пропозиції.

Опрацювавши низку підручників і періодичних видань, я спробував
визначити процес обліку фінансування бюджетних установ з Державного
казначейства. Головна мета ведення бухгалтерського обліку в бюджетних
установах – це надання інформації, яка необхідна для управління
діяльністю бюджетної установи та забезпечення контролю за виконанням
кошторису. Бухгалтерський облік у бюджетних установах суцільно і
безперервно відображає всі операції, пов’язані з виконанням кошторису.
Своєчасне, повне та достовірне відображення в балансі бюджетної установи
всіх господарських операцій є обов’язковою умовою ефективного управління
діяльністю бюджетною установою. Одне з найважливіших завдань
удосконалення обліку в бюджетних установах – це облік коштів
спеціального фонду, їх взаємопов’язаність у системі звітних даних із
показниками виконання кошторису в загальному фонді. Організація
бюджетного бухгалтерського обліку базується на застосуванні
загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.

Принципи бухгалтерського обліку – це основні засади, на яких
здійснюються його функції в бюджетних установах.

Бюджетні установи – окремі юридичні особи. Вони ведуть облік і складають
звітність відповідно до чинного законодавства для бюджетних установ,
визначають результати виконання кошторису за рік, несуть майнову та
правову відповідальність перед державою, сплачують встановлені для
бюджетних установ податки, проводять розрахунки з персоналом, з
дебіторами та кредиторами.

На сьогоднішній день з упевненістю можна стверджувати, що запровадження
казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів сприяло зміцненню
дисципліни у фінансовій сфері, а за набутим позитивним досвідом можна
зробити висновки щодо ефективності функціонування казначейської системи
з виконання як державного, так і місцевих бюджетів.

Одним із питань, яке потребує вирішення, є організація захисту обміну
інформацією. Це буде стосуватися збільшення чисельності фахівців із
служби захисту інформації як на обласному рівні Державного
казначейства, так і в його територіальних органах, з метою
негайного реагування на вирішення нестандартних ситуацій при
використанні спеціалізованої програми «Клієнт-Казначейство».

PAGE

PAGE 51

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020