Консалтингові ресурси як складник інноваційного потенціалу економіки
Становлення в Україні інноваційної моделі економічного розвитку істотно
актуалізує наукові дослідження змісту, чинників, учасників і потенціалу
інноваційної діяльності. Визначенню і структуризації інноваційного
потенціалу окремих господарюючих суб’єктів і економіки в цілому
присвячено праці вітчизняних і зарубіжних науковців: Л.Г.Мельника,
В.Гусєва, В.Мартиненко, Д.І.Кокуріна, Л.І.Федулової та інших.
Методологічне підґрунтя дослідження становить фундаментальний
категоріальний ряд теорій інновацій, інноваційної економіки, економіки
інновацій: інновації, інноваційний процес, інноваційна діяльність,
інноваційна сфера, інноваційний потенціал, національні інноваційні
системи, інноваційний тип економічного розвитку.
Перехід до інноваційного типу розвитку економіки являє собою комплексний
науково-технічний і соціально-економічний процес перетворення інновацій
– на головний чинник економічного зростання, інноваційної діяльності –
на пріоритетний вид економічної активності, інноваційної сфери – на
найважливішу сферу економіки, розвиток якої є одним з головних об’єктів
державної економічної політики, національних інноваційних систем – на
провідний сегмент сучасного господарства. Перехід до інноваційного типу
економічного розвитку безпосередньо пов’язаний з нагромадженням та
ефективним використанням інноваційного потенціалу національної
економіки, складником якого є консалтингові ресурси.
Консалтингові ресурси можна віднести як до інформаційних, так і до
інтелектуальних, оскільки їх зміст становлять знання й інформація.
Водночас їх виділення в особливий вид ресурсів сучасного бізнесу є
обґрунтованим, оскільки їм притаманні не тільки характеристики, що
змістовно зближують їх з інформаційними та інтелектуальними ресурсами,
але й істотні особливості. Основу такого вирізнення становлять
специфічність змісту, співвідношення і взаємозв’язки інформаційного та
інтелектуального складників консалтингових ресурсів.
Існує тісний взаємозв’язок економічного консалтингу й інформаційних
ресурсів. З одного боку, одними з основних ресурсів консалтингової
діяльності є інформаційні ресурси, з іншого – консалтингова фірма,
надаючи консалтингові послуги клієнтам, трансформує наявну інформацію в
професійні поради, рекомендації, висновки тощо, тобто виступає не тільки
споживачем інформації, а й продуцентом, збирачем, зберігачем і продавцем
її. Інформаційний складник консалтингових ресурсів – це специфічна
інформація, що передається консультантами фірмам-клієнтам у процесі
консультування, тобто консалтингова інформація.
Хоча економічний консалтинг надає господарюючим суб’єктам необхідну їм
інформацію у формі ділових послуг консультативного типу, консалтингові
ресурси, як вбачається, не слід ототожнювати з ресурсами інформаційними.
Особливості перших у порівнянні з другими полягають насамперед у змісті
консалтингової інформації – адаптованої до особливостей і проблем
бізнесу клієнта конфіденційної професійної економічної інформації, яку
можна віднести до ділового, науково-технічного і спеціального секторів
світових інформаційних ресурсів. Її джерелами виступає інформація:
державних органів та органів місцевого й регіонального самоврядування,
правова й довідково-енциклопедичного характеру. Специфіка консалтингової
інформації полягає також у тому, що вона передається клієнтам у формі й
процесі консультування як складник професійної поради, рекомендації,
проекту, що спрямовані на розв’язання проблем клієнтської організації.
Знання виступають інтелектуальними ресурсами бізнесу, особливим видом
яких є, на нашу думку, ресурси консалтингові, специфічність яких полягає
у знаннях та формі їх передачі. Інтелектуальний складник консалтингових
ресурсів – це специфічне організаційне знання, передане в процесі
консультування клієнтові, завданням якого є його засвоєння, перетворення
на власний інтелектуальний капітал. Причому інтелектуальний складник
консалтингових ресурсів виконує роль чинника формування інтелектуальних
ресурсів фірми у формі як індивідуального знання її працівників, що
використовуються ними в процесі здійснення відповідних функцій, так і
організаційного – належного фірмі знання, включаючи індивідуальне
(суб’єктивне), кодифіковане й об’єктивоване.
Інтелектуальний та інформаційний складники консалтингових ресурсів тісно
взаємопов’язані, подібно взаємозв’язку знання й інформації. Отже,
консалтингові ресурси – це суб’єктивні специфічні знання, що виступають
продуктом переробки інформації. У процесі консультування вони отримують
інституційне закріплення і передаються клієнтам на комерційних засадах
разом з інформацією, що їх доповнює. У змісті консалтингових ресурсів
інтелектуальному складнику належить пріоритетна роль, а інформаційному,
що його доповнює, -супутня. Це дає підставу для визначення
консалтингових ресурсів як особливий вид ресурсів інтелектуальних.
Спираючись на аналіз змісту консалтингових ресурсів, можемо назвати
консалтинг у сфері економіки й управління підприємницькою діяльністю
професійних консультантів по забезпеченню господарюючих суб’єктів
необхідними для ефективного ведення бізнесу суб’єктивними специфічними
знаннями та інформацією, що отримали інституційне закріплення в процесі
консультування. Тобто консалтингова діяльність – це підприємницька
діяльність по забезпеченню економічних агентів консалтинговими
ресурсами.
Як особливий вид ресурсів інтелектуальних, консалтингові ресурси
виступають на мікроекономічному рівні джерелом формування й розвитку
людського капіталу співробітників фірми-клієнта у формі
фірмово-специфічного людського капіталу, оскільки консалтинг має
навчальний ефект, і інтелектуального капіталу фірми. На
макроекономічному рівні консалтингові ресурси є невід’ємною частиною
інтелектуального потенціалу суспільства. Отже, консалтингові ресурси –
це особливий вид ресурсів інтелектуальних, використання яких
господарюючими суб’єктами забезпечує досягнення ними поставлених
економічних цілей, виступає чинником ефективності й
конкурентоспроможності бізнесу. Зміст консалтингових ресурсів становлять
інституційно закріплені і передані в консультативній формі суб’єктивні
специфічні знання й економічна інформація ділового й спеціального
характеру, яка адаптована до особливостей бізнесу фірми-клієнта й
доповнює знання.
Консалтингова діяльність як процес забезпечення бізнесу консалтинговими
ресурсами, тобто як консалтинговий цикл, охоплює наступні стадії:
– продукування консалтингових ресурсів, формою яких виступає
консалтинговий продукт;
– обмін консалтингових ресурсів як купівля-продаж консалтингових послуг;
– впровадження (використання) консалтингових ресурсів в практику
господарюючими суб’єктами. Зауважимо, що стадія обміну включає 2 основні
фази, здійснення яких у часі розділені стадією
продукування консалтингового продукту: (а) замовлення клієнтом певної
консалтингової послуги і (б) її трансфер – передавання останньої на
комерційних засадах.
Отже, консалтинговий цикл (процес) становить собою послідовне
проходження консалтинговими ресурсами (що набувають форм консалтингових
продуктів і консалтингових послуг) стадій продукування, обміну (фази
замовлення й трансферу), впровадження (використання). На стадії
продукування формою інституційного закріплення суб’єктивних специфічних
знань та інформації є консалтинговий продукт, на стадії обміну
(замовлення й трансферу) – консалтингова послуга як об’єкт
купівлі-продажу на консалтинговому ринку, на стадії впровадження
отримані в процесі консалтингового обслуговування специфічні знання й
інформація використовуються господарюючим суб’єктом для досягнення
певних цілей бізнесу. Консалтинговий цикл здійснюється у формі
консалтингового обслуговування суб’єктів підприємницької діяльності
професійними консультантами з економіки й управління, змістовними
аспектами якого є: сутнісний, що становить собою систему економічних
відносин консалтингу (продукування, обміну, впровадження консалтингових
ресурсів у господарську практику), і процесний, що є діяльністю з
надання консалтингових послуг. Слід підкреслити, що найважливішим
завданням консалтингового обслуговування (як повного, так і часткового)
є забезпечення клієнта консалтинговими ресурсами, необхідними йому для
розв’язання проблем ведіння бізнесу в майбутньому, якщо це продукуюче
консалтингове обслуговування, або в даний час, якщо здійснюється
консалтингове обслуговування повне або впроваджувальне.
Консалтингові ресурси є важливим чинником інноваційної діяльності,
перетворення якої на вирішальний чинник економічного зростання виступає
відмінною ознакою інноваційного типу розвитку економіки.
Професійні консультанти, завдання яких полягає в забезпеченні
інноваційного процесу консалтинговими ресурсами, необхідними для
ефективного провадження інноваційної діяльності, є незалежними
учасниками інноваційної мережі інноваційних й інноваційно-активних фірм.
По-перше, консалтингові ресурси комплексно використовуються фірмами
даного функціонального блоку НІС при здійсненні всіх інноваційних
технологій, що становлять зміст інноваційної діяльності –
НДДКР-технологій, ринкових, інвестиційних, впроваджувальних, виробничих
та управлінських. По-друге, надаючи інноваторам у процесі
консалтингового обслуговування специфічні знання й інформацію,
економічний консалтинг виступає фактором формування й нагромадження
інноваційного потенціалу фірм як ресурсного фундаменту їхньої
інноваційної діяльності, забезпечує його ефективну реалізацію в процесі
здійснення фірмою інноваційних технологій. По-третє, консультанти,
виступаючи незалежними учасниками інноваційної мережі інноваційних й
інноваційно-активних фірм виробничої сфери сприяють росту їх
інновативності, підвищенню ефективності інноваційної діяльності,
розвитку інноваційного підприємництва в цілому.
?
– це засіб підвищення ефективності здійснення фірмами інноваційних
технологій шляхом часткового передавання функцій, а значить і ризиків
інноваційної діяльності консультантам як незалежним учасникам зовнішньої
інноваційної мережі. Причому останні можуть брати на себе виконання як
окремих, так і багатьох функцій фірм у межах певної інноваційної
технології. При здійсненні фірмами нововведень в
організаційно-управлінській сфері консультанти можуть виступити в ролі
продуцентів і постачальників інтелектуальних продуктів –
організаційно-управлінських новацій. Прикладом такої їх участі в
інноваційному процесі може бути діяльність Ф.Тейлора по впровадженню на
підприємствах розроблених їм принципів організації праці. Таким чином,
інноваційна роль консалтингових ресурсів знаходить свій прояв у різних
напрямках діяльності професіойних консультантів як незалежних учасників
зовнішньої мережі інноваційних та інноваційно-активних фірм виробничої
сфери з їх забезпечення консалтинговими ресурсами, необхідними для
ефективного здійснення інноваційних технологій.
Консалтингові фірми і незалежні професіональні консультанти належать до
інфраструктури інноваційної діяльності як сукупності організацій,
обслуговуючих наукову, інноваційну, виробничу сфери й ринок, що
підтримують інформаційно й організаційно інноваційний процес. Це
комплекс організацій інфраструктури науки, спеціалізованих організацій
інноваційної сфери, організацій виробничої й ринкової інфраструктур, що
обслуговують і підтримують системний інноваційний процес ринкового типу
на всіх стадіях і в усіх сферах, забезпечують його безперервність та
ефективність на основі інтеграції наукової, інноваційної, виробничої
сфер економіки. Консалтингові організації як елементи інфраструктур цих
сфер економіки, ринкової інфраструктури, що інформаційно сприяють й
організаційно підтримують суб’єктів інноваційної діяльності, виступають
складниками інноваційної інфраструктури в широкому розумінні.
Б.Данилішин і В.Чижова справедливо називають центри консалтингу
елементами інфраструктури інноваційної діяльності разом з технопарками,
технополісами, інноваційними бізнес-інкубаторами, інноваційними біржами,
інжинірингом, маркетинговими, рекламними, аудиторськими фірмами [1]. У
науковій царині діють впроваджувальні та інжинірингові організації,
однією з функцій яких є консультування науковців з питань
комерціалізації наукових продуктів-новацій, їх просування безпосереднім
споживачам – фірмам виробничої сфери. Надання консалтингових послуг –
важливий напрямок діяльності спеціалізованих інноваційних організацій:
технопарків, галузевих кластерів, інноваційних центрів, інноваційних
бізнес-інкубаторів, венчурних фондів тощо. Виробничий консалтинг як
елемент загальної виробничої інфраструктури, спрямований на підвищення
ефективності інноваційної діяльності фірм на стадіях впровадження
новацій, рутинізації й дифузії нововведень. Консалтингові фірми ринкової
інфраструктури, насамперед ринку інновацій, обслуговують інноваційний
процес як стосовно комерціалізації нововведень, так і в напрямку
сприяння ефективній реалізації інноваційної продукції.
Використання консалтингових ресурсів в інноваційному процесі сприяє
розвитку державного, міжфірмового й корпоративного управління
інноваційною діяльністю, підвищенню інноваційної культури на підставі
поширення і впровадження в господарську практику знань про міжнародні
стандарти, правила й норми інноваційної поведінки. У цілому консалтинг є
дійовим чинником формування в країні певного інноваційного клімату,
невід’ємною часткою національного інноваційного середовища і сприяє
розвитку інноваційного підприємництва.
В національних інноваційних системах консалтингові ресурси виконують
трансформаційну, інтегруючу, стимулюючу, інституційну та ідеологічну
функції, спрямовані на досягнення стратегічної мети НІС – сприяння
інноваційному розвитку національної економіки. Зазначені функції
забезпечують:
– раціоналізацію інноваційного процесу, технологій інноваційної
діяльності, оптимізацію комбінації й використання ресурсів, що є
складниками інноваційного потенціалу;
– прискорення впровадження нових знань і досвіду в господарську
практику, залучення інтелектуальних продуктів-новацій в економічний
оборот, здійснення системного інноваційного процесу ринкового типу,
розвиток інноваційної діяльності й підвищення інновативності і
інноваційної активності бізнесу;
– зниження трансакційних витрат учасників інноваційного процесу,
пов’язаних з угодами на ринках інновацій, об’єктів інтелектуальної
власності, інформації тощо;
– оптимізацію економічної поведінки суб’єктів інноваційної діяльності,
її спрямованість на високі результати інноваційної діяльності;
– інформаційну підтримку інноваторів, засвоєння ними нових знань,
сучасних прийомів і методів інноваційної діяльності як основи їх
інноваційної культури й мислення (інформаційна і навчальна функції
консалтингу).
У сучасній науковій літературі, присвяченій проблемам інноваційної
діяльності, переважає ресурсний підхід до визначення інноваційного
потенціалу, підґрунтя якого становить трактування економічною наукою
поняття «потенціал» як наявних у економічних суб’єктів ресурсів, їх
оптимальну структуру й уміння раціонально використовувати для досягнення
поставленої мети [2, с.13]. По-перше, різні визначення інноваційного
потенціалу відрізняються складом ресурсів інноваційної діяльності. На
думку Л.Г.Мельника, «інноваційний потенціал -сукупність фінансових,
матеріальних і трудових ресурсів, які може використати дана система для
реалізації пілотних проектів, тобто таких, які спрямовані на виробництво
нових видів продукції» [3, с.122]. В.Гусєв визначає його як «сукупність
різних видів коштів, механізмів і ресурсів, включаючи матеріальні,
фінансові, інтелектуальні, науково-технічні та інші види ресурсів, у
тому числі людський капітал, які необхідні для здійснення інноваційної
діяльності» [4, с.24].
По-друге, формулювання інноваційного потенціалу на підставі ресурсного
підходу можуть включати додаткові характеристики, які певним чином
пов’язані з використанням інноваційних ресурсів. В.Мартиненко
підкреслює: «Інноваційний потенціал – це не сума всіх ресурсів.
Потенціал становить собою впорядковану масу цих ресурсів» [5, с.24]. У
монографії «Инновационная экономика» автори вказують на необхідність
цілісного осмислення інноваційних ресурсів бізнесу, включаючи їх
зовнішні джерела і внутрішню конфігурацію, «тверді» фінансово-економічні
й організаційно-технічні параметри і «м’які» складники, як-то:
лідерство, культура, довіра, корпоративне громадянство [6, с.103]. Як
вбачається, фундаментом такого трактування інноваційного потенціалу
також є ресурсний підхід, хоча ці вчені визначають його складниками не
тільки інноваційні ресурси, доповнені елементами корпоративної культури,
а й їх джерела й комбінацію. Таким чином тут може йтись про ресурсний
підхід у широкому розумінні, на підставі якого в інноваційному
потенціалі вирізняють такі блоки, як сукупність ресурсів, їх комбінація,
управління.
Ресурсним підходом (у широкому тлумаченні) є, на наш погляд, підхід
Д.І.Кокуріна, який до змісту інноваційного потенціалу включає рівень:
(а) ресурсний (ресурсний потенціал) – сукупність ресурсів,
використовуваних у певних соціально-економічних формах для виробництва
інноваційної продукції, що задовольняє суспільні потреби; упорядкована
їх система у натуральному й вартісному вираженні, використовуваних для
створення матеріально-технічної бази інноваційного середовища; (б)
результативний -результат реалізації наявних можливостей і (в)
внутрішній – здатність ефективно перетворювати ресурси на інноваційний
продукт. Зазначені рівні змісту інноваційного потенціалу Д.І.Кокурін
визначає як його триєдину сутність [7, с.106, 131].
Як єдність ресурсів інноваційної діяльності й здатності сприймати і
впроваджувати інновації визначає інноваційний потенціал Л.І.Федулова. Це
«…здатність системи породжувати і вчасно освоювати новації відповідно
до прийнятої стратегії розвитку; сукупність різних видів ресурсів,
зокрема матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших, необхідних
для здійснення інноваційної діяльності» [8, с.470].
Отже, інноваційний потенціал економіки – це сукупність чинників
інноваційного економічного розвитку (ресурсних – ресурсний потенціал,
результативних, пов’язаних з реалізацією наявних можливостей здійснення
сучасного інноваційного процесу, внутрішніх – здатність економічної
системи сприймати і впроваджувати інновації).
З нашого погляду, інноваційна сутність консалтингових ресурсів полягає в
тому, що вони є найважливішим структурним елементом усіх рівнів
інноваційного потенціалу економіки в широкому розумінні:
– ресурсний рівень інноваційного потенціалу (ресурсний потенціал
інноваційного розвитку) становлять специфічні знання й інформація,
організаційно-управлінські новації та ноу-хау, передані консультантами
інноваторам як консалтингові ресурси інноваційної діяльності;
– результативний рівень інноваційного потенціалу безпосередньо залежить
від ефективності професійної консультаційної допомоги суб’єктам
інноваційної діяльності, що сприяє досягненню їх цілей;
– економічний консалтинг як елемент внутрішнього рівня інноваційного
потенціалу сприяє розвитку інноваційного мислення господарюючих
суб’єктів, зростанню їх інноваційної культури та інновативності, тобто
здатності сприймати й використовувати нововведення, сприяти їх
поширенню.
Література:
1. Данилишин Б., Чижова В. Научно-инновационное обеспечение устойчивого
экономического развития Украины // Экономика Украины. – 2004. – №3. – С
.4-12.
2. Економічна енциклопедія: У 3-х томах. – Т.3 / Відп. ред.
С.В.Мочерний. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 952с.
3. Мельник Л.Г. Информационная экономика. – Сумы: ИТД «Университет.
кн.», 2003. – 288с.
4. Інноваційний потенціал України: підприємство, галузь, регіон, країна:
Круглий стіл // Економіст. – 2004.- №5. – С.15-26.
5. Інноваційний потенціал України: підприємство, галузь, регіон, країна:
Круглий стіл // Економіст. – 2004. – №5. – С.15-26.
6. Инновационная экономика: 2-е изд., испр. и доп. – М.: Наука, 2004. –
352с.
7. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: Экзамен, 2001. – 576с.
8. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. –
480с.
9. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна,
№802, 2008 рік, с.26-30
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
