.

Комплексний аналіз і рейтингове оцінювання фінансового стану підприємства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1152 7730
Скачать документ

Реферат на тему:

Комплексний аналіз і рейтингове оцінювання фінансового стану
підприємства

Завдання і вимоги до рейтингового оцінювання

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та
наскільки ефективними і безризиковими можуть бути ділові відносини з ним
комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і
позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів,
становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й
очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою “стійкий фінансовий стан” та бездоганною
репутацією підприємства необхідно мати науково обгрунтовану кількісну
узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства.

Аналітик намагається мати саме таку оцінку, яка забезпечить
порівнюваність фінансового стану різних підприємств незалежно від галузі
та виду їх діяльності, місця розташування, форми власності або розміру
(за обсягами виробництва або чисельністю працівників). Зрозуміло, що
йдеться про пошук якогось узагальнюючого показника, за яким підприємства
можна ранжувати. Вихідні дані для розрахунку цього показника необхідно
вибирати за однаковими правилами, мати стандартне походження. Таким
вимогам відповідає сукупність відносних аналітичних показників
фінансового стану, які можна обчислити за даними стандартів фінансової
звітності: рентабельністю, оборотністю активів (ресурсовіддачею),
ринковою стійкістю, фінансовою незалежністю. І нарешті, оскільки є
об’єктивна потреба в постійній актуалізації результатів рейтингу
підприємств, методика розрахунку рейтингової оцінки має бути
формалізована і запрограмована.

Існують різни методи і критерії для визначення рейтингової оцінки, які
задовольняють усі наведені вимоги. Спільним у них є те, що насамперед
треба визначити перелік фінансових показників як чинників, що впливають
на узагальнюючу оцінку.

Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості підприємств та
організацій

В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної
привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом
Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій
від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику
багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та
іншими характеристиками чинників фінансового стану.

Розглянемо основні групи показників.

1. Показники оцінювання майнового стану.

1.1. Активна частина основних засобів.

1.2. Коефіцієнт зносу основних засобів.

1.3. Коефіцієнт оновлення.

1.4. Коефіцієнт вибуття.

2. Показники оцінювання фінансової стійкості (платоспроможності).

2.1. Рівень фінансової стійкості.

2.2. Маневреність робочого капіталу.

2.3. Коефіцієнт незалежності (автономії).

2.4. Коефіцієнт фінансової стабільності.

2.5. Коефіцієнт фінансової стійкості.

2.6. Показник фінансового лівериджу (важеля).

3. Показники оцінювання ліквідності активів.

3.1. Коефіцієнт покриття.

3.2. Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської
заборгованості.

3.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

4. Показники оцінювання прибутковості.

4.1. Прибутковість активів.

4.2. Прибутковість власного капіталу.

4.3. Прибутковість реалізованої продукції.

5. Показники оцінювання ділової активності.

5.1. Продуктивність праці.

5.2. Фондовіддача.

5.3. Оборотність оборотних активів.

5.4. Оборотність запасів.

5.5. Оборотність власного капіталу.

5.6. Оборотність основного капіталу.

6. Показники оцінювання ринкової активності.

6.1. Прибуток на акцію.

6.2. Цінність акції.

6.3. Дивідендна дохідність акції.

6.4. Дивідендний вихід.

6.5. Коефіцієнт котирування акції.

Для визначення коефіцієнтів групи 6 використовують дані фінансової
звітності (форми № 2 і 3) та дані ринку цінних паперів (фондової біржі).

Наведених у групах показників достатньо для визначення загального
інтегрального показника фінансового стану підприємства. У разі потреби
кількість показників можна коригувати.

Експертним оцінюванням визначають вагомість груп показників, а також
вагомість показників у групах. Наприклад, вагомість груп, %: І — 20, II
— 20, III — 10, IV — 8, V — 15, VI — 27; вагомість показників першої
групи, %: 1.1 — 10, 1.2 — 40, 1.3 — 30, 1.4 — 20. Вагомість можна
коригувати.

Для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості
(фінансового стану) розроблено програмний комплекс для персонального
комп’ютера — INTEGRAL. Алгоритм базується на методах математичної
статистики (варіаційний аналіз).

На основі вихідних даних зі стандартних форм фінансової звітності
спочатку розраховують показники щодо всіх підприємств. Фіксують
мінімальне та максимальне значення і напрямок оптимізації кожного
показника — min (max).

Результат розрахунку — інтегральний показник фінансового стану —
наводиться в балах. Рейтинг підприємств визначається у порядку спадання
результатів.

Визначення узагальнюючого показника фінансового стану підприємств

Розглянемо методику, за допомогою якої можна одержати об’єктивну,
науково обґрунтовану узагальнюючу оцінку фінансового ста-ну
підприємства. Послідовність її застосування така:

1. Для кожного і-го показника фіксується його найкраще значення a f
серед значень, отриманих різними підприємствами. Обмежень щодо кількості
аналізованих показників і підприємств немає.

2. Обчислюється ступінь відхилення показника конкретного під-приємства
від найкращого значення для групи підприємств:

3. Визначається рейтингова оцінка для кожного підприємства. При цьому
можна використовувати формули, спільне в яких поняття
середньоквадратичного відхилення:

де к1 ,к2 , …, кп – вагові коефіцієнти і-то показника, які задає
експерт;

4. Підприємства ранжують відповідно до рейтингової оцінки.

При визначенні рейтингової оцінки за показниками r1j та R2j ран-жування
відбувається в порядку від меншої оцінки до більшої; якщо ж оцінка
визначається за показниками R та Rj , підприємства ранжуються у порядку
від більшої рейтингової оцінки до меншої.

Завдяки формалізації розрахунків та стандартизації вихідних даних
фінансової звітності є підстави для розробки комп’ютерної програми з
метою визначення рейтингу підприємств і постійної актуалізації одержаних
результатів. Рейтингові оцінки за наведеними форму-лами можна визначити
за стандартною програмою MS Excel.

Рейтинг підприємств за критерієм “суми місць”

Ідеться про найпростіший спосіб визначення рейтингу підприємств за їх
фінансовим станом. Його доцільно використовувати насамперед у
навчальному процесі. Наприклад, вивчаючи дисципліну “Фінансовий аналіз”,
на практичних заняттях студенти виконують індивідуальні завдання,
розраховуючи фінансові показники з відповідних тем за вихідними даними
фінансової звітності “власного” підприємства. На підсумковому занятті
одержані результати заносять в узагальнюючу форму (табл. 30). Спочатку
визначають місце, яке посідає у те підприємство (/’= 1,^п) з і-то
показника (/= 1, ). На основі цих даних підбивають підсумок значень
місць, отриманих підприємством за всіма аналізованими показниками.
Підприємство з мінімальною сумою місць посяде в рейтингу першу позицію.

Наведену методику можна використовувати для визначення рейтингу реальних
підприємств. Перевагою її є простота, недоліком неточність результатів.
Однак для першого туру визначення групи привабливих підприємств-лідерів
і групи аутсайдерів визначити рейтинг за критерієм “суми місць”
доцільно.

Розглянемо ще один приклад визначення рейтингової оцінки в навчальному
процесі. У діловій грі “Фінансова експертиза інвестиції” студенти
формують і реалізують протягом 12 років інвестиційний

портфель “власного” підприємства з переліку реальних та фінансових
інвестицій. При цьому враховують прибутковість та системний ризик
інвестиційного портфеля в цілому. Підсумки участі у грі, тобто місце,
яке посіло “підприємство”, що його представляє студент, підбиваються в
балах за шкалою, наведеною в табл. 31. Розрахунки виконують за останні 5
років ігрового періоду.

Тестування підприємств як позичальників

З метою зниження ризиків комерційні банки вдаються до різних
узагальнюючих критеріїв оцінки платоспроможності своїх потенційних
позичальників. Такі критерії банк визначає на власний розсуд, і це може
бути його комерційною таємницею.

Українські банки керуються при цьому Положенням про порядок формування і
використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями комерційних банків, затвердженим постановою Правління
Національного банку України від 28.03.98 №22.

Наведемо критеріальні показники за даними емпіричних досліджень Банку
Франції.

1. Відношення суми відсотків, що сплачені за всіма видами
заборгованості, до отриманого економічного ефекту (тобто відношення
показує, яка частина ефекту “йде на покриття ціни кредиту”). Нормаль-ним
значенням вважається 38,8 %, небезпечним – ? 88,6 %.

2. Покриття інвестицій, що показує, яка частина активів балансу
профінансована за рахунок стабільних джерел: власних коштів і довго- та
середньострокових кредитів. Нормальним значенням вважається 86,7 %,
небезпечним- 73,2 %.

3. Співвідношення між позиковими і власними коштами. Нормальним
значенням вважається 0,75-1,5 (значення, що перевищує одиницю,
допускається за умови високих показників оборотності), небезпечним- ? 2.

4. Середній термін оплати товарів та послуг інших підприємств. Нормальне
значення – 89,9 дня, небезпечне – ? 107,1 дня.

Істотними вважають три показники ліквідності та показник фінансової
автономії (табл.).

Якщо значення наведених показників будуть “різнокласовими”, то
визначають узагальнюючу оцінку в балах. При цьому застосовують вагові
коефіцієнти, що відбивають значення кожного з чотирьох показників, та
бальну шкалу.

До 1-го класу позичальників належать ті, що набрали 100-150 балів, до
2-го – 151-250, до 3-го – 251-300 балів.

Для підприємства 1-го класу кредит може бути наданий під мінімальний
відсоток, як виняток — як бланковий, тобто без застави. Підприємство
2-го класу може одержати кредит на загальних умовах: ринкова відсоткова
ставка; забезпечення заставою або гарантією. Для підприємства 3-го класу
отримати кредит проблематично. Якщо ж він буде наданий, то під
максимальний відсоток, під заставу з максимальним коефіцієнтом застави
(співвідношення вартості застави за оцінкою банківських експертів до
суми кредиту), який іноді досягає 3-5.

Таким чином, підприємства заінтересовані зробити випереджальний
самоаналіз і визначити свою класність як позичальника.

Українські дослідники пропонують такі критерії для оцінювання
кредитоспроможності позичальників та ризику банку:

• поточний фінансовий стан позичальника (двофакторна модель, що враховує
коефіцієнти ліквідності та фінансової стійкості);

• об’єкт кредитування;

• термін та розмір кредиту;

• досвід роботи з позичальником (чи були затримки із погашенням раніше
отриманих кредитів, чи вчасно надавалась правдива фінансова
документація);

• кадровий потенціал (рівень кваліфікації персоналу, досвід роботи
керівника);

• якість застави (ліквідність, стабільність цін, придатність до
зберігання).

За кожним критерієм визначають клас позичальника з подальшою
трансформацією отриманих оцінок у ймовірність небажаної події.

Становить інтерес зарубіжний досвід визначення банками узагальнюючого
показника кредитоспроможності позичальників — фізичних осіб.

Діагностика банкрутства підприємств

У передбаченні можливого банкрутства крім підприємства заінтересовані
його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники, страхові
агенції тощо.

Існують різні підходи діагностики можливого банкрутства підприємства.

Методика діагностики банкрутства, що діє в Україні

В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу
фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та
організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання
банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997 р.. Наведена
методика відповідає положенням Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.95 №
2343-ХП.

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності
за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи
негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття
рішення про визначення підприємства платоспроможним (неплатоспроможним)
та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до
Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової
звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшиф-ровка
дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали
маркетингових досліджень, інша інформація.

Методика передбачає аналіз:

• динаміки валюти балансу та його структури;

• джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової
стабільності, фінансового лівериджу, забезпеченості власними коштами;

• структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на
наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та
соціального (у тому числі пенсійного) страхування та перед іншими
кредиторами;

• активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у
виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

• структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних
засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої
тривалості одного обороту запасів;

• власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими
показниками:

– робочим капіталом (власні оборотні засоби); оптимальний розмір
залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон’юнктури ринку
тощо;

– маневреністю робочого капіталу Мк – часткою запасів у його загальній
сумі; коефіцієнтом покриття Кп (критичне значення Кп = 1); якщо Кп 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі
збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але
недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка ? ? = ±
0,65.

За вихідними даними дод. 1.1 за двофакторною моделлю на кінець звітного
періоду

Отже, ймовірність банкрутства не перевищує 50 %.

Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового
аналізу застосовують п’ятифакторну модель визначення індексу Z [23; 42]:

де

Критичне значення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове
значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z 2,675, це свідчить
про сталий фінансовий стан підприємства.

Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто
отримати кількісну характеристику такого складного поняття,

як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати
ринкову оцінку власного капіталу К3. Це можливо лише для великих
корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи
недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної
більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е.
Альтманом у 1983 р.

Граничне значення індексу Z83 дорівнюватиме 1,23. Крім індексу Альтмана
у зарубіжних країнах використовують показник діагностики
платоспроможності Конана і Гольдера:

де

Наведені рівняння були отримані методами кореляційного аналізу
статистичної вибірки даних щодо 95 малих і середніх промислових
підприємств. Наведемо вірогідність затримки платежів для різних значень
Z.

У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на
ймовірність банкрутства Лису (Zn) та Таффлера (ZT).

де

Граничне значення ZR = 0,037.

де

Якщо ZT > 0,3 — підприємство має добрі довгострокові перспективи, при ZT
Список використаної літератури Литвин М. И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы. — 1993. — № 10. Литвин М. И. Применение матричных балансов для оценки финансового состояния предприятия // Финансы. — 1995. — № 3. Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений: Учебник: Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. —408с. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ. — К.: Основи, 1993. — 384 с. Николаева С. А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система "директ-костинг". — М.: Финансы и статистика, 1993. — 128 с. Операції комерційних банків / Р. Коцовська та ін. — Львів: Центр "Європа", 1997.—228 с. Патров В. В., Ковалев В. В. Как читать баланс. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 254 с. Рабочая тетрадь: Национальные стандарты бухгалтерского учета // Национальный центр экономического образования. — К., 1999. Фінансова діяльність підприємств / О. М. Бандурка та ін. — К.: Либідь, 1998. —312 с. Финансовый анализ деятельности фирмы. — М.: Ист-Сервис, 1995. — 240 с. Финансовый менеджмент: Учеб.-практич. руководство / Е. С. Стоянова и др. — М.: Перспектива, 1993. —268 с. Финансовый менеджмент. — М.: Корпорация "КАРАНА", 1998. — 290 с. Финансы I Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1996. —664 с. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. — М.: ИНФРА-М, 1998. — 344 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020