.

Грошові фонди та фінансові ресурси (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
474 4461
Скачать документ

Реферат на тему:

Грошові фонди та фінансові ресурси

Фінанси – це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує
життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби
визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів
розпочинається і ним же завершується кругооборот засобів підприємства,
оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на
підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення
статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення
виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.
Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати
продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а
також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств
постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти
надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від
придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання
коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак
підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно
одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство
надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі
підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є
споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує
продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань
у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на
заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання
фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками,
страховими організаціями та іншими суб’єктами господарювання. Частина
грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід,
прибуток.

Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове
спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати
праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд
та інші.

Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в
оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці – для виплати основної та
додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд – для
фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний
фонд – для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так,
використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань
перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими
організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі
підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в
розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать
грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в
нефондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні
та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні
відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані
кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку
(рис. 1.1).

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад
у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують
нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе
місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам
фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно
скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих
структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади.
Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових
коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує
підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну
матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та
структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини
фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та
соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових
ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя
підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення
найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого
значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової
економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення
має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів
позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома
вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та
потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити,
дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу
підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному
випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових
фінансових ресурсів.

3. Основи організації фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів
підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та
платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією
фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути
побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з
допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів
підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання
ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей
згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний
розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку
базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та
самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто
метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у
грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є
одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та
мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти,
для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається
основним орієнтиром – прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів
підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств
регламентуються державою в основному економічними методами – з допомогою
важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної,
протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх
зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та
посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути
відшкодовані відповідними органами.

Суб’єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право
самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як
розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися
прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати.
Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких
правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено
у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть
приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб’єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність
за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед
постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми
зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За
невиконання зобов’язань підприємством до нього застосовується система
фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати
та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за
рахунок власного прибутку. Воно зобов’язане компенсувати збитки, завдані
нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів,
забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені
доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна
відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити
банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати
зобов’язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та
страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами,
які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку.
Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів.
Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських
рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні
ризики, пов’язані з підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання,
створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними
цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в
організації підприємництва. Держава встановлює податкові HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyF4QMnsc9wavckBprQVcayyReXw1N
tGQQjkDVLcQhbSLZEF1a0HwlSO1Dws5jpytEdRnL*jrfVnxB2v8DAt8Z7jKbQ6wl2Tw5lBYX
MDokFazr8RN0-m-ubT*LQxO3V*keRNrznJu*g9Lm3HSwzgO-6TtCxP8jjIIXX84pDiDolAV-
JF2H1wbSRW06mqEU*7JwYOzeoJfcPhw*YggzUVsH*ka80GbBaiwm5YfHwZ*BTxZ*0HFKADkz
W1a7o9tMeeJ8qtZ5iNPenmP76p0TqeQfpFKvPVC-s6RR5OQRZ2k**pC-d26qljpq52GZRcvk
dnicd*afehZYI9StxO-t*vl0YDNbETaNfMud6XGaYUzaY-qqp4DDAHniVPia9Dj8fFIj5Pu9
XfpDqy2CPm2-wynNGuHfESWhyMDlYmNaRSPIS7izk0V*xQ0BG72na5L7F9Z9Mx92WH2pV5gv
yCwRcLse7GJLrFNRZR7glmldBRZtLJK4o38vMienyhm2JoReEmhoMx*N6UouIM3ES0fvA”
\t “_blank” платеж і, обов’язкові збори та внески на такому рівні, щоб
не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та
підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються
підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає
можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Перехідний до ринкової економіки період характеризується
багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності:
державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних
організаційно-правових форм господарювання.

Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і
державної власності. До державного сектора належать ті установи та
організації, які повністю або частково фінансуються з державного
бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, що
в них держава є основним держателем корпоративних прав, –
електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших.
Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні матеріальної
відповідальності суб’єктів господарювання.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми
господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це
проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу
прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу
засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.

У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне
товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого
типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість
акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого
паю без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання
цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу
кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції.
При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи
заставляти свої акції.

Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та
юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки
відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у
вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших
основних фондів.

Законом України “Про господарські товариства” передбачено можливість
реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з
обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить
визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах
та майні товариства. Надалі відповідальність учасника товариства
обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов’язаннями
товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами
тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок
внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та
інших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є
юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу
прибутку й ту його частку, яку розподіляють між членами відповідно до
їхніх внесків.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються у формі
кооперативів, колективних та орендних підприємств. Характерним для них є
те, що власність товариства – це спільна власність усіх його учасників.

Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з
найпоширеніших форм проведення приватизації, що дає змогу створити
значну кількість невеликих підприємств з небагатьма учасниками, причому
не вдаючися до акціонування.

Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості,
специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень
технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив
природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у
сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості,
капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює
особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових
ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів
виробництва та результатів праці.

4. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова
діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить
своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської
діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань
перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для
фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними
поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує
життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних
завдань:

– фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

– пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності
та платоспроможності;

– виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання,
бюджетом, банками;

– мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування
виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

– контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням
фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними
напрямками:

– фінансове прогнозування та планування;

– аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

– оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок
фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи
визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення
нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання
таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір
використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після
сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення
фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування
величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних
відрахувань, прибутку, суми податків.

?

QrXXZb^E`Xe¤gFnao¬q(v?v y8{Ue{h|&}O}???????????????????ae??????

мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та
розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат – визначення можливості найекономнішого
витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю
продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором
збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок
економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу
виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та
рентабельність підприємств, створює реальні можливості для
самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є
матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак – прискорення
обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно
враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

– поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у
зв’язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

– раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та
скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

– зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі
науково-технічного прогресу;

– скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення
форм її збуту;

– зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація
непродуктивних витрат;

– економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної
організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні,
поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план
складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів,
оперативний – у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз його
фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків,
виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення
доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення
рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності
підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі
фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої
воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні
можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити
на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими
основними напрямками:

– аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний
аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

– аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної
та фінансової інвестиційної діяльності;

– аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

– аналіз взаємозв’язку витрат, обсягів виробництва продукції та
прибутку;

– аналіз взаємозв’язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових
потоків;

– аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

– факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

– аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

– аналіз фінансової стійкості підприємства;

– аналіз ліквідності балансу;

– комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на
практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності,
постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в
такому:

– постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану
продукцію, роботи, послуги;

– своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та
послуги з постачальниками;

– забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов’язкових платежів у
бюджет та цільові фонди;

– своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

– своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

– здійснення платежів за фінансовими операціями.

 

5. Зміст та завдання управління фінансами підприємств

Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується
конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак
у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям
установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б
дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у
виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку – до
соціально-економічної та політичної нестабільності.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною
організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та
фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в
ефективному використанні фінансового механізму для досягнення
стратегічних і тактичних цілей підприємства (рис. 1.2).

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами,
призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових
фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його
діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається
використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація,
оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду
стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення
фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків
інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними
паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною
системою, суб’єктами господарювання.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації
роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові
ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом,
проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному
підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету
інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів.
Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових
ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі
капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних
паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти
ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види
цінних паперів, урахували можливі зміни кон’юнктури й упевнені в
порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.

На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три
проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій
кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи
зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов’язані визначити
обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у
виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов’язань
перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами,
суб’єктами господарювання.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності,
коли безперервно повторюється стадія придбання сировини, матеріалів та
підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на
напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в
коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до
відшкодування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме
тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить
передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на
кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної
форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення
такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально
необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва,
залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком
власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити
потребу в позичкових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що
надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в
різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент
з’являються тимчасово вільні кошти, а в інших – виникає тимчасова
потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується
комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового
дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з
метою одержання кредитів.

Управління фінансами виключає також сферу фінансового забезпечення
капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та
розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити:
власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім
амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які
можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання
довгострокових кредитів.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення
формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для
відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового
та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність
оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової
кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження
виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими
менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на
виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління
формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі
застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового
HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyFz9zC9Io1L7JhQ9*VEIP3jFLShhY
oXEFm1XAONM*-yf4yFTRVanokpSmSKUIzEAvHnKgkWNEGmIyRT-gLoSd6EiKy58ur9kUnIuI
9e1AR30ifwCh6g3xQ8smo*zrdiu4WQZ9bRWMT3l-o07j5YJ4ztqPUwQR7m1b95BkCTMNNN5p
nlAfT9sxNXENmzFpg6LWkJizGBjSG4lot2J7Tnn48wHQgEiRLlC-Cr9WYDB0TDjA4LlUTpm7
Il2D1aKovpx6n9FA70*bitIXb7aOfFSCKms20mt2R54qrs*6vHr6*gsiiQ2Y2v7qgkyLbnqF
*w*5ir4ZW8zJmuNqUcX9KZmsZoNqmmSZLV9t1LYqHkRVhDtAOKK0E6rYtmDqPIB0dv1eOQS4
YvPlxU-FYKiTyX3KjvhivJhR7HoEfn60yJ5Ewa85c8XCbbFcmbVb-s*JxvbE4BA7hMPmFj6w
bH4NXUqv2RT2pYrvO8UKvVq*g*ohhHb40TbJ241ulglr2yTgJDUSZTLt8667O1aFKroY6qbc
3IerOV3lNo5zx2R8Go” \t “_blank” менеджменту . Першочерговим завданням є
також своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом,
державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими
суб’єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні
строки платежів з кожного виду податків та інших обов’язкових внесків.
Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє
застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції
можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному
разі не повинен допускати фінансовий менеджер.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування,
розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні
підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних
інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті
фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою
частку у вигляді податків, підприємство – у вигляді чистого прибутку, а
працівники – від розподілу і використання частини прибутку. Від
регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку
виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.

Література:

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.

Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.

Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.

Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.

Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.

Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.

Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.

Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.

Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.

Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.

Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.

Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.

Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020