Реферат на тему
Фінансове забезпечення відтворення основних фондів підприємства
План
Склад та структура ОФ
Показники стану та ефективності використання ОФ.
Амортизація І знос ОФ.
Капітальні вкладення на підприємстві та джерела їх фінансування.
Фінансування джерела відтворення ОФ.
1. Склад та структура ОФ
Основні фонди (ОФ) – це засоби виробництва, які тривалий період часу
беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість
на продукцію, не змінюючи натурально-речову форму.
Основні фонди – це матеріальні цінності, експлуатаційний період яких
перевищує один календарний рік, а їхня вартість перевищує 15
неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.
Відтворення ОФ – процес безперервного відновлення виробничих фондів. В
залежності від результатів процесу відтворення розрізняють просте і
розширене відтворення ОФ.
Просте – оновлення ОФ здійснюється в такому ж обсязі, т.б. відбувається
заміна окремих зношених частин ОФ, або заміна обладнання в цілому,
поновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене – в кожному наступному циклі здійснюється кількісне та якісне
збільшення діючих та створення нових ОФ при умові більш високого рівня
розвитку продуктивних сил.
Просте відтворення ОФ здійснюється в двох формах:
s заміна застарілого обладнання;
s капітальний ремонт діючих ОФ.
Джерелом фінансування заміни старого обладнання є нарахована сума
амортизації.
Формою розширеного відтворення ОФ є технічне переозброєння реконструкція
або розширення діючих потужностей, придбання нового обладнання або
будівництво нових виробничих об’єктів.
Однією з форм розширеного відтворення ОФ є модернізація обладнання –
його оновлення з ціллю повного або часткового усунення морального зносу
і підвищення техніко – економічних показників до рівня аналогічного
обладнання більш досконалих конструкцій.
Модернізація обладнання економічно ефективна, якщо в результаті її
проведення зростає річний обсяг виробництва, збільшується продуктивність
праці і зменшується собівартість продукції. Крім того, необхідно, щоб
при цьому підвищився рівень рентабельності. Цей показник буде
підвищуватись лише у випадку, якщо відносний приріст прибутку буде
більш, ніж збільшення вартості виробничих фондів в результаті витрат на
модернізацію.
У процесі господарської діяльності ОФ знаходяться у постійному русі,
т.б. здійснюється кругообіг.
Кругообіг ОФ
1. стадія : на цій стадії ОФ в процесі експлуатації зношуються і
нараховується сума зносу, яка є основною для списання амортизації на
затрати виробництва після завершення кожного циклу процесу виробництва,
а також в результаті непрацездатності ОФ. На цій стадії втрачається
споживна вартість засобів праці і їх вартість передається на вартість
готової продукції.
2. стадія: відбувається перетворення вартості ОФ, що знаходяться у
продуктивній формі, у форму грошових коштів. Формується амортизаційний
фонд.
3. стадія: відбувається відновлення споживчої вартості ОФ шляхом заміни
зношених ОФ новими за рахунок амортизаційного фонду.
ОФ підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки –
за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан ОФ –
за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість ОФ – це фактична їх вартість на момент введення в дію
чи придбання.
Відновна вартість ОФ – це вартість їх відтворення в сучасних умовах
виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна, але за сучасними
цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів
праці між первісною (початковою) і відновною вартістю ОФ виникає
розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного
регулювання процесу відтворення ОФ, правильного розрахунку певних
економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення
однаковості у вартісній оцінці ОФ періодично проводиться їх переоцінка
за відновною вартістю.
Повна (первісна і відновна) вартість ОФ – це їх вартість у новому, не
спрацьованому стані. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі
підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.
Залишкова вартість ОФ характеризує реальну існуючі їх вартість, ще не
перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).
Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною
первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою
спрацювання ОФ. Залишкова вартість ОФ на час спричиненого зношування їх
вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її
використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та
визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ.
2. Показники стану та ефективності використання ОФ.
Вартісні показники використання основних виробничих фондів:
1. Фондовіддача – відбиває відношення вартості продукції до вартості
фондів (можна використовувати показник валової, товарної або
реалізованої продукції).
2. Фондоємність – відношення вартості фондів до вартості виробленої
продукції (валової, товарної, реалізованої).
3. Фондоозброєність – відношення вартості основних фондів до
середньосписковї чисельності промислово – виробничого персоналу.
4. Рентабельність – відношення балансового прибутку до вартості ОФ,
помноженій на 100%.
Вплив використання ОФ на фінансово-господарську діяльність підприємства
відбувається через:
– собівартість продукції;
– показники фондовіддачі.
3. Амортизація і знос ОФ.
У процесі експлуатації ОВФ зношуються. В результаті цього відбувається
втрата споживчих властивостей і частини вартості ОВФ.
Фізичний знос ОФ залежить від:
– якості ОФ;
– особливостей технологічного процесу;
– якості догляду за ОФ та їх обслуговування;
– кваліфікації робітників та їх відношення до ОФ.
Фізичний знос – матеріальне зношення окремих елементів ОФ. Він
відбувається нерівномірно навіть на однакових ОФ.
Моральний знос – знос ОФ внаслідок впровадження нових, більш
прогресивних і економічно ефективних машин та обладнання.
ue
th
\
^
`
o
th
th
^
??’
????????????’?^
??????ільш дорога і гіршої якості продукція, підвищується її
собівартість в порівнянні з тією, що виготовляється на більш сучасних
машинах та обладнанні. А це цілком недопустимо в умовах ринкової
економіки.
Для відшкодування зносу ОФ підприємства нараховують амортизацію.
Амортизація – процес перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з
урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або покращення.
Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції у
межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених законодавчими
актами.
Амортизація здійснюється в цілях повної заміни ОФ при їх вибутті.
Накопичення коштів у вигляді амортизаційних відрахувань здійснюється за
рахунок надходження виручки від реалізації готової продукції.
Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості ОФ і норм
амортизації. Вирахувана в процентах сума амортизації показує, яку часту
свої балансової вартості щорічно переносять ОВФ на виготовлену
продукцію.
де
НАМ – норма амортизації (%);
Ф1 – балансова вартість ОФ (грн.);
Ф2 – ліквідаційна вартість ОФ (грн.);
КА – нормативний строк служби ОФ (роки).
де
А – сума амортизаційних відрахувань (грн.);
БА – балансова вартість Оф на початок звітного кварталу (грн.);
Н – норма амортизаційних відрахувань (%);
І – офіційний індекс інфляції кварталу, що був попереднім перед звітним
(%).
Балансова вартість ОВФ визначається по кожній групі ОФ окремо. ОФ
розподіляють по групам:
1. Споруди, будівлі, їх структурні компоненти і передатні пристрої, в
т.ч. житлові будинки і їх частини.
2. Автомобільний транспорт і запасні частини до нього; меблі; побутові
електричні, оптичні, електромеханічні прибори та інструменти.
3. Будь-які інші ОФ не включені до груп 1 та 2.
Балансова вартість групи ОФ на початок звітного періоду розраховується
за формулою:
БА = Б1 + ПА – ВА – АА, де
БА – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного
періоду;
Б1 – балансова вартість групи основних фондів на початок періоду який
був
попереднім звітному;
ПА – сума витрат для придбання ОФ, здійснення капітального ремонту,
реконструкцію, модернізацію та інші витрати на поліпшення основних
фондів
на протязі періоду, попереднього за звітним;
ВА – сума виведених з експлуатації основних фондів на протязі періоду,
попереднього за звітним.
АА – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в періоді,
попереднього
звітному.
Розмір амортизаційних відрахувань може визначатись трьома методами:
1. Рівномірний – орієнтований на рівномірний фізичний знос ОФ.
Розрахунок амортизаційних відрахувань цим методом відбувається на основі
властивості окремих видів ОФ і встановлених норм амортизації.
Амортизаційні відрахування розраховуються окремо по кожному виду ОФ, а
потім визначається загальна сума амортизаційних відрахувань шляхом
сумування часткових сум амортизаційних відрахувань.
Норма амортизації встановлюється в процентах до балансової вартості
кожної із груп ОФ на кінець звітного періоду в наступному розмірі (в
розрахунках на один календарний рік):
Група 1 – 5%;
Група 2 – 25%;
Група 3 – 15%.
2. Рівномірно-прискорений – в перші чотири роки застосовуються підвищені
норми, що дозволяють перенести на собівартість продукції дві третіх їх
початкової вартості. Вартість ОФ, що залишилася після цього,
переноситься по стабільним пониженим нормам амортизації по кожному із
років служби, що залишилися, у межах прийнятого амортизаційного періоду.
Це дозволяє підприємствам в умовах інфляції швидше окупити виробничі
витрати і направити їх на подальше оновлення ОФ.
3. Прискорений. У відповідності з законодавчими актами України
передбачені наступні норми прискореної амортизації:
1. рік експлуатації – 15%;
2. рік експлуатації – 30%;
3. рік експлуатації – 20%;
4. рік експлуатації – 15%;
5. рік експлуатації – 10%;
6. рік експлуатації – 5%;
7. рік експлуатації – 5%.
Прискорена амортизація ОФ може застосовуватись підприємствами тільки по
третій групі ОФ. Рішення про прискорену амортизацію приймається
підприємством самостійно.
4. Капітальні вкладення на підприємстві та джерела їх фінансування.
Капітальні вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію,
технічне переозброєння і розширення діючих фонді. Сума амортизаційних
відрахувань визначається виходячи із середньорічної вартості
амортизованих ОФ і норм амортизації (% до балансової вартості).
За допомогою капітальних вкладень може здійснюватись як просте так і
розширене відтворення ОФ.
У господарчій практиці розрізняють технологічну і відтворювальну
структуру капітальних вкладень.
Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення
наступних витрат: будівельні роботи, монтажне обладнання; придбання
обладнання, що потребує монтажу, придбання інструменту, інвентарю;
проектно-пошукові роботи.
Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням в складі
капітальних вкладень питомої ваги витрат на придбання активної частини
ОВФ.
Відтворювальна структура капітальних витрат включає такі напрямки: нове
будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих
підприємств.
5. Фінансові джерела відтворення ОФ.
Ремонт ОФ є необхідною умовою простого відтворювального процесу. Від
своєчасності і якості здійснення ремонтних робіт залежить ефективність
використання ОВФ на підприємстві.
Поточний – здійснюється для забезпечення підтримки працездатності ОФ
шляхом усунення окремих руйнувань або заміни чи поновлення окремих
частин.
Середній – із заміною або поновленням деталей і вузлів обмеженої
номенклатури, що визначається технічною документацією.
Капітальний – повна розборка машини, контроль технічного стану,
регулювання та випробування.
Витрати на всі види ремонтів здійснюються підприємствами самостійно
виходячи із технічного рівня, фізичного зносу ОФ і забезпеченості
ремонтних робіт матеріально – технічними ресурсами.
На зниження витрат по ремонту ОВФ впливають такі фактори:
– підвищення кості та надійності машин та обладнання, що дозволяють
збільшити міжремонтні строки їх експлуатації;
– скорочення строків служби активної частини ОВФ, в результаті чого
зменшується кількість ремонтів, а також середній розмір витрат на один
ремонт;
– здійснення заходів по спеціалізації ремонтної справи, проведення
ремонтних служб підприємств на комерційний розрахунок.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
