Реферат на тему
Фінансова безпека інвестиційної безпеки
План
Інвестиційний клімат та його вплив на інвестиційну безпеку держави
2. Страхування інвестиційних ризиків
Література 1. Інвестиційний клімат та його вплив на інвестиційну
безпеку держави
Інвестиційний клімат – це рівень досягнення потенційних можливостей
вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб здійснювати
інвестиції у формі грошових коштів, цільових банківських вкладів, паїв,
акцій та інших цінних паперів, рухомого і нерухомого майна, майнових
прав, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права
користування землею та іншими природними ресурсами.
Традиційно проведення експертно-аналітичного оцінювання інвестиційного
клімату пов’язане з виведенням інтегрального показника ризику та
відповідним ранжуванням країн шляхом визначення їх інвестиційного
рейтингу через аналіз факторів їхнього політичного, економічного,
соціально-культурного, інституціонального середовища, ресурсів та
інфраструктури. Деталізація факторів, їх компонування, методи їх
кількісної та якісної оцінки залежать від цілей та конкретних завдань
тієї чи іншої інформаційно-аналітичної системи.
Найвідомішими авторитетними системами оцінок інвестиційного клімату є
рейтинги Institutional Invest, Euromoney та BERI.
Рейтинг Institutional Invest – це насамперед рейтинг (оцінка)
кредитоспроможності країн. Він складається за участю експертів ста
провідних міжнародних банків. Такі оцінки робляться кожних півроку за
комплексним показником, що враховує різні аспекти і параметри платіжної
спроможності та інвестиційної привабливості 135 країн. На початок 1997
року середній індекс платіжної спроможності країн підвищився і досяг
рівня, зафіксованого до біржового краху осені 1987 року. Цікаво, що
найвищі індекси приросту платіжної спроможності спостерігалися у окремих
країнах центральної і східної Європи (Хорватія, Словаччина, Польща).
Рейтинг Euromoney базується на дослідженні трьох груп індикаторів:
ринкових – 40%; кредитних – 20%; політико-економічних, які включають
політичний ризик, економічне становище та прогноз економічного
розвитку – 40%.
При формуванні рейтингу в інформаційній системі BERI (Business
Environment Risk Index) оцінюються політична стабільність, ставлення до
зарубіжних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс,
бюрократичні питання, темпи економічного зростання, можливість
реалізації угод, витрати на заробітну плату, продуктивність праці,
інфраструктура, умови коротко- та довгострокового кредитування (див.
табл. 3).
Таблиця 3
Формування рейтингу в системі BERI
Фактори та індекси Питома вага, %
Політична стабільність: можливість передбачених урядових переворотів та
їх вплив на ділову активність 12
Відношення до зарубіжних інвестицій та прибутку: розміри витрат на
соціальні потреби, що мають робити приватні підприємства 6
Націоналізація: від можливості безвідплатної експропріації до надання
переваг місцевим підприємствам 6
Девальвація: вплив девальвації, а також дія методів, що пом’якшують її
вплив на діяльність підприємства 6
Платіжний баланс: баланс рахунків та загальний баланс, а також чинники,
що впливають на доходи зарубіжних інвесторів 6
Бюрократичні питання: рівень державного регулювання, здійснення митних
формальностей, валютних переказів та інших подібних операцій 4
Темпи економічного росту: річні фактичні темпи росту ВВП в межах 3,3 – 6
і більше 10 відсотків 10
Валюта, що підлягає конвертації: можливість для підприємств обмінювати
національну валюту на зарубіжну, а також місце національної валюти на
ринку валют 10
Можливість реалізації угоди: можливість дотримання всіх пунктів угоди, а
також виникнення труднощів, що спричинюються відмінностями в мові та
звичаях 6
Витрати на заробітну плату та продуктивність праці: рівень заробітної
плати, продуктивність праці, порядок оформлення на роботу 8
Можливість використання експертів та послуг: допомога, яку підприємство
може чекати в сфері юридичних консультацій, бухгалтерії, консультацій по
маркетингу, в сфері технології виконання будівельних робіт 2
Організація зв’язку та транспорт: організація і можливість використання
транспортних шляхів та системи зв’язку між функціонуючими підприємствами
та філіями, в тому числі в середині країни, а також оцінка транспортної
інфраструктури 4
Місцеве управління і партнери: можливості та кількість місцевих
партнерів, які можуть надати власний капітал і діяти спільно при
вирішенні різних питань з управління 4
Короткостроковий кредит: надання короткострокових кредитів зарубіжним
представникам та можливість їх використання 8
Довгостроковий кредит чи власний капітал: умови внесення партнерами
своєї частки в статутний капітал та умови надання довгострокового
кредиту в національній валюті 8
Національні рейтинги інвестиційного клімату періодично публікують
провідні економічні журнали (Fortune, The Economist), авторитетні
експертні агентства (Moody’s, Standart and Poor, IBCA).
Характер інвестиційного клімату обумовлений стабільністю чинного
законодавства, ефективністю існуючої інвестиційної політики держави,
окремих секторів і галузей економіки, регіонів і господарюючих
суб’єктів, наявністю дієвої системи управління інвестиціями, розвитком
страхування інвестиційних ризиків, характером інвестиційного
співробітництва, наявністю спеціалізованих банківських установ, фондів і
трастів, інвестиційних компаній і дилерів, ступенем вирішення питання
про приватну власність на земельні ділянки, стабільністю і
конвертованістю національної валюти, а також ступенем привабливості
інвестиційних проектів. Причому сила і спрямованість впливу цих
численних факторів на інвестиційний клімат далеко нерівнозначна. На
жаль, доводиться констатувати, що негативних впливів на сьогодні більше,
ніж позитивних.
Триває погіршення фінансового стану підприємств, що посилюється
накопиченням на їх складах величезної кількості залишків готової
продукції. У тому ж дусі на нього може впливати і потенційна
невирішеність проблеми реструктуризації зовнішніх боргів.
Залишається серйозний зазор між зобов’язаннями інвесторів з
капіталовкладень і фактичною їх реалізацією.
Негативно впливає на інвестиційний клімат і надмірне захоплення (з
огляду на відомі чинники) зростанням статутних фондів венчурних компаній
без розробки відповідної стратегії інвестиційної діяльності. Більше
того, далеко не завжди співставні розмір статутного фонду і рівень
ліквідності. Стримує інвестиційний процес і відсутність або обмеженість
необхідної інформації, а також низький рівень захисту права власності
інвестора. Не на користь справі і відсутність досвіду у багатьох
підприємств щодо складання обґрунтованих бізнес-планів і проведення
емісії цінних паперів.
Триває відтік з нашої країни вільно конвертованої валюти до західних
банків. Вкрай мало поки що в Україні інвестиційних банків і пенсійних
фондів – визнаних у світі інституційних інвесторів.
В Україні, по суті, зовсім відсутній як такий інвестиційний менеджмент.
Далеко ще й до оптимального співвідношення між класичним портфелем
інвестицій – невеликим пакетом акцій без участі в управлінні – прямими
інвестиціями.
Неготовність України до жорсткої конкурентної боротьби за інвестиції на
світових ринках капіталу багато в чому пояснюється не лише політичною і
економічною нестабільністю, криміногенною ситуацією, але й відсутністю в
країні стандартних інститутів і механізмів з приймання цих інвестицій.
Недосконалість чинного законодавства, що регулює довірче управління
майном, невизначеність державних органів, покликаних здійснювати
контроль за цією діяльністю, призвели до грубих порушень, шахрайства і
зловживань керівництва ряду довірчих товариств, підриву довіри до них як
суб’єктів фондового ринку.
Серед загроз інвестиційній безпеці України:
– недостатня мотивація до інвестиційної діяльності у різних груп
економічних агентів;
– зменшення частки прибутку у джерелах фінансування інвестицій;
– обмеженість доступних фінансових ресурсів;
– підтримання високої дохідності фінансових операцій;
– відсутність ефективних механізмів трансформації заощаджень населення
в інвестиції;
– збереження високих інвестиційних ризиків;
– недостатній контроль за виконанням галузевими підприємствами
зобов’язань із погашення іноземних кредитів, отриманих під гарантії
уряду;
– невміння вітчизняних бізнесменів реально оцінити ринок, розробити
грамотну схему маркетингу, гарантувати повернення затрат, та ще й у
короткий строк;
– відсутність перспективної інвестиційної стратегії;
– нестабільність політичної ситуації;
– ризикованість довгострокових вкладень у реальний сектор;
– значно занижена оцінка українських акцій.
Оцінюючи вітчизняний інвестиційний клімат, можна з великим ступенем
вірогідності охарактеризувати його як „різкоконтинентальний” (з огляду
на граничну нестабільність усіх його складових), ніж помірний. За
пошуком причин, що підтверджують подібний „діагноз”, далеко ходити не
доводиться.
Рецептів же стабілізації ситуації і поліпшення інвестиційного клімату
може бути безліч. Так, зокрема, важливим джерелом капітальних вкладень
повинно стати цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від
приватизації державного майна. Хоча доводиться констатувати, що як
раніше, так і зараз майже всі кошти, отримані таким чином, йдуть на
фінансування бюджетного дефіциту, тобто не несуть інвестиційного
навантаження.
Для підвищення рівня інвестиційної безпеки держави необхідно:
– створити банк даних щодо іноземних інвестицій по підприємствах
України і про запропоновані їм інвестиційні проекти;
– підключитися до міжнародної комп’ютерної мережі інвестиційної
інформації ІРАnet;
– розширювати пошук інвестиційних ресурсів;
– розвивати інформаційне обслуговування іноземних інвесторів і
просування українських проектів і програм за кордоном;
– регулярно проводити за кордоном інвестиційні семінари;
– здійснювати рекламні кампанії у провідних світових засобах масової
інформації, видавати спеціалізовані інформаційні бюлетені;
– створювати у вітчизняній економіці інфраструктуру приймання і
підтримки інвестицій (організації, що займаються фінансовим
проектуванням і експертизою проектів підприємств; великі банки, здатні
надавати першокласні гарантії; страхові компанії, які провадять
страхування комерційних і некомерційних ризиків при реалізації
виробничих програм; інформаційно-консалтингові фірми; інвестиційні фонди
тощо);
yyyyyyyyyna*E???????
&
gd/F*
??
B„sggggggggg
‡oooooooooooooooooooooooooooo
ями, за якими працюють Київ і ряд великих обласних центрів;
– надавати методичну допомогу регіонам при створенні необхідної
інфраструктури сприяння інвестиціям, підготовці бізнес-планів, які
відповідають вимогам іноземних інвесторів;
– навчати керівників підприємств діловій етиці, вмінню працювати з
іноземними партнерами;
– запровадити дієву систему страхування іноземних інвестицій.
Слід зазначити, що комплексне вирішення проблеми інвестицій в Україні
передбачає прискіпливу увагу до всіх її аспектів без будь-якого винятку.
Тобто попереду – важкий шлях до поліпшення інвестиційного клімату.
Серед критеріїв відбору пріоритетів і проектів, які у першу чергу
необхідно фінансувати і підтримувати:
– прибуток і строк окупності проектів, а також час досягнення ефекту у
результаті їх реалізації;
– забезпечення зайнятості населення;
– конкурентоспроможність продукції чи послуг.
2. Страхування інвестиційних ризиків
Особливе місце у забезпеченні інвестиційної безпеки належить
страхуванню інвестиційних ризиків. При цьому слід зазначити, що
іноземний капітал більш чутливо реагує на щонайменшу дестабілізацію в
Україні, ніж національний. Така ситуація зумовлена великою різницею в
оцінці , ризиків вітчизняним та іноземним капіталом.
За кордоном створені і діють спеціалізовані страхові організації трьох
категорій: державні (наприклад, Департамент гарантій експортних кредитів
у Великобританії – ЕСGD, Корпорація зарубіжних приватних інвестицій у
США – ОРІС, німецький консорціум „Негmes – Тгеuarbeit”), приватні
(Лондонське страхове товариство „Ллойдс”, страхове товариство
„Р.А.R.І.S. Рооl” та ін.), багатостороннє агентство по гарантіях
інвестицій (МIGА). Вони надають гарантії іноземним компаніям по
відношенню до активів, вкладених в Україну, від актів державних,
регіональних або місцевих органів влади, які можуть призвести до
позбавлення права на власність, чи непрямого вилучення капіталовкладень,
або до обмеження права розпоряджання вкладеними ресурсами. Страхування
проводиться також від громадянських заворушень, страйків, завдання
навмисних збитків.
Найбільш авторитетною міжнародною організацією, яка починає працювати в
Україні у сфері страхування від некомерційних ризиків, є один із
підрозділів Світового банку – Багатостороннє агентство по гарантіях
інвестицій. Основне завдання цього агентства – сприяння прямим іноземним
інвестиціям у країни, що розвиваються, яке реалізується за двома
напрямками: надання гарантій від некомерційних ризиків і надання
технічної підтримки у сфері інвестиційних проектів. Політичні ризики, що
страхуються агентством, поділяються на чотири групи: неконвертованість
валюти, експропріація, війни і громадянські заворушення, а також розрив
контрактних відносин. Слід зазначити, що такі страхові послуги надають й
інші страхові компанії.
Взагалі страхування від неконвертованості валюти захищає інвестора від
втрат, які можуть виникнути у результаті неможливості конвертації коштів
у гривнях (прибуток, відсотки, позики, ліквідація підприємств тощо) у
тверду валюту і (або) неможливості переказу валюти за кордон у
результаті активних чи пасивних дій уряду. При цьому розуміється, що
інвестор протягом строку, обумовленого у контракті (період затримки),
регулярно здійснює спроби по конвертації заявленої суми, згідно з усіма
вимогами чинного українського законодавства. Девальвація гривні не є
предметом покриття.
При настанні страхового випадку страхова компанія виплачує клієнту
компенсацію у валюті в обмін на гривні, які стають власністю компанії,
за курсом на дату, обумовлену у контракті.
Покриття від експропріації захищає застраховані інвестиції від
часткової або повної втрати власності інвестора у результаті дій уряду
(дії, що порушують норми місцевого і міжнародного права, позбавляють
інвестора його фундаментальних прав), які впливають на володіння,
контроль чи право на власність.
Класичне покриття від війн і громадянських заворушень захищає інвестора
від втрат у випадку збитків, часткового або повного руйнування основних
фондів внаслідок війн або громадянських заворушень, включаючи революцію,
повстання, саботаж і тероризм. Для основних фондів виплачується
балансова вартість або вартість відновлювальних робіт, включаючи
передбачуваний прибуток за цей період.
Для кредитів і гарантій по кредитах виплачується пропорційна частина
кредиту з урахуванням відсотків у випадку, якщо було завдано збитків
основним фондам, прямо пов’язаним з використанням кредиту.
До інвестиційних ризиків на українському ринку цінних паперів можна
віднести:
– політичний ризик;
– ризик різкого коливання цін на цінні папери;
– інформаційна закритість і відсутність прозорості ринку;
– технологічний ризик;
– правовий ризик.
Комерційні (майнові) види страхування, які певною мірою захищають
інвесторів, включають страхування:
– засобів наземного транспорту;
– засобів повітряного транспорту;
– засобів водного транспорту;
– майна підприємств (організацій і установ);
– будівельно-монтажних робіт;
– ризику неплатежів;
– непогашення кредитів;
– фінансових ризиків;
– відповідальності позичальників перед третіми особами при
будівельно-монтажних роботах;
– відповідальності за шкоду, завдану забрудненням довкілля.
Необхідно підкреслити, що, на жаль, іноземні страхові структури
розглядають Україну як країну з дуже високим ступенем інвестиційного
ризику.
Світова практика знає і приклади об’єднання зусиль у сфері
інвестиційного страхування. Так, була здійснена розробка спільної
інвестиційної програми Корпорації з приватних інвестицій за кордоном
(ОПІК) з Фінляндською гарантійною радою у спільному страхуванні
інвестицій у державах Балтії і північно-східної Росії.
Відомі спроби об’єднання зусиль у цій сфері і в українській практиці.
Так, Україна і Світовий банк підписали угоду про зустрічні гарантії по
проекту створення фонду підтримки передекспортних гарантій у
сільськогосподарському секторі на суму 120 млн. дол. щорічно.
Метою проекту, розрахованого на 5 років, є створення умов для залучення
в Україну іноземних постачальників матеріально-технічних ресурсів і
кредиторів, які будуть застраховані від можливих збитків у випадках
неможливості конвертації і переказу іноземної валюти з території
України, скасування чи непоновлення ліцензій на експорт і імпорт,
експропріації майна вітчизняного контрактера, арешту товарів іноземного
постачальника або введення обмеження на їх продаж, а також у випадку
війни і громадських заворушень.
Максимальний розмір гарантії, яка може надаватися одному власнику
страхового полісу – 20 млн. дол., мінімальний – 100 тис. дол. У перший
рік проекту при укладанні гарантійного контракту він повинен виплачувати
групі управління гарантіями 3,25 % від суми гарантії.
Для підвищення гарантій з повного і своєчасного страхового
відшкодування збитків інвесторів в Україні неодмінно всіляко (звичайно,
з урахуванням національних інтересів) розвивати перестрахування.
В Україні гіпотетично існує трирівнева система гарантій захисту
інвестицій: на державному і регіональному рівнях, а також на рівні
конкретних господарюючих суб’єктів.
Основу гарантій на державному рівні складає українське інвестиційне
законодавство, що забезпечує захист іноземних інвестицій у рамках
цивільного та адміністративного права. Слід зазначити, що в окремих
країнах правовий аспект гарантування захисту інвестицій доповнюється
організаційним. Наприклад, у Росії з цією метою була створена Державна
комісія із захисту прав інвесторів на фінансовому і фондовому ринках
Росії.
Гарантія захисту інвестицій на регіональному рівні може проявлятися у
розробці регіонами власних інвестиційних програм, наданні податкових
пільг, виділенні окремим рядком у своїх бюджетах коштів для страхування
інвестиційних ризиків, створенні заставних і гарантійних фондів, наданні
місцевих гарантій.
Одним із шляхів захисту інвестицій є формування у складі державного і
місцевих бюджетів так званого бюджету розвитку, в якому мають
акумулюватися кошти для підтримки приватних інвестицій у пріоритетні
галузі української економіки.
Гарантувати надійний захист інвестицій здатне, звичайно, далеко не
кожне підприємство. Проте у деяких випадках одна лише назва підприємства
може забезпечити успіх здійснення угоди.
Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що рівень
інвестиційної безпеки в Україні поки що, на жаль, досить низький. Для
успішної роботи по залученню інвестицій необхідні
інвестиційно-привабливі підприємства з добре налагодженим бухгалтерським
обліком, з сучасною структурою управління, без боргів тощо. На жаль,
більшість українських підприємств сьогодні не відповідають цим вимогам,
а тому не можуть стати реальним об’єктом інвестицій. Тому необхідно
терміново реалізовувати весь комплекс практичних заходів з підвищення
рівня інвестиційної безпеки в Україні.
Література
Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного
прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.
Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред.
В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.
Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. –
461с.
Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека
підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.:
Лібра, 2003. – 280с.
Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. –
К.: КНЕУ, 2001. – 733с.
Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2003. – 550с.
Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с.
Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий
аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в
сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним
шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с.
Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика:
Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с.
Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001.
– Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
