Реферат на тему:
Бюджетний дефіцит: поняття, види, причини виникнення, способи покриття.
План
Вступ.
Поняття та види бюджетного дефіциту.
Види дефіциту за класифікацією зарубіжних вчених, причини його
виникнення.
Способи покриття бюджетного дефіциту.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
У даній роботі розкрито зміст поняття “Бюджетний дефіцит як економічної
категорії”.
Розглянуто його види, що розглядають знаменитими вченими-економістами.
Також досліджено причини його виникнення, джерела та способи покриття
згідно з Бюджетним Кодексом України. Велику увагу приділено тому, який
обіг бюджетного дефіцит був характерним для всього періоду української
незалежності, як і за допомогою чого він покривався.
Висвітлено вплив бюджетного дефіциту на стан економіки і які джерела
його покриття будуть мати найменший вплив для функціонування економіки.
І. Поняття та види бюджетного дефіциту
Бюджетний дефіцит— перевищення видатків над постійними доходами (податки
та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту
встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).
Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше,
ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично
досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на
практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може маги однозначної
оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і
прихований:
• відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;
• прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових
обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття
бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше явище, ніж
відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений
недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона
намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки.
Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того,
використання державних позик необхідне для регулювання фінансового
ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється
мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності — за їх
допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний
бюджетні дефіцити.
Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме
зростанню ВВП.
Пасивний — покриття поточних витрат.
Джерелами покриття дефіциту виступають:
1) державні позики;
2) грошова емісія.
Використання державних позик вимагає:
• наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави; « довіри з
боку кредиторів до держави;
• заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій
повернення боргу і процентної політики);
• наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів,
які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.
ІІ. Види дефіциту з класифікацією зарубіжних вчень, причини його
виникнення.
Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник водночас з оформленням націй
і народностей у державу і запровадженням грошових відносин. Можна
згадати, яких розмірів досягав державний дефіцит у Стародавньому Римі та
Римській імперії, Франції, Російській імперії та ін.
Водночас фінансовій історії відомі приклади ефективного співвідношення
між доходами та видатками, і тут доцільно згадати Запорозьку Січ, доходи
якої перевищували видатки.
Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже для всіх країн
світу, у тому числі й високорозвинутих.
У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту
бюджету.
1. Наочно-реальний
При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від
федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та
трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах
розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду
до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних
одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого
адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах
формується більша частина доходів місцевих органів влади.
Наприклад, у СІЛА наприкінці 80-х років XX ст. дефіцит федерального
бюджету становив близько 50 % валового національного продукту, що було
найбільшою величиною за попередні роки, не пов’язані з інфляцією.
2. Структурний
Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами:
витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і
поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система
переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий,
наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту,
оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими
соціальними програмами, а також у зв’язку з частковим падінням доходів
населення.
3. Циклічний
Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами
бюджетів.
Необхідно зауважити, що за останні десятиріччя окремі країни почали
приймати бюджети з незначним дефіцитом, а США вперше за останні 30 років
передбачено в бюджеті на 1999 р. позитивне сальдо на суму 9,5 млрд. дол.
При плануванні бюджету в 1992—1999 рр., постійно передбачався його
дефіцит. В окремі роки рівень дефіциту бюджету становив майже 1/5
частину видатків.
Причинами дефіциту бюджету в Україні є:
1. Зменшення приросту національного доходу.
2. Збільшення бюджетних витрат.
3. Зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками.
4. Відсутність чіткої фінансової стратегії.
5. Інфляційні процеси.
Бюджетні процеси, пов’язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів,
урегульовані Бюджетним кодексом.
Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки
Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом
дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту
відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним
кодексом.
Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми
боргу.
У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту
бюджету. Такими джерелами є:
• державні внутрішні та зовнішні запозичення;
• внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
• внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування
з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.
Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передбачених
Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються
для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за
винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної
економічної рівноваги.
Витрати на погашення зобов’язань з боргу здійснюються відповідно до
кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на
обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів,
передбачених у Законі про Державний бюджет України на ці цілі, міністр
фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення
таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін
пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.
Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом
фінансування дефіциту Державного бюджету України.
У ст. 72 Бюджетного кодексу врегульовані питання дефіциту місцевих
бюджетів.
Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з
дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.
Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів
покривається за рахунок запозичень.
Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та
селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.
ІІІ. Способи покриття бюджетного дефіциту.
Значний рівень дефіциту Державного бюджету та невиражена політика
надання державних гарантій по зовнішніх запозиченнях були основними
чинниками накопичення і зростання боргових зобов’язань держави
та видатків на обслуговування боргу, що призвело до
виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України.
Зобов’язання держави щодо погашення основної суми державного боргу
та його обслуговування є ключовою проблемою бюджетної політики в
наступні декілька років.
Правове регулювання збалансування доходів і видатків бюджету,
регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом або профіцитом є
визначальними факторами реалізації боргової та бюджетної політики
держави. З метою розв’язання цих проблем та врегулювання засад боргової
політики Верховна Рада прийняла у першому читанні Закон України “Про
Державний борг”. Зокрема, цим законом визначаються основні поняття,
порядок утворення, обслуговування та погашення державного боргу,
принципи управління борговими зобов’язаннями та контроль за ними. З
метою впорядкування боргових зобов’язань, зменшення боргового
навантаження на бюджет, запобігання подальшому зростанню зовнішнього
боргу та визначення оптимальних джерел покриття фінансових потреб
держави в середньостроковій перспективі Кабінет Міністрів України
постановою від 28 вересня 2000 року за № 1483 ухвалив Концепцію
державної боргової політики на 2001-2004 роки.
У Бюджетному кодексі встановлені норми щодо дефіциту та профіциту
бюджетів, джерел покриття дефіциту бюджетів, умов
здійснення запозичень та надання гарантій щодо виконання боргових
зобов’язань, а також граничного обсягу державного боргу.
Бюджетний кодекс передбачає право на прийняття Державного бюджету та
місцевих бюджетів з дефіцитом та визначає джерела його покриття і
напрями спрямування запозичень. Так, статтею 14 Кодексу передбачено, що
з дефіцитом можуть прийматися Державний бюджет, бюджет Автономної
Республіки Крим та міські бюджети. При цьому, згідно з частиною другою
статті 15 Бюджетного кодексу запозичення до Державного бюджету можуть
спрямовуватися на покриття поточних видатків бюджету лише у випадках,
які пов’язані виключно із забезпеченням економічної безпеки держави та
загальної економічної рівноваги.
Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з
дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку (стаття 72).
Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та
селищних бюджетів з дефіцитом Кодексом забороняється. При цьому право на
здійснення зовнішніх запозичень мають лише міські ради міст з
чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців на час ухвалення
рішення.
Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками, тобто
з профіцитом, дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на
погашення основної суми боргу (частина друга статті 14).
Встановлення жорстких обмежень щодо збалансування Державного та місцевих
бюджетів спрямоване на впорядкування та ефективне використання видатків
і запобігання зростанню державного боргу, боргу Автономний Республіки
Крим та боргу місцевого самоврядування. З метою запобігання утворенню
надмірного боргового навантаження на бюджети місцевого самоврядування та
недопущення порушень платіжної дисципліни статтею 74 Кодексу встановлені
положення щодо врегулювання порядку запозичення до місцевих бюджетів.
Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і
підлягають обов’язковому поверненню. Згідно з частиною другою статті 74,
держава не несе відповідальності по зобов’язаннях за запозиченнями до
місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за
рахунок коштів загального фонду бюджету.
При прийнятті рішення щодо випуску місцевих цінних паперів або залучення
кредитних ресурсів слід дотримуватися умови, що видатки на
обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10
відсотків видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету
протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування
боргу. Якщо в процесі погашення основної суми боргу та платежів з його
обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником,
має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна
рада позбавляється права здійснювати нові запозичення протягом 5
наступних років.
Право розробки та впровадження єдиного порядку здійснення запозичень для
місцевих бюджетів статтею 74 Бюджетного кодексу надано Кабінету
Міністрів України.
У статті 15 Бюджетного кодексу встановлено ряд положень, які
регламентують порядок та перелік джерел покриття (фінансування) дефіциту
державного та місцевих бюджетів.
До джерел фінансування дефіциту бюджету віднесено державні внутрішні та
зовнішні запозичення: кредити та позики від сектора державного
управління, органів грошово – кредитного регулювання та банківських
установ, кредити міжнародних організацій, органів управління іноземних
держав, іноземних комерційних банків та інші джерела. Частиною шостою
статті 15 Кодексу встановлено заборону на використання емісійних коштів
Національного банку України на покриття дефіциту Державного бюджету.
Обсяг та джерела фінансування державного боргу на відповідний бюджетний
рік встановлюються Законом про Державний бюджет. Джерела фінансування
дефіциту місцевого бюджету підлягають затвердженню місцевими радами у
рішенні про бюджет на поточний бюджетний рік.
Бюджетний дефіцит в Україні в 1992—1999 рр. мав два основні джерела
покриття — внутрішні джерела та зовнішні запозичення.
Основні заходи, які застосовувались щодо зменшення бюджетного дефіциту,
були такі:
1. Налагодження системних зв’язків між платниками податків та державою,
проведення роз’яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до
злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів.
2. Поступове зниження податкового тиску, що сприяло частковому
виведенню економіки із тіньового сектору.
3. Зниження витрат держави, насамперед на управління.
4. Поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим
підприємствам.
5. Розширення приватизаційних процесів.
6. Реформування міжбюджетних відносин.
7. Контроль рівня інфляції.
Дефіцит Державного бюджету та темпи приросту державного боргу подані на
схемі (рис. 1).
Рис.1. Дефіцит Державного бюджету України та темп приросту державного
боргу України
Висновок
Працюючи над даною темою, я прийшла до висновку, що бюджетний дефіцит –
це перевищення видатків над доходами.
Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик,
грошового-кредитної емісії.
Саме емісія призводить до інфляції, що в свою чергу спричинює занепад
економіки. Зовнішні запозичення збільшують державний борг.
При обговоренні проблеми бюджетного дефіциту розглядають досвід
зарубіжних країн, економіка, яких працює функціонально і при 5, і при 10
процентному рівень бюджетного дефіциту стосовно валового внутрішнього
продукту. Отже, необхідно використовувати їх досвід і нашій країні.
Цьогорічний бюджетний дефіцит країни складає 2,5 відсотка, і є меншим
ніж у деяких країн Європейського Союзу. Він покриватиметься за рахунок
доходів від приватизації. Цьогорічний бюджет вперше можна назвати
бюджетом розвитку. Адже на програми розвитку скеровується 30 мільярдів
гривень.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
