Бюджетна система України (контрольна)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Бюджетна система України”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття бюджетної системи

2. Структура бюджетної системи України

3. Становлення бюджетної системи України

Висновки

Література

Вступ

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного
життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті
будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні
проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку
бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того,
наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне
функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну,
соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови
ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему,
зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу,
що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових
коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою
своїх функції.

1. Поняття бюджетної системи

Будова бюджетної системи країни випливає з її державного устрою та
здійснюється у відповідності до Бюджетного кодексу України, який набув
чинності 21 червня 2001 року.

Бюджетна система – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів,
побудована з урахуванням економічних відносин, державного й
адміністративно-територіального устроїв та врегульована нормами права.
[БК, с.13]

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих
бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної республіки
Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети
місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети
територіальних громад сіл, селищ міст та їх об’єднань.

Кожна ланка бюджетної системи є самостійною. Затвердження кожного
бюджету здійснюється відповідною Радою народних депутатів, виконання
здійснюють виконавчі органи відповідного рівня. Самостійність бюджетів
забезпечується наявністю закріплених джерел доходів та правом визначати
напрями їх використання.

Але реальну самостійність місцеві бюджети отримують лише тоді, коли
закріплених за ними доходів буде достатньо для фінансування заходів,
пов’язаних з місцевим самоврядуванням.

Бюджети вищих ланок об’єднують з нижчими з метою проведення аналізу та
визначення основ регулювання економічного та соціального розвитку
України.

Такі бюджети отримали назву зведених бюджетів: державний бюджет
об’єднується з бюджетами областей, бюджетом Криму та бюджетами міст
Києва і Севастополя.

Зведений бюджет області включає обласний бюджет, бюджети міст обласного
підпорядкування, бюджети районів; бюджет Києва, Севастополя та всіх
міст, що мають районний розподіл, об’єднує міський бюджет та районі
бюджети.

Бюджет АРК поєднує республіканський бюджет та бюджети районів та міст
республіканського підпорядкування Криму.

Бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст
районного підпорядкування, селищних та сільських бюджетів даного району.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються
для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку
держави. [БК, с.19]

Законодавство України встановлює не лише структуру, але і устрій
бюджетної системи, тобто взаємозв’язки між окремими ланками бюджетної
системи, що визначають повноваження Рад народних депутатів всіх рівнів в
бюджетній сфері.

2. Структура бюджетної системи України

Згідно ст.2 п.5 Бюджетного кодексу – бюджетна система України –
сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з
урахуванням економічних відносин, державного і
адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Складовими елементами бюджетної системи є:

структура;

принципи побудови;

організація функціонування.

Згідно ст.5 п.1 бюджетного кодексу України бюджетна система складається
з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого
самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст
та їх об’єднань, місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної
Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та
бюджети місцевого самоврядування

Бюджетна система складається з державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної
системи України, є зведеним бюджетом України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об(єднує республіканський бюджет та
бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної
Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та
сільські бюджети. Бюджет об(єднує області обласний бюджет, бюджети
районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного
підпорядкування, селищні та сільські бюджети. В свою чергу селищні та
сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад народних
депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські
Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об(єднує міський бюджет та бюджети
районів, що входять до його складу.

Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури,
взаємозв(язок між окремими ланками бюджетної системи характеризує
бюджетний устрій країни.

Бюджетний устрій – це організація та принципи побудови бюджетної
системи, її структури, взаємозв”язокміж окремими ланками. Бюджетний
устрій України визначається з урахуванням державного устрою та
адмінітсративно-територіального поділу України.

Згідно ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетна система грунтується на
таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи
України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою,
єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією,
єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і
звітності;

2) принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету
повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний
бюджетний період;

3) принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є
самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе
відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади
Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами
відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання
одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність
бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів,
правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення
напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом
Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно
і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні
бюджети;

4) принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі
надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно
до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обгрунтованості – бюджет формується на реалістичних
макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та
розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються
відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі
учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей
при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення
максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу
коштів;

7) принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним
бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен
грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних
послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти
використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України
будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу
суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та
місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання
приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен
учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або
бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки
Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські
бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю
власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання
відповідно до законодавства.

Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету.
З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі
соціального захисту, на будівництво, утримання центральних органів
державної влади і управління.

Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових
ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і містами
республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної
Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети
забезпечують фінансування програм та заходів, здійснюваних органами
місцевого самоврядування.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу
фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але
в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі
фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому.

Світовий досвід свідчить, що з розвитком ринкових відносин роль держави
в розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є
найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У
більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30
до 50 % валового внутрішнього продукту. Уся проблема в тому, як знайти
виважені форми і методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним
з найважливіших завдань. В державі досі не навчилися ефективно
використовувати бюджетний механізм в управління економікою.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати
поглиблення реформи бюджетних відносин між центральними та регіональними
рівнями влади на основі розмежування відповідальності за вирішення
економічних і соціальних проблем країни та окремих
адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу
державних видатків та доходів. Реалізація цього положення вимагає
визначення розміру адміністративно-територіальних утворень. Це має
здійснюватись з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і
використання фінансових ресурсів, створюваних на відповідній території,
перерозподільчих міжрегіональних процесів.

З метою забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності
бюджетних даних, створення єдиної інформаційної системи зведення
державних доходів та видатків на всіх рівнях влади, здійснення належного
контролю за ходом виконання бюджетів, за своєчасним і повним
надходженням платежів по видах доходів та платників, а також за цільовим
використанням коштів суворо в межах затверджених асигнувань була
розроблена система бюджетної класифікації.

Надмірна централізація у витрачанні бюджетних коштів, як і звуження
фінансових можливостей органів місцевого самоврядування, мають однакові
негативні наслідки. Тут потрібна науково обгрунтована концепція
розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи.
Визначальними при її обгрунтуванні мають стати фактори ефективного
витрачання коштів, посилення контролю з боку держави за господарською
діяльністю суб(єктів підприємництва, встановлення залежності між
розміром бюджетних витрат і результатами економічної діяльності в
регіонах.

Нові економічні відносини потребують змін і в бюджетній системі. Щодо
вирішення цієї проблеми існують різні підходи:

зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної
кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою
подолання кризових явищ за рахунок розвитку приорітетних напрямків
виробництва, стабілізації національної валюти;

при збереження централізованої бюджетної системи надати право місцевим
органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від
комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за
рахунок загальнодержавних податків та доходів;

надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті
України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

Розглядаючи питання стосовно збереження бюджетної системи та бюджетного
устрою, треба зазначити, що в умовах переходу до ринкової економіки
продовжуються зберігатися затратні функції держави, супроводжувані
спадом виробництва, інфляційними процесами і зменшенням доходів. Нестача
коштів на фінансування соціально-культурної сфери, будівництво, оборону
та інші заходи у державному бюджеті поповнюється за рахунок кредитів
Національного банку та шляхом централізованого розподілу коштів між
ланками бюджетної системи, що, безперечно є позитивним моментом.
Негативним є те, що централізований порядок складання, розгляду,
затвердження і виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи
України, породжує в органах влади і всіх ланках управління споживацьке
ставлення до них і не стимулює їх діяльність на вишукання додаткових
коштів у господарствах областей, міст і районів. Саме місцеві органи
влади й управління повинні розробляти відповідні заходи щодо поліпшення
економічного стану своїх сіл, селищ, районів, міст і областей та
вишукування можливостей додаткового залучення коштів в їх бюджети на
підтримку діючих установ охорони здоров(я, освіти, культури та
фінансування інших заходів передбачених бюджетами. Адже якщо держава
мобілізує кошти для фінансування пріоритетних напрямів економічного
розвитку, вона не може достатньо забезпечувати позики, субвенції і
субсидії місцевим бюджетам, і останні змушені будуть скорочувати видатки
за рахунок мережі установ культури, освіти, охорони здоров(я, що дуже
небезпечно.

Реформування спонукає органи місцевої влади і управління до розробки
невідкладних заходів щодо пошуку зособів для фінансування
інфраструктури. З Державного бюджету місцевим органам влади та їх
бюджетам виділяється мінімум допомоги.

Прийняття консолідованого бюджету, до складу якого входять усі види
бюджетів бюджетної системи, пов(язане із значним навантаженням на
місцеві органи влади і управління, вимагає від них повної
відповідальності за виконання бюджету. Позитивним у консолідуючій схемі
бюджету є те, що бюджетна система спирається на економічно і юридично
врегульовану сукупність Державного бюджету, республіканського бюджету
Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних та
сільських бюджетів. При цьому передбачається повна самостійність
місцевих бюджетів і всіх їх ланок, зумовлена наявністю власних та
закріплених доходних джерел і правом визначення напрямів їх
використання. Негативним моментом є те, що в умовах постійного
скорочення виробництва і доходів повна самостійність місцевих рад при
формування бюджетів ще більше поглиблює кризові явища в економіці
регіонів.

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання
соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо
залежить від стану виробництва. Звичайно, одним із важелів досягнення
цього має бути ефективна податкова сиситема.

Система оподаткування має забезпечити оптимізацію структури розподілу та
перерозподілу національного доходу. Реформування податкової системи має
базуватися на принципі збереження доходної частини бюджету і
забезпечення обов(язковості та рівнонапруженості у сплаті податків усіма
юридичними і фізичними особами, недопущення будь-яких проявів
дискримінації до окремих платників або категорій платників податків, а
також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного
виробництва.

У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати
соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету.
Формування доходної та видаткової частини бюджету пов(язане з основними
макропоказниками економічного і соціального розвитку України.

Особливої актуальності набувають сьогодні питання, пов(язані з
розширенням бази і прав місцевих органів влади щодо формування доходів
своїх бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів. З цією метою
необхідно переглянути чинне законодавство про місцеві податки та збори,
розширити коло об(єктів оподаткування, встановити перелік місцевих
податків, обов(язкових до сплати на всій території України.

У зв(язку з цим хотілося зупинитись на тих проблемах, без розв(язання
яких неможливо говорити про стабілізацію у бюджетній сфері, про
економічний розвиток взагалі.

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин
та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства
викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед
найнегативніших вплив мають:

постійне недовнесення протягом останніх років належних державному
бюджету платежів і у зв(язку з цим недофінансування або затримка у
фінансуванні окремих видів видатків;

відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників
бюджетних коштів у випадках взяття зобов(язань, що перевищують обсяг
виділених їм асигнувань;

послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних
коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних
коштів;

неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджети бюджети
установи, органи виконавчої влади від використання власності й
здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему
неконтрольованості у використанні державних коштів і майна.

Наша країна має потребу в сильному державному бюджеті, оскільки він
повинен істотно впливати на економічний розвиток усіх регіонів, мати
реальні інвестиційні зв(язки із народним господарством, забезпечувати
регіональну стратегію економічного розвитку країни.

На сьогоднішній день актуальною є проблема бюджетних взаємовідносин.
Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється
браком бюджетних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що
кожній з них не вдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками
бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосовувалась їх
комбінація.

Наші законодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чітко
сформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рівнів. У
результаті незрозумілими є причини, що зумовлюють віднесення податків,
зборів та інших обов(язкових платежів до тієї чи іншої групи.

Першим важливим кроком в удосконаленні системи бюджетних відносин має
бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів державних
витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видаткової
частини бюджету.

Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між
державними та регіональними бюджетами, а й відносин бюджетів
вищестоящого рівня до бюджетів нижчого рівня.

Кошти місцевих бюджетів – основа фінансової бази органів місцевого
самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити
ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних
видатків. Ще недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування
бюджетних видатків, методології їх планування і фінансування.

3. Становлення бюджетної системи України

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно
залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з
державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими
бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи та фінансової
політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі
і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи,
змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг
і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі
про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади
і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів
і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання,
розгляду та затвердження.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і
розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво
набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом
держав Європи. Була загальновійськова казна, до якої надходили доходи
від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на
військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання
закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це
1918-1922 рр. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців
свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти
бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення
єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік.
Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і
підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до
такого:

єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у
відані союзних органів і регламентація видатків;

включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету,
затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна система Союзу РСР об(єднувала в державному бюджеті: союзний
бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних
республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних
республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис.
місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та
селищних Рад).

Така бюджетна система існувала з 1924р., коли державні бюджети союзних
республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В
державному бюджеті на 1924/1925 р. доля державних бюджетів созних
республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних
бюджетах- 69,2% – приходилась на місцеві бюджети. В наступні роки
спостерігалась поступова централізація коштів в союзному бюджеті.
Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8%
ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу державний бюджет України виконував підпорядковану роль у
розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між
галузями республіканського господарства і різними соціальними групами
населення на територіх України, а також між територіями всередині
республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР на 1989 та 1990рр. були офіційно
оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету
між союзним та республіканськими рівнями.

Основним регулюючим джерелом в ці роки залишався податок з обороту,
нормативи відрахування якого в бюджети союзних республік були визначені
диференційовано від 61,4 % до 100 %. В бюджети союзних республік
відраховувалось в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств союзного
підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань в
бюджети союзних республік від прибуткового податку з населення.

Суттєвою особливістю формування бюджетів на 1991 р. був розвиток
принципово нових фінансових взаємостосунків між центром та суверенними
державами, між суверенними і автономними республіками та місцевими
Радами народних депутатів. Так бюджетна система стала включати окремо
союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних
республік) та місцеві бюджети.

В 1991 р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як
податок з обороту та державні податки з населення. Замість цих податків
республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на
покриття видатків на народне господарство та на здійснення
загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не
були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових
зобов(язань.

Таким чином, в 1991 р. практично було ліквідовано єдину бюджетну систему
країни, яка розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В
результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами
ведення Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні ще в 1990 р. був прийнятий закон Української РСР “Про бюджетну
систему Української РСР”, який визначив основи організації бюджетної
системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси України були
поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету),
бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших
фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені питання формування
та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження,
виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

З урахуванням змін, що відбулися в політичному устрої України за
1991-1995рр., а також в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в
1995 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону “Про
бюджетну систему України”, де наведено більш чітке визначення бюджетної
системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний
процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної
системи України.

21 червня 2001 року Верховною Радою України нарешті був прийнятий
Бюджетний кодекс України, який регулює всі бюджетні відносини, дає чітке
визначення бюджетної системи, розподілено доходи і витрати між державним
і місцевим бюджетами та надіюсь, що приведе до більш розумного
використання бюджетних коштів на фінансування різних бюджетних проектів
по покращенню життєвого рівня населення та розвитку національного
господарства України.

Таким чином, становлення бюджетної системи має досить тривалу історію,
завдяки якій є можливість простежити за роллю держави в розподільчих
процесах та місце безпосередньо бюджету в соціально-економічних
процесах.

Висновки

Бюджет – складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет
являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в
процесі формування, розподілу, та використання централізованого
грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб.
Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та
національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов
створеної вартості – нацонального доходу, розподілюваного і
перерозподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного
розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення
загальнодержавних потреб.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю
відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду
нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це
дозволить здійснити більш цілонаправлену інвестиційну політику, укріпити
матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну
частину державого бюджету України.

Найважливіше призначення бюджету – це створення метеріальної основи для
реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної
та оборонної.

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через
його функції: розподільчу, контролюючу, забезпечення існування держави.
В умовах реформування економіки України, пов(язаної з функціонуванням
різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту
бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із
формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його
використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства
України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних
відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління
повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення.
Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що
докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в
Україні.

Бюджетна система – це заснована на економічних відносинах та юридичних
нормах сукупність усіх видів та ланок бюджету країни, які обєднані на
єдиних принципах.

Складовими елементами бюджетної системи є:

структура;

принципи побудови;

організація функціонування.

Економічне оновлення об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як
основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до
соціально орієнтованої економіки. Акумуляція у бюджетній системі значних
грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного
розвитку економіки та культури на усій території країни. Бюджет є
могутнім інструментом державного управління.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які
зосереджено в ньому. В безпосередньому взаємозв’язку з бюджетом і під
його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі
коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності
протягом певного проміжку часу.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме.
Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними
фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень,
переходу на новий рівень соціального обслуговування населення. Крім
того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки
розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, о викликано
періодом до ринкових умов господарювання.

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР // Відомості
ВРУ. – 1996. – № 30.

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001.

Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. –
Тернопіль. – 1996.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа,
1997.

Государственные финансы. Учебник под редакцией д.Э.Н. Федосова – .М., –
К., – Либідь. – 1991.

Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика
України. – К.: Наукова думка. – 1997.

Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль: Економічна думка. – 1998.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000.

PAGE

PAGE 15

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter