Аудит витрат в обґрунтуванні тарифів на житлово-комунальні послуги
Створення і впровадження механізму регіонального державного
ціноутворення на житлово-комунальні послуги, який спроможний забезпечити
фінансово-економічну стабільність підприємств-виробників таких послуг,
сприяти підвищенню їх якості та зняттю соціальної напруги в суспільстві,
є найважливішим завданням, що стоїть перед економікою
житлово-комунального господарства. З 01.01.2005 р. у повному обсязі
введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно
до якого всі функції щодо регулювання і встановлення розмірів тарифів на
житлово-комунальні послуги передані місцевим органам самоврядування, які
при затвердженні економічно необґрунтованих тарифів мають відшкодувати
збитки підприємству – виробнику послуг. В той же час органи
самоврядування мають відстоювати й інтереси споживачів послуг при
затвердженні тарифів. У цьому зв’язку принципового значення в
обґрунтуванні тарифів на житлово-комунальні послуги набуває аудит
витрат, який є невід’ємною складовою експертизи економічного
обґрунтування тарифів, на висновках якої має ґрунтуватися затвердження
тарифів.
Дослідження за тематикою формування тарифів на житлово-комунальні
послуги проводили як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Проте здебільше
предметом цих досліджень є підходи до формування тарифів в умовах
ринкових перетворень, складові тарифу, проблеми обліку і відшкодування в
тарифах на комунальні послуги деяких витрат [1; 2; 3]. Проблема
методологічного обґрунтування аудиту витрат в затвердженні тарифів на
житлово-комунальні послуги майже не розглядалася.
Аудит витрат в обґрунтуванні тарифів на житлово-комунальні послуги є
видом аудиторської послуги, зміст якої – у незалежній, позавідомчій,
фінансовій й технологічній експертизі факторів, що впливають на величину
витрат, включених до тарифу, та фінансово-економічної інформації, яка
надається підприємствами з метою обґрунтування тарифів у сфері
регульованої діяльності. Його слід здійснювати на підприємствах –
локальних монополістах, які виконують роботи та надають послуги
житлово-комунального призначення з теплопостачання, водопостачання,
водовідведення, електропостачання та житлові послуги за умови, що вони
надаються не на конкурсній основі.
Аудит витрат в обґрунтуванні тарифів на житлово-комунальні послуги має
спеціальне призначення, спрямоване на глибоке вивчення
фінансово-економічної інформації, пов’язаної з необхідністю економічного
обґрунтування підприємствами, що здійснюють регульовану діяльність,
тарифу на ті послуги, що ними надаються. Він не ставить за мету повну
аудиторську перевірку достовірності та повноти фінансової звітності, а
передбачає тільки перевірку фактичної і планованої собівартості та
прибутку як складових частин тарифів на житлово-комунальні послуги.
Аудит доцільно здійснювати у повній відповідності з аудиторськими
стандартами, що формулюють єдині базові вимоги до якості і надійності
аудиту і забезпечують певний рівень гарантії результатів аудиту при їх
дотриманні. Етапами проведення аудиту є:
аналіз організаційно-правового статусу і умов господарювання
підприємства;
економічний аналіз виробничо-господарської діяльності;
аналіз фінансово-господарської діяльності;
аудит формування фактичної виробничої собівартості та прибутку;
експертиза економічного обґрунтування потреби у фінансових коштах по
регульованій діяльності на період регулювання.
В процесі аналізу організаційно-правового статусу підприємства
перевіряють наявність і відповідність вимогам чинного законодавства та
нормативно-правовим актам Статуту, договору на користування майном, дані
органу державної статистики про привласнення кодів по виконуваній
діяльності, ліцензії на право здійснення видів діяльності, контракт
керівника підприємства з власником, організаційну структуру управління.
Економічний аналіз виробничо-господарської діяльності починається з
аналізу обсягів послуг, що надані споживачам, в грошовому та
натуральному виразі. При аналізі доходів доцільно зіставити фактичні
надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства із
запланованими сумами.
Натуральними вимірниками виробничої програми в організаціях, що
здійснюють регульовану діяльність, є:
з утримання й ремонту житлового фонду – середня загальна площа житлового
фонду та середня площа нежилих приміщень, що знаходиться в експлуатації,
в квадратних метрах;
з водопостачання – корисна відпустка води в кубічних метрах;
з водовідведення – відведення стічної рідини в кубічних метрах;
з електропостачання – корисно відпущена електроенергія в кВт годинах;
з теплопостачання – корисно відпущена теплова енергія на центральне
опалювання і гаряче водопостачання в Гкал.
При перевірці виконання виробничої програми відпуску житлово-комунальних
послуг в натуральних вимірниках слід простежити динаміку зміни відпуску
послуг за ряд років, а протягом року – поквартально. Кожен виробник
послуг має особливості їх надання, які потрібно враховувати. Так,
виробнича програма організації водопровідно-каналізаційного господарства
визначається водоспоживанням, розрахованим на плановий період.
Водоспоживання населення визначається по нормах витрати води з
розрахунку на 1 мешканця на добу диференційовано, залежно від ступеня
впорядкування житлового фонду.
Піднята вода частково витрачається на власні потреби організації,
втрачається в трубопроводах (витоки) або не повністю враховується
водомірами і не оплачується споживачами. Виробнича програма організацій
може передбачати як витрату води на питні, так і на технічні потреби.
Для виконання виробничої програми організація повинна мати в своєму
розпорядженні необхідну потужність, води стандартної якості, яку
організація здатна подати з необхідним натиском на добу.
Втрати і неврахована витрата води визначаються як різниця між кількістю,
поданою в мережу, і корисною відпусткою. Втрати визначаються в
абсолютному розмірі і у відсотках до загальної подачі води в мережу.
Зменшення втрат і неврахованої витрати води є важливим джерелом
збільшення обсягу реалізації. В зв’язку з цим необхідно виділити, які
заходи здійснювалися щодо зменшення втрат в мережах і неврахованої
витрати, а саме заходи щодо підвищення якості ремонту мережі і
водопровідних пристроїв, з установки приладів обліку, профілактичній
перевірці контрольно-вимірювальних приладів, їх своєчасному ремонту і
заміні, недопущенню і якнайшвидшій ліквідації аварій. Необхідно
обчислити втрати, які несе організація через витоки.
Для аналізу виконання виробничої програми важливе значення має показник
“Пропущено води через очисні споруди”. Цей показник характеризується
питомою вагою води, пропущеної через очисні споруди, в загальній
кількості води, поданої в мережу. Зменшення цього показника проти
попереднього періоду свідчить про невиконання заходів щодо вдосконалення
технології обробки води. Одночасно слід з’ясувати, чи не є очисні
споруди у водопроводі “вузьким місцем” організації. З цією ж метою
встановлюють за даними лабораторного аналізу відповідність води, що
відпускається споживачам, встановленому стандарту.
Якщо очисні споруди лімітують подальше збільшення подачі води, то
необхідно проаналізувати заходи, що приймаються, з розширення очисних
споруд, впровадження інтенсивніших способів очищення води.
Аналіз використання виробничої потужності водопроводу здійснюється
шляхом зіставлення середньодобової подачі води в мережу і пропускної
спроможності основних водопровідних споруд. Середньодобова подача води є
результатом ділення кількості поданої води в мережу на число днів в
звітному періоді. Порівнюючи ці дані за поточний і попередній періоди з
виробничою потужністю насосних станцій і потужністю очисних споруд,
можна зробити висновок про стабільність, підвищення або зниження
використання потужності водопровідних споруд.
Невід’ємною складовою економічного аналізу виробничо-господарської
діяльності є аналіз ефективності управління, який передбачає розробку
заходів, спрямованих на виявлення і скорочення непродуктивних витрат,
зумовлених недоліками організації управління виробництвом. При аналізі
визначається структура виробничих підрозділів, види здійснюваної ними
діяльності, відособленість і взаємозалежність підрозділів (розмежування
виробничих підрозділів на основні і допоміжні, порядок використання
результатів діяльності допоміжних підрозділів в основному виробництві),
а також виявляється перелік послуг, невластивих структурним підрозділам,
кількість зайнятих при цьому працівників і аналізуються можливості
виключення цих послуг з функцій підрозділів.
Аналіз ефективності управління доцільно проводити одночасно з аналізом
стану трудових ресурсів і використання робочого часу. В ході аналізу
можуть бути надані рекомендації щодо організаційної структури
організації (злиття з іншими підприємствами або розукрупнення),
укрупнення окремих підрозділів підприємства з метою скорочення цехового
апарату управління, а також скорочення апарату управління в цілому.
послуг, ліквідація непродуктивних втрат, поліпшення якості
обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг.
В ході аудиту формування фактичної виробничої собівартості і прибутку
здійснюється дослідження відповідності витрат нормативно-правовій базі
та перевірка фактичних витрат.
Основним галузевим документом, що регламентує склад витрат на надання
послуг, є Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання
собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях
житлово-комунального господарства, затверджені наказом Державного
комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від
6.03.2002 р., № 47. Згідно цього документу всі фактичні витрати з
надання окремих видів житлово-комунальних послуг мають збиратися в
звітні калькуляції по встановлених формах.
Звітні калькуляції дозволяють розрахувати і оцінити як повну
собівартість виду послуг, що надається підприємством, так і собівартість
одиниці матеріального носія послуги.
Для аналізу собівартості необхідне зіставлення початкових даних
калькуляції, на підставі яких був розрахований тариф, і фактичних даних.
Ці дані мають підтверджуватися документами офіційної звітності. В
аналізі собівартості також аналізуються чинники, що впливають на
відхилення рівня витрат від запланованого рівня. При цьому виявляється
вплив таких чинників:
кліматичні і містобудівні характеристики муніципального утворення;
особливості технологічного процесу надання послуг;
склад і стан основних засобів;
види і технологічні схеми доставки матеріального носія послуги. Увага
має бути приділена і впливу суб’єктивних чинників:
віднесення витрат на собівартість, виходячи з фактичних, а не
нормативних витрат без необхідного обґрунтування;
включення в тарифи непродуктивних витрат, а також витрат, не пов’язаних
з наданням даного виду послуг;
використання нормативів, що не відповідають організаційно-економічним
умовам діяльності підприємств (завищених нормативів чисельності,
споживання послуг тощо).
При оцінці витрат необхідно звертати увагу як на їх перевищення над
розрахунковим рівнем, так і на заниження, яке, як правило,
супроводжується значно більшим завищенням нормативу споживання послуг
даного виду для забезпечення сумарного доходу підприємства. У зв’язку з
цим необхідно аналізувати нормативи споживання комунальних послуг;
встановлені тарифи на комунальні послуги; рівень платежів населення від
встановленого тарифу.
Аналіз фактичної собівартості має обов’язково підтверджуватися
аудиторською перевіркою фактично проведених витрат з кожного
регульованого виду діяльності. З цією метою, по-перше, слід встановити
перелік витрат і правомірність їх віднесення на собівартість; по-друге,
перевірити відповідність списання витрат фактично здійсненим витратам, а
для нормованих робіт – відповідність нормам.
Аудит фактичних витрат має здійснюватися не стільки з метою встановлення
правильності оформлення витрат, що списані на собівартість, скільки для
встановлення достовірності віднесення їх на собівартість за такими
принципами:
виробнича спрямованість витрат, тобто пряма їх зумовленість виробничою
діяльністю підприємства, що підлягає регулюванню;
технологічна відповідність, тобто зумовленість витрат технологією і
організацією виробництва;
номенклатурна відповідність, тобто правомірність списання тільки тих
витрат, які дозволено відносити на собівартість послуг;
кількісна відповідність витрат виробничим нормам, що встановлені
регулюючими органами, галузевими нормативними матеріалами або самим
підприємством;
дійсність виникнення витрат, тобто правомірність списання тільки дійсно
проведених витрат, що встановлюється вибірковою перевіркою окремих
виробничих ділянок, по яких відбулося списання фактичних витрат.
Аналіз фактично проведених витрат доцільно проводити по таких формах
(табл.1, 2).
При дослідженні фактично здійснених витрат спеціальному аналізу слід
піддати витрати, які прямо виражають втрати підприємства, або пов’язані
з виробничими втратами.
При виявленні втрат спеціальному виділенню підлягають надзвичайні
втрати, втрати, що допустимі виробничими нормами; втрати, що перевищують
норми і непередбачені втрати.
До складу тарифу входить і граничний рівень рентабельності надання
послуг, тому слід аналізувати фактичний прибуток. При експертизі
фактичного прибутку необхідно встановити:
правильність оцінки обсягу послуг з регульованої діяльності, що
реалізовуються по фактичних цінах;
правильність формування фінансового результату від виручки по
регульованій діяльності;
фінансові відносини підприємства з бюджетом з виділенням сум коштів, що
підлягають фінансуванню, фактично отриманих з бюджету і
недофінансованих; напрями використання коштів, витрачених з прибутку;
рівень фактичної рентабельності з кожного виду регульованої діяльності;
загальний рівень фактичної рентабельності.
Таблиця 1
Аналіз витрат звітного періоду з утримання й ремонту житлового фонду
Таблиця 2
Аналіз витрат звітного періоду (за видами комунальних послуг)
При визначенні рівня рентабельності необхідно враховувати, що він є
аналітичним показником. Отже, в розрахунку рівня рентабельності
необхідно приймати зіставні і взаємозв’язані показники, тобто фактично
реалізовані послуги і фактично здійснені витрати.
При визначенні, зокрема, фінансового результату від фактично наданих
обсягів послуг у разі перевищення граничного рівня рентабельності слід
піддати додатковому аналізу причини нездійснених фактично витрат
відповідно до запланованої їх величини за собівартістю. Результати
аналізу можуть виявити основну причину, характерну для підприємств ЖКГ,
– неплатежі по наданих послугах, а отже, неможливість сформувати
собівартість в необхідному повному обсязі, відповідному запланованим
показникам, що є основою для формування економічно обґрунтованих тарифів
на послуги.
У цих умовах для оцінки реального рівня фінансового стану організацій
необхідно визначати показник рентабельності, виходячи з фактично
сплачених послуг і фактично здійснених витрат, або фактично відпущених
послуг і собівартості, що фактично склалася, скоректованої на
нездійснені витрати у зв’язку з недофінансуванням.
Результатом аудиту витрат має бути аудиторський висновок щодо
обґрунтованості тарифів, який має містити:
оцінку достовірності фінансової інформації, прийнятої щодо обґрунтування
розрахункової величини тарифів;
оцінку обґрунтованості визначення видів і обсягів продукції (робіт,
послуг) в натуральному виразі;
аналіз норм і нормативів, їх повноти, динаміки, порівняння з середніми
галузевими показниками, обґрунтування відхилень від цих показників;
відомості про дотримання підприємством встановлених норм і нормативів;
дані про систему контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей;
дані про суми і питому вагу в собівартості виробничих втрат, їх причини;
відомості про частку в собівартості витрат на енергоресурси, динаміку
тарифу за період, що перевіряється;
аналіз цін, обсягів і динаміки витрат на придбання послуг сторонніх
організацій;
результати вибіркового контролю отриманих робіт і послуг, підстави для
вибірки, аналіз обґрунтованості витрат;
вибіркову оцінку впливу переоцінки основних засобів різними способами на
суму амортизації;
дані про ступінь зношеності основних засобів;
результати вибіркової перевірки зданих робіт по капітальному ремонту і
іншим капітальним вкладенням;
оцінку розрахунків вартості робіт, вказаних в кошторисах; дані про
виконання планів по капремонту;
проекти планово-запобіжних робіт (відсоток виконання, відповідність
нормам);
розшифровку інших витрат по поточному ремонту, оцінку їх
обґрунтованості;
наявність і обґрунтованість фактів передачі в тимчасове користування або
іншого вибуття товарно-матеріальних цінностей;
дані про обґрунтованість складських запасів;
частку в собівартості аварійно-відновних робіт; причини аварій;
розшифровку цехових і загальновиробничих витрат;
аналіз вибраної методики обліку і калькуляції собівартості;
аналіз вживаних норм і нормативів споживання, особливості цих норм;
аналіз даних, на підставі яких розрахований тариф, і фактичних даних за
попередній рік;
висновки і пропозиції щодо шляхів зменшення виробничої собівартості по
регульованій діяльності.
Аудиторський висновок може бути основою для прийняття рішень органами
місцевого самоврядування щодо затвердження тарифів на житлово-комунальні
послуги.
Висновки.
Проведення аудиту витрат при обґрунтуванні тарифів на житлово-комунальні
послуги за наведеною методикою дозволить органам місцевого
самоврядування проводити експертизу обґрунтування тарифів, контролювати
потребу в фінансових ресурсах, що виділяють з бюджету, забезпечити
тісний взаємозв’язок основних факторів поточної діяльності і розвитку
підприємств ЖКГ.
Література:
1. Бузырев В.В., Чекалин В.С. Экономика жилищной сферы: Учебное пособие.
– М.: ИНФРА-М,2001.- 256 с.
2. Лисенко Н. Проблеми обліку та відшкодування в тарифах на комунальні
послуги деяких витрат // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – №6. –
С. 31-37.
3. Наказ Держбуду України “Про затвердження порядку формування тарифів
на послуги централізованого водопостачання та водовідведення” від
27.06.2001 р., №139.
4. Економіка. Менеджмент. Підприємництво: Збірник наукових праць. № 20,
2008 рік
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
