.

Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
410 4033
Скачать документ

Реферат на тему:

Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в
кризі

Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської
діяльності підприємства на предмет відповідності фактичного стану даним,
відображеним у санаційній концепції. У процесі аналізу виявляються також
сильні та слабкі сторони виробничої сфери підприємства з тим, щоб
виробити рекомендації щодо їхньої мобілізації чи усунення.

У ході аналізу виробничо-господарської діяльності аудитор проводить таку
роботу:

1) вивчає загальну виробничу структуру підприємства;

2) оцінює рівень існуючої технології виробництва;

3) проводить аналіз виробничих витрат;

4) аналізує рух основних фондів та амортизаційних відрахувань;

5) оцінює показники праці.

6) Загальна виробнича структура підприємства. Під час вивчення загальної
виробничої структури підприємства розв’язуються такі завдання:

– досліджуються головні техніко-економічні показники структурних
підрозділів (обсяги виробництва, чисельність працівників, основні фонди,
ФОП тощо);

– визначається кількість та місцезнаходження окремих структурних
підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність
їхнього розташування;

– проводиться експертиза доцільності виділення (відокремлення) певних
підрозділів у ході майбутньої реструктуризації (якщо така
передбачається).

2) Оцінка рівня існуючої технології виробництва. Це завдання
розв’язується за такими позиціями:

а) наявність сучасних передових технологій;

б) використання ноу-хау та власних інноваційних розробок;

в) використання автоматизованих систем управління.

У процесі аудиту звертається також увага на циклічність технологічних
процесів та їхню безперервність; можливість повторного використання
продуктів переробки (відходів); величину втрат сировини, матеріалів,
готової продукції під час виробничого циклу, наявність
науково-обґрунтованих норм виготовлення продукції, енер-гозатратність
технологій, серійність виробництва.

3) Аналіз витрат на виробництво. У ході аналізу вивчається ефективність
планування собівартості та проводиться факторний аналіз відхилень факту
від плану. На підставі первинних бухгалтерських документів визначається
сума витрат у собівартості продукції, не пов’язаних з
виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фактична (у
натуральному та вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів,
палива, покупних напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей,
які не мають відношення до виробництва продукції. На цій підставі
розробляються рекомендації щодо їх дальшого використання, у тім числі
продажу. Велика увага приділяється питанню правильності віднесення
витрат на собівартість продукції та на валові витрати для цілей
оподаткування. У разі порушення вимог Закону “Про оподаткування
прибутку” в частині формування валових витрат, підприємство наражається
на фінансові санкції.

4) Аналіз руху основних фондів та амортизаційних відрахувань.
Досліджуючи це питання, слід виходити з того, що балансова вартість
окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їх реальній ринковій
ціні. Аудитор звертає увагу на основні фонди, що їх придбано,
реалізовано, ліквідовано або здано в оренду протягом останніх періодів.
Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріаломісткості та
енергоємності, прогресивності технологічних процесів порівнюються з
аналогічними показниками діяльності підприємств, найліпших у своїй
галузі.

Слід перевірити правильність проведення та відображення у звітності
таких, пов’язаних з рухом основних фондів операцій: індексація основних
фондів; надходження та реалізація; ліквідація та інші види вибуття;
ремонт та амортизація; інвентаризація.

Оцінка майнового стану підприємства проводиться на підставі дослідження
таких показників: коефіцієнт зносу основних фондів; коефіцієнт
оновлення; коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у
структурі основних фондів.

5) Аналіз показників праці. Виконуючи це завдання, аудитор досліджує
динаміку чисельності працівників та рівня заробітної плати, обсяги
прихованого безробіття, плинність кваліфікованих робітників та
інженерно-технічних кадрів. З’ясовуються також причини, які призвели до
втрат робочого часу (брак замовлень, сировини, утрата традиційних ринків
збуту, висока ціна продукції, незадовільна робота обладнання, брак
маркетингових досліджень тощо), робиться висновок про відповідність
(невідповідність) кількості працівників потребам виробництва.

Аналізуючи господарську діяльність підприємства, можна скористатися
Методикою проведення аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств”, яку розроблено Агентством з питань
запобігання банкрутству. Хоча на сьогоднішній день вказана методика є
дещо застарілою.

4. Аудит фінансової сфери підприємства

Головним джерелом інформації в процесі аналізу фінансової сфери є типові
форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:

* баланс підприємства – ф. № 1;

* звіт про фінансові результати – ф. № 2;

* звіт про фінансово-майновий стан – ф. № 3.

Особам, відповідальним за проведення фінансового аналізу, слід
ураховувати, що у зв’язку з переходом вітчизняних підприємств на
національні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, наказом
Міністерства фінансів України затверджено низку нових стандартів
бухгалтерського обліку. Головна інформація, яка використовується в ході
аналізу, міститься в ПБО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;
ПБО 2 “Баланс”; ПБО 3 “Звіт про фінансові результати”; ПБО 4 “Звіт про
рух грошових коштів”; ПБО 5 “Звіт про власний капітал”. Запровадження
стандартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише уніфікувати
звітність вітчизняних та зарубіжних підприємств, а й полегшує проведення
фінансового аналізу. Оскільки розрахунок окремих показників фінансового
стану базується на окремих статтях тієї чи іншої форми бухгалтерської
звітності, стандартизація форм звітності є необхідною передумовою
стандартизації фінансового аналізу. Необхідність такої стандартизації
виникає за оцінювання кредитоспроможності чи санаційної спроможності
вітчизняних суб’єктів господарювання зарубіжними інвесторами.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває в кризі, можна
використати “Методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості
підприємств та організацій”. Аудит фінансової сфери включає:

* оцінку динаміки та структури валюти балансу;

* аудит власного капіталу;

* аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;

* оцінку ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;

* аудит реальних та фінансових інвестицій;

* аналіз дебіторської заборгованості;

* аналіз Cash-Flow;

* оцінку ділової активності підприємства.

1) Оцінка динаміки і структури валюти балансу. За дослідження динаміки
валюти балансу та його структури використовується трендовий метод
аналізу (кожна позиція балансу порівнюється з даними попередніх років)
та бенчмаркінг (окремі статті порівнюються з аналогічними
середньогалузевими показниками та з показниками підприємств, найліпших у
галузі). На підставі цього робиться висновок про основні тенденції
динаміки показників. Тенденція до зменшення валюти балансу свідчить про
скорочення підприємством обсягів своєї господарської діяльності. Це, у
свою чергу, може бути головною причиною його неплатоспроможності.
Аналізуючи окремі статті балансу, слід зважати на те, що реальна ринкова
вартість деяких активів, відображених у балансі, може бути значно нижчою
за їхню балансову вартість або взагалі дорівнювати нулю.

2) Аудит власного капіталу. Ураховуючи функції власного капіталу, його
роль як джерела фінансових ресурсів на підприємстві, аудит власного
капіталу займає ключове місце в процесі аудиту фінансової сфери. У
процесі аудиту увага звертається на такі основні питання:

* склад та структура джерел власних фінансових ресурсів;

* структура сукупного капіталу підприємства;

* правильність формування статутного фонду та порядок оцінки вкладів;

* можливості збільшення статутного фонду та необхідність санації
балансу;

* можливості реструктуризації статутного фонду;

* структура та джерела формування додаткового капіталу;

* наявність резервних (страхових фондів);

* наявність нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

На цьому етапі аудиту розраховується низка показників, які
характеризують рівень фінансової незалежності підприємства та структуру
його сукупного капіталу. Методику розрахунку цих показників наведено в
розділі 9 підручника.

Проблематика аналізу власного капіталу вітчизняних підприємств полягала
в тому, що тривалий час структура балансу базувалася на принципах, які
були сформовані до переходу на ринкові методи господарювання. Вона не
враховувала наявних у міжнародній практиці підходів до визначення
капіталу підприємства та його складових – власного та позичкового
капіталу. Показники структури капіталу, розраховані на підставі окремих
статей чинного до 2000 р. балансу, дають спотворену інформацію про
реальний фінансовий стан підприємства. Так, на більшості вітчизняних
підприємств показники фінансової незалежності, фінансового левериджу та
інші є значно ліпшими за аналогічні показники провідних зарубіжних
підприємств.

Оптимізація структури капіталу є надзвичайно важливим і водночас чи не
найскладнішим завдання фінансового менеджменту. Не існує єдиних підходів
до визначення найбільш оптимального співвідношення між власним та
позичковим капіталом. Це визначається особливостями
фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, галузі, до
якої воно належить, обсягів діяльності та низкою інших факторів.

Аудит власного капіталу акціонерного товариства включає також розрахунок
показників ринкової активності підприємства, а саме:

– коефіцієнта цінності акцій (відношення ринкової ціни однієї акції до
суми дивідендів на одну акцію);

– рентабельності акцій (показник, обернено пропорційний коефіцієнту
цінності акцій);

– суми дивідендів на одну акцію.

3) Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості. У ході
аудиту позичкового капіталу та кредиторської заборгованості
розв’язуються такі завдання:

* визначення складу та структури позичкових засобів;

* розшифровування поточної кредиторської заборгованості;

* визначення величини простроченої заборгованості, оцінка можливості
пролонгації та реструктуризації заборгованості;

* вивчення можливості емісії облігацій та залучення додаткових позик.

Аудитор повинен перевірити повноту відображення в балансі та у
фінансовому плані підприємства поточної заборгованості, тобто
заборгованості, яку слід погасити найближчим часом. Особлива увага
звертається на те, чи враховані всі платежі в бюджет (з нарахованими
штрафами включно), чи правильно визначено частку довгострокових позик,
яку треба погасити в короткостроковому періоді, заборгованість із
заробітної плати тощо.

Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звертають увагу на
цільове використання довгострокових кредитів банків та інших позикових
коштів, які одержано протягом останніх років, а також на розміри
штрафних санкцій, відсотків, сплачених через порушення
розрахунково-платіжної дисципліни (у тому числі через несвоєчасне
повернення банківських кредитів). Робиться висновок щодо характеру
відносин між підприємством і банками, котрі його кредитують, між
підприємством і його найбільшими кредиторами – виробничими партнерами.
Оцінюються можливості одержання платіжних поступок, розробляються
пропозиції та заходи щодо стимулювання участі кредиторів у санації
підприємства-боржника.

У процесі санаційного аудиту, за даними аналітичного обліку на останню
звітну дату проводиться розшифрування кредиторської заборгованості.
Досліджуючи питання кредиторської заборгованості, слід ураховувати, що
штрафи, пені, неустойки, визнані боржником або щодо яких є рішення
арбітражного суду про стягнення, відносять на результати
фінансово-господарської діяльності і до їх одержання чи сплати
відображають у звітності одержувача та платника в статтях дебіторів і
кредиторів відповідно.

Суми кредиторської заборгованості (перед державними підприємствами),
щодо яких строк позовної давності минув, підлягають перерахуванню
дебітором у відповідний бюджет не пізніше 10 числа наступного після
закінчення строку позовної давності місяця. За несвоєчасне перерахування
заборгованості в бюджет стягується пеня в розмірі 0,3% від суми
заборгованості за кожний день прострочки.

Аудитор повинен також оцінити можливості емісії та розміщення облігацій,
якщо це передбачено санаційною концепцією підприємства. При цьому
аналізується попередня діяльність підприємства щодо випуску облігацій
(якщо це мало місце), а також визначається ефективність використання
коштів, залучених завдяки емісії. Слід перевірити, чи враховані
підприємством податкові аспекти емісії облігацій.

?

“$???o>

@

1/4

3/4

o

o

$?o@

3/4

o

F ////////////iiaaaaaaaaaaaa

j-?”c$x&?*ae,e,6-@.?.O../?7J9?9TH9Z:ae::;†;®;

Література: Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 липня 1991 р. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. Закон України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р. Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 червня 1997р. Закон України "Про державний бюджет України на 1999 р." від 31 грудня 1998 р. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1999р. Закон України від 13 лютого 1998 р. "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво". Закон України від 30 червня 1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство". Закон України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України". Закон України від 4 листопада 1999 р. "Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України". Закон України від 20 травня 1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Закон України від 18 листопада 1999 р. "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір". Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. №996-XIV. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 2 березня 2000 р. Закон України "Про Державний бюджет України на 2000 р." від 17 лютого 2000 р. №1458. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення Державного інноваційного фонду" від 18 лютого 1992 р. Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття". Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств" // Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № 5. Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ 26.04.96 p., №473. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено постановою КМУ 23.04.96 р. № 452. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ 9.02.96р. №186. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96 р. № 830. Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. - 1997. - №40. Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій // Українська інвестиційна газета. - 1998. -№3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 "Про складання фінансової звітності". Постанова Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження змін та доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове Державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України" від 9 січня 2000 р. №1-3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020