.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства (пошукова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3164 21315
Скачать документ

Пошукова робота:

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Зміст

Формування чистого прибутку

Аналіз рівнів, динаміки і структури фінансових результатів

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності

Аналіз взаємозв’язку обсягів виробництва, собівартості та прибутку

Аналіз грошових потоків за напрямками діяльності підприємства

Список використаної літератури

Формування чистого прибутку

Різні напрямки основної діяльності підприємства, що пов’язані з
виробництвом та реалізацією продукції — товарів, робіт, послуг (далі —
продукції), а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають
остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів.
Ці показники подаються в розд. І “Фінансові результати” “Звіту про
фінансові результати” (далі — Звіт). Першоджерело даних — клас 7 “Доходи
і результати діяльності” діючого Плану рахунків .

Основним узагальнюючим показником Звіту є чистий прибуток, який
підприємство отримало за звітний період (або збитки, яких воно зазнало).

Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано
на рис. 5. У нижньому правому кутку прямокутників містяться посилання на
коди рядків форми № 2 .

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та
соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку
— це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування
прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення
соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної
діяльності. Чистий прибуток — найважливіший показник для оцінювання
виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває
ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також
ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний
для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з
альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівнянного
ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу
підприємства, що відбито у формі № 4 “Звіт про власний капітал”
фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого
ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи
додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства
на ринку капіталу.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що
свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення
вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий
цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури
виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи
маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит
на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне
обгрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого
критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, — це
сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість
реалізованої продукції, а також адміністративні витрати
(загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та
обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання
підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції
споживачам тощо).

Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній
практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових умовах
господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать
грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На
відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування
залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних
коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі
обліку та плануванні діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом
фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що
оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування — істотний
чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

Аналіз чистих грошових потоків є основою класичних методів
інвестиційного аналізу. У формі № 3 “Звіт про рух грошових коштів”
фінансової звітності передбачається додавання амортизації необоротних
коштів до прибутку, що свідчить про орієнтацію українських підприємств
на “чистий грошовий потік”.

Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів є оцінювання
динаміки прибутку, виявлення і кількісне оцінювання

впливу різних чинників на його розмір, а також оцінювання резервів
збільшення прибутку.

Аналіз рівнів, динаміки і структури фінансових результатів

Розрізняють такі напрямки аналізу:

зміни показників за розглядуваний період (горизонтальний аналіз);

• структури показників та їх змін (вертикальний аналіз).

Дані табл. 5 свідчать про збільшення у звітному періоді чистого прибутку
на 24,1 %. Цьому сприяло збільшення прибутку від операційної діяльності
на 18,2 % за рахунок збільшення обсягів реалізації та відносного
зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції. У звітному
періоді на 1 грн чистого доходу від реалізації продукції підприємство
витрачало

Негативним є абсолютне та відносне (на 1 грн чистого доходу від
реалізації продукції) збільшення адміністративних витрат та витрат

на збут, зменшення прибутку від участі в капіталі, тобто від інвестицій
в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, а також зменшення інших
фінансових доходів (дивіденди, відсотки та інші доходи, одержані від
фінансових інвестицій). Як наслідок цього відбулись зміни у структурі
прибутку від звичайної діяльності, а саме: збільшилась частка прибутку
від операційної діяльності, зменшилась його частка за рахунок участі в
капіталі, а також зменшились інші фінансові доходи. Позитивним є
збільшення грошового потоку на 25,8 %.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

• ціни на реалізовану продукцію;

• обсягів реалізації продукції;

• структури реалізованої продукції;

• собівартості одиниці продукції;

• собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі
продукції.

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених
чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто
припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

Виклад методики аналізу впливу наведених чинників супроводжується
розв’язанням прикладів.

1. Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію

де Q1 – обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді

(/ = 1Гп); Р1, р0 ціна реалізації і-то виду продукції у періоді
відповідно звітному та попередньому.

Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати
прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному
періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.

Приклад. Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за видами
виробів:

Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію

2. Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

де P0 – прибуток від реалізованої продукції за попередній період; S10 –
фактична собівартість реалізованої продукції у звітному пері-оді, що
розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

si0 – собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді; Qi1
-обсяг реалізації i-го виду продукції в попередньому періоді; S0 –
фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

де Qi0 – обсяг реалізації i-го виду продукції в попередньому періоді.

З’ясовується, скільки додатково було отримано прибутку тільки завдяки
збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності
порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу
цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів
виробництва змінюється прибуток.

Приклад. Фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді
за видами виробів

Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

3. Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

де V1 0 — обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами
попереднього періоду; V0 – виручка від реалізації продукції за
попе-редній період,

Приклад. Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному
періоді за цінами попереднього періоду

Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

4. Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції

де si1 — собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів

Сукупне збільшення собівартості продукції (тобто зменшення прибутку)
зумовлюється збільшенням собівартості одиниці продукції:

5. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних
зрушень у складі продукції

Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за раху-нок
структурних зрушень у складі продукції

6. Сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції

7. Загальне збільшення операційного прибутку

де Р1 – операційний прибуток за звітний період; ?Р° збільшення інших
операційних доходів.

Приклад. Загальне збільшення операційного прибутку

?Р= 1150 – 897 = 223 + 30 = 253тис.грн.

Структуру змін операційного прибутку за чинниками з числовими
абсолютними показниками і у відсотках (відповідно до розглянутого
прикладу) наведено на рис. 6.

Збільшення операційного прибутку до 253 тис. грн пояснюється збільшенням
прибутку від реалізації продукції (88,1 %) та збільшенням інших
операційних доходів (11,9 %). Вирішальними чинниками збільшення прибутку
від реалізації продукції були такі:

• підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу
інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в
10,8 раза порівняно з фактичним рівнем);

• збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього
чинника за умови незмінності інших чинників операційний прибуток
зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

Оскільки ціни на реалізовану продукцію підвищились більше, ніж її
собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

У наведеному прикладі вплив чинника змін у структурі реалізованої
продукції виявився неістотним. Загалом у фактичному збільшенні
операційного прибутку частка цього чинника становить 2,8 %.

Аналіз взаємозв’язку обсягів виробництва, собівартості та прибутку

В сучасних умовах у фінансовому аналізі слід ураховувати необхідність
орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг, виробництво продукції,
на яку є постійний попит, за прийнятними для підприємства цінами.

Розглядуваний напрямок фінансового аналізу властивий системі аналізу
“директ-костінг”. Такий аналіз дає змогу послідовно визначити за
критерієм беззбитковості критичні обсяги реалізації; критичний рівень
цін реалізації; критичний рівень постійних витрат; критичний рівень
змінних витрат на одиницю продукції. При визначенні одного з наведених
показників інші вважаються фіксованими.

Розглянемо методику відповідних розрахунків для одно- та
багато-номенклатурного виробництва, а також для умов, за яких ціна
реалізації продукції залежить від обсягів її реалізації (умови так
званої не-досконалої конкуренції).

Основою аналізу є поділ витрат підприємства на такі:

• постійні, або умовно постійні (S ), за певний період; вони
за-лишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня
завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні
відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна
плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата
послуг зв’язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем
виникнення;

• змінні (S), тобто такі, що прямо залежать від зміни завантаження
виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на
сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату
робітників-відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих
витрат – продукт, виріб;

• сукупні, тобто повна собівартість (S) – сума постійних (S) та змінних
(S3MH) витрат:

де Q – обсяг виробництва (реалізації) у натуральних одиницях
вимірювання; s . – змінні витрати на одиницю продукції; V— виручка від
реалізації продукції; p – ціна реалізації одиниці продукції.

Припускається, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації
продукції.

Використовуючи наведені раніше рівняння, можна розрахувати критичний
обсяг виробництва (Q), тобто обсяг, який забезпечує беззбитковість
діяльності підприємства. Це досягається тоді, коли виручка від
реалізації продукції дорівнює повній собівартості, тобто

якщо K= Qp, то

звідки

Різниця між ціною реалізації виробу та змінними витратами на один виріб
(знаменник останнього рівняння) становить маржинальний дохід на одиницю
виробу.

Розрахувавши Qт, можна встановити, скільки одиниць продукції потрібно
реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом,
який дає кожна реалізована одиниця продукції.

Приклад. Постійні витрати * = 2500 тис. грн; ціна реалізації одиниці
продукціїp = 35 тис. грщ змінні витрати на одиницю продукції .. = 22
тис. грн.

Критичний обсяг виробництва

Припустимо, що служба маркетингу наполягає на збільшенні витрат на
рекламу; водночас підвищилась орендна плата і тарифи на послуги зв’язку.
Унаслідок цього постійні витрати збільшились до 2750 тис. грн.
Визначимо, який обсяг продукції треба реалізувати в цих умовах, щоб
покрити новий розмір постійних витрат. Обчислюємо:

Визначення критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості) ілюструє
рис. 7. Суцільною лінією позначено перший варіант постійних витрат,
штриховою – другий.

Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одиницю
продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості
зміщується вправо. Для того щоб покрити постійні витрати в розмірі 2500
тис. грн, достатньо реалізувати 192 одиниці продукції, а для покриття
постійних витрат у розмірі 2750 тис. грн потрібно вже реалізувати 211
одиниць продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції понад критичне
значення забезпечує одержання прибутків (натомість зменшення призводить
до збитків).

У діяльності підприємства може постати потреба у визначенні постійних
витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на одиницю
продукції.

Приклад. Виходячи з заданого обсягу реалізації продукції Q = 180 од.
(контракти укладені саме на такий обсяг) з фіксованою ціною за одиницю р
= 35 тис. грн і заданим рівнем змінних витрат на одиницю продукції
і’змін = 22 тис’ ГРН визначити критичний для підприємства рівень
постійних витрат:

Такий рівень постійних витрат дає змогу підприємству уникнути збитків.

Приклад. Критичний рівень ціни реалізації продукції

Якщо SnoCT = 2500 тис. грн; Q = 200 од.; sЗМШ = 22 тис. грн, то

У разі реалізації продукції за цінами, нижчими за критичні,
під-приємство зазнає збитків, а за цінами, що перевищують критичні,
-одержує прибуток.

Приклад. Визначити критичний рівень змінних затрат на одиницю продукції,
якщо Q = 200 од.; Sпост= 2500 тис. грн; p = 35 тис. грн:

Якщо змінні затрати перевищують критичний рівень, підприємство зазнає
збитків, а якщо вони нижчі за критичний рівень – одержує прибуток.

У наведених розрахунках припускається, що підприємство виробляє один вид
продукції (однономенклатурне виробництво). У фінансовому аналізі існують
певні прийоми для того, щоб не порушувати цю вимогу в більш типових
умовах багато номенклатурного виробництва. Найчастіше вдаються до
вираження обсягів виробництва в умовних, або узагальнюючих, одиницях
вимірювання; наприклад, умовні тонни хлібопекарської продукції, умовні
котушки прядива, умовні пари взуття, верстато-години, відсоток
використання потужностей та ін.

При виробництві та збуті водночас кількох видів продукції, уза-гальнити
які неможливо, необхідно враховувати, що вони мають різні ціни і
потребують різних змінних витрат, а отже, різняться й частки їх внесків
у покриття загальних постійних витрат. У цьому разі точка беззбитковості
залежить від частки кожного виробу у сукупному обсязі реалізації. Точку
беззбитковості для багато номенклатурного виробництва визначають у два
етапи:

• обчислюють частку кожного виробу в обсязі реалізації;

• розраховують підсумковий зважений дохід.

Як обмеження припускається, що частки виробів у сукупному обсязі
реалізації за розрахунковий період залишаються незмінними.

Розглянемо приклад розрахунку критичних обсягів реалізації для
багатономенклатурного виробництва.

Вихідні дані на основі наскрізного прикладу діяльності підприємства за
звітний період (див. табл. 6), а також допоміжні розрахунки наведені в
табл. 7.

Узагальнений маржинальний дохід визначається як сума добутків
маржинального доходу за видами виробів на їх частку: Критичний обсяг
виробництва (точка беззбитковості)

у тому числі (з округленням результатів до цілих)

За такої структури обсягів виробництва підприємство матиме ви-ручку, яка
дорівнюватиме загальним витратам (постійним та змінним). Розрахунки для
перевірки одержаних результатів наведені в табл. 8.

Сукупні витрати становлять 5053 + 2500 = 7553 тис. грн.

Незначні розбіжності із сумою виручки (див. гр. 6 табл. 8) пояснюються
округленням результатів розрахунків обсягів виробництва в одиницях.

У розглядуваному прикладі (див. гр. 1 табл. 6) фактичні обсяги
реалізації за всіма видами виробів перевищували критичні. Це забезпечило
підприємству прибуток від реалізації продукції у звітному періоді у
розмірі 1000 тис. грн.

Якщо підприємство реалізує продукцію в умовах недосконалої конкуренції,
тобто коли зі збільшенням обсягів реалізації зменшується ціна за одиницю
продукції, пошук оптимальної позиції продукції підприємства на ринку
можна продемонструвати на прикладі, проілюстрованому на рис. 8, вихідні
дані для якого наведені в табл. 9.

Водночас у цьому прикладі змінні витрати на одиницю продукції не
залишаються однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі
збільшенням обсягів виробництва вони зменшуються (наприклад, завдяки
знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому можуть
збільшуватись (наприклад, за рахунок залучення більш віддалених
постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).

Як випливає з даних табл. 9, максимальний прибуток підприємство отримає
при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності
обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами
маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати
підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо
еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критичного обсягу, де
сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації. У наведеному прикладі
– це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції (див. рис. 8).

За заданими рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити рівень
постійних витрат, який відповідатиме максимальному прибутку. Аналогічно,
виходячи із заданих рівнів інших взаємопов’язаних чинників, можна
послідовно розрахувати оптимальні рівні цін на продукцію та змінних
затрат.

Підприємству слід уникати “ножиць”, тобто коли попит на його продукцію
еластичний, а попит підприємства на споживані ресурси, наприклад на
енергоносії, нееластичний.

Аналіз грошових потоків за напрямками діяльності підприємства

Будь-яке підприємництво можна вважати сукупністю фінансової,
інвестиційної та операційної діяльності. Кожному із зазначених видів
діяльності, які пов’язані між собою рухом коштів, властиві певні джерела
надходження і напрямки витрачання цих коштів. Завдання фінансового
аналітика — визначити структуру грошового потоку залежно від видів
діяльності.

Приклад. Дані дод. 1.3 свідчать, що у звітному періоді найбільшу частку
в надходженні коштів підприємство отримало від операційної діяльності, а
у витрачанні — від інвестиційної. За цим видом діяльності витрачання в
5,5 раза перевищувало надходження коштів, що було спричинено одночасним
збільшенням реальних і фінансових інвестицій. Аналізуючи наведені
показники за період, що перевищує рік (3-5 років), слід порівняти темпи
витрачання коштів на інвестиційну діяльність А ІД з темпами чистого руху
коштів від операційної діяльності АЧОД. Якщо АЧОД > А ІД, інвестиційна
політика підприємства ефективна, якщо АЧОД Список використаної літератури Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Финансовый анализ. — М.: ДИС, 1998. —120 с. Баканов М. П., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1996. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 480 с. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. — К.: Ника-Центр, 1999. — 512 с. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997. — 1000 с. Ван Хори Дж. К Основы управления финансами: Учебник: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 800 с. Вітлинський В. В., Пернарівський О. В., Баранова А. В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку // Фінанси України. — 1999.—№12. Глазунов В. Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы. — 1999. — № 2. Голов С, Пархоменко В. Новый план счетов: построение и применение // Бухгалтер, учет и аудит. — 2000. — № 1. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право. — 1999. — № 5. Ковалев В. В. Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика, 1998.—512 с. Колесников В. П., Кроливецкая Л. П. Банковское дело. — М.: Финансы и статистика, 1995. —476 с. Конрад Карлберг. Бизнес-анализ с помощью Excel.—К.: Диалектика, 1997. Кретина М. Н. Финансовое состояние предприятий: Методы оценки. — М.: ДИС, 1998. — 224 с. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. — 1998. — № 9. Литвин М. И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы. — 1993. — № 10. Литвин М. И. Применение матричных балансов для оценки финансового состояния предприятия // Финансы. — 1995. — № 3. Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений: Учебник: Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. —408с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020