Реферат на тему:
Філософська антропологія в українській філософії XX ст.
Сьогодні, на початку третього тисячоліття від Різдва Христового,
підвищений інтерес до гуманізації усієї суспільної свідомості не
випадковий. Багатопланова гуманізація суспільних відносин є умовою
виживання людства, оскільки XX ст. ввібрало в себе дві світові війни, в
яких загинуло десятки мільйонів людей і ще більше було покалічено; у
цьому ж столітті відбулися жорстокі братовбивчі громадянські війни, а
також ціла низка міжнаціональних конфліктів. Двадцяте століття
ознаменовано також великими науковими відкриттями, які демонструють
велич людини, і водночас ця епоха увійшла в історію як період нечуваної
жорстокості, масового знищення мільйонів людей тоталітарними режимами.
Однією з основних причин цього є дефіцит гуманізму, гуманітарної
культури.
Ще Карл Ясперс наголошував, що «специфікою є з часів Шіллера
«розбожествлення світу», внаслідок чого в Європі склалася
раціональність, яка не визнає нічого святого».1 Сьогодні справедливо
стверджують про кризу європейського гуманізму, про наше дегуманізоване в
культурному та соціальному плані життя. Тому гуманізація всіх сфер
суспільного життя, формування гуманістичного мислення є сьогодні
велінням самої епохи. Якби не було, а проблема людини вийшла сьогодні на
перший план філософських досліджень.
В західноєвропейській філософії першим проблему людини підняв Макс
Шелер, який ще до першої світової війни відзначав, що у певному смислі
всі центральні проблеми філософії можна звести до питання: що є людина?
Його працю «Становище людини в космосі» (1928) і вважають початком
філософської антропології, бо саме тут Шелер окреслив програму
філософського пізнання людини у всій повноті її буття. А в наступні
десятиліття проблема людини стає надзвичайно актуальною, виходять з
друку цікаві праці з цієї проблематики, авторами яких є відомі вчені
Західної Європи, а також Росії: М.Шелер, Е.Ротхакер, Р.Розек, Е.Фінк,
А.Дінер, Б.Григор’ян, К.Любутін, Б.Марков, У.Антонова, Л.Буєва та інші.
В Україні в 60-70-х роках склалася світоглядно-антропологічна школа,
фундатором якої став академік В.І.Шинкарук, який добре був ознайомлений
з тогочасними західними філософськими новаціями. А в 1968 р. в Інституті
філософії було створено відділ філософської антропології. Як відзначають
дослідники, становленню світоглядно-антропологічної школи в Україні
сприяла гуманістично – кордоцентрична традиція вітчизняного
філософствування від Григорія Сковороди до інтелектуалів доби
«розстріляного Відродження».2 Отже, українська філософія в дослідженні
проблеми людини не відстала від західноєвропейської.
Однією з перших колективних праць гуманістичного спрямування була книга
з проблем мислення («Проблемы мышления в современной науке»-М., 1964),
авторами якої стали П.В.Копнін, Л.С.Горбатова, Б.А.Лобовик, М.В.Попович,
В.І.Губенко, В.В.Косолапов, Є.С.Жариков, С.Б.Кримський, В.Т.Павлов,
М.Б.Вільницький, М.М.Амосов, І.В.Бичко – вчені, які потім зіграли значну
роль в розвитку філософської думки в Україні. Тут досліджено мислення як
продукт діяльності людини, як процес духовної діяльності, спрямований на
отримання нових результатів.
gd—+?
Через рік вийшла з друку книга з логіки наукового пізнання («Логика
научного исследования»), авторами якої стали П.В.Копнін, М.В.Попович,
А.Г.Артюх, І.В.Бичко, Є.С.Жариков, П.Ф.Йолон, В.В.Косолапов,
С.Б.Кримський, В.П.Черноволенко. Ця праця на певний час стала подією, за
нею була черга в бібліотеках, її переклали на декілька іноземних мов.
Тоді, в ці роки, вийшли монографічні дослідження П.В.Копніна,
С.Б.Кримського, М.В.Поповича та інших. Особливо слід відзначити праці
І.В.Бичка: ці праці побудовані з огляду на те, що саме для людини сенс
буття досягається завдяки пізнанню, а пізнання виявляється формою життя
(«Познане и свобода» -М., 1969;»В лабіринтах свободы»-М., 1976; «От
сталинизма к гуманизму»-К.,1994).
Першою колективною програмною працею шістдесятників, що знаменувала
світоглядно-антропологічний поворот української філософії 60-70-х років,
є колективна монографія «Людина і світ людини»(1977). А потім з друку за
чверть століття вийшов цілий шерег цікавих праць, які так чи так
причетні до гуманістичної проблематики. Назвемо найзначніші з них у
хронологічному порядку.
Філософська спільнота з цікавістю зустріла праці М.В.Дученка: «Категорії
суб’єкта та об’єкта в теорії пізнання діалектичного матеріалізму»(1964),
«Познание и идеология»(1966), «Природа человеческого познания»(1971).
Подією був також вихід у світ книги М.О.Булатова «Діалектика і
культура», а також «Соціально-історичні та світоглядні аспекти
філософських категорій»(1978). У цьому циклі за десятиріччя вийшло понад
десяток індивідуальних та колективних праць.
Основними з них є: В.П.Іванов «Человеческая деятельность –
познание-искусство»(1987); О.І.Яценко «Целеполагание и идеалы»-К.,1977;
«Соціально-історичні й світоглядні аспекти філософських категорій» –
колективна монографія; «Практика-пізнання-світогляд»- колективна
монографія.
В 1984 р. вийшла з друку книга В.І.Шинкарук, О.І.Яценко «Гуманізм
діалектико-матеріалістичного світогляду», а в 1986 р. – колективна праця
«Світоглядна культура особистості». Слід відзначити також цікаву працю
М.Ф.Тарасенка «Природа, технологія, культура: філософсько-світоглядний
характер». Центральною ідеєю колективної праці «Філософія. Світ
людини»(1999) є розугодження людини зі світом.
Антропологічно орієнтованими є також колективні та індивідуальні праці,
спрямовані на осмислення наслідків науково-технічного прогресу, проблем
біосфери, духовності.3
Отже, йшло переосмислення сугубо раціоналістичних уявлень про людину, а
також відмова від трактовки її як тільки агента соціальних сил і
соціальних відносин. Це було справжнє відновлення гуманістичних традицій
вітчизняної філософії і культури.
Література :
1.Ясперс К. «Смысл и назначение истории» – М., 1981.с.181.
2.Табачковський В.Г. «У пошуках невтраченого часу» -К., 2004
3. Див.: Тарасенко М.Ф. «Природа, технологія, культура:
філософсько-світоглядний аналіз» -К.,1985; Крисаченко В. «Людина і
біосфера: основи екологічної антропології» -К., 1998; Пролєєв С.В.
«Духовність і буття людини» -К., 1992; Бистрицький Є.К. «Феномен
особистості: світогляд, культура, буття»-К., 1991 та ін.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
