Управління матеріальними ресурсами (контрольна)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ПРЕДМЕТУ

«УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ»

Постійне збільшення використовуваних у виробництві знарядь праці,
розширення обсягів виробництва, запровадження в дію нових основних
фондів і капітальне будівництво вимагають все більшої і більшої
кількості сировини, матеріалів, палива і енергії.

Перехід до ринкової системи економіки, вимагає наукового нормування
матеріальних ресурсів. Об’єктивною розрахунковою базою як планів
соци-ально-экономического розвитку, так і планів галузей народного
господарства і промислових підприємств є научнообоснован-ные нормативи і
розраховані на їхній основі норми витрат матери-альных ресурсів.

Норма — лат. norma — керівний початок, правило, зразок

Норма — величина, перемінна в часі. Її зміна обумовлена змінами в
розвитку тієї області людської діяльності, для якого вона встановлена.

Нормування являє собою процес установлення норми. Нормування витрати
матеріальних ресурсів — це регламентація використання предметів праці.
Даний процес припускає глибоке знання економічної сутності, ролі і
значення різних видів норм і нормативів у плануванні виробництва і його
матеріально-технічного забезпечення.

Нормування використання матеріальних ресурсів припускає:

— розробку норм їх споживання у виробництві при ви-пуску продукції;

— коректування діючих норм;

— твердження і доведення норм до виробничих участків і бригад.

Нормування витрати матеріальних ресурсів включає:

— вивчення впливу умов виробництва, що визначають витрату матеріальних
ресурсів на одиницю продукції, що випускається, з метою оп-тимального
вибору матеріалів, упровадження прогресивної технології, вибору найбільш
раціональної організації виробництва;

— визначення витрати матеріальних ресурсів, необхідного для виконання
оп-ределенной роботи, виходячи зі сформованого организацион-ного і
технічного рівня виробництва;

— забезпечення максимальної економії матеріальних ресурсів (при
обов’язковому дотриманні необхідної якості продукції і робіт) за рахунок
використання сучасного устаткування і инстру-мента.

Нормування матеріальних ресурсів є вкрай необхідним завданням для
успішного функціонування підприємства будь-якого рівня. Від нормування
залежать фінансові результати діяльності, оскільки через нього
визначається потрібна кількість матеріальних ресурсів для виробництва
тощо.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах
матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрати. Ці
норми розробляються самими підприємствами або ж на їх замовлення
галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система
норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику кількість
різноманітних норм; забезпечення зручності практичного користування ними
досягається шляхом їх класифікації за певними ознаками (табл. 1).

Нормування витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає
дотримання певних його наукових принципів. Найважливішими з цих
принципів мають бути: прогресивність, технологічна і економічна
обгрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

Таблиця 1. Класифікація норм витрати матеріальних ресурсів.

Класифікаційні ознаки Види норм витрати

Призначення Норми витрати за видами матеріальних ресурсів — сировини,
матеріалів, палива тощо.

Масштаб дії Групові (на однакові види продукції) Індивідуальні

Період дії Річні (для поточного планування) Перспективні

Ступінь деталізації об’єктів нормування На деталь (вузол)

На виріб в цілому

Ступінь деталізації нормованих ресурсів Специфіційовані (на вид ресурсів
з конкретними їх параметрами) Зведені (на вид ресурсів за звуженою
номенклатурою)

Норма витрати його чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою
гранично допустиму величину витрати на виготовлення продукції в
умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування
найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку.
Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у
своїй сукупності утворюють загальну величину витрати -певного виду
матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Для більшості
матеріалів структура норми витрати

де Rч — корисна або чиста витрата матеріалу; Q — технологічні відходи і
втрати; q — інші організаційно-технічні відходи і втрати, що виникають у
процесі транспортування, зберігання тощо. Якість норми витрати тим вища,
чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати
сировини (матеріалів).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування
витрати матеріальних ресурсів:

аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.
Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий метод, що
базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обгрунтуванні
усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і
технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до
визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень;

його використовують головним чином для нормування витрати допоміжних
матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування
полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних даних про
фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого)
деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування
допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі
нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення
безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі
виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й
покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули:

H=ОN,

де Н — норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів (тис. грн.); О — одноденні витрати сировини, матеріалів,
напівфабрикатів (тис. грн.); N— норма оборотних коштів (днів).

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів
визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового
року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за
номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних
напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі
планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас;

час для прийняття, розвантаження, сортування, складування Матеріалів;
технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний
(страховий)запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу
в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу
розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки
банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

Приклад 1.

Час руху вантажу від постачальника до споживача становить 20 днів.
Поштовий пробіг документів — 12 днів. Обробка документів у постачальника
і в банківських установах — 4 дні. За цих умов транспортний запас
дорівнює чотирьом дням (20-12-4).

За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних
видів матеріальних цінностей розраховується як середньозважена величина.

Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття
розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі),
транспортний запас не встановлюється.

Підготовчий запас — це час для прийняття, розвантаження, сортування,
складування матеріалів.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння
лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони
не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу
визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і
тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас — норма оборотних коштів у частині поточного запасу
залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності
їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу
споживача, то меншим буде поточний запас.

У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний
запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал
поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або
виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

У разі, коли за розробки норм оборотних коштів у частині поточного
запасу щодо окремих видів матеріалів відсутні планово-календарні строки
поставок, середній інтервал між поставками визначається на підставі
даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кількість днів у
році (360) слід розділити на загальну кількість поставок даного виду
матеріалів за звітний рік. У розрахунках середнього інтервалу не
враховуються дрібні партії та надміру великі надходження.

Поставки від кількох постачальників можуть суттєво різнитися за обсягом
і за величиною інтервалів між окремими партіями, що залежить від різних
причин — особливостей транспортування, періодичності випуску тих чи тих
матеріальних цінностей постачальниками, умов конкретних договорів на
постачання тощо. У такому разі середній інтервал між поставками
розраховується як середньозважена величина. Для її визначення обсяг
кожної поставки сировини й матеріалів множать на інтервал у днях до
наступної поставки і суму.

Отже, норми є важливою умовою раціонального використання ресурсів, а так
само знаряддям ефективного впливу на економію матеріальних ресурсів. Як
уже відзначалося — основним принципом наукового нормування матеріальних
ресурсів є прогресивність норм, які виступають важливою умовою
безупинного зниження суспільно необхідних витрат на виробництво
продукції.

Базою для розробки прогресивних норм служать:

— передова техніка;

— маловідходна технологія;

Прогресивні норми витрати матеріальних ресурсів впливають на
вдосконалення матеріально-технічних умов виробництва. Це досягається
заміною застарілої техніки, упровадженням нових технологічних процесів,
удосконалюванням організації виробництва і матеріально-технічного
постачання. Результатом впровадження даних норм у виробництво повинне
виражатися в конкретній економії матеріальних ресурсів, у прирості
випуску продукції і зниженні її собівартості.

У такий спосіб:

1. Ефективне використання матеріальних ресурсів, зниження норм їхньої
витрати забезпечує можливість додаткового випуску продукції. Тобто,
зменшення витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції (чи на
одиницю виконуваної роботи) дозволяє при незмзінній кількості засобів
виробництва випустити більшу кількість кінцевої продукції (це особливо
помітно в умовах серійоного і масового виробництва).

2. Зменшення витрати основних і допоміжних матеріалів на одиницю
продукції, що випускається, дозволяє так само знизити витрата
електроенергії, інструмента і допоміжних матеріалів (використовуваних
при обслуговуванні й експлуатації обладнання) на одиницю продукції, що
випускається. Тобто, у сукупності загальне зниження витрат матеріальних
ресурсів на одиницю продукції, що випускається, (виконуваної роботи)
впливає на величину собівартості продукції.

3. Через собівартість продукції зниження норм витрат матеріальних
ресурсів, позитивно впливає на показники виробничо-господарської
діяльності промислових підприємств (прибуток від реалізації продукції,
рентабельність виробництва).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *