Сутність ліквідності підприємства, її показники та методика їх розрахунку (реферат)

Реферат на тему:

Сутність ліквідності підприємства, її показники та методика їх
розрахунку

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність,
сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент
розрахуватися за своїми зобов’язаннями (пасивам) за допомогою (за
рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко
підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити
заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів,
перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати
податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати
тощо.

Ліквідність суб’єкта господарювання визначається відношенням вар-тості
ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати
заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті,
ліквідність суб’єкта господарювання є ліквідністю його балансу.
Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв’язок можливості
продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Ліквідність балансу визначається рівнем покриття зобов’язань
підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти
відповідає строку погашення зобов’язань.

Залежно від того, якими платіжними коштами підприємство може погасити
свої зобов’язання, розраховують кілька показників ліквідності
(платоспроможності).

Найважливішим показником платоспроможності (ліквідності) є коефіцієнт
покриття, що характеризує рівень покриття активами підприємством своїх
зобов’язань. Коефіцієнт покриття визначається відношенням усіх поточних
активів підприємства до його поточних зобов’язань за формулою

де ПА — поточні активи, грн; ПЗ — поточні зобов’язання, грн.

Нормативне значення коефіцієнта К > 1. Якщо значення К відповідає
нормативному, підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання, а
якщо К < 1, підприємство має неліквідний баланс. Крім коефіцієнта покриття для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов’язання за формулою де ГК - грошові кошти, грн; ДЗ - дебіторська заборгованість. Середнє значення коефіцієнта К = 0,5...0,6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов’язань за формулою Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності К > 0,2 достатнє, щоб
підприємство своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами.
Зменшення цього коефіцієнта відображає зовнішню причину
неплатоспроможності підприємства.

Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності К<0,2, а коефіцієнта покриття К<0,5, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна. Платоспроможність, її показники та методика їх розрахунку Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов’язань протягом року. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди тощо у зв’язку з перевищенням зобов’язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність. Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу. Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов’язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна. Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового лівериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності). Коефіцієнт автономії показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розра-ховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства за формулою де ВКап - власний капітал, грн; ВМ — вартість майна, грн. Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії К > 0,5. Таке
значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов’язання
підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення
коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність,
підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань. Отже, що
більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності — показник, який характеризується
відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує,
скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн,
вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності
визначається за формулою

де ВК, ПК — кошти, грн відповідно власні і позикові.

Нормальним (нормативним) вважається, К. > 1. Перевищення власних коштів
над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий
стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням
довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто
показує, скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел
власних коштів. Коефіцієнт фінансового лівериджу обчислюється за
формулою

де ДЗ — довгострокові зобов’язання, грн.

Нормальним (нормативним) вважається К. < 1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами — показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів. Розрахунок виконується за формулою. де К — коефіцієнт забезпеченості власними коштами; П1— сума підсумку за першим розділом пасиву балансу, грн; А1, А2— сума підсумків відповідно за першим та другим розділами активу балансу, грн. Нормальним вважається К > 0,1. Це означає, що наявні оборотні активи,
підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами.
Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є
надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження
свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан
підприємства буде нестійким.

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) — показник, який характеризує
рівень достатності (поточних активів) обігових коштів підприємствам для
погашення своїх поточних зобов’язань протягом року. Він визначається
відношенням всіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх
періодів) до поточних зобов’язань підприємства. Коефіцієнт покриття
розраховується за формулою

де В — сума витрат майбутніх періодів, грн.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборот-них активів
припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’я-зань. Нормативне
значення коефіцієнта К > 1. Отже, підприємство вважається
платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні
зобов’язання цьому разі у підприємства стійкий фінансовий стан і воно
може своєчасно погасити свої платіжні зобов’язання.

Інформаційною базою для оцінки фінансового стану підприємства є дані
Балансу підприємства (форма № 1), Звіту про фінансові результати (форма
№ 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), Звіту про власний
капітал (форма № 4), статистичної та іншої звітності.

Список використаної та рекомендованої літератури

Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.

Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.

Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.

Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних
корпорацій. — К.: Либідь, 1993.

Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.
посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.

Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. —
К.:Либідь, 2002.

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во
КНЕУ, 2002.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *