Реферат на тему:
Регулювання цін в ринкових умовах господарювання
ПЛАН
1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ ЦІН. МЕТА ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ РИНКУ
2. ВИДИ І СТРУКТУРА ЦІН
3. МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ
4. МОДИФІКАЦІЯ ЦІН
ЛІТЕРАТУРА
1. Економічний зміст і функції цін.
Мета ціноутворення в умовах ринку
Ціна – це грошовий вираз вартості, кількість грошей, що сплачується або
одержується за одиницю товару або послугу. Одночасно ціна відображає
споживчі властивості (корисність товару) купівельну спроможність
грошової одиниці, ступінь рідкості товару, силу конкуренції, держаного
контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні
моменти.
Ціна виконує ряд функцій:
– обліково-аналітична;
– стимулююча;
– розподільча;
– регулююча.
Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і
тарифів, визначення їх рівня співвідношення та структури.
Цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:
– виживання на ринку як мету ставлять тоді коли ринок досяг майже
граничної ємності, для збереження життєздатності підприємства
встановлюють низькі ціни сподіваючись, що ринок буде чутливим до них;
– максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляють попит і витрати на
виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка
забезпечить максимальний прибуток;
– лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання
високого і тривалого прибутку. В цьому випадку встановлюють низькі ціни
з метою збільшення частини підприємства на ринку.
– лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих
цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідницькі
роботи і забезпечення якості.
2. Види і структура цін
Усі ціни поділяються на дві великі групи:
– ціни світового рину;
– ціни внутрішнього ринку.
Ціни світового ринку спираються на інтернаціональну вартість, яка
визначається за середніми показниками.
Основні види світових цін:
– довідкова ціна (сировина, паливо) несе інфляційний характер,
публікується виробником;
– контрактна ціна – реальна світова ціна, несе конфіденційний характер;
– біржові ціни (котування);
– внутрішні ціни країн з ємним ринком.
Ціни внутрішнього ринку спираються на національну вартість товару, яка
залежить від рівня продуктивності праці, структури національного
виробництва, курсу національної грошової одиниці та рівня інфляції.
Класифікація цін внутрішнього ринку:
1. За способом встановлення
– державні (встановлюються державою на продукцію державних підприємств,
деякі ресурси, соціально значимі товари). Поділяються на:
а) фіксовані це ціни, які встановлюються на продукцію базових галузей
промисловості, а також найважливіші товари (послуги)першої необхідності.
б) регульовані – регулюються державою.
Регулювання цін може здійснюватися в такий спосіб.
? шляхом встановлення граничного рівня ціни;
? шляхом встановлення коефіцієнта до цін, які застосовувались у
попередньому періоді;
? шляхом встановлення граничного рівня рентабельності до собівартості.
– договірні (встановлюються за домовленістю між продавцем та покупцем
товару і можуть змінюватись за взаємною згодою сторін);
– вільні (встановлюються підприємством самостійно або на договірній
основі із врахуванням попиту та пропозиції на ринку товарів; орієнтовані
на економічно зацікавлених виробників у розширенні асортименту товарів
та запобігання ажіотажного попиту і спекуляції);
– ввізні (встановлюються на імпортні товари і підлягають обкладенню
ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість, виражена
в національній валюті);
2. За галузевою формою продукції.
– У промисловості – гуртові;
– У сільському господарстві – закупівельні;
– У будівництві – кошторисні;
– На транспорті – тарифи;
– В торгівлі – роздрібні.
Важливу роль у вирішені завдань НТП відіграють лімітні (встановлюються
на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий
рівень її ціни) і ступеневі ціни – гуртова ціна, яка поступово
знижується на певних етапах серійного випуску продукції.
Ціни “ФРАНКО” – гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням
передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на
доставку товарів покупцеві.
Найбільш поширеними є ціни.
– франко – вагон – станція відправки (включає витрати на доставку
продукції з підприємства до станції відправки, а також вантажні роботи);
– франко – вагон станція призначення (включає всі витрати пов’язані із
доставкою продукції до місця знаходження споживача);
– франко – кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і крім
транспортних витрат у доставці товару до відповідного кордону, включає
витрати на його страхування і митні витрати).
3. В залежності від структури руху товару:
Структура ціни показує співвідношення між окремими її елементами:
– собівартість;
– податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка
сплачується в держаний бюджет на кожному етапі виробництва продукції,
виконання робіт і надання послуг;
– акцизний збір – непрямий податок, що включається до ціни товару.
I. На рівень ціни впливають такі фактори:
– державне регулювання цін;
– конкуренція виробництва;
– співвідношення попиту та пропозиції;
– купівельна спроможність грошей;
– якість товару та ін.
3.Методи ціноутворення
Розрізняють наступні методи ціноутворення:
Метод “витрати + прибуток”
М = С + Ц
Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких
встановлюється виходячи із міркувань прибутковості продукції та її
конкурентоспроможності.
2. Отримання цільової норми прибутку метод орієнтований на витрати і
цільову норму прибутку.
Приклад. Керівництво підприємства повинно встановити ціну виходячи з
наступних умов:
– ймовірний обсяг продаж може коливатися від 800 до 1800 од.
– ціна може коливатися від 3 до 6 грн. од.
– постійні витрати – 2000 грн.
– змінні витрати на одиницю продукції – 1,25 грн.
Взм – величина змінних витрат на одиницю продукції.
Ціна грн. Об’єм продаж Виручка від реалізації грн. Постійні витрати на
весь випуск грн. Змінні витрати на весь випуск грн. Собівартість
продукції грн. Прибуток грн.
6 800 4800 2000 1000 3000 1800
5 1040 5200 2000 1300 3300 1900
4 1600 6400 2000 2000 4000 2400
3 1800 5400 2000 2250 4250 1150
Впост. – постійні витрати на дану продукцію за певний період;
V – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.
3. Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на оцінці
споживчого ефекту, який має споживач від використання товару.
4. Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не
стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки
із цін конкурентів. При цьому методі ціна встановлюється як функція цін
на аналогічну продукцію конкурентів.
У=f(Ц1,Ц2,…Цn), грн.
5. Метод “ очікуваного прибутку” найчастіше застосовують тоді, коли
фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші
фірми, має шанс виграти боротьбу за контракт.
6. Метод швидкого повернення витрат використовується підприємством з
метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення
затрачених коштів.
4. Модифікація цін
В середині системи цін можна виділити такі модифікації цін:
– територіальні ціни;
– ціни зі знижками;
– ціни стимулювання покупок;
– пільгові ціни;
– ціни на нові товари:
а) “зняття вершків”;
б) “проникнення на ринок”.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка
підприємства – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2001. – 298
с.
2. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. –
М.: Финансы и статистика, 1998.
3. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного –
Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.
4. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних
ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999.
5. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного
вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.
6. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред.
С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
