.

1. Резервний капітал, його види і джерела фінансування. 2. Вартість власного, запозиченого та загального капіталу підприємства (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
3 10353
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з економіки підприємства

1. Резервний капітал, його види і джерела фінансування

Резервний капітал – частина власного капіталу ком-панії, що створюється
за рахунок щорічних відрахувань від прибутку. Резервний капітал є
джерелом для соціального розвитку підприємства, від-шкодування втрат, а
також для виплати ди-відендів і поповнення капіталу у випадках
недостатності прибутку.

Резервний капітал – це сума резервів, створений підприємством відповідно
до діючого законодавства або статутних документів.

Резервний (страховий) капітал створюється господарськими товариствами в
розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25
відсотків статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного
(страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами,
але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою
покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат.
Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку
підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності
нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу
підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та
установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку у Плані
рахунків призначено рахунок 43 “Резервний капітал”.

По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету –
використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає
залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами і
напрямками використання.

п/п Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1. Збільшено статутний капітал за рахунок резервного капіталу 43 40

2. Погашено непокриті збитки минулих років за рахунок резервного
капіталу 43 442

3. Створено резервний капітал за рахунок додаткового капіталу 42 43

4. Формування резервного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку
443 43

2. Вартість власного, запозиченого

та загального капіталу підприємства

В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й
організаційно-правового статусу основними джерелами формування
фінансового капіталу виступають як власні, так і позикові кошти.

Утворення власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і
внутрішніх джерел власних коштів.

До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, по перше,
кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок
можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку
розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної
системи держави.

Рисунок 1 – Зовнішні джерела створення власного фінансового капіталу
підприємства

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові
ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності
підприємства (рис.2).

Рисунок 2 Внутрішні джерела створення власного фінансового капіталу
підприємства

Позиковий фінансовий капітал підприємств може також утворюватись за
рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгруп – зовнішні
довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового
капіталу (рис. 3)

Рисунок 3 Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу
підприємства

Внутрішні джерела позикових коштів , до яких входять позикові фінансові
ресурси, утворюються за рахунок відстрочених зовнішніх довгострокових і
короткострокових зобов’язань (рис.4).

Рисунок 4 Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу
підприємства

1) Вартість складових власного капіталу [2, стор.170].

Вартість власного капіталу, що функціонує була визначена за формулою:

(2.4)

Де: ВКфз – вартість власного капіталу, що функціонує у звітному періоді;

      ЧПс – сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства у
процесі його розподілу за звітний період (дивіденди);

      ВК – середня сума власного капіталу підприємства у звітному
періоді.

Вартість нерозподіленого прибутку була оцінена з урахуванням певних
прогнозних значень. Через те, що нерозподілений прибуток представляє
собою ту капіталізовану його частину, яка буде використана у періоді, що
передбачається, то ціною сформованого нерозділеного прибутку виступають
виплати власникам, яким вона належить, що плануються на його суму.

З рахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку була
дорівнена до вартості власного капіталу, що функціонує у плановому
періоді;

(2.5)

Де: НП – вартість нерозподіленого прибутку;

      ПВт – темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного
капіталу, що планується, виражений десятинним дробом.

Вартість акціонерного капіталу, що додатково залучається передбачала
розрахунок цієї величини тільки за рахунок емісії простих акцій.
Розрахунок цього показника вимагав врахування таких показників:

кількості додаткової емісії простих акцій (Ка) ;

суми дивідендів, що припадають у звітному періоді на одну акцію (Дпа) ;

темп росту виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів, що
планується (ПВт) ;

витрати по емісії акцій, що плануються (ВЕ) .

(2.6)

2) Вартість складових позичкового капіталу [2, стор.176].

Вартість банківського кредиту визначається на підставі ставки відсотку
за кредит (Вкб)) , яка формує основні витрати по його обслуговуванню,
яка зменшується на ставку податку на прибуток (Спп) з метою відображення
реальних витрат підприємства.

(2.7)

Де: ВЗб – рівень витрат по залученню банківського кредиту до його суми,
виражений десятинним дробом.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства при
визначенні середньозваженої вартості капіталу була врахована по нульовій
ставці, через те, що представляє собою безоплатне фінансування
підприємства за рахунок цього виду позичкового капіталу.

З метою визначення сучасного стану структура капіталу за показником
середньозваженої вартості нами були розраховані значення показника
середньозваженої вартості капіталу за кожний рік періоду, що
досліджується.

Розрахунок був проведений за формулою:

(2.8)

Де: СВК – середньозважена вартість капіталу, %

      Ві – вартість окремих елементів капіталу, %

      ПВі – питома вага окремих елементів капіталу у загальній сумі,
виражена десятинним дробом.

Аналіз динаміки показника середньозваженої вартості капіталу, на ВАТ
“Донецьккокс” показав, його поступове підвищення, що при інших рівних
умовах могло характеризувати зменшення ринкової вартості підприємства
(що є негативним наслідком). Однак, враховуючи те, що підвищення
середньозваженої вартості капіталу супроводжує підвищення загального
обсягу капіталу підприємства, збільшення показника, що аналізується є
нормальним.

Значну роль у формуванні показника середньозваженої вартості капіталу
відіграла проведена підприємством дивідендна політика, згідно якої
отриманий прибуток перерозподілявся на переоснащення виробництва, а не
спрямовувався на виплату дивідендів, що сприяло зменшенню вартості
капіталу. Вартість такого елементу, як власний капітал, що функціонує,
дорівнювала 0%.

Список використаної літератури

Бойко В.В. Економіка підприємства України: Підручний посібник –
Дніпропетровськ, 1997 – 312с.

Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчально – методичний
посібник. – К.: Знання – Прес. 2000 – 208с.

Економика предприятия: Учебник / под ред.проф. Н.А. Сафронова. – М.:
“Юристь”, 2000. – 584с.

Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: управління капіталом, вибір інвестицій,
аналіз звітності. – М. „Фінанси і статистика”, 1999 р. – 430 с.

Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях ринка: Учеб.
пособие. – М.: Висш.шк.,1997. – 192с.:ил.

Савицька Г.В. Економічний аналіз. – Москва, „Новое знание”, 2003 – 640с.

Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. – М.: изд.
“Перспектива”, 1995.

Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под редакцией Е.С.
Стояновой. – 4-е изд., перераб и доп. – М.: Изд-во “Перспектива”, 1999.
– 656с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020