Реферат на тему:
Залучення іноземних інвестицій в економіку України
Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось в центрі
уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції стосуються
найглибших основ господарської діяльності, визначають процес
економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають
найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи,
структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного
прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на
мікро- та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із
надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.
Питання залучення інвестицій стало останнім часом найбільш актуальним
для економіки України. Держава не в змозі забезпечити зараз надходження
обсягу коштів, необхідного для зростання валового внутрішнього продукту.
Інвестиційний потенціал вітчизняного приватного сектору ще дуже низький
для здійснення великих інвестиційних проектів. Це стосується як
українських банків, так і інших фінансових організацій. На сьогодні,
більшість з них згодна фінансувати короткострокові проекти, вартість
яких відносно низька. Реально ж, більшість українських підприємств
потребують докорінної реконструкції та переобладнання. Вартість таких
інвестиційних проектів сягатиме десятків і сотень мільйонів доларів.
Незважаючи на велику увагу українських учених – Б. Данилишина, Г.
Климка, В. Новицького, А. Філіпченка, А. Чухно, В. Федоренка, А.
Музиченька та багатьох інших економістів до проблем залучення інвестицій
в Україну, все ж нові підходи до забезпечення взаємозумовленості
інтересів національної економіки та іноземних інвесторів у сучасних
умовах господарювання висвітлені недостатньо.
Інвестиційний процес залежить від стабільності в багатьох вимірах:
стабільності політичної, стабільності законодавства, стабільності
економічної, стабільності інвестиційної політики держави [3, c.136].
Процес політичної трансформації суспільства знайшов свій логічний
розвиток у прийнятті нової Конституції України, яка законодавчо
закріпила нові орієнтири розвитку України. Прийнято низку законів, які
регламентують основні аспекти суспільного життя. Було введено
національну валюту України – гривню. Значні кроки зроблені Урядом у
напрямі приборкання інфляції, лібералізації цін, впровадження режиму
вільної торгівлі. Прийнято Закон України “Про режим іноземного
інвестування”, яким чітко визначились гарантії держави, порядок
здійснення та реєстрації інвестицій. Створено систему незалежних
реєстраторів, яка забезпечить впевненість інвестора у цивілізованих
підходах до реєстрації прав власності. Розпочато формування
інфраструктури обслуговування інвесторів.
>
@
@
?вають деяку невпевненість і з причини постійних змін підходу держави до
процесу залучення інвестицій. Прийняття Верховною Радою України рішення
щодо скасування пільг для спільних підприємств, які могли користуватися
ними ще щонайменше декілька років, такої впевненості не додало.
Зрозуміло, що бажано залучити до державного бюджету України додаткові
кошти від оподаткування таких підприємств, що такі пільги ставлять у
дещо нерівні умови хазяйнування іноземних і вітчизняних підприємців.
Проте, про це потрібно розмірковувати під час створення законодавчих
актів, а не після їх введення в дію. Фірми, які прийняли рішення про
вхід в Україну, базуючись на розрахунках, які були зроблені на основі
діючого законодавства, сподіваються, що вже нічого не буде заважати
розвитку їх бізнесу. До того ж вони отримали і державні гарантії. Зараз,
прийняття законів, які суттєво погіршують стан інвесторів, підтверджує
сумну репутацію України, як країни з одним з найвищих рівнів ризику для
інвесторів [1, c. 324].
Залучення інвестицій може здійснюватись різними способами, в залежності
від відносин між інвестором та об`єктом приватизації, загальним
економічним середовищем. Головні способи – це створення спільних
підприємств, додаткова емісія акцій, залучення коштів міжнародних
фінансових організацій та проведення конкурсів, які б передбачали
зобов`язання щодо розвитку підприємств.
Досить привабливою є перспектива залучення додаткових коштів за
допомогою вторинної емісії акцій. Щоправда, це може стосуватися лише
стабільно працюючих виробництв. Такі підприємства можуть емітувати свої
цінні папери для поповнення обсягу власних обігових коштів. Такий спосіб
залучення інвестицій ще не досить поширений в Україні [2, c.96 ].
Активно почали працювати на українському ринку міжнародні фінансові
установи. Програми надання кредитів українським підприємствам здійснюють
Європейський Банк Реконструкції та Розвитку (ЄБРР), Міжнародна Фінансова
Корпорація (МФК), Фонд NIS Enterprise – фонд сприяння розвитку
підприємництва в нових незалежних державах та деякі інші. Вони постійно
розширяють сферу своєї діяльності. Такі фінансові установи надають
кредити на умовах, вигідніших, ніж в українських банках [4, c.367-368].
Отже, Україна має достатній потенціал для збільшення іноземного
інвестування. Державна стратегія економічної і соціальної політики має
передбачати передусім зменшення перешкод інвесторам на шляху до
входження на ринок, сприяння розвиткові потенційних можливостей,
збільшення припливу прямих іноземних інвестицій в економіку України.
Література:
Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ,
2006. – 324с.
Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. – Київ, 2007 р.
Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України. – Київ, 2006 р.
Чухно А.І. Інвестування: Підручник. – К., 2007. – 406с.
www.investforum.org.ua.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
