Захист внутрішнього ринку як основа стратегії довгострокового інноваційного розвитку ринку машинобудівної продукції (реферат)

Реферат на тему:

Захист внутрішнього ринку як основа стратегії довгострокового
інноваційного розвитку ринку машинобудівної продукції

Перехідний етап української економіки повинен досягти стратегічної мети
створення ринкової соціально-орієнтованої економіки, де “внутрішній
ринок є чинником довгострокового економічного зростання” [1]. Тому
розвиток внутрішнього ринку вимагає виваженої державної промислової
політики, яка враховує пріоритети розвитку окремих “критеріальних
ринків” [1] та секторів економіки. На цьому етапі розвиток ринку
машинобудівної продукції є визначальним, адже машинобудування забезпечує
в першу чергу реалізацію ресурсо- і енергозберігаючих технологій у
галузях реального сектору економіки, забезпечує технологічне
переоснащення і автоматизацію промислових підприємств.

Виробники машинобудівної продукції за останні десять років стикнулися з
рядом проблем, зокрема: розрив господарських зв’язків, зменшення
серійності виробництва, зниження платоспроможності споживачів, стрімко
змінююча кон’юнктура ринку високотехнологічних товарів і технологій,
економічна інтервенція зарубіжних компаній, відсутність дієвих
механізмів захисту вітчизняного ринку тощо.

Тенденція зростання загальних обсягів виробництва в машинобудуванні
виникла лише у 2000–2001 рр. (відповідно 16,8 % і 18,8 %) і зберігалася
в першому та другому кварталах 2002 р. (відповідно 8,7 % і 3,4 %). Такий
позитивний результат, безперечно, має системне походження. Він є
наслідком комбінованої взаємодії ряду внутрішніх і зовнішніх факторів,
які задіяли наявні ресурси зростання. Позитивні зміни перш за все
пов’язані:

з сприятливою світовою економічною кон’юнктурою і зростанням доходів в
експортоорієнтованих галузях (в основному у чорній металургії та
хімічній промисловості), які в свою чергу спричинили зростання
внутрішнього платоспроможного попиту на промислову продукцію, утому
числі і продукцію машинобудування;

з тим, що підприємства, орієнтовані на внутрішній ринок завдяки
підвищенню внутрішнього платоспроможного попиту з боку базових галузей
збільшили загальні обсяги виробництва та реалізації продукції, що
призвело до загального пожвавлення та розширення внутрішнього ринку.

Системні зміни задіяли ресурси та резерви зростання, які дозволили
збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції машинобудування, що
в свою чергу призвело до зростання прибутків, які направлялись на
розширення внутрішнього попиту, більш повного задіяння наявних
потужностей – потужний за своїми можливостями науково-технічний та
виробничий потенціал машинобудування у структурі продукції промисловості
склав у 2001 р. 12,2 %; зростання грошових розрахунків та зменшення
обсягів реалізації продукції на бартерних умовах (у 2000 р. на 13,0 %),
як наслідок, у галузі збільшилася оборотність дебіторської (у 2001 р. у
21,5 раза порівняно з 1998 р.)*, кредиторської заборгованості (в 2001 р.
у 31,8 раза порівняно з 1998 р.)* та оборотності матеріальних оборотних
коштів (з 1,26 у 1998 р. до 2,11 у 2001 р.)*; покращання ділової
активності підприємств – за рахунок збільшення виручки від реалізації,
підвищилась загальна оборотність капіталу машинобудівної галузі (з 0,25
у 1998 р. до 0,5 у 2001 р.)*.

Суттєву роль у зростанні обсягів виробництва в машинобудуванні відіграли
зміни в законодавстві щодо реструктуризації заборгованості та
оподаткування: у тракторному та сільськогосподарському машинобудуванні –
“Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників
податків – підприємств тракторобудування та комбайнобудування”; в
автомобільній промисловості – “Про стимулювання виробництва автомобілів
в Україні”; в суднобудівній промисловості – “Про заходи щодо державної
підтримки суднобудівної промисловості в України”; космічної галузі –
“Про державну підтримку космічної діяльності” та ін. Проте в структурі
загальному ВВП країни внесок виробництва машин та устаткування не
достатній – у 2000 р. 5,3 %.

Зміни у внутрішньому попиті та його структурі. Зростання попиту та
відповідно пропозиції (випуску) продукції в машинобудуванні у 2001 р.
Спостерігалось за усіма видами економічної діяльності. Проте в I
півріччі 2002 р. Скоротилися обсяги валового випуску у виробництві машин
та устаткування на 4,8 % (крім виробництва механічного устаткування та
виробництва машин для металургії), що пов’язано зі зменшенням
внутрішнього попиту на продукцію.

Найбільшими споживачами продукції у 1999–2000 рр.** були чорна
металургія (14,5 %), сільське господарство (11,1 %), вугільна
промисловість (6,0 %), електроенергетика (5,5 %) та власне споживання
галуззю (28,5 %).

У зв’язку із зростанням обсягів виробництва в базових галузях
промисловості впродовж 2000–2001 рр. підприємства частину коштів
направляли на оновлення та придбання засобів виробництва, такі витрати
ініціювали зростання інвестиційного попиту галузі. Таку 2001 р. введено
в дії основних фондів у промисловості 40,0 % від загального обсягу,
транспорті та зв’язку – 23,5 % від загального обсягу введених основних
фондів, при цьому інвестиції в основний капітал у промисловість
складають 13 651 млн. грн. (або 41,9 % від загального обсягу
інвестицій), у транспорт і зв’язок 7453 млн. грн. (або 22,9 % від
загального обсягу інвестицій). Необхідно зазначити, що масштаби
інвестиційного попиту у 2000–2001 рр. зросли завдяки таким факторам, як:

зростання прибутків промислових підприємств (у 2001 р. чистий прибуток
промисловості збільшився у 2,5 раза порівняно з 2000 р.)***;

зниження облікової ставки Національного банку України (з 30,6 % річних у
2000 р. до 8 % річних у 2002 р. та ставок з кредитів у комерційних
банків (з 40,3 % річних у 2000 р. до 23,5 % у 2002 р. у національній
валюті, та з 17, 0 % річних у 2000 р. до 11,9 % річних у 2002 р. – в
іноземній)****;

збільшення ділової активності споживачів продукції машинобудування (у
промисловості зросла загальна оборотність капіталу з 0,58 у 2000 р. до
0,51 у 2001 р., зросла оборотність матеріальних оборотних коштів з 5,17
у 2000 р. до 5,39 у 2001 р., зросла оборотність власного капіталу з 1,0
у 2000 р. до 1,12 у 2001 р., але водночас зменшилась оборотність
дебіторської з 2,7 у 2000 р. до 2,2 в 2001 р. та кредиторської з 1,89 у
2000 р. до 1,88 у 2001 р. заборгованості)***;

інтенсивність нововведень (порівняно з 2000 р. у 2001 р. кількість
створених вперше в країні зразків нових типів машин, устаткування,
апаратів, приладів збільшилась на 9,0 %, серед створених зразків нової
техніки 16,4 % – це електротехнічне устаткування та електричні машини,
11,0 % – гірничошахтне устаткування, 6,6 % – сільськогосподарські машини
та машини і устаткування культурно-побутового призначення, 6,3 % –
хімічне та компресорне устаткування, 4,1 % технологічне устаткування для
харчової промисловості) [2];

збільшення витрат на створення зразків нової техніки (витрати на
розробку та створення зразків нової техніки з урахуванням витрат минулих
періодів, які були закінчені та прийняті у 2001 р. порівняно з 2000 р.
збільшились у 4,5 раза і склали 460,7 млн. грн.) [2].

Зовнішній попит характеризується загальним збільшенням експорту на
соціальному фоні кон’юнктурних коливань, а саме: у 2001 р. машин,
устаткування та механізмів, електротехнічного устаткування – на 26,2 %
(у 2000 р. – на 48,1 %); засобів наземного, повітряного та водного
транспорту – на 25,3 % (у 2000 р. – на 5,5 %). Питома вага продукції
машинобудування в загальному експорті у 2001 р. складала 13,9 % (у 2000
р. – 12,3 %). Майже не змінилася географія експорту продукції
машинобудівного комплексу: головними партнерами є Росія, Біларусь,
Тукменістан, Казахстан, Узбекистан (серед країн СНД), Угорщина, Польща
та Чехія (серед країн Східної Європи), Туреччина (серед країн
Чорноморського басейну), Німеччина, Австралія та Італія (серед країн
Західної Європи), Індія, Китай (в Азії). Основними статтями експорту в
машинобудуванні є автомобілі, продукція авіаційної промисловості, судна,
човни та плаваючі засоби тощо.

Зросла частка імпорту, відповідно, машин, устаткування та механізмів,
електротехнічного устаткування за 2001 р. на 22,5 % (у 2000 р. – на
25,9 %); засобів наземного, повітряного та водного транспорту – на
48,1 % (у 2000 р. зменшилася на 8,13 %). Структура зовнішньої торгівлі
України (табл. 1) не відповідає сучасним тенденціям на світовому ринку і
характеризує низький якісний рівень конкурентних переваг по багатьох
традиційних і потенційних експортних товарах.

Таблиця 1

Динаміка пропозиції та попиту на ринку продукції машинобудування (до
відповідного періоду попереднього року), %

Рік Пропозиція Внутрішній попит*

Виробництво Експорт Імпорт

1998 – 3,0 – 19,4 – 12,0 – 35,4

1999 – 2,1 – 17,1 – 32,5 – 26,9

2000 16,8 48,2 25,9 16,0

2001 18,8 26,2 22,5 2,5

2002 кв. 1 8,7 29,3 46,5 24,9

2002 кв. 2 3,4 9,2 26,8 16,7

– Темпи зростання (+), зниження (–).

* Внутрішній попит = виробництво – експорт + імпорт. При розрахунках
обсяги виробництва на кінець звітного періоду перераховано в дол. США.

Джерело: розраховано за даними експрес інформації Держкомстату України
“Зовнішня торгівля товарами за 1998–2001 рр.”.

Імпорт машинобудівної продукції значно вищих, ніж вітчизняна продукція
технічних характеристик різко збільшується (табл. 1). Така ситуація
пояснюється підвищенням внутрішнього попиту і активізацією процесів
модернізації обладнання в промисловості. Внутрішній ринок наповнюється
імпортованими товарами, особливо це стосується машин та устаткування
(співвідношення імпорту до виробництва цих видів продукції в I кварталі
2002 р. – 84,9 %) та електричних машин (співвідношення імпорту до
виробництва цих видів продукції в I кварталі 2002 р. – 81,9 %).
Тенденції зміни експорту до обсягів виробництва, а також співвідношення
імпорту до виробництва показано на рис. 1.

Темпи зростання виробництва у 2000–2001 рр. менші, ніж темпи зростання
імпорту (табл. 1). Багато імпортується тих видів продукції, які могли б
виробляти на вітчизняних підприємствах. Це стосується виробництва машин
та устаткування, електричних машин і засобів наземного транспорту, крім
залізничного.

Рис. 1. Співвідношення обсягів виробництва (пропозиції) в
машинобудуванні до експорту та імпорту машинобудівної продукції

*Експорт в процентах до виробництва [3].

**Імпорт у процентах до внутрішнього попиту (розраховується як
виробництво плюс імпорт мінус експорт) [3].

Така ситуація є загрозливою для вітчизняної промисловості, адже
проникнення імпорту з базових видів економічної діяльності
машинобудування, що забезпечують виробництво середньо та
високотехнологічних товарів досить високе (табл. 2). У той же час, з
виробництва машин та устаткування, електричних машин та засобів
наземного транспорту, крім залізничного, коефіцієнт експорту (табл. 3)
невисокий, що свідчить про низьку конкурентоспроможність даної
продукції. Причому проникнення імпорту з виробництва машин та
устаткування, електричних машин та засобів наземного транспорту для
розвинених країн у 2–7 разів менший, ніж для України при великих обсягах
експорту. Машинобудівний комплекс України намагається зберегти свої
конкурентні позиції лише у виробництві літальних, космічних апаратів і
частково у виробництві суден, човнів та інших плаваючих засобах.

Таблиця 2

Проникнення імпорту (import penetration)* по країнах у виробництво та у
основні види продукції машинобудування, %

Всього у виробництво: З основних видів продукції машинобудування:

високотехнологічних галузей ** середньо та високотехнологічних
га-лузей*** середньо- та низькотехнологічних га-лузей**** Літальні,
космічні апарати їх частини Машини, устаткування та механізми Електричні
машини Локомотиви залізничні і рухомий склад, трамваї та ін. Засоби
наземного транспорту, крім залізничного Судна, човни, інші плаваючі
засоби

1996 р. 1996 р. 1996 р. 1996 р. 2001 р. 2001 р. 1996 р. 2001 р. 2001 р.
1996 р. 2001 р. 1996 р. 2001 р.

Україна … … … … 11,7 81,2 … 69,2 8,5 … 85,0 … 12,7

Канада 71 71 34 66 … … 7 … … 68 … 41 …

США 33 23 14 14 … … 2 … … 30 … 11 …

Австралія 68 52 17 80 … … 5 … … 43 … 28 …

Японія 14 8 6 34 … … 0 … … 5 … 2 …

Корея 42 35 17 88 … … 4 … … 8 … 16 …

Країни OECP***** 38 30 16 33 … … 2 … … 30 … 14 …

* Імпорт в процентах до внутрішнього попиту.

** Включається авіабудування, виробництво офісної та комп’ютерної
техніки, фармацевтика, комунікаційна та радіотелевізійна техніка.

*** Включається автомобілебудування, машинобудування, виробництво
електричних машин.

gduM1/2

`„AgduM1/2

gduM1/2

Ff

**** Включається паперова та поліграфічна промисловість, суднобудування
та ремонт, виробництво неметалевих мінеральних виробів, виробництво
чорних і кольорових металів та виробництво неметалевих мінеральних
продуктів.

***** Країни Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Джерело: Розраховано за даними Держкомстату України та статистичних
бюлетенів про основні показники роботи промисловості України за
січень–грудень 1998–2001 рр.; експрес інформації Держкомстату України
“Зовнішня торгівля товарами за 1998–2001 рр.”; Science, Technology and
Industry Scoreboard 1999 Benchmarking Knowledge-based Economies. –
Р. 62–66.

Світові тенденції науково-технічного прогресу виявляються у скороченні
життєвого циклу машин, обладнання, високотехнологічних споживчих
товарів, тому вирішальною перевагою в міжнародній торгівлі стає
спроможність забезпечити технологічний відрив від конкурентів, тобто
постійне створення та освоєння нових технологій і товарів на підставі
інновацій.

Необхідно констатувати, що серйозні передумови збереження і розвитку
науково-технічного потенціалу машинобудування до теперішнього часу не
створені. Це пояснюється, по-перше, невисокою інноваційною активністю
промислової сфери в умовах обмеженості бюджетної підтримки галузі. Так,
у 2001 р. витрати на інноваційну діяльність у промисловості складають
16,2 % від загальної суми вкладань у промисловості, основним джерелом
фінансування наукових та науково-технічних робіт є вітчизняні замовники
(близько 33,0 %) [4]. Наукоємність ВВП постійно знижується (з 1,36 % у
1997 р. до 1,14 % у 2000 р.) [4], це у 2,2–5 рази менше ніж у провідних
країнах світу. По-друге – незахищеністю внутрішнього ринку від імпорту
машинобудівної продукції, яка за якістю та технічними характеристиками
не завжди краща від вітчизняних товарів-аналогів. Тому необхідна
радикальна активізація не тільки інноваційної діяльності, але і ринкових
важелів та державного протекціонізму.

Таблиця 3

Коефіцієнт експорту* по країнах у виробництві та з основних видів
продукції машинобудування, %

27 31 17 48 … … 5 … … 27 … 56 …

Країни OECP***** 37 35 15 44 … … 2 … … 2 … 33 …

* Експорт у процентах до виробництва.

** Включається авіабудування, виробництво офісної та комп’ютерної
техніки, фармацевтика, комунікаційна та радіотелевізійна техніка.

***Включається автомобілебудування, машинобудування, виробництво
електричних машин.

**** Включається паперова та поліграфічна промисловість, суднобудування
та ремонт, виробництво неметалевих мінеральних виробів, виробництво
чорних і кольорових металів та виробництво неметалевих мінеральних
продуктів.

***** Країни Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Джерело: Розраховано за даними Держкомстату України та статистичних
бюлетенів про основні показники роботи промисловості України за
січень–грудень 1998–2001 рр.; експрес інформації Держкомстату України
“Зовнішня торгівля товарами за 1998–2001 рр.”; Science, Technology and
Industry Scoreboard 1999 Benchmarking Knowledge-based Economies. –
Р. 62–66.

Головним завданням ринків машинобудівної продукції стає підвищення
якості продукції, що виробляється, та її конкурентоспроможність.
Технічною базою реструктуризації машинобудівного комплексу є
застосування виробниками машинобудівної продукції технологій та
обладнання, із впровадженням яких суттєво підвищиться ефективність
виробництва та збільшиться конкурентоспроможність.

Проведений аналіз стану та тенденцій розвитку внутрішнього ринку
продукції машинобудування дає змогу окреслити такі основні проблеми:

протиріччя між формуванням кінцевого попиту і можливостями його покриття
за рахунок вітчизняного виробництва, адже внутрішній кінцевий попит є
основним фактором зростання обсягів виробництва;

невикористаний потенціал, що потребує затрат на його утримання, значно
збільшуючи собівартість продукції, ускладнюючи підвищення її
конкурентоспроможності та погіршуючи фінансовий стан підприємств;

кризовий фінансовий стан переважної більшості підприємств галузі, який
не створює належних умов для активного інвестування в галузь за останні
роки (в I півріччі 2001 р. 52,2 % підприємств машинобудування працювало
зі збитками) [5];

низька інноваційна активність підприємств, яка не тільки по масштабу, а
і по направленості інноваційних процесів не відповідає вимогам
підвищення конкурентоспроможності галузі. Придбанням і використанням
інновацій займається в 2001 р. лише 14,3 % промислових підприємств.
Інноваційна продукція на внутрішньому ринку становить близько 9,4 % від
загального обсягу продукції, вітчизняна промисловість споживає всього
близько 34 % вітчизняних науково-технічних розробок;

недосконала структура товарної продукції, що справляє негативний вплив
на суму чистого та балансового прибутку. Загальний балансовий прибуток
від усіх видів діяльності у 2000 р., порівняно з 1999 р., зменшився – в
1,13 раза. Ця тенденція стосується і чистого прибутку, який
використовується підприємствами для формування цільових фондів;

надзвичайно високий коефіцієнт зносу основних фондів у машинобудуванні,
який до того ж має тенденцію до збільшення (у 1998 р. – 0,50, 2000 р. –
0,53, 2001 р. – 0,56)*. причому він більший ніж у цілому по
промисловості (у 1998 р. – 0,47, 2000 р. – 0,48, 2001 р. – 0,51)*.

Стратегічні напрями розвитку. У кінці 2002 р. економіка України підійшла
до якісно нових рубежів, що пов’язано, перш за все, з обмеженням
багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, а головне – скороченням
доходів від експорту та регульованої Нацбанком стабілізації рівня
обмінного курсу гривні. Ці фактори, як наслідок, призведуть до зменшення
кінцевого попиту в базових галузях промисловості, а також до можливостей
його покриття за рахунок внутрішнього виробництва. Отже, внутрішній
кінцевий попит буде основним фактором економічного та промислового
зростання.

З основних напрямів регулювання економіки, що забезпечує промислове
зростання, – стимулювання попиту, інвестицій та інновацій – найбільш
швидку віддачу може дати саме підвищення інноваційної активності. Тому в
основу стратегії розвитку ринків продукції машинобудування покладено
інноваційних шлях розвитку, відповідно до Концепції міждержавної
інноваційної політики співдружності незалежних держав на період до
2005 р., а також Закону України “Про інноваційну діяльність”. Така
стратегія на довгострокову перспективу повинна базуватися виходячи з
національних інтересів на підставі збереження, підтримки потенціалу
галузі, з урахуванням платоспроможного попиту та кон’юнктури
внутрішнього і зовнішніх ринків.

Однією з найважливіших для ринку продукції машинобудування є проблема
зростання внутрішнього попиту. Різке скорочення інвестиційного попиту на
період реформ значно обмежило ринки збуту машинобудівної продукції.
Сьогодні завантаження виробничих потужностей – одне із найнижчих у
промисловості. У той же час потенціал попиту досить високий.

Розширення попиту на машинобудівну продукцію сприяє зростанню попиту з
боку підприємств-експортерів на інвестиційні ресурси. З метою
ініціювання попиту на машинобудівну продукцію необхідно реалізувати такі
заходи стратегічного характеру:

у сфері пропозиції:

розширення обсягів виробництва машинобудівної продукції для внутрішнього
ринку при підвищенні її якості та скороченні асортименту імпортованої
продукції. До 2011 р. потреба України в машинобудівній продукції повинна
бути задоволена не менше ніж на 80–90 % вітчизняним виробництвом;

впровадження у виробництво нових зразків машинобудівної продукції з
урахуванням мінімізації відходів і можливість їх подальшого використання
для виробництва інших товарів, придбання технологій і ліцензій для
освоєння виробництва нової машинобудівної продукції з високим рівнем
надійності, високої якості та невеликими затратами усіх видів ресурсів
при експлуатації;

розширення номенклатури машинобудівної продукції для суб’єктів
підприємницької діяльності та сфери побутового обслуговування населення
за рахунок розробки і виробництва багатофункціональної техніки,
спроможної конкурувати з зарубіжними аналогами;

розширення укладання угод з обладнанням на основі лізингу;

здійснення переходу на інжинірингове виробництво продукції (монтаж,
налагодження, сервісне обслуговування), розвиток системи організації
ремонту, модернізації та сервісного обслуговування обладнання, що
виробляється;

у сфері платоспроможного попиту:

встановлення механізму здійснення амортизаційних відрахувань, при якому
підприємствам, що інвестують кошти у виробництво, надається право
списувати протягом першого року інвестиції на придбання або виробництво
основних засобів;

створення банків довгострокового кредитування, які займаються
довгостроковим кредитуванням великих підприємств під фіксований процент,
стимулювання страхування кредитів і надання державних гарантій на основі
заставної системи;

встановлення преференцій для імпорту технологій (а не товарів) у
високотехнологічні галузі виробництва.

у галузі державного регулювання:

зменшення податкового навантаження на підприємства машинобудівного
комплексу, введення галузевих податків замість існуючих пільг в окремих
підгалузях машинобудування (автомобілебудуванні, тракторному і
сільськогосподарському машинобудуванні, суднобудуванні тощо);

захист економічних інтересів України на світових товарних ринках шляхом
створення для вітчизняних суб’єктів господарювання належних умов
здійснення зовнішньоекономічної діяльності та захисту інтересів
вітчизняних суб’єктів господарювання в разі порушення іншими державами
антидемпінгових процедур;

підтримка українських товаровиробників щодо збереження позицій на
традиційних зовнішніх ринках і розширення географії експорту;

сприяння узгодженим діям вітчизняних суб’єктів господарювання,
спрямованим на підвищення їх конкурентоспроможності на світових товарних
ринках, за умови недопущення усунення чи обмеження конкуренції на
відповідних товарних ринках України;

розробка та впровадження програми стимулювання промислового експорту, що
передбачає реалізацію конкурентних переваг вітчизняної промисловості, із
застосуванням необхідних заходів державної підтримки. Такими перевагами
є: природні ресурси, розвинена мінерально-сировинна база і транспортна
інфраструктура, високий технологічний потенціал оборонних і суміжних
цивільних виробництв, резерв виробничих потужностей з випуску масової і
відносно дешевої продукції, що має попит на внутрішньому та зовнішньому
ринках, значний науково-технічний потенціал (патенти, ноу-хау,
висококваліфіковані наукові кадри);

захист внутрішнього ринку з окремих видів товарів, на яких традиційно
спеціалізуються вітчизняні підприємства машинобудівного комплексу;

розширення взаємовигідного співробітництва України з членами
міжнародного співтовариства у сфері конкурентної політики, зокрема
шляхом налагодження співробітництва з Європейською Комісією, укладення з
іншими державами, в тому числі державами-членами Організації
економічного співробітництва та розвитку, договорів про співпрацю у
сфері захисту конкуренції.

Література:

1. Геєць В.М., Точилін В.О. Концепція розвитку внутрішнього ринку
України. – К.: Вісник Інституту економ. прогнозув. НАН України, 2002. –
№ 2. – С. 3–9.

2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. – К.: ІВЦ Держкомстату
України, 2002. – 316 с.

3. OECD, Main Industrial Indicator, 1999.

4. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 р.: Послання
Президента України до Верховної Ради України – К.: ІВЦ Держкомстату
України, 2002. – 412 с.

5. Фінанси України за 1 півріччя 2001 р. – К.: ІВЦ Держкомстату України,
2001. – 100 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *