Вимоги до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз (реферат)

Вимоги до антикризового регулювання економіки в умовах світових
економічних криз

 

Об’єктивною умовою сучасної економіки є глобалізація економічних
процесів виробництва, обміну, розподілу й споживання товарів і послуг,
яка підсилює нестабільність національної й світової економіки в до такої
межі, що держава не може контролювати процеси, які відбуваються за
межами її кордонів, але які все більше впливають на національну й
світову економіку в цілому.

Зниження ефективності використання економічних ресурсів в умовах
світової економічної кризи вимагає оперативного втручання держави,
заснованого на науковій програмі антикризового регулювання економіки, що
в умовах кризи стає одним з головних інструментів економічної безпеки
держави, яка одночасно залежить як від внутрішніх факторів – стану
макроекономічних показників, так і від зовнішніх факторів – стану
світової економіки в цілому [1]. Тому ефективність регулювання сучасних
економічних криз визначається характером спільного проведення
економічної політики держави й міжнародних економічних організацій.

На основі аналізу теоретичної бази з проблематики економічних криз
 виявлено наступні властивості економічної системи як об’єкту
антикризових перетворень:

1.  на кожному історичному етапі економічна система є продуктом
досягнутого рівня суспільного розвитку й залишається стійкою доти, доки
відповідає цьому рівню;

2.  ефективність функціонування економічної системи залежить від ступеня
відповідності її елементів і взаємозв’язків досягнутому рівню розвитку
суспільства;

3. оскільки соціально-економічна дійсність у цілому являє собою потік
безперервних і різноманітних кількісних й якісних змін, будь-яка
економічна система є нестійким утворенням, що перебуває в постійному
вдосконаленні;

4.  економічна система, як і будь-яка інша, може ефективно функціонувати
тільки за умови злагодженості й цілеспрямованості дій її елементів;

5.  існування економічних систем можна охарактеризувати як одночасне
перебування у двох взаємовиключних станах — рівновазі й динаміці.
Ідеальний стан або стан економічної рівноваги практично недосяжно. Але
навіть якщо вона й буде досягнутою, постійний рух економіки зруйнує цю
рівновагу. Це порушення рівноваги може мати негативні наслідки, але
одночасно завдяки йому забезпечується економічне зростання;

6. в економічній системі швидкість і напрямок розвитку окремих
елементів, придбання ними нових якостей можуть істотно відрізнятися. Це
приводить до порушення основних пропорцій і відповідностей між сторонами
діяльності, появи внутрішніх протиріч в системі. Виникає завдання
синхронізації й ув’язування циклів розвитку елементів системи;

7.  процес розвитку є постійним рухом від одного стійкого стану
соціально-економічної системи до іншого. Рушійною силою такої еволюції
виступають постійно виникаючі порушення рівноваги між окремими
елементами й процесами, що визначають ефективність відтворювального
процесу економічної системи в цілому;

8. можливості економічної системи задовольняти головну мету
функціонування визначаються, з одного боку, її здатністю до розвитку
(потенціалом розвитку, економічного зростання), а з іншого боку —
здатністю адаптації до змін, що відбуваються як усередині системи, так і
поза нею;

9. для забезпечення своєчасних й адекватних перетворювань в економічних
системах необхідно вести систематичну роботу з аналізу й прогнозування
умов, що змінюються, соціально економічної дійсності. При цьому, як
об’єкти прогнозування й керування варто розглядати не елементи системи,
а процеси в плані досягнення максимальної пропорційності й
збалансованості темпів їхнього протікання.

Вирішення завдання переходу до процесного сприйняття змін, що
відбуваються в економічних системах, вимагає як чіткої ідентифікації
самих процесів, так і встановлення тенденцій і закономірностей їх
протікання в часі й просторі.

Процеси, що протікають в економічних системах, можуть мати об’єктивний і
суб’єктивний характер. У першому випадку вони визначаються як послідовна
зміна явищ і станів, що спостерігається в розвитку будь-чого й
підпорядковується об’єктивним законам соціально-економічного розвитку.
Ці процеси варто розглядати як екзогенні щодо економічної системи,
оскільки остання, хоча й формується з урахуванням об’єктивних законів і
закономірностей розвитку суспільства, містить істотний елемент
суб’єктивізму, як щодо пізнання законів і закономірностей цього
розвитку, так й у визначенні форм, методів їхнього обліку. Основними
характеристиками об’єктивних процесів, у нашому розумінні, є напрямки,
траєкторії й темпи змін, що відбуваються, а також зовнішні ефекти, що
виникають внаслідок їхнього протікання як позитивні, так і негативні.

Суб’єктивні процеси є  послідовністю дій, спрямованою на досягнення
будь-якого результату, і на поверхні явищ виявляються як процеси
управління. Такі процеси цілком ендогенні економічній системі й поряд з
названими вище параметрами характеризуються певною цільовою
спрямованістю, часом протікання й потенціалом розвитку елементів, що
підлягають перетворенню.

Ефективність процесів регулювання багато в чому визначається тим,
наскільки повно враховуються параметри об’єктивних процесів і наскільки
ефективними виявляються заходи, спрямовані на синхронізацію темпів
їхнього протікання й запобігання або мінімізації несприятливих ефектів
розвитку.

Виходячи з того, що головною метою функціонування й розвитку економічної
системи є максимально можливе задоволення зростаючих потреб суспільства,
цілком логічним є виділення й дослідження двох основних процесів:

?     процесу зміни потреб суспільства;

?     процесу зміни можливостей їхнього задоволення.

?

?

?

??[

?E????$ ?????d?d??????????[

??$???????[

??????$????[

??[?При цьому, в числі потреб виділяються: потреба в матеріальних благах
і послугах, потреба в певних умовах й характері праці й, нарешті,
потреба в певній системі відносин із приводу виробництва, розподілу й
перерозподілу виробленого продукту.

Можливості задоволення зростаючих потреб суспільства, у свою чергу,
задаються параметрами протікання об’єктивних і взаємозалежних процесів
економічного розвитку, а також процесу розвитку відносин із приводу
виробництва, розподілу й перерозподілу продукту.

Будь-який продукт, процес, форми державного регулювання й відносин із
приводу виробництва й розподілу повинні відповідати певному стану
факторів впливу. Оскільки соціально-економічна дійсність є досить
мінливою за своєю суттю, термін ефективного функціонування продукту,
процесу, форми відносин є обмеженим у часі або має певний термін життя.
У міру нагромадження невідповідності із мінливою економічною дійсністю
їхня ефективність або цінність знижується, а самі вони з факторів росту
перетворюються у фактори стагнації й розвитку кризової ситуації, що на
поверхні явищ проявляється в підйомі й спаді ділової активності.

Формуючи цілісну систему поглядів про антикризові перетворення на
макроекономічному рівні, з огляду на основні властивості економічної
системи, сформульовано перелік вимог до антикризового регулювання
економіки в умовах світових економічних криз (рис. 1).

  

Рис.1.  Вимоги до антикризового регулювання економіки в умовах світових
економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи

 

Як видно з рис. 1 вимоги до антикризового управління згруповані за двома
блоками, перший з яких – врахування характеру регулюючих впливів, – в
загальному вигляді покликаний врахувати той факт, що на сьогоднішній
день завдання органів регулювання не повинне більше зводитися до
розробки й реалізації заходів, що сприяють подоланню кризової ситуації і
її наслідків. Ці завдання повинні повною мірою враховувати особливості
економічних систем, глибинні причини виникнення кризових явищ.

Зведення решти вимог до антикризового регулювання в умовах світових
економічних криз до блоку «Врахування всіх можливих наслідків і
взаємозв’язків» обумовлене необхідністю врахування безперервності й
нерівномірності протікання процесів змін усередині економічної системи й
в оточуючому середовищі.

У цьому плані досягнення стану динамічної рівноваги системи й середовища
припускає безперервне внесення змін до системи. Причому з існуванням
глибокої взаємозалежності й взаємообумовленості між елементами й
процесами, що протікають в економічній системі, будь-який регулюючий
вплив не може бути реалізованим без обліку всіх можливих наслідків і
взаємозв’язків. З огляду на різноманіття областей й інструментів
регулювання, їхній взаємозв’язок і взаємозумовленість, при розробці форм
і методів антикризових впливів необхідно забезпечувати шляхом виконання
перелічених в межах даного блоку вимог.

Недооцінка зазначених вимог системного й ситуаційного підходів приводить
до стану, коли довільний набір не об’єднаних за цільовою спрямованістю
заходів антикризового регулювання в умовах світових економічних криз,
сформованих без потрібного зв’язку з механізмами їхньої практичної
реалізації, викликає ще більші порушення пропорцій у функціонуванні
елементів системи, зниження ефективності її функціонування й наростання
ентропії.

Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Формування
вимог до антикризового регулювання економіки в умовах світових
економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи дає
можливість значною мірою систематизувати, структурувати порядок
створення ефективних механізмів антикризового регулювання з обліком як
характеру регулюючих впливів, що є проявом внутрішньої природи
економічних криз, так і всіх можливих наслідків і взаємозв’язків, що
можливо виявити лише шляхом формування ефективної системи взаємодії
антикризових структур на державному та міжнародному рівнях.

В даній статті сформульовано перелік вимог до антикризового регулювання
економіки в умовах світових економічних криз з огляду на основні
властивості економічної системи. Формування системи антикризового
регулювання з урахуванням зазначених вимог дасть можливість реалізувати
програми дій в області структурної, інвестиційної й інноваційної
політики, що забезпечуватимуть стійке зростання економіки, які будуть
засновані у першу чергу на завданнях й особливостях економіки,
притаманних конкретному етапові її розвитку.

Викладеним у статті матеріалом не вичерпується сутність досліджуваних
проблем антикризового регулювання в умовах світових економічних криз. У
подальших дослідженнях варто детальніше розглянути можливості розвитку
антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з
 орієнтацію на реалізацію стратегії економічного розвитку, в першу чергу
через необхідність розгляду явища економічної кризи як невід’ємного,
природного етапу розвитку економіки.

 

Список використаних джерел

1.  Делягин М.Г. Мировой кризис. Общая теория глобализации – М.:
Институт проблем глобализации (ИПРОГ), 2003. – 768 с.

2.   Мазуренко В.І. Типи сучасних фінансових криз // Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – Вип. 29–30.

3.   Сухоруков А.І. Антикризова політика розвинутих країн // Економіка
України. — 2004. — № 8. – С. 9-17.

4.  Фетисов Г.Г. О мерах по преодолению мирового кризиса и формированию
устойчивой финансово-экономической системы // Вопросы экономики. – 2009.
— №4 — С.31-41.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *