Реферат на тему:
Світовий досвід офшорного бізнесу
Офшорними (англ.”offshore” – “поза берегом”) зонами називають країни
(території), з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі
категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної
секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог
центрального банку або обмежень по конвертованій валюті. Крім того
більшість офшорних зон має відносно прості вимоги по ліцензуванню і
регулюванню фінансових компаній і інших фірм.
В сучасній літературі і діловому обороті поряд з терміном “офшорна
зона” використовується поняття “податкова гавань”, “фінансовий рай”.
Особливістю офшорної юрисдикції є розповсюдження пільгового режиму
виключно на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на
території юрисдикції і, що найбільш важливо, забезпечення ефективного
режиму фінансової конфіденційності. Основними ознаками у визначенні
офшорних зон є:
1) оподаткування. Багато офшорних юрисдикцій стягують податки. Проте всі
вони не стягують прибутковий податок, або стягують податок більш
низький, ніж в тій країні, де платники є податковими резидентами.
Відсутність податкового податку, як правило, є частиною політики
залучення іноземного капіталу;
2) фінансова конфіденційність. Певний рівень конфіденційності також є
характерним для офшорних юрисдикцій, як і для інших країн. Проте
більшість країн не захищають цю інформацію від розслідування
правоохоронними органами іноземної держави, особливо коли розслідування
здійснюється відповідно до міжнародного договору. Особливістю офшорних
юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської і
комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар’єрів
конфіденційності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої
країни;
3) валютний контроль. Офшорні юрисдикції мають, як правило, систему
подвійного валютного контролю. В її основу покладена відмінність між
резидентами і нерезидентами, а також між національною і іноземною
валютою. Загальне правило таке: резиденти підлягають валютному
контролю, а нерезиденти валютному контролю не підлягають. Проте
нерезиденти підлягають звичайному контролю по відношенню до місцевої
валюти;
Для країн що створюють офшорні зони на своїй території, вигода
складається в залученні додаткових іноземних інвестицій, збільшенні
доходів, створенні нових робочих місць, що сприяє розвитку національної
економіки в цілому.
i
???????????ті можна визначити лише умовно, оскільки щороку одні з них
зникають, а інші з’являються. На думку експертів, на сьогоднішній день
існує близько 60 стійких і комплексних офшорних центрів, де вже давно
існують офшорні компанії. До таких центрів треба віднести офшорні зони:
Сінгапуру, Люксембургу, Гонконгу, Швейцарії, Дубліна, Бахрейну,
Монако, Кіпру, Панами, Сейшелл й ін.
Особливий інтерес для характеристики офшорних зон представляють країни
Карибського басейну. До цієї групи включають 23 острівні держави, а
також Беліз, Гайану, Сурінам. Загальними рисами економік цих країн є
обмеженість природних ресурсів, значна залежність від експорту й
туризму, що визначає для них необхідність пошуку нових ресурсів
розвитку, у тому числі, у вигляді створення офшорних зон. Офшорні сфери
бізнесу орієнтовані тут на міжнародні компанії й банки й пропонують
широкий спектр фінансових й юридичних послуг. Ліберальне валютне
законодавство, часткове або повне звільнення від прямих податків,
політична стабільність, гарантії безпеки для іноземних інвесторів – все
це залучає іноземні капітали.
З економічної точки зору найважливішою метою створення офшорних
юрисдикцій є залучення фінансового капіталу. Прикладом служить
Швейцарія, яка є першою сучасною моделлю юрисдикції фінансової
конфіденційності, створеною як притулок для іноземного капіталу, і є
центром обміну грошей.
Незважаючи на ряд досить значних позитивних факторів, у офшорних зон є й
певні недоліки. Митні й податкові служби ряду розвинутих країн (США,
Німеччини, Франції, Італії, Великоританії) систематично піддають
перевірці угоди за участю фірм із офшорних зон. Іншим негативним
фактором є прояв недовіри до офшорних компаній з боку державної влади.
Вони також стикаються із труднощами при одержанні кредиту й пошуку
ділових партнерів.
Необхідно відзначити, що кожна країна світу зацікавлена в створенні
вільно-економічних і офшорних зон, які забезпечують їй стабілізацію і
гармонійний розвиток економіки, тому у наш час офшорний бізнес є
невід’ємною частиною світової економіки. Офшорні схеми будуються на
зовнішньоторговельних контрактах, на лізингових, трастових, комісійних й
інших договірно-правових формах здійснення складних комерційних
проектів. Усе більш актуальною стає можливість створення не тільки
окремих офшорних компаній, але й схем, що включають як офшорні, так і
неофшорні компанії, їх представництва й філії в різних країнах.
Література:
Право України №3, 2003
Вісник НБУ №5, 2005
Схід №7, 2003
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
