Суть і функції економічного контролю (курсова робота)

Тема: СУТЬ І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО КОНТРОЛЮ

ПЛАН

1. Суть, завдання, функції і зміст економічного контролю у ринкових
відносинах.

2. Економічний контроль у системі наук.

3. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю.

4. Зміст і види економічного контролю.

ЛІТЕРАТУРА

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. Київ,
Манускрипт, 1996. с.3-25.

1. Суть, завдання, функції і зміст економічного контролю у ринкових
відносинах

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних
соціально-економічних формаціях потребує вдосконалення функції
управління процесом виробництва, в тому числі і контролю економіки.
Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи
управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які
визначаються економічними і політичними закономірностями розвитку певної
інформації. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного
економічного закону формації і цілями суспільства, інтереси якого він
забезпечує.

Контроль проявляється як функція системи управління суспільними
процесами. Це стосується в основному соціального управління, політичного
керівництва, народної демократії, правової держави.

Контроль як функція соціального управління — це система спостереження і
перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта з метою
встановлення відхилення його від заданих параметрів.

Як функція соціального управління контроль об’єктиви? необхідний. Він
спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями,
коригуючи-поведінку підконтрольного об’єкта.

Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і
перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови. Основною
метою цієї функції є блокування відхилень діяльності суб’єкта управління
від заданої управлінської програми, а в разі виявлення аномалій —
приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх
соціальних регуляторів.

Соціальне управління і контроль — явища, тісно пов’язані одне з одним.
Як відносно самостійні вони, взаємодіючи, утворюють стійку систему. В
процесі соціального управління контроль є зв’язуючим елементом між
управлінськими циклами. Процес управління складається із таких
функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і
перевірки виконання; оцінки результатів. Отже, контроль є необхідною
самостійною функцією управління.

Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського
рішення, яке супроводить Процес складання конкретної програми дій,
найбільш повно виявляється на стадії фактичного виконання рішення.
Завершуючи первинний процес управління, контрольна діяльність створює
сприятливу перспективу для нового управлінського циклу. Таким чином,
соціальний контроль входить як один із компонентів у механізм державного
управління. В процесі контролю виявляють: якість самого управлінського
рішення; ефективність тих організаційних заходів, які було прийнято до
його виконання; відповідність організації об’єкта цілям успішного
виконання настанов управлінського рішення, а також розстановку кадрів,
які виконують рішення.

У контролі як функції соціального управління яскраво виявляється його
інформаційна і корекційна суть. Контроль є універсальним засобом
одержання інформації по каналу зворотного зв’язку. Без механізму
зворотного зв’язку між суб’єктом і об’єктом процес соціального
управління втрачає чіткість і цілеспрямованість. Для того щоб успішно
управляти, той, хто керує, повинен знати результати свого управлінського
впливу на об’єкти управління. Контроль дає змогу добувати оперативну
інформацію, яка об’єктивно відтворює стан справ на підконтрольних
об’єктах, відповідність їх діяльності накресленій програмі; виявити
недоліки в рішеннях, які приймають, організації виконання, способах і
засобах реалізації їх; вивчити ділові якості працівників.

Якщо на інформаційному етапі контрольної діяльності здійснюють пошук і
збирають інформацію про підконтрольний об’єкт, зіставляють фактичне
виконання з накресленими цілями, прийнятими рішеннями, то на
корекційному етапі, встановлюючи спосіб усунення виявлених розбіжностей
між фактичним станом і моделлю, програмою, формулюють рішення для
нормалізації функціонування підконтрольного об’єкта. Суть і характер
корекції залежать від суб’єкта контролю: якою мірою в його діяльності
поєднуюються регулятивні і охоронні начала.

Контроль як функція політичного керівництва є засобом розширення
демократії в умовах багатопартійного суспільства. Основна спрямованість
контролю і перевірки виконання правлячою партією своїх програмних
установок і передвиборних платформ щодо прискорення
соціально-економічного розвитку країни у подальшому зростанні добробуту
народу. Досвід переконливо засвідчує, що після приходу до влади правляча
партія нерідко не виконує передвиборних програм, тому завдання контролю
– своєчасно виявити ці порушення і конституційно їх усунути. Якщо
контроль послаблюється, то всі зусилля економічної політики марні,
створюється ситуація, при якій порушується порядок своєчасного
виправлення недоліків у господарюванні конституційне, розвивається
адміністративний волюнтаризм в економіці.

Отже, контроль, виступаючи, з одного боку, формою державновладного
впливу на підконтрольні об’єкти, а з другого —формою демократичного
керівництва, є складовим компонентом управлінського процесу. Соціальний
контроль є складовою частиною політичного режиму, важливим засобом
вдосконалення соціального управління в цілому.

Контроль як функція народної демократії, засіб самоуправління народу
здійснюється самим народом і для народу. Однією з форм здійснення влади
у правовій демократичній державі правомірно розглядати контроль як
функцію народної демократії, самоуправління народу, яка має двоєдину
природу.

Як специфічна об’єктивно необхідна функція держави контроль
розподіляється між різними частинами економічної системи відповідно до
місця їх у цій системі і з урахуванням особливостей сфер суспільного
життя, в яких вона здійснюється. На сучасному етапі стратегічна лінія
розвитку політичної системи суспільства полягає у вдосконаленні
демократії, у більш повному здійсненні самоуправління народу на підставі
активного і дійового впливу трудящих у вирішенні питань державного і
громадського життя. Суть державної влади в Україні полягає в тому, що
управлінські функції здійснюються безпосередньо там, де це можливо при
активній участі трудящих.

Функції контролю у суспільстві з ринковою економікою включають у себе
сприяння діяльності підприємців (підприємств, об’єднань, концернів,
кооперативів, акціонерних товариств та ін.) щодо процесів, які вони
виконують, за допомогою економічних стимулів. До них належать пільгове
державне кредитування виробництва продукції народного споживання,
податкова система тощо. Економічний контроль сприяє підвищенню
ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств
з різними формами власності. При цьому поєднуються державний контроль (в
особі податкових інспекцій) і внутрішній контроль власників
(підприємців), зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів,
завдань з метою підвищення економічної ефективності господарської
діяльності. Контроль виконання цих завдань дає змогу визначити наукову
обгрунтованість їх, прогресивність, напруженість, забезпечення
ресурсами, тобто якість управлінських рішень, які приймають власники
(підприємці).

За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє
якість продукції, усіх видів обслуговування, забезпечує доступність і
вірогідність інформації про кількість, якість і асортимент продукції,
яка обертається на ринку.

Раціональне господарювання неможливе без застосування системи
економічних заходів щодо додержання законодавства у галузі господарської
політики, тобто без систематичного і діяльного контролю з боку держави
за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і
використанням суспільної праці, як живої, так і уречевленої.

Отже, контроль — це система спостереження і перевірки відповідності
процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським
рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований
об’єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з
метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому. Контроль
як функція управління є засобом зворотного зв’язку між об’єктом і
системою управління, інформує про дійсний стан керованого об’єкта,
фактичне, виконання управлінського рішення. Розвиток контролю в
економічних системах управління підпорядкований продуктивним силам і
виробничим відносинам.

Підвищення ефективності виробництва, демонополізація його в умовах
ринкової економіки, удосконалення розподілу, обміну і споживання
неможливі без повного контролю використання товарно-грошових відносин
відповідно до нового змісту їх. Слід посилити фінансовий контроль за
кількістю і якістю роботи, застосовувати весь арсенал економічних
важелів і стимулів.

Верховна Рада України є постійно діючим законодавчим, розпорядчим і
контрольним органом державної влади на території України. Вона здійснює
законодавче регулювання відносин власності, організації управління
народним господарством та соціально-культурним будівництвом,
бюджетно-фінансовйми системами, оподаткуванням, охороною навколишнього
природного середовища та використанням природних ресурсів, порядком
реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків громадян. Вона
контролює також хід виконання програм економічного і соціального
розвитку України, бюджет, надання державних позик.

У складі Верховної Ради України має бути Конституційний Суд України,
на’який слід покласти контрольні функції відповідно до Конституції
України.

Отже, економічний контроль —це система органів державного і
господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і
соціальним розвитком країни відповідно до законодавчого регулювання,
прийнятого Верховною Радою України.

Ринкові відносини грунтуються на розширенні прав підприємств,
роздержавленні власності та існуванні різних її форм, демократизації
управління у використанні економічних важелів та стимулів, спрямованих
на підвищення ефективності праці та її оцінку за кінцевим результатом. У
зв’язку з цим демократичний напрям розвитку контролю господарської
діяльності підприємств полягає у застосуванні економічних важелів.

Контроль за виконанням планів і договірних зобов’язань, результатами
виробничої та фінансово-господарської діяльності здійснюється згідно із
Законом України про підприємства. За результатами контролю розробляють
заходи, які сприяють більш ефективній роботі підприємства, додержанню
принципу соціальної справедливості в розподілі результатів праці за
внеском кожного трудящого, поліпшенню життя людей.

Таким чином, суть економічного контролю в демократичному суспільстві в
умовах ринкової економіки полягає в регулюванні процесу розширеного
відтворення суспільна необхідного продукту відповідно до конституційних
норм.

2. Економічний контроль у системі наук

Економічний контроль є функцією управління продуктивними силами і
виробничими відносинами. У своєму розвитку контроль мав кілька етапів:

описовий, пов’язаний із збиранням фактів та першочерговими групуваннями
їх;

логіко-аналітичний — якісний аналіз фактів, потім поєднання якісних і
кількісних (математичних) методів наукового пізнання.

Отже, контроль містить у собі, з одного боку, факти і дані досліду, а з
другого — певну систему знань — теорію.

Факти становлять реальну основу висновків контролю. Без систематизації і
узагальнень, без логічного осмислення не може бути контролю, оскільки
при цьому відпадає потреба у ньому. Факти стають складовою частиною
наукових знань тільки тоді, коли вони систематизовані, узагальнені і є
основою і підтвердженням законів дійсності. Закони і факти у контролі
дістають певну інтерпретацію і є основою управління економікою за умови,
що вони узагальнені у теорії. Основою функції контролю є наукове
дослідження — процес вивчення певного об’єкта (предмета або явища) з
метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і
перетворення для раціонального використання у практичній діяльності
людей. Тому виникає потреба розвитку економічного контролю як системи
наукових знань.

Поняття науки грунтується на змісті і функціях її у суспільстві. Змістом
науки є:

теорія як система знань, що є формою суспільної свідомості;

суспільна роль у практичному використанні рекомендацій для створення
благ, що є життєвою потребою людей.

Важливою функцією науки є розвиток системи знань, що сприяють найбільш
раціональній організації виробничих відносин і використанню продуктивних
сил в інтересах усіх членів суспільтва. Вона включає в себе ряд
конкретних функцій:

пізнавальну — задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і
суспільства;

культурно-виховну — розвиток культури, інтелектуального виховання
людини;

практично-дійову — удосконалення виробництва і системи суспільних
відносин, тобто функцію безпосередньої продуктивної сили матеріального
виробництва.

Предмет науки — це пов’язані між собою форми руху матерії або
особливості відображення їх у свідомості. Матеріальні об’єкти природи
визначають існування багатьох галузей знань. Систематизація наукових
знань є адекватним відображенням, відтворенням структури об’єкта в
системі наукових знань про нього. Оже, наука являє собою знання, зведені
у систему.

Одночасно слід зазначити, що не всі знання, зведені у систему, адекватні
науці. Наприклад, практичні посібники із слюсарної, теслярської,
ковальської справи являють собою певну систему знань, але їх не можна
віднести до наукових знань, оскільки вони не розкривають нових явищ у
технології виробництва, а містять конкретні прийоми виконання робіт, які
постійно повторюються.

Наука — це динамічна система знань, які розкривають нові явища у
суспільстві і природі з метою застосування їх у практичній діяльності
людей.

Економічна наука розвивається разом із розвитком продуктивних сил і
виробничих відносин у конкретних суспільно-економічних формаціях.
Розвиток кожної науки грунтується на ЇЇ власних законах та історичних
умовах, притаманних певній формації. Разом з тим у кожній формації діють
загальні економічні закони, які впливають на розвиток науки.

Отже, виходячи із концепції науки, економічний контроль є динамічною
системою економічних знань, спрямованих на виявлення та усунення
негативних явищ у розвитку продуктивних сил і виробничих відносин з
метою планового регулювання їх у розширеному відтворенні суспільна
необхідного продукту для життєдіяльності людей.

Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтворення, економічний
контроль як галузь економічної науки сприяє оптимізації
народногосподарських програм, територіального розміщення виробництва, а
також досліджує трудові, матеріальні і фінансові ресурси у всіх ланках
народного господарства з метою раціонального використання їх.

Економічний-контроль, як і вся економічна наука, вивчає проблеми
розвитку економіки України. Тому у вирішенні цих проблем контроль не
може обмежуватись тільки якісними визначеннями економічних законів,
категорій, він вивчає і їхні кількісні співвідношення. Розвиток
продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві зумовив появу нових
функціональних економік: наукової організації і економіки праці;
ефективність капітальних вкладень і нової техніки; ціноутворення;
фінансів, грошового обігу і кредитування; бухгалтерського обліку,
контролю і аналізу господарської діяльності та ін. Економічний контроль
перебуває в тісному взаємозв’язку з плануванням, управлінням та обліком
і невід’ємний від них. Цей зв’язок виявляється передусім у тому, що
функціональні економічні науки досліджують той самий об’єкт, але з
різною цільовою функцією. В умовах технічного прогресу виникає потреба
комплексного вивчення об’єкта і важливих проблем, наприклад, дослідження
економіки галузі народного господарства, маркетингу, збалансованості
ринку тощо.

Отже, економічний контроль у своєму розвитку інтегрується з іншими
функціональними економічними науками.

У процесі взаємодії досягнення однієї науки вивчаються методом і засобом
інших. Так, інформацію про розвиток народного гоподарства збирає,
аналізує і узагальнює статистика, хоч ці інформаційні потоки утворились
внаслідок взаємодії і впливу на процеси планування, бухгалтерського
обліку, контролю і аналізу господарської діяльності, фінансування та
інших економічних наук. Правдивість цієї інформації, її об’єктивність і
достовірність встановлюють економічним контролем.

Таким чином, економічний контроль, використовуючи наукову теорію,
виконує суспільну роль у забезпеченні практичними рекомендаціями
виробництво життєво необхідних благ для задоволення потреб людей.
Виявляючи диспропорції і негативні явища у суспільстві, контроль дає
змогу усунути їх і запобігає повторенням, а також сприяє раціональній
організації’виробничих відносин і оптимальному використанню продуктивних
сил.

Економічний контроль виконує конкретні функції економічної науки:

пізнавальну – виявлення фактів, які негативно впливають на розвиток
продуктивних сил і виробничих відносин з метою регулювання їх;

культурно-виховну — передбачає виховання ощадливості у витрачанні
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

практично-дійову —забезпечує управління економікою конкретними
методиками.

Звідси економічному контролю як галузі економічної науки притаманні
інтегративні риси у дослідженні продуктивних сил і виробничих відносин,
тому він безпосередньо впливає на оптиміза-цію економічних процесів.

3. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю

Функції економічного контролю поширюються на економічну діяльність усіх
ланок народного господарства. За організаційними формами економічний
контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і
контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економічного контролю, такі:
Фонд державного майна України, Міністерство економіки України,
Міністерство фінансів України. Міністерство праці України, Міністерство
статистики України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет України по
стандартизації, метрології та якості продукції (Держстандарт України),
Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспекція
України по контролю за цінами.

Муніципальний контроль — місцеві Ради народних депутатів та комісії їх.

Незалежний контроль — аудиторський, створюється на госпрозрахункових
засадах.

Контроль власника — внутрішньосистемний, внутрішньогосподарський.

Організаційні форми економічного контролю в Україні подано на рис. 1.

Фонд державного майна України (далі Фонд) є державним органом, який
здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна,
виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною
власністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвітний Верховній
Раді України.

У Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює
регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати
представництва в інших містах, а також районах України.

Основними завданнями Фонду є:

захист майнових прав України на її території та за кордоном;

реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі
приватизації їх, створення спільних підприємств;

здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації
майна.підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, а також
щодо орендодавця майна державних підприємств і організацій, їхніх
структурних підрозділів;

сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для
конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти державних програм
приватизації, організує і контролює виконання їх;

змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств,
що перебувають у загальнодержавній власності, перетворення їх у відкриті
акціонерні товариства;

здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств,
які не були реалізовані у процесі приватизації, зокрема несе
відповідальність у межах зазначеної частки;

продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його
приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об’єктів
незавершеного будівництва;

створює комісії з приватизації;

затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній
власності;

укладає договори з посередниками щодо організації підготовки до
приватизації та продажу об’єктів приватизації;

видає ліцензії посередникам;

здійснює зв’язок з місцевими органами приватизації;

вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу
приватизації;

виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств,
організацій, їхніх структурних підрозділів, що є загальнодержавною-
власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передавання в
оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів;

бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких
передається майно, що є загальнодержавною власністю;

розробляє проекти нормативних актів з питань управління майном, що є у
державній власності, та його приватизації;

бере участь у розробці і укладенні міждержавних угод з питань власності
та використання державного майна;

представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту
майнових прав держави.

Фонд державного майна України Міністерство економіки України
Міністерство фінансів України Міністерство праці України Міністерство
статистики України Національний банк України

Спеціалізовані

органи контролю

Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування

Аудиторські організації (фірми)

Внутрішньо-системний

Внутрішньо-господарський

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації
(Держстандарт України) Державна інспекція України по захисту прав
споживачів Державна інспекція України по контролю за цінами
Антимонопольний комітет України

Міністерства і відомства Концерни, акціонерні та інші державні
об’єднання Орендні, приватні і спільні асоціації

Державні підприємства Спільні підприємства з іноз. капіталом Приватні
підприємства Орендні, громадські, кооперативні та інші підприємства

Рис.1. Організаційна структура економічного контролю в Україні.

Актуальним є питання про форми власності. Вирішальним у визначенні
перспектив його розв’язання є визначення приватної власності. І тут слід
особливо зазначити, що вперше на законодавчому рівні передбачається
закріпити це право як основу свободи, духовної та економічної
незалежності громадян. Поряд з приватною власністю»законодавчо також
закріплюється державна і колективна власність.

Поділ власності на державну і приватну о’бєктивно визначає два основних
суб’єкти права власності: державу і особу.

Щодо колективної власності (власності трудових колективів,
колективів-орендарів, колективних підприємств, кооперативів,
господарських товариств, професійних спілок тощо), то ця власність є
самостійною формою, її слід вважати похідною від приватної. Колективна
власність — це, по суті, спільна власність окремих осіб. Вона існує в
усіх країнах і є лише засобом організації співпраці конкретних людей, у
межах якої визначаються відносини між ними, порядок управління
колективом і власністю. Через таку організацію і реалізуються функції
володіння, користування й розпорядження майном.

Фонд має право:

видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов’язкові для
виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними
особами, контролювати виконання їх;

одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну
для виконання покладених на Фонд завдань і функцій;

проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до
державної програми приватизації підлягає приватизації, а також
здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання;

затверджувати кошторис витрат з державного позабюджетного фонду
приватизації в межах, встановлених державною програмою приватизації
майна державних підприємств.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і
соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України;
виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей
народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль
за своєчасним виконанням підприємствами і організаціями зобов’язань
перед бюджетом по внесках платежів (податки на прибуток (доход),
додаткову вартість, заробітну плату працівників та ін.). Контролює
правильне і економне витрачання бюджетних коштів, а також додержання
фінансової дисципліни організацій, що перебувають на державному бюджеті.
Здійснює свої функції Міністерство фінансів України через Головну
державну податкову інспекцію і Державну контрольно-ревізійну службу в
Україні.

Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України та її
органи на місцях контролюють додержання законодавства про податки,
правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до бюджету
податків та інших платежів, встановлених законодавством України.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні та її органи на місцях
контролюють додержання фінансової дисципліни підприємствами і
організаціями за територіальним поділом витрачення, коштів із державного
бюджету на соціальні потреби, утримання органів державного управління та
ін.

Міністерство праці України контролює додержання законодавства з питань
праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних
угод з оплати праці, механізму регулювання фонду оплати праці. Крім
того, Мінпраці України розробляє і затверджує нормативні документи з
питань регулювання зайнятості населення, використання праці та її
оплати.

Міністерство статистики України контролює за даними звітності
збалансованість ринку товарами, виконання програм економічного і
соціального розвитку держави і окремих регіонів, наявність товарних,
матеріальних, трудових та інших, ресурсів, необхідних для населення і
розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи
ресурсів тощо.

Урядом України надано право Мінстату України здійснювати контроль за
виконанням міністерствами, державними комітетами і відомствами,
концернами, асоціаціями, а також підпорядкованими їм підприємствами і
об’єднаннями законодавства і нормативних актів з питань статистики,
обліку і звітності, забезпечення достовірності державної звітності,
давати обов’язкові для виконання вказівки з усунення виявлених
недоліків. Крім того, Мінстат України має право одержувати від органів
управління, підприємств і об’єднань статистичну і бухгалтерську
звітність та пояснення до неї незалежно від форм власності; перевіряти
первинну документацію і достовірність звітних даних; вимагати письмових
пояснень та інших матеріалів з приводу виявлених порушень, давати
обов’язкові для виконання настанови про усунення порушень звітної
дисципліни, а також про проведення в необхідних випадках ревізій
фінансово-господарської діяльності підприємств, об’єднань і організацій.
Настанови органів державної статистики підлягають обов’язковому
виконанню міністерствами, відомствами, підприємствами і об’єднаннями з
повідомленням їм у 10-денний строк про вжиті заходи.

Мінстат України має право відміняти не затверджену в установленому
порядку звітність, перевіряти стан обліку і звітності на всіх рівнях
господарського управління, а в разі виявлення приписок та інших
викривлень звітних даних направляти необхідні матеріали в органи
прокуратури для притягнення винних осіб до відповідальності.

Мінстат України та його органи на місцях направляють органам управління
висновки про своєчасність подання і якість звітів підвідомчих їм
підприємств і об’єднань, а також здійснюють контроль за притягненням
їхніх керівників та інших службових осіб до відповідальності за подання
недостовірних звітних даних і порушення звітної дисципліни.

Національний банк України згідно з статутом і Законом України про банки
і банківську діяльність контролює наявність грошей в обігу, використання
кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил
розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями,
покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання
коштів з державного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошові
відносини у державі. Крім того, він контролює діяльність комерційних
банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних
нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції до
поліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли вони як
акціонерні утворення порушують чинне законодавство. Національний банк
України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші
нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валютних
операцій.

До спеціалізованих органів економічного контролю належать державні
комітети, інспекції та ін.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації
(Держстандарт України) є центральним органом виконавчої влади,
підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він
здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та
вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а також координує
роботу інших органів державного управління з цих питань.

Головними завданнями Держстандарту України є:

— створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює
прогресивні вимоги до розробки, виробництва і використання продукції
(робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня і якості,
гарантування безпеки використання, сумісності та взаємозамінюваності,
охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширшого
застосування мало- і безвідходних технологій, а також підвищення ролі
споживача у визначенні конкретних характеристик продукції (робіт,
послуг);

— створення та забезпечення функціонування державної системи
сертифікації продукції;

— здійснення державного нагляду за впровадженням і. додержанням вимог
стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи,
послуги) і державного метрологічного нагляду, використання прав щодо
запобігання випуску недоброякісної продукції;

— визначення основних напрямів і координація проведення заходів
міждержавного і міжнародного співробітництва, пов’язаних із
стандартизацією, метрологією та сертифікацією;

— організація нормативно-методичного забезпечення суспільного
виробництва з питань стандартизації, метрології та сертифікації;

— організація науково-технічної інформації в галузі стандартизації,
метрології та сертифікації.

Держстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

— здійснює методичне керівництво, координацію та контроль за діяльністю
міністерств, відомств і об’єднань, підприємств із стандартизації,
метрології та сертифікації;

— готує пропозиції про соціальні, економічні й правові основи
забезпечення якості продукції (робіт, послуг); взаємодіє з товариствами
споживачів та іншими громадськими організаціями у галузі стандартизації,
метрології та сертифікації;

— визначає з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України
пріоритетні напрями розвитку стандартизації, метрології та сертифікації;

— здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, відомствами
та об’єднаннями підприємств методологічного забезпечення, затверджує і
систематично проводить оцінку їх реалізації;

— затверджує державні стандарти (за винятком стандартів проектування і
будівнишва, використання ресурсів, охорони навколишнього середовища від
забруднення та інших шкідливих впливів), проводить експертизу проектів
державних стандартів і технічних умов, відповідає за їх
науково-технічний рівень і техніко-економічне обгрунтування;

— веде в установленому порядку облік і реєстрацію державних стандартів,
технічних умов і змін, що До них вносяться, рішень про скасування їх,
надсилає заінтересованим організаціям відповідну інформацію;

— має виключне право видання та перевидання державних стандартів;

— організує і координує роботу по сертифікації, здійснює
організаційно-методичне керівництво функціонуванням державної системи
сертифікації, визнає у встановленому порядку сертифікати інших країн;

— подає методичну допомогу підприємствам, їх об’єднанням і організаціям
у впровадженні міжнародних стандартів по системах управління якістю,
організує сертифікацію цих систем.

Державна інспекція України по захисту прав споживачів та її органи у
Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний
контроль за додержанням підприємствами, організаціями та установами
незалежно від форм власності й господарювання, а також громадянами
Закону України про захист прав споживачів, інших нормативних актів з
питань торгівлі та надання послуг населенню; здійснює перевірку
безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та
підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях
незалежно від форм власності й господарювання.

Державна інспекція України по контролю за цінами контролює застосування
цін і тарифів міністерствами, відомствами, державними, кооперативними,
громадськими підприємствами всіх форм власності.

Антимонопольний комітет України запобігає монопольному становищу на
ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певного товару. В противному
разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві і
реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у
підприємницькій діяльності.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до Закону
України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне
самоврядування. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів
здійснюють контроль за виконанням планів та програм економічного і
соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньо-господарські
резерви і додаткові доходи бюджету; контролюють надходження та видатки
позабюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів сільських,
селищних, міських Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю
за станом обліку та звітності на підприємствах, в організаціях і
установах, які є комунальною власністю, здійснюють контроль за
додержанням зобов’язань щодо платежів до бюджету місцевого
самоврядування підприємствами і організаціями.

Державою делеговано місцевим Радам народних депутатів та місцевому і
регіональному самоврядуванню додатково такі контрольні функції:

здійснювати контроль за додержанням проектів будівництва об’єктів
житлово-комунального гоподарства і виробничого призначення, а також
припиняти будівництво, яке здійснюється з порушенням планів забудови та
затверджених проектів і може завдати шкоди навколишньому середовищу;

призначати державні приймальні комісії, затверджувати акти про приймання
в експлуатацію об’єктів житлово-цивільного призначення, а також брати
участь у прийманні в експлуатацію інших об’єктів;

контролювати експлуатацію об’єктів комунального господарства, торгівлі і
громадського харчування, побутового обслуговування, які є у власності
підприємств та окремих громадян; припиняти експлуатацію їх в разі
порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства,
скасовувати у таких випадках видані їм дозволи на створення та
експлуатацію відповідних об’єктів.

Незалежний контроль проводять аудиторські організації (фірми) на
госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними
підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і
організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому
перевіряють стан обліку діяльності зазначених організацій і підприємств,
відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і
своєчасність розрахунків з державним бюджетом, а також розподілення
прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами,
передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства.
Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним
висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Крім того,
аудиторська організація може давати висновки про правильність складання
звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші
організації подають фінансовим органам (податковим інспекціям).

Економічний контроль власника включає в себе внутрішньосистемний і
внутрішньогосподарський.

Внутрішньосистемний економічний контроль здійснюють міністерства,
державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об’єднання
відповідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими
передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки
фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться за
ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство
на правах власності.

Основним завданням внутрішньосистемного контролю є: контроль виконання
планових завдань з виробничої і фінансово-господарської діяльності,
використання матеріальних і фінансових ресурсів, недопущення фактів
безгосподарності і марнотратства; забезпечення збереження власності,
правильної постановки бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної
роботи; додержання діючого законодавства з виробничої і
фінансово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції,
які здійснюються власниками підприємств, комбінатів, організацій і
установ, концернів, асоціацій відповідно до діючого законодавства.
Завданням внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських
операцій у виробничих одиницях з метою недопущення перевитрат
матеріальних і фінансових ресурсів,-виконання виробничих і фінансових
планів, раціонального використання робочої сили, вровадження’ методів
праці і прогресивної технології в бригадах, дільницях, цехах та інших
виробничих підрозділах, забезпечення збереження коштів і
товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і
паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має
попит на ринку.

Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до Закону
України про підприємства покладена на керівника підприємства. Згідно із
затвердженим планом працівники, зайняті управлінням, здійснюють
систематичний та оперативний поточний контроль за виробничою і
фінансово-господарською діяльністю підрозділів підприємств. За
результатами контрольних перевірок керівництво підприємства, приймає
рішення з усунення причин, які негативно впливають на діяльність
підприємств.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідне
місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери.
Відповідно до нормативних документів головний бухгалтер підприємства
разом з керівниками відповідних підрозділів і служб зобов’язаний
контролювати оформлення, приймання і відпуск товарно-матеріальних
цінностей, витрачання заробітної плати, додержання штатної, фінансової,
касової і платіжної дисципліни, законності списання з бухгалтерського
балансу нестач, проведення інвентаризації цінностей, стягнення у
встановлені строки дебіторської і погашення кредиторської заборгованості
та інших втрат. Крім того головний бухгалтер несе на рівні з керівником
об’єднання, підприємства, організації, установи відповідальність за
порушення правил і положень, які регламентують фінансово-господарську
діяльність.

Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат
бухгалтерії. На великих підприємствах є спеціалісти, на яких покладені
обов’язки контролерів (економісти-ревізори, бухгалтери-інвентаризатори
та ін.).

Отже, організаційні форми і види економічного контролю за своїми
функціями між собою взаємопов’язані, охоплюють усі стадії розширеного
відтворення суспільне необхідного продукту і таким чином утворюють
систему економічного контролю.

4. Зміст і види економічного контролю

Контроль за змістом включає перевірку економічних, соціальних,
політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напрямів розвитку
суспільства. Економічний контроль поширюється на сферу розвитку
економіки народного господарства — галузі, підприємства.

Важливою функцією економічного контролю є вплив через систему управління
на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку,
раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів,
запобігання непродуктивним витратам і втратам, закріплення господарських
зв’язків, додержання господарського і трудового законодавства,
забезпечення збереження власності. Крім того, економічний контроль
передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємця,
конкурентною спроможністю його продукції на внутрішньому і світовому
ринках. Економічний контроль покликаний запобігти банкрутству і
розоренню підприємців.

Отже, зміст економічного контролю — це система конкретних заходів,
спрямованих на раціональне господарювання підприємців з різними формами
власності в умовах ринкових відносин.

За періодичністю здійснення економічний контроль поділяють на
попередній, оперативний (поточний) і заключний (ретроспективний).

Попередній контроль здійснюється перед виконанням господарської
операції, щоб запобігти нераціональним витратам і безгосподарності,
незаконним діям і різним втратам. Здійснюють його всі органи державного
і господарського управління, а також власники. Так, Фонд державного
майна України, здійснюючи роздержавлення, контролює його оцінку при
викупі на попередній переддоговірній стадії. Міністерство фінансів
України при плануванні видатків з державного бюджету на фінансування
інвестицій попередньо контролює доцільність витрачання коштів та
ефективність їх. Власники підприємств здійснюють попередній контроль за
витрачанням коштів на стадії проектування технологічних процесів випуску
продукції, зниженням її собівартості, підвищенням конкурентоспроможності
тощо. Національний банк України і комерційні банки при наданні кредитів
підприємствам і об’єднанням контролюють повернення позички. Перед тим як
виписати документи на витрачання коштів, бухгалтерія підприємства
перевіряє доцільність витрат, відповідність їх потребам за нормами тощо.

Оперативний (поточний) контроль здійснюється в процесі виконання
господарських операцій. Основними завданнями цього контролю є виявлення
відхилень у процесі виконання робіт з метою вжиття необхідних заходів
щодо усунення Негативних факторів і закріплення позитивного досвіду.
Згідно із Законом України про підприємства поточний контроль
здійснюється в умовах широкої гласності із залученням усього колективу.
Соціально-економічні рішення, які стосуються діяльності підприємства,
розробляють і приймають на підприємстві за участю трудового колективу, а
також профспілкової організації відповідно до статусу і законодавства
їх. Аналогічно прийнятим рішенням здійснюється поточний контроль за
виконанням їх у процесі виробничої і фінансово-господарської діяльності
підприємства. При цьому підприємство суворо контролює раціональне й
економне витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, щоб
запобігти безгосподарності і марнотратству.

Заключний (ретроспективний) контроль передбачають після завершення
господарських операцій. Його здійснюють усі контрольні органи, на які
покладено контроль за економічними процесами в різних сферах
маркетингової діяльності. Основним завданням заключного контролю є
перевірка правильності і законності проведених господарських операцій на
підприємствах,. виявлення порушень і зловживань, а також розробка
заходів щодо усунення виявлених недоліків і запобігання їм у
майбутньому.

Найважливішою формою заключного контролю є ревізія виробничої і
фінансово-господарської діяльності підприємств, яка проводиться
підприємцем-власником не більше одного разу на рік відповідно до Закону
України про підприємства. Завданням ревізії є заключна оцінка діяльності
підприємства за минулий рік, виявлення резервів і подання допомоги
підприємству у використанні їх, перевірка додержання законодавства,
збереження власності, достовірності обліку і звітності.

Міністерство фінансів України та його органи на місцях здійснюють через
податкову службу контроль діяльності підприємства з виконанням
зобов’язань перед бюджетом щодо сплати податку на прибуток, додаткову
вартість та інших платежів. Державна контрольно-ревізійна служба України
не частіше від одного разу на рік ревізує витрачання бюджетних коштів на
соціальні потреби, утримання державних управлінських структур тощо.

Заключний контроль Національним банком України і комерційними банками
встановлює ефективність використання наданих кредитів, використання
коштів бюджетного фінансування на виконання національних програм тощо.

За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють
документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і
достовірність господарської операції за даними первинної документації,
облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в
бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку. Так, наприклад,
виконання планів виробництва і реалізації продукції, її собівартості і
рентабельності на підприємстві, яке контролюють, перевіряють за даними
первинної документації, обліку і звітності.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану
об’єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін.
До об’єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі,
основні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене
виробництво.

Фактичний і документальний контроль взаємопов’язані, тому спільне
застосування їх дає змогу встановити дійсний стан об’єктів, розробити
заходи щодо усунення недоліків.

За формами здійснення економічного контролю розрізняють такі контрольні
перевірки: превентивні, поточні, тематичні, ревізії.

Превентивні (від лат. praevenivus— запобіжний) контрольні перевірки
здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої і
фінансово-господарської діяльності об’єднань і підприємств. Власник
перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з
технічно обгрунтованими нормативами.

Міністерство фінансів України та його органи на місцях перевіряють
обгрунтованість фінансових планів, внески до державного бюджету податку
на прибуток (доход), додаткову вартість та інші надходження до місцевого
бюджету згідно з встановленими нормативами. Комерційні банки перевіряють
відповідність розрахунково-кредитних стосунків діючим законодавчим
актам: обгрунтованість планів капітальних вкладень та фінансування їх
згідно із затвердженими нормативами, лімітами довгострокового
кредитування. Якщо ці органи державного контролю здійснюють превентивні
перевірки періодично, то внутрішньогосподарський контроль власника
передбачає їх систематичне і безперервне виконання. Санкціонуючи
вико-нання.господарської операції, керівник підприємства та особи,
уповноважені ним, попередньо перевіряють її щодо господарської
доцільності, нормативно-правової і планової обгрунтованості,
господарської і матеріальної відповідальності осіб, яким доручено
виконання її, тощо. Особливо відповідальна роль головного бухгалтера у
превентивних перевірках господарських операцій, які відображають у
системі бухгалтерського обліку. Кожна господарська операція, зафіксована
на матеріальних носіях, підлягає повторній превентивній перевірці, яку
здійснює головний бухгалтер або особа, уповноважена ним, після
санкціонування керівництвом підприємства виконання її.

Одночасно з перевіркою господарської операції за зазначеними вище
параметрами, які також контролює бухгалтерія, перевіряють
юридично-правову обгрунтованість документа, який відображає
достовірність проведення господарської операції, кількісні і якісні її
вимірники, норми витрачання ресурсів, ціни на товарно-матеріальні
цінності і об’єкти основних фондів, заповнення показників, забезпечення
збереження цінностей, кодування реквізитів документа, що визначають
зміст і характеристику операції для відображення у системі
бухгалтерського обліку господарської діяльності.

Превентивному контролю господарської діяльності, здійснюваному головним
бухгалтером, надається винятково велике значення. Нормативними актами
про головного бухгалтера передбачено, що документи, які є основою для
приймання і видавання коштів і товарно-матеріальних цінностей, а також
кредитні і розрахункові зобов’язання підписує керівник об’єднання,
підприємства і головний бухгалтер або особа, ним на те уповноважена. Без
підпису головного бухгалтера зазначені документи вважають недійсними і
не приймають до виконання матеріально відповідальні особи і бухгалтерія
об’єднання, підприємства, а також установи банку. Головному бухгалтеру
надано право не приймати до виконання і оформлення документи з
господарських операцій, що суперечать законодавству і встановленому
Порядку приймання, зберігання і витрачання коштів, товарно-матеріальних
та інших цінностей.

Превентивні перевірки є найбільш ефективним засобом економічного
контролю, оскільки вони дають змогу запобігти виникненню недоліків,
перевитрат і втрат ресурсів у господарській діяльності об’єднань,
підприємств, галузі, народному господарстві в цілому.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного систематичного
контролю конкретних операцій господарської діяльності об’єднань,
підприємств. Поточні перевірки проводять усі контролюючі органи з
питань, які входять до компетенції їх. Так, установи комерційних банків
при проведенні поточного контролю перевіряють використання готівки з
каси, своєчасність і повноту здавання виторгу банку. Щодо фінансування
капітальних вкладень банки при поточному контролі перевіряють
організацію будівництва, забезпеченість проектною документацією
об’єктів, що будуються, впровадження індустріальних методів будівництва
тощо. Міністерством фінансів України і його органами на місцях
проводяться поточні перевірки впровадження прогресивних методів
бухгалтерського обліку і контролю господарської діяльності об’єднань,
підприємств. Міністерство статистики України’та його органи на місцях
здійснюють поточні перевірки застосування типової документації в обліку
господарської діяльності об’єднань, підприємств, виявляють зайву
звітність, яка не затверджена в установленому порядку, достовірність
статистичної звітності.

Внутрішньосистемний контроль застосовується для перевірки виконання
вказівок власника підвідомчими об’єднаннями, підприємствами з питань
їхньої діяльності, а внутрішньогосподарський за допомогою поточних
перевірок — для оперативної перевірки виконання господарських операцій
безпосередньо на підприємстві (втрачання і зберігання
товарно-матеріальних цінностей, забезпеченість ваговимірювальними
приладами та використання їх; якість виготовлюваної продукції,
організація пропускного режиму, додержання трудового, законодавства
тощо).

Отже, поточні контрольні перевірки є способом оперативного
систематичного контролю конкретних операцій господарської діяльності,
які не потребують застосування складних методик і виконуються, щоб
запобігти безгосподарності.

Тематичні контрольні перевірки — засіб періодичного оперативного
господарського контролю виконання об’єднаннями, підприємствами
однорідних господарських операцій, наприклад, використання матеріальних,
трудових і фінансових ресурсів, забезпечення збереження власності.
Тематичні перевірки подібні до поточних, але проводяться з більш
широкого кола показників конкретної теми із застосуванням методів
економічного аналізу, обчислювальної техніки та залученням спеціалістів
різного профілю не систематично, а Періодично у міру потреби. Якщо в
процесі поточного обстеження застосовуються в основному методи
фактичного контролю, то при тематичних перевірках використовуються
планово-нормативна і договірна інформація, дані бухгалтерського обліку,
хронометражні спостереження, проводяться вибіркові інвентаризації
цінностей тощо.

Ревізія — метод заключного (ретроспективного) контролю, який має
можливість дати всебічну оцінку виробничої і фінансово-господарської
діяльності обєднання, підприємства та інших об’єктів підприємницької
діяльності щодо виконання виробничих і фінансових планів, витрачання
матеріальних і трудових ресурсів, результатів комерційної діяльності за
обревізований період, забезпечення збереження власності, виявлення
резервів підвищення ефективності виробництва і удосконалення якості
продукції, її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках.

Виходячи із змісту економічного контролю, періодичності, інформаційного
забезпечення і форм здійснення виділяють загальноекономічний і
фінансово-господарський контроль.

Загальноекономічний контроль має такі об’єкти дослідження: виконання
планів економічного і соціального розвитку країни, регіону; задоволення
життєво важливих потреб людей; динаміку ціноутворення; кон’юнктуру
ринку; використання ресурсів країни, регіону та інші великомасштабні
національні програми народно-господарського значення.

Фінансово-господарський контроль досліджує фінансово-господарську
діяльність підприємців у сфері виробництва, обміну і споживання
суспільне необхідного продукту.

Отже, всі види економічного контролю взаємно пов ‘язані і зумовлені між
собою, спрямовані на успішний розвиток економіки для задоволення
життєвих потреб людей.

PAGE

PAGE 1

Економічний контроль в Україні

Державний контроль

Контроль власника

Незалежний контроль

Муніципальний контроль

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *