Проблеми інноваційного розвитку України (реферат)

Реферат на тему:

Проблеми інноваційного розвитку України

Інноваційний розвиток економіки притаманний всім розвиненим країнам
світу, який є одночасно і фактором, і результатом економічного
піднесення країн. Сучасний етап соціально-економічного розвитку України,
в першу чергу, характеризується вкрай незначним впливом інноваційних
факторів на економічне зростання, існуванням багатьох бар’єрів, які
уповільнюють підвищення рівня інновацій вітчизняної економіки та їх
ефективності.

Аналіз сучасних тенденцій розвитку інноваційних процесів в Україні
виявив, що принципово позитивних змін у промисловості України поки що не
відбулося, а досягнуте зростання зумовлене переважно дією екстенсивних
факторів і не має в своєму підґрунті інноваційних
структурно-технологічних змін.

Провідними галузями, які здійснюють інноваційну діяльність протягом
останніх років, є машинобудування, хімічна та нафтохімічна
промисловість, металургія та обробка металів, харчова та легка
промисловість. Практично всі підприємства цих галузей (окрім
машинобудування) належать переважно до старих сировинних підгалузей, і
на ці ж підгалузі припадає значна частка іноземних інвестицій. Найбільша
питома вага у фінансуванні інноваційної діяльності підприємств у 2006
році припадала на такі види економічної діяльності: машинобудування —
30,5% (від загального обсягу) і хімічну та нафтохімічну промисловість —
16,5%; металургію та оброблення металу — 16,4; харчову промисловість та
перероблення сільськогосподарських продуктів — 15,3%. Лідерами у
промисловості України як за інноваційною активністю, так і за
впровадженням інновацій є такі види економічної діяльності: виробництво
коксу та продуктів нафтопереробки — 28,0% (до загальної кількості);
машинобудування — 18,6; хімічна та нафтохімічна промисловість — 16,3;
металургія та оброблення металу — 11,5%. Негативною тенденцією є
зменшення не тільки кількості промислових підприємств, що займалися
інноваційною діяльністю, з 18,0% у 2000 році до загальної кількості
обстежених до 11,2% у 2006 році, але й зменшення кількості промислових
підприємств, що впроваджували інновації — з 14,8% від загальної їх
кількості у 2000 році до 410,0% у 2006 році. [1, c. 97]

Незважаючи на наявні фонди підтримки та розвитку інноваційної
діяльності, основним джерелом її фінансування протягом 2000-2006 років
залишалися власні кошти підприємств. У 2006 році фінансування
промислових підприємств України за джерелами розподілилося таким чином:
власні кошти — 84,6% (від загального обсягу); іноземні інвестори — 2,9;
бюджети всіх рівнів та позабюджетні фонди — 1,8% та інші. [3, c. 87]

I

?

?

gdDA

жують нові технологічні процеси, здійснюють механізацію та автоматизацію
виробництва, що не дозволяє докорінним чином модернізувати промислове
виробництво.

Висновки. Основними причинами недостатнього рівня розвитку інновацій в
Україні є:

— недостатній рівень державного впливу на розвиток інноваційної
діяльності;

— неможливість накопичення окремими суб’єктам господарювання коштів, що
необхідні для здійснення масштабних інновацій;

— украй низький рівень фінансування інноваційної діяльності;

— слабка зорієнтованість інституційної, фінансової та
банківсько-кредитної систем на підтримку інноваційного розвитку
вітчизняної економіки [2, c.102].

Головними орієнтирами стратегії стимулювання інноваційної діяльності в
Україні мають стати:

— проведення заходів національного та регіонального рівня, які
сприятимуть поліпшенню якісних характеристик вітчизняного
науково-технологічного потенціалу;

— забезпечення зростання капіталу національної економіки на новій
технологічній основі;

— зміна технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень;

— здійснення ефективного розподілу обмежених фінансових ресурсів
максимально концентруючи наявні кошти на важливих напрямках
науково-технічного прогресу;

— визначення системи пріоритетів державної підтримки інноваційної
діяльності шляхом розробки та прийняття закону про державні наукові та
науково-технічні програми;

— створення умов для залучення додаткових фінансових ресурсів, у тому
числі іноземних інвестицій, шляхом створення банку інноваційних проектів
на базі Державного фонду фундаментальних досліджень, Державної
інноваційної компанії, тощо [5, c. 19].

Таким чином, існуючі механізми досягнення стратегічних пріоритетів в
інноваційній сфері є недієвим та потребують перегляду. З огляду на
зазначене проблема створення економічного механізму, що дозволяє
генерувати , відтворювати та використовувати науково-технічні інновації
для підвищення темпів економічного розвитку й якості життя в нашій
країні, набуває надзвичайно актуального значення.

Література:

Пенькова О.Г. Проблеми реалізації інноваційної стратегії розвитку
України // Формування ринкових відносин в Україні. — №9. – 2007. – с. 96
– 99

Озерчук О.В. Роль державної фінансової політики у стимулюванні розвитку
інновацій в Україні. – 2007. —  №8. – с. 99- 104

3.Пересуньмо Є.С. Місце в роль інноваційної діяльності в системі
економіки// Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. — №6. –с.84
-89

Инновационно-инвестиционная  политика направлена на экономический рост
Украины// Обзор украинского рынка. – 2007. — №3-4. – с. 4-9

Александрова В.П., Скрипниченко М.І.,Федулова Л.І. Прогнозування впливу
інноваційних факторів на розвиток економіки України// Економіка і
прогнозування. – 2007. — №1-2. – с. 9-26.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *