Реферат на тему:
Предмет, метод і завдання курсу «Економетрія»
Предмет і метод курсу
Економетрія — порівняно молода галузь науки, відома під такою назвою
лише з 1930 року, коли було засновано Економетричне об’єднання, яке
визначило себе так: «міжнародне об’єднання для розвитку економічної
теорії і її зв’язку зі статистикою та математикою». З 1933 виходить
журнал «Економетрія», який видається цим об’єднанням.
термін економетрія запропонував львівський вчений П. Чомпа,
опублікувавши у Львові в 1910 році книгу «Нариси економетріі і природної
теорії бухгалтерії, яка грунтується на політичній економії».
За рубежем перші праці з економетрії, що належали Муру, вийшли друком
протягом 1914–1917 рр. У 1928 році було опубліковано роботи Ч. Кобба і
П. Дугласа про виробничу функцію. Ця функція ввійшла в економетрію як
класичний приклад і досі є важливим інструментом економічного аналізу.
Термін «економетрія» означає вимірювання в економіці, і вимірювання
справді є важливою частиною економетрії. Але не всі вимірювання в
економіці належать до економетрії. Якщо раніше деякі автори майже всі
прикладні математичні дослідження в економіці відносили до економетрії,
то тепер поширений погляд, згідно з яким зміст її значно звужується.
Згідно зі сказаним дамо таке визначення.
Економетрія вивчає методи оцінювання параметрів економетричних моделей,
які характеризують кількісні взаємозв’язки між економічними показниками,
а також розглядає основні напрямки застосування цих моделей в
економічних дослідженнях.
Визначення предмета економетрії в різних виданнях тлумачиться дещо
по-різному. Сьогодні можна умовно вирізнити п’ять підходів до визначення
предмета економетрії, що характерні для зарубіжної економетричної
літератури:
Л. Клейн [9] визначає економетрію як науку, що вивчає вимірювання
зв’язків у відповідному економічному аналізі.
Г. Тінтнер [8] ототожнює економетрію з економічною статистикою.
Г. Хансен [5] під економетрією розуміє застосування математичних і
статистичних методів в економіці.
За іншими визначеннями економетрія є синтезом економічної теорії і
математики.
5. Деякі автори під економетрією розуміють економічну теорію, математику
і статистику.
Кожне з цих визначень предмета економетрії має своє раціональне зерно.
Але всі вони частково містять у собі щойно наведене визначення предмета
економетрії і відповідають тому матеріалу, який вивчається в курсі.
Економетрія не розглядається як галузь математики, але математика
відіграє в ній дуже важливу роль. Тому методи викладання і вивчення
економетрії практично такі самі, як у математичних курсах. Вони
передбачають постановку задачі, а також аналіз розв’язків, що базуються
на теоремах і основних визначеннях. В економетрії не завжди всі
твердження строго доводяться, але алгоритми задач неодмінно грунтуються
на методах математичної статистики, широко використовуються матрична
алгебра та інші класичні розділи математики.
Місце курсу серед дисциплін фундаментальної
підготовки бакалаврів з економічних спеціальностей
Економетрія — одна з основних дисциплін у підготовці бакалаврів з
економічних спеціальностей. Вона будується на основі математичних та
економічних знань. За допомогою економетрії можуть бути відхилені
економічні гіпотези. У крайньому разі можна показати неможливість
застосувати їх у даних конкретних умовах. Хоча засоби економетрії не
дають змоги доводити теоретичні твердження, з допомогою її засобів можна
показати, що те чи інше твердження не суперечить даним спостережень.
Крім того, математика може надати економетрії більшої глибини,
забезпечуючи кількісними значеннями параметрів рівнянь, особливо коли
вони мають вирішальний вплив на характер взаємозв’язків. Економетричні
моделі можуть використовуватися для прогнозування або оцінювання впливу
прийнятих рішень чи урядових постанов відносно зміни цін, податків тощо
на стан справ будь-якої фірми.
Для засвоєння курсу потрібна добра математична підготовка, особливо з
матричної алгебри, диференціального числення. Однаковою мірою слід
володіти методами математичної статистики. Важливо також знати
економічні категорії і поняття.
Економетрія — це предмет не для першокурсників. Проте для того щоб
ознайомитися з проблемами, які вивчає економетрія і з якими стикаються
ті, хто використовує економетричні методи, немає потреби бути
спеціалістом з усіх розділів з математики та економіки.
Структура курсу
Економетрія поділяється на дві частини:
1) економетричні методи;
2) економетричні моделі економічних процесів і явищ.
У цьому курсі вивчатимемо здебільшого матеріал, що належить до першої
частини, тобто економетричні методи. Економетричні методи можна умовно
розбити на чотири групи. До першої групи входять методи оцінювання
параметрів класичної економетричної моделі за методом найменших
квадратів, їх верифікація. До другої групи належать методи оцінювання
параметрів узагальненої моделі, коли порушуються деякі передумови
використання методу найменших квадратів. До третьої групи входять методи
оцінювання параметрів динамічних економетричних моделей, їх верифікація.
Четверта група охоплює методи оцінювання параметрів економетричних
моделей, які побудовані на основі системи одночасових структурних
рівнянь.
Коротка історична довідка
На початку ХХ століття в деяких країнах були спроби скласти так звані
«барометри розвитку». Найвідоміший з них «гарвардський барометр», за
допомогою якого в 20-ті роки намагались передбачити поводження товарного
і грошового ринку.
V
X
V
&
gdI=?
0’0AE0”2®AZEeeUUUE»UUUE»UUUUE»UUU
&
/до критичного перегляду методів аналізу, які застосовувалися в
економіці. В дослідженнях почали враховувати випадкові аспекти
економічних явищ, що стало початком формування економетрії як галузі
економічної науки.
Засновники економетрії — Р. Фріш, Е. Шумпетер, Я. Тінберген. Усі вони
перебували під впливом неокласичної школи і кейнсіанства і намагалися
поєднати економічну теорію з математичними й статистичними методами.
Спочатку обмежувались вивченням деяких моделей попиту і пропозиції.
Тільки після другої світової війни було побудовано комплексні
економетричні моделі на макрорівні, в яких основна увага приділялась
попиту, фінансовому стану і податкам, прибутку, цінам і т.ін.
протягом останніх п’ятдесяти років розвиток економетрії відбувався
в таких двох напрямках: 1) розробка нових методів оцінювання параметрів
моделей з урахуванням особливостей вихідної економічної інформації;
2) розширення економічних досліджень на основі економетричних методів.
Особливі досягнення пов’язані з розвитком економетрії за останні
30 років. Сюди можна віднести такі проблеми:
1) вивчення і врахування мультиколінеарності;
2) специфікація помилок;
3) коваріаційний аналіз параметрів моделі;
4) побудова моделі з фіктивними змінними;
5) визначення лагових змінних і побудова та аналіз моделей розподіленого
лагу.
Задачі економетричного дослідження
Роль економетричного дослідження визначається тими задачами, які може
розв’язувати економетрія.
Найважливішою задачею є оцінювання параметрів і перевірка значущості
економетричної моделі. Першим етапом цього процесу є специфікація моделі
в математичній формі. Другий етап — збір і підготовка економічної
інформації. На третьому етапі оцінюються параметри моделі. Четвертий
етап — це перевірка моделі на вірогідність. Дуже важливими на цьому
етапі є оцінки дисперсії залишків моделі. Ці оцінки відіграють
вирішальну роль при з’ясуванні якості економетричних моделей, вони
необхідні для визначення надійності обчислених параметрів і для
застосування розроблених моделей у прогнозуванні.
Структуру економетричних досліджень схематично зображено на діаграмі
(рис. 1.1).
Рис. 1.1. Структура економетричних методів і моделей
Незважаючи на те, що значна частина з наведених тут розділів не буде
висвітлена в запропонованому підручнику, сподіваємося, що схема допоможе
краще зорієнтуватися в предметі та завданнях курсу.
висновки
1. Економетрія є порівняно молодою галуззю економічної науки, яка відома
під такою назвою з 1930 року. Вона вивчає методи оцінювання параметрів
моделей, які характеризують кількісні взаємозв’язки між економічними
величинами, а також розглядає основні напрямки застосування
економетричних моделей в економічних дослідженнях.
2. Економетрія є однією з фундаментальних дисциплін у системі підготовки
бакалаврів з економічних спеціальностей. Для засвоєння курсу необхідна
добра математична підготовка, особливо повне знання математичної
статистики, матричної алгебри та диференціального числення.
3. Економетрія поділяється на дві частини:
1) економетричні методи;
2) економетричні моделі економічних процесів та явищ.
4. Економетричні методи можна поділити на чотири групи. До першої
належать методи оцінювання параметрів класичної економетричної моделі на
основі методу найменших квадратів, їх верифікація. Друга група
присвячена методам оцінювання параметрів узагальненої моделі, коли
порушуються деякі передумови використання методу найменших квадратів. До
третьої групи входять методи оцінювання параметрів динамічних
економетричних моделей, їх верифікація. Четверта група присвячена
методам оцінювання параметрів економетричних моделей, які побудовані на
основі системи одночасових структурних рівнянь.
5. Розвиток економетрії в останні десять років відбувається в двох
напрямках:
1) розробка нових методів оцінювання параметрів моделей з урахуванням
особливостей вихідної економічної інформації;
2) розширення економічних досліджень на основі економетричних методів.
6. Основне завдання економетрії полягає в оцінюванні параметрів і
перевірці значущості економетричної моделі. Розв’язування цієї задачі
пов’язане з виконанням таких кроків економетричного дослідження:
специфікація моделі в математичній формі; збирання і підготовка
економічної інформації; оцінювання параметрів моделі та перевірка її на
вірогідність.
7. Структура економетричних досліджень містить у собі економетричні
методи та застосування їх при побудові й аналізі економетричних моделей
з урахуванням особливостей вихідної інформації
ЛІТЕРАТУРА
Джонстон Дж. Эконометрические методы.— М., 1980.
Дрейлер Н., Смит Г. Прикладной регрессионный анализ. — М.: Финансы и
статистика, 1986.
Кейн Э. Экономическая статистика и эконометрия. — М.: 1977.– Вып.12.
Класc А., Гергели К., Колек Ю., Шуян И. Введение в эконометрическое
моделирование. –– М., 1975.
Крамер Г. Математические методы статистики. — М., 1975.
Ланге О. Введение в эконометрику. –– М., 1964.
Лизер С. Эконометрические методы и задачи. –– М., 1971.
Линник Ю. В. Метод наименьших квадратов и основы
математико-статистической обработки наблюдений. — М., 1962.
Маленво Э. Статистические методы в эконометрии. — М., 1975 – 1976. Вып.
1,2.
Мальцев А. Н. Основы линейной алгебры. –– М., 1975.
Пирогов Г., Федоровский Ю. Проблемы структурного оценивания в
эконометрии. –– М., 1979.
Тинтнер Г. Введение в эконометрию. –– М., 1964.
Фишер Ф. Проблема идентификации в эконометрии. — М., 1978.
Чупров А. А. Основные проблемы теории корреляции. — М., 1960. 2-е изд.
Klein L. R., Goldberger A. S. An Ekonometric Model of United States,
1929 – 1952 North Holland, Amsterdam, 1964.
-Ioe?iea
-Ia?aa??ea
-I?iaiic
-O?eoeai? ci?ii?
-E?i?ei?
iaiaaeaiiy
-Niaoeeo?eaoe?y
iiieeie
-Ioeueoeeie?-
iaa?i?noue
-Eaaia? ci?ii?
-Iiieeee a
ci?iieo
-Ai??i?ia
?ioi?iaoe?y
-Aaoiei?aeyoe?y
-Aaoa?ineaaea-
noe/i?noue
-Iiaaae?iea niiaeeaa/a
-O??ie ? aaeoc?
-I?aeia?iaeii? oi?a?ae?
-?io?
-Eiaa??aoe?e-iee aiae?c
-Naciiia
ei?eaoaaiiy
AEIIIIAO? ? ss
Nenoaia iaeii/aniaeo ??aiyiue
-Ocaaaeueiaiee iaoiae iaeiaioeo eaaae?ao?a
-?aeaioeo?eaoe?y
– Eeane/iee iaoiae iaeiaioeo eaaae?ao?a
Canoinoaaiiy
Naeoi?i?
iiaeae?
-Iai?yiee iaoiae
iaeiaioeo eaaae?ao?a
-Aeaie?ieiaee iaoiae
iaeiaioeo eaaae?ao?a
-O?ee?ieiaee iaoiae
iaeiaioeo eaaae?ao?a
Iiaeae? iaoe?iiaeueii?
aeiiii?ee
-Aa?aaiaai?
-Iaaa?aaiaai?
-Aenieiaeaoae?ciaai?
-Ioe?ithaaiiy
Iaeia
??aiyiiy
Iaoiaee
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
