Реферат на тему:
Предмет і метод політичної економії
План
1. Предмет політичної економії:
а) зародження і розвиток предмету;
б) трактування різними школами;
в) економічні категорії і закони.
2. Методи економічних досліджень.
3. Функції політичної економії:
а) основи функції політичної економії;
б) політекономія в системі економічних наук;
в) політекономія та обґрунтування економічної політики.
”Економіка” – ємкісне поняття і явище, походить від двох грецьких слів
“ойко” і “номос”. Цей термін вперше застосував Аристотель у ІІІ ст. до
н.е.
Політекономія відноситься до суспільних наук, але її об’єктом є
економічне життя суспільства. Політекономія – суспільна і економічна
наука. Економіка в сучасному розумінні – це народне господарство країни,
що включає відповідні галузі та види виробництва. Економіка – це сфера
господарської діяльності для задоволення потреб людини.
Економіка – це вчення про те, як виробляються, розподіляються,
обмінюються товари і послуги.
Економіка – наука про те, як обмежені виробничі ресурси використовуються
для задоволення потреб.
Економіка розглядається як система господарської діяльності і як система
наукових знань про господарську діяльність.
“Політекономію” вперше застосовує представник школи меркантилізму
А.Монкретьєн. 1615 він видає трактат з політекономії. Політична ?
“політея” – держава, суспільство ? закони управління державною
економікою.
І школа – меркантилізм, XV–XVIII ст. “Мерканте” – торговець, купець.
Має два етапи: раннього і пізнього, сфера обігу, предмет – багатство і
його джерела. Політика доби розпаду феодалізму і зародження капіталізму
(первісне нагромадження капіталу).
У XVII ст. мануфактурне виробництво – центр інтересів буржуазії
переміщується у сферу виробництва, економічне вчення меркантилізм
починає гальмувати розвиток, на зміну приходить класична політична
економія. Вона виникає в Англії. В.Петті – представник пізнього
меркантилізму. Засновник у Франції – П’єр Буагільєр.
А.Сміт, Д.Рікардс, Ф.Кін, А.Тюрго.
Фізіократи – засновник Ф.Кене, ІІ пол. XVIII ст.
Намагалися виявити економічні закони життя людства. А. Сміт – 2 завдання
політекономії.
ІІ етап класичної теорії: Т.Р.Мальтус, Дж.С.Міпль, Ж.Б.Сей, Г.У.Керрі.
Маркс в межах класицизму ? продетарська політекономія.
Ж.Б.Сей – неокласицизм, ІІ пол. ХІХ ст.
Напрям різноманітний, сучасний.
Теорію неокласицизму сформував А.Маршал.
ІІ пол. ХІХ ст. – маржиналізм (Курно, Госсен), метод граничного аналізу,
австрійська школа – Менгер, Бет-Баверн, Ф.Візер, Дж.Б.Кларк – створює
теорію граничної продуктивності, праці і капіталу.
20-30 рр. ХХ ст. – кейнсіанство (Дж.М.Кейнс), МВФ, МБРР:
неокейнсіанство, посткейнсіанство.
Неокласицизм виникає в 1890-х рр. Засновник Альфред Маршал – стаття
“Принципи економіки”. Панував до 30-х рр. ХХ ст. центральна ідея –
автоматичне регулювання економіки.
Кейнс – засновник Бретонвуддської валютної системи.
Необхідність державного регулювання економіки. Кейнсіанство –
макроекономічна теорія. Неокласицизм – мікроекономічна теорія.
Поряд з цими напрямами, представники яких досліджують функціонування
ринкової економіки, існує ще один напрямок в економіці –
інституціоналізм (кін ХІХ – поч. ХХ ст.). Institutio – звичай, традиція.
Досліджують проблеми трансформування економічної системи, яка
визначається різними явищами об’єктивного і суб’єктивного характеру.
Сполучення інституцій визначає розвиток економічної системи. Засновником
інституціоналізму був Т.Веблен, діячі – Коменс, Мітчел, Дж.К.Гелбрейт,
Р.Коуз. Марксизм виник в 40-х рр. ХІХ ст. як пролетарська політична
економія. Альтернативна школа – і пол. ХІХ ст., німецька економічна
система – засновник Ф.Ліст, діячі – К.Кибс, В.Рошер. Їй на заміну в 70
рр.. ХІХ ст. приходить нова історична школа – Г.Штолнер, В.Зомбарт,
Л.Трентано.
:
Сучасний неокласицизм М.Фрідмен В.Ойкен, П.Ерхард, соціально-ринкове господарство, теорія раціональних очікувань, Мут, Р.Лукас Теорія економіки пропозиції Кейнсіанство Неокейнсіанство Р.Харрод, Є.Домар Посткейнсіанство Дж.Робінсон
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter