Особливості функціонування страхових компаній на фінансовому ринку України (реферат)

Реферат на тему:

Особливості функціонування страхових компаній на фінансовому ринку
України

Дефіцит державного бюджету, відсутність власних коштів у більшості
українських підприємств, неприпустимий податковий тиск та інші проблеми
— все це негативні чинники, які виступають сьогодні невід’ємною частиною
механізму фінансування інвестиційної діяльності в України, позбавляють
можливості реалізації стратегії інвестиційно — інноваційного розвитку
економіки лише за допомогою традиційних джерел фінансування. Для
забезпечення інвестиційної безпеки України потрібні нові альтернативні
джерела інвестиційних ресурсів, серед яких у першу чергу доцільно
розглянути питання розвитку страхових компаній, які в розвинутих країнах
є одним з найвагоміших інституційних інвесторів на фінансовому ринку.

Наприкінці ХХ ст. діяльність страхових компаній набула глобального
масштабу. Страхові компанії нагромадили величезні інвестиційні ресурси,
що мало значний вплив на макроекономічні пропорції розвитку багатьох
розвинених країн [1, С.16]. Роль страхових компаній на фінансовому ринку
визначається тим, що вони можуть зосередити великі кошти для подальшого
їхнього інвестування. Страхові компанії як посередники мають такі
можливості акумулювати й професійно інвестувати капітал, які недоступні
для окремих інвесторів [2]. З цієї причини рівень розвитку страхової
системи впливає на загальний рівень розвитку фінансової системи і на
інвестиційну безпеку у цілому, тому дослідження особливостей
функціонування страхових компаній є актуальним.

Страхові компанії — один з найважливіших видів спеціальних небанківських
кредитно-фінансових установ. Для них характерною є особлива форма
залучення коштів — продаж страхових полісів. При розміщенні коштів
страхові компанії конкурують з іншими кредитними установами. Головна
стаття їх активів — облігації промислових компаній, акції, державні
цінні папери. Страхові компанії поділяються на дві групи: страхові
компанії, що здійснюють страхування населення, та компанії, які
проводять страхування майна. Найбільшого поширення набули компанії
першого типу. Вони продають страхові поліси, які дають можливість
отримати компенсацію у разі смерті, хвороби тощо.

Як правило, щорічне надходження коштів до страхових компаній у вигляді
страхових премій та доходів від активних операцій набагато перевищує
суму виплат володарям полісів. Це дає змогу цим компаніям збільшувати
інвестиції у високодохідні довгострокові цінні папери, насамперед в
облігації промислових компаній та в заставні під нерухомість.

Світовий ринок страхування контролюють компанії США, Японії, Німеччини,
Англії, Франції, на частку яких припадає 58,61%. В 60–70-і роки ХХ ст.
на світовому страховому ринку панували англійські компанії, а в 80–90-х
роках зросло значення компанії США, Японії і Німеччини [3, С.45-46].

Зростання попиту на страхові поліси зумовлене збільшенням доходів
населення. Наприклад, у США з 1980 по 1995 р. особисті прибутки зросли
майже в 3 рази, внески населення компаніям страхування життя збільшилися
в 2,6 рази, а резерви страхових компаній – у 3,5 рази.

Доходи населення значно зросли також в інших промислово розвинених
країнах завдяки високим темпам росту економіки цих країн, а також
вдосконалення фіскальних і кредитно-грошових інструментів регулювання,
що сприяло послабленню циклічних криз і спадів у розвинених країнах [3,
С. 58].

Особливо великих масштабів діяльність страхових компаній досягла в США,
Англії, Японії. За період з 1956 по 1965 р. компанії страхування життя в
США володіли 1/8 усіх грошових фондів кредитно-фінансових інститутів.
Так, у Німеччині частка страхових компаній виросла в загальних активах
кредитно-фінансових установ з 7,5 у середині 50-х років до 10% у 80-х
роках. У Японії питома вага страхових товариств збільшився з 4,3 до 7%
за той же період. За ці ж роки частка страхових компаній у фінансових
активах виросла в Англії з 41,8 до 61,7%, у Швеції – з 22, до 25,2%. У
країнах з відносно низьким рівнем розвитку страхової справи питома вага
страхових товариств порівняно невисока. Так, в Іспанії вона становить
близько 5%, а в Португалії – 3% [3, С. 70-71].

У 60–90-і роки ХХ ст. помітно знизилась питома вага банків, а частка
страхових компаній, пенсійних фондів і інвестиційних компаній значно
виросла. Підвищення значення страхових компаній на грошовому ринку
свідчить про те, що відбулися важливі зміни в структурі кредиту західних
країн.

Посилення ролі страхових компаній привело до загострення конкурентної
боротьби за заощадження довгострокового характеру між різними
кредитно-фінансовими інститутами. Комерційні банки монополізували
операції залучення коштів на поточні рахунки, але ці кошти мають велику
мобільність і тому вкладення їх у довгострокові зобов’язання пов’язані з
великим ризиком. Компанії страхування життя мають перевагу перед
банками, оскільки у них є найбільші можливості для дострокового
інвестування, а вкладникам вигідніше зберігати свої заощадження в
страхових компаніях.

З іншого боку, незважаючи на конкуренцію між страховими компаніями та
іншими кредитно-фінансовими установами, часто вони виступають як єдина
сила в системі фінансово-промислових груп капіталу, оскільки поєднання
інтересів цих установ розвивається не тільки через особисті контакти, а
й через спільне фінансування промислових компаній. Для цього страхові
компанії використовують різні форми і методи купівлі акцій і облігацій
на ринку цінних паперів. Зокрема, у другій половині ХХ ст. виникла
тенденція придбання цінних паперів страховими компаніями безпосередньо в
торговельно-промислових корпорацій. Оскільки страхові компанії
продовжують користуватися при купівлі нових емісій цінних паперів
послугами інвестиційних банків, між банками і страховими компаніями
формується взаємозалежність. Страхові монополії прагнуть купити
прибуткові цінні папери корпорацій, а інвестиційні банки – одержати
комісійні від їх розміщення. Це приводить до ще більшого поєднання
інтересів за допомогою встановлення особистих контактів і спільної
участі.

Завдяки цьому в економічно розвинених країнах страхові компанії
перетворилися в найважливіший канал фінансування економіки (у США вони
зосередили 70% облігацій нефінансових корпорацій, у Канаді – більше
40%), і ця тенденція характерна для більшості країн.

Особливість інвестиційної політики страхових компаній полягає в тому, що
акумульовані капітали належать індивідуальним страхувальникам і лише
тимчасово знаходяться в розпорядженні страхової компанії. Відповідно,
інвестиційний портфель таких компаній має насамперед відповідати вимогам
надійності, а вже потім – прибутковості.

Цим зумовлена певна консервативність інвестиційної політики страхових
компаній – в економічно розвитих країнах саме вони є основним покупцем
державних цінних паперів, що забезпечує для держави стабільне розміщення
державних позик, а для страхових компаній – інвестиції в надійні цінні
папери.

В Україні особливість інвестиційної діяльності полягає в тому, що вона
відбувається на фоні зростання дефіциту фінансових ресурсів [4, С.71].
Проте ринок страхових послуг досить розвинутий, існує сформована системи
страхових інститутів.

Право страхових компаній інвестувати страхові резерви та інші кошти
закріплено в Законі України «Про страхування» та Законі України «Про
інвестиційну діяльність» від 18. 09. 1991 р. Згідно зі ст. 31 Закону
України «Про страхування» розміщення страхових резервів повинно
проводитись страховиками на умовах диверсифікації, поверненості,
прибутковості та ліквідності [5]. Крім того, Законом України «Про
страхування» та Положенням про порядок формування, розміщення та обліку
страхових резервів забороняється використання коштів страхових резервів
для укладання договорів позики (кредитних договорів) з фізичними та
юридичними особами.

Згідно п. 8.2 розпорядження Державної комісії регулювання ринків
фінансових послуг «Про затвердження Правил формування, обліку та
розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж
страхування життя» №2875 від 26.11.2004 р., величина окремих категорій
активів, у тому числі в іноземній валюті, приймається для представлення
технічних резервів у таких обсягах (таблиця 1).

Таблиця 1.

Обмеження на величину інших активів страхування,

ніж страхування життя

Розділ технічного резерву Обмеження Примітка % від загального розміру
технічних резервів

Акції й облігації Облігації українських емітентів, якими торгують на
фондовій біржі й ТИС, що пройшли процедуру лістингу Не більше 30% Не
більш 5% в облігації одного емітента, що здійснює діяльність не менш 5
років Не більш 40%

Акції й облігації іноземних емітентів

Не більше 30% Не більш 5% в облігації одного емітента здійснюючого
діяльність не менш 5 років

Акції й облігації емітентів, що здійснюють діяльність менш 5 років

Не більше 10% Не більш 3% в облігації одного емітента

Цінні папери, емітовані державою

Не більше 40%

gd/]8

&их категорій активів, у тому числі в іноземній валюті, приймається для
представлення страхових резервів страхування життя в таких обсягах
(таблиця 2).

Таблиця 2.

Обмеження на величину активів страхування життя

Розділ технічного резерву Обмеження Примітка % від загального розміру
технічних резервів

Облігації

Облігації українських емітентів, якими торгують на фондовій біржі й
ТІС, що пройшли процедуру лістинга

Не більше 40%

Не більше 10% в облігації одного емітента здійснюючого діяльність не
менш 5 років

Не більш 50%

Облігації іноземних емітентів

Не більше 20%

Емітент повинен здійснювати діяльність не менш 10 років

Облігації емітентів, що здійснюють діяльність менш 5 років

Не більше 10%

Не більш 3% в облігації одного емітента

Облігації місцевих позик

х позик

Не більш 10%

Великі страхові компанії, вкладаючи резерви в облігації, мають
можливість використовувати специфічні стратегії (зарубіжні кредити в
валюті тощо), недоступні дрібному й середньому інвесторові. Тому основні
капіталовкладення в облігації здійснюють насамперед великі страхові
компанії, оскільки дрібним інвесторам досить важко одержати реальний
прибуток на ринку корпоративних облігацій. До того ж, великі інвестори
мають можливість точніше проаналізувати фінансовий стан емітента й
передбачити перспективи змін курсу його облігацій, ніж непрофесійні
учасники ринку.

На думку О. Ромащенка, інвестування страховими компаніями вільних коштів
в корпоративні облігації ускладнюється нестабільністю фінансового ринку
[4]. Фінансова стабільність страхової компанії, що інвестує кошти в
корпоративні облігації, буде тим вищою, чим вищою буде ймовірність, що
сформований страховою організацією фонд буде достатнім для повного
відшкодування збитків страхувальників [6].

Економічний розвиток страхової компанії та її інвестиційна активність є
взаємопов’язаними процесами. Під час інвестування коштів в цінні папери
важливим є питання визначення їхнього курсу та стабільність
прибутковості, особливо при страхуванні життя. Дохідність таких паперів
повинна перевищувати технічний процент, гарантовано сплачуваний
клієнтам.

В цілому ж можна дійти висновку, що в Україні страхові компанії поки що
не стали активним інституційним інвестором на ринку корпоративних
облігацій. Зокрема, станом на 31. 06. 2005 р. в структурі наявних
активів страховиків обсяг інвестицій в облігації незначний – 1,11%.

За даними Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг та Ліги
страхових компаній України в 2004 р. обсяг облігацій в активах
українських страхових компаній становив 111,9 млн. грн., на кінець 1
кварталу 2005 р. він становив 127,4 млн. грн., а на кінець 2 кварталу
він досяг 146,6 млн. грн. За перше півріччя 2005 р. облігації займають в
активах компаній, що страхують життя 3,32 % (27,48 млн. грн.), а в
активах компаній, що страхують від збитків – 0,96% (119,18 млн. грн.).
Загальний обсяг активів в облігаціях за перше півріччя 2005 р. становить
1,11% від загального обсягу резервів страхових компаній (146,6 млн.
грн.).

У більшості країн основну частину активів інституційних інвесторів
вкладено в інструменти з фіксованим відсотком, проте структура
інвестицій різних категорій інституційних інвесторів суттєво
відрізняється у різних країнах [8].

Як зауважує Ф. Фабоццці, світова практика свідчить, що оскільки
інвестиції в акції пов’язані з великими ризиками, страхові компанії
вкладають капітал переважно в конвертовані облігації [9]. Страхові ж
компанії в Україні, на відміну від світових тенденцій, охоче інвестують
свої резерви в цінні папери з більш високим ризиком, зокрема в акції
(6388,2 млн. грн., або 48,26%).

В активах страхових компаній за 1 півріччя 2005 р. перебуває лише
близько 1,8% загального обсягу корпоративних облігацій на суму 146622,4
тис. грн. при загальному обсязі корпоративних і дисконтних облігацій, що
перебувають в обігу – 8132671,28 тис. грн. (за винятком цільових
облігацій, в які страхові компаній не інвестують свої активи). В Росії
цей показник досягає 11%, в Німеччині – більше 40% [10]. Це дозволяє
дійти висновку, що українські страхові компанії не є активними
інвесторами на ринку корпоративних облігацій з причини низького рівня
розвитку українського ринку облігацій в цілому, поширеність непублічних
емісій та цільових облігацій, внаслідок чого страхові компанії
недостатньо інвестують кошти в корпоративні облігації.

Частка акцій у структурі активів українських страхових компаній
становила: 33,0% в 2002 р., 34,2 %– в 2003, 41,5% – в 2004, 48.26% – за
перше півріччя 2005 р. Причина інтересу українських страхових компаній
до акцій, так само як відсутність інтересу до державних цінних паперів
пов’язана з низькою прибутковістю державних цінних паперів –
прибутковість облігацій внутрішньої державної позики, що були розміщені
26.07.2005 р., становила 7,5% [11]).

Порівняно з загальним обсягом емісії акцій у 2002 р. частка акцій в
активах страхових компаній становила 1,66% у загальному обсязі випусків
(81,23 млрд. грн.); у 2004 р. частка акцій в активах страхових компаній
становила 5,7% від загального обсягу випусків (127,59 млрд. грн.). Це
пояснюється постійним зростанням прибутковості акцій: індекс ПФТС за
період з 2002 по 2005 р. виріс більше ніж у 6 разів [12].

Згідно п. 8.2. розпорядження Державної комісії регулювання ринків
фінансових послуг «Про затвердження Правил формування, обліку та
розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж
страхування життя» №2875 від 26.11.2004 р., встановлено такі обмеження
на обсяг акцій в активах страхових компаній:

– акції й облігації українських та іноземних емітентів, якими торгують
на фондовій біржі й електронних торговельних системах, що пройшли
процедуру лістингу – не більше 30%;

– акції й облігації українських емітентів, що здійснюють діяльність
менше 5 років – не більше 10%.

Отже, аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного
страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки,
притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї
системи страхування.

В Україні страхові компанії поки що не стали активним інституційним
інвестором на фінансовому ринку. Вітчизняні страхові компанії не є
активними інвесторами на ринку корпоративних облігацій з причини
низького рівня розвитку українського ринку облігацій в цілому,
поширеності непублічних емісій та цільових облігацій. На відміну від
світових тенденцій, коли страхові компанії вкладають капітал переважно в
конвертовані облігації [9], вітчизняні страхові компанії охоче
інвестують свої резерви в цінні папери з більш високим ризиком, зокрема
в акції. Оскільки інвестиційний потенціал страхових компаній значний, а
страхова галузь розвивається динамічно, подальше зростання обсягу
інвестування активів страхових компаній в акції могло б сприяти
загальній активізації розвитку українського фондового ринку та
забезпечити інвестиційну безпеку держави. Але в цілому, незважаючи на
перспективність інвестиційної діяльності українських страхових компаній
на ринку акцій, обсяг таких інвестицій поки що залишається відносно
невеликим.

Основним напрямком активізації діяльності страхових компаній – за умови
достатньо динамічного розвитку ринку корпоративних облігацій в цілому, –
повинно бути збільшення частки коштів, інвестованих в корпоративні
облігації (для компаній, що страхують життя – переважно в довгострокові,
а для компаній, що страхують від ризиків – в короткострокові і
середньострокові).

Крім того, збільшення частки корпоративних облігацій в портфелі
інвестицій страхових компаній сприятиме зменшенню ризиків страхових
компаній. Фінансова стабільність страхової компанії, що інвестує кошти в
корпоративні облігації, буде тим вищою, чим вищою буде ймовірність, що
сформований страховою організацією фонд буде достатнім для повного
відшкодування збитків страхувальників.

Список літератури:

Мамедов А. А. Финансово-правовые проблемы страхования в России. – М.: ИД
«Юриспруденция», 2005

Воблый К. Г. Основы экономики страхования. – М.: Анкил, 1993. – С. 88

Жуков Е. В. Инвестиционные институты. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998

Ромащенко О. Проблеми інвестування страхових резервів на ринку цінних
паперів // Ринок цінних паперів України. – 2002. – № 9–10

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.

Заруба О. Д. Страхова справа. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – С.
164

HYPERLINK «http://www.dfp.gov.ua/files/2kv2005.pdf»
www.dfp.gov.ua/files/2kv2005.pdf

Рубцов Б. Б. Мировые рынки ценных бумаг. – М.: Изд-во «Экзамен», 2002. –
С. 93

Fabozzi F. The handbook of fixed income securities. – N.Y.: McGraw-Hill,
2005. – Р. 610

HYPERLINK «http://www.cbonds.cbonds.info/all/rus/index/phtml»
www.cbonds.cbonds.info/all/rus/index/phtml

HYPERLINK «http://www.bank.gov.ua/Fin_ryn/Rynok_kap/index.htm»
http://www.bank.gov.ua/Fin_ryn/Rynok_kap/index.htm

HYPERLINK «http://www.pfts.com/ukr/» http://www.pfts.com/ukr/

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *