Національний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових оборотів у країні за певний період часу (реферат)

Реферат на тему:

Національний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових
оборотів у країні за певний період часу

Еміграційний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових
оборотів резидентів країни за кордоном, здійснених за певний період
часу.

Сукупний тіньовий валовий оборот – сукупність національного і
еміграційного тіньового валового обороту за певний період часу.

Суб’єкт неформального сектора тіньової економіки – це фізична особа, яка
отримує доходи з соціально-нейтральних або соціально-позитивних
неоподатковуваних джерел за рахунок виконання невраховуваних і
звільнених від оподатковування державою видів економічної діяльності.

Суб’єкт підпільного (криміногенного) сектора тіньової економіки – це
фізична особа, яка безпосередньо або опосередковано в межах
кримінально-правового інституту “Співучасті” (Розділ VI КК України)
здійснює нелегальні або псевдолегальні цивільно-оборотні операції з
метою отримання тіньових доходів чи відтворення (“намивання”,
“відмивання”, акумуляції) тіньових капіталів у своїх інтересах або
інтересах інших фізичних чи юридичних осіб.

Учасники тіньових цивільно-оборотних відносин – це фізичні
особи-суб’єкти неформального і підпільного секторів тіньової економіки,
а також тіньові структури, які, з одного боку, є учасниками тіньових
цивільно-оборотних відносин, а з іншого – виконують функцію засобів
отримання капіталів незаконного походження, їх відтворення, акумуляції,
“намивання”, “відмивання” чи легалізації.

Тіньові структури – це легальні або фіктивні (зі статусом легітимних)
підприємства, організації, установи та інші організаційно-правові форми
підприємницької діяльності з правами юридичної особи чи без таких прав
(філії, представництва та ін.), за допомогою яких суб’єкти підпільного
сектора тіньової економіки здійснюють легальні, псевдолегальні чи
нелегальні цивільно-оборотні операції, спрямовані на отримання “тіньових
доходів”, відтворення джерел накопичення “тіньових капіталів”,
акумуляцію зазначених капіталів, “намивання”, “відмивання” чи їх
впровадження (легалізацію) в легітимну сферу цивільного обороту.

Тіньові доходи – це доходи в грошовій чи натуральній формі, отримані з
соціально-нейтральних чи соціально-позитивних джерел неформального
сектора, невраховуваних і неоподатковуваних державою видів економічної
діяльності та з соціально-негативних джерел підпільного сектора тіньової
економіки, тобто доходи споживчого характеру, отримані за рахунок
скоєння адміністративно-правових проступків чи суміжних з ними
малонебезпечних криміналізованих діянь.

Примітка. Терміном “доходи” стосовно тіньової економіки ми позначаємо
види доходів, які за своїми обсягами і джерелами надходження мають суто
споживчий характер. Оскільки джерелами таких доходів є тимчасові,
різнопрофільно- чи однопрофільно-епізодичні види неформальної
економічної діяльності чи адміністративні проступки або такі ж
малонебезпечні криміналізовані діяння, то відповідно суб’єкти їх
отримання із-за незначних обсягів таких доходів їх споживають із
надходженням, а не вкладають у цивільно-оборотні операції, спрямовані на
накопичення, акумуляцію чи відтворення тіньових капіталів.

Тіньові капітали – це доходи криміногенно-відтворювального характеру в
грошовій чи натуральній формі або у формі прав, вимог, отримувані з
антисоціальних, деструктивно-відтворювальних, різнопрофільно- чи
однопрофільно-стабільних джерел. Кількісний масив таких доходів спонукає
їх власників включатися у відтворювальні процеси, тобто детермінує
накопичення і акумуляцію таких капіталів. Такі масштабні обороти
тіньових капіталів зумовлюють їх використання не тільки у схемах
тіньової, а й у легальній сфері економічної діяльності з використанням
легітимних фінансово-господарських чи цивільно-правових інструментів
через здійснення легальних або псевдолегальних операцій, що
супроводжують процес цивільного обороту основних фондів, обігових
коштів, фінансових ресурсів, матеріальних і нематеріальних цінностей.

Національний тіньовий капітал – тіньовий капітал, отриманий резидентами
і нерезидентами з відтворювально-прогресуючих антисоціальних джерел на
митній території країни.

Еміграційний тіньовий капітал – капітал, отриманий з
відтворювально-прогресуючих антисоціальних джерел, який протиправно
знаходиться за межами країни, є тіньовою власністю фізичних і юридичних
осіб, які на час його утворення були резидентами країни.

Сукупний тіньовий капітал – сукупність національного і еміграційного
тіньового капіталу.

Тіньова власність – власність, врахована в легітимній сфері
цивільно-правових відносин, але придбана на кошти протиправного
походження (реальні кошти незаконного походження і “намиті” фіктивні
безготівкові кошти), а також власність, придбана законним шляхом, але
приховується власником або його представником від офіційного державного
обліку. Мотиви виведення власності в “тінь” можуть бути різні (незаконне
походження власності, укриття як об’єкта оподаткування, небажання
потрапити в поле зору рекетирів тощо).

Відтворення тіньових капіталів – процеси продукування приросту
добавленої вартості тіньових капіталів шляхом створення умов для
стабільного отримання та збільшення обсягів капіталів протиправного
походження (залучення до злочинної діяльності посадових осіб органів
державної влади, управління та фахівців кредитно-фінансових установ,
використання легітимних фінансово-господарських інститутів і технологій
акумуляції коштів, оптимізація витрат при легальних чи псевдолегальних
операціях з тіньовими капіталами та ін.)

Акумуляція тіньових капіталів – інвестування “реальних коштів
незаконного походження” і “намитих” (фіктивних) коштів у легальні,
псевдолегальні чи нелегальні схеми цивільного обороту з метою отримання
частки “очищених” прибутків у вигляді дивідендів, процентів, акцій
підприємств, прибутку від реалізації спільно виготовленої або придбаної
продукції та ін., а також отримання додаткових фіктивних коштів.

Примітка. Акумуляція фіктивних “намитих” безготівкових коштів продукує
такі ж самі фіктивні безготівкові кошти у вигляді дивідендів чи інших
доходів.

Відмивання тіньових капіталів – вчинення будь-яких дій власниками
“реальних коштів незаконного походження” чи “фіктивних (“намитих”)
коштів”, отриманих за рахунок емісії фіктивних фінансових засобів, а
також дії чи бездіяльність працівників кредитно-фінансових установ,
інших суб’єктів фінансово-господарських інститутів, органів нотаріату,
реєстраційних та інших організацій, спрямованих на приховування джерел
походження капіталів або ініціаторів і співучасників їх здобуття,
акумуляції, “намивання”, “відмивання”, легалізації. Тобто це – складова
частина процесу легалізації тіньових капіталів, зокрема їх впровадження
в легальну економіку з метою використання як законних у легальних або
тіньових схемах підприємницької діяльності, розрахункових та кредитних
операціях, вкладання в рухоме і нерухоме майно.

Намивання тіньових капіталів – незаконні емісії, тобто утворення та
випуск у платіжний обіг фіктивних грошових коштів чи інших платіжних,
гарантійних, боргових засобів шляхом використання паперових, пластикових
чи електронних фінансових інструментів, випущених (емітованих) у
платіжний обіг за допомогою банківських електронних мереж зв’язку або
іншим способом. 

Прикладом “намивання” тіньових капіталів можуть бути незаконні емісії
фіктивних безготівкових грошових коштів або фіктивних чеків, “дружніх”,
“зустрічних”, “бронзових” чи “дутих” векселів, інших фіктивних цінних
паперів. До таких належать також фіктивні боргові зобов’язання, фіктивні
гарантії, страхові поліси, що використовуються як засоби різних видів
гарантій – застави, закладу, платежу на ринку цінних паперів. У зміст
терміну “намивання тіньових капіталів” також включаються
інвестиційно-акумуляційні операції з “додатковими фіктивними коштами”,
оскільки в їх основі лежить не просто відмивання незаконних, але “за
своєю природою реальних капіталів”, а й інфляційне, фіктивне за своїм
характером (“намивання”) збільшення загальної маси платіжних ресурсів за
рахунок впровадження у фінансово-господарську систему країни фіктивних
фінансових засобів.

З метою “намивання” тіньових капіталів незаконні емісії при певних
обставинах можуть виконуватись також у формі міжнародних трансакцій [74,
86–89].

Легалізація тіньових капіталів. Терміни “легалізація” і “відмивання”
тіньових капіталів, на перший погляд, співпадають, оскільки процес їх
здійснення передбачає використання одних і тих же
фінансово-господарських технологій і цивільно-правових процедур.

Разом з тим, терміни “відмивання” і “легалізація” деякою мірою
відображають різні цілі та технологічні етапи використання тіньових
капіталів.

По-перше, відмивання “незаконно здобутих капіталів” або “намитих
(фіктивних) коштів” за допомогою “фіктивних платіжних засобів” не завжди
має на меті їх впровадження (легалізацію) в легальну економіку. Скажімо,
емісії фіктивних безготівкових коштів дуже часто відмивались шляхом їх
заміни через конвертацію в готівкову національну чи вільноконвертовану
валюту після чого отриманий, тобто виміняний еквівалент (готівка) у
емітента фіктивної безготівки не приходувався і відповідно опинявся
також у тіньовій, а не легальній економіці. Аналогічна ситуація, коли за
такі “фіктивні безготівкові кошти” тіньовики викуповують реальну
продукцію, її не приходують, а реалізовують за готівку, яка теж не
приходується. У подібних випадках проходить “відмивання” фіктивних
коштів, тобто їх заміна на реальний еквівалент. Але до легалізації
тіньових капіталів, тобто їх впровадження в легальний сектор економіки
так і не доходить.

На наш погляд, “легалізації” тіньових капіталів, тобто їх впровадженню в
легальну економіку передує етап “відмивання” таких капіталів.

Таким чином, термін “легалізація” тіньових капіталів – це процес
впровадження тіньових капіталів у легальну сферу економічної діяльності
з метою їх легітимної акумуляції, тобто отримання “очищеного доходу” або
“відтворено-додаткового фіктивного доходу”.

Очищений дохід – це дохід, отриманий учасником тіньових відносин у
вигляді дивідендів чи інших очищених доходів від інвестованих у легальну
економіку “реальних коштів, здобутих протизаконним шляхом”.

Відтворений додатковий фіктивний дохід – це добавлена вартість доходів
учасників тіньових відносин від інвестованих у легальну чи тіньову
економіку “намитих” коштів, тобто утворених за рахунок емісії фіктивних
платіжних засобів, гарантійних або боргових зобов’язань з метою
здійснення факторингових операцій, інших фіктивних
фінансово-господарських інструментів, необхідних для “намивання”,
акумуляції чи інших способів відтворення незаконних доходів.

Відтворені “додаткові” фіктивні доходи, як і самі фіктивні кошти,
деструктивно впливають на економічні процеси, сприяють інфляції та
детермінують кризу фінансової й економічної системи.

Реальні кошти незаконного походження – це кошти, здобуті шляхом
протиправного вилучення реальних матеріальних чи грошових цінностей у їх
законних власників, або інші реальні кошти, отримані за допомогою
скоєння злочину (тобто отримані в результаті скоєння усіх видів
економічних (розкрадання, фінансові шахрайства і т. ін.) чи
загальнокримінальних злочинів, рекет, наркобізнес, грабежі та ін.).

Фіктивні кошти – це кошти, здобуті шляхом намивання за допомогою емісії
фіктивних незабезпечених реальними коштами платіжних засобів, фіктивних
гарантійних або боргових фінансово-господарських інструментів.

Кошти протизаконного походження – це реальні кошти незаконного
походження та фіктивні або “намиті” грошові кошти.

Очищені кошти – це кошти, отримані учасниками тіньових відносин у
вигляді дивідендів або інших очищених доходів шляхом інвестування
“реальних коштів незаконного походження” в легальну економічну
діяльність.

Додаткові фіктивні кошти – це кошти, отримані учасниками тіньових
операцій у вигляді дивідендів чи інших отриманих доходів шляхом
інвестування фіктивних коштів у легальну чи тіньову економіку.

Ресурси незаконного походження – це сукупність “реальних коштів
незаконного походження” та “очищених коштів”.

Фіктивні ресурси – це сукупність “фіктивних коштів” та “додаткових
фіктивних коштів”.

Сукупні кошти протиправного походження складаються з “ресурсів
незаконного походження” та “фіктивних ресурсів”.

:

< <   o&D(8*e*i.o2"6N7oooooooooocccccccccccccccc |R~ ‚oooooooooooooooooooooooooooo егальному або в псевдолегальному цивільному обороті країни. Процес відмивання тіньових коштів – багатократні, як правило, міжрегіональні легальні чи псевдолегальні трансакції (перерахування, переоформлення чи переміщення) тіньових коштів з метою вуалювання джерел їх походження та ініціаторів, виконавців і власників їх здобуття, акумуляції, “намивання”, відмивання і легалізації. Процес легалізації тіньових коштів, з одного боку, може складатися з таких елементів, як здобуття “реальних коштів незаконного походження”, “намивання фіктивних коштів”, акумуляції та відмивання тіньових коштів. З іншого боку, процес легалізації – це факт впровадження тіньових коштів у легальну сферу економічної діяльності з метою їх легітимної акумуляції, тобто отримання “очищеного доходу” або відтворення “додаткового фіктивного доходу” і його чергової акумуляції (див. схему № 4.7). Тіньові грошові кошти – готівкові чи безготівкові грошові кошти в національній чи іноземній валюті, що обслуговують нелегальну або псевдолегальну економічну діяльність. Фіктивні грошові кошти – безготівкові грошові кошти, утворені за рахунок незаконної емісії фіктивних платіжних засобів (фіктивних платіжних доручень у комбінації з кредитовими авізо, чеків у комбінації з дебетовим і кредитовим авізо, інших форм платіжних засобів). Фіктивні емісійні операції можуть виконуватись і на дематеріалізованих (магнітних, електронних) носіях. Як приклад, в умовах електронних платежів можна навести спосіб незаконної емісії, тобто “намивання” і випуску в обіг фіктивних коштів під назвою “повітряний змій” [72, 270]. Підроблені гроші – підроблені шляхом фальсифікації державні казначейські білети, білети Національного банку України, розмінна металева монета, іноземна валюта у вигляді банкнот, казначейських білетів, розмінної монети. Підроблені цінні папери – акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, а також цінні папери в іноземній валюті, підроблені чи виготовлені шляхом фальсифікації. Фіктивні цінні папери – цінні папери (акції, облігації та ін.) чи боргові зобов’язання (непроплачені розрахунково-відвантажувальні документи, ф’ючерсні, форвардні угоди та ін.) підприємств-суб’єктів підприємницької діяльності, які засвідчують право володіння чи право вимоги, випущені в обіг шляхом незаконної емісії, тобто “без реєстрації емісії в установленому порядку”, чи “емісії неіснуючих боргових зобов’язань” (“дружні” і “зустрічні” векселі), “фіктивних гарантій платежу” (“бронзові” чи “дуті” векселі, гарантії фіктивних підприємств та ін.). Сприяння держави “відмиванню” чи “легалізації” будь-якого виду незаконних коштів суперечить нормам міжнародного права з цих питань, а саме п. 1 ст. 3 Директиви Ради Європейського співтовариства від 10 червня 1991 року за № 91/308 ЕЕС, Конвенції Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом”, ст. 12 “Рекомендація Ради Європи фінансовій поліції з питань відмивання грошей”, прийнятих на Страсбурзькій Конференції з питань відмивання грошей від 28–30 вересня 1992 р., Україна приєдналась до цих рішень, але водночас Указом Президента від 1 серпня 1995 р. № 679/95 впровадила такий інструмент відмивання незаконних коштів, як анонімні валютні рахунки, перейменувавши їх пізніше в кодовані валютні рахунки, які на початку 2001 року також відмінені. Сумарний тіньовий прибуток – це сума доходів, отриманих за певний період часу в таких сферах обігу: сукупних тіньових капіталів; “реальних коштів незаконного походження”; фіктивних коштів; “очищених коштів”; “відтворених додаткових” фіктивних доходів, за мінусом легалізованих і нелегалізованих матеріальних витрат, необхідних для забезпечення процесу відтворення тіньового цивільного обороту та отримання прибутку (суми податків, хабарів, інших врахованих і неврахованих платежів). Тіньові матеріальні витрати – фінансові, матеріальні та інші витрати, необхідні для забезпечення процесу відтворення тіньового цивільного обороту з метою отримання сумарного тіньового прибутку. Тіньові матеріальні витрати можна класифікувати на такі види: приховані, враховані, враховано-підставні та фіктивні.  Приховані матеріальні витрати – матеріальні витрати, необхідні для забезпечення процесу тіньового цивільного обороту, але з метою вуалювання протиправної тіньової діяльності, які не відображені в балансі тіньової структури (хабарі, придбання сировини для виготовлення неврахованої продукції та ін.). Враховані тіньові матеріальні витрати – матеріальні витрати, необхідні для виконання частки тіньової економічної діяльності, які включені до бухгалтерської звітності у складі витрат легальної економічної діяльності (списання лишків сировини, інших ресурсів, створених за рахунок фальсифікації продукції тощо), тобто в собівартість офіційно врахованої продукції, послуг включається також частка витрат, використаних на виготовлення викраденої тіньової, неврахованої продукції. Враховано-підставні тіньові матеріальні витрати – це витрати, враховані у бухгалтерській звітності в іншій якості. Тобто витрати, здійснені на виготовлення нелегальної продукції, що потребує ліцензування й оподаткування, списання на виготовлення легальної продукції, яка не потребує ліцензування і не підлягає оподаткуванню. Наприклад, списання фуражної пшениці, що йде на нелегальне виробництво спирту під виглядом кормів для худоби. Фіктивні тіньові матеріальні витрати – це матеріальні витрати, які реально не існували, але відображені в бухгалтерській звітності, у результаті завищується собівартість робіт, продукції, послуг, що відповідно знижує оподатковуваний прибуток на суму фіктивно-сформованої собівартості. Примітка. Аналогічна тіньовим витратам може бути класифікована тіньова заробітна плата. Разом з тим, враховуючи багаточисельне оподаткування цього виду витрат іншими видами податків, тіньова частка заробітної плати, як правило, не включається в собівартість робіт, послуг, продукції. Тінізація відносин – переведення взаємовідносин учасників процесів цивільного обороту поза межі офіційних, враховуваних державою фактів руху, речей, прав, дій. Криміногенна тінізація відносин – переведення взаємовідносин учасників процесу цивільного обороту речей, прав, дій у сферу деструктивно-руйнівних, антисоціальних, криміногенних за своїм характером відносин, які негативно впливають на економічну безпеку держави, руйнують її економічну основу. Детінізація економічних відносин – сукупність макро- і мікрорівневих економічних, організаційно-управлінських, технічних, технологічних та правових державних заходів щодо створення економічних передумов зацікавлено-ініціативного повернення взаємовідносин між учасниками фінансово-господарського обороту речей, прав, дій з тіньового, тобто з різних причин невраховуваного у враховуваний державою економічний оборот, а також побудови організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на усунення причин та умов, що сприяють відтворенню джерел тіньової економіки. Література: Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М., 1977. – С. 102 – 103 . Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45. Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с. Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, – 2000. – С. 15. Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39. Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. – С. 8. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973. – С. 68 – 76. Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. – 311 с. Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності (Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21. Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників // Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23. Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2; Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1. – С. 38. Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С. 68. Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41. Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання // Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М. Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16; Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист. вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия. Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54; Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.: Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120 – 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62 – 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО: Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86 – 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. // Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра» по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика / Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. – 159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9. Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С. 127. Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44. Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с. Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24 Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2000. – С. 34

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *