Людський фактор антикризового управління та його особливості в
підприємствах роздрібної торгівлі
У математико-статистичному аспекти фактор – це аргумент, що впливає на
величину того або іншого економічного показника. В економіці фактор –
істотне об’єктивне причинне явище або процес у виробництві, під впливом
якого змінюється рівень його ефективності. Досягнення високого рівня
ефективності виробництва потребує якнайкращого і комплексного
використання всіх факторів [1, с. 781]. Загалом фактори – це рушійна
сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище
та змінює рівень і динаміку продуктивності. Виходячи з цього фактори є
динамічними у часі й у просторі, тісно взаємодіють. Отже, те, що в
економіці розуміється під факторами, характеризує причини економічних
явищ і процесів. Проте такий підхід до визначення сутності поняття
«фактор» відображає тільки частково сутність людського фактору. Людський
фактор дійсно відображає об’єктивні причинні явища, рушійну силу, під
впливом якої змінюється за сучасних умов будь-яка соціально-економічна
система від економіки держави до економіки підприємства, але обмежувати
цю категорію тільки причинними аспектами не можна. Ця категорія ширша й
складніша, тому що відображає додатково потенційні можливості
(здібності) майбутнього розвитку соціально-економічної системи. Таким
чином, людський фактор більше комплекс компетенцій, які дозволяють
формувати такі якості соціально-економічної системи, які дозволяють
ефективно функціонувати та формувати здібності, які забезпечують
довгострокову стійкість і безкризовий розвиток за непередбачуваних
змінних умов зовнішнього оточення. Базуючись на цьому можна визначити,
що поняття «фактор» щодо людського фактора скоріше образ, ніж основний
зміст, а «людський» відображає, що всі аспекти даної категорії пов’язані
з людиною та її участю в трудових відносинах або формуванні майбутнього
потенціалу праці.
У загальному соціологічному змісті людський фактор розглядається як
сукупність основних соціологічних властивостей (характеристик) людей, що
історично склалася у даному суспільстві. Ця сукупність охоплює ціннісні
орієнтації, моральні принципи, норми поведінки і поширюється на сфери
праці, відпочинку, споживання, життєві плани, рівень знань та
інформованості, характеру трудових та соціальних навичок, настанов та
уявлень про особливо значні елементи соціального життя (соціальна
справедливість, права та свобода людини, громадянський борг тощо). Отже
людський фактор має відношення не тільки до індивідів, але й до груп і
колективів, особливостей їх соціально-психологічного клімату, норм
поведінки. Людський фактор як сукупність соціальних властивостей людей
формується під впливам переважно індустріального характеру праці.
Людський фактор як фактор виробництва має якісні і кількісні
характеристики і може торкатися різних рівнів: окремого працівника,
підприємства, країни.
Як економічне поняття «людський фактор» узагальнює економічні аспекти
усіх властивостей і видів діяльності людини. Цей аспект відображає
кінцеву результативність, ефективність відтворювальної діяльності. Цю
тезу вчені вважають аксіомою. Звідси випливає доцільність звернення до
структурних складових особистості людини, які певним чином впливають на
її поведінку і є регуляторами дій та вчинків. Первинними складовими й
невід’ємними атрибутами теоретичного трактування людського аспекту в
контексті соціально-економічних процесів були потреби і діяльність,
результати і витрати. Їх порівняння від початку закладено в людській
природі, тобто в основі людського фактора як економічної категорії [3,
с. 12]. Базуючись на цьому в економіці людський фактор визначається, як
– комплекс здібностей, властивостей, рис людини, які на різних етапах
історичного розвитку залучаються до процесу виробництва економічних
благ. На початку ХХІ ст. зростаючу роль у процесі виробництва відіграють
організаторські здібності людини, її економічне мислення, моральні норми
й цінності, культура, національна самосвідомість. Ці зміни зумовлені, з
одного боку, зовнішніми для «людського фактору» чинниками (розвитком
технологічного способу виробництва, відносин власності, міжнародними
економічними відносинами), а з іншого – розвитком самої людини (її
освіти, культури, самосвідомості та ін.) [2, с. 221].
Таким чином, людський фактора на рівні підприємства, на наш погляд,
можна розглядати з одного боку, як комплекс властивостей людей, які
приймають участь у виробничому процесі та є його рушійною силою,
створюючи такі характеристики усього виробничо-господарського комплексу,
які йому дозволяють ефективно функціонувати за змінних ринкових умов, а
з іншого боку відображають умови формування людського фактора як на
індивідуальному, так й колективному та суспільному рівні.
Підприємство має дві основні тенденції існування: функціонування і
розвиток. Розвиток підприємства тісно пов’язаний з процесом його
функціонування, який включає підтримку життєдіяльності, збереження
функцій, що визначають цілісність системи, якісну визначеність, сутнісні
характеристики. Розвиток – це придбання нової якості, що зміцнює
життєдіяльність в умовах середовища, що змінюється. У процесі
функціонування можуть відбуватися різні відхилення, які можуть
підставити під загрозу саме існування підприємства. Отже, с одного боку
функціонування стримує розвиток, не зважаючи на те, що є його основою та
передумовою. З іншого – розвиток руйнує певні процеси функціонування,
але в той же час надає можливості для стійкішої життєдіяльності в умовах
змінності зовнішнього середовища [4-5]. Отже, зв’язок функціонування і
розвитку підприємства відображає можливість і закономірність виникнення
і подолання криз.
Тому проблемою досліджень у даній області є вивчення масштабу й глибини
наступної кризи та її наслідків, а також інструментів запобігання
кризових явищ, що є пріоритетом антикризового управління.
Проведене дослідження дозволяє виділити наступні підходи до визначення
сутності поняття «криза» на рівні підприємства, що узагальнюють позиції
вчених (рис. 1), і стають підґрунтям для визначення особливостей
антикризового управління. Таким чином, криза, як і будь-який економічний
процес, має потребу в управлінні, і таке управління має назву
антикризового [5].
Рис. 1. Узагальнення позицій вчених до визначення сутності поняття
«криза» на рівні підприємства
Багато вчених присвятили свої праці теоретичним, методологічним і
практичним питанням антикризового управління, а саме: І.Т. Балабанов,
С.Г. Бєляєв, А.П. Градов, А.Г. Грязнова, П. Друкер, М.П. Іванов, Т.С.
Клебанова, В.Г. Кошкін, Б.І. Кузін, Л.О. Лігоненко, Є.С. Мінаєв, Д.
Морріс, В.П. Панагушин, В.С. Пономаренко, О.І. Пушкар, А. Райзенберг,
М.В. Слабіков, О.С. Соколіцин, Є.А. Уткін, М. Хаммер, Д. Чампі та ін.
Дослідження показали, що в цих роботах недостатня увага приділяється
розгляду місця та ролі людського фактору в антикризовому управлінні та
системного походження людського характеру кризи, тобто усвідомлення
того, що, по-перше, причини кризи можуть бути результатом прийняття та
реалізації рішень в процесі життєдіяльності підприємства, по-друге, як
нездатності персоналом вірно сприймати похідні від зовнішніх впливів та
процесів циклічності розвитку підприємства.
При цьому такі автори, як Воронкова В.Г., Беліченко А.Г., Попов О.М.,
Зуєва В.О. [7, с. 186-187] формулюють сутність кризи «як об’єктивне
явище в соціально-економічній системі, в основі функціонування та
розвитку якої лежить керована діяльність людини… З розвитком
соціально-економічної системи спостерігається підвищення ролі людського
фактору в антикризовому її розвитку, що означає можливість передбачення
та своєчасного безболісного її розв’язання». Попов А.У. [8, с. 332]
конкретизує, що в період кризи надзвичайно посилюється людський фактор
підприємства.
Пушкар А.І., Тридід О.М., Колос А.П. [9, c. 282] пропонують розглядати
персонал в умовах кризи підприємства як суб’єкт та об’єкт управління,
тобто, по-перше, як об’єкт, що потребує раціонального управління,
по-друге, як рушійну силу антикризового розвитку, по-третє, як резерв,
застосування якого сприятиме підвищенню ефективності реалізації
антикризового управління підприємством.
Уткін Е.А. доводить, що за сучасних умов успіх підприємства визначає
загальновідома тріада: «Люди—продукт—прибыль». Стабильность бизнеса,
прочность позиций фирмы на рынке, ее финансов обеспечивают прежде всего
люди» [10, с. 133].
Таким чином, кожна ситуація кризи супроводжується негативними явищами,
причинами яких виступають наряду з об’єктивними причинами вади людського
фактора підприємства.
Слід звернути увагу на кілька принципових моментів, що випливають з цих
підходів:
– криза може бути наслідком помилкових рішень керівників щодо шляхів
розвитку та/або взаємодії з оточенням;
– криза може виникати із помилок поточного управління щодо реалізації
довгострокових стратегічних рішень.
– можна запобігати виникненню кризових явищ у процесі розвитку
підприємства за умов забезпечення ефективного антикризового управління;
– необхідно ефективно управляти підприємством в умовах виникнення
кризових явищ.
Таким чином, людський фактора антикризового управління підприємства, на
погляд автора, є найважливішим компонентом загальної системи
антикризового управління та визначає необхідний стан персоналу, який
дозволяє забезпечувати виконання завдань антикризового управління,
передбачувати та адекватно реагувати на несприятливі впливи зовнішнього
оточення за рахунок створення необхідних властивостей персоналу
підприємства.
Проте людський фактор антикризового управління підприємств роздрібної
торгівлі має свої специфічні риси.
За сучасних умов розвитку економіки в Україні торговельна галузь є
однією з провідних видів економічної діяльності, яка набуває все
більшого розвитку і масштабів. Ефективність діяльності підприємств
роздрібної торгівлі відображають показники динаміки рентабельності
операційної діяльності, що у свою чергу ілюструє можливості формування
людського фактора в цих підприємствах. Виявлені тенденції свідчать про
наступне (рис. 2): в Україні рентабельність операційної діяльності
торговельних підприємств стабільно перевищувала загальноукраїнський
показник в 2001-2007 рр., але в 2008 р. має від’ємне значення.
Одночасно динаміка частки збиткових торговельних підприємств свідчить
про те, що незважаючи на коливання та дещо нижчий рівень до показників
України, вона залишається на рівні більше третини (рис. 3). Це
відображає велику значущість антикризового управління в підприємствах
роздрібної торгівлі.
Людський фактор антикризового управління підприємств роздрібної торгівлі
має свої специфічні властивості, що визначаються особливостями їхньої
поведінки на споживчому ринку та організацією праці.
Таким чином, під час визначення особливостей людського фактора
антикризового управління підприємств роздрібної торгівлі необхідно
ураховувати стан конкурентного оточення, змінність кон’юнктури ринку,
яка відбувається під впливом багатьох чинників (зміна потреб у
споживачів, поява нових товарів, відкритість ринку до проникнення
імпорту); самостійність та відокремленість діяльності різноманітних
підприємств торгівлі в питаннях товаропостачання, ціноутворення,
наявність великої кількості невеликих підприємств, потребу невеликих
капіталовкладень для організації або перепрофілювання бізнесу,
особливість взаємозв’язку з ринком праці тощо [11-14]. За нашою думкою
ці особливості у першу чергу впливають на людський фактор керівного
складу підприємств роздрібної торгівлі.
Рис. 2. Динаміка рентабельності операційної діяльності підприємств
роздрібної торгівлі України
Апопій В.В., Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Голошубова Н.О.,
Міщук І.П., Ребицький В.М., Рудницький С.І., Хом’як Ю.М., Муромкіна І.І.
та багато ін. [15-19] визначають, що організація праці має наступні
особливості, що у першу чергу впливають на людський фактор працівників
масових професій підприємств роздрібної торгівлі:
– витрати труда в торгівлі носять двоїстий характер: витрати труда
продавця і покупця;
– результатом труда виступає не продукт, а послуга;
Рис. 3. Динаміка частки збиткових підприємств торгівлі в Україні
– властивості працівників повинні забезпечувати потреби психологічного
аналізу стану та вимог покупця та впливу на його потреби;
– безпосередній контакт працівників торговельного залу з покупцями
потребує наявності у них властивостей спілкування, пізнавальної
ініціативи, витримки;
– коливання інтенсивності потоків покупців;
– нерівномірність постачання товарів;
– матеріальна відповідальність;
– високе нервово-психологічне напруження;
– низький рівень механізації та автоматизації.
– використання знань, здібностей та навичок відбувається за умов
обов’язкового узгодження індивідуальних властивостей з вимогами
підвищення відповідальності колективу.
Висновки. Проведені автором дослідження показали, що особливості
людського фактора антикризового управління в підприємствах роздрібної
торгівлі, полягають у наступному:
– для керівного складу особливої значущості набувають властивості
формування оптимального і стабільного асортименту товарів та пошуку
оптимальних схем взаємодії з постачальниками, формування оптимальної
цінової політики та управління витратами, властивості створення
привабливого іміджу, позитивного відношення до змін, безперервного
навчання тощо;
– для працівників масових професій особливої значущості набувають
властивості щодо психології спілкування та високої культури
обслуговування, властивості до тяжкої фізичної праці разом з
інтелектуальним та психологічним напруженням; пристосування до
неритмічної напруженості праці, групової матеріальної відповідальності,
самостійного обліку та контролю товароруху, мобільності, властивості
роботи в умовах слабкої механізації та автоматизація засобів праці,
достатньо швидке навчання та освоєння нових професій, вміння
користуватися сучасною торговельною технікою тощо.
Визначення особливостей людського фактора стає науково-теоретичним
підґрунтям для подальших досліджень щодо розробки ефективних механізмів
управління персоналом в системі антикризового управління підприємств
роздрібної торгівлі.
Література
1. Економічна енциклопедія. У трьох томах. Т. 2. / Редкол. С.В. Мочерний
(відп. Ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 840 с.
2. Коровський А.В. Еволюція людського фактора економіки та проблеми його
формування: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 184 с.
3. Донець Л. Людський фактор – основа ефективного функціонування ринку
праці. //Україна: аспекти праці. – 1999. – №2. С. 12-15.
4. Антикризисное управление: теория, практика, инфраструктура:
учебно-практическое пособие / [отв. ред. Г.А. Александров]. – М.:
Издательство БЕК, 2002. – 534с.
5. Толчеев Ю.З. Механизмы антикризисного управления предприятием: дис…
канд. экон. наук: спец. 08.02.03 / Юрий Захарович Толчеев. – Донецк:
2004. – 184 с.
6. Формирование конкурентной позиции предприятия в условиях кризиса:
[Монография] / А.Н. Тищенко, Ю.Б. Иванов, Н.П. Кизим, Е.В. Ревенко и др.
– Х.: ИД «ИНЖЭК», 2007 – 376 с.
7. Управління людськими ресурсами: філософські засади: Навчальний
посібник під ред. д. ф. н., проф.. В.Г. Воронковой – К: ВД
“Професіонал”, 2006. – 576с.
8. Попов Р.А. Антикризисное управление: Учебник./ Р.А. Попов. – М.:
Высш. шк., 2003. – 429 с.
9. Пушкарь А.И., Тридид А.М., Колос А.П. Антикризисное управление:
модели, стратегии, механизмы. – Научное издание. – Харьков: ООО «Модель
вселенной», 2001. – 452 с.
10. Справочник кризисного управляющего / Под редакцией проф. Уткина Э.А.
— М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Издательство ЭКМОС,
1999. — 432 с.
11. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством:
теоретико-методичні засади та практичний інструментарій: [Монографія] /
Лариса Олександрівна Лігоненко – К.: Наукова думка, 2000. – 390 с.
12. Экономика торговли / Б.А. Соловьев, Л.А. Алькевич, В.И. Андросов и
др.; Рук. авт коллектива Б.А. Соловьев; учебник для торг. вузов – М. :
Экономика, 1990. – 414 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
