Інфляційні очікування та їх вплив на залучення інвестицій в економіку України (реферат)

Реферат на тему:

Інфляційні очікування та їх вплив на залучення інвестицій в економіку
України

Дослідження невирішених проблем у сфері інвестиційної діяльності має
для України принципово важливе значення, адже: по-перше, за рахунок
інвестиційних ресурсів забезпечується модернізація та оновлення основних
фондів підприємств, пришвидшується реалізація інноваційних проектів, що
позитивно вливає на підвищення ефективності виробництва та
конкурентоспроможність вітчизняної продукції; по-друге, відбуваються
прогресивні структурні зрушення в суспільному виробництві. Отже, за
допомогою інвестицій забезпечується не тільки ефективне функціонування і
розвиток окремих підприємств, а й загальне економічне зростання країни
[1-3].

Питання, що пов’язані з залученням інвестицій в економіку України,
широко висвітлено у наукових працях. Проте, саме аналізу впливу
інфляційних процесів на інвестиційну діяльність не приділено достатньо
уваги. Мало того, темпи зростання інфляції з кожним роком набирають все
більших обертів, створюючи нові проблеми.

Основним чинником залучення інвестицій в економіку України на даному
етапі розвитку є рівень її економічної стабільності. Одним з
найвагоміших факторів впливу на економічну стабільність, є інфляційні
процеси.

Ще кілька років тому пришвидшення темпів зростання інфляції розглядалось
суспільством як тимчасове явище і не викликало серйозних хвилювань.
Втім, поточний рік може замкнути п’ятирічний цикл, за якого показник
інфляції перевищує 10% (13,1% за січень-квітень 2008 року). Очевидно, що
високі темпи зростання споживчих цін на сьогодні можуть трактуватися як
такі, що набули характеру закономірної тенденції, на розвиток якої
інфляційні очікування справляють неабиякий вплив. А враховуючи те, що
очікуваний темп інфляції обернено пропорційно пов’язаний з обсягом
залучених інвестицій, то розв’язання даної проблеми потребує негайних
спільних та погоджених дій уряду та Національного банку України.

Інфляційні очікування – передбачені, прогнозовані, очікувані рівні
інфляції, з урахуванням яких виробники і споживачі, продавці і покупці
формують свою майбутню грошову та цінову політику, оцінюють доходи,
витрати, прибуток [1, с. 395]. Високі інфляційні очікування зменшують
частку нагромаджень у структурі доходів населення та прибутків
підприємств.

Станом на кінець 2007 року інфляція споживчих цін в Україні становила
16,6%, перевищивши більш ніж удвічі орієнтований бюджетний показник 7,8%
[4]. Хоча, стрімке зниження темпів економічного зростання внаслідок
такого рівня інфляції може і не спостерігатися. Це підтверджують і
цілком прийнятні для економіки темпи зростання реального ВВП (7,6%
станом на кінець 2007 року) [6]. Проте такі умови можуть суттєво
вплинути на ймовірність значного прискорення інфляційної динаміки і
досягнення нею такого рівня, за якого відновлення економічної
стабільності у країні та відновлення довіри населення до політики
держави вимагатиме неабияких зусиль. Саме тому промислово розвинуті
країни світу приділяють достатньо уваги проблемам, пов’язаним з
інфляцією та її зростанням, намагаються підтримувати її на безпечному
рівні, знижуючи тим самим інфляційні очікування [10].

Можливості суб’єктів економічних відносин щодо ефективності прийняття
рішень, зокрема про інвестування на довгострокову перспективу, значно
зменшуються внаслідок нестабільності та зростаючого характеру інфляції.
Наслідком цього, звичайно, є скорочення темпів залучення інвестицій у
реальний сектор економіки, а така ситуація є негативною внаслідок того,
що структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування в
Україні, порівняно з промислово розвинутими країнами, потребує
вдосконалення, яке без вжиття радикальних заходів з боку держави може
розтягнутися на багато років [5].

Аналіз показує, що інвестиції здійснюються переважно за рахунок власних
коштів підприємств (56,5% у 2007 році), однак їх можливості щодо
самофінансування зменшуються. Підприємства використовують значну частину
власних коштів на ремонт або заміну зношеного та застарілого
устаткування, а також на забезпечення виробництва сировиною та
матеріалами. Якщо взяти до уваги те, що рівень цих витрат зростає з
розвитком інфляційних процесів, то стає очевидним, що підприємці не
мають можливості одержувати середню норму прибутку, здійснюючи
інвестиції в галузі, що спеціалізуються на виробництві інвестиційних
товарів, а це в свою чергу гальмує їх структурну перебудову.

Інвестиційний потенціал підприємств або інституціональних інвесторів
залежить від стану грошового ринку, який може змінювати пропорцію між
споживанням і нагромадженням у прибутку підприємств будь-якої форми
власності. Внаслідок кризового стану грошового ринку, пов’язаного з
розвитком інфляції попиту і витрат, збільшується частка споживання і
поточні витрати підприємств. Натомість витрати на інвестиційні цілі
зменшуються, а довгострокові проекти взагалі відкладаються [7].

?

?

?

gdRq

етика, важке машинобудування, транспорт, видобувні галузі, а також
фундаментальні науки. Звичайно, наслідком цього є висока ймовірність
занепаду галузей, що обслуговують споживання, зокрема, легкої та
харчової промисловості, сільського та комунального господарства, а також
охорони здоров’я. Візьмемо до уваги, що в провідних країнах світу від
30% до 40% інвестицій здійснюється самою державою (в Україні даний
показник у 3-4 рази менший). Саме за рахунок державних коштів
здійснюються інвестиції в галузі виробничої і соціальної інфраструктури,
а також, що трапляється рідше, і в житлове будівництво [8].

У структурі інвестицій в основний капітал за останні роки значно зросла
частка банківських кредитів та інших позик (16,6% у 2007 році проти 7,6%
у 2004-му), проте в загальному обсязі виданих банками кредитів
переважають не інвестиційні, а споживчі кредити, видані населенню на
купівлю побутової техніки, нерухомості, автомобілів. А от збільшення
обсягів інвестиційних та інноваційних кредитів можливе лише за умови
наявності стабільного рівня інфляції, що не перевищуватиме в майбутньому
прогнозований показник [5].

Натомість, частка іноземних інвестицій в основний капітал поступово
зменшується і у 2007 році становила 3,5% (їх обсяг склав 6,66 млрд.
грн.). Це пояснюється тим, що інвестори приходять на наш ринок з метою
швидкої окупності капіталу і вкладають кошти в галузі, які дають змогу
отримати швидкі прибутки, а у разі нестабільної політичної ситуації в
державі, прискорення темпів інфляції, економічного спаду та ряду інших
негативних явищ вони прагнуть вилучити свій капітал з найменшими
втратами. Інвестори приходять на український ринок переважно на
короткострокові проекти, у середньо- та довгостроковий бізнес інвестори
не йдуть, так як потребують визначеності щодо розвитку інфляційних
процесів [9].

Останнім часом обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну суттєво
збільшилися. За інформацією Державного комітету статистики їх приріст за
січень-березень 2008 року склав 3364,8 млн. дол. США, а торік – 847,1
млн. дол. Однак, іноземні інвестиції поки що не можуть стати істотним
фактором економічного зростання в Україні. На це впливає декілька
факторів, таких як:

? політична та економічна нестабільність в Україні, яка для іноземного
інвестора має винятково важливе значення;

? недосконале законодавство про іноземне інвестування;

? неспроможність фінансово-банківської структури забезпечити повне
функціонування економічно-фінансового механізму;

? недостатньо стабільний і надійний режим гарантування захисту та
страхування іноземних інвестицій, запропонований Законом України „Про
режим іноземного інвестування” та іншими законами і міжнародними
договорами України;

? неефективна система оподаткування для підприємств з іноземними
інвестиціями.

Таким чином, збільшення притоку інвестицій в економіку України залежить,
насамперед, від продуманої та чітко визначеної інвестиційної політики
держави в комплексі з дієвими, реалізація яких повинна позитивно
вплинути на зниження інфляційних очікувань у суспільстві.

Ефективне управління інвестиційними процесами є пріоритетним напрямком
діяльності держави, адже це сприятиме: по-перше, впровадженню сучасних
технологій у виробництво, що підвищить конкурентоспроможність
вітчизняної продукції, а також зменшить залежність економіки від
імпорту; по-друге розвитку наукомістких галузей народного господарства;
по-третє, прискоренню темпів структурної перебудови економіки.
Необхідною умовою ефективності заходів держави у цій сфері є проведення
урядової антиінфляційної політики, що повинна відобразитись у чітко
продуманому державному прогнозуванні майбутнього рівня інфляції,
підтриманні його стабільності, контролі і регулюванні цін та обмінного
курсу національної валюти.

Література:

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. – Львів:
Національний університет „Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.

Карпінський Б.А. Збалансованість фінансової системи: методологія,
оцінка, порівняння. Монографія. – Львів: Логос, 2005. – 496 с.

Карпінський Б.А. Методологія формування інтегрального індикатора
збалансованості фінансової системи України в контексті фінансової
безпеки // Економічний простір: Збірник наукових праць. – 2008. – №11. –
Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. – С. 147-162.

Литвицький В. Інфляція 2007 року // Урядовий кур’єр. – 2008. – 15 січня.
– С. 8-9.

Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи // Вісник
Національного банку України. – 2007. – №3. – С. 2-8.

Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г. Осауленка. –
К.: Консультант, 2007. – 552 с.

Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. – К.: МАУП, 2001. – 280 с.

Федоренко В.Г. Інвестиції та економіка України // Економіка України. –
2007. – №5. – С. 12-16.

Харламова Г.О. Перспективи інтеграції України у міжнародний
інвестиційний ринок в умовах глобалізації // Актуальні проблеми
економіки. – 2004. – №12 (42). – С. 71-76.

Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних процесів в
Україні // Вісник Національного банку України. – 2007. – №12. – С. 3-7.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *