Хронометраж виробничої операції — поняття та зміст роботи (реферат)

Реферат з
економіки праці

на тему:

Хронометраж виробничої операції — поняття та зміст роботи

План

1. Виробнича операція поняття та класифікація

2. Хронометраж як метод дослідження виробничих операцій

1. Виробнича операція поняття та класифікація

Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх
елементи. Виробнича операція — це частина виробничого процесу, що
виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою
робітників на одному робочому місці. Елементами операції є: установка,
технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка — це одноразове
закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Позиція характеризується
фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному
впливу устаткування. Перехід — це частина операції, що характеризується
незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та
інструменту.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові
прийоми, дії, рухи.

Трудовий рух — це одноразове переміщення робочого органу людини — руки,
ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти
інструмент).

Трудова дія — сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви
одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і
засобів праці (наприклад, взяти деталь).

Трудовий прийом — сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних
предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину
операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

Отже, сукупність прийомів, об’єднаних з урахуванням технологічної
послідовності або спільності факторів, що впливають на час виконання
завдання (наприклад, установка деталі в пристосування і зняття її після
оброблення), утворюють комплекс трудових прийомів.{1.С.-15}

Залежно від особливостей виробництва об’єктами нормування можуть бути:
обсяг роботи за певний період — годину, зміну, місяць (наприклад, на
видобувних та апаратурних процесах, допо міжних роботах на промислових
підприємствах); зона обслуговування (для багатоверстатників у
текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним
обслуговуванням у машинобудуванні); чисельність персоналу
(обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних
систем тощо).

Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи
устаткування, тривалості виробничого процесу.

Структура змінного робочого часу (Т3 р) являє собою співвідношення часу
роботи та часу перерв, або нормованого і ненормо-ваного робочого часу.
Час роботи (Тр) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий
процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу
продуктивної роботи (Тп р) і часу непродуктивної роботи (Тр н).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що
виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб
тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов’язків, передбачених
регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну
та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на
початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та
нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і
повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів,
пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і
вузлів; налагоджування обладнання, установлення пристроїв та
інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни;
випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової
продукції або роботи.

Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час,
витрачений на неї (Топ), складається з часу виконання основних прийомів
(Т0) і допоміжних (Тд).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює
перетворення предметів праці.

Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник
установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його
звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов’язані з
виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо. .{3.С.-22}

Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з часу
організаційного обслуговування (Торг) та часу технічного обслуговування
(Ттех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду
робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку
зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.

Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у
процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема налагодження
обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.

2. Хронометраж як метод дослідження виробничих операцій

Необхідні затрати робочого часу на виконання окремих елементів операцій
визначають за допомогою хронометражу вивчення і вимірювання окремих
елементів операції, що циклічно повторюються. Для фіксації відтинків
часу використовують секундоміри, хроноскопи, кінокамери,
відеомаг-нітофони, осцилографи, що забезпечують точність вимірів 0,1 с і
навіть 0,05 с (останні три види апаратури).

Хронометраж використовується не тільки для нормування праці, він може
стати у пригоді при вдосконаленні процесу праці, вивченні передових
прийомів І методів праці, при перевірці чинних норм праці та виявленні
причин їх невиконання окремими робітниками, при визначенні необхідної
чисельності бригади та раціонального розподілу обсягу робіт між її
членами. Результати спостереження найчастіше записуються цифрами, хоч
інколи разом з цим способом застосовується індексний і графічний способи

запису. .{6.С-115}

Точність вимірів робочого часу приймається залежно від тривалості
елементів операції, що вивчається. Якщо ця тривалість не перевищує 10 с,
то приймається точність до 0,1 с, коли ж вона більша за 10 с, то
точність може бути до 95 с.

Спостереження рекомендується починати приблизно після години від початку
зміни. На початку робочого дня людина не одразу знаходить свою найкращу
форму, пересічно годину триває період «впрацьовування» поступового
виходу на рівень нормальної для цієї людини продуктивності праці. Бажано
виміри зробити і невдовзі перед закінченням робочого дня, щоб мати
уявлення про працездатність робітника протягом зміни.

Хронометражне спостереження проводять у чотири етапи: а) підготовка до
спостереження; б) його проведення; в)обробка результатів спостереження;
г) їх аналіз.

Підготовка до проведення спостереження починається з вибору об’єкта
спостереження, який залежить від його мети. Якщо метою спостереження є
нормування праці, то за об’єкт треба обирати робітника або бригаду,
результати роботи яких (рівень виконання норм виробітку, продуктивність
праці) знаходяться між пересічними для групи робітників (бригад), які
виконують цю операцію, і найкращими результатами. Зрозуміло, при
вивченні передових прийомів і методів праці за об’єкт спостереження
обирається

найкращий робітник, а коли метою спостереження є виявлення причин
невиконання норм, об’єктами хронометражу будуть відстаючі робітники.

При проведенні хронометражу з метою нормування праці необхідна попередня
підготовка робочого місця, на якому проводиться спостереження. Під час
неї фактичний стан устаткування, інструменту, джерел енергії,
організації та обслуговування (забезпечення всім необхідним) робочого
місця аналізується, порівнюється зі стандартами, технічними та
організаційними умовами, положеннями, вимогами/ Наприклад, потужність
устаткування повинна бути на рівні проектної, місце має бути забезпечене
потрібним інструментом у повній номенклатурі тощо. Потреба у такій
підготовці пояснюється тим, що норма праці повинна розроблятися лише за
найраціональніших організаційно-технічних умов. В усіх інших випадках
спеціальна підготовка робочого місця перед спостереженням не потрібна,
бо саме його організація та обслуговування, наявність якихось
особливостей можуть бути причиною високої або низької продуктивності
праці.

Основним документом хронометражу є хронокарта. На її лицьовому боці
досить докладно записуються дані про робітника (об’єкт спостереження)
його прізвище, спеціальність, загальний стаж роботи, стаж роботи за
спеціальністю, тарифний розряд, виробнича оцінка; про операцію
найменування операції і деталі, розряд роботи, номери деталі і
креслення, матеріал і його властивості; про обладнання, інструмент і
пристрої; про організацію та обслуговування робочого місця схема
планування робочого місця, перелік оснащення, розташування інструменту,
порядок забезпечення заготовками, інструментом і т.д., порядок догляду
устаткування тощо.

Операція, що досліджується, розчленовується на елементи, причому
ступінь цього розчленування залежить від мети спостереження і типу
виробництва. Детальнішого розчленування вимагають спостереження, що
проводяться з метою нормування і вивчення передових методів праці.
Виробничі операції, що виконуються в умовах масового та великосерійного
виробництва, розчленовуються до початку хронометражу на трудові прийоми
та дії, в умовах серійного та дрібносерійного — на комплекси прийомів.

Розчленування операції на окремі елементи проводиться за допомогою
фіксажних точок. Це чітко виражені для спостерігача моменти початку і
закінчення елемента операції, на які орієнтується спостерігач під час
проведення хронометражу, фіксуючи затрати часу (наприклад, поява звуку
при запуску двигуна, поява та закінчення сходу стружки при обточуванні
деталі). Для першого з елементів установлюються як початкова фіксажна
точка, так і кінцева, для решти лише кінцева, бо за початкову для них є
кінцева точка попереднього елемента. .{6.С-188}

Якщо виміри часу зробити лише один раз, вони можуть бути нетиповими,
нехарактерними, тому спостереження треба повторювати кілька разів. Щоб
обсяг матеріалу для аналізу був достатнім і в той же час не надмірним,
для вибору необхідної кількості вимірів користуються спеціальними
таблицями, які рекомендує науково-дослідний інститут праці, де ця
кількість поставлена у залежність від характеру роботи і тривалості
елементів та операцій.

Під час підготовки до спостереження треба також вибрати місце для
спостереження з тим, щоб, не перешкоджаючи робітникові, можна було добре
бачити всі його дії. Робітника ознайомлюють з метою спостереження, а
якщо метою є нормування праці, то його інструктують про раціональні
методи виконання окремих елементів.

Проведення спостереження — другий етап хронометражу, під час якого
спостерігач безпосередньо на робочому місці виконавця у спостережному
листі фіксує моменти початку і закінчення кожного з елементів операції
за поточним часом. За безперервного хронометражу потрібна кількість
вимірів робиться найчастіше за одним заходом, не вимикаючи секундоміра
або іншого приладу для реєстрації часу. За вибіркового хронометражу
ведеться облік часу, що його витрачає робітник на окремі, заздалегідь
обрані елементи трудового процесу (операції).

Спостереження за безперервним способом ведеться таким чином, щоб у
спостережному листі заповнити всі рядки і клітинки у рядках, позначених
літерою «П» (поточний час). При цьому кількість повторюваних операцій,
за якими ведеться спостереження, повинна дорівнювати заздалегідь
визначеному числу спостережень. Приклад заповнення спостережного листа.
В окремій таблиці записуються так звані помилкові та дефектні виміри
виміри з нетиповою тривалістю з будь-яких причин, наприклад деталь, що
впала під час встановлення її для обробки. Ці записи с підставою для
виключення таких вимірів під час обробки даних, виключені дані обводять
рамкою.

Після закінчення спостереження починається обробка його результатів.
Вона включає такі дії:

а)визначення тривалості елементів операції по кожному

із записів:

б)очищення хронорядів;

в)перевірка кожного з хронорядів на стійкість;

г)визначення середньої тривалості кожного елемента

операції;

д)визначення тривалості всієї операції.

Для визначення тривалості елементів операції від показника поточного
часу закінчення даного елемента операції віднімають показник поточного
часу закінчення попереднього елемента. Одержана різниця становитиме час
тривалості даного елемента, а відповідний запис робиться у клітинці
рядка Т». Після таких розрахунків у хронокарті проти кожного елемента в
рядку «Т’ утвориться ряд неоднакових, але близьких за величиною чисел,
що утворюють хронометражний ряд або скорочено — хроноряд.

Очищення хронорядів полягає у виключенні з даних обчислень дефектних
вимірів (вони записані у спеціальній таблиці), їх обводять рамкою і в
подальших розрахунках не враховують. Загалом дозволяється виключати не
більше як 20% загальної кількості вимірів одного хроноряду. У противному
випадку хроноряд визнається невірогідним, що тягне за собою повторне
спостереження відповідних елементів операції вибірковим способом.
.{6.С-121}

При перевірці хронорядів на стійкість спочатку по кожному з них
обчислюють фактичний коефіцієнт стійкості ряду (Кф), як відношення
максимального значення тривалості елемента операції (Т ) до мінімального
(Т );

тіп

Нормативні значення коефіцієнта стійкості хроноряду, рекомендовані
Науково-дослідним інститутом праці, диференціюються залежно від типу
виробництва (найменші значення для масового виробництва, найбільші
для дрібносерійного та одиничного) і тривалості елемента операції, що
вивчається (при збільшенні тривалості зменшується значення
коефіцієнта). Ряд вважається стійким, якщо фактичне значення менше або
дорівнює нормативному (Кф < Кн), якщо ж воно перевищує нормативне (Кф >
Кн), то хроноряд вважається нестійким. У цьому випадку відкидається одне
з крайніх значень хроноряду й порівняння повторюється. Якщо виключені
обидва крайні значення, а ряд залишається нестійким, то спостереження
слід повторити. Після очищення хронорядів і перевірки їх на стійкість
починають обчислення середньої тривалості кожного елемента операції і
всієї операції загалом. Середня тривалість елемента операції (Ісе )
визначається як середньоарифметична величина сукупності доброякісних
вимірів хроноряду:

досліджувались під час хронометражного спостереження, дає середнє
значення затрат часу на виробничу операцію в цілому.

На деяких підприємствах США з метою досягнення більшої точності норми
праці, розрахованої на основі хронометражу, практикують так зване
поліпшення хроно-рядів. Після визначення середніх величин виключають ті
значення хроноряду, які перевищують значення середньої. І вже з тих
величин, що залишаються, обчислюють нову «поліпшену» середню величину
тривалості елемента операції та відповідно операції в цілому.

Під час аналізу результатів хронометражу використовують різні підходи до
ручних і машинних елементів операції. Перші аналізуються на предмет
доцільності й необхідності їх складу, раціональності методів виконання,
можливості суміщення у часі з машинними елементами. Другі розглядаються
з точки зору ефективності застосування режимів обробки, ці режими
порівнюють з рекомендованими за паспортом нормативами тощо.

Дотепер йшлося про суцільний хронометраж, але, крім нього, на практиці
використовується ще хронометраж вибірковий, що відрізняється значною
мірою саме проведенням спостереження. З його допомогою вивчаються лише
окремі прийоми або дії операції. Різниця у тому, що з усіх елементів
виділяють тільки той. який цікавить спостерігача, для нього встановлюють
початкові та кінцеві

фіксажні точки. Цей метод найчастіше використовується для вимірювання
нециклічних затрат часу (наприклад, заміна різального інструменту в
металообробці).

Різновидом вибіркового хронометражу є метод циклових вимірів, який
використовується для вимірювання часу окремих елементів операції,
тривалість яких не перевищує Зс і тому практично не може бути
зафіксована за допомогою секундоміра. Тому затрати часу вимірюються по
групах таких нетривалих елементів, після чого за спеціальною методикою
обчислюється тривалість кожного з них.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1.Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці:

Навч. посібник К.: Знання — Пресе, 2000.

2. Горілий А. Г. «Східняки» та «західняки» — відмінність і спільність
— Тернопіль: Джура, 1997.

3. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2000.

4.Методичні рекомендації щодо визначення робочих місць // Людина і
праця. -1995. — № 11.

5. Терещенко В. І. Організація і управління: досвід США. .: Т-во
«Знання», 1990.

6.Тимош І.М. Економіка праці: Навч.посібник.-Теонопіль: Астон, 2001-347

PAGE

PAGE 10

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *