Характеристика економічних ризиків (реферат)

Характеристика економічних ризиків

На підставі кваліфікаційної системи ризиків доречним є пропозиція, що
ризики підрозділяються на ендогенні й екзогенні. До ендогенних ризиків
відносяться:

— кредитний ризик;

— процентний ризик;

— ризик ліквідності;

— ризик фінансування;

— акціонерний ризик;

— товарний ризик;

— ризик андеррайтинга;

— валютний ризик.

Кредитний ризик являє собою існуючий для кредитора ризик несплати
позичальником основного боргу і відсотків по ньому. Керування даним
ризиком (його мінімізація) здійснюється такими способами:

— шляхом диверсифікованості портфеля позичок і інвестицій банку;

— шляхом попереднього аналізу кредитоспроможності клієнта;

— шляхом оцінки вартості видаваних кредитів і контролю над кредитами,
виданими раніше.

Диверсифікованість кредитного ризику припускає розосередження наявних у
банку можливостей по кредитуванню й інвестуванню в цінні папери.
Кредитний ризик банку зростає в міру збільшення загального обсягу
кредитування і ступені концентрації кредитів серед обмеженого числа
позичальників. Тому банки надають перевагу при постійному обсязі
кредитних вкладень надавати кредити на більш дрібні суми більшому числу
незалежних друг від друга клієнтів. Крім того, виробляється розподіл
кредитів і цінних паперів по термінах (регулювання частки коротко-,
середньо- і довгострокових вкладень у залежності від очікуваної зміни
кон’юнктури); по призначенню кредитів (сезонні, на будівництво і т.д.);
по виду забезпечення (під різні види активів); по способі встановлення
ставки за кредит (фіксована чи перемінна); по галузях, країнам і т.д.

З метою диверсифікованості здійснюється раціонування кредиту — банки
встановлюють ліміти кредитування, що плавають, чи кредитні стелі для
позичальників, понад які кредити не надаються поза залежністю від рівня
процентної ставки.

Аналіз кредитоспроможності припускає розрахунок показників, що
характеризують ризикованість фінансового положення передбачуваного
позичальника, і їхній аналіз. До таких показників відносяться насамперед
показники платоспроможності:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = кошти + коштовні короткострокові
папери / короткострокові зобов’язання, гранично низьке значення, який
звичайно вважається рівним 0,2 — 0,25;

Проміжний коефіцієнт покриття = кошти + коштовні короткострокові папери
+ засобу в розрахунках короткострокові зобов’язання клієнта, нормальне
значення якого знаходиться в діапазоні 0,7 — 0,8;

Загальний коефіцієнт покриття = всі оборотні кошти / короткострокові
зобов’язання клієнта, нормальне значення знаходиться в діапазоні 1 —
2,5.

Розраховуються також показники стійкості підприємства:

Коефіцієнт співвідношення позикових і оборотних коштів = уся сума
зобов’язань по притягнутих позикових засобах / сума власних засобів;

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів = виторг від реалізації /
середня вартість оборотних коштів.

У ряді випадків (насамперед при ухваленні рішення про надання споживчого
кредиту, коли потенційний позичальник не може надати свого балансу для
аналізу) при оцінці ризику банк може використовувати моделі бальної
оцінки кредиту. У цьому випадку потенційному позичальнику пропонується
заповнити спеціальні стандартизовані анкети. Бали нараховуються в
залежності від віку, підлоги, родиний стану, місячного доходу,
зайнятості в конкретній області господарювання і терміну роботи на
конкретному місці, наявності ощадного рахунка в банку, нерухомості,
страхового поліса і т.д. Для ухвалення позитивного рішення необхідно,
щоб підсумкова сума балів перевищила визначений рівень.

З кредитним тісно зв’язаний інфляційний ризик — ризик знецінювання сум,
що сплачуються позичальником при погашенні боргу. Методом його
страхування служить індексація, при якій у кредитному договорі
обмовляється, що сума платежу залежить від зміни визначеного індексу,
наприклад, індексу цін, а також висновок поновлюваних позик на короткий
термін із правом їхнього поновлення і перегляду рівня ставки.

Процентний ризик — можливість понести збитки внаслідок непередбачених,
несприятливих для банку змін процентних ставок і значного зменшення
маржі, зведення її до чи нуля до негативного показника. Процентний ризик
виникає у випадках, коли не збігаються терміни повернення наданих і
притягнутих чи засобів коли ставки по активних і пасивних операціях
установлюються різними способами (фіксовані ставки проти перемінних і
навпаки). В останньому випадку прикладом може служити ситуація, коли
засобу запозичаються на короткий термін по перемінних ставках, а кредити
видаються на тривалий термін по фіксованих ставках у розрахунку на те,
що перемінні процентні ставки не перевищать очікуваний рівень.

Процентному ризику піддаються найбільше всього ті банки, що регулярно
практикують гру на процентних ставках з метою витягу спекулятивного
прибутку, а також ті, котрі не приділяють достатню увагу прогнозуванню
змін ставок відсотка.

Способом керування процентним ризиком є:

— передбачена в кредитному договорі можливість періодичного перегляду
кредитором ставки по кредиту в залежності від зміни ринкової ставки;

— узгодження активів і пасивів по термінах їхнього повернення;

— проведення процентних «свопов»;

— купівля-продаж фьючерсів чи опціонів.

Узгодження активів і пасивів по термінах їхнього повернення можливо по
всьому балансі чи банку по конкретному активі і конкретному пасиві. Для
максимального хеджировання процентного ризику терміни повернення по
активі і пасиву повинні цілком збігатися, що, однак значним образом
обмежує маневреність у діяльності банку. Унаслідок цього допускається
розрив (різниця) між відповідними по термінах сумами активу і пасиву. З
метою керування даною різницею банки встановлюють звичайно нормативи
відповідності активів і пасивів по термінах для тих їхніх видів, що
чуттєві до змін процентних ставок. Якщо очікується, що ставки відсотка

будуть зростати, те різниця повинна бути позитивної. Це приведе до того,
що в категорію з більш високими ставками переміститься більше активів,
чим пасивів, і чистий процентний доход банку збільшиться понад
очікуваний. Навпроти при очікуваному зниженні процентних ставок різниця
повинна бути негативної.

Операції «своп» з відсотками — це особливі фінансові угоди, за умовами
яких дві сторони зобов’язуються сплатити відсотки один одному по
визначених зобов’язаннях у заздалегідь обумовлений термін, тобто власне
кажучи сторони обмінюються тими процентними платежами, що вони повинні
зробити. Звичайно відбувається обмін процентних платежів по угоді з
фіксованою ставкою проти угоди з перемінною ставкою. При цьому сторона
що зобов’язується зробити виплати по фіксованих ставках, розраховує на
значний ріст за період угоди перемінних ставок; протилежна сторона — на
їхнє зниження. У результаті подібної угоди виграє та сторона, що
правильно прогнозувала динаміку процентних ставок.

Відповідно до умов фінансових фьючерсів продавець продає, а покупець
купує фінансовий документ після закінчення визначеного періоду, в
обговорений момент часу в майбутньому по фіксованої, погодженої в даний
момент ціні. За умовами опціонів одна зі сторін має право після внесення
визначеної суми чи купити продати фінансовий документ по заздалегідь
обговореній ціні протягом визначеного періоду. В останньому випадку при
сприятливому визначенні ціни, це право реалізовується, при
несприятливому — не використовується і тим самим губиться сума, сплачена
за покупку опціону.

Ризик незбалансованої ліквідності — небезпека втрат у випадку
нездатності банку покрити свої зобов’язання по пасивах балансу вимогами
по активах. Керування даним ризиком здійснюється шляхом дотримання
встановлених Національним банком для усіх функціонуючих у країні банків
обов’язкових норм ліквідності, що представляють співвідношення різних
статей активу і пасиву балансу банку, а також шляхом узгодження термінів
повернення розміщених активів і притягнутих банком пасивів.

Для підтримки необхідного рівня ліквідності банк повинний прогнозувати:
можливість відтоку вкладів до запитання, а також «ненадійних» строкових
вкладів; збільшення попиту на кредит з боку клієнтури; зміна економічної
кон’юнктури і т.д. Способами забезпечення необхідного рівня ліквідності
є:

— чи відкликання конверсія кредитів;

— продаж частини портфеля позичок і інвестицій;

— розподіл активів і пасивів шляхом складання таблиці всіх розрахунків
пасивів з метою виявлення, яку частину кожного виду пасивів варто
розмістити в ліквідні статті активів для підтримки визначених
коефіцієнтів ліквідності;

— розширення масштабів пасивних операцій по залученню засобів клієнтів;

— випуск депозитних сертифікатів, що звертаються, облігацій і т.п.;

— одержання позик від Національного банку.

Ризик фінансування — це форма ризику ліквідності, зв’язана з пасивною
частиною балансу. Коли активи і пасиви їх фінансуючі не збігаються по чи
обсягах термінам, банк може зштовхнутися з необхідністю поновлення
фінансування якого-небудь активу, а ринкові умови можуть бути настільки
несприятливі, що витрати будуть перевищувати доходи, принесені цими
активами. Це може привести до зниження довгострокової ліквідності банку.

Акціонерний ризик — впливає на банк як емітента своїх власних акцій і як
інвестора в акції інших компаній. В міру розвитку фондового ринку в
Україні і підвищення його ліквідності на позиції банку може вплинути
будь-яка несприятлива динаміка цін на акції, зниження прибутку банку
може викликати несприятливу реакцію ринку і вплинути на позиції банку на
усіх фінансових ринках.

Товарний ризик — зв’язаний з різким зниженням цін на товарних ринках і
може мати непрямий, несприятливий вплив на банк, тому що несприятлива
ситуація відіб’ється на благополуччі компаній, щомають з ним фінансові
відносини. Банком повинна бути продумана система страхування від такого
ризику.

Ризик андеррайтинга — зв’язаний з одержанням доходу, шляхом гарантування
випуску чи облігацій акцій клієнта.

Валютний ризик— небезпека валютних утрат, зв’язаних зі зміною курсів
іноземних валют стосовно національної валюти. Валютний ризик особливо
високий у тих банків, що прагнуть одержати спекулятивний доход, що
утвориться через розбіжність курсів тих самих валют на різних валютних
чи ринках розходження курсу валюти в різні моменти часу, тобто в банків,
що здійснюють арбітражні операції.

Керування валютним ризиком може полягати в наступному:

— вибір як платіж своєї національної валюти;

— включення в кредитний договір захисного застереження, коли сума
грошових зобов’язань міняється в залежності від зміни курсу валюти
застереження. У якості останньої може виступати або валюта платежу, або
валюта третіх країн, або міжнародні грошові одиниці (СДР, Євро) чи ж
валютний кошик (той чи інший набір національних валют). Валютне
застереження припускає зміну суми в залежності від зміни середнього
курсу валюти платежу стосовно визначеного набору валют;

— хеджирование за допомогою валютних фьючерсів. Так, якщо банк дає
кредит у валюті, імовірність зниження курсу якої висока, то він
одночасно продає її з постачанням через оприділений термін, що
збігається з моментом повернення кредиту. При цьому він поставляє валюту
приблизно по тім же курсі, що існував під час надання кредиту. Якщо
валютний курс дійсно понизився, то в результаті цих операцій банк не
несе збитків.

Великі банки з метою мінімізації валютного ризику практикують
використання «тактики нульового балансу», тобто врівноважують свої
активи і пасиви, виражені в слабкій іноземній валюті. У результаті
програш по активних операціях, зв’язаний зі знеціненням слабкої валюти,
буде компенсуватися виграшем по пасивах.

До екзогенних ризиків відносяться наступні види економічних ризиків:

— країнний ризик (ризик країни); — галузевий ризик;

— ринковий ризик;

— фіскальний ризик;

— демографічний ризик;

— ризик репутації.

Країнний ризик — небезпека втрат банку внаслідок того, що іноземна
держава чи не захоче не зможе виконати свої зобов’язання перед іноземним
кредитором і інвестором із причин, що не відноситься до звичайних
банківських ризиків, що виникають у зв’язку з кредитуванням і
інвестуванням. Оцінка країнного ризику являє собою оцінку минулої,
дійсної і майбутньої кредитоспроможності країни-позичальника, тобто її
можливості виконати свої фінансові зобов’язання.

Країнний ризик складається з ризику економічного (залежного від стану
платіжного балансу країни, системи господарювання, проведеної даною
державою економічної політики, особливо обмежень на переклад капіталу за
кордон) і політичного ( щовиражається в небезпеці переворотів, введення
ембарго, бойкотів, відмовлення влади від виплати своєї зовнішньої
заборгованості, в особливостях національного законодавства і т.д.).
Оцінка економічного ризику звичайно проводиться на підставі даних
національної статистики.

При оцінці економічної складовий країнного ризику розраховуються
наступні показники:

Показник обслуговування зовнішнього боргу = сукупні витрати країни на
обслуговування свого зовнішнього боргу/обсяг експорту, оптимальним
вважається значення до 10%, прийнятним — до 25%.

Показник обслуговування процентних виплат = процентні платежі / обсяг
експорту , значення цього показника не повинне перевищувати 16—20%.

Показник співвідношення закордонних резервів і обсягу імпорту — він
повинний бути вище 40%, оскільки в цьому випадку скорочення експорту
може компенсуватися зменшенням резервів.

Додатково до зазначеного може бути розраховане відношення сукупних
витрат на обслуговування зовнішнього боргу, обсягу зовнішнього боргу,
процентних платежів до валового національного продукту (ВВП) країни.

Галузевий ризик — визначається економічним станом галузі, динамікою її
розвитку. Для оцінки галузевого ризику враховують наступні фактори:

— стійкість економічного стану галузі;

— економічні показники галузі протягом періоду розгляду;

— внутрішньогалузеве середовище конкуренції;

— стадія життєвого циклу галузі.

Ринковий ризик — зв’язаний із загальними змінами в економіці країни і
знаходиться поза прямим контролем окремих суб’єктів економічної
діяльності.

Фіскальний ризик — викликається змінами в законі країни, наприклад
підвищення податків впливає на прибутковість як самого банку так і його
клієнтів.

Демографічний ризик — повинний враховуватися при стратегічному
плануванні напрямків розвитку банку. Розходження між окремими
соціальними групами населення і групами з різним рівнем доходу, а також
вікова структура населення країни можуть значно впливати на ціни
маркетингової діяльності.

Ризик репутації — може впливати як на пасивну так і на активну сторону
балансу, тому що потенційні клієнти можуть відмовитися мати справу з
банком, чия репутація знаходиться під сумнівом.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте характеристику чистим ризикам, їхнім видам.

2. Дайте характеристику комерційним ризикам, їхнім видам.

3. Визначите поняття «хеджирование».

4. Дайте характеристику ендогенним ризикам, їхнім видам.

5. Приведіть основні показники, що характеризують фінансове
положення позичальників.

6. Які методи використовуються для керування процентним ризиком?

7. Дайте характеристику екзогенним ризикам, їхнім видам.

8. Приведіть основні показники, що характеризують рівень країнного
ризику.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *