Формування середнього класу як гаранта соціальної безпеки держави (реферат)

Реферат на тему:

Формування середнього класу як гаранта соціальної безпеки держави

Глибока економічна і соціальна диференціація, масова малозабезпеченість
і бідність, обмеження доступу населення до послуг охорони здоров’я,
культури, науки призводять до руйнування людського капіталу. І це
відбувається в той час, коли конкурентоспроможність національної
економіки все більше визначається динамікою розвитку цього капіталу,
знань та інновацій. Цим обумовлена подальша необхідність пошуку шляхів
вирішення соціальних проблем безпеки і розвитку особистості.

Соціальна стабільність – це одна із базисних (основних) оцінок
соціальної безпеки держави, показник здатності країни запобігати
виникненню та пом’якшувати наслідки соціальних загроз і ризиків, або
вирішувати конфлікти, які вже з’явилися між суб’єктами соціальних
відносин, створювати надійні механізми соціального захисту від них
різноманітних прошарків населення держави. І однією з перших запорук
соціальної стабільності держави є формування нею середнього класу.

Досліджувана в даній статті проблема формування середнього класу в
Україні отримала загальну оцінку в наукових роботах і дослідженнях
авторів як нашої держави, так і авторів держав СНД. Зокрема, даною
проблемою займалися такі вітчизняні вчені, як Е.І. Головаха, Т.М.
Макєєва, Н.А. Навроцька, Е.А. Якуба та інші. Серед зарубіжних науковців
можна відзначити таких: Е.М. Авраамову, О.А. Александрову, Л. Овчарову,
Д.Е. Сорокіна та інших. Однак, незважаючи на те, що у світовій та
вітчизняній науці нагромаджено певний матеріал з означеної проблеми, в
цілому вона залишається недостатньо вивченою.

В умовах формування ринкової економіки в Україні гостро постають питання
про головні орієнтири соціально-економічних перетворень, їх зміст і
спрямованість. Досвід розвинених країн світу свідчить, таким орієнтиром
повинен стати пріоритетний розвиток людини. Найкращим орієнтиром
розвитку української економіки є така суспільна система, яка забезпечує
високу якість життя, здорове навколишнє середовище і створює умови для
реалізації сутнісних сил людини, забезпечуючи відповідні мотиваційні
механізми.

На нашу думку, це повинна бути така економічна система, у якій
економічні відносини й механізми господарювання забезпечують практичне
підпорядкування відтворювальних процесів завданням розвитку особистості,
подоланню відчуження людини від результатів праці, засобів виробництва,
природи, культури, суспільства і яку, в такому розумінні, можна назвати
соціально-орієнтованою економікою або „економікою для людини”. При цьому
основою формування такої економіки та її метою є могутній і розвинений
середній клас, який у розвинених країнах світу виступає активним
учасником економічних процесів, зосереджує в собі найбільш
високоосвічену частину населення [3].

Середній клас у розвинених суспільствах є сукупністю соціальних
прошарків, які займають проміжне положення між основними класами
(„вищим” та „нижчим”) і концентрують у собі найкваліфікованішу,
дієздатну і активну частину населення. Практично в усіх розвинених
країнах питома вага середнього класу становить 55–60 % суспільно
активних громадян. Переважна більшість середніх прошарків нині
становлять там не приватні власники, як було раніше, а переважно
соціальні категорії, економічною основою існування яких є особиста праця
(або знання) та певні функції управління.

Характерні ознаки віднесення людини до середнього класу, що
кореспондуються з ознаками соціальної безпеки за прийнятими в світовій
практиці стандартами такі:

– обсяги реальних сукупних доходів;

– наявність доходів від власності;

– рівень освіти, професійний рівень;

– соціальний статус;

– можливість розроблення і реалізація довгострокової стратегії зростання
особистого добробуту.

Однак донині залишається дискусійним саме поняття „середній клас”. Одні
вчені визначають належність до середнього класу за рівнем прибутків і
споживання, другі – за рівнем доходів і володіння нерухомістю, треті –
за рівнем заробітної плати, четверті – за рівнем витрат, нагромадження
тощо. Не виключається суб’єктивна ідентифікація себе із середнім класом
кожною людиною [1].

Необхідно зазначити, що підстави для віднесення до середнього класу в
різних країнах різні. До них належать унікальність професійних знань,
рівень прибутку та економічного статусу, спосіб життя та характер
захисту своїх інтересів, роль у суспільному розвитку і доходи від
власності. У Німеччині та Швеції, наприклад, належність до середнього
класу визначається як певним рівнем доходів і заробітної плати, що
забезпечують середній рівень споживання, так і достатньо високим рівнем
доходів від власності. Запорукою розвиненої економіки і основним
джерелом формування середнього класу нині є малий та середній бізнес. За
даними Світового банку, його частка займає у ВВП Франції 62 %, США – 52,
Великобританії – 53, Німеччині – 52, Японії – 55, в Україні – 10 %.
Завдяки розвитку саме таких форм підприємництва ВВП на душу населення
становить у Польщі понад 5 000 євро, в Угорщині – майже 5 000, в Естонії
– 9 500, Литві – 6 000, Росії – 1 200, в Україні – менш як 600 євро.
Середня зарплата в Чехії і Польщі – понад 300 доларів, Угорщині – 326, в
Україні – приблизно 400 грн., тобто 70 доларів.

На становлення середнього класу впливає існуюча соціальна модель.
Наприклад, згідно зі шведською моделлю-рівністю доходи вирівнюються за
прогресивною системою оподаткування, страхування тощо. В економічно
розвинених країнах до середнього класу відносять представників
середнього бізнесу. Високооплачувані прошарки творчої інтелігенції,
державних службовців високого рангу, менеджерів великих і середніх
компаній, а також робітників-професіоналів найвищої кваліфікації,
зайнятих переважно в галузях із інвестиційними технологіями.

Наявність середнього класу в будь-якій державі є показником її
загального економічного розвитку. Одним з головних індикаторів, що
впливає на рівень соціальних стандартів, є обсяг ВВП у розрахунку на
одну особу. Об’єктивна статистика засвідчує, що майже всі країни
Європейського союзу – це високо розвинені країни, де середній розмір ВВП
становить від 11,9 тис. євро до 49,3 тис. євро. В Україні, за
прогнозними розрахунками, цей показник становить 4,1 тис. грн. Це
свідчить про те, що вибір стандартів щодо ідентифікації середнього класу
в Україні за стандартами європейських країн є проблематичним [1].

Якщо говорити про залежність появи середнього класу від рівня життя
населення, необхідно нагадати, що для його оцінки Статистичною комісією
ООН рекомендовано такі групи показників:

– демографічні характеристики населення;

– показники доходів населення;

– показники споживання населенням матеріальних благ і послуг;

– показники забезпечення населення житлом і предметами довготривалого
користування;

– показники умов праці населення;

– показники вільного часу;

– показники освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, туризму,
відпочинку.

Для середнього класу характерною ознакою є перевищення одержаного
мінімального грошового доходу над величиною прожиткового мінімуму, що
призводить до накопичення грошей. Нагромадження – один із найважливіших
показників добробуту населення. Наприклад, у Німеччині для середнього
класу він становить 14 % доходів. Як інвестиційний ресурс нагромадження,
він займає проміжне місце між сукупним доходом та витратами.

На сьогодні в Україні ще не сформувалися відповідні економічні умови для
становлення середнього класу, тобто для появи людей, які мають особисту
свободу і не лише володіють, а мають можливість легально нагромаджувати
власність, вести економічну діяльність та одержувати пристойні доходи.

$N$x$6%*(A0e4?9 ;f;¤;

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *