Реферат на тему:
Економічна безпека: поняття та її значення
Становлення української державності має на меті побудову сучасної
європейської країни з розвиненою економікою, спроможною задовольнити
соціальні та матеріальні потреби її громадян. Економічні інтереси є
частиною національних інтересів країни, але на сьогодні саме економіка є
найбільш вразливим елементом національної безпеки держави. Ефективна
система економічної безпеки держави – це питання існування будь-якої
держави, тому її забезпечення є одним із пріоритетних завдань розвитку
української держави.
Як зазначається в Постанові Верховної Ради України „Про Концепцію
(основи державної політики) національної безпеки України”, економічна
безпека – це такий стан національної економіки і кредитно-фінансової
системи, який дає можливість:
а) гарантувати економічний розвиток держави на підставі досягнень
науково-технічного прогресу;
б) забезпечувати стійке функціонування своєї кредитно-грошової системи і
задоволення потреб суспільства за несприятливих внутрішніх і зовнішніх
умов [1].
Питання економічної безпеки держави і суспільства є актуальними для всіх
країн світу. Для сучасного соціально-політичного та економічного стану
України дуже важливою є цілеспрямована діяльність держави, усіх рівнів
організації законодавчої і виконавчої влади в країні щодо забезпечення
економічної безпеки країни та її громадян.
Економічна безпека держави є комплексною системою, яка включає в себе
множину елементів і напрямів, серед них – демографічна безпека,
ресурсна, питної води, продовольча, енергетична, фінансово-грошова,
кримінальна, медична та інші.
Забезпечення економічної безпеки є однією з найважливіших функцій
держави. При цьому проблема економічної безпеки ніколи не існувала сама
по собі. Вона залежить від завдань, які стоять перед суспільством (у
першу чергу економічних) на тих чи інших етапах і періодах його
розвитку.
Поняття економічної безпеки не виникло саме по собі. Воно тісно
пов’язане з поняттям національної безпеки. Ряд країн, зокрема США,
активно розробляють і впроваджують у життя програму своєї національної
безпеки. Оскільки економіка являє собою одну з життєво важливих сторін
діяльності суспільства, то поняття національної безпеки обов’язково
включає в себе надійний захист економіки на випадок можливих зовнішніх
чи внутрішніх загроз.
Визначення та дослідження складових елементів безпеки має важливе
теоретико-прикладне значення, оскільки їх використання забезпечує
розробку заходів з державно-правового забезпечення економічної безпеки
країни.
У найбільш загальному розумінні поняття „безпека” – це стан захищеності
від будь-чого. Воно може застосовуватись як до найбільш загальних речей,
так і конкретних ситуацій, пов’язаних з особистістю, суспільством,
державою.
Ряд українських правознавців дають своє визначення поняття економічної
безпеки.
Наприклад, В.Т. Білоус під економічною безпекою розуміє „надійну
захищеність національних інтересів у сфері економіки від реальних та
потенційних внутрішніх загроз, і в першу чергу – від прямих та
опосередкованих економічних збитків” [2].
На думку С.Г. Гордієнко, під економічною безпекою, як правило,
розуміється надійна захищеність національно-державних інтересів у сфері
економіки від реальних і потенційних внутрішніх, а також зовнішніх
загроз, і в першу чергу – прямих та опосередкованих економічних збитків.
Стан економічної безпеки оцінюється системою параметрів, які визначають
сприятливі умови функціонування економічної системи [3].
Ряд російських учених, зокрема Л.І. Шеришев, вважає, що в основі
„концепції безпеки, її структури та механізмів повинне лежати нове
ноосферне світобачення, нове уявлення про ланки і життєво важливі
інтереси та базові цінності Росії, її ролі і місця у світовому
суспільстві”. При цьому ключовим елементом ноосферного укладу життя
виступає людина, але не як засіб для чужих цілей, а як абсолютна мета.
Абсолютна цінність людини є мірою всьому і метою суспільства виступає
особистість безпечного типу для себе, навколишніх, середовища проживання
[4].
Н.Д. Казаков визначає безпеку як динамічно стійкий стан щодо
несприятливих впливів і діяльність із захисту від внутрішніх та
зовнішніх загроз, із забезпечення таких внутрішніх і зовнішніх умов
існування держави, які гарантують можливість стабільного всестороннього
прогресу суспільства і його громадян [5].
На думку М.А. Лєскова, під поняттям безпеки „прийнято розуміти тип
динамічної рівноваги, характерний для складних саморегульованих систем і
станів у підтримці суттєво важливих для збереження системи параметрів у
допустимих межах” [6].
О.А. Бєльков визначає безпеку як „стан, тенденції розвитку (у тому числі
латентні) і умови життєдіяльності соціуму, його структур і установ, при
яких забезпечується зберігання їх якісної визначеності з об’єктивно
обумовленими інноваціями в ній і вільне, яке відповідає власній природі
і нею ж визначається, функціонування” [7].
Закон „Про безпеку” РФ визначає, що безпека – це стан захищеності
життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від
внутрішніх і зовнішніх загроз (ст. 1) [8].
Незважаючи на значну кількість існуючих понять і визначень економічної
безпеки, правове регулювання даного питання все ще потребує
універсального базисного поняття, яке не залежало б від поділу його за
галузевими критеріями та в найбільш загальному значенні охоплювало б ті
чи інші елементи економічної безпеки.
Найбільш оптимальним варіантом у даному аспекті виступає сьогодні
особливо широко застосовуване поняття „національна безпека”.
Необхідно зазначити, що уперше термін „національна безпека” був введений
саме в американський політичний лексикон президентом Т.Рузвельтом у 1904
році. Однак уже в 1947 році у США був прийнятий Закон „Про національну
безпеку”, відповідно до якого була створена Рада національної безпеки. У
ньому зазначалось, що „функція Ради – дорадча і полягає в координації
внутрішньої, зовнішньої і військової політики, що відносяться до
національної безпеки” [9].
Згідно з українською правовою доктриною основними об’єктами національної
безпеки як стану захищеності життєво важливих інтересів особи,
суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, які є
необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних
цінностей, є:
– громадянин – його права і свободи;
– суспільство – його духовні та матеріальні цінності;
– держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність
і недоторканість кордонів.
Національна безпека країни досягається шляхом проведення виваженої
державної політики відповідно до прийняття доктрин, стратегій, концепцій
і програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, воєнна,
екологічна, інформаційна тощо.
Конкретні засоби і шляхи забезпечення національної безпеки України
обумовлюються пріоритетністю національних інтересів, необхідністю
своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим
інтересам, і ґрунтуються на засадах правової демократичної держави.
У зв’язку з цим, розглядаючи ті чи інші сторони національної безпеки,
особливу увагу варто звернути саме на її економічні аспекти. Адже
реалізація будь-яких інтересів держави можлива лише у випадку
відповідного розвитку економіки країни. Саме такий кут зору на вказану
проблему повинен визначати повсякденну діяльність державних органів. На
сьогодні інтереси багатьох країн у сфері економіки є ключовими. Це також
зумовлюють і:
– різноманітність та суперечливість національних економічних інтересів
різних країн, незважаючи на розвиток інтеграційних процесів;
– обмеженість природних ресурсів, різний рівень забезпечення ними
окремих країн створює необхідність боротьби за ці ресурси;
– існуюча та зростаюча конкуренція за споживача товарів і послуг.
Ці та інші фактори зумовлюють природну ситуацію, коли одна країна реагує
на зростання економічних показників іншої як на загрозу своїм
національним інтересам.
Забезпечення економічної безпеки однаково є завданням законодавчої та
виконавчої влад. Дані проблеми багато в чому торкаються економіки на
мікроекономічному рівні, все більше стаючи актуальними для підприємств
державного і приватного секторів.
Саме тому економічній безпеці в системі національної безпеки повинне
належати провідне місце. Адже економічна безпека є ніби фундаментом,
базисною основою, на якій ґрунтуються інші види безпек у будь-яких
сферах.
Економічна безпека передбачає підтримку економіки на рівні розвитку,
який забезпечує нормальні життєві умови для населення, які склались у
країні, а саме – зайнятість, можливість подальшого економічного росту,
підтримку в робочому стані всіх систем, необхідних для економічного
розвитку і створення умов життя населення.
Варто зазначити, що на сьогодні ще не існує загальноприйнятого поняття
економічної безпеки. У світовій правовій науці до початку 90-х років
домінував традиційний підхід до розуміння економічної безпеки як до
глобального військового протиборства „двох систем”. При цьому
забезпечення життєдіяльності країни в умовах війни ототожнювалось з
поняттям економічної безпеки.
Своєрідним різновидом розуміння економічної безпеки у мирний час стало
поняття виживання країни під час природних чи економічних катастроф.
У західній правовій доктрині найбільш поширеним є підхід до розуміння
економічної безпеки як стану чи умов „живучості” національної безпеки
під час світових економічних криз.
Також необхідно зазначити, що в останні десятиліття спостерігається
тенденція до розуміння економічної безпеки держави як
конкурентоспроможності економіки чи окремих її галузей на світовому
ринку. У зв’язку з чим вважається, що метою економічної безпеки повинне
бути не стримування економіки від падіння, а її ріст, не протидія
умовам, що її послаблюють, а її постійне посилення. Зрозуміло, що разом
з цим покращуватиметься рівень життя населення, зростатиме авторитет
держави на світовій арені. Так, у США основною гарантією національної
безпеки визначається: „Підтримка і укріплення всеохоплюючої
конкурентоспроможності країни у світі, причому не лише у фінансовому,
економічному, зовнішньоторговельному змістах і відношеннях, а ширше – як
місце країни у світовій науці і техніці, культурі і інформації, частка і
роль у світовому спілкуванні, у відкриттях, винаходах і нововведеннях”
[10].
Одне з найбільш розгорнутих визначень поняття економічної безпеки дає
Л. Абалкін. Він визначає економічну безпеку ”як сукупність умов та
факторів, які забезпечують незалежність національної економіки, її
стабільність і стійкість, здатність до постійного оновлення та
самовдосконалення” [11].
Таким чином, залежно від конкретних аспектів життєдіяльності кожної
держави можна виділити:
– економічну безпеку в умовах мирного часу;
– економічну безпеку в умовах війни;
– економічну безпеку в умовах політичного протистояння з іншими
державами;
– економічну безпеку в умовах інтегрованої чи ізольованої економіки
держави.
Однак при цьому необхідно мати на увазі, що розвиток і забезпечення
економічної безпеки в різних ситуаціях може досягатись протилежними
засобами. Наприклад, під час двох світових війн завдання держав у сфері
економіки не могли б бути вирішеними без високого рівня централізованого
управління економікою і максимальної концентрації ресурсів на найбільш
важливих напрямах економічного життя.
У той же час історичний досвід показує, що в умовах мирного часу
найбільшу дієздатність проявляє „вільна” децентралізована економіка, яка
відзначається своєрідною гнучкістю до організаційних процесів, що
протікають у ній.
Базуючись на історичному досвіді економічного життя європейських країн
20-го століття, можна зробити висновок, що орієнтація економіки на
функціонування в умовах військового конфлікту суттєво обмежує можливості
її подальшого розвитку у мирний час. У зв’язку з цим ряд дослідників,
прихильників „ринкової моделі”, вважають, що навіть використання поняття
„економічна безпека” в умовах нормального існування та розвитку
суспільства не має змісту, оскільки наявність різних небезпек – одна з
необхідних умов розвитку ринкової економіки. При цьому найбільш важливою
з них є наявність конкуренції, що виступає джерелом внутрішнього
розвитку економічної системи.
У сучасних наукових розробках існують проекти концепцій, програм,
правової та інституційної інфраструктури, а також виділяються ті чи інші
сторони, які визначають систему умов, критеріїв і показників,
організаційних форм і механізмів захисту національної економіки від
різних загроз.
Проте загальним недоліком для майже всіх підходів є відсутність аналізу
економічної безпеки щодо системи національно-державних інтересів.
Останні фіксують і виражають те загальне, що об’єднує різних суб’єктів
економіки і є предметом економічної безпеки, її головною ланкою. Саме
через категорію національно-державних інтересів з’єднуються проблеми
економічного потенціалу й економічної сили держави: стан генофонду
нації, передумови її соціально-культурного процвітання, тверді
економічні та політичні позиції на міжнародній арені [12].
У цілому економічну безпеку можна визначити як складову національної
безпеки держави, що досягається таким рівнем розвитку та станом
захищеності економіки даної країни, який забезпечує потреби держави та
її громадян у процесі існування даної держави.
У найбільш прямому розумінні – економічна безпека це стан захищеності
економіки від будь-яких внутрішніх і зовнішніх несприятливих факторів,
тобто загроз.
Визначення рівня економічної безпеки країни передбачає аналіз небезпек,
що загрожують економіці в умовах перехідного періоду. У сучасній
літературі небезпеки, що загрожують економіці країни, галузі, фірмі чи
індивіду, оцінюються за критеріями нанесення шкоди їх
конкурентоспроможності.
Нині в Україні склалась така ситуація, коли всі основні фактори, що
впливають на зміну конкурентоспроможності вітчизняної економіки, мають
негативний характер. Вважається, що в цілому українська економіка на
сьогодні не є конкурентоспроможною на світовому ринку і у найближчому
майбутньому позитивних змін тут не очікується. Україна офіційно отримала
статус країни з „перехідною економікою”.
Це означає, що принаймні протягом найближчих 10–15 років в економіці
країни будуть зберігатись і співіснувати елементи централізованої та
ринкової економіки. Відповідно і безпека цієї змішаної економіки повинна
здійснюватись різними способами. У зв’язку з цим має місце неоднозначне
тлумачення поняття „економічна безпека”, залежно від нього повинні
формуватись цілі і завдання, які необхідно вирішувати.
Для розуміння сутності економічної безпеки важливо усвідомити її зв’язок
з поняттями „розвиток” і „стійкість”.
Розвиток – один із компонентів економічної безпеки. Якщо економіка не
розвивається, то у неї різко скорочуються можливості виживання, відсічі
і пристосування до зовнішніх і внутрішніх загроз. Стійкість і безпека –
важливі характеристики економіки як єдиної системи. Їх не варто
протиставляти, кожна по-своєму характеризує стан економіки. Стійкість
економіки відображає міцність і надійність її елементів, а також
зв’язків між ними в умовах зовнішніх і внутрішніх загроз [13].
Чим більш стійка економічна система, тим життєздатніша економіка, висока
також і її економічна безпека. І навпаки, порушення зв’язків між різними
компонентами системи веде до її послаблення.
Таким чином, економічна безпека – це не лише стан захищеності, а й
можливість створювати будь-які умови та механізми для захисту.
Однією з необхідних умов економічної безпеки є участь держав у спільній
діяльності з розвитку міжнародної системи економічної безпеки. Однак
вирішувати питання економічної безпеки за рахунок зусиль на міжнародному
рівні сьогодні неможливо.
У зв’язку з цим підвищується роль захисту своєї економічної системи як
основного фактора забезпечення національної безпеки.
Визначальне місце серед факторів безпеки належить державі в особі її
інститутів влади. Сучасна українська економіка потребує неупереджених
рішень держави з регулювання багатьох аспектів ринкової економіки і перш
за все у сфері елементарного соціального, законодавчого та фізичного
захисту її суб’єктів. Від ефективності цього механізму значною мірою
залежать і інші аспекти економічної безпеки: рівень та якість життя,
рівень злочинності, економічний потенціал. Без ефективного
функціонування державно-правових інститутів у рамках єдиного механізму
ні економічний, ні соціальний розвиток неможливий.
Отже, більшість авторів у своїх визначеннях економічної безпеки
схиляються до думки, що, перш за все – це стан захищеності економіки
країни, і саме від зовнішніх і внутрішніх загроз. Розбіжність у поглядах
авторів спостерігається, в основному, в тому, що необхідно вважати цими
внутрішніми та зовнішніми загрозами та як від них захищатись і захищати
економіку країни, умовно кажучи „будувати щит”. Однак варто зазначити,
що яким би ефективним, надійним і міцним не був би цей „щит”, якщо його
постійно не розвивати та не вдосконалювати, він рано чи пізно
зруйнується під дією цих найнесприятливіших зовнішніх і внутрішніх
факторів чи загроз.
Крім того, не завжди доцільно, умовно кажучи, користуватись одним
„щитом”, тобто лише захищатись від несприятливих зовнішніх і внутрішніх
факторів і будувати та відновлювати ефективну систему захисту.
Необхідно активно застосовувати і „меч”, а саме виявляти причини та
умови, що сприяють виникненню загроз економічній безпеці, попереджувати
та знешкоджувати їх на стадіях формування.
Таким чином, на думку автора, доцільно буде запропонувати те, що
важливим елементом поняття економічної безпеки, є не лише наявність
стану захищеності, його забезпечення, (побудова „щита”), можливість
функціонування, посилення і відновлення під безпосередньою дією
зовнішніх і внутрішніх несприятливих факторів, а й наявність системи
виявлення, попередження та знешкодження (застосування „меча”) як
найнесприятливіших зовнішніх і внутрішніх факторів і загроз, так і
причин та умов, що сприяють їх появі.
Таким чином, економічна безпека – це стан захищеності та рівень розвитку
економіки країни, який забезпечує всі потреби держави та її громадян і
передбачає як незалежність економіки у своєму розвитку, так і
можливість її автономного існування під дією несприятливих зовнішніх і
внутрішніх факторів, а також наявність ефективних механізмів протидії та
системи виявлення, попередження і знешкодження не тільки
найнесприятливіших зовнішніх і внутрішніх факторів та загроз, а також і
причин та умов, що сприяють їх появі.
Література:
1. Про концепцію національної безпеки України: Постанова ВРУ від
16.01.97 // ВВР. – 1997. – № 10. – С. 85.
2. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю:
Монографія. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України,
2002. – С. 51.
3. Гордієнко. С.Г. Забезпечення економічної безпеки України Службою
безпеки // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. – К.,
2001. – С. 121.
4. Шеришев Л.І. Безопасность: государственные и общественные устои //
Безопасность: Информационный сборник. – 1994. – № 4(20). – С. 12–13.
5. Казаков Н.Д. Безопасность и синергетика (опыт философского
осмысления) // Безопасность: Информационный сборник. – 1994. – № 4(20).
– С. 62–63.
6. Лесков М.А. Гомеостатические процессы и теория безопасности //
Безопасность: Информационный сборник. – 1994. – № 4(20). – С. 66.
7. Бельков. О.А. Понятийно-категориальный аппарат концепции национальной
безопасности // Безопасность: Информационный сборник. – 1994. – № 3(19).
– С. 91.
8. О безопасности: Закон Российской Федерации от 5 марта 1992 года с
дополнениями от 25 декабря 1992 года // Ведомости Съезда депутатов
Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1992. –
№ 15. – С.767; 1992. – № 52. – С. 3083.
9. United States Code. 1988. Ed.Vol.19. Title 48 to 50. – Washington,
DC. 1989. – P. 1045.
10. Косолапов Н. Национальная безопасность в меняющемся мире // Мировая
экономика и международные отношения. – 1994. – № 10. – С. 13.
11. Абалкин Л. Экономическая безопасность России: угрозы и их отражение
// Вопросы экономики. – 1994. – № 12. – С. 5.
12. Экономическая безопасность: Производство – Финансы – Банки / Под
ред. В.К. Сенчагова. – М., 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
