Економічна безпека підприємства в умовах транзитивної економіки (реферат)

Реферат на тему:

Економічна безпека підприємства в умовах транзитивної економіки

Перехід до ринкових відносин, проголошений як кінцева мета реформ,
проведених в Україні, проходить на базі економіки особливого роду,
окремі елементи і підсистеми якої утворюють, хоча і недостатньо
ефективну, систему, що розвивається. Вплив несистемних, а часто і просто
суперечливих заходів останнього десятиліття породило специфічну
економічну систему, що не має аналогів у світовій історії.

Жодна виробнича система не функціонує у вакуумі. Якщо економіка країни
знаходиться у стані системної кризи, то ця обставина не може не
відбитися на стані організації, хоча характер цього відображення може
бути різним (у тому числі і позитивним). Усе залежить від виду
діяльності, галузевої приналежності, форми власності, розміру
організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього
психологічного клімату і т. д. І все ж таки у даний час більшість
організацій про стійкість розвитку можуть поки лише мріяти і для них є
дуже актуальним питання економічної безпеки.

Економічна безпека підприємства тісно пов’язана з граничними
можливостями фірми, що визначається як стратегічний потенціал фірми [1,
c.25]. Стратегічний потенціал — поняття відносне: для одних цілей, при
одних певних умовах, що складаються на ринках, він може бути досить
високим, при наших — низьким. Так само, як і для різних тимчасових
періодів, він може відповідати вимогам потенціальних споживачів
продукції фірми. Важливим є внутрішня і зовнішня гнучкість організації,
тобто її постійна адаптація до швидко мінливих умов зовнішнього і
внутрішнього середовища. Виграє (а в інших умовах виживає) те
підприємство, яке швидше інших пристосується до реалій часу й
адаптується до нових умов.

Але поняття зовнішньої і внутрішньої гнучкості не є абсолютним. Існують
межі адаптивності системи. Якщо зміни параметрів системи перевищують
можливості її адаптивного розвитку, відбувається втрата стійкості. Якщо
після втрати стійкості встановлюється коливальний періодичний режим, —
це м’яка втрата стійкості. Якщо ж система переходить на інший режим руху
стрибком — це тверда втрата стійкості [2, c.18].

Виділяють кілька рівнів кризових явищ: критичні ситуації, власне кризи і
катастрофи. Перші характеризуються здатністю до адаптації, другі —
м’якою втратою стійкості, треті — твердою втратою стійкості (тобто
необхідністю зміни парадигми бізнесу, щоб уникнути втрати економічної
безпеки).

Ae

?????????#? про погрозу економічної безпеки фірми. Ця погроза може
виявитися у вигляді втрати рівня конкурентного статусу фірми або
істотного погіршення фінансового стану фірми, або втрати позитивного
іміджу фірми.

Катастрофічний стан настає тоді, коли ризик втрати активів фірми й
особистого майна її власників наблизився впритул до свого граничного
значення. Тобто економічна безпека фірми  існує лише в період найменшої
імовірності повної втрати всього капіталу, що належить власникам фірми.
В міру зростання цієї імовірності погроза втрати економічної безпеки
підсилюється. Стратегічні управлінські рішення в період наростання
погрози втрати економічної безпеки повинні бути гранично вивірені. При
їхній реалізації необхідно постійно порівнювати очікуваний ефект з
можливими негативними наслідками. При виробленні таких рішень можна
користуватись декількома критеріями для оцінки ступеня невизначеності.
Це можуть бути:

— критерій Лапласа. Він визначається обчислюванням для кожної дії
середньої величини з можливих виграшів і виробом дії, якому відповідає
найвище середня величина;

— критерій Вальда. Його зміст полягає у тому, щоб зробити максимальним
мінімальний виграш, тобто вибрати таку дію, якій відповідає найменша
втрата [3, c.222].

Іншим фактором, що впливає на економічну безпеку фірми, є залежність
фірми від інтенсивності кооперативних зв’язків фірми з постачальниками
різного роду ресурсів. Важливим є стабільність постачання ресурсів, їх
якість, повнота і своєчасність.

Не менш важливим фактором забезпечення економічної безпеки є охорони
комерційної таємниці фірми, з одного боку, і нагромадження інформації
пор можливе втручання інших економічних агентів у діяльність фірми.

Найважливіший фактор — ступінь можливого ризику прийняття рішень.
Економічна безпека практично визначається здатністю менеджера вищої
ланки управління вміло ризикувати, постійно порівнювати можливі виграші
і втрати. Важливо попадати в зону допустимого ризику, тобто в зону, де
величина можливих витрат не перевищує величину розрахункового прибутку.
Для цього необхідно враховувати чисельні фактори не тільки якісно, але і
кількісно. Допоможе набір індикаторів економічної безпеки фірми:

— темпи зміни обсягу традиційних продажів товарів та послуг;

— темпи зміни обсягу продажів принципово нових товарів та послуг;

—темпи втрати конкурентних переваг фірми через агресивну товарну
стратегію конкурентів;

—темпи зміни величини чистого прибутку;

— темпи зміни величини позикових засобів;

— темпи зміни постачань необхідних ресурсів усіх видів;

— співвідношення величини позикових засобів і активів фірми;

— можливий ступінь ризику, пов’язаний з обслуговуванням прийнятого
набору стратегічних зон господарювання.

Наведений набір індикаторів може бути змінений в залежності від
специфіки виробничого профілю фірми і її становища на ринку.

Література:

Экономическая стратегия фирмы / Под ред. проф. Градова . — 2-е изд. —
СПб: Специальная литература, 1999.

Переходы и катастрофы: опыт социально-экономического развития / Под ред.
И.Н. Осипова. — М.: Издательство Московского университета, 1994.

Василенко В.О. Теорія та практика розробки управлінських рішень. — Київ:
ЦУЛ, 2002.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *