Макроекономічна політика (реферат)

Реферат на тему:

Макроекономічна політика

План

1. Суть та завдання макроекономічної політики. Оцінка макроекономічної
політики.

2. Фіскальна політика.

3. Монетарна політика та інші види макроекономічної політики.

1. Суть та завдання макроекономічної політики

Розвиток країни залежить насамперед від стабільності економіки.
Проводячи макроекономічну політику, уряд допомагає змішаній економіці
досягти стабільності – повного використання ресурсів, стабільного рівня
цін, високого рівня зайнятості та інших цілей.

Макроекономічною політикою уряд може сповільнити або прискорити
економічне зростання, зменшити рівні безробіття чи інфляції,
зрівноважити пасивне сальдо зовнішньоекономічної діяльності.

Макроекономічна політика – це діяльність держави щодо створення правових
і економічних передумов, необхідних для досягнення стабільності
національної економіки. У своїй макроекономічній політиці уряд
спирається на ринковий механізм та низку державних інструментів.

Усі державні інструменти можна поділити на три види:

— правові,

— адміністративні;

— економічні.

Правові інструменти – це законодавчі та підзаконні документи, що
регламентують основні правила економічної діяльності учасників ринкового
процесу. Вони встановлюють права й обов’язки юридичних і фізичних осіб,
а також можливі санкції за їх порушення. Серед правових інструментів
найбільше значення мають закони про власність, підприємство,
інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність, податки та соціальний
захист населення, банківництво тощо.

Адміністративні інструменти – це укази, постанови, розпорядження
виконавчих органів, що дозволяють, забороняють, обмежують чи нормують
окремі види господарської діяльності. Наприклад, установлення квот,
екологічних норм, видання ліцензій тощо.

Економічні інструменти – це державний бюджет, податки, процентні ставки
тощо.

З усіх макроекономічних завдань найскладніші два – забезпечення повної
зайнятості та забезпечення стабільних цін.

Усі види макроекономічної політики (фіскальна, монетарна,
зовнішньоекономічна політика та політика доходів) спрямовані на
досягнення макроекономічної стабільності.

Серед економістів поширені два альтернативних погляди на ефективність
макроекономічної політики – кейнсіанський і класичний.

Кейнсіанський підхід ґрунтується на таких засадах:

1) сучасна ринкова економіка тривалий час може недовикористовувати
ресурси; обсяг виробництва буде нижчим за потенційний унаслідок
недостатнього сукупного попиту;

2) ринковий механізм сам не може повернути національну економіку до
повної зайнятості після потрясінь – депресій та суспільних збурень;

3) уряди країн мають реальні знаряддя впливу – макроекономічну політику
– для повернення економіки до повної зайнятості;

4) якщо уряд нині не має надійних економічних прогнозів, він отримає їх
пізніше, що дає йому змогу дотримуватися правильної стратегії;

5) економічну політику необхідно розроблятися на науковій основі, на
базі співпраці політиків та економістів.

Отже, кейнсіанці обґрунтовують необхідність державного втручання в
економічне життя.

Прихильники класичного підходу вважають, що:

1) економіка завжди забезпечує повну зайнятість і використання ресурсів;
вона тяжіє до потенційного обсягу виробництва в довготерміновому
періоді;

2) економіка не зазнає макроекономічних втрат у розумінні
недовикористання ресурсів через недостатній сукупний попит;

3) уряд може вплинути лише на рівень цін, але не може впливати на обсяг
виробництва і зайнятість.

2. Фіскальна політика

Фіскальна, або бюджетно-фінансова, політика пов’язана з державним
бюджетом. Вона передбачає цілеспрямоване регулювання податків і
державних видатків для досягнення вибраних макроекономічних завдань.

Податки й державні видатки – це основні знаряддя фіскальної політики.
Фіскальну політику як інструмент макроекономічного регулювання
використовують понад півстоліття. За допомогою фіскальної політики уряд
може змінювати структуру національної економіки, зменшувати циклічні
коливання, досягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню,
впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляційними спалахами тощо.

Розрізняють два види фіскальної політики: стимулювальну і стримувальну.

Стимулювальна політика спрямована на підтримання високих темпів
економічного зростання та досягнення високого рівня зайнятості. Для її
проведення уряд збільшує видатки, зменшує податки або певним чином
поєднує ці обидва заходи. Це збільшує інвестиції, ВВП та зменшує
безробіття.

За стримувальної політики уряд прагне знизити рівень інфляції попиту
через збільшення податків, зменшення державних видатків чи поєднання цих
двох заходів.

Стимулювальна фіскальна політика передбачає збільшення державних
видатків і зменшення податків. Вона діє в напрямку збільшення бюджетного
дефіциту.

Стримувальна фіскальна політика, навпаки, діє в напрямку створення
бюджетного надлишку, бо передбачає зменшення державних видатків чи
збільшення податків.

Державний борг – це загальна сума заборгованості уряду за випущеними і
непогашеними позиками (включаючи нараховані проценти). Державний борг є
частиною національного боргу.

Національний борг включає борг державного та приватного секторів
вітчизняним та іноземним кредиторам.

3. Монетарна політика та інші види макроекономічної політики

Фіскальна політика працює повільно. Тому для досягнення певних
макроекономічних цілей часто застосовують монетарну політику.

Монетарна, або кредитно-грошова, політика – це вплив на пропозицію
грошей в економіці для досягнення макроекономічної стабільності.
Монетарну політику зазвичай проводить центральний банк країни, у нашій
державі – Національний банк України (НБУ).

Розрізняють стримувальну монетарну політику, спрямовану на приборкання
інфляції попиту та стимулювальну монетарну політику, з допомогою якої
досягають зменшення масштабів безробіття. Проводячи стримувальну
політику, центральний банк зменшує пропозицію грошей (політика “дорогих”
грошей), що підвищує процентні ставки та зменшує обсяг інвестицій,
відтак зменшує ВВП та рівень інфляції. Стимулювальна монетарна політика
збільшує пропозицію грошей (політика “дешевих” грошей), що знижує
процентні ставки і стимулює економічну активність.

Центральний банк змінює пропозицію грошей в економіці, використовуючи
такі інструменти: норму резервування, облікову ставку, операції на
відкритому ринку.

Норма резервування – це відсоток депозитів (вкладів), які комерційні
банки повинні тримати в центральному банку у вигляді обов’язкових
резервів. Комерційні банки часто беруть гроші у позику в центрального
банку, за що він стягує процент. Процентну ставку, за якою центральний
банк надає позики комерційним банкам, називають обліковою, або
дисконтною ставкою. В Україні її називають ставкою рефінансування.
Підвищення облікової ставки знижує зацікавленість комерційних банків в
отриманні додаткових резервів через позику в центральному банку. Тому
підвищення облікової ставки зменшує пропозицію грошей в економіці.
Навпаки, зниження облікової ставки заохочує комерційні банки до
отримання додаткових резервів через позику в центральному банку.
Пропозиція грошей в економіці збільшується.

Операції на відкритому ринку стосуються купівлі й продажу центральним
банком державних цінних паперів. У розвинутій ринковій економіці
операції на відкритому ринку є найважливішим інструментом, за допомогою
якого центральний банк контролює пропозицію грошей. Як купівля, так і
продаж державних цінних паперів впливають на надлишкові резерви
комерційних банків.

Проводячи стимулювальну монетарну політику, центральний банк:

1) зменшує норму резервування;

2) зменшує облікову ставку;

3) купує державні цінні папери.

Завдяки цим заходам центрального банку пропозиція грошей збільшується,
процентні ставки знижуються, внаслідок чого зростають внутрішні
інвестиції, споживання товарів тривалого користування, сукупний попит і
реальний обсяг національного продукту.

Стримувальна монетарна політика передбачає:

1) збільшення норми резервування;

2) збільшення облікової ставки;

3) продаж державних цінних паперів.

Завдяки цим заходам пропозиція грошей в економіці зменшується, процентні
ставки зростають, а інвестиції, сукупний попит та рівень інфляції
зменшуються.

Фіскальна та монетарна політика – основні методи, які застосовує держава
для досягнення тих або інших макроекономічних цілей, – сповільнення
темпів інфляції, зниження безробіття та збільшення національного обсягу
виробництва. Проте є й інші види макроекономічної політики, що
допомагають стабілізувати окремі сфери макроекономіки.

Література:

1. Борисов Е. Ф. Основы экономики: Учебник для студентов средних
специальных учебных заведений.– М.: Юристь, 1998.– 336 с.

2. Загальна економіка: Підручник / За ред. І. Ф. Радіонової .– 2-ге
вид., доп. і перероб.– К.: А.П.Н., 2000.

3. Задоя А. А., Петруся Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.:
Вища шк. – Знання, 1998.

4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.
Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352
с.: іл.

5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г
Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.

6. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов
н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.

7. Экономическая теория: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений/ Под ред.
В. Д. Камаева. – 5-е изд., перераб. и доп.– Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,
1999. – 630 с.: ил.

8. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Аналітична економія принципи,
проблеми і політика. Частина 2. Мікроекономіка. 13-е видання. Пер. з
анг. – Л.,: Просвіта, 1999.– 650 с.

9. Козырев В. М. Основы современной экономики: Учебник. – М.: Финансы и
статистика, 1998. – 368 стор: ил.

10. Меньшиков С. М. Новая экономика. Основы экономических знаний.
Учебное пособие.– М.: Междунар. отношения, 1999. 400 с.

11. Моя економіка: Підруч. для уч. 8 – 9 загальноосвіт. навч. заклад. з
поглибл. вивч. економіки та для уч. 10 кл. загальноосвіт. і гуманіст.
профілів/ Л. М. Кириленко, Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є.
Тимченко. – К.: А.П.Н., 2002. – 320 с.

12. Основи економічних знань: Навч. посіб./ А. С. Гальчинський, П. С.
Єщенко, Ю. І. Палкін. – 2-ге вид., перероб. і допов.– К.: Вища шк., 2002
– 543 с.: іл.

13. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / А.
А. Григорук, М. С. Палюх, Л. М. Литвин, Т. Д. Літвінова; За ред. А. А
Григорука, М. С. Палюха. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. –
Тернопіль. 2002.– 304 с.

14. Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г.
Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. – К.: Вища шк., 2001.– 606 с.:
іл.

15. Самуельсон П. Економіка: Підручник. – Львів: Світ.–1993.– 496 с.

16. Селезнев В. В. Основы рыночной экономики Украины: власть. Право.
Предпринимательство. Финансы. Налоги. Маркетинг. Менеджмент. Торговля.
Реклама. Преступность: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 1999. – 544 с.
(Экономика. Финансы. Право.)

17. Современная экономика: 100 экзаменационных ответов
(экспресс-справочник для студентов вузов). Ростов н\Д: Издательский
центр “МарТ”, 2000.

18. Чухно А. А., Єщенко П. С., Климко Н. Г. та ін. Основи економічної
теорії: Підручник. За ред. А.А. Чухна – К.: Вища шк., 2001, С. –
145-150.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *